Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/10906/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-4376ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                    
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                           
		                                                                                    
		30 квітня 2025 року                                             
		м. Київ
		 
		справа № 523/10906/17
		провадження № 61-4376св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                  Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -   ОСОБА_1 ,
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		третя особа- Одеська міська рада,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року у складі судді Сувертак І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та, уточнивши в подальшому позовні вимоги, просила усунути їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом:
		- зобов`язання ОСОБА_2 знести за власні кошти паркан, встановлений між домоволодіннями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ;
		-  зобов`язання ОСОБА_2 знести за власні кошти частину будівлі під літ. «А» в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , відображену в технічному паспорті під літ. «А1» (з урахуванням висновків експертизи);
		- встановити розмір частки земельної ділянки ОСОБА_1 , розташованої за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , виходячи з її частки у домоволодінні (16/25), з урахуванням висновків експертизи;
		- встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованої за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та               ОСОБА_2 з урахуванням висновків експерта.
		Позов мотивовано тим, що їй на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 листопада 2012 року на праві власності належить 16/25 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Згідно цього договору ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купила означену в договорі частину домоволодіння. На час укладення договору купівлі-продажу вказане домоволодіння складалося з двох житлових будинків загальною площею 120,1 кв.м, житловою - 85,9 кв.м, зазначених в схематичному плані літерами «А, И», та надвірних господарчих споруд літ. «Б, В» - сараї, літ. «Е» - вбиральня, літ. «З» - погріб з шийкою, 1-4 -огорожа, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 473 кв.м, яка знаходиться в фактичному користуванні.
		Відповідачка ОСОБА_2 на час укладення вказаного договору купівлі-продажу вже була власницею 9/25 часток домоволодіння АДРЕСА_1 . 
		Позивачка зазначила, що вже будучи власницею 16/25 часток домоволодіння, вона разом з ОСОБА_2 звернулися до Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради з заявами про затвердження проекту технічного поділу домоволодіння та розпорядженням Суворовської районної адміністрації  Одеської міської ради цей проект було затверджено. 
		Стверджує, що спірна земельна ділянка між нею та відповідачкою в натурі не ділилася. 
		Вважає, що оскільки їй належить 16/25 часток домоволодіння, то і її частка в площі земельної ділянки повинна бути 299,52 кв.м, а відповідачки - 168,48 кв.м. 
		Звертала увагу, що відповідачкою самовільно було захвачено частину спірної земельної ділянки та встановлено паркан між домоволодіннями. 
		Пізніше їй стало відомо, що раніше між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (яка раніше була співвласницею домоволодіння) було підписано заяву про встановлення порядку користування земельною ділянкою згідно до проекту поділу земельної ділянки, про яку ОСОБА_3 її не повідомила. 
		Позивачка вважає, що порядок користування, визначений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , порушує її права і не має жодних правових наслідків для неї.
		УхвалоюСуворовського районного суду м. Одеси від 14 березня 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи Одеську міську раду.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення, суди виходили з того, що позивачка належним чином не довела обставини, на які вона посилалась при обґрунтуванні заявлених вимог.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		19 березня 2024 року  ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, у якій просить скасувати вказані  судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами попередніх інстанційз порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, які мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. 
		Доводи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу від 21 березня 2025 року представник відповідачки  ОСОБА_2 - адвокат Бузова Т. Г. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		03 червня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутаті трудящих від 17 серпня 1955 року № 820 земельна ділянка площею 471 кв.м закріплена за землекористувачем ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 .
		 
		Згідно із копією довідки ОМБТІ від 10 червня 1990 року № 3513 про перерахунок часток по АДРЕСА_1 :
		 
		-                     у фактичному користування ОСОБА_5 перебували: житловий будинок літ. «А», сарай літ. «Ж», погріб літ. «З», сарай літ. «Б», 9/25 частин огорожі, 9/25 частин вимощення, що складає 9/25 часток домоволодіння;
		-                      ОСОБА_3 належало: житловий будинок літ. «И», сарай літ. «В», вбиральня літ. «Е», 16/225 частин огорожі, 16/25 частин вимощення, що складає 16/25 часток домоволодіння.
		Вказані частки були затверджені рішенням Виконкому Ленінської районної ради народних депутатів від 15 червня 1990 року № 170/7.
		 
