Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/494/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства, з них; щодо захисту економічної конкуренції, з них.
Надіслано судом: 02.05.2025. Зареєстровано: 03.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.
Дата набрання законної сили: 01.05.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  921/494/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., 
		за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,
		 
		представників учасників справи:
		позивача - Антимонопольного комітету України - Данилов К.О.,               Гришина М.Г., в порядку самопредставництва,
		відповідача - комунального підприємства «Тернопільводоканал» -                            Чорненький В.В., адвокат (дов. від 16.12.2024)
		 
		 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Антимонопольного комітету України
		на рішення господарського суду Тернопільського області від 06.11.2024 (суддя Руденко О.В.)
		та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 (головуючий суддя: Бонк Т.Б., судді: Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
		у справі № 921/494/24
		за позовом Антимонопольного комітету України  (далі - АМК, Комітет)
		до комунального підприємства «Тернопільводоканал» (далі - КП «Тернопільводоканал»)
		про стягнення штрафу та пені, зобов`язання виконати пункт 4 резолютивної частини рішення.  
		1.  ІСТОРІЯ СПРАВИ 
		Короткий зміст позовних вимог
		Комітет звернувся до суду з позовом до КП «Тернопільводоканал» про:
		- стягнення з відповідача 389  824,00 грн штрафу та 389  824,00 грн пені, і зарахування зазначених сум у дохід загального фонду Державного бюджету України;
		- зобов`язання відповідача виконати пункт 4 резолютивної частини рішення тимчасової адміністративної колегії АМК від 23.12.2021 № 191-р/тк у справі                                          № 924-3МС «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК), а саме припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК.
		Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на невиконання відповідачем Рішення АМК, яке є обов`язковим до виконання.   
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 
		Рішенням господарського суду Тернопільського області від 06.11.2024, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025, в частині вимог про стягнення з відповідача 389  824,00 грн штрафу та 389  824,00 грн пені позов залишено без розгляду. У решті позову відмовлено.
		Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані з посиланням, зокрема на те, що вимоги, викладені у пункті 4 резолютивної частини Рішення АМК, виконані. Нові вимоги, які суб`єктам господарювання висувалися відповідачем після 01.06.2021 не підлягають дослідженню у даній справі, оскільки суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) АМК поза межами за критеріями, визначеними у статті 19 Конституції України та статті 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон    № 2210). У частині залишення позову без розгляду, суд задовольнив заяву позивача про залишення позову без розгляду щодо вимоги про стягнення штрафу та пені.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі Комітет, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову в частині вимог про зобов`язання відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК.
		2.  АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про застосування судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 920/1126/17, від 01.02.2024 у справі                       № 902/600/23, від 29.07.2021 у справі № 916/2799/20.
		Також скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування: частин другої та третьої статті 56 Закону № 2210, яка встановлює обов`язковість виконання рішень та розпоряджень органів АМК; статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», яка встановлює відповідальність за невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, у подібних правовідносинах. 
		Доводи інших учасників справи
		КП «Тернопільводоканал» не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
		Згідно з розпорядженням Заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.04.2025   № 32.2-01/721     проведено повторний автоматизований розподіл справи № 921/494/24, у зв`язку з відпусткою судді Ємця А.А.
		Ухвалою Суду від 28.04.2025 зі справи задоволено заяву КП «Тернопільводоканал» про участь у судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що тимчасова адміністративна колегія АМК, розглянувши матеріали справи № 924-ЗМС про порушення КП «Тернопільводоканал» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону № 2210, прийняла рішення, яким постановила:
		1) визнати, що протягом 2019-2020 років та 5 місяців 2021 року КП «Тернопільводоканал» займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з приймання та очищення стічних вод, що вивозяться спеціалізованим транспортом від споживачів, які не приєднані до систем централізованого водовідведення, в межах зони охоплення навколо каналізаційних очисних споруд КП «Тернопільводоканал» у радіусі 35 км;
		2) визнати дії КП «Тернопільводоканал» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем протягом 2019-2020 років та 5 місяців 2021 року на ринку послуг з приймання та очищення стічних вод, що вивозяться спеціалізованим транспортом від споживачів, які не приєднані до систем централізованого водовідведення, що полягають у висуванні неправомірних вимог суб`єктам господарювання, які здійснюють вивезення рідких відходів, та встановленні відповідальності за їх невиконання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку, порушенням, передбаченим частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону № 2210;
		3) за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, накласти на КП «Тернопільводоканал» штраф у розмірі 389 824 грн;
		4) зобов`язати КП «Тернопільводоканал» у 2-місячний строк з дня одержання рішення припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення.
