Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/6825/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-15844ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 755/6825/23
		провадження № 61-15844св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Приватне акціонерне товариство «Експортно-кредитне агенство»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Експортно-кредитне агентство» на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І. від 15 жовтня 2024 року,-
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Експортно-кредитне агентство» (далі - ПрАТ «Експортно-кредитне агентство», в якому просила суд  визнати постанову Київського апеляційного суду по справі № 755/14094/21 від 04 травня 2021 року достатнім та юридичним фактом, що свідчить про право на стягнення на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги (матеріальної компенсації) у розмірі  1 328 643,02 грн. Стягнути з ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» на користь ОСОБА_1 1 328 643,02 грн суму вихідної допомоги (матеріальної компенсації) у розмірі 1 328 643,02 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 лютого 2019 року між позивачкою та відповідачем було укладено трудовий договір № 2, відповідно до умов якого позивача прийнято на посаду головного бухгалтера до ПрАТ «Експортно-кредитне агентство». Даний договір діє безстроково після завершення випробувального терміну. 09 квітня 2019 року позивачку переведено на посаду начальника управління і звітності - головного бухгалтера                            ПрАТ «Експортно-кредитне агентство». Наказом відповідача № 55-К від                        21 липня 2021 року позивачку звільнено з посади на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Під час звільнення позивачки з посади, відповідачем не були виконані умови пункту 9.10 трудового договору № 2 від 25 лютого 2019 року щодо матеріальної компенсації працівнику суми вихідної допомоги. 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 квітня 2020 року задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 , скасовано наказ про звільнення, позивачку поновлено на посаді, з відповідача стягнуто грошові кошти. Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва в частині часткового задоволення позову скасовано. Позивач вважає, що у вказаній постанові Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року зроблено висновки, які можливо визнати достатнім та допустимим юридичним фактом для виконання вимог пункту 9.10 трудового договору № 2 від 25 лютого 2019 року щодо виплати позивачці вихідної допомоги.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада                      2023 року у задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до пункту                    5.1 трудового договору  № 2 від 25 лютого 2019 року за виконання зобов`язань, передбачених цим трудовим, працівнику встановлено посадовий оклад в розмірі 21 000,00 грн щомісяця. Крім того, 26 листопада 2020 року наказом відповідача № 87 скасовано наказ № 35 від 01 липня 2019 року з моменту його складання.
		Звільнення позивачки на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України не підпадає під дію пункту 9.10 трудового договору щодо виплати матеріальної компенсації, оскільки припинення дії трудового договору сталося не з підстави розірвання трудового договору з ініціативи відповідача, а з підстави відмови позивачки від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, що виключає обов`язок роботодавця з виплати матеріальної компенсації. 
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року в частині  відмови в задоволенні позову про стягнення вихідної допомоги (матеріальної компенсації) скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги (матеріальної компенсації) в розмірі 1 328 643,02 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання про судовий збір.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника, припинення трудового договору з позивачем на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця, апеляційний суд дійшов висновку, що припинення трудових відносин з позивачем має бути матеріально компенсовані позивачу в сумі вихідної допомоги, що дорівнює сумі трьохрічних посадових окладів працівника, відповідно до пункту 9.10 трудового договору № 2.
		При визначенні розміру такої допомоги в сумі 1 328 643,02 грн, апеляційний суд виходив з розміру посадового окладу позивачки на момент її звільнення - 38 000,00 грн, який був визначений наказом ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» № № 35 від 01 липня 2019 року та визначений штатним розкладом, який введено в дію 23 листопада 2020 року, а також факт отримання позивачкою матеріальної допомоги при звільненні в сумі 39 356,98 грн.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У листопаді 2024 року голова правління ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року, у якій просить зазначену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 582/1001/15, від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14, а також у постановах Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі                         № 761/11887/15, від 23 листопада 2020 року у справі № 333/5567/19, від                       11 вересня 2020 року у справі № 215/2330/19, від 31 жовтня 2019 року у справі № 202/638/17, від 03 липня 2019 року у справі № 638/9215/16, від 19 серпня 2019 року у справі № 564/1108/17, від 20 березня 2024 року у справі                               № 132/3064/21 та у постанові Верховного Суду України від 23 березня                  2016 року у справі № 6-2748цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання постанови Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року достатнім та допустимим юридичним фактом, що свідчить про право вихідної допомоги (матеріальної компенсації) у розмірі 1 328 643,02 грн до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		У січні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПрАТ «Експортно-кредитне агентство», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
		Узагальнені доводи відповіді на відзив на касаційну скаргу
		У січні 2025 року представник ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» - Бровченко Б. Ю. подав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого відповідач підтримує свою касаційну скаргу, а відзив позивача вважає необґрунтованим. 
		Узагальнені доводи заперечення на відповідь на відзив на касаційну скаргу
		У січні 2025 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на відповідь на відзив на касаційну скаргу, у яких просить касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 755/6825/23 з Святошинського районного суду м. Києва.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що 25 лютого 2019 року між ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» та ОСОБА_1 укладено трудовий договір № 2, предметом якого, відповідно до пункту 2.1. є трудові відносини між працівником і товариством. Працівник з дати укладення та підписання цього трудового договору приймається на посаду головного бухгалтера ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» та є посадовою особою Товариства (пункт 2.2). Трудовий договір набирає чинності з 25 лютого 2019 року та діє безстроково після завершення місячного випробувального терміну, а саме, з 25 березня 2019 року.
		Пунктом 7.2 трудового договору визначено, що трудовий договір припиняє свою дію лише у випадках: письмової згоди сторін, з ініціативи Товариства у випадках оголошення про ліквідацію Товариства у зв`язку з банкрутством на підставі рішення суду, з ініціативи працівника, призову або вступу працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або переходу на виборну посаду, подання заяви працівника у зв`язку з виходом працівника на пенсію.
