Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/762/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 29.04.2025
Номер судового провадження: 51-134км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021121040000044

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 390/762/21
		провадження № 51-134 км 25
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 , 
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання           ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		захисника                                                  ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		засудженої                                              ОСОБА_7 ,
		потерпілої                                                 ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
		представника потерпілої                      ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженої ОСОБА_7 на вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 березня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року щодо 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Кіровограда, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 ,
		засудженої за вчинення злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, і
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст прийнятих судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 березня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
		Вирішено інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.
		Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Суди попередніх інстанцій визнали винуватою ОСОБА_7 у тому, що вона 19 лютого 2021 року приблизно о 23:00 у буд. АДРЕСА_2 обухом сокири заподіяла не менше 13 травматичних ударів в ділянку голови ОСОБА_10 , який в той час лежав на дивані, чим заподіяла останньому тяжкі тілесні ушкодження. Надалі ОСОБА_7 21 лютого 2021 року відтягнула його до приміщення підвалу, де він помер.
		Вимоги касаційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них
		У касаційних скаргах захисник та засудженапосилаються на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості, просять скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Касаційна скарга захисника обґрунтована твердженнями про те, що:
		- дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковані, оскільки вона перебувала у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК), зумовленого жорстоким поводженням з нею та її дітьми;
		- вчинене в стані сильного душевного хвилювання вбивство кваліфікується лише за ст. 116 КК навіть за наявності ознак особливої жорстокості;
		- не було допитано свідка ОСОБА_11 ;
		- не враховано позицію сторони захисту про те, що при такій кількості заподіяних травм потерпілий помер би відразу, а не пересувався б по дворі наступного дня, як повідомила ОСОБА_11 ;
		- залишено поза увагою факти систематичного вчинення домашнього насильства з боку ОСОБА_12 ;
		- порушено принцип справедливості судового розгляду;
		- за наявності кількох пом`якшуючих обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, засудженій призначено надто суворе покарання.
		Засуджена стверджує, що:
		- місцевий суд неправильно встановив спрямованість її умислу, а тому кваліфікація її дій є невмотивованою;
		- вона діяла з неконкретизованим умислом, щоб зупинити агресивні дії ОСОБА_12 , що підтверджується показаннями ОСОБА_13 ;
		- той факт, що після спричинення потерпілому тілесних ушкоджень він ще був живий одну-дві доби, вказує на відсутність прямого умислу на його вбивство;
		- мотиву для вбивства у неї не було, а потерпілий застосовував щодо неї сильні душевні образи;
		- було порушено її право на захист, оскільки суд відхилив доводи про її перебування у стані сильного душевного хвилювання;
		- не було враховано факту притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності за домашнє насильство та докази сторони захисту, зокрема показання свідків та її власні, а також факту перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння;
		- залишено поза увагою пояснення експерта, згідно з якими поставлено під сумнів умисел на умисне вбивство потерпілого;
		- не встановлено пом`якшуючих покарання обставин.
		Прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав заперечення на касаційні скарги сторони захисту, в яких просив залишити без зміни оскаржувані судові рішення, а касаційні скарги - без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні:
		- сторона захисту підтримала вимоги касаційних скарг та просила їх задовольнити;
		- прокурор, потерпіла та її представник заперечили касаційні скарги та просили відмовити у їх задоволенні.
		Мотиви Суду
		Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Отже, при розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		У касаційних скаргах сторона захисту стверджує про відсутність умислу засудженої на вбивство потерпілого.
		Колегія суддів вважає необґрунтованими наведені аргументи.
		Стороною обвинувачення ОСОБА_7 було пред`явлено обвинувачення в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, вчиненому з особливою жорстокістю (п. 4 ч. 2 ст. 115 КК).
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав доведеним пред`явлене обвинувачення та з посиланням на досліджені докази визнав правильною правову кваліфікацію дій засудженої.
