Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/6807/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.
Дата набрання законної сили: 29.04.2025
Номер судового провадження: 51-5505км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021100030000276

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 754/6807/21
		провадження № 51-5505км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 ,
		засудженої                                                 ОСОБА_7 (доставленої під вартою),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженої ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року щодо
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 , 
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк її попереднього ув`язнення з 23 по 25 жовтня 2023 року.
		Вирішено питання щодо речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року зазначений вирок місцевого суду залишено без змін. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_7 у невстановлені досудовим розслідуванням час та місці, за невстановлених слідством обставин з метою заволодіння грошовими коштами під приводом продажу техніки марки «Apple», повідомила своїй знайомій ОСОБА_8 про можливість придбання у неї такої техніки за цінами нижче ринкових, не маючи можливості та наміру продати вказану техніку, яка, не усвідомлюючи злочинних намірів ОСОБА_7 , зібрала замовлення на придбання у останньої техніки марки «Apple» у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , про що повідомила ОСОБА_7 , а остання, в свою чергу, надала реквізити свого розрахункового рахунку НОМЕР_1 для перерахування грошових коштів за обрану вищевказаними особами техніку, на який 24 та 25 грудня 2020 року ОСОБА_12 перерахував грошові кошти в сумі 62 536 грн за придбання мобільного телефону та ноутбуку; ОСОБА_11 перерахував грошові кошти в сумі 30 930 грн за придбання мобільного телефону, ОСОБА_9 перерахував грошові кошти в сумі 67 374,74 грн за придбання двох мобільних телефонів для себе, та грошові кошти в сумі 67 374,74грн. за придбання двох мобільних телефонів для ОСОБА_10 , який використовуючи банківський рахунок ОСОБА_9 перерахував ОСОБА_7 свої власні грошові кошти. Внаслідок вказаних дій ОСОБА_7 шляхом обману заволоділа чужим майном, яке належить потерпілим, а саме грошовими коштами на загальну суму 228 215,48 грн, що завдало значної шкоди останнім.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник посилається на істотне порушення вимог КПК, просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		На обґрунтування своїх вимог захисник вказує про те, що:
		-            суди попередніх інстанцій обґрунтували свої висновки про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, недопустимими доказами, а саме копіями скріншотів листування, без огляду телефонів, в яких міститься це листування, копіями квитанцій щодо перерахування на рахунок ФОП « ОСОБА_7 » грошових коштів потерпілими за техніку «Apple», які були долучені останніми до заяви про вчинення злочину та постановою слідчого, яка не відповідає вимогам КПК, були визнані речовими доказами;
		-            висновки судів першої та апеляційної інстанцій про розпорядження ОСОБА_7 коштами потерпілих шляхом їхнього перерахування на інші власні рахунки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки частина коштів від потерпілих надійшла на рахунок засудженої вже після здійснення нею операцій з перерахунку грошей на інші належні їй рахунки, а частина коштів була перерахована нею постачальнику замовленої продукції «Apple», який не виконав своїх зобов`язань та не поставив ОСОБА_7 вказану техніку для потерпілих, а тому твердження судів про наявність у засудженої умислу на незаконне заволодіння коштами потерпілих є безпідставними;
		-            апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду без змін, не спростував твердження засудженої про те, що вона як ФОП займалася комерційною діяльністю, пов`язаною з придбанням та продажем техніки «Apple», і отримані від потерпілих гроші вона перерахувала постачальнику цієї техніки, який не виконав своїх зобов`язань та не повернув їй сплачені кошти, а засуджена не могла повернути потерпілим гроші через відсутність можливості влаштуватися на роботу, а потім у зв`язку із повномасштабним вторгненням військ рф в Україну; не взяв до уваги те, що потерпілі відхили пропозицію ОСОБА_7 про повернення їм коштів частинами, однак засуджена вживала заходів щодо відшкодування шкоди потерпілим та сплатила потерпілому ОСОБА_11 всю суму заподіяної шкоди, а іншим потерпілим відшкодувала її частково, а також цей суд не вирішив питання про повернення заставодавцю внесеної за ОСОБА_7 застави; 
		-            вирок місцевого суду не відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду - вимогам ст. 419 КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		В судовому засіданні захисник та засуджена підтримали вимоги касаційної скарги, просили її задовольнити, а прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги сторони захисту, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
		Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.
