Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/1678/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 05.05.2025. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/338/44/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024096120000068

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		Справа № 338/1678/24
		02 травня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області 
		в складі : головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю : секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілої ОСОБА_4 ,
		представників потерпілої ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани кримінальне провадження №12024096120000068 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Тополине Високопільського району Херсонської області, жителя АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, розлученого, пенсіонера, інваліда першої групи, раніше не судимого, громадянина України,
		за ч. 1 ст. 125 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
		ОСОБА_8 умисно спричинив легкі тілесні ушкодження ОСОБА_4 .
		Кримінальне правопорушення скоєно за таких обставин.
		Близько 14години 20хвилин 10листопада 2024року, неподалік домогосподарства АДРЕСА_1 , між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , на ґрунті існуючих неприязних відносин, виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_8 вирішив спричинити тілесні ушкодження ОСОБА_4 .
		Діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що перед ним знаходиться його односельчанка ОСОБА_4 , ОСОБА_8 наніс останній дерев`яною палицею, за допомогою якої пересувається, та руками декілька ударів по тулубу та верхніх кінцівках. Унаслідок умисних дій ОСОБА_8 потерпілій ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянках лівої руки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		 
		ІІ. Позиція обвинуваченого та потерпілого у кримінальному провадженні.
		Допитаний всудовому засіданніобвинувачений  ОСОБА_8 свою вину в учиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав. Пояснив, що 10 листопада 2024 року він перебував в центрі села Луквиця, маючи надію, що зберуться жителі села для обговорення актуальних питань життєдіяльності їхнього населеного пункту, зокрема облаштування доріг. Разом з ним була його колишня дружина ОСОБА_9 , яка супроводжувала його, бо він є незрячою особою, інвалідом першої групи по зору. До них підійшла ОСОБА_4 , почала його ображати, що призвело до словесної перепалки з нею. Також він чув присутність інших людей, які підтримували ОСОБА_4 та також його ображали. Серед людей, які його обзивали, була дружина старости їхнього села ОСОБА_10 ОСОБА_11 . Оскільки він часто критикує діяльність ОСОБА_10 на посаді старости села, з самим старостою та з його родиною він перебуває у неприязних відносинах. Оскільки ситуація була напружена, він переживав, що присутні можуть його побити, з метою самозахисту він почав розмахувати дерев`яною палицею, на яку опирається при ходьбі. В той час хтось із присутніх намагався вирвати з рук його палицю, він не давав це зробити, відбувалася тяганина, хтось із присутніх наносив йому удари по голові та тілу. Через деякий час приїхав староста ОСОБА_10 , кричав на нього, погрожував йому. Також через деякий час приїхали працівники поліції, яким він розповів про конфлікт. Він також чув як потерпіла говорила, що він її побив. 
		Вказав, що жодних ударів потерпілій не наносив, тілесних ушкоджень їй не завдавав, а такі ушкодження вона могла отримати тоді, коли намагалася вирвати у нього палицю та штовхала його.
		Вважає, що конфлікт спровокував староста села, який намовив односельців почати конфлікт, щоб надалі незаконно притягнути його до кримінальної відповідальності. Крім того вважає неправдивими свідчення потерпілої та свідків, які перебувають в родинних відносинах із старостою та під його впливом.
		Звинувачення у вчиненні інкримінованих йому дій вважає безпідставними і не обґрунтованими, а тому просить його виправдати.
		Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду повідомила, що попередньо конфліктів з ОСОБА_8 не мала, однак її обурювала позиція обвинуваченого, який ініціював вирішення дріб`язкових питань у селі під час воєнного стану в Україні.
		Близько 14 години 10 листопада 2024 року, ідучи з кладовища, де похований загиблий на війні з росією її син, потерпіла побачила ОСОБА_8 , який вкотре збирав збори, й вирішила підійти до нього та висловити свої зауваження. Підійшовши, вона сказала ОСОБА_8 , щоб той краще організував збори на потреби війська, звернула увагу на його байдужість щодо загиблих воїнів, на що обвинувачений почав нецензурно висловлюватись в її сторону, а надалі кілька разів вдарив палицею по лівій руці, а також кулаком по плечу. Їх розборонили жителі села, хтось з присутніх викликав поліцію та швидку допомогу. Внаслідок побиття їй було погано, медики надавали їй невідкладну допомогу. Має претензії до обвинуваченого матеріального та морального характеру, які буде вирішувати в порядку цивільного судочинства. Оскільки ОСОБА_8 вину не визнає, поводить себе зухвало, не попросив вибачення, то просить призначити йому суворе покарання. 
		 
		ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів.
		Незважаючи на невизнання своєї вини, вина обвинуваченого в учиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні сукупністю досліджених та перевірених у справі доказів.
		Зокрема,допитана всудовому засіданніяк свідок ОСОБА_12 дала показанняпро те,що вонапрацює продавцемв магазиніу селіЛуквиця.Близько 14години 10листопада 2024року,перебуваючи вприміщенні магазину,почула крикина вулиці,вийшовши,побачила конфліктміж ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .Оскільки  ОСОБА_8 був дужеагресивний,вона, ОСОБА_11 ,а такожколишня дружинаобвинуваченого  ОСОБА_9 ,намагалися відтягнути ОСОБА_8 від потерпілої.Під часконфлікту ОСОБА_8 вдарив дерев`яноюпалицею  ОСОБА_4 по лівій руці, а також вдарив кулаком у плече.
		Свідок ОСОБА_11 суду повідомила, що близько 14 години 10 листопада 2024 року вона проїжджала власним автомобілем по вул. Центральна в с. Луквиця й біля автобусної зупинки побачила конфлікт між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , який переріс у бійку. Під час бійки ОСОБА_8 наніс кілька ударів дерев`яним ціпком по руці потерпілої, а також наніс удар кулаком в плече останньої. Вона, ОСОБА_12 та ОСОБА_9 розбороняли обвинуваченого та потерпілу.
		Свідок ОСОБА_13 в судовомузасіданні далапоказання проте,що вонапроживає вцентральній частинісела Луквиця.В неділю10листопада 2024року,близько 14години,була всебе наподвір`ї йпочула крики ОСОБА_4 .Вона подивиласяв сторонусільської ради,й побачилаконфлікт між  ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , який намагалися припинити ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 . Через деякий час приїхали автомобілі поліції та швидкої допомоги. 
		Допитана всудовому засіданнісвідок ОСОБА_14 дала показанняпро те,що близько 14години 10листопада 2024року,перебуваючи усвоєї подруги,яка живеу центрісела Луквиця,почула крики.Вийшовши навулицю,вона побачилаконфлікт між  ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Вона зателефонувала до старости села Луквиці ОСОБА_10 та повідомила про конфлікт. Через кілька хвилин приїхав староста, а ще через невеликий проміжок часу приїхали автомобілі поліції та швидкої допомоги.
		Свідок ОСОБА_10 ,староста селаЛуквиця,суду пояснив,що близько14години 10листопада 2024року донього зателефонувала ОСОБА_14 та повідомилапро конфліктміж ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .Він сіву машинуй поїхавдо приміщеннясільської ради.Прибувши намісце,він побачив ОСОБА_8 ,який бувдуже агресивний,викрикав наусіх.Також були ОСОБА_4 , ОСОБА_12 ,  ОСОБА_11 ,  ОСОБА_14 , ОСОБА_9 . Потерпіла ОСОБА_4 йому повідомила, що її побив ОСОБА_8 , вона себе погано почуває, тому він викликав поліцію та швидку допомогу. Після прибуття, працівники поліції відбирали пояснення у присутніх, а медики надавали необхідну допомогу потерпілій. Наголосив, що ОСОБА_8 є конфліктною людиною, часто з надуманих приводів направляє різні скарги у різні інстанції, поводить себе зверхньо.
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні підтвердила, що близько 14 години 10 листопада 2024 року в центрі села Луквиця відбувся конфлікт між її колишнім чоловіком та потерпілою, яка намагалася забрати палицю у нього, вони тягнули палицю в різні сторони, однак вона не бачила, щоб ОСОБА_8 завдавав будь-яких ударів потерпілій. 
		Допитаний судомсвідок ОСОБА_15 дав показанняпро те,що 10листопада 2024року підчас чергуванняу складінаряду секторуреагування патрульноїполіції відділенняполіції №2(с-щеБогородчани)він разомз поліцейським  ОСОБА_16 виїжджали на виклик з приводу спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 у с. Луквиця. Зазначив, що після прибуття на місце, здійснювалася відеофіксація на його нагрудну камеру. Вказав, що ОСОБА_8 поводив себе агресивно, викрикав, висловлював погрози присутнім, в тому числі працівникам поліції. Під час спілкування з потерпілою остання повідомила, що ОСОБА_8 наніс їй кілька ударів палицею та рукою в ліву руку та плече. Також за ними прибула карета швидкої допомоги, медики якої надавали допомогу потерпілій.
		Аналогічні показанняв судовомузасіданні надавй свідок працівник сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) ОСОБА_16 .
