Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 911/3777/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них; щодо визнання незаконним акта, що порушує право користування земельною ділянкою, з них.
Надіслано судом: 02.05.2025. Зареєстровано: 03.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.
Дата набрання законної сили: 23.04.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		23 квітня 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  911/3777/23 
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Зуєва В.А. (головуючого), Берднік І.С., Міщенка І.С.
		секретаря судового засідання - Дерлі І.І.
		за участю представників учасників:
		позивача - Кобилянський В.А.
		відповідача - Лях В.М.
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 (у складі колегії суддів: Яценко О.В. (головуючий), Михальська Ю.Б., Хрипун О.О.)
		та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 (суддя Бабкіна  В.М.)
		за позовом Селянського (фермерського) господарства Коваленко Анатолія Прокоповича
		до Миронівської міської ради
		про скасування пунктів рішення, визнання права постійного користування земельними ділянками
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст та підстави позовних вимог
		14.12.2023 Селянське (фермерське) господарство Коваленко Анатолія Прокоповича (далі - СФГ Коваленко А.П., Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Миронівської міської ради (далі - Міська рада, Відповідач) та просило:
		- скасувати пункт 2, пункт 3 (та підпункти 3.1-3.3), пункт 4 Рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 28.09.2023 № 4634-55-VIII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за межами с. Македони";
		- скасувати пункт 1, пункт 2, пункт 3 рішення Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 16.11.2023 № 4740-58-VІII "Про внесення змін до рішення Миронівської міської ради № 4634-55-VIII від 28.09.2023";
		- визнати за СФГ Коваленко А.П. право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0121 площею 13,0000 га;
		- визнати за СФГ Коваленко А.П. право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222983600:05:001:0122 площею 12,9669 га.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивачу на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996 належить право постійного користування земельною ділянкою площею 50,0 га для ведення фермерського господарства. Згодом вказану земельну ділянку було розпайовано та частину з неї передано у власність фізичним особам - членам СФГ Коваленко А П. Оскільки Позивач не відмовлявся від права користування нерозпайованою частиною земельної ділянки, а таке право може бути припинено лише з підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України, вказана земельна ділянка, за його доводами, залишилась у постійному користуванні Позивача. За таких обставин Позивач вважає дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення його як суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права та за відсутності підстав, визначених статтею 141 Земельного кодексу України, такими, що порушують його право постійного користування земельною ділянкою. Крім того, оскаржуваними рішеннями Відповідач здійснив поділ нерозпайованої частини земельної ділянки та оголосив про проведення електронних торгів з продажу права оренди таких земельних ділянок.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Господарського суду Київської області від 16.05.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Суди виходили з того, що рішення про припинення права користування землями Позивача (як у розпайованій, так і в не розпайованій частині) жодним компетентним органом не приймалося. Водночас стаття 141 Земельного Кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою, до якого не входить така підстава, як розпаювання земель СФГ, у той час як внаслідок здійснення такого розпаювання право постійного користування земельною ділянкою, отриманою в постійне користування для цієї мети, фактично припиняється. 
		За висновками судів, вказане свідчить про те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, переданою для створення СФГ, внаслідок її розпаювання відбувається за передбаченої загальними нормами статті 141 Земельного Кодексу України підстави добровільної відмови від права користування земельною ділянкою в порядку, визначеному спеціальними нормами Закону України "Про фермерське господарство". Водночас згідно вимог статей 12, 13 цього закону внаслідок звернення голови фермерського господарства із заявою про розпаювання земельної ділянки цього господарства відбувається добровільна відмова від права постійного користування нею, позаяк законодавством не передбачено іншого. При цьому, чинним на час звернення голови Позивача із заявою про розпаювання земель законодавством було передбачено можливість використання земель фермерським господарством або на праві власності, або на умовах оренди, у зв`язку з чим прийняття рішення щодо передачі решти нерозпайованої земельної ділянки в оренду Позивачу (яке не було ані оскаржене, ані реалізоване останнім) узгоджується з наведеними нормами статі 13 Закону України "Про фермерське господарство".