		Пунктом 9.10 трудового договору визначено, що будь-які вимоги, не передбачені пунктом 7.2 цього Трудового договору, але пов`язані з розірванням цього трудового договору з працівником з боку товариства або виборного органу первинної профспілкової організації (профспілковим представником) без письмової згоди працівника (тому числі у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, недопуску до робочого місця в товаристві або до виконання своїх посадових обов`язків, скорочення чисельності або штату працівників товариства, тощо), - мають бути матеріально компенсовані працівнику в сумі вихідної допомоги, що дорівнює сумі трьохрічних посадових окладів працівника.
		Наказом відповідача № 11 від 09 квітня 2019 року ОСОБА_1 переведено на посаду начальника управління обліку і звітності - головного бухгалтера ПрАТ «Експортно-кредитне агентство».
		Суд установив, що наказом ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» № 35 від               01 липня 2019 року відповідно до нової редакції штатного розпису призначено начальнику управління обліку і звітності - головному бухгалтеру                            ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» посадовий оклад в сумі 38 000,00 грн.
		Згідно зі штатним розписом, яки1й введено в дію 23 листопада 2020 року, в управлінні обліку і звітності залишилась посада начальника управління-головного бухгалтера з посадовим окладом 38 000,00 грн.
		За новим штатним розписом, який введений в дію з 22 липня 2021 року, до відділу бухгалтерського обліку і звітності входив головний бухгалтер з посадовим окладом 21 000,00 грн.
		21 липня 2021 року ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» видало наказ № 55-К про звільнення ОСОБА_1 начальника управління обліку і звітності - головного бухгалтера ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» у зв`язку із відмовою від продовження роботи внаслідок зміни істотних умов праці з          21 липня 2021 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі одного середнього місячного заробітку відповідно до статті 44 КЗпП України.
		Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року у справі № 755/14094/21 скасовано наказ № 55/К від 21 липня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника  управління обліку і звітності - головного бухгалтера ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України, поновлено ОСОБА_1 на вказаній посаді, з відповідача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2019 року по 21 липня 2021 року, недоотриману премію за період за вересень - жовтень 2019 року, грудень 2020 року, моральну шкоду, витрати на проведення експертно-психологічного дослідження.
		Постановою Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 листопада 2022 року скасовано в частині часткового задоволення позову із ухваленням в цій частині нового судового рішення про відмову в позові.
		Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що постановою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 755/14094/21 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 04 травня 2023 року без змін.
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України (частина третя статті 21 КЗпП України).
		Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
		Отже, підставою виплати заробітної плати є наявність трудових відносин між сторонами, які в свою чергу виникають шляхом укладення між сторонами трудового договору.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом із підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.
		У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 761/11887/15-ц зроблено наступні висновки, що звільнення працівника на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи, пов`язаною із зміною істотних умов праці, не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця. Зазначена підстава припинення трудового договору обумовлена відсутністю взаємного волевиявлення його сторін, недосягненням ними згоди щодо продовження дії трудового договору.
		Судом встановлено, що підставою припинення трудових відносин між сторонами слугувало те, що ОСОБА_1 відмовилась від продовження роботи у відповідача внаслідок зміни істотних умов праці, пункт 6 частини першої статті 26 КЗпП України.
		Указана підстава припинення трудового договору не передбачена пунктом 7.2 трудового договору № 2, оскільки не є припиненням трудового договору, зокрема, з письмової згоди сторін, з ініціативи відповідача у випадках оголошення про ліквідацію товариства у зв`язку із банкрутством на підставі рішення суду, ні з ініціативи працівника.
		Пунктом 9.10 трудового договору № 2 сторони погодили, що будь-які вимоги, не передбачені пунктом 7.2 цього трудового договору, але пов`язані з розірванням цього трудового договору з працівником з боку товариства або виборного органу первинної профспілкової організації (профспілковим представником) без письмової згоди працівника (в тому числі у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, реорганізації, не допуску до робочого місця в товаристві або до виконання своїх посадових обов`язків, скорочення чисельності або штату працівників товариства тощо), - мають бути матеріально компенсовані працівнику в сумі вихідної допомоги, що дорівнює сумі трьохрічних посадових окладів працівника. Зазначена вихідна допомога (матеріальна компенсація) пов`язана з припиненням повноважень працівника, є прямими витратами на оплату праці товариства, не зважаючи на показники та процедури затвердження фінансового стану товариства.
		Оскільки проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника, припинення трудового договору з позивачкою на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України не можна відносити ні до звільнення працівника за його ініціативою, ні до звільнення працівника за ініціативою роботодавця, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про те, що припинення трудових відносин з позивачкою має бути матеріально компенсовано позивачці відповідно до пункту 9.10 трудового договору № 2, умовами якого передбачено те, що у разі розірвання трудового договору з працівником у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці працівнику виплачується сума вихідної допомоги, що дорівнює сумі трьохрічних посадових окладів працівника.
		Так, при визначенні розміру такої допомоги в сумі 1 328 643,02 грн, апеляційний суд обґрунтовано виходив із розміру посадового окладу позивачки на момент її звільнення - 38 000,00 грн, який був визначений наказом ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» № 35 від 01 липня 2019 року та визначений штатним розкладом, який введено в дію 23 листопада 2020 року, а також факт отримання позивачем матеріальної допомоги при звільненні в  сумі 39 356,98 грн.
		Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
		Безпідставним є також посилання в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, з огляду на наведені у цій постанові відповідні висновки Верховного Суду.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без  змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Експортно-кредитне агентство» залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2024 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Експортно-кредитне агентство» про стягнення вихідної допомоги (матеріальної компенсації) - залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...