Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 305/935/25 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 05.05.2025. Зареєстровано: 05.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2025.
Дата набрання законної сили: 16.05.2025
Номер судового провадження: 2-а/305/16/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 305/935/25
		Провадження по справі 2-а/305/16/25 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05.05.2025. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
		головуючої судді Марусяк М.О.
		за участі секретаря судових засідань Вербещука В.А.
		представника позивача, адвоката Бліщ О.Б.
		представника відповідача, Савуляка В.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом адвоката Бліщ Оксани Богданівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24.03.2025, адвокат Бліщ Оксана Богданівна, яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася в суд із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
		Позовні вимоги мотивує тим, що 25 грудня 2024 року, постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 , №2350, на ОСОБА_1 , накладено адміністративне стягнення, за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень. Відповідно до обставин правопорушення викладених у вищенаведені постанові Позивача, притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що: 24.12.2024, приблизно о 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, (АТІС «ОБЕРІГ» ) перебуває у розшуку із 29.11.2024, за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці, що була централізовано надіслана засобами поштового зв`язку. Щодо обставин справи, ОСОБА_1 пояснив, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 . Дані військового обліку він не оновлював, Електронного кабінету призовника у нього немає». Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, отже вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період». Вважає, що постанова винесена посадовою особою 25.12.2024 за №2350 у справі про адміністративне правопорушення у відношенні Позивача прийнята з істотним порушенням норм чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам закону, постановлена з порушенням норм процесуального права, винесена без дотримання норм КУпАП та в порушення вимог інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом №3 Міністерства оборони України від 01.01.2024, який зареєстрований 05 січня 2024 року в МЮУ за №36/41381 далі (Інструкції), отже є незаконною, необґрунтованою і підлягає визнанню протиправною та скасуванню, виходячи з наступних підстав. Окрім цього, зазначає, що в постанові №2350 від 25.12.2024 відсутня інформація, який саме обов`язок порушив Позивач з огляду на те, що частина 1 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає ряд обов`язків громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. У той же час, у постанові не вказано який саме пункт ст.22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізації» було порушено Позивачем. З цих підстав пред`явлене Позивачу обвинувачення є неконкретизованим.
		Вказує, що в матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що Позивача було повідомлено в установленому законом порядку про дату, час та місця явки в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 та, відповідно, про розгляд відносно нього справи, що суперечить ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Зі змісту протоколу №2350 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 24.12.2024, винесеного відносно ОСОБА_1 , вбачається що його взагалі з протоколом не було ознайомлено, протокол не містить дати та підпису Позивача про ознайомлення останнього з правами та обов`язками, що підтверджується відсутністю підпису в графі «підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності». Також у протоколі №2350 про адміністративне правопорушення відсутня інформації про те, що останній погоджується на розгляд адміністративних матеріалів у його відсутності. Разом з тим, оскаржувана постанова не містить даних, що позивач скоїв правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, зокрема, що Позивач скоїв адміністративне правопорушення у сфері законодавства про оборону, чи мобілізаційну підготовку протягом року, вчинене повторно або вчинене в особливий період. Згідно оскаржуваної постанови вбачається, що 24 грудня 2024 року, приблизно о 11 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, (АТІС «ОБЕРІГ») перебуває у розшуку із 29.11.2024, за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці, що була централізовано надіслана засобами поштового зв`язку. Проте, у матеріалах адміністративної справи відсутні відомості, коли саме Позивач, згідно до повістки про виклик повинен був з`явитися у ІНФОРМАЦІЯ_3 . В оскаржуваній постанові лише фіксується факт, що Позивач, 24.12.2024 добровільно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних підтверджуючих матеріалів, які би свідчили про вручення повістки Позивачу, чи про надіслання такої належним чином, в матеріалах справи відсутні. Отже, він