Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 699/673/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 24.04.2025
Номер судового провадження: 51-5359км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022250380000079

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 699/673/22
		провадження № 51-5359км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                     ОСОБА_5 , 
		захисника                                                    ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_6  на вирок Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250380000079, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Корсунь-Шевченківського Черкаської області, який зареєстрований та проживає в тому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ), 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і виправдано в зв`язку з недоведенням того, що кримінальне правопорушення вчинено ним.
		Органом досудового розслідування  ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за таких обставин.
		У не встановлений досудовим слідством час та місці, діючи умисно, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_7 придбав пістолет, який згідно з висновком експерта від 31 березня 2022 року № СЕ-19/124-22/2630-БЛ, є гладкоствольною короткоствольною вогнепальною зброєю, пістолетом «Ekol», моделі «Major», промисловий номер НОМЕР_1 , промислового виробництва фірми «Voltran Ltd», Туреччина, калібру 9 мм Р.А.К., в конструкцію якого саморобним способом внесені зміни шляхом видалення захисних елементів у каналі ствола, заглушення газовідвідного отвору та дефекту спускового механізму, придатний для здійснення пострілів пістолетними шумовими, газовими патронами і для стрільби патроном роздільного спорядження (куля, картеч тощо діаметром до 7,3 мм), використовуючи при цьому штатні газові чи холості патрони, а також 12 патронів, які згідно із зазначеним висновком експерта є боєприпасами (один патрон промислового виробництва «Сафарі», м. Дніпропетровськ; шість патронів промислового виробництва «Zbroia», м. Харків; один патрон промислового виробництва «Ерма-Інтер», м. Корсунь; два патрони промислового виробництва «Шмайсер», м. Вишневе; два патрони, споряджені промисловим способом кулею, виготовленою з полімерного матеріалу, який за властивостями нагадує гуму, та пороховим зарядом, капсульованих гільз шумових (холостих) патронів; одна гільза промислового виробництва «Yavascalar A.S.», Туреччина; одна гільза промислового виробництва «Sellier & Bellot», Чехія). Указані патрони придатні до стрільби, при цьому кулі мають достатню вражаючу здатність для заподіяння людині небезпечних для життя або смертельних ушкоджень, та один патрон, який відповідно до висновку експерта від 24 травня 2022 року СЕ-19/124-22/2639-БЛ є боєприпасом до нарізної вогнепальної зброї - 5,45 мм малоімпульсним патроном зразка 1974 року, споряджений кулею зі стальним осердям (7Н6, 7Н6М), промислового виробництва «Луганського патронного заводу» м. Луганськ, які зберігав за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , до моменту проведення там огляду 30 березня 2022 року з 22:58 по 00:35, під час якого їх було виявлено та вилучено.
		Виправдовуючи ОСОБА_7 , суд першої інстанції дійшов висновку, що сторона обвинувачення не надала суду належних, допустимих і достовірних доказів, що обвинувачений носив, придбав та зберігав за місцем свого проживання вогнепальну зброю і бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
		Черкаський апеляційний суд вироком від 10 вересня 2024 року апеляційну скаргу прокурора Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнив частково. Скасував вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 16 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 та ухвалив новий, яким визнав останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ст. 75 КК України ухвалив звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покласти на нього обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Вирішено питання стосовно судових витрат і речових доказів.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок апеляційного суду стосовно  ОСОБА_7 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає законним вирок місцевого суду. Погоджується з рішенням суду першої інстанції про визнання недопустимим доказом протоколу обшуку за місцем проживання підзахисного. 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 просить вирок апеляційного суду змінити, залишивши чинним вирок місцевого суду. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що мав намір засобами телефонного зв`язку невідкладно повідомити представника органу влади про виявлення предметів, схожих на зброю, та набоїв у квартирі, яку  винаймав. Зазначає, що суди не застосували закону, який підлягав застосуванню, а саме Закону України від 03 березня 2022 року № 2114-ІХ «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», а також приписів ст. 65 Конституції України та ч. 3 ст. 263 КК України. Вважає, що його дії підпадають під п. 3 ст. 263 КК України. Погоджується з рішенням місцевого суду про визнання недопустимим доказом протоколу огляду місця події. Зазначає, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела суду, що свідок ОСОБА_9 добровільно надала дозвіл на огляд житлового приміщення, як не доведено і факту того, що працівники поліції не знаходилися в цьому житлі до початку проведення обшуку. Стверджує, що поняті, які були присутні під час огляду місця події, пояснили, що у їх присутності ОСОБА_9 заяву не писала; з відео не вбачається, що зазначена особа писала заяву (з відеозапису цієї процесуальної дії вбачається, як слідчі запитують ОСОБА_9 , чи готова вона написати таку заяву). Стверджує, що всупереч вимогам кримінального процесуального закону перед початком слідчої дії понятим і володільцю майна не було роз`яснено їхніх процесуальних прав та обов`язків. Зазначає, що під час огляду фактично проводився допит свідка ОСОБА_9 , при цьому їй не було роз`яснено як свідку її прав, у тому числі на присутність адвоката під час допиту і можливість відмовитися від показань на підставі ст. 63 Конституції України, що підтверджується відеозаписом слідчої дії. Стверджує, що на момент проведення обшуку ОСОБА_9 виповнилося повних 18 років, а не 21, як  помилково зазначено в матеріалах кримінального провадження.
