Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/21841/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 02.05.2025. Зареєстровано: 03.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2025.
Дата набрання законної сили: 01.05.2025
Номер судового провадження: К/990/13346/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 520/21841/24
		адміністративне провадження № К/990/13346/25 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Блажівської Н.Є.,
		суддів: Дашутіна І.В.,  Желтобрюх І.Л.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Шипуватого»
		на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року (судді: Подобайло З.Г., Чалий І.С., Ральченко І.М.)
		у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Шипуватого»
		до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України 
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
		 
		УСТАНОВИВ:
		1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1.1. Короткий зміст позовних вимог
		Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛОС ШИПУВАТОГО" (далі також - Позивач, ТОВ «КОЛОС ШИПУВАТОГО») 30 липня 2024 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі також - Відповідач, ГУДПС) та Державної податкової служби України (далі також - Відповідач 2, ДПС ), в якому просило:
		- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Відповідача від 13 січня 2022 року №3648883/34173340 про відмову у реєстрації податкової накладної від 12 грудня 2021 року №6 (далі також - ПН №6);
		- зобов`язати Відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі також -  ЄРПН) ПН №6, датою її фактичного подання на реєстрацію, а саме 18  грудня 2021 року.
		На обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав, що надав усі первинні документи, які підтверджують дані, зазначені у ПН №6.
		1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 28 серпня 2024 року поновив строк звернення до суду з адміністративним позовом. Суд визнав наведені Позивачем причини пропуску строку поважними, з покликанням на обставини, пов`язані з воєнним станом в Україні, зокрема, окупацію території, де знаходився  Позивач, та перебування її з вересня 2022 року в зоні можливих бойових дій. 
		Крім того, суд першої інстанції постановив ухвалу від 30 вересня 2024 року, якою відмовив у задоволенні заяви ГУДПС про залишення позовної заяви без розгляду з покликанням на те, що  під час дії  воєнного  стану  суворе  застосування  процесуальних  строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду. Оцінивши обставини введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року суд першої інстанції їх визнав такими, що перешкоджали Позивачу реалізувати право на звернення до суду у відповідні строки. 
		Рішенням від 31 жовтня 2024 року Харківський окружний адміністративний суд адміністративний позов ТОВ "КОЛОС ШИПУВАТОГО" задовольнив. Суд першої інстанції скасував рішення ГУ ДПС про відмову в реєстрації ПН та зобов`язав ДПС України її зареєструвати в ЄРПН.
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 29 січня 2025 року рішення суду першої інстанції скасував, а позов ТОВ "КОЛОС ШИПУВАТОГО" залишив без розгляду.
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції помилково визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду. Апеляційний суд визнав, що Позивач пропустив строк звернення до суду після отримання рішення  за результатами адміністративного оскарження. За наведеними у рішенні суду апеляційної інстанції висновками, хоча територія, де було місце розташування Позивача, була окупована до вересня 2022 року, після деокупації Позивач не надав доказів об`єктивних перешкод для звернення до суду протягом майже півтора року.
		Другий апеляційний адміністративний суд зазначив, що ТОВ "КОЛОС ШИПУВАТОГО" здійснювало господарську діяльність, мало доступ до ЄРПН та електронного кабінету платника податків і не було позбавлене можливості звернутися до суду у встановлений строк. Посилання на звільнення головного бухгалтера у 2024 році, за висновками суду апеляційної інстанції, не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку
		 
		2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		2.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)
		ТОВ "КОЛОС ШИПУВАТОГО", подаючи касаційну скаргу, наполягало на неправильній оцінці судом апеляційної інстанції обставин пропуску строку звернення до суду, спричинених введенням воєнного стану, окупацією території та активними бойовими діями, що на його думку, об`єктивно ускладнювало своєчасне звернення до суду.
		Позивач у касаційній скарзі підкреслює, що Великобурлуцька селищна територіальна громада, де розташоване підприємство, з 24 лютого 2022 року до 10 вересня 2022 року була окупована, а з 10 вересня 2022  року  - віднесена до території можливих бойових дій. 
		Скаржник зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доказам неодноразових обстрілів села Шипувате, в тому числі території ТОВ «КОЛОС ШИПУВАТОГО», що підтверджується витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		Позивач звертає увагу суду на близькість до державного кордону з рф (близько 30 км) та зони активних бойових дій (смт. Дворічна - близько 22 кілометрів, м. Куп`янськ - близько 25 кілометрів), а також на загрозу ракетних ударів, відключення електропостачання та інтернету, що ускладнювало роботу підприємства та доступ до суду.
