Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/28883/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано судом: 01.05.2025. Зареєстровано: 02.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: К/990/6607/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 квітня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 380/28883/23
		адміністративне провадження № К/990/6607/25  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Білоуса О.В.,  
		суддів - Блажівської Н.Є., Дашутіна І.В.,
		за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
		представника позивача Столярчук І.В.,
		представника позивача Павліша О.Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року (головуючий суддя Хома О.П.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2025 року (головуючий суддя Гуляк В.В., судді Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.) у справі за адміністративним позовом Господарського товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю завод «Флекстронікс ТзОВ» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		У С Т А Н О В И В:
		У грудні 2023 року Господарське товариство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Флекстронікс ТзОВ» (далі - ТОВ «Флекстронікс ТзОВ») звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - ЗМУ ДПС по роботі з ВПП), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2023 року №942/33-00-23-01, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017-2018 роки у сумі 150  805  353 грн.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної контролюючим органом документальної позапланової перевірки позивача з питань дотримання принципу «витягнутої руки» під час здійснення контрольованих операцій з контрагентами  нерезидентами Fiextronics International Kft (Республіка Угорщина) та Express Cargo Forwarding Limitet (Велика Британія) за період діяльності з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, 13 жовтня 2023 року складено Акт №691/33-00-23-01/32221224 (далі - Акт перевірки), на підставі висновків якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. ТОВ «Флекстронікс ТзОВ» посилається на дотримання ним вимог  Податкового кодексу України  (далі - ПК України) під час відбору зіставних юридичних осіб для розрахунку діапазонів рентабельності та встановлення відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки». Крім того, вказує на незаконність та протиправність проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки позивача під час дії законодавчо встановленого мораторію на проведення перевірок, за наслідками якої відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.
		Зокрема позивач зазначає, що мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу Перехідних положень ПК України (у редакції на момент прийняття наказу про проведення перевірки) та вказана норма в частині обмежень на проведення позапланових перевірок, була чинною і її дія не зупинялася. За наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України з одного боку та постанові Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі - постанова Кабінету Міністрів України №89) з іншого боку, застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України, оскільки мають вищу юридичну силу. Отже на думку позивача, податковий орган, незважаючи на прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №89 не був наділений повноваженнями здійснювати поновлення та проведення перевірки. У зв`язку з викладеним, позивач вважає висновки Акта перевірки необґрунтованими, а прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення протиправним і по суті, і по процедурі його прийняття, а отже таким, що підлягає скасуванню. 
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2025 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15 листопада 2023 року №942/33-00-23-01. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ЗМУ ДПС по роботі з ВПП на користь позивача 26  840 грн судових витрат у вигляді судового збору.
		Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
		У касаційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ЗМУ ДПС по роботі з ВПП на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2025 року. Витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу.
		Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
		На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору не врахували висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2024 року (справа №160/10828/22), від 4 червня 2024 року (справа №520/23110/21), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року (справа №816/228/17). Ці висновки, якщо їх узагальнити, зводяться до того, що підставою для скасування рішень є не будь-які процедурні порушення, допущені при призначенні і проведенні перевірки, а лише ті, які вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки. Натомість, у цій справі позивач не вказує на існування такого причинно-наслідкового зв`язку між указаним процедурним порушенням та висновками ЗМУ ДПС по роботі з ВПП, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Судами не враховано, що перевірка хоч і була призначена та частково проведена під час "ковідного" мораторію на проведення таких перевірок, однак поновлена та завершена, з подальшим винесенням податкового повідомлення-рішення - вже після припинення такого мораторію. Крім того, відповідач зазначає, що проведення перевірки у період дії карантину, об`єктивно не могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу щодо встановлених порушень, які стали підставою для прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення. Результат проведеної перевірки відповідає принципам загальності оподаткування, невідворотності настання визначеної законом відповідальності у разі порушення вимог податкового законодавства, не має ознак втручання держави у майнові права, не є надмірним тягарем для платника податків та відповідає легітимній меті.
		На думку контролюючого органу, оскільки позивачем було допущено до перевірки посадових осіб податкового органу, перевірка проведена та за її наслідками відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. З огляду на зміст положень статей 78, 81 ПК України платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Також як вже було вказано, відповідач у скарзі посилається на постанову Верховного Суду від 4 червня 2024 року № 520/23110/21, у якій зазначено, що "позиція Верховного Суду щодо наслідків неправомірного проведення документальних перевірок на підставі підпункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України №2755 вже є сформованою та усталеною (за умови проведення перевірки під час дії мораторію)".
		Тобто, на думку контролюючого органу, для правильного вирішення справи судами, окрім встановлення самого факту видання наказу в період дії мораторію на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України №89, мали б також досліджуватися обставини щодо фактичного проведення чи не проведення перевірки під час дії цього мораторію або поза межами карантинного мораторію, що має значний вплив на подальшу обґрунтованість висновків суду.
