Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 138/2725/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 24.04.2025
Номер судового провадження: 51-4184км22
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014020220000149

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		24 квітня 2025  року
		м. Київ
		справа № 138/2725/20
		провадження № 51-4184 км 22
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,      
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання                     ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                         ОСОБА_5 , 
		захисника                                                          ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції),  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6  на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28 червня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, а також прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у  кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020220000149,  за обвинуваченням
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України,  уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не  судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч.1 ст. 296,                    ч. 1 ст. 345, ч.2 ст. 345 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень  і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 
		28 червня 2022 року ОСОБА_7 засуджено:
		-          за ч.1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 
		6 років 6 місяців;
		-          за ч.1  ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
		-          за ч.1 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки;
		-          за ч.2 ст. 345 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
		На підставі ч. 1  ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців. 
		До набрання вироком законної сили ОСОБА_7 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання попереднє ув`язнення з 05 жовтня 2020 року по 07 жовтня 2020 року, а також з 20 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку день за день. 
		Цивільний позов потерпілого задоволено частково,  стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 67 807,40 гривень у відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди.
		Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, вирок місцевого суду змінено в частині зарахування в строк покарання строку попереднього ув`язнення.  
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону від 26 листопада 2015 року 
		№ 838- ОСОБА_9 у строк покарання зараховано попереднє ув`язнення, а саме періоди з 15 грудня 2014 року по 16 грудня 2014 року, з 12 вересня 2020 року по 07 жовтня  2020 року та з 20 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку день за два. 
		У решті вирок суду першої інстанції  залишено без зміни.
		Постановою Верховного Суду від 16 березня 2023 року   касаційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Вінницького апеляційного суду від        30 листопада 2022 року скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційні скарги захисника та обвинуваченого залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено частково.Вирок місцевого суду змінено, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність,  в частині зарахування у строк покарання строку попереднього ув`язнення. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIII від 26 листопада 2015 року) ОСОБА_7 у строк  покарання зараховано попереднє ув`язнення, а саме періоди з 15 грудня 2014 року по 16 грудня 2014 року включно, з 12 вересня 2020 року по 07 жовтня 2020 року включно та з 20 січня 2022 року по день набрання вироком законної сили включно - 10 грудня 2024 року, з розрахунку день за два.                            В решті вирок залишено без зміни.
		Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.    
		Так, 10 березня 2014 року приблизно о 02:30 год ОСОБА_7 , перебуваючи біля кафе «Імператриця», що по вул. Київська, 39-А в м. Могилів-Подільський Вінницької області,  на ґрунті неприязних відносин, які виникли раптово, у ході сварки та взаємних нецензурних образ з  ОСОБА_8 , завдав останньому один удар гострим скляним предметом в область правої щоки, лоба та ока, чим заподіяв потерпілому  тяжкі тілесні ушкодження за критерієм невиправного знівечення обличчя.
		Крім того, 19 січня 2022 року о 22:08 год ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в приміщенні магазину «Грош Експрес 14», яке використовується Товариством з обмеженою відповідальністю - науково виробниче підприємство «АРГОН» та розташоване за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Стависька, 33, нехтуючи загальноприйнятими нормами моралі, прагнучи показати свою неповагу до існуючих правил і норм поведінки в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, приклавши значну фізичну силу, коліном правої ноги розбив нижню частину скляних вхідних дверей до торгової зали зазначеного магазину та висловлювався нецензурною лайкою в адресу всіх   присутніх. 