		При цьому скаржник посилається на практику Верховного Суду, згідно з якою введення воєнного стану може бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться у прямому причинному зв`язку з такими обставинами. 
		Також за наведеними у касаційній скарзі доводами, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що:
		- відповідальною за ведення бухгалтерського та податкового обліку, включаючи реєстрацію податкових накладних та оскарження рішень щодо їх зупинення, була головний бухгалтер ОСОБА_1 , яка звільнилася 31 травня 2024 року;
		- з 1 червня 2024 року на посаду головного бухгалтера була прийнята Пивоварова С.М., яка під час передачі справ виявила факт нерозблокування податкової накладної, що і стало предметом адміністративного позову.  
		Позивач не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що територія Великобурлуцької громади не знаходиться в зоні активного ведення бойових дій, вважаючи, що сам факт знаходження поза зоною бойових дій не спростовує посилання на неодноразові обстріли та повітряні загрози. 
		Також скаржник вважає, що посилання апеляційного суду на факт реєстрації податкових накладних у період воєнного стану є лише констатацією належного ведення господарської діяльності та не може бути доказом відсутності перешкод для своєчасного звернення до суду.
		З урахуванням цього Позивач просить у касаційній скарзі скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року.
		2.2. Доводи Відповідача (наведені у відзиві на касаційну скаргу)
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить рішення суду апеляційної інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. 
		Відповідач вважає обґрунтованим рішення суду апеляційної інстанції з посиланням на те, що Позивач так і не навів обставин, які б підтвердили об`єктивну неможливість реалізувати право на звернення суду, а тому не довів поважності підстав пропуску строку звернення до суду. 
		 
		3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		3.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції
		Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги та переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.
		Як установили суди попередніх інстанцій, Комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН рішенням про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН №3648883/34173340 від 13 січня 2022 року відмовлено в реєстрації ПН №6.
		Не погодившись з таким рішенням, Позивач подав скаргу до Держаної податкової служби України.
		За результатами її розгляду ДПС  рішенням від 3 лютого 2022 року №5771/34173340/2  скаргу залишила без задоволення, а  рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 3 квітня 2022 року - без змін. 
		Не погоджуючись з рішенням від 13 січня 2022 року про відмову у реєстрації ПН №6, Позивач 30 липня 2024 року звернувся до суду, до позову додав заяву про поновлення строку звернення до суду. У заяві Позивач посилався на запровадження воєнного стану та віднесення Великобурлуцької селищної територіальної громади з 24 лютого до 10 вересня 2022 року до окупованих територій, з 10 вересня 2022 року -  до території можливих бойових дій. 
		Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 8 серпня 2023 року залишив позовну заяву без руху з посиланням на те, що викладені доводи не доводять підстав поважності пропуску строку звернення до суду. 
		20 серпня 2024 року Позивач подав заяву про поновлення строку, де у доповнення до попередніх аргументів вказав, що:
		- Товариство розташоване в близькості до державного кордону України, який межує з рф (близько 30 км.), та зони ведення активних бойових дій смт. Дворічна (близько 22 км.) м. Куп`янськ (близько 25 км.);
		- загроза ракетних ударів, вимкнення електропостачання та мережі «Інтернет» також негативно вплинуло на роботу Товариства та унеможливило виконання передбачених законом дій щодо додержання процесуальних строку та обмежило доступ до суду, гарантований Конституцією України.
		Надавши оцінку цим доводам у сукупності суд першої інстанції ухвалою від 28 серпня 2024 року визнав поважними причини пропуску процесуального строку для звернення до суду та поновив його.
		12 вересня 2024 року Відповідач подав заяву про залишення позову без розгляду з посиланням на пропуск строку звернення до суду. У заяві Відповідач вказав, що Позивач здійснював господарську діяльність, мав доступ до відповідних реєстрів, зокрема, ЄРПН та електронного кабінету платника податків та відповідно не був позбавлений можливості звернутися до адміністративного суду з позовом у встановлений законодавством тримісячний термін.
