Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/4486/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 01.05.2025. Зареєстровано: 02.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: К/990/10121/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 140/4486/24
		адміністративне провадження № К/990/10121/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючої судді Блажівської Н.Є.,
		суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,  
		секретаря судових засідань: Юзини О.В.,
		представника Відповідача: Віслогузової М.Д.,
		розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року (судді: Шинкар Т.І., Іщук Л.П., Обрізко І.М.),
		у адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 
		до  Волинської митниці
		про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
		УСТАНОВИВ:
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Волинської митниці (надалі також - Відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 5 квітня 2024 року №UA205100/2024/000017/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 5 квітня 2024 року №UA205100/2024/000046.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару уповноваженою ним особою були подані передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) всі необхідні документи, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України. Наголошував, що подані до митного оформлення документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті ФОП ОСОБА_1 на користь продавця, а отже належним чином давали можливість Відповідачу визначити митну вартість товару за основним методом - ціною договору. Вказує, що відсутність у поданих документах усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та наявність в цих документах розбіжностей є надуманою Відповідачем обставиною, яка не могла бути підставою для витребування додаткових документів.
		1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 22 липня 2024 року позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000017/1 від 5 квітня 2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 5 квітня 2024 року №UA205100/2024/000046.
		Роблячи висновок про невідповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства, суд першої інстанції виходив з того, що:
		- надані Позивачем на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, за ціною договору (контракту), разом із митною декларацією №24UA205100002921U8 від 5 квітня 2024 року документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. У вказаних документах відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов Позивач має нести інші витрати;
		- ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в митній декларації №24UA205100002921U8 від 5 квітня 2024 року фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) від 16 лютого 2024 року №09/02/2024. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані Позивачем документи не містять. Визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України в сумі 4177,18 грн, що не заперечується Відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією калькуляцією (4177,18 грн);
		- у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару. Також будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни Позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем;
		- Відповідач безпідставно покликається на відсутність у платіжній інструкції в іноземній валюті N(MUR)10 від 23 лютого 2024 року обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або в банківських металах, визначених Законом України "Про платіжні послуги" та Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 №216 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 910/15601 (далі - Положення № 216), зокрема підпису власноручного/електронного відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатись рахунком, а також відомостей про виконавця надавача платіжних послуг, оскільки оплату за придбаний товар Позивачем здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT. Положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на Swift повідомленні. Крім того, у платіжній інструкції в графі "установа-замовник" зазначена наступна інформація "PBAN UA 2X XXX", що є стандартним ідентифікаційним кодом банку, та належить наступному банку: "JSC CB PRIVATBANK", місцезнаходження: HRUSHEVSKOHO STREET, 1D, KYIV, Ukraine;
		- Відповідач, витребуючи у Позивача додаткові документи, не вказав та не обґрунтував, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально;
		- Відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). А також митний орган не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Сумніви Відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях;
		- відсутність договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів, яких у нього не було і не могло бути. Доказів протилежного Відповідачем не надано. Теж саме стосується вимоги про надання ліцензійних чи авторських договорів покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		- необґрунтованою є вимога митного органу про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки Відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено;
		- ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості;
		- у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Відповідачем не виконано обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного розрахунку митної вартості без врахування технічного стану транспортного засобу внаслідок пошкоджень автомобіля, що безумовно впливає на митну вартість вказаного товару;
		- Відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 лютого 2025 року задовольнив скаргу Волинської митниці: скасував рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 140/4486/24 та в позові відмовив.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з наступного:
		- зазначені у рішенні про коригування митної вартості розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували беззаперечною підставою для сумніву митного органу в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, для витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули. Так, згідно з рахунком - фактурою №09/02/2024 від 16 лютого 2024 року вартість товару становить 10 000,00 PLN (польських злотих), в той час, як митна декларація країни відправлення №24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року містить відомості, що вартість товару становить 10 200,00 PLN (польських злотих);
		- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, то таке не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару;
		- оскільки Позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості;
		- у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, Відповідач відповідно до положень статей 55 та 57 МК України з Позивачем проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Про факт проведення консультації шляхом обміну електронними повідомленнями свідчить переписка із декларантом, а саме повідомлення від 5 квітня 2024 року;
		- при вирішенні питання щодо можливості застосування методу 2а з урахуванням інформації щодо такого ж товару, яка містилась в ЄАІС встановлено недотримання умов, зазначених в частині другій статті 59 МК України, що виключало можливість застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів;
		- митна вартість не могла бути визначена за вартістю операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну, оскільки товари по інших митних деклараціях ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до митного оформлення товар;
		- митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу Державної митної служби України від 1 липня 2021 року №476 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України", на підставі цінової інформації, наявної в митного органу на рівні: Товар 1- 36931 PLN/шт. за митною деклараціє UA206020/2023/23070 від 4 грудня 2023 року;
		- Позивачем товар оформлено у вільний обіг згідно з митною декларацією №24UA205100002933U0 від 5 квітня 2024 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України;
		- ФОП ОСОБА_1 з додатковими документами на підтвердження заявленого рівня митної вартості до митниці в межах 80 днів з дня випуску товару не звертався;
		- у рішенні про коригування митної вартості чітко вказано про використання раніше визнаних митних вартостей шляхом зазначення номера та дати митних декларацій. Положення статті 64 МК України не передбачають проведення під час коригування митної вартості за вказаним методом із застосуванням раніше оформленої митної декларації якихось додаткових розрахунків чи коригувань;
		- судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що підставою прийняття рішення про коригування митної вартості товару №UA205100/2024/000017/1 від             5 квітня 2024 року стало виявлення у поданих до митного контролю та оформлення документах розбіжностей, які безпосередньо впливали на можливість визнання заявленої за першим методом митної вартості, а також не усунення в подальшому вказаних розбіжностей декларантом. За наведених умов митний орган зобов`язаний самостійно здійснювати визначення митної вартості шляхом її коригування із застосуванням методів, визначених МК України.
		2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		Підставами касаційного оскарження Позивач визначив пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
		Позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме частину другу статті 53 МК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми у подібних правовідносинах. При цьому зазначає про застосування апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні норм матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 8 лютого 2022 року у справі №815/5274/16, від 21 листопада 2023 року у справі №826/13190/17, від 5 грудня 2024 року у справі № 380/19286/23, від 27 лютого 2025 року у справі №300/784/24.
		Вказує, що Відповідач в оскаржуваному рішенні лише формально зазначив про наявність розбіжності між даними, вказаними в декларації країни відправлення № 24РБ351020Е0174328 від 29 лютого 2024 року, та зазначеними в рахунку-фактурі № 09/02/2024 від 16 лютого 2024 року, оскільки серед запропонованого Волинською митницею переліку документів, які необхідно надати протягом 10-денного терміну, відсутні документи, які б могли підтвердити числові значення в митній декларації країни відправлення.
		Стверджує, що витребувавши всі документи визначені статтею 53 МК України, та не запропонувавши надати документи саме на усунення виявленої розбіжності Відповідач не сприяв Позивачу в митному оформленні транспортного засобу, а навпаки з формальної, необґрунтованої підстави прийняв оскаржувані рішення. При цьому вказує, що митна декларація країни відправлення не відноситься до переліку документів, який визначено частиною другою статті 53 МК України.
		Зазначає, що твердження Відповідача про невідповідність наданої платіжної інструкції Положенню №216 є безпідставним, оскільки оплата за придбаний товар, митне оформлення якого ним проводилоcь, здійснено із застосуванням засобів міжнародної електронної платіжної системи SWIFT, а положеннями чинного законодавства не передбачено проставлення підпису уповноваженої особи на SWIFT повідомленні. При цьому звертає увагу на те, що в поданій платіжній інструкції в графі установа-замовник наявний стандартний формат ідентифікаційного коду банку, який належить JSC СВ РRIVATBANK.
		Покликається, що подані ним документи відповідно до частини другої статті 53 МК України є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Водночас наголошує, що ним було надано усі наявні в нього документи.
		Звертає увагу, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах (інвойсах), та лише останні згідно з частиною другою статті 53 МК України є документами, які підтверджують митну вартість товару. Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) від 16 лютого 2024 року №09/02/2024 (10000 злотих) відповідає фактурній вартості, зазначеній в митній декларації № 24UA205100002921U8 від 5 квітня 2024 року (графа 22).
		2.2. Позиція Відповідача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)  
		Відповідач вважає, що постанова апеляційного суду прийнята відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Вказує, що у нього виник обґрунтований сумнів щодо заявленої Позивачем митної вартості товару з огляду на наявність розбіжностей у числових показниках складових митної вартості. При цьому покликається, що під час митного оформлення Позивачем було подано копію митної декларації країни відправлення №24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року, яка містить відомості, що вартість товару становить 10 200,00 PLN (польських злотих), у той час, як згідно з рахунком-фактурою №09/02/2024 від 16 лютого 2024 року вартість товару складає 10 000,00 PLN (польських злотих).