		У вироку місцевий суд встановив, що  ОСОБА_7 заподіяла потерпілому щонайменше 13 травматичних ударів обухом сокири, після чого протягом тривалого часу не надавала йому медичної допомоги, не повідомила про вчинений злочин, а ізолюючою стрічкою зафіксувала нижні та верхні кінцівки ОСОБА_12 , відтягнула його до підвалу, розмістивши тіло на східцях, зачинила підвал ключем, де останній помер та був знайдений фактично через дві доби після спричинення йому тілесних ушкоджень засудженою.
		Суди попередніх інстанцій врахували знаряддя вчинення злочину, а саме - сокиру, обухом якої ОСОБА_7 заподіяла ОСОБА_12 13 ударів в ділянку голови, а згідно з висновком судово-медичної експертизи від 16 квітня 2021 року №298 його смерть настала від відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася, зокрема переломами кісток склепіння і основи черепа. Ушкодження, виявлені на трупі ОСОБА_12 , мають прижиттєвий характер. Експерт зазначив, що після спричинення сукупності тілесних ушкоджень потерпілий жив деякий проміжок часу, який може відповідати 1-2 добам.
		Сама ж засуджена у своїх показаннях місцевому суду не заперечувала факту заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень в голову, однак стверджувала, що їх кількість була меншою, ніж визначено висновком експертизи.
		Завдання потерпілому неодноразових ударів в голову з силою, яка зумовила переломи кісток черепа, свідчать про прямий умисел засудженої на вбивство ОСОБА_12 .
		Також суд першої інстанції з покликанням на показання засудженої та результати проведеного у встановленому КПК порядку слідчого експерименту за її участю встановив, що ніхто, окрім ОСОБА_7 не заподіював тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .
		Погодившись із правовою оцінкою дій засудженої, наданою стороною обвинувачення в обвинувальному акті, суди попередніх інстанцій також врахували те, що остання намагалася знищити сліди злочину, прибрала житловий будинок, в якому відбулася інкримінована їй подія, та намагалася зникнути з місця вчинення вбивства, однак була зупинена працівниками поліції.
		Версія сторони захисту про перебування ОСОБА_7 у стані сильного душевного хвилювання під час інкримінованих подій була предметом оцінки судів попередніх інстанцій, які вмотивовано її відхилили.
		Судам було відомо про притягнення ОСОБА_12 до адміністративної відповідальності за домашнє насильство економічного характеру (постанови від 18 вересня 2020 року, а. с. 268, Т. 2).
		Однак засуджена стверджує про домашнє насильство сексуального та психологічного характеру, яке за матеріалами розглядуваної справи не підтверджується. Зокрема йдеться про насильство сексуального характеру щодо неї та доньки.
		Суди у цьому провадженні допитали як саму дитину, так і низку свідків з метою з`ясування інформації про факти домашнього насильства з боку ОСОБА_12 .
		Однак як допитані свідки, так і дитина не підтвердили таких фактів, а навпаки спростували їх. Малолітня дочка ОСОБА_7 зазначала, що потерпілий їх не ображав, їм було нормально з ним, як з батьком. Також дівчинка не повідомляла про те, що потерпілий погрожував їй сексуально, домагався її чи проявляв агресивну поведінку в інший спосіб.
		Також з дослідженого місцевим судом висновку судової психологічної експертизи від 10 серпня 2021 року № 2186/2187/21-27 вбачається, що у засудженої не виявлено комплекс ознак, який би вказував на ймовірність постійного фізичного та сексуального насильства зі сторони ОСОБА_12 щодо неї.
		Тому Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій в судових рішеннях, що доводи засудженої про те, що вона захищалася від домашнього насильства з боку потерпілого не знайшли свого підтвердження.
		Сторона захисту вважає, що засуджена діяла в стані сильного душевного хвилювання, з неконкретизованим умислом, не мала бажання вбити потерпілого. 
		Суд нагадує, що стан сильного душевного хвилювання характеризується раптовістю, а факторами, які його можуть викликати є, зокрема, фізичне, психологічне насильство, систематичне знущання, тяжка образа тощо.
		Під час слідчого експерименту засуджена вказувала, що сокиру взяла в коридорі, а потерпілий в цей час перебував в іншій кімнаті.
		Тобто ОСОБА_7 діяла не раптово, а цілеспрямовано, проходячи через коридор, взяла сокиру, зайшла в кімнату, де на дивані перебував потерпілий та заподіяла йому численні удари в голову.
