Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/33406/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано судом: 05.05.2025. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.

Номер судового провадження: ЗП/280/580/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		05 травня 2025 року Справа № 640/33406/21 ЗП/280/580/25  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі  позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі  відповідач 1), Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (надалі відповідач 2) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
		14.11.2021 ОСОБА_1 подав позовну заяву в якій просить: 
		визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання приписів ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» під час розгляду скарги стягувача, ОСОБА_1 від 05 жовтня 2021 року до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Максима Кисельова; 
		визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Тараса Олександровича від 22 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 63947145 та повернення оригіналу виконавчого листа № 640/22706/19 від 23 жовтня 2020 р. до Окружного адміністративного суду м. Києва;
		зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бочковського Тараса Олександровича провести виконавчі дії з примусового виконання у повному обсязі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 р. у справі № 640/22706/19 у виконавчому провадженні № 57054277 у передбачений законом строк.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2021 позовну заяву залишено без руху.
		06.01.2022 ОСОБА_1 на виконання ухвали без руху подає позовну заяву та просить:
		визнати протиправним рішення Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги стягувана, ОСОБА_1 від 05 жовтня 2021 року до директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Максима Кисельова про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича від 22 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження №63947145 та повернення оригіналу виконавчого листа № 640/22706/19 від 23 жовтня 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва;
		визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича від 22 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 63947145 та повернення оригіналу виконавчого листа № 640/22706/19 від 23 жовтня 2020 року до Окружного адміністративного суду м. Києва.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.02.2022 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 22.02.2022.
		Тобто суд розглядає позовні вимоги від 06.01.2022.
		Позивач, оскаржуючи постанови про закінчення виконавчого провадження, звертає увагу, що вони винесені передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Також наголосив на тому, що накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам про вчинення кримінального правопорушення, є лише заходами притягнення до відповідальності боржника, за невиконання без поважних причин виконавчого документа та не можуть вважатися достатнім вчиненням виконавчих дій. Зокрема позивач зазначив, що державний виконавець зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і повного виконання судового рішення. Отже, лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Що стосується розгляду скарги позивача по суті, він зазначає, що вона розглянута без врахування обґрунтованих позивачем обставин, що і мало бути встановлено під час розгляду скарги позивача від 05 жовтня 2021 року. Звертає увагу суду на те, що у листі від 20.10.2021 окрім цитування правових норм, зазначено повідомлену раніше позивачу інформацію про застосування двічі до боржника штрафних санкцій (20.04.2021 та 20.05.2021), направлення повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення (20.05.2021) та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (22.06.2021), тоді як вказані у скаргах позивача порушення Закону України «Про виконавче провадження» в діях посадових осіб державної виконавчої служби не перевірені. У зв`язку з чим, просить позов задовольнити.
		Відповідач 1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначав, що він вжив всі необхідні і можливі заходи в межах наданих йому повноважень відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Зокрема, двічі накладав на боржника штраф за невиконання рішення суду, надсилав повідомлення про вчинення боржником злочину. Рішення суду в даному випадку, на думку відповідача, не може бути виконаним державним виконавцем без участі боржника. Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець виходив з того, що ним вжито всіх заходів щодо примусового виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно з п. 11 частини першої статті 39 Закону України Про виконавче провадження. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
		Відповідач 2 подавав відзив 21.02.20222 до Окружного адміністративного суду м. Києва до Запорізького окружного адміністративного суду лише акт про знищення виконавчого провадження. У відзиві зазначив, що він вжив всі необхідні і можливі заходи в межах наданих йому повноважень відповідно до Закону України Про виконавче провадження. Зокрема, двічі накладав на боржника штраф за невиконання рішення суду, надсилав повідомлення про вчинення боржником злочину. Вважає свої дії правомірними просить у задоволені позову відмовити.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.06.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.08.2022.
		У судовому засіданні 30.08.2022 протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва задоволено клопотання представників сторін та ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
		Законом України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
		Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 276, ст. ст. 289-1, 289-4 КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України. 
		18.03.2025 матеріали адміністративної справи надійшли до Запорізького окружного адміністративного суду.
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025, зазначену справу передано на розгляд головуючому судді Конишевій О.В.
		Прийняти до провадження справу № 640/33406/21 (провадження ЗП/280/580/25) та призначити судове засідання на 07 квітня 2025 року.
