Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 148/1726/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 01.04.2025
Номер судового провадження: 51-5670км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023020000000342

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		01 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 148/1726/23
		провадження № 51-5670км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 
		у режимі відеоконференції
		потерпілої                                       ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої            ОСОБА_7 ,
		захисника                                       ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника 
		ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12023020000000342,  за обвинуваченням
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, 06 грудня 2023 року - вироком Вінницького апеляційного суду за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 
		ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України.
		 
		Вступ
		ІНФОРМАЦІЯ_2 в період із 04:16 до 07:50 військовослужбовець ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_4, здійснив вбивство потерпілої, з корисливих мотивів та розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. 
		У результаті цього він заволодів майном та особистими документами потерпілої. Надалі  ОСОБА_9 відшукав ключі від автомобіля, яким користувалася потерпіла, поклав її труп до багажника та вивіз за межі населеного пункту Кинашів Тульчинського району Вінницької області, перемістив труп до малопомітного для оточуючих місця, а автомобіль залишив у межах с. Нестерварка вказаного району.
		Суд першої інстанції кваліфікував діяння ОСОБА_9 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України та засудив із застосуванням статей 70, 71 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю. 
		Також суд вирішив заявлений потерпілою цивільний позов, питання стосовно процесуальних витрат і визначив долю речових доказів у кримінальному провадженні.
		Апеляційний суд, переглянувши вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, залишив його без зміни.
		Захисник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та призначити новий розгляд у цьому суді.
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи: 
		- про правильність кваліфікації дій засудженого за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та доведеність його вини у вчиненому «поза розумним сумнівом»; 
		- постановлення апеляційним судом рішення з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону;
		- справедливість призначеного засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі;
		- необґрунтованість вирішення заявленого потерпілою цивільного позову в частині розміру стягнених суми на відшкодування вартості викрадених золотих виробів і витрат на правничу допомогу.
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 04 квітня 
		2024 року   ОСОБА_9 засуджено до покарання: 
		- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю;
		- ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю;
		- ч. 3 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, що є його власністю;
		-  ч. 3 ст. 357 КК України - у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено 
		 ОСОБА_9  покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його власністю.
		Цим же вироком вирішено питання щодо заявленого цивільного позову, долю речових доказів та процесуальних витрат у цьому кримінальному провадженні.
		Згідно з вироком ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 
		будучи військовослужбовцем, вчинив кримінальні правопорушення за викладених нижче обставин.
		Так, ОСОБА_9 , приїхав до смт Кирнасівка Тульчинського району, Вінницької області у час та в місце, які точно не встановлено слідством, невстановлений слідством точний час та місці, але не пізніше 04:16 ІНФОРМАЦІЯ_2. Далі він заготовленим попередньо матеріалом білого кольору, закрив номерні знаки автомобіля ВАЗ2107, д. н. з. НОМЕР_1 , та, не бажаючи бути викритим сторонніми особами, залишив зазначений вище автомобіль в малопомітному місці. Після цього пішки дійшов до домогосподарства потерпілої за адресою: АДРЕСА_2 .
		Здобувши інформацію від потерпілої щодо відсутності у будинку осіб, крім неї та її малолітнього сина, підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, переслідуючи мету здійснити насильницький напад на потерпілу та позбавити останню життя для заволодіння її майном, ОСОБА_9 для подолання фізичного опору, завдав ОСОБА_10 не менше трьох ударів попередньо заготовленим не встановленим слідством металевим тупим предметом з обмеженою довгастою контактуючою поверхнею в ділянку обличчя та голови, чим завдав тілесних ушкоджень, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент спричинення.
		Потім ОСОБА_9 , доводячи свій злочинний умисел на позбавлення життя до кінця, відшукав мотузку та задушив нею потерпілу, смерть якої настала від механічної асфіксії.
		Крім того, він володіючи інформацією, що в будинку перебуває лише малолітній син потерпілої, який через свій вік неспроможний завадити його злочинним діям, та усвідомлюючи, що у зв`язку з його попередніми умисними діями доступ до будинку вільний, проник до будинку.
		Перебуваючи в будинку, ОСОБА_9 заволодів майном потерпілої, яке становить матеріальну цінність. Також він відшукав належні потерпілій ОСОБА_10 вироби із золота на суму 189 542,39 грн 
		(золоті сережку та ланцюжок ОСОБА_9 викрав із трупа потерпілої).
		Своїми діями ОСОБА_9 заподіяв потерпілій ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 199 282,94 грн.
		Крім майна потерпілої ОСОБА_9 викрав з будинку її особисті документи. 
		Крім того, він у період ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04:16 по 07:50, вчинивши насильницький напад на потерпілу, позбавивши її життя та фактично заволодівши її майном й особистими документами, бажаючи залишитися 
		не викритим сторонніми особами, з метою подальшого перевезення та приховання викраденого майна, знаряддя злочину та трупа потерпілої ОСОБА_10 , відшукав у будинку ключі від автомобіля «Chevrolet Lacetti», д. н. з. НОМЕР_2 , який перебував у користуванні потерпілої.
		Потім ОСОБА_9 за допомогою ключів запустив двигун, тим самим незаконно заволодів транспортним засобом.
		Надалі він поклав труп потерпілої до багажника та перемістив його за межі 
		с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, до малопомітного для оточуючих місця, а автомобіль залишив у межах населеного пункту Нестерварка цього ж району.
		Вінницький апеляційний суд ухвалою від 07 жовтня 2024 року вирок районного  суду залишив без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У поданій касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень і його особі через суворість, а також на неправильне вирішення заявленого потерпілою цивільного позову в частині стягнення суми на відшкодування вартості золотих виробів та суми витрат потерпілої на професійну правничу допомогу, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо підзахисного і призначити новий розгляд у цьому суді. 
		Надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у цьому кримінальному провадженні, захисник стверджує, що дії засудженого потрібно кваліфікувати за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, оскільки умисел на заволодіння майном потерпілої виник у його підзахисного після її вбивства, вчиненого у результаті з`ясування між ними особистих стосунків, а тому кваліфікація його дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України виключається. 
		 
		Водночас зазначає, що висновки про наявність у засудженого корисливого мотиву на вбивство потерпілої ґрунтуються на припущеннях, неправдивих показаннях свідків, даних про його залежність від азартних ігор, наявності боргових зобов`язань, на безпідставних посиланнях на попередню судимість ОСОБА_9 за вчинення ним корисливого кримінального правопорушення.
		До того ж захисник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не було здійснено перевірку достовірності показань потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 шляхом дослідження протоколів їх допиту під час досудового розслідування, дані яких підтверджують наявність особистих стосунків між потерпілою та засудженим, і, як результат, узяв до уваги неправдиві свідчення цих осіб й дійшов хибного висновку про наявність у засудженого умислу на вбивство потерпілої саме з корисливих мотивів.
		Разом з тим суд першої інстанції задовольнив клопотання сторони обвинувачення про допит свідка ОСОБА_12 , якого під час досудового розслідування не було допитано.
		 
		Захисник стверджує, що розгляд кримінального провадження стосовно його підзахисного в судах першої та апеляційної інстанцій відбувся з обвинувальним ухилом.
		 
		Понад те зі змісту скарги випливає, що сторона захисту не погоджується з доведенням факту викрадення засудженим ноутбука потерпілої, оскільки за декілька тижнів до її вбивства, на прохання засудженого, вона сама віддала йому ноутбук, проте його викрадення ставиться у провину засудженому.
		Разом з тим захисник зазначає про недопустимість доказів, зібраних за результатами проведених слідчих дій, які були ініційовані стороною захисту шляхом подання відповідного клопотання, оскільки ці слідчі дії були реалізовані без участі захисника. 
		Більш того, висновки суду першої інстанції, а надалі й апеляційного суду, щодо винуватості засудженого ґрунтуються на недопустимих доказах, отриманих під час проведення огляду домоволодіння від 14 квітня 2023 року (т. 1, 
		а. п. 182-213) та огляду автомобіля потерпілої від 14 квітня 2023 року (т. 1, а. п. 160-168) у зв`язку з тим, що спосіб та місце отримання доказів в ході їх здійснення не зафіксовані у відповідних відеозаписах та в протоколах цих слідчих дій, а тому й усі висновки судових експертиз, які проведені з дослідженням виявлених доказів, отриманих в ході таких слідчих дій, є недопустимими доказами. 
		Також акцентує, що обшук домоволодіння, який був здійснений 14 квітня 
		2023 року проведений з порушенням норм КПК України у зв`язку з нездійсненням безперервного фіксування ходу цієї слідчої дії технічним засобами відеозапису.
		 
		Водночас касатор указує на розбіжність в сумі викрадених золотих прикрас, яка зазначена в обвинувальному акті і у висновку товарознавчої експертизи, при цьому, в провину засудженому ставиться викрадення золотих виробів з тіла потерпілої, проте під час проведення судово-медичної експертизи трупа потерпілої у волоссі виявлено хрестик та сережку, що залишилося поза увагою апеляційного суду. 
		 
		Понад те, стороні захисту ні на стадії досудового розслідування до його завершення, ні в порядку в порядку ст. 290 КПК України не були відкриті докази, які містили характеристику золотих виробів, викрадення яких ставиться у провину засудженому та які були досліджені експертом з метою встановлення їх вартості, що призвело до порушення права засудженого на захист.
		Заперечує правильність вирішення цивільного позову в частині стягнення суми на відшкодування вартості золотих виробів та суми витрат потерпілої на професійну правничу допомогу, оскільки суд апеляційної інстанції не встановив належних доказів на підтвердження вартості золотих виробів та обсягу наданих правничих послуг, за які було сплачено кошти. 
		Разом з тим захисник стверджує, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, порушив загальні засади призначення покарання, унаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання у виді довічного позбавлення волі. 
		Такі доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу засудженого, наявності, на думку касатора, обставин, що пом`якшують засудженому покарання, що давало суду підстави призначити ОСОБА_9 строкове покарання у виді позбавлення волі, однак визначене судом покарання призвело до його невідповідності ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та його особі через суворість.