		Жилкомунвідділом виконавчого комітету Ленінської райради народних депутатів 09 серпня 1990 року ОСОБА_3 видано свідоцтва про право особистої власності на 16/25 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 (зареєстровано в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 14 вересня 1990 року).  
		 
		Після укладення шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
		ОСОБА_2 успадкувала 9/25 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності за заповітом, яке було посвідчено 05 січня 2012 року державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Туйск Ф.Л. та зареєстровано в реєстрі за № 4-7. Право власності зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 5544 в книзі 206доп-8, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав, виданим КП «БТІ та РОН» 05 березня 2012 року.
		Вказане домоволодіння в цілому складалося з двох житлових будинків загальною площею 120,1 кв.м, в тому числі житловою 85,9 кв.м, зазначених в схематичному плані літерами «А, И», та надвірних господарчих споруд, розташованих на земельній ділянці, яка знаходиться в фактичному користуванні.
		Спільною заявою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , яка була посвідчена 21 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О. В., між вказаними співвласниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 0,0468 га, яка розташована за вказаною адресою, згідно до плану поділу земельної ділянки у такому порядку: 
		 
		- ОСОБА_3 передається в користування земельна ділянка, площею 0,0211 га, зовнішні межі під літерами «А-С-К-Ж-Е-Г-А», цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		 
		- ОСОБА_2 передається в користування земельна ділянка, площею 0,0257 га, зовнішні межі під літерами «С-Б-В-Г-Е-Ж-К-С», цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
		 
		Сторони зобов`язалися безперешкодно допускати один одного до експлуатації та обслуговування відповідних часток домоволодіння, а також надали згоду одна одній на приватизацію вказаної земельної ділянки у розмірах, визначених планом поділу земельної ділянки.
		План поділу земельної ділянки є невід`ємною частиною цієї заяви.
		На підставі договору купівлі-продажу, який було посвідчено 21 листопада 2012 року державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Шатіловою О. В., ОСОБА_3 продала ОСОБА_1 16/25 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Згідно пункту 1 договору купівлі-продажу від 21 листопада 2012 року домоволодіння в цілому складалося з двох житлових будинків загальною площею 120,1 кв.м, в тому числі житловою 85,9 кв.м, зазначених в схематичному плані літерами «А, И», та надвірних господарчих споруд літ. «Б, В» - сараї, літ. «Е» - вбиральня, літ. «З» - погріб з шийкою, 1-4 -огорожа, І - мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 473 кв.м, яка знаходиться в фактичному користуванні. 
		Право власності позивачки ОСОБА_1 на 16/25 часток домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису 5544 в книзі 206доп-8, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав виданим КП «БТІ та РОН» 27 листопада 2012 року. 
		В матеріалах справи міститься Декларація про готовність об`єкта до експлуатації - Реконструкція житлового будинку АДРЕСА_1 , зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області 03 грудня 2012 року № ОД18212235579, замовник - ОСОБА_2 . Технічний паспорт об`єкта видано КП «БТІ та РОН» Одеської міської ради 12 липня 2012 року, реєстр.№ 260 доп-8-5544.
		Встановлено, що 25 грудня 2012 року КП «БТІ та РОН» Одеської міської ради надало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висновок № 409034.70 щодо технічної можливості поділу домоволодіння, яке розташовано в АДРЕСА_1 (з урахуванням Декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 03 грудня 2012 року № ОД18212235579, літ. «А» - прибудова, замовник - ОСОБА_2 ). Висновком встановлено фактичне користування будівлями, визначено склад новоутворених об`єктів нерухомого майна, зазначено, що за технічними показниками об`єкт може бути поділено.
		У вказаному висновку також зазначено площі земельних ділянок, які знаходяться в фактичному користуванні співвласників: 257 кв.м - за   ОСОБА_2  та 211 кв.м. - за ОСОБА_1 . 
		Зазначене також узгоджується з актом, складеним КП «БТІ та РОН» Одеської міської ради,про встановлення фактичного користування будівлями в домоволодінні, де зокрема зазначено, що земельна ділянка поділена згідно проекту поділу земельної ділянки, на якому містяться підписи співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
		06 березня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в якості співвласників домоволодіння звернулися до Суворовської районної адміністрації м. Одеси із заявами про затвердження проекту поділу домоволодіння, яке розташовано в АДРЕСА_1 , на два самостійних, з присвоєнням окремої адреси.
		Розпорядженням Суворовської районної адміністрації м. Одеси від 28 березня 2013 року № 145р, було затверджено проект поділу домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , на два самостійних об`єкта: 
		- за ОСОБА_2 житловий будинок літ. «А» загальною площею 195,8 кв.м в тому числі житловою 79,1 кв.м з надвірними та господарчими спорудами; 
		- за ОСОБА_1 житловий будинок літ. «И» загальною площею 69,0 кв.м в тому числі житловою 47,33 кв.м з надвірними та господарчими спорудами з присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 . 
		При цьому Суворовською районною адміністрацією м. Одеси було прийнято до уваги, що на час винесення розпорядження домоволодіння, яке розташоване в АДРЕСА_1 , складається з двох житлових будинків: літ. «А» та літ. «И», загальною площею - 264,8 кв.м, житловою площею - 126,4 кв.м. та надвірних господарчих споруд: «Б, В» - сараї, літ. «Е» - вбиральня, літ. «З» - погріб з шийкою, 1-4 -огорожа, I - мостіння.
		У розпорядженні зазначено, що у фактичному користуванні ОСОБА_2 знаходиться повністю житловий будинок літ. «А» в цілому, загальною площею 195,8 кв.м, житловою площею 79,1 кв.м, літ. «Б» - сарай, літ. «З» - погріб з шийкою, огорожі № 1-2, огорожа № 4 загального користування, І-мостіння - 83 кв.м.
		У фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться житловий будинок літ. «И» в цілому, загальною площею - 69,0 кв.м, житловою площею - 47,3 кв.м, літ. «В» - сарай, літ. «Е» - вбиральня, огорожа № 3, огорожа № 4 загального користування,  І-мостіння - 85 кв.м.
		 