		Проте, судами цього факту досліджено не було, хоча 24 лютого 2022 року перевірку зупинено згідно з наказом Західного МУ ДПС по роботі з великими платниками податків від 24 лютого 2022 року №26 у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану, поновлення перевірки відбулося у відповідності до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (у зв`язку із прийняттям Закону України №27І9-ІХ від 3 листопада 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу"), а не на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України №89.
		Отже, по-перше, після запровадження правового режиму воєнного стану спірна перевірка позивача була зупинена, по-друге, поновлення перевірки відбулося на підставі норм ПК України, а не Постанови №89, по-третє, перевірка завершена поза межами карантинного мораторію (13 жовтня 2023 року).
		ТОВ «Флекстронікс ТзОВ», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. У свою чергу доводи касаційної скарги відповідача вважає повністю необґрунтованими та таким, що не відповідають дійсним обставинам, фактам, положенням законодавства, судовій практиці та висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.  
		Справа № 380/28883/23 надійшла до Верховного Суду 13 березня 2025 року.
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Флекстронікс ТзОВ» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 32221224.
		ЗМУ ДПС по роботі з ВПП 29 червня 2021 року видано наказ №75  «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Завод  «Флекстронікс ТзОВ» (код ЄДРПОУ 32221224)», направлено запит про надання інформації від 26 червня 2021 року вих. №2031/6/33-00-25, видано направлення від 30 червня 2021 року: №128/33-00-25, №129/33-00-25.
		Копію зазначеного наказу вручено головному бухгалтеру заводу та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки під розписку.
		У подальшому, перевірку було зупинено на підставі наказу від 24 лютого 2022 року та поновлено на підставі відповідного наказу від 14 грудня 2022 року №146.
		У період з 30 червня 2021 року по 13 жовтня 2023 року контролюючим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання принципу витягнутої руки  під час здійснення контрольованих операцій з контрагентами нерезидентами Fiextronics International Kft (Республіка Угорщина) та Express Cargo Forwarding Limitet (Велика Британія) за період діяльності з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої 13 жовтня 2023 року складено Акт №691/33-00-23-01/32221224 (далі - Акт перевірки).
		За висновками Акта перевірки позивачем порушено вимоги підпунктів 39.1.1, 39.1.3 пункту 39.1, підпункт 39.2.2.2  підпункту 39.2.2  пункту 39.2, підпунктів 39.3.2.3, 39.3.2.9  підпункту 39.3.2 пункту 39.3 статті 39, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 ПК України  (у редакції, що діяла під час здійснення контрольованих операцій у 2017-2018 роках), в результаті чого завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017 рік на суму 70510236 грн, за 2018 рік - на суму 150805352 грн (у тому числі на від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2017 рік - 70510236 грн).
		На підставі зазначеного вище Акта перевірки, ЗМУ ДПС по роботі з ВПП 15 листопада 2023 року прийнято податкове повідомлення-рішення №942/33-00-23-01, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2017-2018 роки у сумі 150  805  353 грн.
		Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання його протиправним та про його скасування.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що  оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки документальна позапланова виїзна перевірка є неправомірною, оскільки призначена всупереч мораторію на проведення перевірок, запровадженому згідно пункту 52-2 підрозділу 10  розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а тому висновки, викладені в Акті перевірки, не ґрунтуються на законодавстві, є незаконними та необґрунтованими.
		Посилання ЗМУ ДПС по роботі з ВПП на правомірність призначеної перевірки з огляду на вимоги постанови Кабінету Міністрів України №89, суд визнав безпідставними, оскільки норма пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині обмежень на проведення перевірок була чинною на момент призначення та проведення перевірки. Жодних змін до неї законодавцем не вносилось. Карантин також діяв. Суд зазначив, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу, однак, строк дії мораторію на проведення документальних перевірок платників податків, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, не змінювався. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що, незважаючи на прийняття постанови Кабінету Міністрів України №89, у контролюючого органу були відсутні повноваження здійснювати призначення та проведення документальної позапланової перевірки відповідно до підпункту 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 ПК України. Зокрема суд першої інстанції зазначив, що мораторій на проведення перевірок на підставі підпункту 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 ПК України діяв з 18 березня 2020 року по 25 листопада 2022 року, тобто у зв`язку із набранням чинності  Закону України від 3 листопада 2022 року №2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу», яким було внесено зміни до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідних положень»  ПК України та дозволено проведення перевірок з підстав трансферного ціноутворення у зв`язку з отриманням звіту про контрольовані операції. При цьому, суд не досліджував по суті виявлені порушення, адже порушення відповідачем процедури призначення та проведення перевірки, у даному випадку, є самостійною та достатньою підставою для скасування прийнятого на підставі висновків цієї перевірки рішення податкового органу.
		Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до частин першої і третьої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно із статтею 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		За змістом статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Статтею 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		За приписами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Верховний Суд, аналізуючи зазначені норми КАС України, неодноразово наголошував на тому, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути визначені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.