		Одразу після спричинення ударів сокирою по голові ОСОБА_12 засуджена не звернулася до правоохоронних органів з повідомленням про застосування насильства щодо неї або ж доньки, не покликала родичів чи сусідів на допомогу, не повідомила про те, що спричинила потерпілому низку ударів. Натомість вона залишила останнього у безпорадному стані, а родичам, які телефонували ОСОБА_12 повідомляла різну інформацію щодо його місцеперебування, однак жодним чином не згадувала ні про будь які домагання щодо неї, ні про спричинення потерпілому ударів сокирою.
		З урахуванням поведінки засудженої як під час, так і після вчинення низки ударів сокирою у життєвоважливий орган (голову) потерпілого, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про відсутність підстав у цьому провадженні для кваліфікації дій засудженої як вбивства, вчиненого в стані сильного душевного хвилювання, так і про відсутність підстав стверджувати, що засуджена спричинила відповідні удари захищаючись від сексуальних домагань з боку ОСОБА_12 .
		Колегія суддів вважає, що встановлені у цьому кримінальному провадженні характер і послідовність дій ОСОБА_7 , її поведінка під час вчинення злочину та після цього, знаряддя вчинення злочину - сокира, заподіяння нею цілеспрямованих ударів у життєво важливий орган потерпілого - голову вказують на те, що засуджена діяла із прямим умислом на позбавлення життя ОСОБА_12 та вчинила всі необхідні дії для цього.
		Факт перебування чи неперебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння не впливає на кримінально правову оцінку дій засудженої. Окрім цього, у цьому кримінальному провадженні на підставі експертних досліджень було встановлено відсутність спиртів у крові, гематомі та сечі потерпілого.
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_7 наявний склад злочину, за яким її засуджено.
		Доводи захисника про те, що не було допитано ОСОБА_11 , яка звернулася до правоохоронного органу про зникнення нерідного батька ОСОБА_12 . Суд відхиляє. Адже ОСОБА_11 була заявником у цьому провадженні, на момент вчинення кримінально-караних дій щодо ОСОБА_12 перебувала в іншій області, повідомила про зникнення потерпілого, оскільки не могла до нього додзвонитися, а тому твердження судів про те, що вона не була очевидцем інкримінованих засудженій подій, є обґрунтованими. 
		У цьому провадженні винуватість засудженої підтверджується сукупністю достатніх доказів, які є взаємодоповнюючими та належними й допустимими. Винуватість засудженої доведено цією сукупністю доказів поза розумним сумнівом.
		Щодо незгоди сторони захисту із покаранням, призначеним ОСОБА_7 за п. 4  ч. 2 ст. 115 КК через його суворість Суд зазначає таке.
		За змістом ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Під час призначення покарання засудженій судами було враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким, обставини його вчинення (13 ударів сокирою у життєво важливий орган - голову), її посткримінальну поведінку (вчиняла заходи приховування тіла потерпілого та висувала різні версії щодо його зникнення), інформацію про особу винної, яка за місцем проживання характеризується посередньо, незаміжня, має двох дітей, які перебувають під опікою бабусі, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судима.
		Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання засудженої, встановлено не було.
		Санкція п. 4 ч. 2 ст. 115 КК альтернативно передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна у випадку, передбаченому пунктом 6 частини другої цієї статті.
		Місцевий суд, з яким вмотивовано погодився апеляційний суд, з метою виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів у межах санкції кваліфікованого злочину, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 115 КК, призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, тобто обрав строкову міру покарання.
		Отже, за своїм видом та розміром призначене ОСОБА_7 покарання є необхідним та достатнім, і відповідає вимогам статей 50, 65 КК. Підстав вважати це покарання  явно несправедливим через суворість колегія суддів не вбачає.
		Таким чином, за наслідками касаційного розгляду істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості,колегією суддів не встановлено.
		Оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та відповідають визначеним КПК вимогам щодо них.
		Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
		УХВАЛИВ:
		Вирок Кіровського районного суду міста Кіровограда від 26 березня 2024 року та ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника та засудженої - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                                  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...