таку повістку не отримував, як наслідок не знав та не міг знати про необхідність його явки за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також вважає за необхідне звернути увагу суду, що у протоколі №2350 від 24.12.2024 у графі пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано: «Щодо обставин справи, ОСОБА_1 пояснив, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 . Дані військового обліку він не оновлював та Електронного кабінету призовника у нього немає до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся, щоб оформити відстрочку, як батько, що має на утриманні трьох дітей». У той же час, стверджує, що 24 грудня 2024 року, Позивач добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб взяти направлення на ВЛК. Вказане свідчить, що позивач жодної норми Закону України «Про оборону України» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» або інших законів чи підзаконних актів у вказаних сферах не порушив. Він особисто прийшов у ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки він на обліку значився як обмежено придатний, про що у його військовому квитку вклеєний відповідний штрих-код. Окрім того, він являється батьком трьох малолітніх дітей, що також йому дає право на відстрочку. По закону він зобов`язаний був пройти наступну ВЛК до 4 лютого 2025року. Відповідно, він прийшов з наміром пройти ВЛК своєчасно, і навіть раніше визначеної законом крайньої дати проходження, а саме 24 грудня 2024 року. Представник ТЦК взявши його військовий квиток, повідомив, що згідно бази даних, він перебуває у розшуку, більше місяця, за те що не з`явився по укрповістці, яка ніби-то надійшла йому на Укрпошту, по місцю його реєстрації. Однак так і не зазначив на яку саме годину, якого дня була виписана та химерна повістка. При цьому стверджує, що він наголошував, що ще з початку повномасштабного вторгнення у листопаді 2022 року він повідомив про своє з сім`єю фактичне місце проживання, по АДРЕСА_2 , надав відповідну довідку №639 від 17.11.2022, копію якої додає до матеріалів позовної заяви). Стверджував, що йому про ту повістку ніхто не повідомляв, і отримати він її не міг, так як фактично проживає в іншому населеному пункті.Не зважаючи на всі пояснення, працівник ТЦК склав протокол за порушення ніби-то, війскового обліку, в якому наказав написати пояснення та повідомив що наступного дня воєнком і комісія розглянуть його документи. Жодних прав та обов`язків йому не роз`яснював, про право скористатися послугами адвоката також не повідомляв. 15 березня 2025 року, він поїхав в село Богдан у власних справах. Його родичка, дізнавшись про це в розмові, попросила заїхати на пошту забрати посилку. І вже там, чисто випадково, працівниця пошти видаючи за його документами поштове відправлення, сказала що мабуть на його ім`я є «заказний лист», та вручила йому цього листа під розпис. Відкривши листа, виявив у ньому постанову №2350, що була складена відносно нього ще 25.12.2024 , а також супровідний лист за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025. Зміст оскаржуваної постанови містить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи (у постанові відсутнє місце вчинення адміністративного правопорушення), резолютивна частина постанови не містить висновку про прийняте рішення визнання позивача винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а лише зазначення розміру штрафу, не містить жодної інформації про зібрані під час розгляду справи докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винність позивача у вчиненні адміністративного правопорушення. Вважають, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б, поза розумним сумнівом, вказували на порушення ОСОБА_1 вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до витягу з електронного кабінету військовозобов`язаного на мобільному застосунку Резерв+ Позивач ОСОБА_1 , уточнив дані вчасно. Стверджують, що оскаржувана постанова не містить будь яких доказів та даних, які б вказували про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Як на підставу поновлення пропущеного строку для звернення до суду, представник позивача посилається на те, що оскаржувану постанову №2350 від 25.12.2024, позивач не отримував, про існування такої, йому стало відомо лише 15 березня 2025 року, на підтвердження долучають копію рекомендованого повідомлення поштового відправлення Укрпошти, в якому міститься відомість коли саме позивач отримав таке. Беручи до уваги вищевказане просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
		Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі від 26.03.2025 було поновлено ОСОБА_1 , строк звернення до суду з позовом, призначено судовий розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рахівського районного суду Закарпатської області за адресою: м. Рахів, вул. Карпатська 15. При цьому, відповідачу повідомлено про їх право до початку судового розгляду подати суду відзив на позов та докази, у разі заперечення позовних вимог та роз`яснено норми ч.4 ст.159 та ч.2 ст.77 КАС України.
