Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 752/10464/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 51-102км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022100010001413

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 752/10464/22
		провадження № 51-102км25
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		засудженої                                                  ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу прокурора ОСОБА_8 , який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Лубен Полтавської області, зареєстрованої у АДРЕСА_1 ,  раніше судимої за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року (з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року) за ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ст. 70 цього Кодексу, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, звільненої від призначеного покарання на підставі ст. 75 указаного Кодексу з визначенням іспитового строку тривалістю 2 роки,
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року 
		ОСОБА_7 визнано винуватою і засуджено за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ст. 71 КК за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року, та визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.
		Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання періоди попереднього ув`язнення з 05 липня по 23 серпня 2022 року включно та з 21 листопада 2023 року по 25 квітня 2024 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою у тому, що вона 01 липня 2022 року, приблизно о 14:50, перебуваючи у приміщенні магазину «DeFacto», розташованому 
		у торгово-розважальному центрі (далі - ТРЦ) «Республіка Парк» на вул. Кільцева дорога, 1, у м. Києві, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до стелажа з асортиментом жіночих суконь, взяла та поклала до своєї сумки (рюкзаку) жіночу сукню синього кольору, вартістю 399 грн без урахування ПДВ, після чого, не розрахувавшись, вийшла з приміщення магазину та отримала реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, чим спричинила ТОВ «Дефакто рітейл Україна» (ЄДРПОУ - 41670667) матеріальну шкоду на вказану суму.
		Цього ж дня ОСОБА_7 приблизно о 16:00, перебуваючи у приміщенні магазину «Sinsay», розташованому у вищевказаному ТРЦ, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з торгівельної зали та поклала до своєї сумки ряд товарів, загальною вартістю  1038 грн без ПДВ, після чого, не розрахувавшись, вийшла з приміщення магазину та отримала реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд, чим заподіяла ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП» (ЄДРПОУ 32435513) матеріальну шкоду на вказану суму.
		Крім того, 08 вересня 2022 року приблизно о 16:00 ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні магазину «Brads», розташованому у тому ж ТРЦ, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до металевого стелажа з асортиментом жіночого взуття, одягла на себе кросівки марки «Nike» чорного кольору, вартістю 2599 грн без ПДВ, а своє взуття залишила під одним зі стелажів з одягом, після чого, не розрахувавшись за кросівки, вийшла в них з приміщення магазину та отримала можливість розпорядитися викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяла ФОП ОСОБА_9 матеріальну шкоду на вказану суму.
		Крім цього, 03 березня 2023 року приблизно о 19:45 ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні магазину «DeFacto», розташованому у вищевказаному ТРЦ, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, упевнившись та скориставшись тим, що за її діями ніхто не спостерігає, взяла з торгового залу брюки та світшот, зайшла в примірочну, зрізала з нього ножицями бірки та магнітні кліпси, одягла на себе світшот, заховала в наплічну сумку, яку мала при собі, брюки, після чого, не розрахувавшись, покинула приміщення магазину, заподіявши ТОВ «ДЕФАКТО РІТЕЙЛ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ 41670667) матеріальну шкоду на суму 1698 грн.
		Київський апеляційний суд ухвалою від 06 листопада 2024 року скасував вказаний вирок в частині засудження ОСОБА_7 за епізодами від 01 липня 2022 року о 14:50, 01 липня 2022 року о 16:00, 03 березня 2023 року, а кримінальні провадження в цій частині закрив на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (надалі - КПК) у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Згідно з ч. 7 ст. 72 КК зарахував в строк покарання перебування ОСОБА_7 під цілодобовим домашнім арештом з 24 серпня по 21 жовтня 2022 року, з 06 березня 2023 року по 04 травня 2023 року з розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідає одному дню позбавлення волі. У решті вирок залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі 
		У касаційній скарзі прокурор просить змінити судові рішення в частині призначеного покарання та виключити з них покликання на застосування ст. 71 КК під час визначення остаточного покарання, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року (з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року) щодо ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 185 цього Кодексу - виконувати самостійно.
		Обґрунтовуючи доводи, викладені в касаційній скарзі, прокурор звертає увагу на те, що з урахуванням закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 за епізодом, вчиненим після постановлення попереднього вироку, підстави для застосування положень ст. 71 КК відсутні.
		Крім цього, прокурор уважає, що самостійне виконання вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року, за яким особу звільнено від відбування покарання з випробуванням, узгоджується з позицією об`єднаної палати Касаційного кримінального суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2021 року у справі № 760/26543/17.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу, захисник ОСОБА_6 і засуджена ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення скарги.  
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Згідно зі ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їйкримінального правопорушення, а також кваліфікація її дій прокурором не оспорюється.
		Проте, доводи прокурора в частині неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність доречні з огляду на таке.
		Як убачається зі змісту вироку місцевого суду ОСОБА_7 призначено остаточне покарання із застосуванням ст. 71 КК, оскільки крадіжку за епізодом від 03 березня 2023 року вона вчинила після постановлення вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року.
		Після перегляду вироку місцевого суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував його в частині засудження ОСОБА_7 за епізодами від 01 липня 2022 року о 14:50, 01 липня 2022 року о 16:00, 03 березня 2023 року, а кримінальні провадження в цій частині закрив на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Отже, у зв`язку з тим, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , зокрема за епізодом 03 березня 2023 року закрито, а інший епізод крадіжки від 08 вересня 2022 року, за який вона засуджена вчинений до постановлення вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року,положення ст. 71 КК не підлягають застосуванню.
		Між тим, згідно з вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2023 року ОСОБА_7 , з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року, звільнена від відбування покарання з випробуванням із визначенням іспитового строку тривалістю 2 роки.
		За ухвалою Заводського районного суду Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання призначеного за вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року, на підставі ч. 2 ст. 74 КК, призначеного в частині епізодів від 28 червня, 21 серпня та 02 вересня 2018 року, у зв`язку з усуненням караності діяння.
		Беручи до уваги ухвали Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року та Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року, ОСОБА_7 засуджена за вироком Васильківського районного суду Київської області від  23 лютого 2023 року за ч. 2 ст. 185 КК (епізод від 26 червня 2018 року) та звільнена від відбування покарання з випробуванням.
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду у постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 760/26543/17, провадження 51-3600кмо20) дійшла такого висновку:
		«Якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про  відповідальність особи за  сукупністю  вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку,      і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку. 
		У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання  з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно».
		З урахуванням того, що епізод крадіжки від 08 вересня 2022 року, ОСОБА_7 вчинила до ухвалення вироку Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року і за цим вироком її було звільнено від відбування покарання з випробуванням, указаний вирок слід виконувати самостійно.
		Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_7 просила пом`якшити призначене їй покарання за ч. 4 ст.185 КК.
		Водночас, колегія суддів не знаходить можливим пом`якшити покарання засудженій за ч. 4 ст. 185 КК через призму ч. 2 ст. 433 КПК, оскільки судами їй призначено покарання за вказаною нормою кримінального закону в мінімальних межах санкції, а підстави передбачені ст. 69 КК  відсутні.
		За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а судові рішення судів попередніх інстанцій - зміні. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
		Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 26 квітня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7  змінити.
		Виключити із судових рішень покликання на призначення ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ст. 71 КК.
		Уважати ОСОБА_7 засудженою за ч. 4 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 січня 2023 року (з урахуванням ухвал Київського апеляційного суду від 26 лютого 2024 року та Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25 березня 2025 року), за яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, а на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки - виконувати самостійно.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                          ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...