		Водночас захисник вказує, що апеляційний суд, переглядаючи це кримінальне провадження за його апеляційною скаргою, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, не перевірив належним чином наведених в ній доводів та безпідставно залишив скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		При цьому вказує, що апеляційний суд безпідставно відмовив стороні захисту у повторному дослідженні доказів, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченнях на касаційну скаргу захисника прокурор та потерпіла просять залишити її без задоволення як безпідставну.
		У судовому засіданні захисник підтримав подану касаційну скаргу, а прокурор, потерпіла та її представник заперечили щодо її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги захисника 
		не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		Мотивуючи свою касаційну скаргу, захисник оспорює зазначені обставини та правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлено судове рішення, що, на його думку, призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню. Надаючи власну оцінку доказам, захисник по суті заперечує достовірність окремих із них та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, тоді як їх перевірку в силу 
		ст. 433 КПК України до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесено.
		Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 , правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289  КК України, у касаційній скарзі захисника не оспорюються.
		Щодо кваліфікації дій засудженого за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України та доведеності його вини у вчиненому «поза розумним сумнівом» 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		За змістом положень п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
		У свою чергу, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Стосовно матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів зазначає, що доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій засудженого за 
		п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України ґрунтуються на твердженнях, що в діях ОСОБА_9 відсутній корисливий мотив на вчинення умисного вбивства потерпілої, а умисел на заволодіння майном виник у засудженого після її вбивства, тож його дії підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 115, ч. 4 ст. 185 КК України, а тому кваліфікація дій засудженого за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України є хибною.
		Проте колегія суддів не погоджується із цією позицією сторони захисту і зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій за встановленими фактичними обставинами дійшли обґрунтованого висновку про те, що засуджений мав корисливий мотив на вчинення вбивства потерпілої, оскільки він завідомо знав про наявність у потерпілої, яка проживала з матір`ю та малолітнім сином, грошових коштів, прикрас із золота, техніки та вирішив заволодіти цим майном, яке становило для нього матеріальну цінність, адже засуджений мав довготривалі боргові зобов`язання, у тому числі перед ломбардом, перебував у скрутному матеріальному становищі через участь у азартних іграх онлайн, як наслідок, суди надали правильну кримінально-правову оцінку діям засудженого, кваліфікувавши їх як вбивство потерпілої з корисливих мотивів та розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу (розбій), поєднаний із проникненням у житло, вчинений в умовах воєнного стану, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.
		Такий висновок узгоджується з усталеною судовою практикою, відповідно до якої вчинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується у разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи  обов`язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок вбивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину. У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 та ч. 4 ст. 187 КК України.
		Корисливий мотив злочину - це внутрішнє спонукання суб`єкта злочину задовольнити особисті потреби матеріального характеру.
		Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
		Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зауважує, що свої висновки про доведеність винуватості засудженого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 
		ст. 187 КК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо  ОСОБА_9 .
		Мотивуючи свої висновки, суд послався, зокрема, на показання самого засудженого, який не заперечував факту його перебування біля домоволодіння потерпілої та нанесення загиблій удару в голову через який потерпіла впала на землю, з голови в неї йшла кров, оскільки вона говорила, що викличне поліцію, у нього виник умисел придушити її, щоб вона втратила свідомість, знайшов мотузку, обмотав шию потерпілої і почав душити, але не розрахував свої сили і задушив. Надалі щоб приховати тіло, стягнув його в рівчак неподалік на узбіччі, щоб ніхто не побачив. Потім вирішив приховати труп. Поклав труп в багажник автомобіля, яким користувалася потерпіла, та взяв із собою лопату. Далі вивіз труп в лісосмугу, прикопав і прикидав гіллям, після чого відігнав автомобіль та залишив його на узбіччі. Свої шапку, шарф, рукавиці та мотузку кинув у розвалену споруду біля заправки. 
		Крім того, засуджений зазначив, що золоті вироби з будинку не брав, а речі в будинку розкидані, оскільки шукав ключі та документи від автомобіля. Також вказав, що грає в азартні ігри онлайн через телефон, на ігри за один раз міг потратити половину заробітної плати, отриманої на службі.
		Понад те, розповів, що на початку квітня 2023 року здзвонився з потерпілою та попросив у неї ноутбук перевірити, чи не зберігає вона в ньому якісь компрометуючі фотознімки чи відеозаписи, а їй пояснив, що ноутбук потрібен для роботи. Потерпіла погодилася та надала його в ході наступної зустрічі в 
		м. Тульчині 07 чи 08 квітня 2023 року. Ноутбук він привіз до військової частини, де проходив військову службу і зберігав у бліндажі, де проживав, але перевіривши ноутбук, ніякої компрометуючої інформації на жорстких дисках та в папках не знайшов.
		За версією засудженого, потерпіла повідомила його, що має компромат на нього стосовно їх зустрічей в минулому, оскільки вони раніше зустрічалися приблизно пів року та підтримували інтимні стосунки; за декілька днів до вбивства телефоном домовився з нею про зустріч . Також пояснив, що його шантажувати потерпіла почала з грудня 2022 року, для того щоб він кинув сім`ю та відновив з нею стосунки. 
		Таким чином, засуджений запевняв у відсутності в нього корисливого мотиву на вбивство потерпілої, оскільки він мав особисті стосунки з нею, і в тому, що в ході їх з`ясування між ними стався конфлікт, результатом якого було вбивство.
		Проте, спростовуючи цю версію, суд першої інстанції послався на показання потерпілої та свідків, зокрема:
		- потерпілої ОСОБА_6 , яка пояснила суду, що вбита є її дочкою, проживали разом з нею та малолітнім онуком. Зазначила, що засудженого раніше не бачила і про їх стосунки їй нічого не відомо. Уперше його побачила 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 на слідчому експерименті. Останній раз дочку бачила зранку 13 квітня 2023 року. Вона була із хлопцем ОСОБА_13 , із яким мала особисті стосунки. Того дня дочка відвезла сина в садок та поїхала на роботу. У будинку було прибрано, автомобіль «Chevrolet Lacetti» чорного кольору стояв на вулиці. Протягом дня спілкувалися по телефону з дочкою. ІНФОРМАЦІЯ_2 з ранку зателефонувала кума доньки та повідомила, що потерпіла пропала, а онук перебуває разом з нею. Автомобіля біля будинку не було, також помітила в яру біля дороги халат дочки, що був у крові. Онук сказав, що бачив, як дядько у військовій формі з бородою бив маму по обличчю два або три рази та тягнув її за ноги, шукав гроші в будинку, також душив маму та зв`язував її. Понад те, розповіла, що онук упізнав засудженого, підтвердив, що це саме він бив маму та шукав гроші в будинку. Крім того, потерпіла зазначила, що ноутбук, який було досліджено у судовому засіданні належав її дочці та 13 квітня 2023 року цей ноутбук, мобільні телефони, золоті прикраси були в будинку, у кімнаті потерпілої. На дочці були золотий ланцюжок з хрестиком, дві каблучки та на руці золотий ланцюжок, які вона постійно носила. Зник також гаманець потерпілої, що лежав у кухонному гарнітурі, де були паспорт, ідентифікаційний код та чорнобильське посвідчення, ці документи потерпіла відновлювала. Також повідомила, що, коли вона вперше зайшла в будинок після вбивства дочки, то усі речі були розкидані, шафи у всіх кімнатах вивернуті, також наявні сліди крові та болота;
		- свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні пояснив, що з осені 2022 року мав стосунки з потерпілою. Останній раз залишався на ночівлю у неї за декілька днів до події вбивства. Під час особистих розмов потерпіла не говорила про наявність у неї якихось стосунків із іншими чоловіками, також ніколи нічого 
		не казала про ОСОБА_9 . Указав, що між ним та потерпілою були хороші стосунки;
		- свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що знає засудженого, оскільки разом навчалися у школі, а із загиблою, яка є її кумою, працювали в лікарні. 14 квітня 2023 приблизно о 09:00 зателефонував працівник поліції та запитав, чи не знає свідок, де потерпіла, бо дитина сама в дома, на вулиці виявлено халат в крові. Свідок відразу зібралася та поїхала до місця проживання потерпілої. Коли свідок зайшла в будинок то побачила, що всі речі в будинку були перевернуті та розкидані, зокрема одяг, викинутий із шаф, дверцята шаф відчинені у всіх кімнатах будинку, книжки також були розкидані, на підлозі шматки болота. Сумка потерпілої була повністю витрушена, був відсутній гаманець. Вона одягла дитину, вийшли з нею на вулицю. Коли працівники поліції запитали в сина потерпілої, чи знає він когось з присутніх, той показав на ОСОБА_14 та вказав, що цей дядя бив маму, зав`язував їй рота та вкрав у нього телефон, що засуджений почав заперечувати.
		Також свідок пояснила, що, зі слів потерпілої, остання знала засудженого, вони раніше спілкувалися, а після його одруження припинила спілкуватися з ним, оскільки після розлучення зустріла ОСОБА_13 , з яким мала стосунки. Свідку відомо, що з грудня 2022 року потерпіла зустрічалася із ОСОБА_13 , а у засудженого є дружина та дитина.
		Водночас зауважила, що у потерпілої було багато золотих виробів, вона постійно їх змінювала.
		За наведених обставин суди дійшли висновку про те, що ОСОБА_9 
		не мав із потерпілою будь-яких особистих стосунків. Варто зазначити, що можливе існування особистих стосунків між потерпілою та засудженим 
		не виключає наявності в нього корисливого мотиву на її вбивство.
		Разом з тим на підставі об`єктивно з`ясованих даних суд установив, що ОСОБА_9 перебував у скрутному матеріальному становищі виходячи з показань свідка ОСОБА_15 , яка у судовому засіданні пояснила, що дуже добре знає засудженого по своїй роботі, останній був постійним клієнтом ломбарду, де вона працює, пояснила, що послугами ломбарду користуються люди, які потрапили в дуже скрутне матеріальне становище. Також зазначила, що, за наявними в неї документами, послугами ломбарду засуджений користується з 2021 року, постійно здавав під заставу техніку та ювелірні вироби. З початку повномасштабної війни ОСОБА_9 щомісяця користувався послугами ломбарду, постійно здавав під грошову заставу ювелірні вироби, потім викуповував їх чи пролонгував, потім знову здавав, також здавав мобільні телефони, електроінструмент, ноутбук. Перед подією, а саме станом на квітень 2023 року, у засудженого застав у ломбарді було на суму до 30 000 грн. 