		При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
		Проаналізувавши зміст оскаржуваних у цій справі судових рішень, суд касаційної інстанції вважає, що вони не відповідають вимогам статті 242 КАС України.
		Фактично суди першої та апеляційної інстанцій встановили обставини на підставі доводів та доказів, які надані позивачем, не взявши до уваги доводи контролюючого органу.
		Так, у відзиві на позовну заяву, в апеляційній скарзі та у поясненнях до апеляційної скарги Західне МУ ДПС по роботі з ВПП вказувало, що для правильного вирішення справи також необхідно встановити чи належить проведення позапланової виїзної документальної перевірки у періоді дії встановленого положеннями ПК України мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на відповідний період (з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України №89, якою було скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України) до тих процедурних порушень, які об`єктивно можуть вплинути на правильність висновків контролюючого органу за наслідками такої перевірки і, відповідно, чи слугують такі порушення самостійною підставою для скасування податкового повідомлення-рішення у відповідній частині, прийнятих згідно із такими висновками.
		Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №89, уряд скоротив строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року (на час проведення перевірки) була чинною та підлягала виконанню. 
		Відповідачем 29 червня 2021 року на підставі пункту 20.1 статті 20, підпунктів 39.5.2.1, 39.5.2.8 підпункту 39.5.2 пункту 39.5 статті 39, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 ПК України прийнято наказ №75  «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Завод  «Флекстронікс ТзОВ», направлено запит про надання інформації від 26 червня 2021 року вих. №2031/6/33-00-25, видано направлення від 30 червня 2021 року: №128/33-00-25, №129/33-00-25.
		Згідно вказаного наказу, перевірку призначено тривалістю 18 місяців, починаючи з 30 червня 2021 року.
		На момент прийняття наказу, дія карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), не завершилася, а відтак діяв і мораторій на проведення документальних планових перевірок, передбачений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України. При цьому, Постанова Кабінету Міністрів України №89 була чинною та підлягала виконанню. 
		Копію зазначеного наказу вручено головному бухгалтеру заводу Брояковій О.М. під розписку 30 червня 2021 року та ознайомлено з направленнями на проведення перевірки під розписку.
		Документальна позапланова виїзна перевірка розпочалася 30 червня 2021 року.
		Вказаний наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Флекстронікс ТзОВ» не оскаржувало та допустило представників контролюючого органу до перевірки.
		Крім того, відповідачем зазначено, що 24 лютого 2022 року вказану перевірку було зупинено згідно з наказом Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 24 лютого 2022 року №26 у зв`язку із запровадженням правового режиму воєнного стану.
		Відповідно до підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, на підставі наказу Західного МУ ДПС по роботі з ВПП від 14 грудня 2022 року №146 «Про поновлення документальної позапланової виїзної перевірки Завод «Флекстронікс ТзОВ» (у зв`язку із прийняттям Закону України від 3 листопада 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу  України  та деяких інших  законів України  щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу", документальні позапланові перевірки з підстав, визначених підпунктами 78.1.5, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, що були розпочаті та не завершені до 24 лютого 2022 року, поновлюються на невикористаний строк), поновлено термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з 15 грудня 2022 року на невикористаний строк.
		Контролюючий орган наголошував, що поновлення документальної позапланової виїзної перевірки відбулося не на підставі положень постанови Кабінету Міністрів України №89, а на підставі норм ПК України.
		Мораторій на здійснення документальних перевірок, встановлений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України (№2755), діяв з 18 березня 2020 року і до 30 червня 2023 року, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 1 липня 2023 року відмінений на всій території країни карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Перевірку закінчено 13 жовтня 2023 року та за її результатами складено Акт від 13 жовтня 2023 року №691/33-00-23-01/32221224, тобто перевірку було фактично проведено та завершено вже поза межами карантинних обмежень.
		Таким чином, на думку відповідача, є необґрунтованим твердження позивача про відсутність правових підстав для проведення перевірки платника податків та протиправність прийнятого за наслідками такої перевірки податкового повідомлення-рішення. 
		Проте, а ні судом першої інстанції, а ні судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки наведеним вище доводам контролюючого органу.  
		Принцип усебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений статтею 90 КАС України, й він передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються на підтвердження своїх доводів.
		Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів касаційної інстанції не може стверджувати у цій справі про повне і всебічне з`ясування судами її обставин, зокрема, про таке, яке б повною мірою спростувало доводи й докази контролюючого органу щодо правомірності призначення та проведення перевірки з урахуванням наведених вище обставин.
		Згідно з частиною другою статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої  статті 328  цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Враховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову. 
		Оскільки справа направляється на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції не змінює розподіл судових витрат між сторонами. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення. 
		Керуючись статтями 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
		П О С Т А Н О В И В :
		Касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 травня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 8 січня 2025 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанову у повному обсязі складено 1 травня 2025 року.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                О.В.Білоус
		Судді                                                                                                     Н.Є.Блажівська
		                                                                                                    І.В.Дашутін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...