		За матеріалами справи та наданими доказами суди попередніх інстанцій встановили, що після розпаювання між членами фермерського господарства земельної ділянки площею 50,0 га (відомостей про кадастровий номер якої не зазначено ані в Державному акті на право постійного користування землею серії КВ від 07.10.1996, ані в погодженні Македонської сільської ради Миронівського району Київської області № 21 від 30.11.2006, ані в розпорядженні Миронівської районної державної адміністрації від 03.03.2007 № 97, ані в розпорядженні голови Миронівської районної державної адміністрації № 40 від 21.01.2008, оскільки не було розроблено технічну документацію, у зв`язку з чим межі земельної ділянки не було винесено в натурі) нерозпайованою залишилася частина земельної ділянки площею 29,15 га (50,00 га-20,85 га). 
		Водночас з матеріалів справи вбачається, що на дві окремі земельні ділянки було поділено саме земельну ділянку з кадастровим номером 3222983600:05:001:0111 площею 25,9669 га. Проте жодних доказів того, що земельні ділянки площею 13,0000 га (кадастровий номер 3222983600:05:001:0121) та площею 12,9669 га (кадастровий номер 3222983600:05:001:0122) утворилися саме з земельної ділянки, що залишилася після розпаювання земель Позивача (площею 29,15 га), немає. Крім того, площі вказаних ділянок вочевидь різняться (25,9669 га та 29,15 га).
		За висновками судів, вказане свідчить про відсутність підстав вважати доведеною ту обставину, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222983600:05:001:0121 та 3222983600:05:001:0122 загальною площею 25,9669 га (13,0000+12,9669), щодо яких позивачем заявлено позовні вимоги, є саме тією земельною ділянкою площею 29,15 га, яка залишилась після розпаювання земельної ділянки площею 50,0 га.
		Позивач не погодився з такими судовими рішеннями та скористався правом на їх касаційне оскарження. 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
		Касаційне провадження у справі відкрито 13.03.2025 на підставі пунктів 1, 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
		У своїй касаційній скарзі СФГ Коваленко А.П просить Суд скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 та рішення Господарського суду Київської області від 16.05.2024 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
		Доводами касаційної скарги СФГ Коваленко А.П. є: 
		- застосування норм статті 79-1 Земельного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19;
		- застосування норм статті 141 Земельного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 6/88-Б-05;
		- необхідність відступити (шляхом уточнення у зв`язку з двозначним формулюванням) від правового висновку Верховного Суду, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 про можливість приватизувати членом фермерського господарства земельну ділянку в межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством.
		Міська рада у відзиві на касаційну скаргу просить Суд залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Безпосередньо у судовому засідання представник Міської ради послався на постанову Верховного Суду від 08.08.2020 у справі № 635/970/17.
		Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції про відмову у задоволені позовних вимог з посиланням, зокрема, на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18.
		Так Велика Палата Верховного Суду у пункті 8.8 вищевказаної постанови сформувала такий правовий висновок: "Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства".
		Суди у цій справі № 911/3777/23 врахували зазначене та прийшли до висновку, що правовим наслідком отримання членом фермерського господарства земельної ділянки (її частини) шляхом приватизації у межах розміру земельної частки (паю) є припинення права користування земельною ділянкою фермерським господарством. Водночас відсутність як заяви позивача про припинення права постійного користування земельною ділянкою, так і відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування вказаних вище висновків не спростовує.
		За таких обставин суди відмовили СФГ Коваленко А.П. у визнанні права постійного користування тією частиною земельної ділянки з 50 га, яка залишилася нерозпайованою.
		Колегія суддів з`ясувала, що під час касаційного розгляду справи №  635/970/17 у постанові від 08.08.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що внаслідок скасування розпорядження голови райдержадміністрації в частині надання членам СФГ у власність земельних ділянок вказані ділянки повернулися у власність держави, оскільки право постійного користування позивача було добровільно ним припинено з метою розпаювання земель між членами фермерського господарства та отримання права власності на земельну ділянку площею 4,5 га. 
