Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/12434/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Залишення в небезпеці.
Надіслано судом: 05.05.2025. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/643/423/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221170002060

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Провадження № 1-кп/643/423/25 
		Справа № 643/12434/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05.05.2025                                              м. Харків
		 
		Салтівський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючий суддя - ОСОБА_1 
		секретар - ОСОБА_2 ,
		за участі прокурора - ОСОБА_3 ,
		представника потерпілого, адвоката - ОСОБА_4 ,
		захисника - ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Салтівського районного суду м. Харкова кримінальне провадження за № 12024221170002060 від 11.06.2024, яке надійшло від Салтівської окружної прокуратури міста Харкова за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, раніше судимого: 31.05.2018 Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробувальним терміном 2 роки; 08.11.2019 Дзержинським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 02.09.2022 у зв`язку з закінченням строку відбування покарання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , 
		-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,
		В С Т А Н О В И В :
		10.06.2024, близько 23.10 години, ОСОБА_6 керував технічно справним автомобілем «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_1 , та рухався по автодорозі на вул. Валентинівській у м. Харкові, в напрямку від вул. Гвардійців Широнінців до вул. Академіка Павлова.
		Під час руху по вказаній автодорозі у темну пору доби, без опадів, поблизу будинку, розташованого за адресою: м. Харків, Салтівський р-н, вул. Валентинівська, 18, водій ОСОБА_6 , діючи необережно, грубо порушив вимоги п.п. 12.3 та 19.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), згідно з якими:
		- п. 12.3 ПДР України «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди»;
		- п. 19.3 ПДР України «У разі погіршення видимості в напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення - зупинитися, не змінюючи смуги руху, і увімкнути аварійну світлову сигналізацію. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення»; з моменту засліплення фарами транспортного засобу, що рухався позаду, й виникненні небезпеки для руху, у вигляді людини, яка знаходилась на проїзній частині дороги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки керованого ним транспортного засобу, не змінюючи смуги руху, внаслідок чого, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який знаходився на проїзній частині дороги в невстановленому місці в положені лежа, якого водій ОСОБА_6 міг об`єктивно завчасно виявити.
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №12-14/351-A/24 від 15.07.2024, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лонної та сідничної кісток праворуч зі зміщенням, розриву лонного зчленування з розходженням, розриву крижово-клубового зчленування праворуч, закритого перелому латерального виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, перелому голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, закритого перелому медіального виростка лівої стегнової кістки зі зміщенням, закритого перелому нижнього полюсу лівого надколінника зі зміщенням, закритого перелому поперечних відростків 3 - 5 поперекових хребців, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
		Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи № CE-19/121-24/18661-IT від 08.07.2024, дії водія автомобіля «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п.п. 12.3, 19.3 ПДР України та знаходились, з технічної точки зору, в причинному зв?язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.
		Крім того, після наїзду на потерпілого 10.06.2024, близько 23.10 години поблизу будинку №18 по вул. Валентинівській в м. Харкові, ОСОБА_6 суб?єктивно усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого ОСОБА_7 в небезпечне для життя становище, нехтуючи моральними і правовими нормами, що передбачають надання допомоги людині, яка перебуває у небезпечному для життя стані, порушуючи вимоги п.п. «а», «г», «д» пункту 2.10 ПДР, ОСОБА_6 не вжив заходів для надання до медичної допомоги потерпілому чи виклику бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги, а також не повідомив про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ поліції й зник з місця пригоди на автомобілі «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_1 , свідомо залишивши пішохода ОСОБА_7 в небезпечному для життя стані.
		Допитаний у суді обвинувачений ОСОБА_6 визнав себе винним у вчинені інкримінованих йому кримінальних правопорушень частково. В ході допиту суду показав, що дійсно 10.06.2024 керував автомобілем «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі на вул. Валентинівській у м. Харкові, в напрямку від вул. Гвардійців-Широнінців до вул. Академіка Павлова. В авто перебував один. Виїхав приблизно о 22 годині 50 хвилин до свого знайомого, який йому зателефонував та попрохав допомогти. На вулиці освітлення не було, рухався зі швидкістю 40 км/г посеред проїзної частини, позаду нього їхав автомобіль з увімкненим дальнім світлом фар, що засліпило його, в зв`язку з чим він на короткий час відвернувся від дзеркала, не гальмував та нічого не робив для цього в цей час. Після чого, він відчув, що ліва частина його машини підскочила. Спочатку він не зрозумів що трапилось, але через деякий час при русі він зрозумів, що скоїв наїзд. Приїхав до знайомого на вул. Академіка Павлова в м. Харкові, якому розповів про наїзд. Знайомий відразу почав викликати поліцію та швидку, наполягав про повернення на місце ДТП, на що він відмовився та пішов геть, машину залишив. Був розгублений. До слідчого прийшов після семи днів з часу скоєння правопорушення. ОСОБА_6 зазначив у суді, що не визнає порушення ним п.19.3 ПДР України. Між наїздом та його засліпленням пройшло від двох до п`яти секунд. Він приходив до потерпілого в лікарню. Ніяких коштів в рахунок відшкодування спричиненій останньому матеріальній або моральній шкоди він йому не надавав. 