		Зазначає, що у постановах від 18 травня 2022 року у справі №620/1735/20 та від 2 травня 2024 року у справі №520/22458/23 Верховний Суд приходив до висновку що розбіжності в числовому значенні щодо вартості товару, зазначеній в експортній декларації та рахунку-фактурі, є суттєвими та дійсно вказують на наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару.
		Покликається, що добросовісно реалізуючи покладені на нього відповідно до положень чинного законодавства повноваження й встановивши розбіжність, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, він запропонував Позивачу, з метою сприяння оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме ряд документів, передбачених частиною третьою статті 53 МК України. Крім того, про що також зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000017/1 від 5 квітня 2024 року, згідно з частиною шостою статті 53 МК України Позивача повідомлено про можливість за власним бажанням подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.
		На спростування доводів Позивача про те, що судом апеляційної інстанції лише процитовано  позицію митного органу, а не спростовано висновків суду першої інстанції, наводить доводи, про те, що апеляційний суд в постанові вказав, що він приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановлені обставини у справі, порушено норми матеріального та процесуального права. Також постанова суду апеляційної інстанції містить мотиви та обґрунтування чому саме суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції.
		Стверджує, що документи, які було запропоновано подати Позивачу, дійсно надали б змогу пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, проте у зв`язку із відмовою Позивача надати додаткові документи, у митного органу була відсутня фактична можливість у визнанні митної вартості заявленої ФОП ОСОБА_1 .
		Зауважує, що Позивачем під час митного оформлення було надано платіжну інструкцію в іноземній валюті N:(MUR)10 від 23 лютого 2024 року, яка не могла бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, оскільки не відповідає вимогам Закону України "Про платіжні послуги" та Положення №216.
		Зазначив, що ним у рішенні про коригування митної вартості було наведене достатнє обґрунтування причин, за наявності яких заявлена Позивачем митна вартість не могла бути визнана, вказано джерело інформації, яке використовувалось для визначення митної вартості з покликанням на реквізити митної декларації, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причини, через які не були застосовані методи, які передують методу, обраному митним органом.
		2.3 Позиція Позивача викладена у відповіді на відзив.
		Позивач зазначив, що в експортній декларації вказується статистична вартість, тобто вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни- експортера члена Європейського Союзу, а не фактурна. Статистична вартість має базується на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як витрати на митне оформлення в країні експорту, а також може включати витрати на транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни члена Європейського Союзу, де відбувається експорт. 
		Покликається на те, що експортна декларація це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. 
		Вказує, що суд першої інстанції правильно зазначив, що будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Європейського союзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.
		3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ 
		16 лютого 2024 року між Позивачем та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу автомобіля, предметом якого є транспортний засіб, а саме автомобіль марки Autosan Solina, VIN № НОМЕР_1 , рік випуску 2010.
		26 жовтня 2023 року для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару "Автобус пасажирський, категорії "М3" марки AUTOSAN SOLINA номер кузова: НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна НОМЕР_5, робочий об`єм двигуна 4249 см3, маса спорядженого 5125 кг, повна маса 8200 кг, потужність: 130 кВт, календарний рік виготовлення 2010, модельний рік виготовлення 2010, місць для сидіння - 19, стоячих -25, обладнаний місцем для інваліда - 1. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття.", Позивач подав митну декларацію №24UA205100002921U. Фактурна вартість товару зазначена у розмірі 10000,00 злотих (еквівалентно 102767,18,82 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 10276,18 грн.
		До митної декларації додано: договір купівлі-продажу від 16 лютого 2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) від 16 лютого 2024 року №09/02/2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 лютого 2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29 лютого 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 10JBKLO2 від 23 лютого 2024 року; банківський платіжний документ, що стосується товару 00223DLMM3 від 23 лютого 2024 року; платіжний документ від 23 лютого 2024 року № N:(MUR)10; калькуляцію транспортних витрат від 4 квітня 2024 року №04042024/1; висновок про якісні характеристики товарів №226 від 26 березня 2024 року, договір про надання послуг митного брокера №01/03/2024/1Е, висновок про походження товару або акт експертизи, копію митної декларації країни відправлення 24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року; сертифікат відповідності серії UA.022.01164-24 від 4 квітня 2024 року, митну декларацію №24UA205100002921U8 від 5 квітня 2024 року.