		Ухвалою від 30 вересня 2024 року суд першої інстанції у задоволенні заяви відмовив та пославшись на висновок, наведений у постанові Верховного Суду у справі № 500/1912/22, вказав, що:
		- указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й до сих пір, що, у свою чергу, об`єктивно чинило перешкоду дотриманню Позивачем строків звернення до суду з цим позовом;
		- оскільки Позивач намагався врегулювати незаконність оскаржуваного рішення в досудовому порядку шляхом подання скарги до ДПС, а також в силу дію воєнного стану на всій території України, то наразі Позивач бажає скористатися своїм конституційним правом на доступ до правосуддя та звернувся до суду із цим позовом;
		- ухвалою суду від 28 серпня 2024 року суд визнав поважними причини пропуску процесуального строку для звернення до суду з цим позовом.
		Рішенням від 31 жовтня 2024 року Харківський окружний адміністративний суд скасував рішення ГУ ДПС про відмову в реєстрації ПН та зобов`язав ДПС України її зареєструвати в ЄРПН.
		В апеляційній скарзі Відповідач вказав, що суд першої інстанції належним чином не оцінив його доводи щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду та неповажності підстав для поновлення такого строку. 
		У відзиві на апеляційну скаргу Позивач наводив доводи, що стосуються невідповідності вимогам КАС України оскаржуваного у справі індивідуального акта.
		З доводами Відповідача погодився суд апеляційної інстанції у зв`язку з чим залишив позов без розгляду. 
		Надаючи правову оцінку доводам Позивача у взаємозв`язку з висновками суду  апеляційної інстанції, які обумовили рішення про залишення позовної заяви без розгляду, Суд звертає увагу на таке правове регулювання.
		Відповідно до вимог частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		Частинами першою, другою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
		Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19) виснувала, що спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами ПК України не визначені, тому інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України.
		Суд апеляційної  інстанції у цій справі правильно визначився, що у спірних правовідносинах строк звернення до суду врегульований нормою частини четвертої статті 122 КАС України і становить три місяці з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на оскаржуване рішення податкового органу. Зі змісту адміністративного позову, апеляційної та касаційної скарг вбачається, що Позивач не заперечує тієї обставини, що перебіг зазначеного строку звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної розпочався з 3 лютого 2022 року (дата залишення без задоволення скарги платника податків на вказане рішення, поданої в порядку його адміністративного оскарження). Доводів про те, що Позивач дізнався чи повинен був дізнатися про результати розгляду поданої ним скарги в іншу дату в ходу судового розгляду питання про поновлення строку звернення до суду, не наводилось. 
		Відтак, строк звернення до суду, з урахуванням правил обчислення процесуальних строків, визначених частиною третьою статті 120 КАС України, сплинув 3 травня 2022 року.
		Водночас Позивач наполягав на тому, що строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, тому він підлягає поновленню. Враховуючи викладене, при касаційному перегляді слід оцінити дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо поважності наведених ТОВ «Колос Шипуватого» причин пропуску строку звернення до суду.
		Частина перша статті 121 КАС України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
		Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
		Поряд з наведеним суд касаційної інстанції звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
		Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		У цій справі Позивач доводив як судам попередніх інстанцій, так і касаційному суду, що пропуск ним строку звернення до суду, який становить більше двох з половиною років від дати, коли ТОВ «Колос Шипуватого» дізналось про порушення своїх прав (3 лютого 2022 року; ця обставина скаржником не оспорюється), зумовлений поважними причинами. 
		Так, якщо узагальнити зміст доводів Позивача, то він вважає, що не міг реалізувати надане законом право на звернення до суду за незалежних від нього обставин, оскільки:  
		- Великобурлуцьку селищну територіальну громаду, де розташоване ТОВ «КОЛОС ШИПУВАТОГО»,  віднесено до територій, які були окуповані (з 24 лютого по 10 вересня  2022 року) та до території можливих бойових дій (з 11 вересня 2022 року);
		- ситуація в с. Шипувате була небезпечною, необхідним було постійне перебування в укритті, що істотно ускладнювало доступ до суду; 
		- Позивач знаходиться близько до державного кордону з рф (близько 30 км) та зони ведення активних бойових дій (смт. Дворічна - близько 22 км, м. Куп`янськ - близько 25 км), що дозволяє здійснювати обстріл с. Шипувате з артилерії та РСЗВ з коротким часом підльоту ракет (5-7 хв);
		- ведуться активні бойової дії у Куп`янському районі, а невибіркові ракетно-бомбові удари, всеохоплюючі та тривалі відключення електроенергії з осені 2022 року стали на заваді своєчасному зверненню до суду;
		- відбулась зміна головного бухгалтера, відповідального за податковий облік та оскарження рішень. Так, попередній бухгалтер звільнилася 31 травня 2024 року. Новий бухгалтер приступила до обов`язків з 1 червня 2024 року й під час передачі справ виявила факт нерозблокування податкової накладної, зазначеної у позові.