		Обвинувачений зазначив, що на час пригоди мав страховку, яка повинна покрити всю заподіяну потерпілому шкоду. Крім цього, ОСОБА_6 у суді зазначив, що вважає достатнім відшкодувати потерпілому спричинену моральну шкоду у розмірі 50000 тисяч гривень, тому позов останнього визнає частково.
		В судових дебатах обвинувачений зазначив, що розкаюється у вчинених ним кримінальних правопорушення.
		Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, які є належними та допустимими, дійшов до наступного.
		Винуватість ОСОБА_6 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень підтверджується наступними доказами, а саме:
		- показами потерпілого ОСОБА_7 , який у суді показав, що він 10.06.2024 разом зі своїм знайомими на ім`я ОСОБА_8 перебували з 17-00 до 22-00 годин на Журавлівському пляжі (біля річки), де вживали алкогольні напої. Потім розійшлись та він пішов додому, на вул. Валетинівській в м. Харкові намагався спіймати таксі, був при свідомості, хода була стійка. Потім не пам`ятає, але прийшов до тями в лікарні з переломами, а саме: роздроблене таз та коліно. Переніс операцію. Від слідчого дізнався, що його переїхав автомобіль, але в якому положенні він на час пригоди перебував не пам`ятає. Після лікарні був дома, а потім ще біля місяця лікувався у стаціонарі. 
		Потерпілий у суді звернувся з позовом до ОСОБА_6 , в остаточній редакції якого з урахуванням виплат страхової компанії, прохає стягнути з обвинуваченого на свою користь в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди суму у розмірі 196345 гривень 52 копійки.
		- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.06.2024 за участю двох понятих а саме: на автодорозі, в районі будинку розташованого за адресою: м. Харків, Салтівський р-н, вул. Валентинівська, 18 та схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фототаблицею. (т. а.с. 113-120).
		- даними протоколів огляду транспортного засобу від 11.06.2024, 29.08.2024, 19.06.2024, з фототаблицями за участю двох понятих, ОСОБА_6 , суд.експерта ОСОБА_9 , а саме: автомобіля «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_2 . Заяви ОСОБА_6 про надання згоди працівникам поліції на проведення огляду зазначеного автомобіля від 19.06.2024. (т.1 а.с. 121-124, 147, 189-198);
		- повідомлення Головного інженера КП «Міськсвітло» ХМР ОСОБА_10 від 14.06.2024, з якого вбачається, що зовнішнє освітлення 10.06.2024 в м. Харкові не працювало.(т.1 а.с.182);
		- повідомлення Начальника УОАЗОР ГУНП в Харківській області ОСОБА_11 від 20.06.2024, а саме: за наявними даними інформаційної підсистеми «АРМ оператор 102» ІКС ІПНП, 10.06.2024 щодо ДТП, наїзду невстановленим автомобілем на пішохода, в районі будинку 134/16 по вул. Академіка Павлова в м. Харкові, надходили наступні повідомлення: о 23.19 години від працівника поліції в м. Харкові; о 00.14 годині від лікаря Ткачука (БШМД №103). (т.1 а.с. 183);
		- повідомленням В.О. директора КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 20.06.2024, яке свідчить, що перевіркою форм первинної медичної облікової документації встановлено, що 10.06.2024 о 23 годині 18 хвилин з номеру телефону НОМЕР_3 до служби ЕМД надійшов виклик з приводу «ДТП», за адресою: м. Харків, ст.м. «Струдентська». Виклик надійшов від особи чоловічої статті, яка не представилася. (т.1 а.с. 184);
		- DVD диск з відеозаписом з нагрудних відео регістраторів працівників управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, які 10.06.2024, близько 22 годин 14 хвилин, виносили постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 185,186);
		- даними протоколу отримання зразків від 19.06.2024 та заяви ОСОБА_6 про добровільне надання працівникам поліції зразків (т. 1 а.с. 200, 201);
		- даними протоколу огляду від 02.07.2024 правої туфлі сірого кольору та синьої барсетки, які належать ОСОБА_7 з фототаблицею (т. 1 а.с. 203,204);
		- даними протоколу тимчасово доступу до речей і документів від 07.08.2024 та лазерний диск №15621-3 до протоколу з електронними документами та їх відображенням, що містять відомості про час, тривалість та місце здійснення вхідних та вихідних дзвінків та коротких текстових повідомлень із зазначенням типу з`єднань та адреси базових станцій (т. 1 а.с. 209-213);
		- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 25.06.2024 за участю ОСОБА_6 , його захисника та двох понятих та схеми до протоколу за адресою ділянки автодороги в районі буд. 18 по вул. Валентинівській в м. Харкові, з фототаблицею (т.1 а.с. 214-217);
		- даними протоколу про прийняття заяви ОСОБА_7 про вчинення кримінального правопорушення 10.06.2024 о 23-10 годині в районі будинку №18 по вул. Валентинівській в м. Харкові та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 224);
		- постановою про об`єднання матеріалів досудових розслідувань від 25.09.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України. (т.1 а.с. 225-226);
		- відповідно до довідки КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мещанінова» Харківської міської ради № 12/74 від 19.06.2024 хворий ОСОБА_7 знаходить у відділенні політравми з 11.06.2024 по теперішній час з діагнозом: «Закритий перелом лонної та сідничної кісток праворуч, розрив лонного та крижово-клубового зчленування ліворуч. Забійно-рвані рани обох гомілок. Закритий перелом латерального виростка лівої стегнової кістки (т. 1 а.с. 129);
		- висновком експерта № 12-14/351-А/24 від 15.07.2024 відповідно до якого, в зв`язку з подією 10 06 2024 року у ОСОБА_7 мали місце ушкодження садно лобової області, садно передньої черевної стінки - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень ( п 2.3.5 Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»); забійні рани правої та лівої гомілки - відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів (21 дня) ( п.2.3 1 «а» п. 2.3.3. Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості ушкоджень»), - закритий перелом лонної та сідничної кісток праворуч зі зміщенням, розрив зчленування з розходженням, розрив крижово-клубового зчленування праворуч, закритий латерального виростка лівої великогомілкової кістки зі зміщенням, перелом голівки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, закритий перелом медіального виростка лівої стегнової кістки зі зміщенням, закритий перелом нижнього полюсу лівого надколінника зі зміщенням, закритий перелом поперечних відростків 3-5 поперекових хребців - відносяться до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалості розладу здоров`я (для загоєння вказаних переломів необхідний термін не менш 3-х тижнів)(п 2.2.1 «а», «б», «в» п.2.2.2. Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). Перераховані ушкодження утворилися в короткий проміжок часу, від травматичної дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості травмуючої поверхні яких в ушкодженнях не відобразилися, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк вказаних в постанові слідчого. З урахуванням локалізації виявлених у ОСОБА_7 ушкоджень, не виключена вірогідність того, шо в момент контакту з транспортним засобом ОСОБА_7 перебував у лежачому положенні з -послідуючим переїздом (перекатом) колес (колеса) автомобіля через таз потерпілого. При госпіталізації в КНП «МКЛШНМД ім. проф. О.І.Мещанінова» ХМР, при дослідженні крові ОСОБА_7 на наявність алкоголю, знайдений етиловий спирт в кількості  2,245%о, що по офіційній таблиці відповідає алкогольному сп`янінню середнього ступеня. Відомостей про те, що ОСОБА_7 на момент доставляння його в лікарню, знаходився в стані -наркотичного сп`яніння  немає. (т. 1 а.с.130-131);
		- висновком експерта № СЕ-19/121-24/17232-ІТ від 10.07.2024, відповідно до якого, на момент експертного огляду, рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля «ВАЗ 2108» р.н. НОМЕР_4 перебували у працездатному стані, та не мали несправностей, які впливали б на їх вихідні параметри. На момент, експертного огляду, ходова частина автомобіля «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_5 перебувала у працездатному, але технічно несправному стані через встановлення на задню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора та руйнування лівого кронштейна розтяжки. На момент експертного огляду система освітлення автомобіля «ВАЗ 2108» р.н. НОМЕР_1 перебувала у працездатному, але технічно несправному стані через встановлення ліхтарів, які не передбачені заводом виробником даної моделі автомобіля та не спрацьовування однієї лампи габариту передньої лівої фари.