		02.04.2025, начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковник ОСОБА_3 , подав візив на позовну заяву, зміст якого зводиться до наступного. ІНФОРМАЦІЯ_3 позовні вимоги не визнає та заперечує їх у повному обсязі, вважає, що вищевказана позовна заява задоволенню не підлягає з наступних підстав. 24.12.2024, приблизно о 11 години 30 хвилин, громадянин ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де при звірці його військово-облікових даних, за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, було встановлено, що останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно до повістки №823003 від 26.11.2024, надісланої засобами поштового зв`язку, за якою йому належало з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 08.11.2024, о 11:00 годині, номер поштового відправлення №0610200336782, яка була йому надіслана 29.10.2024, засобами поштового зв`язку та повертається відправнику оператором поштового зв`язку з 06.11.2024, з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, про що було складено відповідний протокол №2350 від 24.12.2024. Стверджує, що своєю неявкою ОСОБА_1 , порушив вимоги абз.1 ч.1 та абз.7 ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ (зі змінами та доповненнями), які визначають, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці. Щодо обставин справи ОСОБА_1 пояснив, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично проживає у АДРЕСА_2 . Свої військово-облікові дані він не оновлював та не має електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного чи резервіста. Тобто, своїми діями та бездіяльністю, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , скоїв правопорушення прямо передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Оскільки не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміни своїх військово-облікових даних (місце проживання). Вважає, що громадянин ОСОБА_1 був повідомлений належним чином про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до чинного законодавста. Стверджує, що посилання представника громадянина Баранюка Ю.Ю., на те, що оскаржувана постанова не містить даних, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, неможна прийняти, оскільки ця норма права передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Там немає слів «...протягом року, вчинене повторно або вчинене в особливий період», як вказала представник громадянина Баранюка Ю.Ю. Наявність в Україні особливого стану не потребує додаткових доказів, оскільки є загальновідомим фактом. Що стосується заяв представника позивача про відсутність на протоколі №2350 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, вважає за необхідне повідомити, що громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час оформлення вищевказаного протоколу, були роз`яснені положення ст.63 Конституції України, а також його права та обов`язки передбачені ст.268 КУпАП. Про дату та час розгляду протоколу він був повідомлений та йому було надано копію вищевказаного протоколу, про свідчить його власноручний підпис під екземпляром, який знаходиться у ІНФОРМАЦІЯ_6 та копію якого додається до відзиву. Те, що позивач, з невідомих причин, не підписав свій екземпляр протоколу, в жодному разі не скасовує його вини у скоєному правопорушенні. Що стосується того, що позивач, нібито повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що він проживає у АДРЕСА_2 , зазначає наступне. У своїй позовній заяві позивач вказав свою адресу, як « АДРЕСА_1 ». Окрім цього, посилання представника позивач на те, що останній оновив свої військово-облікові дані та вказав, що він мешкає у АДРЕСА_2 , вважає, що це неможна прийняти, оскільки у роздрукованому військово-обліковому документі з додатку «Резерв+» вказано, що дані оновлено 21.01.2025, а постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП було прийнято 25.12.2024, тобто за місяць до того, як позивач оновив свої військово-облікові дані. Так, 25.12.2024 було проведено розгляд справи про адміністративне правопорушення, скоєне ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , останній про дату та час проведення розгляду був повідомлений, про що свідчить його власноручний підпис під протоколом №2350 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 24.12.2025. Отже, позивач не надав доказів поважності причин неявки на розгляд справи про адміністративне правопорушення на 25.12.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тим самим, вважають, позивач пропустив строк на оскарження вказаної постанови, оскільки йому було відомо, що стосовно нього розглядається справа про адміністративне правопорушення, але він не з`явився на розгляд справи та не поцікавився результатом розгляду згодом, а отже і пропусти строк на оскарження вказаної постанови у судовому порядку. При притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_2 діяли виключно на підставі та в межах повноважень і у спосіб визначений чинним законодавством України. Отже, вважає, позовна заява представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		Представник позивача, адвокат Бліщ О.