		Того ж дня, о 22:12 год до цього магазину «Грош експрес 14» прибули поліцейські групи реагування Жмеринського районного відділу Управління поліції охорони у Вінницькій області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під час спілкування з якими ОСОБА_7 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, завдав                  ОСОБА_10 один удар головою в грудну клітину. З метою припинення протиправних дій ОСОБА_10 до ОСОБА_7 було застосовано заходи фізичного впливу та спецзасіб - кайданки. Після цього ОСОБА_7 , маючи умисел на нанесення тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, висловлюючи образи, умисно завдав один удар головою в обличчя ОСОБА_10 , чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
		Крім того, 20 січня 2022 року приблизно о 01:15 год,   ОСОБА_7 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння,  перебуваючи  в приміщенні Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, що  за адресою: Вінницька область, м. Могилів-Подільський, 
		вул. Сагайдачного, 4, будучи затриманим, під час оформлення процесуальних документів у порядку ст. 208 КПК України,  достовірно знаючи, що ОСОБА_12 є працівником правоохоронного органу, у зв`язку з виконанням останнім своїх службових обов`язків, висловив погрози заподіяти тілесні ушкодження йому та його дружині, а також погрожував знищити автомобіль, яким користується                             ОСОБА_12 , шляхом підпалу.
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6  просить  скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		Зазначає, що апеляційний суд під час нового розгляду не виконав вказівки Верховного Суду,  викладені в постанові від 16 березня 2023 року.
		В порушення вимог ст.419 КПК України  не перевірив і не дав відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що:
		- обвинувальний акт  за ч. 1 ст. 296,  ч. 1ст. 345,  ч. 2 ст. 345 КК України не відповідає вимогам ст. 291 КПК України тому, що в ньому відсутнє формулювання обвинувачення, натомість зазначено, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні цих кримінальних правопорушень, що призвело до порушення права  останнього на захист, крім того, обвинувальний акт складено прокурором, а не слідчим; 
		- місцевий суд всупереч вимог ст.348 КПК України  не роз`яснив ОСОБА_7 обвинувачення за   ч. 1 ст. 296,  ч. 1 ст. 345,  ч. 2 ст. 345 КК України;
		- матеріали досудового розслідування за  ч. 1 ст. 296,  ч. 1 ст. 345,  ч. 2 ст. 345 КК України в порядку ст. 290 КПК України    обвинуваченому не відкривались,   тому місцевий суд не мав права допустити відомості, що містяться в них як докази і покладати їх в основу вироку;  
		- суд першої інстанції не встановив мотив кримінально-караного хуліганства та не конкретизував чим супроводжувалось грубе порушення громадського порядку ОСОБА_7 особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, так як  у вироку зазначені обидві ознаки;    
		- не доведено умисел на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених                         ч.1 ст. 345, ч. 2 ст. 345   КК України;
		-  обвинувальний  акт  за ч.1 ст.121 КК України направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, який, на переконання захисту, закінчився                           23 січня 2015 року, а суди цього не перевірили;
		- висновки судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_7 за ч. 1  ст. 121 КК України ґрунтуються на недопустимих доказах і припущеннях; 
		- місцевий суд порушив принцип безпосередності тому, що послався у вироку на показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та потерпілого ОСОБА_8 , надані ними під час проведення слідчих експериментів, а не їх показання, отримані безпосередньо в суді;
		- протоколи слідчих експериментів зі свідками та потерпілим є недопустими доказами через  їх не відповідність   вимогам ст. 104 КПК України тому, що у протоколах не відображено  характеристик технічного засобу, за допомогою якого здійснювався відеозапис слідчої дії, а також DVD-диски не вказані як додатки до цих протоколів;   
		- вважає, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано віднесли тілесні ушкодження, заподіяні потерпілому ОСОБА_8 , до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм невиправного знівечення обличчя;   
		- суд першої інстанції в порушення вимог  ст. 337 КПК України вийшов за межі обвинувачення, пред`явленого  за ч.1 ст.121 КК України, оскільки в обвинувальному акті не зазначалось про неприязні відносини, які виникли в результаті сварки та взаємних нецензурних образ;   
		-  також визнав стан алкогольного сп`яніння обставиною, яка обтяжує покарання засудженого,  щодо всіх кримінальних правопорушень, однак за ч. 1  ст. 121 КК України ця обставина органом досудового розслідування не інкримінувалась, що в свою чергу вплинуло на призначене покарання;  
		- суд першої інстанції при визначенні засудженому остаточного покарання неправильно застосував положення ч. 1 ст. 70 КК України, а саме принцип поглинення, тому, що  за ч.1 ст.296  та ч.1 ст.345 КК України  призначено однакові за видом і розміром покарання, які поглиненню не підлягали.     