		Пояснила, що остання операція засудженого в ломбарді відбулася ІНФОРМАЦІЯ_2. Це була дата інкасації за договором від 26 березня 2023 року, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 він повинен був викупити заставлене майно на суму 
		30 000 грн.
		Також свідок ОСОБА_12 , який разом із ОСОБА_9 проходив військову службу і проживав в одному приміщенні (бліндажі), вказав, що засуджений грав в онлайн-ігри. З ним у свідка був випадок, коли ОСОБА_9 узявши його мобільний телефон, перевів із банківської картки грошові кошти у розмірі 
		9000 грн. Свідок виявив це, і ситуацію було вирішено на рівні керівництва частини. ОСОБА_9 повернув кошти, правоохоронні органи про цю подію не інформували.
		До того ж суд узяв до уваги обставини того, що засуджений мав боргові матеріальні зобов`язання через участь у онлайн-іграх та ставках, що підтверджується інформацією, яка міститься у додатках до протоколу огляду предмета, згідно з якою з АТ КБ «Приватбанк» на банківських картках ОСОБА_9 в період з 01 січня по ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксовано, 
		з-поміж інших операцій по карті останнього неодноразові перерахування на ігрові сайти, останні з яких здійснені з останніх коштів, за декілька хвилин зарахованих на цю картку через термінал та мали місце 13 квітня 2023 року об 11:40, 19:53 і 21:52 (т. 3, а. п. 87-133). Крім того, засуджений через скрутне матеріальне становище був систематичним користувачем послуг ломбарду, що підтверджено листом ПТ «ЛОМБАРД «999» СІРЕНКО Ю.С. І КОМПАНІЯ» 
		від 08 серпня 2023 року № 75/2023, документ відображає звернення ОСОБА_9 , до зазначеного ломбарду 149 разів, в період з 25 червня 2021 року по 06 квітня 2023 року. ОСОБА_9 заставляв до цього ломбарду різні матеріальні цінності (т. 3, а. п. 199-203).
		Також за вироками Тульчинського районного суду Вінницької області від 05 квітня 2023 року та Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2023 року стягнуто з ОСОБА_9 в дохід держави 11 153,50 грн судових витрат, а на користь потерпілої ОСОБА_16 , - 28 821, 81 грн матеріальної шкоди, 40000,00 грн моральної шкоди, 7500 грн витрат на правничу допомогу.
		Крім того, станом на 01 червня 2023 року ОСОБА_9 мав непогашену заборгованість перед AT «СК «АРКС» в розмірі 128 688,30 грн (т. 3, а. п. 169-185).
		Згідно з листом приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області 
		від 10 серпня 2023 року № 7312 загальна сума заборгованості 
		ОСОБА_9 за виконавчим провадженням № НОМЕР_15 становить 
		13 893,20 грн (т. 3, а. п. 168).
		Як убачається з викладеного вище, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_9 перебував у скрутному матеріальному становищі та мав боргові матеріальні зобов`язання.
		Крім того, суд першої інстанції узяв до уваги обставини, які передували скоєнню злочинів, а саме те, що засуджений домовлявся з потерпілою про зустріч, заздалегідь підготував не встановлений слідством металевий тупий предмет з обмеженою довгастою контактуючою поверхнею товщиною 3,5 см і предмети для маскування свого обличчя (військовий шарф-трубу, шапку зеленого кольору, рукавички, чорно - зеленого кольору, щоб не залишати слідів), а також приховав номерний знак автомобіля, на якому він приїхав та який він залишив неподалік будинку потерпілої. 
		Ці обставини встановлені, крім іншого, з показань засудженого й визнані такими, які свідчать про його готування до скоєння злочинів, зокрема про те, що, звільнившись зі служби ввечері 13 квітня 2023 року, він повідомив дружину, що залишається в наряді на чергування у військовій частині, де проходив службу, а сам приблизно о 23:15 того ж дня з гаража на АДРЕСА_3 взяв без дозволу автомобіль ВАЗ2107, д. н. з. 
		НОМЕР_1 , що належав його тестю, маючи вільний доступ до цього автомобіля і можливість ним користуватися.
		На автомобілі ОСОБА_9 поїхав до місця проживання потерпілої в 
		смт Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, але транспортний засіб залишив не біля будинку потерпілої, хоча пояснював, що про зустріч домовився з останньою, а у малолюдному місці в парку біля стадіону, при цьому заготовленим попередньо матеріалом білого кольору закрив номерний знак автомобіля. Крім цього, приблизно дві години перебував у автомобілі й лише потім пішки пішов до будинку потерпілої.
		Також свідок ОСОБА_17 , яку допитав суд, пояснила, що, йдучи через парк помітила, біля стадіону в с. Кирнасівка автомобіль із заклеєним номерним знаком. 
		Стосовно подальшого розвитку подій засуджений зазначив, зокрема, що, перебуваючи біля будинку потерпілої, під час розмови з нею у них виникла сварка, він ударив потерпілу в голову і вона вдарилася головою об трубу хвіртки, почала ще більше сваритися, виражатися нецензурною лайкою, також ударила його, тоді він заподіяв їй ще один удар кулаком в обличчя, від чого потерпіла впала на ґрунтову дорогу, металевим предметом не бив її, оскільки в нього його не було. Потерпіла, лежачи на землі, почала говорити, що викличе поліцію, з голови в неї йшла кров. У цей час у засудженого виник умисел придушити її, щоб вона втратила свідомість. На подвір`ї знайшов мотузку та обмотав шию потерпілої, почав душити і не розрахувавши своїх сил, задушивши. Потім, щоб приховати тіло, стягнув його в рівчак неподалік на узбіччі, щоб ніхто не побачив. 
		Дії ОСОБА_9 , згідно з висновком експерта від 31 травня 
		2023 року № 295, призвели до виникнення у потерпілої механічної асфіксії, що підтверджується наявністю на шиї трупа високо розташованої, горизонтальної, незамкненої, нерівномірно вираженої странгуляційної борозни в ділянці шиї з додатковими гілками та ссадненями; саден на шиї; крововиливів в м`які тканини з обох боків по попередньо-бічних поверхнях (в ділянці ріжків під`язикової кістки та щитоподібного хряща, по ходу странгуляційної борозни); повних переломів великих рогів під`язикової кістки; повних переломів верхніх ріжків щитоподібного хряща та неповного перелому лівої його пластинки, у зв`язку із чим між асфіксією та настанням смерті встановлено прямий причинний зв`язок.
		Відповідно до висновку експерта від 31 травня 2023 року № 295, в ході огляду  трупа виявленоа відкриту черепно-мозкову травму, що виникла від дії металевого тупого твердого предмета з обмеженою довгастою контактуючою поверхнею; має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент спричинення. Крім того, експерт  ОСОБА_18 у судовому засіданні щодо спричинення потерпілій ушкоджень пояснив, що сам характер рани, який був мікроскопічний, указує на те, що це був продовгуватий металевий предмет; стосовно металу, то була вилучена рана і направлена на медико-криміналістичне дослідження, де використовуються хімічні реакції, під час дослідження хімічної реакції отримано забарвлення країв рани, характерні за наявності метала, з чого можна зробити висновок, що удар було завдано металевим нефарбованим предметом. У фототаблиці на фотознімка № 2 та № 3 приєднаних до висновку експерта, зображені рани, утворені тупим металевим предметом. Щодо причин смерті потерпілої, експерт зазначив, що смерть наступила від механічної асфіксії, це перекриття дихальних шляхів і судин. Під час відтворення у судовому засіданні відеофайлу слідчого експерименту, проведеного із засудженим, щодо механізму спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, експерт зазначив, що характер ран та ушкоджень указує на те, що вони були заподіяні торцевою частиною довгастого металевого предмета, самі переломи торцеподібні, вони характерні для тих випадків коли довгастий предмет заглиблюється в кісткову тканину торцевою частиною. Також пояснив, що на голові трупа три рани завдані цим предметом, вони розташовані в різних площинах, а тому їх отримання під час одноразового падіння виключається. 
		У ході дослідження відеозапису зафіксовано, що паркан був пофарбований чорною фарбою, у процесі дослідження трупа в рані часток фарби виявлено 
		не було; експерт пояснив, що рани завдані довгастим металевим предметом, а саме торцевою частиною товщиною 3,5 см. Також експерт зазначив, що якби удар прийшовся на трубу воріт, що зафіксовано на слідчому експерименті, то він би відрізнявся на м`яких тканинах та на переломах кісток черепа, були б 
		косо-лінійні переломи, які розходилися від центру голови та були 
		би розтріскування, а не вдавлений перелом, як на трупі. 
		Надалі суд достеменно встановив, що, володіючи інформацією про те, що у будинку потерпілої перебуває лише її малолітній син, який через свій вік 
		неспроможний завадити його злочинним діям та усвідомлюючи, що внаслідок його попередніх умисних дій доступ до будинку вільний, оскільки вхідні двері є незачиненими, проник до будинку.
		Перебуваючи в будинку, ОСОБА_9 почав обшукувати всі кімнати та місця, де могли би бути кошти та речі потерпілої, які становлять матеріальну цінність, вироби із золота та документи на ім`я потерпілої, що підтверджується наявними у цьому кримінальному провадженні доказами.
		Так, відповідно до протоколу огляду місця події від 14 квітня 2023 року та відеозапису слідчого експерименту, проведеного із засудженим 21 квітня 
		2023 року, зафіксовано, що всі речі в будинку перекинуті та витягнуті з шаф у всіх кімнатах, тумбочки вивернуті, зазначене вказує на те, що засуджений обшукував всі кімнати та місця, де могли б знаходитись кошти та речі потерпілої. З будинку він викрав два мобільних телефони, ноутбук «Lenovo» із сумкою чорного кольору фірми «hp», модемом 3G марки «Verizon», жіночий гаманець, документи потерпілої, паспорт, ідентифікаційний номер, посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, які на досудовому слідстві були знайдені саме в його речах та за його вказівкою. Крім того, з будинку було викрадено золоті вироби потерпілої. Свідки ОСОБА_13 , 
		ОСОБА_11 , ОСОБА_19 та потерпіла ОСОБА_6 вказали на наявність у потерпілої виробів із золота, у викраденні яких обвинувачують 
		ОСОБА_9 . 