Б., у судовому засіданні 29.04.2025, пояснила, що позивач не отримував повідомлення Укрпошти про те, що на його ім`я у відділенні знаходиться повістка від ТЦК та СП, оскільки фактично проживає в іншому населеному пункті. Стверджувала, ще у листопаді 2022 року позивач повідомив про своє з сім`єю фактичне місце проживання за адресою в с. Костилівка та надав відповідну довідку. Крім того, 24.12.2024, ОСОБА_1 , добровільно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , щоб взяти направлення на ВЛК, яку по закону він зобов`язаний був пройти до 04.02.2025. Відповідно, прийшов з наміром пройти ВЛК своєчасно, і навіть раніше визначеної законом крайньої дати проходження. Окрім того, він являється батьком трьох малолітніх дітей, що також йому дає право на відстрочку. Вважає, що постанова про притягнення позивача до відповідальності є протиправною, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
		Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , в судовому засіданні 29.04.2025, пояснив, що ОСОБА_1 , був повідомлений про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином. Позивач не надав доказів поважності причини неявки саме 08.11.2024, факт того, що ОСОБА_1 , з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 24.12.2024, жодним чином не скасовує його вини у вчиненому правопорушенні. Стверджував, що ОСОБА_1 , були роз`яснені положення ст.63 КУ та права і обов`язки передбачені 268 КУпАП. Копію протоколу протоколу позивачу було вручено про що свідчить його власноручний підпис. При притягненні до адміністративної відповідальності, діяли виключно на підставах та в межах повноважень. На підставі викладеного, вважає, що позовна заява не підлягає до задоволення. 
		Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
		Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 року «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення», орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Разом з тим, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).
		Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
		У розумінні ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Судом встановлено, що Постановою №2350 від 25.12.2024, начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_5 , позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3ст.210-1 КУпАПз накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
		З протоколу про адміністративне правопорушення від 24 грудня 2025 року за №2350, складеного старшим солдатом адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , встановлено, що ОСОБА_1 , 24.12.2024, близько 11 години 30 хвилин прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній згідно даних АТІС "ОБЕРІГ" перебуває у розшуку за неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк та місце зазначені в повістці. Таким чином, ОСОБА_1 , порушив ч.1ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вчиненого в особливий період, та вчинив правопорушення передбачене ч.3ст.210-1 КУпАП.
		Із описової частини вказаної постанови вбачається, що 24 грудня 2024 року, близько 11 години 30 хвилин, ОСОБА_1 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де було встановлено, що останній згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, (АТІС "ОБЕРІГ") перебуває у розшуку із 29.11.2024, за неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці, що була центрелізовано надіслана засобами поштового зв`язку. Щодо обставин справи, ОСОБА_1 пояснив, що вій зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає у АДРЕСА_2 . Дані військового обліку він не оновлював та електронного кабінету призовника у нього немає. 
		Як вбачається із довідки Укрпошти про причини повернення рекомендованного поштового відправлення №0610200336782, надісланого на ім`я ОСОБА_1 , не була вручена останньому та повернуто до відправника узв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
		У постанові №2350 від 25.12.2025 зафіксовано, що своєю неявкою ОСОБА_1 , порушив вимоги ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яка визначає, що громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
		Водночас, в оскаржуваній постанові №2350 від 25.12.2025, не вказано, який саме пункт ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» було порушено позивачем.
		Судом встановлено, що позивач, у 2022 році надав довідку видану старостою с. Костилівка, ОСОБА_6 , від 17.11.2022 за №639 для пред`явлення в ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		Поряд з цим, постанова не містить даних про те, що ОСОБА_1 , була надіслана/вручена повістка за місцем фактичного проживання.
		Крім цього, у протоколі №2350 від 24.12.2025 у графі - пояснення та зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вказано: «Щодо обставин справи, ОСОБА_1 пояснив, що він зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 . Дані військового обліку він не оновлював та Електронного кабінету призовника у нього немає до ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся, щоб оформити відстрочку, як батько, що має на утриманні трьох дітей». Незважаючи на такі пояснення, працівник ІНФОРМАЦІЯ_2 склав протокол за порушення, ОСОБА_1 , війскового обліку.