		Свідок ОСОБА_17 суду повідомив,що він,як начальниксектору дізнання відділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) здійснював дізнання у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст.125 КК України. Вказав, що ним було долучено диск з відеозаписом, добровільно наданий потерпілою з відеокамери жительки села Луквиця ОСОБА_18 , на якому зафіксовано конфлікт між обвинуваченим та потерпілою, а також нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_4 . Оскільки на час провадження дізнання ОСОБА_18 виїхала за межі території України, то отримати добровільно від ОСОБА_18 відеозапис чи тимчасовий доступ до нього не було можливо. Також вказав, що відсутні були підстави для долучення до матеріалів кримінального провадження усього відеозапису з нагрудної камери працівника СРПП за весь робочий день, а долучено тільки той відеозапис, який стосувався обставин події кримінального правопорушення. Зазначив, що обвинувачений не сприяв розслідуванню проступку, перешкоджав завершенню кримінального провадження. Повідомив, що 06 грудня 2024 року він разом із прокурором ОСОБА_3 прибули за місцем проживання ОСОБА_8 , який, незважаючи на своє перебування в будинку, відмовився вийти та отримати обвинувальний акт й матеріали кримінального провадження, у зв`язку з чим вказані матеріали були залишені в ганку будинку ОСОБА_8 . Копію обвинувального акту також було вручено особисто захиснику. 
		Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 12024096120000068 зареєстроване за ч.1 ст.125 КК України та зазначено, що 10 листопада 2024 року до віділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) із заявою звернулася ОСОБА_4 про те, що близько 14 години 20 хвилин цього ж дня в центрі села Луквиця Дзвиняцької ТГ їй спричинив тілесні ушкодження односелець ОСОБА_19 (а.с.24).
		Згідно зпротоколом прийняттязаяви від10листопада 2024року  ОСОБА_4 повідомила орган поліції про те, що 10 листопада 2024 близько 14 години 20 хвилин в центрі села Луквиця Дзвиняцької ТГ її побив ОСОБА_19 (а.с.26).
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 14 листопада 2024 року з фототаблицями до нього начальник сектору дізнання віділення поліції № 2 (с-ще Богородчани) Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_17 оглянув територію навпроти приміщення сільської ради с.Луквиця, що знаходиться на вул.Центральна №37 в с.Луквиця, де ОСОБА_8 спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_4 (а.с.27-29).
		Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 14 листопада 2024 року № 63 у ОСОБА_4 виявлено синці в ділянках лівої руки, які можуть відповідати терміну, вказаному в постанові слідчого (тобто 10 листопада 2024 року), утворилися від дії тупих твердих предметів, могли утворитися при нанесенні ударів тупими твердими предметами в ділянки лівої руки і відноситься до легких тілесних ушкоджень (а.с.31-32).
		Протоколом перегляду відеозапису від 15 листопада 2024 року встановлено, що на нагрудну камеру поліцейського СРПП ОСОБА_15 зафіксовано прибуття працівників поліції на місце конфлікту між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в центрі села Луквиця. Під час спілкування потерпіла повідомляє, що їй спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_8 . ОСОБА_8 повідомляє працівнику поліції, що конфлікт спровокувала потерпіла (а.с.35).
		Під час проведення слідчих експериментів свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та потерпіла ОСОБА_4 детально розповіли та показали як ОСОБА_8 наніс тілесні ушкодження потерпілій 10 листопада 2024 року, що зафіксовано протоколами слідчих експериментів від 18 листопада 2024 року (а.с. 37-49).
		Протоколом огляду предмету та фототаблицею до нього від 14 листопада 2024 року зафіксовано огляд дерев`яної палиці, яку ОСОБА_8 постійно використовував під час ходьби, в тому числі й 10 листопада 2024 року, та якою наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 (а.с.50-52).
		Протоколом перегляду відеозапису від 20 листопада 2024 року встановлено, що на долученому потерпілою до матеріалів кримінального провадження відеозаписі з будинку жительки с.Луквиця ОСОБА_18 , зафіксовано конфлікт між обвинуваченим та потерпілою, а також нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_4 (а.с.58).
		На оглянутому в судовому засіданні відеозаписі, добровільно наданому потерпілою, зафіксовано конфлікт між ОСОБА_8 та потерпілою, в ході якого видно, як обвинувачений наносить потерпілій удар рукою в плече. 
		Статтею 84 КПК передбачено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		   Згідно з вимогами статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Стаття 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		На переконання суду, всі наведені вище докази, які були досліджені в ході судового розгляду, отримані в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку та в своїй сукупності є достатніми для твердження про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
		Суд вважає надані обвинуваченим показання в частині заперечення своєї вини в спричиненні тілесних ушкоджень потерпілій неправдивими та розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинення ним кримінального правопорушення.