		З огляду на викладене дії засудженого були спрямовані на заволодіння майном потерпілої, оскільки він завідомо знав про наявність у потерпілої, яка проживала з матір`ю та малолітнім сином, грошових коштів, прикрас із золота, техніки та вирішив заволодіти цим майном, яке становило для нього матеріальну цінність.
		Крім того, версія ОСОБА_9 про те, що потерпіла сама надала йому ноутбук на його прохання за декілька тижнів до події, також не була підтверджена під час судового розгляду. Так, ОСОБА_9 вказував, що користувався цим ноутбуком по службі, створював документи, перебуваючи в бліндажі військової частини, та дивився фільми на ньому, однак ці твердження повністю спростовуються висновком експерта від 12 травня 2023 року 
		№ СЕ-19/102-23/7665-КТ, згідно з яким дата та час останнього завершення роботи примірника операційної системи «Windows 8.1 Pro», встановленого на накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD2500LPCX-24C6HT0» (серійний номер WX71A541490C) ноутбука «Lenovo G50-45» (серійний номер PF0300G0), - 05 січня 2023 року 10:26:23 (05 січня 2023 року 07:26:23 UTC), тобто ноутбук використовувався за три місяці до вбивства, хоча засуджений стверджує, що користувався ним за тиждень до вбивства. Крім того, свідки - військовослужбовці, які проживали разом із засудженим, указали, що ніколи не бачили, щоб він користувався ноутбуком, а під час огляду бліндажа та вилучення ноутбука військовослужбовці зауважили, що їм невідомо, чий це ноутбук. Також свідки зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 зранку 
		ОСОБА_9 попрямував до бліндажу із чорним рюкзаком, в якому міг поміститися ноутбук і сумка до нього.
		Суд критично поставився до показань свідка ОСОБА_20 , який указав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 07:50 у м. Тульчині до нього підійшов засуджений у військовій формі та попросив довезти до військової частини; він підвіз його до КПП приблизно о 08:00 та вказав, що ОСОБА_9 був у військовій чистій формі та без речей.
		Ці показання спростовуються показаннями свідків ОСОБА_12 та 
		ОСОБА_21 , які у судовому засіданні вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 7:50 ОСОБА_9 під`їхав до КПП на таксі, вийшов із машини з рюкзаком і з ним попрямував у бліндаж, а через деякий час вийшов переодягнений та пішов на шикування без речей. Крім того, з дослідженого відеозапису та протоколу огляду бліндажа від ІНФОРМАЦІЯ_2 установлено, що було виявлено та вилучено військову форму та берці зі слідами РБК та болота, а також ноутбук.
		Зі слів свідка ОСОБА_20 , він тривалий час перебував у дружніх стосунках з батьком засудженого, а тому суд доходить висновку, що, даючи показання, свідок намагався допомогти засудженому уникнути покарання за скоєне. 
		Із цим висновком районного суду погодився апеляційний суд, погоджується з ним і колегія суддів.
		Водночас суд дав належну оцінку діям засудженого після скоєння злочину, а саме тому, що  ОСОБА_9 , розуміючи наслідки свого вчинку та настання для нього кримінальної відповідальності, і тяжкість покарання, діючи холоднокровно та свідомо керуючи своїми діями, позбувся трупа потерпілої.
		Так, суд першої інстанції взяв до уваги обставини того, що засуджений відшукав також ключі від автомобіля «Chevrolet Lacetti», який перебував у користуванні потерпілої, і, вийшовши з будинку, заховав ключі, при цьому малолітній син потерпілої лишився зачиненим усередині.
		Надалі ОСОБА_9 , спланувавши свої дії, відшукав на території господарства лопату, яку разом із трупом потерпілої поклав у багажник цього автомобіля та поїхав в напрямку м. Тульчина Вінницької області.
		Доїхавши автомобілем до 29,2 км. автодороги Т0222 сполученням 
		Тульчин - Кирнасівка - Тростянець - Бершадь за межами населеного пункту Кинашів Тульчинського району Вінницької області за координатами 48.68.90.427:28.888.28.83, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, витягнув із багажника автомобіля труп потерпілої і перемістив його до малопомітного для оточуючих місця у чагарниках, потім за допомогою попередньо заготовленої лопати прикидав його землею та гіллям, лопату залишив неподалік зазначеного місця.
		Далі ОСОБА_9 на автомобілі «Chevrolet Lacetti» доїхав до 32 км автомобільної дороги сполученням Немирів - Ямпіль, в межах населеного пункту Нестерварка Тульчинського району Вінницької області, за координатами 48,6899586:28,8544687, залишив транспортний засіб, забравши ключі від нього із собою.
		Крім того, ОСОБА_9 попередньо забрав із зазначеного вище автомобіля знаряддя злочину, маскування та викрадені з будинку потерпілої матеріальні цінності й документи.
		Про таку послідовність дій зазначив засуджений під час його допиту судом, а також свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 у судовому засіданні, кожний окремо, пояснили, зокрема, те, що є працівниками Тульчинського РВП. ІНФОРМАЦІЯ_2 в групу з розшуку надійшла інформація про виявлений автомобіль «Chevrolet Lacetti» чорного кольору на об`їзній дорозі біля електромережі. Потім надійшло повідомлення, що автомобіль належить потерпілій, якої не було вдома, дитина в будинку була сама, виявлено кров біля подвір`я та халат у крові. Приїхавши на місце події - до будинку потерпілої, свідки бачили, що засуджений стояв разом із військовим. Під час спілкування із засудженим він повідомив, що покаже, де тіло потерпілої, та зауважив, що, можливо, вона ще жива. Надалі на службовому автомобілі разом із засудженим під`їхали до місця, на яке він указав, там виявили труп потерпілої, який був прикиданий гіллям, потім засуджений показав місце, де заховав гаманець, телефон потерпілої, а також мотузку і шарф-шапку. Також засуджений пояснив, що відвіз тіло потерпілої на автомобілі «Chevrolet Lacetti» у лісосмугу, залишив транспортний засіб на дорозі та на таксі поїхав на місце служби.
		У цьому кримінальному провадженні показання свідків є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими наявними у кримінальному провадженні доказами. 
		З наведеного видно, що ОСОБА_9 будучи раніше знайомим з потерпілою та перебуваючи у скрутному матеріальному становищі, при цьому володіючи інформацією про наявність у потерпілої грошових коштів, прикрас із золота, техніки, вирішив заволодіти цим майном, яке становило для нього матеріальну цінність.
		Крім того, винуватість засудженого підтверджується даними, що містяться в письмових доказах, зміст яких детально викладено у вироку, зокрема:
		- у протоколі огляду місця події від 14 квітня 2023 року з фототаблицею до нього та відеозаписом, згідно з якими зафіксовані виявленні відомості щодо обставин кримінального правопорушення, здійснено огляд виявленого трупа ОСОБА_25 , в урочищі в с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області та місця події неподалік трупа, де виявлено та оглянуто лопату з дерев`яним руків`ям, слід протектора шин транспортного засобу, серветку жовтого кольору із слідами РБК, рожевий тапок, який був біля трупа, гіпсовий зліпок протектора шин автомобіля неподалік трупа в указаному місці (т. 1, 
		а. п. 134-144);
		- дослідженому у судовому засіданні відеофайлі огляду місця події, проведеного ІНФОРМАЦІЯ_2 в урочищі в с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області. На якому зафіксовано місце виявлення та проведення огляду трупа  ОСОБА_25 в урочищі в с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області (т. 1, а. п. 144);
		- протоколі огляду місця події від 14 квітня 2023 року з фототаблицею до нього та відеозаписом, дослідженими у судовому засіданні, згідно з якими зафіксовано виявлені відомості щодо обставин кримінального правопорушення, а сам: здійснено огляд бліндажа на території військової частини, де засуджений проходив службу, місце зберігання особистих речей ОСОБА_9 в бліндажі. Під час огляду виявлено штани камуфляжного кольору піксель зі слідами РБК, а в кишені - грошові кошти в сумі 55 грн, паспорт - ІD картку на ім`я ОСОБА_10 , дві банківських картки та ключі від автомобіля «Chevrolet». Також виявлено флісову кофту камуфляжного кольору Хаккі зі слідами РБК, шапку зеленого кольору зі слідами РБК, сумку чорного кольору з ноутбуком «Lenovo», берці, на яких є нашарування бруду, гаманець з грошовими коштами на суму 9 дол. США (т. 1, а. п. 145-159);
		- протоколі огляду від 14 квітня 2023 року з фототаблицею до нього та відеозаписом дослідженими в судовому засіданні, у яких зафіксовано виявлені відомості щодо обставин кримінального правопорушення, а саме здійснено огляд автомобіля «Chevrolet Lacetti» д. н. з. НОМЕР_2 (т. 1, а. п. 160-168);
		- протоколі огляду від 14 квітня 2023 року з фототаблицею до нього та відеозаписом, дослідженими у судовому засіданні, згідно з якими зафіксовані виявленні відомості щодо обставин кримінального правопорушення, а саме: здійснено огляд виявлених речей за адресою: вул. Леонтовича в с. Нестерварка навпроти заправки (АВІАС) Тульчинського району Вінницької області, під бетонною плитою виявлений гаманець в якому було посвідчення водія на ім`я ОСОБА_10 , та картка платника податків останньої, мобільний телефон «Redmi» сірого кольору в чохлі. Також в закинутій будівлі за адресою: вул. Леонтовича с. Нестерварка навпроти заправки (АВІАС) Тульчинського району Вінницької області було виявлено та оглянуто балаклаву, рукавиці та мотузку (т. 1, а. п. 169-181);
		- протоколі огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_2 з фототаблицею до нього та відеозаписом дослідженими у судовому засіданні, за даними яких здійснено огляд прилеглої території та будинку за адресою: 