		В матеріалах адміністративної справи відсутні докази того, що позивача було повідомлено в установленому законом порядку про дату, час та місця явки в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 . Жодних підтверджуючих матеріалів, які би свідчили про вручення повістки ОСОБА_1 , чи про надіслання такої належним чином, в матеріалах справи відсутні, отже, останній таку повістку не отримував, як наслідок не знав та не міг знати про необхідність його явки за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 Судом встановлено,що позивач,добровільно з`явивсядо ІНФОРМАЦІЯ_2 ,щоб отриматинаправлення дляпроходження ВЛК,маючи статусобмежено придатного,саме 24грудня 2024, ОСОБА_1 , особисто прийшов у ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки він на обліку значився, як обмежено придатний, про що у його військовому квитку вклеєний відповідний штрих- код. Він являється батьком трьох малолітніх дітей, що також йому дає право на відстрочку. По закону він зобов`язаний був пройти наступну ВЛК до 4 лютого 2025 року. 
		Згідно п.2 прикінцевих та перехідних положень закону №3621-IX установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби а саме до 4 лютого 2025 року, підлягають повторному медичному огляду з метою визначення ступеню придатності військової служби.
		Відповідно до витягу з електронного кабінету військовозобов`язаного на мобільному застосунку Резерв+, ОСОБА_1 , уточнив дані вчасно. 
		Згідно статті 235 КУпАП України територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		За приписами частини 1 статті 268 КУпАП України, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
		Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Водночас, жодних доказів на підтвердження того, що позивач в порядку статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» отримував виклик і не прибув у призначений час, суду не надано.
		Відповідно, ОСОБА_1 ,прийшов знаміром пройтиВЛК своєчасно,і навітьраніше визначеноїзаконом крайньоїдати проходження. Вказане свідчить, що позивач жодної норми Закону України «Про оборону України», чи Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» або інших законів чи підзаконних актів у вказаних сферах не порушив.
		Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.
		У даному випадку, відповідач, не вжив заходів для повного з`ясування обставин справи не врахував пояснень позивача, зазначених у протоколі та виніс постанову, яка не відповідає вимогам закону, тому наявні правові підстави для скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення і закриття провадження у справі.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2024, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, востаннє на 90 діб Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025 затвердженого Законом України №4220-IX від 15.01.2025.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Отже, з 24.02.2022 по сьогодні в Україні безперервно діє особливий період.
		Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період, є адміністративним правопорушенням, яке тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Зазначена норма КУпАП є бланкетною. Тому, для того щоб настала відповідальність за нею, необхідно встановити які конкретно діяння вчинила особа та які конкретні положення закону про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вони порушують, а також чи винувата особа у їх вчиненні.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порушення якого інкриміновано позивачу передбачає обов`язок громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
		Процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, визначається, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, (абз.2 п.1 Порядку).
		Згідно пунктів 20, 21 Порядку з оголошенням мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
		Відповідно до пункту 27 підпункту 1 Порядку, серед іншого передбачено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного ; державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки).
		Згідно п.28 Порядку визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
		У п.41 Порядку зазначено, що резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
		Отже, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
		Позивачем доведено факт поважності причин не отримання повістки та відсутність його за місцем реєстрації.
		При цьому, відповідачем не надано жодних доказів того, що повістка була надіслана/доставлена за вказаною адресою, проживання ОСОБА_1 , якою є АДРЕСА_2 .
		Беручи до уваги зазначені обставини, суд приходить до висновку, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази порушення позивачем вимог ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з огляду на те, що останній повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 не отримував.
		Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_5 про накладення на ОСОБА_1 , 17000 гривень штрафу є протиправною, тому позовні вимоги слід задовольнити повністю. Постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП належить скасувати і закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за ч.3 статті 210-1 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
		Керуючись ст.ст. 19, 77, 159-163, 241-247, 286 КАС України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бліщ Оксана Богданівна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити. 
		Визнати протиправною та скасувати постанову №2350 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 25.12.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_5 , якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП - закрити. 
		Відомості щодо учасників справи:
		Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
		Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Головуюча:                М.О.Марусяк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...