		Таким чином, обґрунтування Позивачем поважності підстав пропуску строку звернення до суду зводилося до комплексу обставин, пов`язаних з військовою агресією, окупацією/близькістю до бойових дій, небезпековою ситуацією, обстрілами, відключенням електроенергії, а також внутрішньою кадровою зміною, у зв`язку з якою виявлено проблеми зі спірною податковою накладною.
		Надаючи правову оцінку цим доводам, що наводилися Позивачем підчас судового розгляду, суд апеляційної інстанції їх визнав необґрунтованими для цілей поновлення строку звернення до суду з вересня 2022 року, з тих підстав, що:
		- Позивач не надав доказів на підтвердження наявності  об`єктивних перешкод для звернення до суду;
		- ТОВ "КОЛОС ШИПУВАТОГО" здійснювало господарську діяльність, мало доступ до ЄРПН та електронного кабінету платника податків:
		- звільнення головного бухгалтера у 2024 році не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку.
		Перевіряючи такі висновки суду апеляційної інстанції Суд звертає увагу на таке. 
		Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 4 квітня 2023 у справі № 140/1487/22, від 23 березня 2023 у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 2 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.
		Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
		У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, на яку покликається Позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд наголосив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		У постанові від 28 листопада 2022 року у справі №140/11951/21 Верховний Суд указував, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
		У цій справі як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції визнали поважними причини пропуску Позивачем строку звернення до суду лише до вересня 2022 року, враховуючи, що його місцеперебування - Великобурлуцька селищна територіальна громада - перебувало під тимчасовою окупацією російськими військами до вересня 2022 року, а також із урахуванням введення воєнного стану. Ці обставини, за висновками судів попередніх інстанцій, об`єктивно ставили під сумнів можливість реалізації права на звернення до суду до вересня 2022 року. Цей висновок не заперечується в рамках касаційного перегляду, а тому суд, враховуючи визначенні КАС повноваження суду касаційної інстанції, не перевіряє відповідність вимогам процесуального та матеріального права строк до вересня 2022 року. 
		Разом з тим, з вересня 2022 року, як установили суди попередніх інстанцій, Великобурлуцька селищна територіальна громада припинила перебування під окупацією та віднесена до території можливих бойових дій. 
		Позивач стверджує, що після деокупації  Великобурлуцька селищна територіальна громада була віднесена до території можливих бойових дій, а село Шипувате зазнавало неодноразових обстрілів. 
		Однак сам факт віднесення до зони можливих бойових дій у цій справі, як правильно визнав суд апеляційної інстанції, не може бути достатньою підставою для визнання поважності підстав пропуску строку звернення до суду протягом 22 місяців. Для визнання обставин поважними для цілей поновлення строку звернення до суду необхідним є підтвердження їхнього безпосереднього впливу на неможливість реалізації процесуальних прав протягом тривалого періоду: з вересня 2022 року по липень 2024 року. Позивач не надав доказів, які б конкретизували, як саме статус території можливих бойових дій унеможливлював підготовку та подання позову протягом більш як 22 місяців (з 11 вересня 2022 року до 30 липня 2024 року). Наприклад, відсутні відомості про конкретні обмеження доступу до адміністративних чи судових установ, які б випливали з цього статусу. 
		Позивач також посилався на неодноразові обстріли селища Шипувате. Суд з усім розумінням ставиться до безпекової ситуації, в якій опинилась Україна з 2022 року, особливо на конкретних територіях, що межують з територіями активних бойових дій, однак поновлення строку більше  як 22 місяці на звернення до суду без з`ясування конкретного впливу цих обставин на можливість реалізації права на звернення до суду не відповідає як нормам КАС України так і усталеній судовій практиці Верховного Суду. 