		07.04.2025 Ухвалою суду продовжено розгляд справи на 20 днів та призначено судове засідання на 28.04.2025.
		25.04.2025 позивач надіслав клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач 1 також подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні від 28.04.2025, відповідач 2 не з`явився. Суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
		Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2020 року по справі № 640/22706/19 адміністративний позов позивача задоволено частково та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення з 01 січня 2018 року раніше призначеної Позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії з 80% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату заборгованості по пенсії, призначеній відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням основного розміру пенсії у розмірі 80% відповідних сум грошового забезпечення з 01 січня 2018 року.
		Зазначене рішення суду набрало законної сили 07.09.2020.
		Виконавчий лист Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/22706/19 видано 23 жовтня 2020 року.
		На виконання вказаного рішення суду позивачем 14.12.2020 було направлено на адресу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) заяву про відкриття виконавчого провадження від 11 грудня 2020 року щодо примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м.Києва від 23 жовтня 2020 року у справі № 640/22706/19.
		21 грудня 2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковським Тарасом Олександровичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 63947145 з примусового виконання виконавчого листа Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2020 р. у справі № 640/22706/19.
		08 березня 2021 року позивач надіслав заяву головному державному виконавцю Бочковському Т.О. щодо вжиття належних заходів для безумовного виконання виконавчого листа по справі №640/22706/19. За результатами розгляду цієї заяви 26 квітня 2021 року, позивач отримав відповідь від 20 квітня 2021 року за №2911 (Вих. № 5586) з повідомленням, що державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн.
		26 квітня 2021 року позивач отримав супровідний лист від 20 квітня 2021 року № 63947145/3 (Вих. № 5547) з повідомленням про те, що 20 квітня 2021 року на підставі ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.01.2021 №640/22706/19 (виправлено описку в рішенні цього суду від 17.06.2020 у справі № 640/22706/19) ним винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних дата замість РНОКПП: НОМЕР_1 зазначено РНОКПП : НОМЕР_2 .
		26 квітня 2021 року позивач отримав супровідний лист від 20 квітня 2021 року № 63947145/3 (Вих. № 5549) з повідомленням про направлення боржнику та стягувану постанови від 20 квітня 2021 року ВП № 63947145 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві штрафу в розмірі 5100 грн та постанову, яка була додана до вказаного листа.
		21 травня 2021 року позивач надіслав ще раз заяву до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Міністерства юстиції України з повідомленням, що боржником на цей час рішення Окружного адміністративного суду м. Києва не виконується та проханням ужити всіх належних заходів для зобов`язання боржника вчинити певні дії з метою безумовного виконання вказаного рішення суду.
		26 травня 2021 року позивач отримав супровідний лист від 20 травня 2021 року № 63947145/3 (Вих. № 6850) з повідомленням про те, що 20 травня 2021 року винесено постанову ВП № 63947145 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві штрафу у подвійному розмірі в сумі 10 200 грн.
		30 травня 2021 року на повторну заяву від 21 травня 2021 року позивач отримав лист від Міністерства юстиції України від 27 травня 2021 року № 7027/20.4.2/-21, яким повідомлено, що Мінюст надіслав звернення на розгляд заступнику начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції-начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з проханням об`єктивно і всебічно перевірити викладені у зверненні факти, встановити причини та умови, які сприяли порушенням, невідкладно вжити заходів до їх усунення та про результати повідомити заявнику та Департаменту в строк до 23.06.2021.
		23 червня 2021 року за результатами розгляду звернення позивача, останній отримав лист-відповідь управління від 15 червня 2021 року № М-5314, в якому повідомлено про заходи які вживалися у виконавчому провадження № 63947145 та направлення до Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції України в м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за невиконання рішення згідно виконавчого листа. 
		Так як не було додано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення відправленого до Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції України в м. Києві 23 червня 2021 року позивач надіслав відповідний запит заступнику начальника згаданого управління.
		26 серпня 2021 року за результатами розгляду звернення позивач отримав лист від 05 серпня 2021 року № М-7144, яким повідомлено про заходи, які вживалися у виконавчому провадженні №6394714563947145 та направлення до Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції України в м. Києві повідомлення про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за невиконання рішення згідно виконавчого листа.
		Позивач зазначив у позовній заяві, про те, що так як рішення Окружного адміністративного суду м. Києва не виконувалося 02 вересня 2021 року він надіслав скаргу на рішення та дії (бездіяльність) головного державного виконавця стосовно виконання рішення суду у виконавчому провадженні №63947145 на ім`я заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції-начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михайла Сувала та директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Максима Кисельова.