		Несправність у вигляді встановлення на задню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора, виникла до ДТП. Несправність у вигляді встановлення ліхтарів, які не передбачені заводом виробником даної моделі автомобіля виникла до ДТП. Несправність у вигляді встановлення на задню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора, виникла до ДТП і водій міг виявити її перед початком експлуатації в день ДТП, шляхом візуального огляду ходової частини автомобіля. Несправність у вигляді встановлення ліхтарів, які не передбачені заводом виробником даної моделі автомобіля виникла до ДТ і водій міг виявити її перед початком експлуатації в день ДТП, шляхом візуального огляду світлових приладів автомобіля (т. 1 а.с. 132-145);
		- висновком експерта № 6574 від 06.09.2024, відповідно до якого, захист передньої лівої арки колеса, вилучений при огляді місця ДТП, с захистом (підкрилком) передньої лівої арки колеса, що встановлюється на автомобілях ВАЗ 2108, ВАЗ 2109 та їх модифікаціях (т. 1 а.с.148-155);
		- висновком експерта № СЕ-19/121-24/17355-БД від 09.10.2024, відповідно до якого, встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка букального епітелію свідка гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт № 1) (таблиця 1.1, додаток 1). На наданих на дослідження змивах з рульового колеса (об?єкт №? 2), з ручки дверей водія (всередині) (об?єкт в 3), з ручного гальма (об?єкт №? 4), з кнопки вимикача світла на панелі (об?єкт №? 5), з поворотника на рульовому колесі (об?єкт № 6), та з куліси коробки перемикання швидкостей (об?єкт №? 7) виявлено клітини з ядрами. Встановлено генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами, виявлених на змивах з рульового колеса (об?єкт № 2), з ручки дверей водія (всередині) (об?єкт № 3), з ручного гальма (об?єкт № 4) (таблиця 1.1, додаток 1).
		Генетичні ознаки (ДНК-профілі) клітин з ядрами, виявлених на змивах з рульового колеса (об?єкт № 2), з ручки дверей водія (всередині) (об?єкт № 3), збігаються між собою та з генетичними ознаками (ДНК-профілем) зразка букального епітелію свідка гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об`єкт № 1).
		Ймовірність походження даних ДНК-профілів від гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт № 1), становить не менше ніж 99,99999999 %. 
		Генетичні ознаки клітин з ядрами, виявлених на змиві з ручного гальма (об?єкт № 4), є змішаними, містять генетичні ознаки більш, ніж однієї особи і можуть бути придатні для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем. Генетичні ознаки особи, яка домінує у змішаних генетичних ознаках клітин з ядрами, виявлених на змиві з ручного гальма (об`єкт № 4), збігаються з генетичними ознаками (ДНК-профілями) клітин з ядрами, виявлених на змивах з рульового колеса (об?єкт №? 2), з ручки дверей водія (всередині) (об?єкт №? 3), та зразка букального епітелію свідка гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (об?єкт№? 1) (т. 1 а.с.157-181).
		- висновком експерта № СЕ-19/121-24/18661-ІТ від 08.07.2024 відповідно до якого, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «ВАЗ 2108» - ОСОБА_6 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.2, 12.3 та 19.3 Правил дорожнього руху. Оцінка дій пішохода ОСОБА_7 не потребує застосування спеціальних знань і виконання розрахунків, тому може бути дана слідчим (судом) самостійно відповідно до розділу 4 Правил дорожнього руху. Водій автомобіля «ВАЗ 2108» - ОСОБА_6 в даній дорожній ситуації мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом виконання вимог п.п. 12.3 та 19.3 Правил дорожнього руху. В діях водія автомобіля «ВАЗ 2108» - ОСОБА_6 , вбачаються невідповідності вимогами й. 12.3 та 19.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП. (т.1 а.с.218-221).