		АДРЕСА_2 , де біля воріт будинку на траві виявлено численні плями РБК, сліди РБК були на хвіртці і на поверхні металевого профілю воріт. Крім того, виявлено та зафіксовано біля воріт слід протектора шин транспортного засобу. Під час огляду будинку зафіксовано відкриті дверцята шаф та комодів з яких хаотично розкидані речі та одяг. У ході  огляду прилеглої території біля будинку в рівчаку виявлено халат рожевого кольору зі слідами РБК. Також через дорогу виявлений автомобіль ВАЗ2107 зеленого кольору, д. н. з. НОМЕР_1 , його оглянуто та виявлено на задньому сидінні рюкзак синьо-зеленого кольору, в якому виявлено згорток речовини рослинного походження та посвідчення водія на ім`я ОСОБА_9 , банківські картки, квитанції з ломбарду. Там само виявлено чорну шкіряну сумку з військовим квитком та посвідчення УБД на ім`я ОСОБА_9 (т. 1, 
		а. п. 182-213);
		- протоколі слідчого експерименту, проведеного за участю засудженого ОСОБА_9 , від 21 квітня 2023 року та відеозаписі до нього на флешносії, досліджених у судовому засіданні, згідно з якими 
		ОСОБА_9 без сторонньої допомоги вказував на обставини вчинення злочинів (т. 1, а. п. 214-224);
		- протоколі слідчого експерименту, проведеного за участю свідка ОСОБА_17 , від 23 серпня 2023 року та відеозаписі до нього, досліджених у судовому засіданні, відповідно яких свідок ОСОБА_17 без сторонньої допомоги вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 бачила автомобіль, задній номерний знак на якому був заклеєний білим скотчем. Автомобіль стояв на стадіоні в 
		с. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області. Свідок показала на місці події де саме та в якому положенні був припаркований автомобіль. Також пояснила, що через деякий час цей автомобіль стояв біля домоволодіння ОСОБА_32, а саме по АДРЕСА_2 (т. 1, а. п. 225-230);
		- протоколі огляду трупа від ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно з яким оглянуто труп ОСОБА_25 , в приміщенні моргу Вінницького СМЕ за адресою: 
		вул. Успенського, 83, м. Вінниця, і зафіксовано одяг та ушкодження, наявні на трупі. Також у волосі виявлено сережку з металу жовтого кольору та хрестик (розп`яттям Ісуса Хреста) з металу жовтого кольору (т. 1, а. п. 237-238);
		- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 14 квітня 2023 року, відповідно до якого ОСОБА_9 , затримано 14 квітня 
		2023 року о 19:30 у приміщенні службового кабінету № 19 СУ ГУНП Вінницькій області, у межах кримінального провадження № 12023020000000342 від 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 за фактом умисного вбивства ОСОБА_25 , за участю захисника ОСОБА_26 . Під час затриманні у ОСОБА_9 вилучено мобільний телефон «iPhone 6s» золотистого кольору в чорному чохлі з 
		сім-картою оператора «lafecell» № НОМЕР_3 , імеі НОМЕР_4 ; (т. 2, 
		а. п. 19-21);
		- протоколі огляду від 17 квітня 2023 року, згідно з яким оглянуто мобільний телефон марки «Redmi 9А» синього кольору зі слідами використання, який має імеі 1: НОМЕР_5 ; імеі 2: НОМЕР_6 ; з СІМ-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» номер НОМЕР_7 , який добровільно видав ОСОБА_27 , пояснивши, що знайшов цей телефон в речах ОСОБА_9 під час прибирання у бліндажі та розписку ОСОБА_27 від 17 квітня 
		2023 року про добровільну видачу мобільного телефону «Redmi» (т. 2, 
		а. п. 33-36);
		- протоколі огляду предметів від 27 квітня 2023 року, згідно з яким в приміщенні Вінницького НДЕКЦ МВС України, за участю спеціаліста ОСОБА_28 здійснено огляд ноутбука марки «Lenovo». З метою пошуку запитуваної інформації НЖМД був підключений до робочої станції експерта. В результаті пошуку на НЖМД встановлено, що востаннє ноутбук використовувався 05 січня 2023 року. Іншої інформації, яка має значення для справи, на НЖМД ноутбука не виявлено (т. 3, 
		а. п. 21-25);
		- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 30 травня 2023 року з додатком та DVD-диском до нього, відповідно до якого отримано інформацію з АТ КБ «Приватбанк» стосовно банківських карток потерпілої 
		ОСОБА_10 (т. 3, а. п. 81-83);
		- протоколі тимчасового доступу до речей і документів від 04 липня 2023 року та СD-R диком до нього, згідно з якими отримано інформацію про рух коштів на банківських картках № НОМЕР_8 та № НОМЕР_9 в період з 
		01 січня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 3, а. п. 84-86);
		- протоколі огляду предметів від 10 серпня 2023 року та роздруківки банківських транзакцій ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , згідно з яким проведено огляд DVD-дика з інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» щодо банківських карток потерпілої ОСОБА_10 вилученої 
		30 травня 2023 року. Під час огляду якої не виявлено будь-яких банківських транзакцій з ОСОБА_9 .
		Також проведено огляд DVD-диска з інформацію з АТ КБ «ПриватБанк» щодо банківських карток ОСОБА_9 вилученої 04 липня 2023 року. 
		Під час перегляду банківських транзакцій на картці № НОМЕР_8 в період з 01 січня 2023 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксовано, з-поміж інших операцій на цій картці неодноразові перерахування на ігрові сайти «PARIMATCH», «SUNRISE», «Ріn Up», «VBET», «Ріп Up»? DPAY«FAVBET».UA, останні з яких здійснені з останніх коштів за декілька хвилин зарахованих на цю карту через термінал та мали місце 13 квітня 2023 року об 11:40, 19:53 та 21:52. (т. 3, 
		а. п. 87-133);
		- протоколі огляду документа від 15 травня 2023 року та книзі обліку звільнених з військової частини НОМЕР_10 , згідно з якими проведено огляд, зокрема, копії за 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 з книги обліку звільнених з військової частини НОМЕР_10 , отриманої з зазначеної військової частини, в порядку ст. 93 КПК України. Під час огляду зазначеного документу зафіксовано, що за порядковим номером 
		44 внесено відомості відносно солдата ОСОБА_9 : звільнений до 08:00 ІНФОРМАЦІЯ_2 та повернувся о 08:00 ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 3, 
		а. п. 137-141);
		- протоколі обшуку від 31 травня 2023 року та ухвалі слідчого судді від 
		25 травня 2023 року (справа № 127/15026/23( про надання дозволу на обшук, а також відеозаписі проведення обшуку від 31 травня 2023 року, згідно з якими отримано дозвіл на проведення обшуку та здійснено обшук транспортного засобу марки ВАЗ2107, зеленого кольору,  д. н. з. НОМЕР_1 , який перебував на арештмайданчику Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, з метою відшукання та вилучення золотих виробів, належних потерпілій  ОСОБА_10 та членам її сім`ї. Під час обшуку знайдено мобільний телефон марки «iPhone» чорного кольору (т. 3, а. п. 142-150);
		- протоколі огляду предметів від 15 серпня 2023 року, згідно з яким проведено огляд документів, зокрема, відповіді з ПТ «ЛОМБАРД «999» СІРЕНКО Ю.С. І КОМПАНІЯ» від 08 серпня 2023 року № 75/2023, наданої в порядку ст. 93 КПК України. Зазначений документ відображає звернення ОСОБА_9 до зазначеного ломбарду. Згідно даного документу зафіксовано, що 
		ОСОБА_9 звертався за фінансовою послугою до ломбарду 
		ПТ «ЛОМБАРД «999» СІРЕНКО Ю.С. І КОМПАНІЯ» 149 разів, у період з 25 червня 2021 року по 06 квітня 2023 року. Під час огляду зазначеного документа зафіксовано, що ОСОБА_9 заставляв до цього ломбарду різні матеріальні цінності, серед яких: мобільні телефони, смартгодинник, ювелірні цінності (золоті та срібні), побутову техніку.
		Під час огляду, зафіксовано, що за останніми відомостями відображеними 
		06 квітня 2023 року ОСОБА_9 здав до цього ломбарду за порядковим номером: 70 - обручку (золото 585-4.01/4.01) - інкасовано, 92 - печатку (золото 585-5.23/5.20) - викуплено; 102 - каблучку (золото 585-4.24/3.66) - викуплено; 111 - браслет (срібло 925-33.15/33.00) - інкасовано; 123 - обручка (золото 585- 4.02/4.00) - викуплено; 128 - обручка (золото 585-3.83/3.83) - викуплено; 133 - браслет (золото-585-7.37/6.44) - викуплено; 138 - каблучка (золото 585- 3.21/2.71) - викуплено; 144 - каблучка (золото 585-6.30/5.17) - викуплено; мобільний телефон РОСО F3 - викуплено (т. 3, а. п. 199-204);
		- одинадцяти квитанціях про здачу 20 квітня 2023 року ОСОБА_9 до ломбарду ПТ «Ломбард «9999» ОСОБА_29 різних ювелірних виробів в кількості 11 штук;
		- довідці від 18 липня 2023 року «Про опрацювання номерної інформації в ході досудового розслідування № 12023020000000342 від 14 квітня 2023 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. У ній наведено детальну вибірку з`єднань абонентського номера НОМЕР_11 у період часу з 00:00 13 квітня 2023 року по 14:00 14 квітня 
		2023 року. Також відображено інтенсивність з`єднання абонентських номерів НОМЕР_11 та НОМЕР_12 між собою за весь період вибірки (т. 3, 
		а. п. 165-167);
		- листі приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області від 
		10 серпня 2023 року № 7312 із додатками; претензії про регресивні вимоги до ОСОБА_9 зі сторони AT «СК «АРКС» в сумі 128 688,30 грн з додатками 
		(т. 3, а. п. 168-185);
		- висновку експерта від 01 червня 2023 року № 3236-3240/23-21, згідно з яким загальна ринкова вартість досліджуваних та ідентифікованих об`єктів, із золота 585 проби, з урахуванням зносу, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, могла складати 193 817,46 грн (т. 2, а. п. 225-231);
		- лікарському свідоцтві про смерть від 14 квітня 2023 року № 221-е, відповідно до якого ОСОБА_25 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від механічної асфіксії - здавлення органів шиї (т. 1, а. п. 239);
		- висновку експерта від 31 травня 2023 року № 295, у якому зазначено, що з морфологічних даних, виявлених під час дослідження трупа ОСОБА_25 можливо зробити висновок, що її смерть настала від механічної асфіксії, на що вказує: ціаноз шкіри обличчя та слизових оболонок; розлиті, насичені, суцільні, синюшно-фіолетового кольору трупні плями; субкон`юнктивальні екхімози; розслаблення сфінктера прямої кишки; рідкий стан крові; набряк та венозне повнокрів`я внутрішніх органів; чисельні цяткові крововиливи в серозні оболонки; альвеолярна емфізема легень; переповнення кров`ю правої половини серця.