		Копія Рішення АМК надіслана на адресу КП «Тернопільводоканал» супровідним листом від 30.12.2021 № 128-20.04.2/08-18763.
		Законність Рішення АМК була предметом дослідження у судовому порядку.
		Так, рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023, у задоволенні позову КП «Тернопільводоканал» про визнання недійсним Рішення АМК відмовлено.
		Постановою Верховного Суду від 11.07.2023 касаційну скаргу КП «Тернопільводоканал» задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.03.2023 у справі № 910/2991/22 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У новому розгляді справи № 910/2991/22 рішенням господарського суду міста Києва від 18.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024, у задоволенні позову КП «Тернопільводоканал» до АМК про визнання недійсним та скасування Рішення АМК відмовлено. 
		Зазначені судові акти набрали законної сили.
		У свою чергу, КП «Тернопільводоканал»  листом від 11.04.2022  № 783 повідомило АМК про виконання його рішення шляхом прийняття необхідних змін органом місцевого самоврядування до пункту 74 розділу VII Місцевих правил приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Тернополя (далі - Правила, Місцеві правила).
		Разом з тим, позивач стверджує, що незважаючи на прийняття рішення Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради, факт невиконання Рішення АМК залишається незмінним.
		Наведені вище обставини стали підставою для звернення АМК з позовом до суду.
		Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в оскаржуваній частині, виходили, зокрема з такого.
		Рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 27.02.2019 № 211 затверджені Місцеві правила приймання стічних вод до системи централізованого водовідведення міста Тернополя в редакції до 01.07.2020, а рішенням від 17.06.2020 № 442 внесено зміни до Місцевих правил з 01.07.2020.
		У пункті 73 цих Правил в редакції, що діяла до 01.07.2020 було встановлено, що у разі ненадання перевізником інформації про якісний склад стоків для розрахунку оплати застосовується коефіцієнт кратності Кк=5, а у пункті 74 зазначено, що оплата проводиться відповідно до умов договору. За відсутності технічної можливості здійснити аналіз якісного складу стічних вод, при проведені розрахунків застосовується коефіцієнт кратності Кк=5.
		Внаслідок прийнятих змін, пункт 74 Правил, у чинній на момент прийняття Рішення АМК редакції, встановлював, що: «При скиданні стічних вод асенізаційним транспортом застосовуються вимоги щодо якісного складу стічних вод. Оплата проводиться відповідно до умов договору, але не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. За відсутності аналізу якісного складу стічних вод, при проведенні розрахунків застосовується коефіцієнт кратності Кк=3».
		За висновком АМК, висування КП «Тернопільводоканал» перевізникам безпідставних вимог (надання відомостей про якісний склад стічних вод)  ущемляє інтереси споживачів, оскільки за їх невиконання при розрахунку плати за послуги застосовується коефіцієнт, що призводить до збільшення плати за послуги.  
		При цьому договором надання послуг з очищення стічних вод, який КП «Тернопільводоканал» укладає з перевізниками, передбачено, що при нарахуванні плати за послуги враховується коефіцієнт, який застосовується незалежно від виконання/невиконання вимог щодо надання відомостей про якісний склад стічних вод.
		Зазначені дії КП «Тернопільводоканал» стали можливими у зв`язку з тим, що воно не зазнає конкуренції на вказаному ринку та може встановлювати власні умови надання послуг.
		Судами попередніх інстанцій також встановлено, що КП «Тернопільводоканал»  листом від 11.04.2022 № 783 повідомило АМК про виконання його рішення шляхом прийняття необхідних змін органом місцевого самоврядування до пункту 74 розділу VII Місцевих правил.