		Стосовно зазначеної позиції обвинуваченого ОСОБА_6 , який в ході свого допиту частково визнав себе винним, а саме зазначив, що категорично не згоден з порушенням ним п.п. 19.3 Правил дорожнього руху України, то суд зазначає, що ці твердження обвинуваченого не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а саме вони спростовуються показами потерпілого, висновками експертиз та даними протоколів проведення слідчого експерименту від 25.06.2024 за участю ОСОБА_6 , його захисника та двох понятих та схеми до протоколу, даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.06.2024 за участю двох понятих а саме: на автодорозі, в районі будинку розташованого за адресою: м. Харків, Салтівський р-н, вул. Валентинівська, 18, схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з фототаблицею, даними протоколів огляду транспортного засобу від 11.06.2024, 29.08.2024, 19.06.2024, з фототаблицями за участю двох понятих, ОСОБА_6 , суд.експерта ОСОБА_9 а саме: автомобіля «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_2 , які були предметами дослідження у суді. Більш того, суд буре до уваги, що як в ході досудового розслідування, так і в суді обвинувачений, захисник не ставили під сумнів дані протоколів та висновки експертиз, з будь-якими клопотаннями з цього приводу не звертались.
		Суд, надає відповідну оцінку тому факту, що після допиту потерпілого, свідків та дослідження письмових доказів обвинувачений зазначив, що визнає свою провину у повному обсязі, в дебатах обвинувачений розкаявся у скоєному, однак ні він, ні його захист не обґрунтували, що саме послужило зміни його позиції.
		Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позиція обвинуваченого спростовується в сукупності як матеріалами справи- письмовими доказами які є належними та допустимими, а також показами потерпілого, який надавав послідовні свідчення, які не змінював в ході його допиту у суді.
		На підставі аналізу матеріалів справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що висловлена позиція обвинуваченого, пояснюється його намірами можливими способами спростувати обставини справи, зменшити їх у вигідному для себе напрямку, або зменшити ступінь своєї вини, та полегшити свою участь, а також вибраною тактикою захисту у суді. 
		Суд вважає за необхідне навести, що судовий розгляд кримінального провадження проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, що передбачено ч. 1 ст. 337 КПК України.
		Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому правопорушень, події яких мали місце 10.06.2024, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Крім цього дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.135 КК України, оскільки він скоїв завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України є нетяжкими злочинами. Обвинувачений раніше неодноразово судимий за скоєння умисних корисливих злочинів, а саме: 31.05.2018 Богодухівським районним судом Харківської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання 3 випробувальним терміном 2 роки; 08.11.2019 Дзержинським районним судом міста Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений з місць позбавлення волі 02.09.2022 у зв`язку з закінченням строку відбування покарання, неодноразово за період з 2018 року по 10.06.2024 на останнього накладались стягнення у зв`язку з порушенням останнього Правил дорожнього руху України, офіційно не працевлаштований, має реєстрацію та постійне місце мешкання. ОСОБА_6 перебуває на загальному військовому обліку, у лікаря нарколога на обліку не перебуває.
		ОСОБА_6 перебував в КНП Богодухівська ЦРП під консультативним наглядом лікаря психіатра з діагнозом: порушення форми поведінки, був знятий з обліку в 2018 році у зв`язку з виїздом. Впродовж останніх п`яти років ОСОБА_12 за медичною допомогою до КНП «МПНД № 3» ХМР не звертався, під наглядом не перебуває. (т.1 а.с. 229-247).
		Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №673 від 01.10.2024, ОСОБА_6 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворіння у формі дисоціального розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_6 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворіння, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_6 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. (т.2 а.с.14-16). 
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд зазначив, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
		У п.п.20,21 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами Українизаконодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 рокузазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиноюст.286 КК України, суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви, допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Як обставину, що пом`якшує покарання, в обвинувальному акті вказано щире каяття, однак суд не вбачає ознак щирого каяття обвинуваченого, з огляду на таке.
		У постанові від 02.11.2021 Верховний суд у справі № 643/13256/17 зробив висновок щодо ознак щирого каяття, як обставини, що пом`якшує відповідальність обвинуваченого, який полягає у тому, що виходячи із системного тлумачення законодавства та із судової практики, щире каяття, характеризуюче ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не формальне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
		Під час судового розгляду ОСОБА_6 частково визнав свою вину, розкаявся вже під час судових дебатів, зазначив, що коштів в рахунок відшкодування спричиненої потерпілому матеріальній або моральній шкоди він йому не надавав, вибачення після вчинення протиправних у потерпілого не прохав, не намагався усунути завдану шкоду, що свідчить про те, що він не виявляв бажання виправити наслідки своїх дій, жодним чином не виявляв співчуття потерпілому. 
		Судом не було встановлено, що ОСОБА_6 надав критичну оцінку власній поведінці, засуджує таку поведінку, у подальшому не вчинятиме подібних правопорушень.