		Так, у цій справі, як зауважив суд апеляційної інстанції, у спосіб, передбачений процесуальним законодавством, Позивач не спростував те, що підприємницьку діяльність він не припиняв. Крім того, Позивач не надав доказів на підтвердження реального впливу наведених ним обставин  на неможливість реалізації процесуального права звернення до суду. Так, не надано доказів, які б засвідчували, як саме наведені обставини перешкоджали підготовці та поданню позову протягом тривалого періоду - 22 місяців після деокупації. Зокрема, не було подано документів, які б підтверджували зупинення підприємницької діяльності чи обмеження доступу до засобів комунікації (протягом 22 місяців), які б унеможливлювали звернення до суду. 
		Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що територія Великобурлуцької громади не перебувала з вересня 2022 року в зоні активних бойових дій, а близькість до кордону (30 км) чи інших населених пунктів (22- 25 км) у цій справі відповідно до наведених Позивачем обґрунтовувань та доказів у сукупності не створювало безумовних та автоматичних підстав для визнання підстав тривалого пропуску строку поважними.
		Так, Позивач не заперечував, що у період з вересня 2022 року по липень 2024 року ТОВ «КОЛОС ШИПУВАТОГО» здійснювало господарську діяльність, зокрема:
		- реєструвало податкові накладні в ЄРПН, що підтверджується квитанціями;
		- надавало пояснення до Головного управління ДПС у Харківській області від 6 лютого 2024 року, де зазначало про надання послуг ТОВ «СИНГЕНТА» та посівні площі під урожай 2022 року (звіт №4-сг);
		- мало доступ до електронного кабінету платника податків та інших електронних реєстрів. 
		Наведені обставини, а саме господарська діяльність Позивача та виконання обов`язків, передбачених податковим законодавством, не дають підстав вважати, що підприємство функціонувало з такими перешкодами, що не давали можливості подати позов протягом 22 місяців.
		Навпаки наведені вище факти свідчать про те, що Позивач мав організаційні та технічні можливості для здійснення юридичних дій.
		А отже, як установив суд апеляційної інстанції і підтверджується матеріалами справи, Позивач не припиняв свою діяльність у спірний період, а навпаки надані до суду Відповідачем докази (пояснення та квитанції про реєстрацію податкових накладних) підтверджували факт ведення такої діяльності та наявність доступу до електронних реєстрів та засобів комунікації. 
		З урахуванням зокрема і цього не може підтверджувати об`єктивну неможливість протягом більше як одного року й десяти місяців реалізувати своє право на звернення до суду факт відключення електропостачання та мережі Інтернет. Суд підкреслює й те, що суд апеляційної інстанції окремо закцентував увагу й на тому, що Позивач не надав доказів тривалої відсутності енергопостачання та мережі «Інтернет» на території Великобурлуцької територіальної громади. Позивач не довів на підставі належних доказів, які б засвідчували систематичні або тривалі перебої в інфраструктурі, що обмежували протягом 22 місяців його право подати позов. Натомість докази господарської діяльності, та взаємодія з податковими органами, спростовують доводи Позивача про те, що він не мав доступу до необхідних технічних ресурсів для реалізації права на звернення до суду. 
		Посилання апеляційного суду на обставини реєстрації податкових накладних, подання пояснень не є лише констатацією належного виконання Позивачем податкових обов`язків, а є  частиною комплексної оцінки обставин у справі щодо оцінки поважності чи неповажності підстав пропуску строку звернення до суду. Суд з урахуванням правил процесуального закону повинен був урахувати ці обставини та надати їм оцінку саме у контексті наявності реальних перешкод у реалізації права на звернення до суду. Це відповідає закріпленому у статті 90 КАС України правилу оцінки доказів. 
		У період воєнного стану багато суб`єктів господарювання стикалися і стикаються з реальними перешкодами (відсутність електроенергії, зв`язку, доступу до реєстрів), але скаржник цій справі, здійснюючи реєстрацію податкових накладних, подаючи пояснення, продемонстрував здатність долати такі перешкоди.  З огляду на це, апеляційний суд, оцінюючи обставини справи та доводи контролюючого органу, не мав обґрунтованих підстав для висновку, що Позивач не міг спрямувати аналогічні зусилля на реалізацію права звернення до суду
		Позивач до касаційної скарги надав копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань, за змістом яких 18 та 22 березня 2025 року відбулися обстріли, внаслідок яких пошкоджені об`єкти, зокрема, на території ТОВ «Колос Шипуватого». Разом з тим, суд касаційної інстанції не може визнати їх належними та  допустимим доказом для цілей підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, оскільки, по-перше, ці докази не подавались і не могли бути подані до судів попередніх інстанцій, а, по-друге, зафіксовані у копіях витягів події вже відбулись після того як 30 липня 2024 року Позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Наведені у сукупності обставини, які Позивач пов`язує із військовими діями, суд апеляційної інстанції оцінив як такі, що не свідчать про поважність підстав пропуску строку звернення до суду, що становив 22 місяці.