		03 вересня 2021 року позивач отримав супровідний лист від 26 червня 2021 року №63947145/3 (Вих. № 9014) з повідомленням про те, що 22 червня 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 63947145 та оригінал виконавчого листа № 640/22706/19 від 23 жовтня 2020 року повернуто до Окружного адміністративного суду м. Києва. На поштовому конверті мається штамп із датою відправки цього листа 01.09.2021.
		Зазначена постанова від 22.06.2021 № 63947145 та супровідний лист від 22.06.2021 № 63947145/3 (Вих. № 9014) надійшли на адресу позивача 03.09.2021. Зазначає, що постанова направлена з порушенням термінів направлення які визначені у Законі України «Про виконавче провадження», тобто наступного дня. У постанові, зазначено, що державним виконавцем вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» на виконання даного рішення суду, та керуючись вимогами п. 11 частини першої статті 39, статтею 40 цього Закону, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №640/22706/19, виданого 23.10.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва, закінчити.
		07 вересня 2021 року позивач надіслав скаргу на рішення та дії (бездіяльність) головного державного виконавця заступнику начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції-начальнику Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михайла Сувала та директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Максиму Кисельову щодо скасування постанови від 22 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 63947145. 
		23 вересня 2021 року у відповідь на зазначену вище скаргу позивач отримав лист з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14 вересня 2021 року № 79560/96162-31-21/20.4.2, в якому повідомлено, що Департамент надіслав звернення на розгляд заступнику начальника зазначеного вище управління Михайлу Сувалу з проханням об`єктивно і всебічно перевірити викладені у зверненні факти, встановити причини та умови, які сприяли порушенням, невідкладно вжити заходів до їх усунення га про результати повідомити заявнику та Департаменту у строк до 08.10.2021.
		27 вересня 2021 року від старшого слідчого СВ Шевченківського управління поліції ГУ Національної поліції України в м. Києві позивач отримав лист від 17 вересня 2021 року №103-зі/125/56-2021, яким мені повідомлено, що 28 травня 2021 року відкрито кримінальне провадження № 120211001000082 за ч. 1 сг. 382 КК України та додано до нього Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. 
		04жовтня 2021 року за результатами розгляду скарги від 02 вересня 2021 року позивач отримав лист-відповідь за підписом заступника начальника управління Михайла Сувала від 28 вересня 2021 року № М-9357, в якому повідомлено лише про вжиті державним виконавцем стандартні заходи у ВП № 63947145.
		05 жовтня 2021 року позивач надіслав скаргу директору Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Максиму Кисельову на рішення та дії (бездіяльність) заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції-начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Михайла Сувала та головного державного виконавця Бочковського Т.О. Скаргу Департамент отримав 07.10.2021.
		На вказану скаргу надійшла відповідь від в.о. директора Департаменту державної виконавчої служби Юрія Вишневського від 20 жовтня 2021 року за №96155/113762-31-21/20.4.2 (відповідно до реєстру кореспонденції направлена простою кореспонденцією 28.10.2021, а.с.111), у якому повідомлено, що оскільки державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання, передбачених Законом, керуючись вимогами пункту 11 частини першої статті 39 Закону, державним виконавцем 22.06.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Відомості щодо оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у відділі відсутні. 
		Відповідь від 20 жовтня 2021 отримана позивачем 11 листопада 2021 року, відповідач не заперечував проти даного факту. 
		Вважаючи дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
		Стосовно позовної вимоги визнати протиправним рішення Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за результатами розгляду скарги стягувача, ОСОБА_1 від 05 жовтня 2021 року, суд зазначає наступне.
		Скарга Мильнікова від 05.10.2021 зареєстрована у Міністерстві юстиції України 08.10.2021 за № 113762-31-21 (а.с.103). Слід зазначити, що позивач у скарзі посилається на неналежне виконання посадовими особами державної виконавчої служби своїх обов`язків щодо виконання рішення суду та оскаржувались їх рішення, дії (бездіяльність) з неналежного розгляду скарг позивача ,а також ставилася вимога визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця від 22 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження.
		Листом від 20.10.2021 №96155/113762-31-21/20.4.2 Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах компетенції надано відповідь на звернення ОСОБА_2 від 05.10.2021.