		Аналізуючи вищенаведене, судом не визнано обставин які пом`якшували або обтяжували покарання ОСОБА_6 , відповідно до вимого ст.ст. 66, 67 КК України.
		З урахуванням викладеного, та враховуючи дані про особу винного, а також те, що, відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого, не має за мету спричинити фізичні страждання або принизити людську гідність, суд з урахуванням позиції прокурора, потерпілого та представника потерпілого, обвинуваченого та його захисника, вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України у вигляді обмеження волі в межах санкції частин статей, за якими кваліфіковані дії обвинуваченого з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.
		Суд на підставі викладеного вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, визначити остаточне покарання обвинуваченому шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на певний строк.
		В ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_6 запобіжний захід не обирався, до суду клопотань з цього приводу не надходило.
		Строк відбування призначеного судом покарання ОСОБА_6 обчислювати з часу його фактичного затримання. 
		По справі потерпілим ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги, згідно до яких, він прохав стягнути з ОСОБА_6 на його користь з урахуванням виплат ПрАТ «УСК «КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП» спричинену в наслідок ДТП моральну шкоду, яку він оцінив у 196345 гривень 52 копійки.
		Відповідно до ч. 5 ст.128КПК України цивільний позов в кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбаченіст.1167Цивільного кодексуУкраїни і полягають у її відшкодуванні особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім завдання шкоди ушкодженням здоров`я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, яка відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
		При цьому, у відповідності до вимог ст.ст. 127, 128, 129 КПК Україниобов`язок про відшкодування матеріальної та моральної шкоди вироком покладається на підозрюваного, обвинуваченого.
		Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтував з посиланням на те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого він переживав та продовжує переживати моральні страждання через спричинені тілесні ушкодження.
		Статтею 23ЦК України установлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї та близьких родичів.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 1 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від 31березня 1995року№ 4«Про судовупрактику усправах провідшкодування моральної(немайнової)шкоди» (зі змінами та доповненнями), встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.
		Крім цього, у п. 3 зазначеної постанови вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Відповідно роз`яснень даних в п. 9Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, Cabales and Balkandali v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, пункт 96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
		З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги позицію ОСОБА_7 його представника, в частині відшкодування моральної шкоди, глибину і тривалість моральних страждань, обґрунтування позовних вимог в цій частині, тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого, наслідків, що настали, тривалість реабілітаційного періоду внаслідок травм, інші обставини справи в їх сукупності, позицію прокурора, обвинуваченого ОСОБА_6 його захисника, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_7 підлягають частковому задоволенню, тому суд стягує з ОСОБА_6 на користь потерпілого в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди суму у розмірі 50000 гривень.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
		Відповідно до положень ч. 4 ст.174КПК України суд вирішує питання про скасування арешту майна. 
		Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування, суд стягує з ОСОБА_6 на користь держави.
		Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374, 615 КПК України, суд 
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_6 , визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити йому покарання: 
		 
		-за ч. 1 ст.286КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки; 
		-за ч. 1 ст.135КК України у виді 1 (одного) року 6 (шість) місяців обмеження волі.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України призначити покарання ОСОБА_6 за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш сурового покарання більш суровим у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. 
		Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 не обиралась.
		Початок строк відбуття призначеного покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання. 
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди суму у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування у розмірі 40571 (сорок тисяч п`ятсот сімдесят одну) гривну 26 копійок.
		Арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 14.06.2024, після набрання вироком законної сили - скасувати.
		 
		Речовий доказ, а саме: фрагмент захисту передньої лівої арки колеса (підкрилок) з написом «ВАЗ 2108 Передній лівий Mega Locker Україна Харків», який було виявлено та вилучено в ході проведення огляду місця ДТП неподалік будинку 18 по вулиці Валентинівській у місті Харкові, автомобіль «ВАЗ 2108», синього кольору з д.н.з. НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_7 , який зберігається на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів, за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська 107  повернути власнику ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; марлеві палички, на які зроблено змиви з рульового колеса, ручки двері водія (в середині), ручного гальма, кнопки вимикача світла на панелі, поворотника на рульовому колесі, куліси коробки перемикання швидкостей автомобіля «ВАЗ 2108», р.н. НОМЕР_2 , зразки букального епітелію в ОСОБА_6 , які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів слідчого управління ГУНП в Харківській області  знищити; праву туфлю сірого кольору, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів слідчого управління ГУНП в Харківській області та барсетку синього кольору, яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7  повернути власнику.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_6 та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...