		Відповідно до рішення Виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 30.03.2022 № 301 пункт 74 розділу VII Правил викладено у новій редакції, за змістом якої: «До стічних вод, які скидаються асенізаційним транспортом, застосовуються вимоги до складу та властивостей стічних вод, які скидаються до систем централізованого водовідведення. З метою контролю якості стічних вод виробник за свій рахунок може здійснювати відбір контрольних проб. Розрахунки з виробником за надані послуги здійснюється з урахуванням коефіцієнту кратності перевищення допустимих концентрацій (за наявності). Перевізник має право відмовитися від проведення відбору контрольних проб стоків шляхом укладення додаткового договору, але в такому випадку при проведенні розрахунків застосовується понижений коефіцієнт кратності Кк=3. Оплата проводиться відповідно до умов договору, але не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим».
		За висновком судів попередніх інстанцій, Рішення АМК в частині пункту 4 його резолютивної частини виконано відповідачем. 
		4.  ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
		Причиною виникнення спору зі справи (в оскаржуваній його частині) стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для зобов`язання відповідача виконати Рішення АМК в частині вимог про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК.
		Судові рішення попередніх інстанцій оскаржуються виключно в частині вирішення спору за вимогою про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане в пункті 2 резолютивної частини Рішення АМК. У решті судові рішення попередніх інстанцій жодною із сторін спору не оскаржуються. 
		Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		Так, як встановлено судами попередніх інстанцій, дії відповідача кваліфіковано за ознаками частини першої статті 13, пункту 2 статті 50 Закону № 2210, у зв`язку з чим на КП «Тернопільводоканал» накладено штраф.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається, зокрема на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про застосування судами попередніх інстанцій норм права, без урахування висновків щодо застосування таких норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 920/1126/17, від 01.02.2024 у справі № 902/600/23, від 29.07.2021 у справі № 916/2799/20.
		Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		При цьому самим скаржником (скаржниками) у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самими скаржниками), покладається на скаржника (скаржників).
		Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
		При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
		Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.
		Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі                                             № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
		З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
		У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі                          № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі  № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
		У наведених скаржником постановах Верховного Суду, які стосуються категорії справ про зобов`язання виконати рішення АМК, наведені загальні висновки, за змістом яких:
		- законодавством України, у тому числі статтею 48 Закону № 2210, яка має назву «Рішення у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», та іншими нормами (актами) законодавства не передбачено повноважень АМК зобов`язувати, тобто надавати вказівки (зобов`язання) щодо способів усунення допущених порушень. Резолютивна частина рішення органу АМК лише у необхідних випадках має містити вказівку на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі  № 916/2799/20);
		- предметом розгляду та дослідження у даному випадку можуть бути виключно обставини, пов`язані з фактичним виконанням або невиконанням відповідачем в антимонопольній справі резолютивної частини Рішення АМК, з огляду на чинність такого рішення та обов`язковість його виконання (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі  № 920/1126/17 та від 01.02.2024 у справі № 902/600/23);
		- Закон № 2210 і ГПК України не містять норм, які б надавали господарським судам під час розгляду справ про зобов`язання відповідача виконати рішення органу АМК і яке є чинним, не скасовано/не визнано недійсним та   є обов`язковим до виконання в силу статті 56 Закону № 2210, право розглядати питання, які стосуються наявності/відсутності можливості виконання відповідачем у антимонопольній справи рішення АМК, зважаючи на обставини, які ним наводяться як підтвердження неможливості виконання такого рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 902/600/23 та від 29.02.2024 у справі № 910/9093/23);
		- рішення органу АМК відображає позицію державного органу зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Отже, у даному спорі не мають значення мотиви та причини невиконання відповідачем чинного рішення органу АМК, оскільки такі причини ніяким чином можуть вплинути на сам факт чинності рішення та обов`язковість його виконання (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 916/2799/20).
		Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови Суду.