		При цьому Верховний Суд визнав необґрунтованими доводи заявника касаційної скарги про наявність у нього права вимагати відновлення того становища, що існувало до видання оскаржуваних наказів ГУ Держгеокадастру та погодився з висновками судів попередніх інстанцій про повернення спірних ділянок у власність держави.
		Колегія суддів не погоджується з цим висновком, виходячи з такого.
		Законом України № 3613-VI від 07.07.2011 Земельний Кодекс України доповнено статтею 79-1, яка визначила порядок формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. 
		У постанові від 18.11.2020 у справі № 904/6059/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зробив висновок, зокрема, про застосування статті 79-1 Земельного Кодексу України та зазначив, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, проте обсяг прав попереднього землекористувача, набутий на таку земельну ділянку у встановленому законом порядку на підставі Державного акта на право постійного користування землею, не змінюється, у зв`язку з чим зміна кадастрового номера, здійснена з дотриманням вищенаведених норм закону, не є правовою підставою, передбаченою положеннями статті 141 Земельного кодексу України, для припинення права постійного користування земельною ділянкою (пункт 65).
		Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи. Державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, поділу чи об`єднання земельних ділянок (абзац 1 частини десятої статті 24 вказаного Закону).
		Положеннями частин першої та другої статті 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що у разі поділу або об`єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об`єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок.
		За змістом пункту 49 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.10.2012 №1051, Поземельна книга ведеться за формою згідно з додатком 8 під час державної реєстрації земельної ділянки, внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки (в тому числі у разі їх поділу чи об`єднання, а також відновлення їх меж) відповідно до пунктів 107 - 137 цього Порядку.
		Згідно з пунктом 136 цього Порядку відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку в разі її поділу чи об`єднання з іншою земельною ділянкою вносяться на підставі заяви про державну реєстрацію земельної ділянки, яка утворилася в результаті такого поділу чи об`єднання, шляхом здійснення Державним кадастровим реєстратором таких дій:
		1) скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги відповідно до пункту 60 цього Порядку із скасуванням кадастрового номера земельної ділянки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру;
		2) здійснення державної реєстрації земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу чи об`єднання, згідно з пунктами 107 - 111 і 113 цього Порядку;
		3) внесення до Поземельної книги на земельну ділянку, сформовану в результаті поділу чи об`єднання земельних ділянок, запису про такий поділ чи об`єднання із зазначенням скасованого кадастрового номера земельної ділянки шляхом: проставлення на титульному аркуші Поземельної книги в паперовій формі позначки про утворення земельної ділянки в результаті поділу чи об`єднання за формою згідно з додатком 28, в якій зазначаються скасований кадастровий номер земельної ділянки, підстава для поділу чи об`єднання земельної ділянки, дата такого поділу чи об`єднання, відомості про Державного кадастрового реєстратора, який зробив позначку (пункти 60-64 постанови Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №  904/6059/19). 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 у справі №  906/392/18 виснувала, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою. Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (пункти 7.27-7.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №  906/392/18).
		Отже, наведене вище переконливо свідчить про принципово різний підхід Касаційного цивільного суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права в частині припинення права фермерського господарства на постійне користування всією земельною ділянкою внаслідок приватизації членами господарства частини такої земельної ділянки, що, на переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, є неприпустимим.
		У зв`язку з викладеним, на думку колегії суддів, є необхідність відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.08.2020 у справі №  635/970/17, зазначивши, що умова припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства стосується лише приватизованої земельної ділянки.
		Частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (частина перша статті 303 Господарського процесуального кодексу К України).
		Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
		Так, відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).
		З огляду на виконання функцій із забезпечення сталості та єдності судової практики справа № 911/3777/23 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, які викладені у постанові від 08.08.2020 у справі №  635/970/17 щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерського господарства внаслідок розпаювання (приватизації) частини такої ділянки її членами.
		Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		УХВАЛИВ:
		Передати справу № 911/3777/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                В. Зуєв
		 
		Судді                                                                                          І. Берднік
		 
		І. Міщенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...