		Асфіксія виникла внаслідок стиснення шиї тупим твердим предметом (предметами) з обмеженою контактуючою поверхнею, що підтверджується наявністю на шиї трупа високо розташованої, горизонтальної, незамкненої, нерівномірно вираженої странгуляційної борозни в ділянці шиї з додатковими гілками та ссадненями; саден на шиї; крововиливів в м`які тканини з обох боків по передньо-бічних поверхнях (в ділянці ріжків під`язикової кістки та щитоподібного хряща, по ходу странгуляційної борозни); повних переломів великих рогів під`язикової кістки; повних переломів верхніх ріжків щитоподібного хряща та неповного перелому лівої його пластинки.
		Між асфіксією та настанням смерті є прямий причинний зв`язок.
		Під час дослідження трупа ОСОБА_25 , крім странгуляційної борозни, виявлено: відкриту черепномозкову травму у вигляді ран, саден та синців на голові, крововиливів в м`які тканини голови в лобно-тім`яно-скроневій, лобній та тім`яній ділянках, вдавлених переломів кісток склепіння черепа в лобній та тім`яній ділянках, субарахноїдального крововиливу в лобній ділянці правої півкулі та скронево-тім`яній ділянці лівої півкулі та забою мозку; синці та садна на кінцівках.
		Відкрита черепно-мозкова травму виникла від дії металевого тупого твердого предмету з обмеженою довгастою контактуючою поверхнею; має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення; в прямому причинному зв`язку зі смертю не перебуває.
		Синці та садна на кінцівках виникли від дії твердих тупих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень i прямого причинного зв`язку із смертю 
		не мають.
		У ході судово-токсикологічної експертизи крові та тканини нирки від трупа ОСОБА_25 етиловий спирт, інші спирти та їx ізомери не виявлено, це свідчить про те, що на момент смерті вона була твереза.
		Під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_25 тілесних ушкоджень механічного характеру в ділянці статевих органів та ануса не виявлено. Згідно "з висновком судово-біологічної експертизи в ротовій порожнині, піхві та прямій кишці сперматозоїди не виявлено. Відсутність ушкоджень та сперми не виключає можливості скоєння статевого акту.
		Ушкодження, що є складовими механічної асфіксії, виникли за короткий проміжок часу, який вимірюється хвилинами; розташовані в ділянках проходження судинно-нервових пучків та дихальних шляхів, стиснення яких призводить до швидкої втрати свідомості та смерті внаслідок гострого порушення мозкового кровообігу, а також рефлекторного гальмування діяльності серця. Тому виконання ОСОБА_25 будь-яких фізичних дій після їх отримання виключається.
		Специфічних ушкоджень, характерних для самозахисту, не існує. Чисельність ушкоджень в ділянці шиї може вказувати на те, що ОСОБА_25 чинила oпip діям нападника (т. 1, а. п. 243-248);
		- висновку експерта від 15 квітня 2023 року № 28, згідно з яким у ОСОБА_9 мали місце тілесні ушкодження у вигляді саден в ділянці обличчя та на 2-му пальці правої кисті.
		Ці тілесні ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета (предметів), що могло бути в термін та за обставин на які вказує обстежений, і за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень згідно з п. 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень (т. 2, 
		а. п. 28);
		- висновком експерта від 01 травня 2023 року № СЕ-19/102-237346-БД, за яким зразок запаху, наданий на дослідження, вилучений із крові, відібраної у підозрюваного ОСОБА_9 , наявний та придатний для порівняльної ідентифікації;
		Зразок запаху, вилучений із крові, відібраної у підозрюваного ОСОБА_9 , збігається зі зразками запаху, вилученими з поверхонь: з ручки шафи № 3, з поверхні сумки кімнати № 3, з ручки шухляди на кухні, з ручки шухляди на кухні, при проведені ІНФОРМАЦІЯ_2 огляду місця події житлового домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , з автомобіля ВАЗ2107, д. н. з. НОМЕР_13 , а саме з водійського сидіння, з керма, ручки перемикання передач, з переднього пасажирського сидіння, з ручки перемикання передач, з водійського сидіння автомобіля «Chevrolet Lacetti» д. н. з. НОМЕР_14 , чорного кольору, під час проведення огляду місця події ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нестерварка Тульчинського району Вінницької області, з імовірністю 99,9996 %.
		Установити, чи збігається зразок запаху, вилучений із крові, відібраної у підозрюваного ОСОБА_9 , зі зразком запаху, вилученим з поверхні дерев`яного руків`я лопати, під час проведення огляду місця події 14 квітня 
		2023 року в урочищі с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, не представляється можливим, у зв`язку з непридатністю останнього (т. 2, 
		а. п. 73-127);
		- висновку експерта від 12 травня 2023 року № СЕ-19/102-23/7665-КТ, згідно з яким установлено дату та час останнього завершення роботи примірника операційної системи «Windows 8.1 Pro», установленого на накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD2500LPCX-24C6HT0» (серійний номер WX71A541490C) ноутбука «Lenovo G50-45» (серійний номер PF0300G0) наданого на дослідження, - 05 січня 2023 року 10:17:58 (05 січня 2023 року 08:17:58 UTC).
		Дата та час останнього завершення роботи примірника операційної системи «Windows 7 Ultimate», установленого на накопичувачі на жорстких магнітних дисках Western Digital WD2500LPCX-24C6HT0 (серійний номер PF0300G0) наданого на дослідження, - 05 січня 2023 року 10:26:23 (05 січня 2023 року 07:26:23 UTC).
		Остання дата створення файлів та каталогів, яка зафіксована у файлових системах розділів накопичувача на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD2500LPCX-24C6HT0» (серійний номер - WX71A541490C) ноутбука «Lenovo G50-45» (серійний номер PF0300G0), наданого на дослідження, - 05 січня 2023 року.
		Остання дата зміни файлів та каталогів, яка зафіксована у файлових системах розділів накопичувача на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD2500LPCX-24C6HT0» (серійний номер WX71A541490C) ноутбука «Lenovo G50-45» (серійний номер PF0300G0), наданого на дослідження, - 05 січня 2023 року.
		На накопичувачі на жорстких магнітних дисках «Western Digital WD2500LPCX-24C6HT0» (серійний номер WX71A541490C) ноутбука «Lenovo G50-45» (серійний номер PF0300G0), наданого на дослідження, не виявлено інформацію про роботу прикладних програм в період з 01 квітня 2023 року по 14 квітня 2023 року (т. 3, 
		а. п. 27-40).
		Також в основу обвинувального вироку покладені й інші письмові докази та висновки експертів проведених у кримінальному провадженні експертиз.
		Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, із дотриманням положень ст. 94 КПК України дав належну оцінку всім наявним у справі доказам, детально проаналізував їх у вироку та встановив, що вони є достатніми в своїй сукупності та взаємозв`язку для доведення винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, а отже його вина доведена поза розумним сумнівом.
		Крім того, суд дотримався положень, установлених статтями 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в наданні доказів, дослідженні й доведенні їх переконливості перед судом. 
		Таким чином, на підставі об`єктивно з`ясованих всіх обставин кримінального провадження у сукупності, урахувавши знаряддя й спосіб вчинення кримінальних правопорушень, а також поведінку засудженого, вилучення викраденого майна, суди дійшли обґрунтованих висновків про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_9 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України. 
		Отже, підсумовуючи, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій щодо правильності кваліфікації дій ОСОБА_9 за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України і не убачає підстав для перекваліфікації дій засудженого, як про те просить захисник у касаційній скарзі, враховуючи, що апеляційний суд детально обґрунтував мотиви неможливості прийняття такого рішення.
		Тому доводи касаційної скарги захисника про неправильну кваліфікацію дій засудженого за вказаними вище нормами КК України є неприйнятними.
		Що стосується тверджень захисника, що судом апеляційної інстанції не було здійснено перевірку достовірності показань потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 шляхом дослідження протоколів їх допиту під час досудового розслідування, дані яких підтверджують наявність особистих відносин між потерпілою та засудженим, і, як результат, узяв до уваги неправдиві свідчення цих осіб й дійшов хибного висновку про наявність у засудженого умислу на вбивство потерпілої саме з корисливих мотивів, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, які не були предметом безпосереднього дослідження суду. 
		З матеріалів провадження встановлено, що зазначені особи були безпосередньо допитані в судовому засіданні суду першої інстанції, сторона захисту мала можливість поставити їм свої запитання й з`ясувати усі важливі для вирішення справи моменти. Саме ці показання потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 , які вони дали цьому суду, були покладені в основу вироку, оскільки суд їх сприймав безпосередньо та дав у вироку відповідну оцінку, вказавши на відсутність підстав для визнання їх недопустимими. Показання, які зазначені вище особи давали на досудовому розслідуванні, не можуть братися до уваги відповідно до вимог ст. 23 КПК України, оскільки це суперечить принципу безпосередності дослідження доказів.
		Під час оцінки достовірності цих показань суперечностей, які б впливали на правильність установлених фактичних обставин кримінального провадження чи на кваліфікацію діянь ОСОБА_9 установлено не було.
		У свою чергу суд апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції не знайшов підстав сумніватися в правдивості показань потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_11 на підтвердження винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому доводи касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанцій під час ухвалення свого рішення не звернув уваги на те, що суд першої інстанції в основу свого рішення поклав неправдиві показання вказаних осіб і дійшов хибного висновку про наявність у засудженого умислу на вбивство потерпілої саме з корисливих мотивів, є необґрунтованими.
		Також не заслуговують на увагу доводи захисника щодо безпідставного задоволення клопотання сторони обвинувачення про допит свідка ОСОБА_12 , який під час досудового розслідування не допитувався.