		Мотиви суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
		Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду, на що посилається захисник у касаційній скарзі, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.
		Доводи касаційної скарги захисника про безпідставне визнання судами попередніх інстанцій ОСОБА_7 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, є необґрунтованими з огляду на таке.
		Стороною захисту не заперечується той факт, що засуджена отримала перераховані кошти від потерпілих за техніку, яку вони бажали придбати. Зокрема, засуджена підтверджує факт переказу потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на рахунок ОСОБА_7 грошових коштів у рахунок оплати замовленої ними техніки «Apple» в інкримінованих розмірах. Водночас сторона захисту наголошує про відсутність у засудженої умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілих та на невиконання взятих перед ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зобов`язань.
		Однак версія захисту про те, що засуджена не виконала своїх зобов`язань через те, що її контрагенти не надали їй необхідну техніку суди підставно відхилили. Адже засуджена хоч і назвала ФОП, які за її версією мали поставити техніку для подальшої передачі покупцям, однак самих цих фізичних осіб як свідків не мала бажання залучити. Жодних заяв чи інформації про те, що хтось щодо неї вчинив кримінально-карані діяння не заявляла. Формальне покликання на те, що ніби то існували якісь ФОП, які мали поставити необхідну техніку, сторона захисту належним чином не підтвердила. Тому колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій, які відхилили версію захисту і вважали, що в діях засудженої є склад шахрайства.
		Суди першої та апеляційної інстанцій використали, поряд із іншими доказами, показання потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , які в суді розповіли про обставини перерахування ними на рахунок засудженої грошових коштів як оплату за обіцяну їм техніку «Apple» та підтвердження ОСОБА_7 кожному із потерпілих про надходження вказаних коштів на її рахунок, а також про обставини того, як ОСОБА_7 після отримання грошей від потерпілих замовлену ними техніку їм не передала, грошові кошти останнім не повернула, під час неодноразових переписок кожного разу вигадувала різні обставини неможливості передати потерпілим замовлену техніку та/або неможливості повернення останнім грошових коштів, сплачених ними за цю техніку, водночас під час кожного спілкування обіцяла вчинити такі дії та продовжувала цього уникати; а також показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , які розповіли суду щодо обставин та подій, про які їм відомо та очевидцями яких вони були, та повністю підтвердили обставини, вказані потерпілими.
		Суди правильно встановили, що показання потерпілих та свідків підтверджують факт заволодіння ОСОБА_7 грошовими коштами потерпілих, які вона як ФОП 24 та 25 грудня 2020 року отримала від потерпілих у рахунок оплати замовленої ними техніки «Apple» без наміру виконання перед ними взятих на себе зобов`язань.
		Вищевказані показання потерпілих та свідків узгоджуються з іншими дослідженими судами попередніх інстанцій письмовими доказами, зокрема відомостями, що зафіксовані в протоколі огляду від 13 березня 2021 року, під час якого було оглянуто СD-диск № 6303 з виписками по особовому рахунку НОМЕР_2 , який закріплений за клієнтом ФОП « ОСОБА_7 » за період часу з 17 вересня 2020 року по 03 березня 2021 року.
		Названими виписками підтверджується факт перерахування на рахунок ОСОБА_7 коштів від потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які були введені нею в оману, а також факт перерахування ОСОБА_7 цих коштів частково на інші власні рахунки, частково на рахунок ФОП « ОСОБА_14 », частково на рахунок АТ «УкрСибБанк», одразу після їх надходження та спростовуються твердження сторони захисту про те, що засуджена не здійснювала перерахунок грошових коштів, які їй надійшли від потерпілих, частково на інші власні рахунки.
		При цьому засуджена інформувала потерпілих про те, що кошти від них не надходили, ігнорувала їхні вимоги передати їм обумовлений товар, що свідчить про наявність у обвинуваченої умислу на заволодіння коштами потерпілих шахрайським шляхом з самого початку, без виконання перед ними взятих на себе зобов`язань.
		Щодо перерахування ОСОБА_7 грошових коштів потерпілих частково на інші власні рахунки, частково на рахунок ФОП « ОСОБА_14 », частково на рахунок АТ «УкрСибБанк» суд зазначає таке. 