		Склад новоутворених об`єктів нерухомого майна: 
		- ОСОБА_2 житловий будинок літ. «А» загальною площею 195,8 кв.м, житловою площею 79,1 кв.м, літ. «Б» - сарай, літ. «З» - погріб з шийкою, огорожі № 1-2, огорожа № 4 загального користування, І-мостіння - 83 кв.м.;
		- ОСОБА_1 житловий будинок літ. «И» в цілому, загальною площею - 69,0 кв.м, житловою площею - 47,3 кв.м, літ. «В» - сарай, літ. «Е» - вбиральня, огорожа № 3, огорожа № 4 загального користування,  І-мостіння - 85 кв.м.
		11 квітня 2017 року державним реєстратором здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на новоутворений об`єкт нерухомого майна: житловий будинок літ. «А» загальною площею 195,8 кв.м, житловою площею 79,1 кв.м, літ. «Б» - сарай, літ. «З» - погріб з шийкою, огорожі № 1-2, огорожа № 4 загального користування, І-мостіння - 83 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Розмір частки - 1. Підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 4-7, виданий 05 січня 2012 року, видавник: Туйск Ф. Л., державний нотаріус Четвертої одеської державної нотаріальної контори; декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ОД018212235579, виданий 03 грудня 2012 року, видавник: Інспекція ДАБК в Одеській області; розпорядження, серія та номер: 145, виданий 28 березня 2013 року, видавник: Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2020 року клопотання сторони позивача ОСОБА_1 про призначення комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи в рамках розгляду цивільної справи за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Одеська міська рада про перерозподіл земельної ділянки пропорційно частинам у домоволодінні, задоволено.
		Призначено у справі комплексну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Судової незалежної експертизи України.
		На вирішення експертизи поставлені наступні питання:
		1. Яка площа земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та 36 знаходиться у фактичному користуванні власників будинків ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .?
		2. Чи відповідає розмір частини земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 що знаходиться у фактичному користуванні               ОСОБА_1 , належній їй ідеальній частині (16/25) у домоволодінні на теперішній час, а якщо не відповідає, то вказати на скільки? Зазначити розмір компенсації такої площі, виходячи з ринкової вартості земельної ділянки.
		3. Визначити порядок користування земельною ділянкою, площею 471 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 з часткою у домоволодінні -16/25 , та ОСОБА_2 з часткою у домоволодінні - 9/25?
		4. Чи відповідає будинок літ. «А», в тому числі літ «А1», будівельним нормам, та як впливає його забудова на визначення порядку користування земельною ділянкою, площею 471 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ? Чи є вказана будівля самочинною станом на 21 листопада 2012 рік?
		5. Чи можлива реконструкція будинку літ. «А» для визначення порядку користування земельною ділянкою відповідно до ідеальних часток ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .?
		6. В разі, коли визначенню порядку користування земельною ділянкою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відповідно до часток в домоволодінні, заважає самочинна будівля, то вказати який би був варіант порядку за відсутності такої будівлі?
		У 2021 році до суду надійшов висновок експерта № СЕ-2502-1-1198.20 від 17 червня 2021 року за результатами проведеної комплексної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у цивільній справі № 523/10906/17, згідно до якого  визначити порядок користування земельною ділянкою площею 471 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 між                  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - технічно неможливо; визначити, як впливає забудова житлових будинків літ. «А, А1» на визначення порядку користування земельною ділянкою - не надається можливим; визначити, чи можлива реконструкція житлових будинків літ. «А, А1» для визначення порядку користування земельною ділянкою - не надається можливим; визначити розмір компенсації за недоотриману площу земельної ділянки, виходячи з ринкової вартості - не надається можливим; визначити який би був варіант порядку користування земельною ділянкою площею 471 кв.м за відсутності самочинної будівлі літ. «А, А1», у разі якщо вона заважає користуватися земельною ділянкою площею 471 кв.м між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до часток - не надається можливості.
		При цьому експерт зазначив, що неможливість надання відповідей на представлені питання пояснюється, зокрема тим, що: 
		 