		У запереченнях на касаційні скарги засудженого і його захисника прокурор ОСОБА_10 просить вирок апеляційного суду стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги  засудженого і його захисника - без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційні скарги.   
		Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційних скарг засудженого ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_6 .   
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції, зокрема, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Згідно з положенням ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Відповідно до положень статей 404, 407, 420 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю чи частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням ст. 409 КПК України. 
		Вирішуючи питання про зміну або скасування вироку суду першої інстанції, апеляційний суд має враховувати приписи статей 408, 420 КПК України.
		Згідно зі ст. 370 КПК України вирок апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, відповідати вимогам, зазначеним у статтях 374, 420 цього Кодексу.
		За приписами ч. 2 ст. 420 КПК України вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у ньому зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
		Зі змісту вказаних норм та статей 7, 404 КПК України, у їх взаємозв`язку убачається, що суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, а також аргументи, наведені стороною захисту під час апеляційного провадження, дати на все вичерпну відповідь й у випадку незгоди з ними зазначити підстави їх необґрунтованості.
		Під час перегляду вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 апеляційний суд  не дотримався зазначених вимог.
		Доводи засудженого  ОСОБА_7 і його захисника про те, що апеляційний суд, переглядаючи матеріали цього кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, є слушними.
		Як убачається з вироку від 16 березня 2023 року, визнаючи протокол огляду місця події за місцем проживання обвинуваченого від 30 березня 2022 року, який по суті являється протоколом обшуку і ключовим доказом сторони обвинувачення, недопустимим доказом, місцевий суд послався на те, що слідчий проводив обшук фактично без дозволу власника майна, без ухвали слідчого судді до проведення обшуку, за відсутності невідкладних випадків (при цьому обвинувачений, як було встановлено судом фактично без складання протоколу затримання, знаходився в приміщенні поліції) та до внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, а саме: зберігання ОСОБА_7 зброї за місцем проживання, до ЄРДР. Всі інші докази за правилами «плодів отруйного дерева» місцевий суд також визнав недопустимими доказами.
		 
		 
		Суд апеляційної інстанції, перевіряючи матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, не погодився з рішенням місцевого суду та скасував його, ухваливши обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 .
		У своєму рішенні апеляційний суд зазначив, що посилання суду першої інстанції на те, що заява про добровільну згоду на огляд житла мала бути написана до початку проведення такої слідчої дії, не вбачається з положень процесуального закону, якими лише передбачено виникнення права слідчого чи прокурора на проникнення до житла і проведення в ньому обшуку, зокрема у випадку згоди власника житла чи іншого володільця; усна згода ОСОБА_11 зафіксована відеозаписом до протоколу огляду місця події від 30 березня 2022 року. При цьому, апеляційний суд погодився з посиланням суду першої інстанції про допущене органом досудового розслідування порушення вимог процесуального закону при проведенні огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_7 , що виразилося у не роз`ясненні учасникам слідчої дії їхніх прав та обов`язків. Однак, це порушення вимог процесуального закону апеляційний суд не визнав істотним.
		Суд апеляційної інстанції вважав, що огляд місця події від 30 березня 2022 року, що фактично є обшуком, проведено у спосіб, передбачений КПК України, та за наявності для цього підстав, тому не визнав протокол цієї слідчої дії недопустимим доказом.
		Оскільки суд апеляційної інстанції визнав належним і допустимим доказом протокол огляду місця події від 30 березня 2023 року, то і висновки експертів від 29 травня 2022 року № СЕ-19/124/22/2639-БЛ та від 31 березня 2022 року № СЕ-19/124/22/2630-БЛ, предметом дослідження яких були вогнепальна зброя та бойові припаси, вилучені під час огляду за місцем проживання ОСОБА_7 , також визнано такими, що відповідають критеріям, передбачених статтями 85, 86 КПК України. 
		Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з таким висновком апеляційного суду та зазначає таке. 
		Стаття 94 КПК України вимагає від суду оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності; жоден доказ немає для суду наперед встановленої сили.
		Якщо сторони ставлять під сумнів, що обставини, за яких доказ було отримано, відповідають вимогам закону, суд зобов`язаний переконатися, чи не порушені правила його допустимості, у тому числі, чи дотримана процедура та гарантії, надані учасникам процесу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Це положення надає суду дискреційні повноваження стосовно визначення того, чи є відповідні порушення істотними.
		Частина 2 цієї ж статті містить перелік порушень, які законодавець у будь-якому разі вважає істотними порушеннями прав людини та основоположних свобод. 
		Стаття 86 КПК України установлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною третьою цієї статті.
		Відповідно до ч. 3 ст. 233 КПК України слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, огляд місця події було проведено з 22:58 30 березня 2022 року до 00:35 31 березня 2022 року. 
		31 березня 2022 року ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області було надано дозвіл на проведення вже проведеного 30 березня 2022 року  без дозволу власника приміщення ОСОБА_12 обшуку житла за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.к.п. 122, 123).
		Як правильно встановлено судом першої інстанції, фактично за місцем проживання обвинуваченого був проведений обшук (що було підтверджено ухвалою слідчого судді про дозвіл на проведення обшуку) та наявністю іншого протоколу огляду місця події - автомобіля обвинуваченого, де він зберігав зброю, яку добровільно видав.
		Місцевий суд, визнаючи протокол огляду місця події від 30 березня 2022 року недопустимим доказом, зазначив, що:
		- під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела суду, що ОСОБА_13 добровільно надавала дозвіл на огляд цього житла і що працівники поліції не знаходилися в цьому житлі до проведення обшуку. ОСОБА_13 показала суду, що працівники поліції знаходилися в квартирі, де вона мешкала ще до проведення огляду (обшуку), вони її примусили написати заяву про дозвіл на огляд. Поняті, які були присутні під час обшуку, пояснили, що в їх присутності ОСОБА_13 заяву не писала (на відеозаписі також видно, що зазначена особа заяву не писала, при цьому на відеозаписі слідчий запитує останню, чи готова вона написати таку заяву). Заява, яка є в матеріалах справи від імені ОСОБА_13 датована 30 березня 2022 року, тобто ОСОБА_13 дійсно писала заяву до обшуку і, зважаючи на показання понятих про те, що відеозапис було включено з самого початку слідчої дії, остання писала заяву посадовій особі поліції до проведення обшуку і посадові особи поліції фактично знаходилися у житлі обвинуваченого до проведення обшуку; 
		- перед початком слідчої дії понятим та володільцю майна не роз`яснювалися їхні процесуальні права та обов`язки, що підтверджується відеозаписом;
		- під час проведення слідчої дії слідчий фактично проводив допит свідка ОСОБА_13 , не роз`яснивши їй права як свідка, в тому числі на присутність адвоката під час допиту і можливість відмовитися від показів на підставі ст. 63 Конституції України, що також підтверджується відеозаписом; 
		- свідок ОСОБА_13 під час свого допиту у суді заявила, що протокол учасники справи фактично не підписували, що підтверджується відеозаписом до слідчої дії;
		 - на початку слідчої дії слідчий не повідомляв учасникам справи про те, що ведеться відеозапис слідчої дії і яким засобом, а повідомив тільки перед ознайомленням з протоколом.
		З урахуванням вищезазначеного, висновок апеляційного суду про те, що протокол огляду місця події є допустимим доказом, є передчасним.
		Як убачається зі змісту вироку суду апеляційної інстанції, останній належним чином не спростував висновки місцевого суду про те, що сторона обвинувачення не надала суду доказів того, що зброя не належала іншій особі - попередньому користувачу квартири, власникам, документів перевірки належності вилученої зброї за заводськими номерами.
		З огляду на зазначене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що вимоги касаційної скарги засудженого ОСОБА_7 підлягають задоволенню частково, а захисника ОСОБА_6 - задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанцій відповідно до положень ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції суд, використовуючи всі процесуальні можливості, керуючись вимогами процесуального закону, повинен ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково. Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити.
		Вирок Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року стосовно  ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...