		Здійснюючи митний контроль правильності визначення Позивачем митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, Волинською митницею в електронному повідомленні Позивачу запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару 
		Декларант відмовився надати додаткові документи, про що зазначено в листі від 5 квітня 2024 року №б/н.
		Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000017/1 від 5 квітня 2024 року та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205100/2024/000046.
		У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA205100/2024/000017/1 від          5 квітня 2024 року зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: числове значення в митній декларації країни відправлення №24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури №09/02/2024 від 16 лютого 2024 року; відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Платіжна інструкція в іноземній валюті N:(MUR)10 від 23 лютого 2024 року не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України "Про платіжні послуги" та Положення № 216, яким передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.
		Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС, рівень митної вартості товару 1 становить 36931,00 злотих за МД №UA206020/2023/23070 від 04.12.2023.
		Товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією №24UA205100002933U0 від 5 квітня 2024 року з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.
		4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.
		Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, й на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Позивачем підставами касаційного оскарження визначено пункти 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки, за твердження Позивача, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано частину другу статті 53 МК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми у подібних правовідносинах та не враховано правові позиції викладені в постановах Верховного Суду.
		При цьому доводи касаційної скарги зводяться до того, що ним було надано до митного оформлення всі наявні в нього документи передбачені частиною другою статті 53 МК України, які підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. А також до відсутності у Відповідача підстав для витребування додаткових документів та формального викладення ним вимоги щодо надання всього переліку документів визначеного частиною третьою статті 53 МК України.
		Відтак рішення суду апеляційної інстанції підлягає перегляду виключно в межах заявлених підстав касаційного оскарження та наведених Позивачем у касаційній скарзі доводів.
		Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Частинами першою та другою статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
		Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
		Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).
		Статтею 53 МК України визначено перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
		Відповідно до частини першої цієї статті у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Частиною першою статті 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості .
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга статті 54 МК України).
		За змістом частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Згідно зі статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
		При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
		У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частини друга статті 58 МК України).
		Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
		1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
		2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
		3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
		4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
		5) інформацію про:
		а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
		б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
		Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі №804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі №540/2605/18, від 6 травня 2020 року у справі №140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі №804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
		Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.
		Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
		Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №480/4423/18).
		Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні рішення прийняті Відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, оскільки декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних Волинською митницею, згідно з переліком, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
		Так, Позивач для митного оформлення в режимі імпорту товару - "автобус пасажирський категорії "М3" марки AUTOSAN SOLINA номер кузова: НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 бувший у використанні, тип двигуна: дизельний, маркування двигуна НОМЕР_5, робочий об`єм двигуна 4249 см3, маса спорядженого 5125 кг, повна маса 8200 кг, потужність: 130 кВт, календарний рік виготовлення 2010 , модельний рік виготовлення 2010, місць для сидіння - 19, стоячих -25, обладнаний місцем для інваліда - 1. Автобус загального призначення для перевезення пасажирів. Містить елементи корозії та пошкодження лако-фарбового покриття." подав митну декларацію від 5 квітня 2024 року №24UA205100002921U, в якій визначив фактурну вартість товару -10000,00 злотих (еквівалентно 102767,18,82 грн).
		Разом з вказаною митною декларацією Позивачем було подано наступні документи: договір купівлі-продажу від 16 лютого 2024 року, рахунок-фактуру (інвойс) від 16 лютого 2024 року №09/02/2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 15 лютого 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 29 лютого 2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару 10JBKLO2 від 23 лютого 2024 року, банківський платіжний документ, що стосується товару 00223DLMM3 від 23 лютого 2024 року, платіжний документ від 23 лютого 2024 року № N:(MUR)10, калькуляцію транспортних витрат від 4 квітня 2024 року №04042024/1, висновок про якісні характеристики товарів №226 від 26 березня 2024 року, договір про надання послуг митного брокера №01/03/2024/1Е, висновок про походження товару або акт експертизи, копія митної декларації країни відправлення 24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року, сертифікат відповідності серії UA.022.01164-24 від 4 квітня 2024 року, митну декларацію №24UA205100002921U8 від 5 квітня 2024 року.
		Суди попередніх інстанцій по-різному оцінили надані під час митного оформлення документи на підтвердження заявленої Позивачем митної вартості товарів за першим методом.