		Факт спричиненнятілесних ушкодженьпотерпілій всудовому засіданнідетально описалапотерпіла ОСОБА_4 .Те,що обвинуваченийнаніс ударипалицею тарукою потілу потерпілої,в судовомузасіданні підтвердилисвідки  ОСОБА_12 та ОСОБА_11 .Те,що міжобвинуваченим тапотерпілою бувконфлікт,в ходіякого відбуваласясутичка,також судуповідомили свідки  ОСОБА_13 та ОСОБА_14 .Наведені потерпілоюта підтвердженіпоказаннями свідківобставини щодолокалізації тамеханізму спричиненнятілесних ушкодженьузгоджуються знаявним відеозаписоммісця конфліктута висновкомсудово-медичноїекспертизи від 14 листопада 2024 року № 63.
		Суд вважає безпідставним посилання ОСОБА_8 на те, що свідки надали в судовому засіданні неправдиві показання через те, що з більшістю з них він перебуває в неприязних відносинах, оскільки такі твердження обвинуваченого є голослівними. Суд відзначає, що всі свідки попереджені судом про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, а їхні показання повністю узгоджуються з показаннями потерпілої та дослідженими матеріалами кримінального провадження.
		Суд також вважає безпідставним твердження захисника про відсутність умислу в обвинуваченого на спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій, що взагалі виключає можливість притягнення його до кримінальної відповідальності через відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України. Крім того, за ствердженням захисника, ОСОБА_8 , який є повністю незрячою людиною, не міг бачити, що перед ним є саме ОСОБА_4 . Слід зазначити, що сам ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що потерпіла провокувала його словесно, ображала його, намагалася забрати у нього палицю, що дає підстави стверджувати, що він розумів, що перед ним є саме потерпіла. Як потерпіла, так і допитані свідки суду повідомили, що образливі слова ОСОБА_8 висловлював спочатку виключно в сторону потерпілої, а після зближення він наносив цілеспрямовані удари виключно по тілу потерпілої. На оглянутому в судовому засіданні відеозаписі місця конфлікту чітко видно, що при зближенні з потерпілою, незважаючи на те, що йому заважають колишня дружина ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_11 , він, оминаючи їх, наносить удар потерпілій у плече. 
		Суд також вважає безпідставним твердження захисника про те, що долучений до справи потерпілою відеофайл з відеокамери з приватного будинку не є оригіналом, не отриманий у спосіб, що передбачений КПК, тому не може бути допустимим доказом.
		Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 повідомив, що здійснюючи дізнання у вказаному кримінальному провадженні, ним було долучено диск з відеозаписом, добровільно наданий потерплою з відеокамери жительки села Луквиця ОСОБА_18 , на якому зафіксовано конфлікт між обвинуваченим та потерпілою, а також нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_4 . Оскільки на час провадження дізнання ОСОБА_18 виїхала за межі території України, то отримати добровільно від ОСОБА_18 відеозапис чи тимчасовий доступ до нього не було можливим. Зважаючи на те, що відеозапис містить інформацію про обставини кримінального правопорушення, органом досудового розслідування вжито всіх заходів щодо належного отримання такого доказу, відповідно до положень ст.22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів, то суд вважає долучений відеозапис місця конфлікту належним та допустимим доказом.
		Крім того, згідно із Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (ст. 5), ДСТУ 7157:2010 «Інформація та документація. Видання електронні. Основні види та вихідні відомості», затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11 березня 2010 року № 8, електронним є документ, де інформація подана у формі електронних даних і для використання якого потрібні засоби обчислювальної техніки. Диски як матеріальні носії є способом збереження інформації з електронного документа, головною особливістю якого є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія, де оригінал електронного документа може існувати на різних носіях, оскільки відповідно до ст. 7 вищезазначеного Закону у випадку його зберігання на кількох електронних носіях кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Про це наголошено Верховним Судом у постанові Об`єднаної палати від 29 березня 2021року у справі № 554/5090/16-к. За наведених обставин збережений на CD-R диску відеозапис конфлікту є оригіналом електронного документу, а тому сумнівів у його допустимості не виникає.
		Як неодноразовонаголошував Європейськийсуд зправ людини,в томучислі йу справі«Нечипорук іЙонкало протиУкраїни»,суд приоцінці доказівкерується критеріємдоведення винуватостіособи «позарозумним сумнівом».Суд вважає,що аналіззібраних,досліджених таперевірених доказівдають підставидля висновкупро те,що вина  ОСОБА_8 в умисному спричиненні потерпілій ОСОБА_4 легких тілесних ушкоджень повністю доведена в ході судового розгляду. 
		   