		Сторона захисту хоч формально і заявила про існування цивільно-правових і господарських взаємовідносин між засудженою та ФОП « ОСОБА_14 » як постачальником техніки «Apple», однак не заявляла клопотань про допит ОСОБА_14 як свідка для підтвердження версії засудженої про роль останнього як постачальника техніки «Apple» для неї. 
		Також матеріали кримінального провадження не містять відомостей про факт звернення ОСОБА_7 із заявою про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК, ОСОБА_14 чи кимось іншим, хто, за твердженнями засудженої, отримав від неї грошові кошти за замовлену останньою техніку «Apple», однак поставку вказаної техніки не здійснив та перераховані грошові кошти ОСОБА_7 не повернув. 
		Доводи касаційної скарги захисника про те, що ОСОБА_7 не мала можливості повернути кошти потерпілим через відсутність можливості влаштуватися на роботу, а потім у зв`язку із повномасштабним вторгненням військ рф в Україну, не заслуговують на увагу. 
		З досліджених судами попередніх інстанцій доказів чітко прослідковується те, що ОСОБА_7 з моменту отримання грошових коштів від потерпілих (24 та 25 грудня 2020 року) і до моменту їхнього звернення із заявою про вчинення нею злочину до правоохоронних органів (01 лютого 2021 року), не вживала будь-яких реальних спроб чи заходів для повернення потерпілим грошей, а навпаки, продовжувала вводити їх в оману, лише обіцяючи передати їм техніку «Apple» та/або повернути гроші.
		Водночас повномасштабне вторгнення військ рф в Україну відбулося вже під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_7 судом першої інстанції по суті та не може бути об`єктивною і непереборною обставиною, яка завадила засудженій належним чином виконати взяті на себе зобов`язання перед потерпілими до звернення останніх із заявою про вчинення злочину.
		Твердження захисника про те, що суди попередніх інстанцій обґрунтували свої висновки про винуватість ОСОБА_7 низкою недопустимих доказів, колегія суддів відхиляє, оскільки факти, зафіксовані в скріншотах переписок та копіях квитанцій, стороною захисту не оспорюються та підтверджуються низкою інших доказів, які як кожен окремо, так і в сукупності доводять наявність у засудженої умислу на заволодіння грошовими коштами потерпілих шляхом обману поза розумним сумнівом.
		Вжиття засудженою заходів щодо відшкодування шкоди потерпілим на стадії апеляційного розгляду не впливає на кримінально-правову оцінку вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, оскільки такі дії засудженої спрямовані на зменшення ступеня її відповідальності за вчинене та на уникнення справедливого покарання, яке місцевим судом призначене ОСОБА_7 з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, відповідає принципу індивідуалізації, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені у ній аргументи, аналогічні доводам касаційної скарги сторони захисту, та визнав їх необґрунтованими, навів належні й докладні мотиви своїх висновків.
		Водночас апеляційний суд ретельно перевірив доводи апеляційної скарги захисника про відсутність у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та про недоведеність її винуватості у вчиненні цього кримінально-караного діяння наявними у матеріалах кримінального провадження доказами і визнав їх безпідставними, належним чином умотивував такий свій висновок, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.
		На переконання колегії суддів, не вирішення апеляційним судом питання про повернення заставодавцю внесеної за ОСОБА_7 застави, не є тим істотним порушенням вимог КПК, яке може стати підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки положеннями ст. 539 КПК передбачено можливість заставодавця, засудженої чи її захисника звернутися до місцевого суду для вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку. Адже регламентовані главою 32 КПК правила провадження в суді касаційної інстанції позбавляють касаційний суд вирішити означене питання в межах касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
		Правову позицію, згідно з якою може бути вирішено питання про повернення застави в порядку ст. 539 КПК відображено і у постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №753/22017/18, від 25 березня 2021 року у справі №761/19733/13-к, від 11 травня 2021 року у справі №766/85/17. 
		З огляду на викладене Суд вважає, що під час розгляду цього кримінального провадження суди першої та апеляційної інстанцій не допустили істотного порушення вимог КПК та правильно застосували закону України про кримінальну відповідальність. Вирок місцевого суду відповідає положенням статей 370, 374 КПК, а ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що подану касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 12 грудня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення. 
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                           ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...