		Суд першої інстанції вважав, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов Позивач має нести інші витрати. Водночас суд апеляційної інстанції вказав про недостатність відповідних документів для цілей підтвердження заявленої вартості відповідного товару.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: числове значення в митній декларації країни відправлення 24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року, не відповідає ціні товару згідно рахунка-фактури № 09/02/2024 від 16 лютого 2024 року; відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Платіжна інструкція в іноземній валюті N:(MUR)10 від 23 лютого 2024 року не може бути взята до уваги, як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, так як вона не відповідає вимогам Закону України "Про платіжні послуги" та Положення №216, оскільки ним передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.
		Апеляційний суд аналізуючи аргументи наведені Відповідачем на підтвердження того, що документи, які подані Позивачем для підтвердження митної вартості містять розбіжності встановив, що згідно з рахунком-фактурою №09/02/2024 від 16 лютого 2024 року вартість товару становить 10 000,00 PLN (польських злотих). Водночас під час митного оформлення Позивачем було подано копію митної декларації країни відправлення №24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року, відповідно до відомостей, вказаних в якій, вартість товару становить 10 200,00 PLN (польських злотих).
		Встановивши вказані обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені у рішенні про коригування митної вартості розбіжності в документах, які подано для підтвердження митної вартості товарів, слугували достатньою підставою для сумніву митниці в достовірності заявлених відомостей про митну вартість товару, та, як наслідок, витребування додаткових документів, які б ці сумніви усунули.
		Водночас апеляційний суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що оскільки у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів, то це не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.
		Також апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви Відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.
		Оскільки Позивачем не було надано документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості та відповідно у Відповідача були наявні підстави для наступного коригування такої вартості.
		Переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права. Висновки суду є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.
		Зміст доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, не дає підстав вважати, що Позивач вживав заходів, спрямованих на доведення у спосіб, визначений МК України, що розбіжності між документами (зокрема, рахунком-фактурою та декларацією країни відправлення) мали технічний характер або були такими, що не впливають на рівень митної вартості товару, що ввозився.
		При цьому Суд звертає увагу на те, що як в позовній заяві, так і в касаційній скарзі Позивачем не наведено жодних аргументів щодо причин наявності розбіжності між вартістю імпортованого ним товару визначеної в рахунку-фактурі №09/02/2024 від 16 лютого 2024 та у  митній декларації країни відправлення №24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року. 
		У відповіді на відзив Позивач покликаючись на те, що в експортній декларації країни відправника зазначається статистична, а не фактурна вартість, водночас також не наводить, які конкретно обставини зумовили розбіжності між вартістю імпортованого ним товару визначеної в рахунку-фактурі №09/02/2024 від 16 лютого 2024 та у декларації країни відправника, як і не надає відповідних доказів.
		Твердження Позивача про те, що у Відповідача були відсутні підстави для встановлення розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості на підставі даних, зазначених в митній декларації країни відправлення, оскільки остання частиною другою статті 53 МК не включена до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів не відповідають обставинам справи з огляду на пояснення, надані представником Відповідача. Так, представник Відповідача зазначила, що оскільки декларація країни відправлення №24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року була подана Позивачем у складі документів, які підтверджували митну вартість імпортованого ним товару, то аналіз даних, зазначених в ній, та їх співставлення з даними вказаними в решті поданих, Позивачем до митного оформлення документах, здійснювався відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 53 МК України, яким передбачено, що декларант на підтвердження митної вартості подає документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. 
		Також Позивач покликаючись на те, що Відповідачем не було конкретизовано документи які потрібно надати на підтвердження митної вартості товару, а запропоновано надати весь перелік документів передбачений частиною третьою статті 53 МК України, водночас зазначає, що він позбавлений можливості надати будь - які додаткові документи, оскільки всі наявні в нього документи вже були надані при митному оформленні товару. Тобто Позивач стверджуючи, що Відповідач не сприяв йому у митному оформленні товару та належним чином не визначив документи, які могли б підтвердити заявлену ним митну вартість товару, водночас вказує, що в будь - якому випадку він був позбавлений можливості надати будь - які додаткові документи, оскільки інші документи, крім тих, що вже були надані Відповідачу в ньому були відсутні.
		В аспекті покликань Позивача на відсутність в нього інших документів, крім тих, що вже були надані при митному оформленні Суд ще раз звертає увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить саме на декларанті. 