		Як видно з реєстру матеріалів досудового розслідування, у розділі проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій міститься посилання на допит свідка ОСОБА_12 (т. 1, а. п. 17-18).
		Крім того, з журналу судового засідання від 28 березня 2024 року та відеозапису цього судового засідання, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, видно, що згідно заявленого клопотання було допитано, зокрема, свідка обвинувачення ОСОБА_30 . Сторона захисту не заперечувала проти задоволення відповідного клопотання з тих підстав, що цей свідок під час досудового розслідування не допитувався, натомість сторона захисту брала активну участь у допиті цього свідка.
		Слід зазначити, що допит свідків було проведено у відповідності до вимог КПК України, зокрема попереджено про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань та завідомо неправдиві показання.
		Також колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не послався на відомості про попередню судимість засудженого як на доказ, що підтверджує його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, як про це зазначає у своїй касаційній скарзі захисник, а взяв до уваги в частині засвідчення факту того, що з урахуванням обставин вчинення засудженим кримінального правопорушення, за яке його було раніше засуджено,йому властивий умисел на вчинення корисливих кримінальних правопорушень. 
		Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень норм ст. 88 КПК України, оскільки відповідно до вказаної статті докази, які стосуються вчинення обвинуваченим інших правопорушень, як у цьому випадку, допустимо використовувати на доведення того, що підозрюваний, обвинувачений діяв з певним умислом та мотивом або мав можливість, підготовку, обізнаність, потрібні для вчинення ним відповідного кримінального правопорушення. 
		Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є голослівними.
		 
		З огляду на все викладене вище є безпідставними доводи касаційної скарги захисника про те, що висновки судів про наявність у засудженого корисливого мотиву на вбивство потерпілої ґрунтуються на припущеннях, неправдивих показаннях свідків, даних про його залежність від азартних ігор, наявності боргових зобов`язань, безпідставних посиланнях на попередню судимість ОСОБА_9 за вчинення ним корисливого кримінального правопорушення.
		Крім того, під час перевірки матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів не знайшла підстав ставити під сумнів висновки судів попередніх інстанцій щодо суми викрадених золотих прикрас, якими заволодів засуджений у результаті вчинення вбивста потерпілої, оскільки такий висновок судами був зроблений на підставі висновку експерта від 01 червня 2023 року № 3236-3240/23-21, згідно з яким загальна ринкова вартість досліджуваних та ідентифікованих об`єктів із золота 585 проби, з урахуванням зносу, станом на ІНФОРМАЦІЯ_2, могла складати 193 817,46 грн.
		Та обставина, що під час проведення судово-медичної експертизи трупа потерпілої у її волоссі виявлено хрестик та сережку, не спростовує факту викрадення засудженим золотих прикрас.
		Тому твердження захисника про протилежне є безпідставними.
		Водночас колегія суддів зазначає, що твердження захисника про те, що стороні захисту ні на стадії досудового розслідування до його завершення, ні в порядку в порядку ст. 290 КПК України не були відкриті докази, які містили характеристику золотих виробів, викрадення яких ставиться у провину засудженому та які були досліджені експертом з метою встановлення їх вартості, що призвело до порушення права засудженого на захист, є необґрунтованими, адже судами першої та апеляційної інстанцій у цьому кримінальному провадженні не констатовано порушень приписів ст. 290 КПК України з підстав, зазначених у поданій касаційній скарзі.
		До того ж з урахуванням положень ст. 221 КПК України сторона захисту наділена правом звертатися до слідчого та прокурора з відповідним клопотанням про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення. Обставин перешкоджання такому їх праву в означеному випадку встановлено 
		не було.
		Тож доводи захисника в цій частині є надуманими.
		Щодо доводів захисника про недопустимість доказів, зібраних за результатами проведених слідчих дій, які були ініційовані стороною захисту шляхом подання відповідного клопотання, оскільки такі слідчі дії були реалізовані без участі захисника, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до положень ч. 6 ст. 223 КПК України слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.
		З матеріалів кримінального провадження випливає, що під час досудового розслідування, а саме 26 квітня 2023 року, захисник ОСОБА_8 подав клопотання про проведення слідчих дій, в якому просив: провести огляд ноутбука, мобільних телефонів підозрюваного, потерпілої та її сина з залученням спеціаліста; провести додаткові огляди місця вчинення вбивства, багажника автомобіля потерпілої, сусіднього домогосподарства; призначити комплексну амбулаторну судову психолого-психіатричну експертизу (т. 4, а. п. 176-178).
		На вказане клопотання 28 квітня 2023 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП у Вінницькій області підполковник поліції ОСОБА_31 повідомив, що на даний час проводяться відповідні слідчі дії а також призначено ряд криміналістичних експертиз, також вимога про призначення комплексної амбулаторної судової психолого-психіатричної експертизи буде задоволена (т. 4, а. п. 179).
		Водночас слідчий 26 квітня 2023 року доручив уповноваженим на те особам провести додатковий огляд:
		1. домоволодіння АДРЕСА_2 та сусіднього з ним метою виявлення цигарок та недопалків (ґанок в будинку № 4 та ділянка місцевості на городі за дерев`яним парканом (штахетником) сусіднього домоволодіння), а у разі їх виявлення вилучити у визначеному законом порядку;
		2. місцевості із застосуванням спеціального приладу для пошуку металів (перед входом в домоволодіння АДРЕСА_2 , біля хвіртки, де відбувалися події; урочища в с. Кинашів Тульчинського району Вінницької області, а саме місце виявлення трупа), багажного відділення автомобіля «Chevrolet Lacetti» чорного кольору, д. н. з. НОМЕР_2 ;
		3. автомобіля «Chevrolet Lacetti», чорного кольору, д. н. з. НОМЕР_2 , а саме салону та багажного відділення з метою виявлення зазначених вище речей (т. 4, 
		а. п. 181)
		Надалі 11 травня 2023 року листом слідчого повідомлено, зокрема те, що 
		09 травня 2023 року було призначено амбулаторну судову психіатричну експертизу підозрюваному ОСОБА_9 в якій було поставлено ряд запитань зазначених в поданому клопотанні, виконання якої було доручено Вінницькій філії судово-психіатричних експертиз ДУ «Інститут психіатрії та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я», однак 11 травня 
		2023 року до слідчого управління ГУНП у Вінницькій області надійшов лист з Вінницької філії СПЕ ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України», в якому зазначено, що дати відповідь на запитання захисника ОСОБА_8 неможливо, у зв`язку з тим, що на сьогоднішній день судово-психолого-психіатричні експертизи у Вінницькій філії СНЕ ДУ «ІПСПЕМН МОЗ України» не проводяться, оскільки немає атестованого психолога (т. 4, а. п. 180).
		Варто зазначити, що стосується оглядів предметів про які зазначає захисник у своєму клопотанні, то відповідні слідчі дії були здійснені слідчим не на підставі заявленого захисником клопотання, а за ініціативою самого слідчого.
		Виявлені та вилучені речові докази про огляд яких клопотав захисник були предметом експертних досліджень за результатами яких було складено висновки.
		Стосовно доводів про недопустимість як доказів протоколів повторних оглядів домоволодіння та прилеглої території від 01 травня 2023 року, урочища, де було виявлено труп, від 01 травня 2023 року та автомобіля «Chevrolet Lacetti» від 
		01 травня 2023 року, оскільки вони проводилися за клопотанням сторони захисту, яка всупереч ст. 223 КПК України не брала участі у їх проведенні, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими у зв'язку з тим, що у поданій касаційній скарзі захисник, крім посилань про те, що вказані слідчі дії проведені за його відсутності, не вказує, що під час оглядів були допущені якісь порушення вимог КПК України, які можуть мати вплив на достовірність і допустимість отриманих результатів цих слідчих дій. 
		Необхідно зазначити, що результати проведення зазначених вище повторних оглядів не були вирішальними для висновку про винуватість засудженого, оскільки під час проведення цих слідчих дій речових доказів виявлено не було.
		З огляду на викладене вище, колегія суддів зауважує, що у цьому кримінальному провадженні відсутність захисника під час проведення зазначених вище слідчих дій не є істотним порушенням в розумінні ст. 412 КПК України і таким, що тягне за собою визнання результатів проведених слідчих дій недопустимими. 
		А тому колегія суддів відхиляє доводи захисника про недопустимість доказів із підстав, указаних у касаційній скарзі.  
		Щодо доводів касатора про те, що висновки суду першої інстанції, а надалі й апеляційного суду про винуватість засудженого ґрунтуються на недопустимих доказах, отриманих під час проведення огляду домоволодіння від 14 квітня 
		2023 року (т. 1, а. п. 182-213) та огляду автомобіля потерпілої від 14 квітня 
		2023 року (т. 1, а. п. 160-168), у зв`язку з тим, що спосіб та місце отримання доказів в ході їх здійснення не зафіксовані у відповідних відеозаписах та в протоколах цих слідчих дій, а тому й всі висновки судових експертиз, які проведені з дослідженням виявлених доказів, отриманих в ході таких слідчих дій, є недопустимими доказами, колегія суддів наводить мотиви для їх спростування.
		Колегія суддів під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановила, що районний суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, досліджував у судовому засіданні зазначені вище протоколи, у яких детально зазначено хід проведення процесуальних дій, а також у судовому засіданні було відтворено відеозаписи цих слідчих дій, на яких зафіксовано, що вони проводилися у відповідний процесуальний спосіб. У свою чергу виявлені та вилучені сліди (речові докази), які були отримані під час проведення цих оглядів, детально описані у протоколах та відтворені в ілюстративних таблицях,  належним чином упаковані й у подальшому були скеровані на експертні дослідження та були отримані експертами без пошкодження їх упакування.
		З наведеного убачається, що суди встановили, що протоколи з додатками до них містять всі елементи, які відповідають критеріям проведення цих слідчих дій. Колегія суддів не знаходить підстав ставити під сумнів такі висновки судів попередніх інстанцій.
		Тому доводи касаційної скарги захисника про протилежне є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами цього кримінального провадження.  
		Щодо доводів захисника про те, що обшук домоволодіння, який був здійснений 
		14 квітня 2023 року проведений з порушенням норм КПК України у зв`язку з нездійсненням безперервного фіксування ходу цієї слідчої дії технічними засобами відеозапису колегія суддів зазначає таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних.