		план первісного відведення досліджуваної земельної ділянки площею 471 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , яка закріплена за домоволодінням, із обов`язковим зазначенням розмірів її меж та прив`язкою меж до будівель і споруд, що розташовані на ній, витребувані у клопотанні експерта, судом надані не були, у зв`язку з чим визначити конфігурацію, межі досліджуваної земельної ділянки площею 471 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , а також місце де відбулося зміщення межі не надалось можливим;
		 
		фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 обмежена фактичними (існуючими) межами, складає 466,06 кв.м (0,0466 га), що на 4,94 кв.м менше, ніж закріплено за домоволодінням АДРЕСА_1 згідно із копією рішення Виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 17 серпня 1955 року № 820.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржені судові рішення відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
		 
		Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
		                        
		Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам житловий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній власності на землю або житловий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
		                        
		У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року в справі № 489/2029/17 (провадження № 61-7504св19) зроблено висновок про те, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного із співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд встановить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд встановлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
		                        
		 Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 15 травня 2017 року в справі № 6-841цс16, від 01 листопада 2017 року в справі № 6-2454цс16 та Верховного Суду, викладеними у постановах  від 05 лютого 2020 року в справі № 497/1137/17, від 03 листопада 2020 року в справі № 653/1760/16.           
		Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно з приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Між  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як співвласниками будинковолодіння, було досягнуто домовленості про визначення порядку користування спірною земельною ділянкою відповідно до нотаріально посвідченої угоди від 21 листопада 2012 року.
		Встановивши, що співвласники визначили порядок користування земельною ділянкою, та дійшовши висновку про відсутність підстав для його зміни, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки позивачка належним чином не довела обставини, на які вона посилалась при обґрунтуванні заявлених вимог.
		При цьому слід приймати до уваги, що домовленість між попередніми співвласниками домоволодіння щодо порядку користування земельною ділянкою слід брати до уваги і при вирішенні спорів за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку у спільній власності.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		При цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.  
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні. 
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 23 серпня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                                                А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...