Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/506/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 24.04.2025
Номер судового провадження: 51-5041км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018220510001287

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 638/506/19
		провадження № 51-5041 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора                                          ОСОБА_5 ,
		захисника                                          ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року у кримінальному провадженні № 12018220510001287 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2023 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
		Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 16 по 19 жовтня 2018 року.
		 
		Вироком Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано.
		Постановлено новий вирок, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього належного йому майна.
		В решті вирок залишено без зміни.
		 
		Вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 26 червня 2018 року в період часу з 20:20 год. по 20:40 год., реалізуючи умисел на збут особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабіс, з метою особистого збагачення, незаконно збув ОСОБА_8 за 300 грн вказаний наркотичний засіб, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 5,9201 г.
		Крім того, 16 жовтня 2018 року у період часу з 19:00 год. по 19:10 год. ОСОБА_7 умисно, незаконно, з метою особистого збагачення збув повторно ОСОБА_8 за 500 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою в перерахунку на суху речовину 5,8075 г та 7,0604 г. 
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі захисник просить змінити вирок апеляційного суду, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки та без застосування конфіскації майна. Зазначає, що при призначенні покарання суд недостатньо врахував дані про особу винного, який вину визнав повністю, щиро розкаявся, більше жодних кримінальних правопорушень не вчиняв, з моменту скоєння злочину минуло багато часу, що свідчить про відсутність суспільної небезпечності його особи та вказує на те, що засуджений став на шлях виправлення. Крім того, апеляційний суд у вироку не мотивував підстав для застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна, не з`ясував наявність чи відсутність у засудженого будь-якого майна. Захисник вважає, що суд мав усі підстави для звільнення винного від відбування покарання з випробуванням, а тому призначене покарання без застосування ст. 75 КК України є суворим.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Захисник у судовому засіданні підтримав скаргу, посилався на наявність обставин, що пом`якшують покарання його підзахисному, та просив задовольнити касаційну скаргу.
		Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги.
		 
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		 
		Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		 
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.
		 
		Мотиви суду
		 
		Основним доводом касаційної скарги є те, що покарання, призначене ОСОБА_7 , не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та даним про його особу внаслідок суворості, через незастосування ст. 75 КК України. Однак з такою позицією захисника колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.
		 
		Положеннями ст. 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		 
		Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		 
		Згідно із ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		 
		Згідно із ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		 
		Скасовуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_7  покарання та ухвалюючи в цій частині свій вирок, апеляційний суд урахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким, конкретні обставини справи, вік, дані про особу винного, який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину визнав повністю, з моменту звільнення з-під варти минув значний час, протягом якого винний не скоїв жодного правопорушення.
		 
		Обставинами, що пом`якшують покарання, суд обґрунтовано визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
		 
		Урахувавши усі обставини, які за законом мають правове значення, в тому числі й ті, на які посилається захисник у касаційній скарзі, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, тобто нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою його засуджено, та належним чином умотивував своє рішення. 
		 
		Апеляційний суд правильно дійшов висновку, що конкретні обставини справи, а саме повторність дій винного по збуту наркотичного засобу, ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують покарання, не дають підстав зробити висновок про можливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування ним покарання. 
		 
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення ст. 69 КК України та призначаючи покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, у своєму рішенні чітко зазначив, які саме обставини справи та дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і впливають на пом`якшення покарання. Інших обставин апеляційний суд не встановив. Не навів таких виключних обставин у своїй касаційній скарзі й захисник.
		 
		Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що врахування одних і тих же обставин як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого та особливо злочину, має мати для цього достатні підстави, яких Суд не вбачає.
		 
		Отже, обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі, які здебільшого характеризують особу засудженого, вже були враховані судом апеляційної інстанції при призначенні покарання. Тому підстав для застосування положень ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає, оскільки обставини, наведені захисником у касаційній скарзі, зокрема, долучена характеристика засудженого з установи виконання покарань сама по собі не є противагою суспільній небезпечності вчиненого кримінального правопорушення та не може бути єдиною переконливою підставою для звільнення винного від відбування покарання з випробуванням.
		 
		Щодо твердження у касаційній скарзі про необґрунтованість рішення апеляційного суду про призначення винному додаткового покарання у виді конфіскації майна, то колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу. В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_7 вчинив умисне тяжке кримінальне правопорушення саме з корисливих мотивів, оскільки його дії були направлені на збут наркотичних засобів та отримання від цього матеріального зиску. Санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна. Це є підставою для застосування до засудженого цього додаткового покарання, що і зробив апеляційний суд, мотивувавши своє рішення.
		 
		Касаційний суд вважає, що призначене апеляційним судом покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, є законним і справедливим, сприятиме виправленню винного, попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», тавідповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
		 
		Матеріали провадження не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального чи неправильне застосування кримінального законів, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскаржуваного судового рішення, а тому підстав для задоволення скарги захисника немає.
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.
		 
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Вирок Харківського апеляційного суду від 15 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                                   ОСОБА_2                                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...