		Вказує на  невідповідність оскаржуваних  судових рішень вимогам статті 370  КПК України через їх незаконність та необґрунтованість.   
		Прокурор у касаційній скарзі порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та просить призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.  
		Зазначає, що під час нового розгляду апеляційний суд всупереч вимог статей 439, 419  КПК України не виконав вказівки суду касаційної інстанції, викладені в постанові Верховного Суду  від 16.03.2023, не перевірив і не дав відповідей на доводи апеляційних скарг прокурора щодо неправильного застосування ч.5 ст.72 КК України  та сторони захисту щодо істотних порушень вимог КПК України.
		Крм того, неправильно застосував положення ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-УІІІ від 18.05.2017) та безпідставно зарахував у строк покарання ОСОБА_7   період попереднього ув`язнення з 20 січня 2022 року по день набрання вироком  законної сили, з розрахунку день за два, оскільки це попереднє ув`язнення застосовувалось до обвинуваченого у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, скоєних ним  у 2022 році, яке було об`єднано з кримінальним провадженням за ч.1 ст.121 КК України лише в суді  15 березня                          2022 року. 
		Посилається на невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам ст. 370 КПК України чеез її незаконність та необгрунтованість.  
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні касаційну скаргу сторони обвинувачення підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, а касаційну скаргу захисника підтримала частково.  
		Захисник ОСОБА_6 в суді касаційної інстанції подану нею касаційну скаргу підтримала в повному обсязі та просила задовольнити,  проти задоволення касаційної скарги прокурора заперечувала.   
		Межі розгляду  матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		За змістом ст. 433 КПК України,  суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. При перевірці доводів касаційної скарги суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. 
		Згідно ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване  судове рішення.
		Мотиви  Суду  
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності, обґрунтованості й вмотивованості рішення суду першої інстанції, що перевіряється в апеляційному порядку, тому, безумовно,  повинна відповідати  вимогам ст. 370 КПК України.
		Крім того, відповідно до ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Тобто, суд апеляційної інстанції має перевірити й проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, зіставити їх з наявними в справі матеріалами та дати на кожен доречний і важливий аргумент сторони вичерпну відповідь у своєму рішенні. 
		Зазначених вимог кримінального процесуального закону апеляційний суд не дотримався.
		Доводи захисника та прокурора про невиконання апеляційним судом при новому розгляді вказівок суду касаційної інстанції, що викладені в постанові Верховного Суду  від 16 березня  2023 року, також  заслуговують на увагу. 
		Частинами 1, 2 ст. 439 КПК України передбачено, що після скасування ухвали судом касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в  іншому складі суду, а вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді.
		Вказаним правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону допущених судом апеляційної інстанції у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду судом касаційної інстанції не ухвалюється кінцеве рішення у кримінальному провадженні.
		Тому, під час нового розгляду, апеляційний суд хоча і розглядає справу у  звичайному порядку, однак при цьому обов`язковою умовою є виконання вказівок суду касаційної інстанції, адже їх ігнорування є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. 
		Із матеріалів кримінального провадження убачається, що Верховний Суд у  своєму рішенні від 16 березня 2023 року, скасовуючи ухвалу Вінницького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року щодо  ОСОБА_7 та, призначаючи новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції, крім іншого, вказував на необхідність перевірити доводи апеляційних скарг сторони захисту про  істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та недопустимість доказів, а сторони обвинувачення про неправильне застосування положень ч.5 ст.72 КК України.
