Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 733/435/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-16584ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 733/435/24
		провадження № 61-16584св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь  О. В., Осіяна О. М.,
		учасники справи:
		позивачка -    ОСОБА_1 ,
		відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Магнат»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Ярослава Олександровича, на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 вересня 2024 року в складі судді Овчарика В. М. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 листопада 2024 року в складі колегії суддів: Шитченко Н. В., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовної заяви
		1.                 У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила:
		усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 2,17 га, кадастровий номер 7421784000:04:000:0031, розташованою на території Дорогинського Старостинського округу Ічнянської територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області, що надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом повернення її позивачці;
		скасувати рішення реєстратора про державну реєстрацію змін та виправлень до іншого речового права щодо продовження строку дії договору оренди від 03 січня 2013 року, проведеної на підставі додаткової угоди від 03 січня 2019 року щодо спірної земельної ділянки.
		2.                 Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власницею спірної земельної ділянки. 03 січня 2013 року між позивачкою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Магнат» (далі - ТОВ АПК «Магнат») укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років з дати його реєстрації. 03 січня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди, за якою сторони погодили, що термін дії договору оренди землі від 03 січня 2013 року продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації. На підставі цієї додаткової угоди відповідачем здійснено реєстрацію речового права оренди та безпідставно встановлено строк дії договору оренди до 03 січня 2029 року, тобто змінено істотні умови договору щодо строку оренди земельної ділянки. Позивачка посилалась на те, що реєстрація відповідачем речового права оренди земельної ділянки загальним строком на 15 років суперечить її волевиявленню, оскільки, укладаючи додаткову угоду, ОСОБА_1 узгоджувала строк у 10 років з часу підписання основного договору, а не додаткової угоди, як вважає відповідач.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		3.                 Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 листопада 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
		4.                 Додатковою постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ АПК «Магнат» 5 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
		5.                 Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_1 додатковою угодою від 03 січня 2019 року до договору оренди землі від 03 січня 2013 року, в редакції, яка підписана ОСОБА_1 , погодили, що термін дії договору оренди землі від 03 січня 2013 року продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації, при цьому, зі змісту додаткової угоди вбачається, що сторони погодили строк дії договору, продовживши його ще на 10 років, а не як помилково вважала позивачка, подовжили строк дії договору ще на 5 років, визначивши загальний строк дії договору протягом 10 років, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		6.                 У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Я. О., на рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 листопада 2024 року.
		7.                 Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		8.                 У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд.
		9.                 Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували доводи позивачки про відсутність її волевиявлення на продовження договору оренди до 03 січня 2029 року, та самостійно визначили строк дії договору оренди земельної ділянки 15 років, замість 10 років.
		10.             Підставою касаційного оскарження заявниця вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2023 року в справі № 357/8277/19, від 06 березня 2024 року в справі № 902/1207/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		11.             Також, підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу та інші клопотання
		12.                   У лютому 2025 року представник відповідача ТОВ АПК «Магнат» - адвокат Ткаченко Д. А. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		13.             У лютому 2025 року представник відповідача ТОВ АПК «Магнат» - адвокат Ткаченко Д. А. подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, оскільки адвокат Бондар Я. О. не мав права підпису касаційної скарги від імені ОСОБА_1 , оскільки відсутній належний ордер на представлення інтересів позивачки в суді касаційної інстанції, матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги або довіреності.
		Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
		14.             Позивачці  ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянки, площею 3,26 га (2,17 га та 1,09 га), що розташована на території Дорогинської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 368115, виданим на підставі розпорядження голови Ічнянської районної державної адміністрації від 14 вересня 2007 року № 388.
		15.             03 січня 2013 року між ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,17 га, строком на 5 років, починаючи з дати його реєстрації з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Пунктом 6.3 цього договору визначено, що передача об`єкта оренди орендарю здійснюється у триденний строк після державної реєстрації цього договору за актом його приймання передачі.
		16.             Зазначений договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 14262492 від 07 липня 2014 року.
		17.             03 січня 2019 року ОСОБА_1 та ТОВ АПК «Магнат» укладено додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 03 січня 2013 року, у якій сторони домовились, що термін дії договору оренди землі № б/н від 03 січня 2013 року продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації.
		18.             Відповідно до інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 155611790 від 08 лютого 2019 року, внесено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,1702 га, кадастровий номер 7421784000:04:000:0031, вчиненого на підставі договору оренди земельної ділянки № б/н, укладеного 03 січня 2013 року між ТОВ АПК «Магнат» та ОСОБА_1 та додаткової угоди до договору оренди землі № б/н строком до 03 січня 2029 року.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		19.             Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		20.             Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		21.             Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		22.             Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		23.             Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		24.             Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		25.             Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		26.             Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		27.             Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
		28.             За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		29.             Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		30.             Відповідно до частини першої статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		31.             Статтею 6 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		32.             Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		33.             Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		34.             Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
		35.             Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
		36.             Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		37.             Статтею 14 Закону України «Про оренду землі» передбачена письмова форма договору оренди землі.