		Аналізуючи обґрунтованість заявлених Позивачем підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає, що Позивачем не конкретизовано, який саме висновок щодо застосування частини другої статті 53 МК України у подібних правовідносинах він просить надати суд. При цьому доводи наведені Позивачем щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції вказаної норми фактично зводяться до незгоди Позивача з оцінкою судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів, адже більшість доводів Позивача, наведених у касаційній скарзі, стосуються площини фактичних обставин справи, установлення й перевірка яких виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, який, відповідно до процесуального закону, є судом права, а не факту.
		Так, доводи Позивача зводяться до того, що наданих ним до митного оформлення документів було достатньо для визначення митної вартості товар за основним методом - за ціною договору. У той час, як суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, не врахувавши, що разом з митною декларацією Позивачем було надано всі наявні в нього документи стосовно імпортованого товару.
		Тобто Позивач фактично просить Суд надати нову оцінку достатності поданим ним разом з митною декларацією документів для визначення митної вартості товару за основним методом та наявності у Відповідача фактичних підстав для витребування у нього додаткових документів. 
		В силу окреслених меж касаційного провадження суд касаційної інстанції не вдається до їх переоцінки. А інших аргументів, аніж ті, що вже були наведені Позивачем в суді апеляційної інстанції інстанцій та яким вже надавалась правова оцінка, касаційна скарга не містить.
		Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).
		Висновки ж Верховного Суду, на які посилається Позивач у касаційній скарзі, зроблені у справах за неподібних правовідносин. Так, дослідивши матеріали цієї справи та встановлені судами фактичні обставини спору, Суд дійшов висновку, що, незважаючи на те, що спірні правовідносини в означених справах та у справі, що розглядається, регламентуються більшою мірою одними й тими ж нормами МК України, обставини цих справ в кожній окремій ситуації все ж є відмінними. Більше того, аналіз висновків суду апеляційної інстанції у цій справі та в наведених скаржником рішеннях Верховного суду свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.
		У касаційній скарзі Позивач вказуючи підставою касаційного оскарження пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, частину другу статті 53 МК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми у подібних правовідносинах. При цьому Позивачем не зазначено в чому саме полягає незрозумілість вказаної норми права, як і не вказано в чому має полягати правовий висновок, який він просить сформувати Суд. Доводи Позивача у цій частині зводяться до його незгоди з наданням Відповідачем оцінки даним зазначеним в декларації країни відправлення №24PL351020E0174328 від 29 лютого 2024 року при здійсненні митного оформлення, оскільки відповідний документ, хоча його і було подано разом з митною декларацією, частиною третьою статті 53 МК України віднесено до переліку документів, які можуть бути додаткового витребувані митним органом. Тобто доводи Позивача у цій частині зводяться до нової правової оцінки обставин у справі.
		Вищевказане не доводить існування обставин, за яких у Верховного Суду виникає необхідність формування правового висновку щодо тлумачення положень частини другої статті 53 МК України. Суд касаційної інстанції виходячи із змісту касаційної скарги не повинен здійснювати повторну інтерпретацію законодавчих норм, коли їх застосування є чітким і зрозумілим. Доводи ж Позивача фактично не стосуються питання щодо тлумачення норми, а зводяться до незгоди з встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи.
		З наведеного слідує, що Позивач не погоджується з мотивами суду апеляційної інстанцій, якими він керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, однак касаційна скарга не містить належних міркувань, обумовлених застосуванням саме норм матеріального права, які б спростовували встановлені у ході розгляду справи обставини щодо наявності в поданих Позивачем до митного оформлення документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
		Враховуючи те, що касаційні скарга не місить доводів в частині надання судом апеляційної інстанції оцінки обґрунтованості застосування Відповідачем резервного методу визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару, постанова суду апеляційної інстанції у відповідній частині Судом не переглядалась.
		Враховуючи зазначене, у справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанцій. За таких обставин, з урахуванням наведеного у сукупності Суд не знайшов передбачених КАС України підстав для задоволення касаційної скарги Позивача та скасування рішення суду апеляційної інстанції.
		4.4 Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відтак, Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про необхідність залишення його без змін, а касаційної скарги без задоволення.
		Керуючись статтями 3, 344, 350, 353, 355, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча суддя                                                                                                      Н.Є. Блажівська
		Судді                                                                                                                          О.В. Білоус
		                                                                                                                                   І.Л. Желтобрюх    
		 
		 
		Постанову в повному обсязі складено 1 травня 2025 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...