		ІV. Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		Беручи доуваги наведене,суд приходитьдо висновку,що дії  ОСОБА_8 слід кваліфікуватиза ч.1ст.125КК Українияквчинення умисного легкого тілесного ушкодження.
		 
		V. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
		 
		VІ. Мотиви призначення покарання.
		Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особу винного, а також відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він раніше не судимий (а.с.61), на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває та за такою допомогою не звертався (а.с.63, 64, 65), розлучений, за місцем проживання характеризується негативно (а.с.62), є пенсіонером, інвалідом першої групи (а.с.55, 60).
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006№3477-IV передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Тому, суд враховує позиції Європейського суду з прав людини, які викладені у справах «Бакланов проти росії» (рішення від 09 червня 2005 року), і в справі «Фрізен проти росії» (рішення від 24 березня 2005 року), згідно з якими досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) ЄСПЛ вказав, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		Призначаючи покарання суд бере до уваги положення ст. 50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, положення ст. 65 КК України, згідно з якою, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Таким чином, враховуючи мету й мотиви, якими керувався ОСОБА_8 при вчиненні кримінального правопорушення, його поведінку під час та після вчинення діяння, зокрема, необґрунтоване заперечення своєї вини, невідшкодування шкоди потерпілій, думку потерпілої, яка наполягає на суворому покаранні, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу. При цьому судом враховано неможливість призначення ОСОБА_8 більш суворих покарань, передбачених санкцією ч.1 ст.125 КК Україним, через те, що він є пенсіонером, інвалідом першої групи. Таке порання на думку суду буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		 
		VІІ. Цивільний позов у кримінальному провадженні.
		Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.
		 
		VIII. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався й у суду відсутні підстави щодо обрання запобіжного заходу.
		Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати відсутні.
		Керуючись ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		 
		з а с у д и в :
		 
		ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
		Речові докази:DVD-Rдиск ізвідеозаписом знагрудної камериполіцейського, DVD-R диск із відеозаписом з будинку ОСОБА_18  залишити в матеріалах кримінального провадження; дерев`яну палицю (ціпок)  повернути ОСОБА_8 .
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
		 
		 
		 
		   Головуючий ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...