		38.             Правочин вважається таким, що вчинено в письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (частина друга статті 207 ЦК України).
		39.             За змістом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		40.             Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
		41.             У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19), зазначено, що відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок.
		42.             Подібний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.
		43.             Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) вказала, що: підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений. Наявність же сама по собі на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов`язки поза таким волевиявленням. Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі. У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Суду необхідно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
		44.             У справі, яка переглядається, судами встановлено, що додаткову угоду до основного договору оренди землі від 01 січня 2013 року підписано особисто ОСОБА_1 . У вказаному правочині сторонами визначено, що термін дії договору оренди землі № б/н від 03 січня 2013 року продовжено на 10 років з моменту підписання та державної реєстрації. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права зроблено запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки строком дії: 03 січня 2029 року.
		45.             Водночас на переконання ОСОБА_1 , відповідач, здійснивши реєстрацію речового права оренди із строком оренди до 03 січня 2029 року, змінив істотні умови договору оренди.
		46.             Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		47.             Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		48.             Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановив обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим доказам й обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено порушення відповідачем її прав, не підтверджено факт неправомірного використання земельної ділянки орендарем.
		49.             Суди виходили з того, що між сторонами спору за взаємною згодою було укладено (підписано) додаткову угоду від 03 січня 2019 року до договору оренди землі б/н від 03 січня 2013 року, у якій сторони дійшли згоди про те, що строк дії договору оренди землі б/н від 03 січня 2013 року продовжено на 10 років з моменту її підписання.
		50.             Враховуючи умови і зміст додатковї угоди, під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було приведено у відповідність відомості про строк дії договору оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідають умовам укладеної між сторонами спору додаткової угоди від 03 січня 2019 року, яка підписана позивачкою особисто, а тому з урахуванням встановлених обставин не можна стверджувати, що додаткову угоду в частині визначення строку дії основного договору було укладено за відсутності волі ОСОБА_1 , а відповідач неправомірного користується спірною земельною ділянкою.
		51.             Подібного висновку щодо строку дії додаткової угоди оренди землі, укладеної з орендарем ТОВ АПК «Магнат», викладено в постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року в справі №  733/1612/23 (провадження 
		№ 61-10257св24). 
		52.             Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявниці по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях (з урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження), питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судом першої та апеляційної інстанцій сторонам спору надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду апеляційної інстанції.
		53.             Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		54.             Колегія суддів, надаючи оцінку судовим рішенням місцевого та апеляційного суду по суті спору на предмет його законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, судами, за встановлених у цій справі обставин, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		55.             Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявниці з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		56.             Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2023 року в справі № 357/8277/19, від 06 березня 2024 року в справі № 902/1207/22, на які посилається заявниця, сформульовано Верховним Судом за інших фактичних обставин справи. 
		57.             Клопотання ТОВ АПК «Магнат» про закриття касаційного провадження в справі, оскільки до касаційної скарги не додано докази на підтвердження належних повноважень адвоката Бондаря Я. О. Верховний Суд відхиляє, оскільки вказаний адвокат здійснює супровід представлення інтересів ОСОБА_1 з моменту подання позовної заяви на підставі ордера від 04 березня 2024 року, в суді апеляційної інстанції - на підставі договору про надання правової допомоги від 09 лютого 2024 року та довіреності від 19 лютого 2024 року № 1.
		58.             Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
		59.             Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 761/5870/24 (постанова від 20 січня 2025 року) зауважила, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. У цивільному судочинстві повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю або ордером, які видаються на підставі договору відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Ордер видається адвокатом (адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням) у письмовій (електронній) формі та повинен містити підпис адвоката (електронний підпис). Тобто, ордер по суті є заявою самого адвоката про наявність у нього повноважень на представництво інтересів іншої особи на підставі укладеного з нею договору про надання правничої допомоги.
		60.             Відсутність у частині четвертій статті 62 ЦПК України вказівки на договір про надання правничої допомоги зовсім не виключає права адвоката підтвердити такі повноваження безпосередньо договором про надання правничої допомоги, який згідно з частиною першою і змістом частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у системному зв`язку одночасно і є тим документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги.
		61.             За відсутності відомостей, що свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю визнане у передбаченому законом порядку недійсним або є скасованим, припинення (зупинення) права на заняття адвокатською діяльністю, у суду немає підстав ставити під сумнів статус представника учасника справи як адвоката.
		62.             Тобто, будь-який документ з переліку, вказаного в частині першій статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», поданий адвокатом підтверджує його повноваження.
		63.             Докази припинення дії договору про надання правової допомоги від 19 лютого 2024 року матеріали справи № 733/435/24 не містять.
		64.             Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		65.              Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                 Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бондаря Ярослава Олександровича залишити без задоволення.
		2.                 Рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 09 вересня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 08 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:Н. Ю. Сакара   О. В. Білоконь   О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...