		Верховний Суд вчергове зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
		Верховний Суд виходить з того, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Так, у справі № 921/494/24 суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову в оскаржуваній частині, виходили, зокрема з того, що Рішення АМК в частині зобов`язання відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення (з огляду на встановлені обставини порушення - висуванні неправомірних вимог суб`єктам господарювання, які здійснюють вивезення рідких відходів, про надання відомостей про якісний склад стічних вод та встановленні відповідальності за їх невиконання), виконано відповідачем шляхом прийняття змін органом місцевого самоврядування до пункту 74 розділу VII Місцевих правил. 
		Водночас у наведених скаржником справах № 920/1126/17, № 902/600/23,                          № 916/2799/20 судами встановлені обставини невиконання рішення органу АМК взагалі. 
		Отже, відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, що суд застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.
		Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.
		Також скаржник посилається на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування: частин другої та третьої статті 56 Закону № 2210, яка встановлює обов`язковість виконання рішень та розпоряджень органів АМК; статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», яка встановлює відповідальність за невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу АМК, у подібних правовідносинах. 
		Верховний Суд зазначає, що згідно зі сталими та послідовними висновками Верховного Суду у справах, які стосуються категорії справ про зобов`язання виконати рішення АМК, Суд, зокрема виснував:
		- стаття 56 Закону № 2210 регулює та визначає порядок виконання рішень та розпоряджень органів АМК, голів територіальних відділень АМК. Відповідно до частин другої та третьої статті 56 Закону № 2210 рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання. Рішення та розпорядження органу Антимонопольного комітету України набирають чинності з дня їх прийняття. Особа, на яку накладено штраф рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;
		- згідно зі статтею 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов`язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом. Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність;
		- предметом розгляду та дослідження у даному випадку можуть бути виключно обставини, пов`язані з фактичним виконанням або невиконанням відповідачем резолютивної частини рішення органу АМК, з огляду на чинність такого рішення та обов`язковість його виконання;
		- Закон № 2210 і ГПК України не містять норм, які б надавали господарським судам під час розгляду справ про зобов`язання відповідача виконати рішення органу АМК і яке є чинним, не скасовано/не визнано недійсним, та є обов`язковим до виконання в силу приписів статті 56 Закону № 2210, право розглядати питання, які стосуються наявності/відсутності можливості виконання відповідачем в антимонопольній справи рішення АМК, зважаючи на обставини, які ним наводяться як підтвердження неможливості виконання такого рішення.
		Таким чином, наразі існують сталі правові висновки Суду [наведені, зокрема у постановах від 27.11.2018 у справі № 920/1126/17, від 01.02.2024 у справі                              № 902/600/23, від 29.02.2024 у справі № 910/9093/23] щодо такої категорії справ (зобов`язання виконати рішення АМК).
		Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).
		Водночас Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі                                 № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
		Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
		У справі № 921/494/24 судами попередніх інстанцій, з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, які стосуються категорії справ про зобов`язання виконати Рішення АМК встановлено, що Рішення АМК в частині зобов`язання відповідача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення (з огляду на встановлені обставини порушення - висуванні неправомірних вимог суб`єктам господарювання, які здійснюють вивезення рідких відходів, про надання відомостей про якісний склад стічних вод та встановленні відповідальності за їх невиконання), виконано відповідачем шляхом прийняття змін органом місцевого самоврядування до пункту 74 розділу VII Місцевих правил.
		При цьому Верховний Суд зазначає, що Рішення АМК має містити чіткі формулювання для його виконуваності щодо змісту порушення, яке має бути усунуто особою.
		У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що інкриміноване відповідачу порушення усунуто.
		Посилання скаржника на необхідність надання висновку щодо наведених скаржником норм права, ураховуючи узагальнені доводи касаційної скарги, фактично зводиться до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на 
		визначені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову в оскаржуваній частині,  відсутні.
		Верховний Суд окремо вважає за необхідне наголосити, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
		Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.
		Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.
		Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
		За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу АМК слід залишити без задоволення.
		Судові витрати
		Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу Комітету залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення господарського суду Тернопільського області від 06.11.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 921/494/24  - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя                                                                                                   І.  Колос
		 
		 
		Суддя                                                                                            І.  Бенедисюк
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                             І. Булгакова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...