		Під час проведення огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження (ч. 5 ст. 237 КПК України).
		З матеріалів цього кримінального провадження видно, що 14 квітня 
		2023 року слідчим було проведено огляд домоволодіння (т. 1, а. п. 182-213), про що складений процесуальний документ із дотриманням вимог ст. 237 КПК України, а вилучення речових доказів в ході проведення огляду відбувалося органом досудового розслідування з дотриманням вимог ст. 93 КПК України.
		Колегія суддів акцентує, що відповідно до положень ч. 7 ст. 237 КПК України проведення фотографування, звуко- чи відеозапису під час огляду є правом, а не обов`язком слідчого.
		Водночас захисник не вказав, чому вважає, що проведена слідча дія була саме обшуком, а не оглядом.
		Ураховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом зазначений вище протокол, складений за результатом проведення огляду домоволодіння,у зв`язку з нездійсненням безперервного фіксування ходу цієї слідчої дії технічними засобами відеозапису.
		За наведених обставин доводи захисника про недопустимість висновків судових експертиз, отриманих у результаті дослідження виявлених доказів в ході зазначених вище слідчих дій, є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження. 
		Водночас у процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень під час збирання, дослідження й оцінки доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
		Отже, колегія суддів не встановила, за доводами касаційної скарги захисника істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовною підставою для зміни чи скасування оскарженого судового рішення щодо ОСОБА_9 .
		Також не констатовано неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність щодо юридичної оцінки вчинених засудженим кримінальних правопорушень за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України.
		Тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними й такими, що спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Щодо доводів про необґрунтованість вирішення судами у провадженні цивільного позову в частині стягнення суми на відшкодування вартості золотих виробів та суми витрат потерпілої на професійну правничу допомогу 
		Відповідно до положень ч. 5 ст. 128 КПК Україницивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим  Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. 
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. 
		Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
		Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦК України.
		Під час касаційного розгляду колегія суддів установила, що потерпіла ОСОБА_6 звернулася з цивільним позовом щодо суми відшкодування заподіяної їй як матеріальної, так і моральної шкоди до початку судового розгляду, що узгоджується з положеннями ст. 128 КПК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, який вчинив суспільно небезпечне діяння, який у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами цього Кодексу.
		Водночас колегія суддів акцентує на тому, що у кримінальному процесуальному законодавстві відсутні застереження стосовно внесення змін до цивільного позову в ході судового розгляду, у тому числі й щодо збільшення позовних вимог, що підтверджується усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Стосовно доводів касаційної скарги захисника щодо необґрунтованості  прийнятого рішення у вирішенні цивільного позову в частині стягнення суми на відшкодування вартості золотих виробів у зв`язку з тим, що суд апеляційної інстанції не встановив належних доказів на підтвердження вартості золотих виробів, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.
		Згідно з висновком експерта від 01 червня 2023 року № 3236-3240/23-21, яким визначено, що загальна ринкова вартість досліджуваних та ідентифікованих об`єктів із золота 585 проби, з урахуванням зносу, станом на 14 квітня 
		2023 року могла становити 193 817,46 грн (т. 2, а. п. 225-231).
		Однак з матеріалів кримінального провадження видно, що ОСОБА_9 обвинувачується у заволодінні виробами із золота на суму 189 542,39 грн, які були в будинку потерпілої.
		Тож, установивши доведеність винуватості ОСОБА_9 , суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, стягнув із засудженого на користь потерпілої 189 542,39 грн в рахунок відшкодування вартості золотих виробів.
		З огляду на викладене суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що розмір відшкодування вартості золотих виробів становить 189 542,39 грн, з чим погодився апеляційний суд і погоджується колегія суддів.
		Щодо тверджень захисника про безпідставність стягнення у цьому кримінальному провадженні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн колегія суддів зазначає таке. 
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.  
		Такі витрати складаються, у тому числі, з витрат на правову допомогу (п. 1 ч. 1 ст. 118 КПК України).
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 137 ЦПК України).
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (ч. 3 ст. 141 ЦПК України).
		У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та потрібності), а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
		Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та неодмінності), а також розумності їх розміру застосовують 
		з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу й мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
		Повертаючись до матеріалів цього кримінального провадження, колегія суддів зазначає, що, як установив районний суд, у матеріалах кримінального провадження наявний акт виконаних робіт згідно з договором про надання професійної правничої допомоги від 03 травня 2023 року № 21/2023 (т. 1, 
		а. п. 63) та квитанція від 05 вересня 2023 року № 05/09 про сплату ОСОБА_6 гонорару адвокату ОСОБА_7 у розмірі 40 000 грн (т. 1, 
		а. п. 64).
		Водночас суд констатував, що, з урахуванням конкретних обставин цього кримінального провадження, стягнення витрати на професійну правничу допомогу у зазначеній вище сумі не відповідає критерію розумності їх розміру, а тому розмір витрат на професійну правову допомогу зменшив до 25 000 грн.
		 
		З таким висновком погодився апеляційний суд й погоджується колегія суддів.
		У свою чергу колегія суддів акцентує на тому, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їх дійсності й потрібності) та розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи.
		Наведене вище узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 26 червня 2024 року (справа № 686/5757/23; провадження № 14-50цс24).
		Тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині є голослівними.
		Щодо справедливості призначеного засудженому покарання у виді довічного позбавлення волі
		Згідно із вимогами ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Тож кримінально-правовий зміст принципу справедливості полягає в тому, що покарання, яке застосоване до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, повинно бути справедливим, тобто таким, що відповідає як тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, так і конкретним обставинам його вчинення, а також особливостям особистості злочинця.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення в розумінні ст. 414 КПК України означає з`ясування судом насамперед питання про те, до кримінальних правопорушень якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК України подано лише видову характеристику ступеня тяжкості кримінального правопорушення, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за кримінальне правопорушення цього виду, суд під час призначення покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, ураховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. 
		З огляду на викладене, справедливість розглядається як рівновага між злочином і наслідками для особи, що вчинила це діяння, тобто між поганим вчинком і покаранням.
		Таким чином, на несправедливість покарання має вказувати істотна (очевидна) диспропорція (порушення рівноваги) між визначеним судом видом і розміром покарання та видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, з урахуванням усіх обставин, що повинні враховуватися під час призначення покарання.
		З матеріалів цього кримінального провадження випливає, що суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, призначаючи засудженим покарання у виді довічного позбавлення волі, своє рішення належним чином мотивував.
		При цьому суд вірно врахував вимоги чинного законодавства та обставини цього кримінального провадження. 
		Так, як видно з вироку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, призначаючи засудженому ОСОБА_9 покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 3 
		ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням положень статей 70, 71 КК України у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна, що є власністю засудженого, правильно врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, а кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України є кримінальним проступком, та дані про особу засудженого, який раніше судимий за вчинення кримінального правопорушення проти власності,  належних висновків не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив, крім інших інкримінованих йому злочинів, кримінальне правопорушення проти життя особи, наслідками якого стала смерть людини. Також суд зважив на те, що ОСОБА_9 учинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення маючи не зняту та не погашену судимість, а також на те, що він має на утриманні неповнолітню дитину, за місцем проходження військової служби характеризується негативно, у лікарів психіатра та нарколога на обліках не перебуває. При цьому суд зважив на відсутність обставин, що пом`якшують засудженому покарання, і наявність обставин, що його обтяжують, а саме учинення кримінального правопорушення особою з використанням умов воєнного стану; учинення кримінального правопорушення в присутності малолітньої дитини. 
		Урахувавши всі зазначені обставини в сукупності, тяжкість кримінальних правопорушень, дані про особу засудженого, конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, характер дій засудженого, наслідки діяння, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання із застосуванням статей 70, 71 КК України у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна, що є власністю засудженого.
		З огляду на викладене колегія суддів не бачить підстав, які вказували б на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених кримінальних правопорушень й особі засудженого через суворість, та погоджується з визначеним видом призначеного покарання, оскільки врахуванню підлягали всі наявні у кримінальному провадженні обставини, а також факт неможливості виправлення засудженого з відбуванням строкового покарання за вчинені кримінальні правопорушення.
		Таким чином, відсутні підстави вважати призначене покарання явно несправедливим через суворість, а тому доводи касаційної скарги захисника в цій частині не заслуговують на увагу.
		Стосовно тверджень захисника про те, що суд апеляційної інстанції,переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів, унаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції, колегія суддів наводить такі мотиви.
		Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України повторне дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, за наявності клопотання допускається лише за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. У цій справі такої умови апеляційний суд не встановив. Сам собою факт незгоди з висновками суду не є підставою для повторного дослідження доказів. Тому під час здійснення апеляційної процедури не було допущено істотних порушень вимог ст. 404 КПК України.
		Як видно з матеріалів кримінального провадження, сторона захисту не вказала підстав, передбачених ст. 404 КПК України, для повторного дослідження доказів й апеляційний суд їх не встановив. 
		Тому він обмежився аналізом показань учасників кримінального провадження, безпосередньо сприйнятих судом першої інстанції. 
		За результатами перегляду вироку апеляційний суд погодився з оцінкою таких доказів, даною районним судом. 
		Також апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України дав належну оцінку викладеним в апеляційній скарзі захисника доводам, у тому числі й тим, на які він послався у своїй касаційній скарзі, обґрунтовано спростував їх, навів підстави, з яких дійшов такого висновку.
		Таким чином, апеляційний суд під час перегляду вироку дотримався  вимог статей 404, 405 КПК України й ухвалив рішення з урахуванням приписів ст. 419 цього Кодексу.
		З урахуванням зазначеного, доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Призначене засудженому ОСОБА_9 покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 
		ст. 187, ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 289 КК України, із застосуванням положень статей 70, 71  КК України у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна, що є власністю засудженого, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України. Таке покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, колегія суддів не встановила.
		Інші доводи, викладені в касаційній скарзі захисника та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення апеляційним судом під час розгляду провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили б під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого, касаційну скаргу захисника  ОСОБА_8 в інтересах засудженого 
		ОСОБА_9 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без зміни.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...