		Колегія суддів у цій справі, зважаючи на викладені у касаційній скарзі доводи та надані на їх підтвердження докази, оцінені під час судового розгляду, в повній мірі підтримує такий висновок і не знайшла підстав вважати, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права формуючи відповідні висновки, що стосуються обставин воєнного стану як підстави  для поновлення строку звернення до суду.
		Щодо наведених у касаційній скарзі доводів про те, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки обставинам зміни бухгалтера, Суд звертає увагу на таке. 
		Так, надаючи оцінку зміні у 2024 році бухгалтера, суд апеляційної інстанції вказав, що неналежна організація процесу з оскарження рішень контролюючих органів з боку відповідальних осіб та невиконання Позивачем вимог процесуального закону не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити поновлення строків на звернення до суду з цим адміністративним позовом.
		Колегія суддів виходячи із наведених у касаційній скарзі доводів не знайшла підстав аби не погодитися з цим висновком суду апеляційної інстанції про те, що посилання Позивача на звільнення у 2024 році головного бухгалтера не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ці обставини належать до суб`єктивних факторів, заснованих на неналежній організації, зокрема, процесу реалізації наданого законом права на судове оскарження рішень суб`єкта владних повноважень. Слід зазначити, що таке право могло бути реалізовано у вказаний період і шляхом залучення професійної правової допомоги, проте, доводів з відповідними доказами, які б свідчили про відсутність такої можливості, скаржник не наводив.
		Отже, перевіривши наведене скаржником обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду у взаємозв`язку із висновками суду апеляційної інстанції, що слугували підставою для залишення позову без розгляду, суд касаційної інстанції вважає його таким, що у повному обсязі ґрунтується на суб`єктивному ставленні Позивача до наведених ним обставин. Водночас зазначені доводи жодним чином не можуть сприйматись як об`єктивні перешкоди, які не залежали від волі Позивача та дійсно унеможливили звернення до суду у більш стислі строки (аніж 22 місяці), на що правильно вказав суд апеляційної інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
		З огляду на викладене суд касаційної інстанції вважає, що Позивач так і не довів наявності інших поважних причин такого пропуску строку звернення до суду. 
		Підсумовуючи викладене у сукупності, суд касаційної інстанції не може не погодитись із висновком апеляційного суду, що Позивач у цій справі пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною четвертою статті 122 КАС України. Сукупність обставин у цій справі, наведених у судах першої та апеляційної інстанцій, вказує на те, що ТОВ «Колос Шипуватого» у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданого законом процесуального права на подання адміністративного позову. При цьому поважних причин пропуску такого строку Позивач не навів. Належних доказів на підтвердження наявності обмежень для підготовки позову у період з вересня 2022 року по 29 липня 2024 року не було надано ні судам попередніх інстанцій, ні до суду касаційної інстанції.
		Така поведінка Позивача не може бути визнана сумлінною, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для поновлення Позивачу пропущеного строку звернення до суду.
		Аргументи касаційної скарги про неправильність зроблених апеляційним судом висновків є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин, що не узгоджується з приписами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		З огляду на викладені у касаційній скарзі доводи Суд прийшов до висновку, що не було виявлено підстав, передбачених процесуальним законодавством, для задоволення цієї касаційної скарги. Ураховуючи зміст касаційної скарги, суд встановив, що жоден з наданих доводів не відповідає вимогам процесуального законодавства, які визначають підстави для задоволення касаційної скарги. 
		Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду, а також свідчили б про порушення апеляційним судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
		3.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги без задоволення.
		Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос Шипуватого» залишити без задоволення. 
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2025 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                       Н.Є. Блажівська
		Судді                                                                                   І.В. Дашутін 
		                                                                          І.Л. Желтобрюх

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...