		Натомість, суд апеляційної інстанції при новому розгляді, не виконав вказівки суду касаційної інстанції, вибірково дав відповіді лише на декілька доводів апеляційних скарг сторони захисту,  а щодо решти, які дав вказівку перевірити суд касаційної інстанції, взагалі не висловився. 
		Як убачається з апеляційних скарг та доповнень до них, сторона захисту зазначала про те, що суд першої інстанції  не конкретизував чим супроводжувалось грубе порушення громадського порядку ОСОБА_7 особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, а зазначив у вироку обидві ознаки. Попри це суд апеляційної інстанції   усунувся від  перевірки наведеного.      
		З судових рішень убачається, що ОСОБА_7   визнаний винуватим у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та винятковим цинізмом. Однак це не відповідає встановленим судами фактичним обставинам справи.
		Суд звертає увагу, що з об`єктивної сторони хуліганство може  супроводжуватись особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Тобто  в діях особи можуть бути  дві  ознаки одночасно (які не є тотожними)  або лише  одна з них.  
		За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, пошкодженням майна, що дійсно встановили суди в діях засудженого.  
		Натомість під винятковим цинізмом слід розуміти зневагу нормами суспільної моральності, наприклад, груба непристойність, прояв безсоромності, знущання над хворими, дітьми, особою похилого віку, тощо. Проте, жодна із зазначених дій засудженому органом досудового розслідування інкримінована не була і в судовому засіданні не встановлена. На що  суд апеляційної інстанції  взагалі увагу не звернув, а лише продублював вирок місцевого суду в цій частині.  
		Крім того,  апеляційний суд жодним чином не відреагував на  доводи сторони захисту пронедопустимість протоколів слідчих експериментів зі свідками та потерпілим через  не відповідність протоколів слідчих дій вимогам ст. 104 КПК України. Цей суд формально вказав, що всі зібрані у провадженні докази були ретельно досліджені та оцінені місцевим судом відповідно до ст.94 КПК України. Однак, не спростував тверджень захисту щодо недопустимості конкретних доказів.
		Також адвокат наголошувала на порушенні місцевим судом принципу безпосередності дослідження доказів тому, що суд у вироку послався на показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та потерпілого ОСОБА_8 , надані ними під час проведення слідчих експериментів, а не їх показання, отримані безпосередньо в суді. Однак, суд апеляційної інстанції  в ухвалі  не навів мотивів на спростування цих доводів.  
		Разом із тим, сторона захисту вказувала про те, що місцевий суд всупереч норм                ст. 337 КПК України вийшов за межі обвинувачення, висунутого ОСОБА_16    за ч.1 ст.121 КК України, оскільки визнав стан алкогольного сп`яніння обставиною, яка обтяжує покарання засудженого,  щодо всіх кримінальних правопорушень, при тому, що за  ч. 1 ст. 121 КК України ця обставина органом досудового розслідування не інкримінувалась. Також в обвинувальному акті не зазначалось про неприязні відносини, які виникли в результаті сварки та взаємних нецензурних образ.  Проте, суд апеляційної інстанції усунувся від перевірки наведеного та у своєму рішенні взагалі не виклав власних висновків з цього приводу.
		Між тим,  адвокат вказувала про неконкретність пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, однак апеляційний суд  в ухвалі   відповідей на цей довід також не дав.  
		Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що суд апеляційної інстанції в ухвалі зобов`язаний проаналізувати всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою (стаття 419 КПК України). Чого у даному кримінальному провадженні зроблено не було. 
		Що стосується доводів касаційної скарги сторони обвинувачення  про неправильне застосування апеляційним судом положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 18.05.2017) та безпідставне зарахування ОСОБА_7 у строк покарання  періоду попереднього ув`язнення з 20 січня 2022 року по день набрання вироком  законної сили, з розрахунку день за два,  то вони теж є слушними. 
		Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у  постанові від 29 серпня 2018 року ( справа № 663/537/17),  вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це зазначено у ч. ч. 2 і 3 ст. 4 КК України.
		Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом N 2046-VIII, то застосуванню підлягає  ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону N 838-VIII від 18.05.2017 (день за два).  
		Водночас якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону N 2046-VIII (день за день).  
		У цьому кримінальному провадженні вироком  суду першої інстанції, з-поміж іншого, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_7 було зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 20 січня 2022  року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. 
		Переглянувши вирок за апеляційними скаргами прокурора та захисника, суд апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застсування закону України про кримінальну відповідальність, змінив рішення місцевого суду в частині зарахування строку попереднього увязнення у строк покарання й зарахував ОСОБА_7 , зокрема, період попереднього ув`язнення з 20 січня 2022  року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України  в редакції Закону №838-VІІІ від 18.05.2017.
		Як убачається з апеляційної скарги сторони обвинувачення, прокурор в апеляційній скарзі чітко зазначав, що 20 січня 2022 року ОСОБА_7  на підставі ухвали суду було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах  кримінального провадження  № 12022020160000025, за його обвинуваченням  у вчиненні 19 та 20 січня 2022 рокукримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.296, ч.1 ст.345, ч.2 ст.345 КК України, тобто після 21 червня 2017 року. 
		На момент затримання, а саме станом на 20 січня 2022 року, до ОСОБА_7 не застосовувались заходи попереднього ув`язнення тому, що у кримінальному провадженні №12014020220000149 від 11 березня 2014 року  за ч.1 ст.121 КК України обвинувачений перебував в місцях попереднього ув`язнення лише  з 15.12.2014 по 16.12.2014 та з 12.09.2020 по 07.10.2020, коли йому було змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на заставу. 
		Обвинувальні акти у вказаних кримінальних провадженнях надійшли до суду в різний час та лише в ході судового розгляду були об`єднані в одне провадження  на підставі ухвали суду від 15 березня 2022 року .   
		Однак вказані обставини взагалі залишились поза увагою суду апеляційної інстанції. 
		Таким чином,  суд апеляційної інстанції, застосувавши положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону N 838-VIII від 18.05.2017 до періоду з 20 січня 2022  року по день набрання вироком законної сили, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність (  ст.413 КПК України). 
		Приймаючи таке рішення, апеляційний суд під час нового розгляду  всупереч вимог  ст.439 КПК України   не виконав вказівки  Верховного Суду про необхідність  перевірити аналогічні доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування положень ч.5 ст.72 КК України, а лише продублював попередню ухвалу, яка була скасована.     
		Отже, під час перегляду вироку місцевого суду щодо ОСОБА_7 апеляційний суд допустив  порушення вимог кримінального процесуального закону, які  відповідно до ст. 412 КПК України є істотними, а також неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність,  що у відповідності з вимогами пунктів 1,2 ч.1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування ухвали апеляційного суду.     
		Під час нового розгляду апеляційному суду слід урахувати наведене, усунути допущені порушення, належним чином розглянути апеляційні скарги сторін обвинувачення та  захисту, дати обґрунтовані відповіді на всі доводи апеляційних скарг, за наслідками апеляційного розгляду ухвалити законне та належним чином вмотивоване рішення.
		За таких обставин касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а касаційна скарга захисника  - часткового задоволення. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.
		З метою забезпечення можливості апеляційного розгляду та попередження ризику переховування ОСОБА_7   від суду, із урахуванням ухваленого щодо нього обвинувального вироку місцевого суду за ч.1 ст.121, ч. 1 ст.296, ч.1 ст.345,                                    ч.2 ст.345 КК України, тяжкості інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень та конкретних обставин скоєного, колегія суддів вважає за необхідне обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів. 
		З цих підстав та, керуючись статтями 434, 436, 438,441,442  КПК України, Суд ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, а касаційну скаргу прокурора задовольнити. 
		Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів,  а саме до 21 червня 2025 року. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не  підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                                  ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...