		Так, у відповіді від 20.10.2021 зазначено, що загальний порядок виконання рішень за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення та відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, визначено статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Вказаними статтями, зокрема, передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У зв`язку з невиконанням рішення суду та відповідно до вимог статей 63, 75 Закону, державним виконавцем двічі (20.04.2021 та 20.05.2021) до боржника застосовано штрафні санкції та 20.05.2021 до Шевченківського управління поліції Головного Управління Національної поліції у місті Києві направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення. Оскільки державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання, передбачених Законом, керуючись вимогами пункту 11 частини першої статті 39 Закону, державним виконавцем 22.06.2021 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Згідно частини першоїстатті 5 КАС України (в редакції на момент відкриття провадження) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
		1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
		2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
		3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;
		4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;
		5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;
		6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		За пунктом 1 частини першоїстатті 19 КАСУкраїни юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктомвладних повноваженьщодо оскарження йогорішень(нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Згідно ст. 74 Закону України « Про виконавче провадження» (редакція на момент виникнення правовідносин)
		1. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		2. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		3. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня.
		Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
		Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
		Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини.
		Зі змісту статті зрозуміло, що керівник вищого органу, у разі виявлення порушень вимог закону, визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення виконавчих дій, а той в свою чергу зобов`язує державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
		Тобто остаточні рішення, це рішення прийняті в межах виконавчого провадження, саме вони стосуються прав, свобод та інтересів позивача.
		Однак, лист від 20.10.2021 №96155/113762-31-21/20.4.2 Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України яким було надано відповідь на звернення ОСОБА_2 від 05.10.2021 нестворює, не встановлює для позивача будь-яких прав чи обов`язків та, відповідно,непорушує його прав чи інтересів, щовиключає його оскарження до суду. Тому у цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
		Стосовно аргумента відповідача, що скаргу ОСОБА_3 від 05.10.2021 розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст.12Закону України «Про звернення громадян» дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України"Про судоустрій і статус суддів"та"Про доступ до судових рішень",Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про запобігання корупції","Про виконавче провадження".
		Таким чином, суд погоджується з позивачем, що відповідач не мав права розглядати скаргу позивача за Законом України «Про звернення громадян».
		Стосовно знищення виконавчого провадження, суд зазначає наступне.
		Відповідачем до суду був долучений акт про знищення документів №2/1 від 24.01.2025, відповідно до якого виконавчі провадження за 2021 рік були знищені.
		Розділом XI «про знищення справ та виконавчих проваджень» Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, які затверджено Наказом Міністерства юстиції України 07.06.2017 № 1829/5 визначено наступне.
		1. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця справи та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.
		2. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.
		3. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 01 січня року, наступного за роком завершення їх діловодством (наприклад, обчислення строку зберігання виконавчого провадження, яке завершене (виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання) у 2016 році, починається з 01 січня 2017 року.
		Якщо органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю повідомлено про розгляд у суді справи, до якої можуть бути долучені документи виконавчого провадження, або про направлення до Європейського суду з прав людини заяв зі скаргами щодо невиконання рішення суду, за яким здійснювалось виконавче провадження, таке виконавче провадження може бути знищено лише після прийняття рішення у відповідній справі.
		З матеріалів справи встановлено, що відповідачу було відомо про розгляд справи у судовому порядку, тому відповідач не мав права знищувати виконавче провадження №63947145, таке права у відповідача виникає лише після прийняття судом рішення у відповідній справі.
		Стосовно позовної вимоги про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бочковського Тараса Олександровича від 22 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження №63947145.
		Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон № 1404-VIII в редакції на час виникнення правовідносин).
		Згідно зі статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
		Відповідно до положень пункту першого частини другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
		Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеногочастиною шостоюстатті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
		У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).
		Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України Про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
		У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
		У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.
		Отже, чинним законодавством визначено порядок та механізм виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.
		Водночас, відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України; судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		Крім того, розглядаючи спірні правовідносини про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд враховує, що Законом України № 1404-VIII на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені названим Законом заходи в межах встановлених повноважень.
		Пунктом 9 частини 1 ст. 39 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		Так, спір у цій справі стосується повноти заходів, вжитих державним виконавцем задля примусового виконання рішення суду на користь позивача.
		Відповідно до 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію.
		Відповідно до ч.1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
		Суд також зазначає, що державний виконавець, приймаючи оскаржувані постанови, повинен пересвідчитися у повному виконанні рішення суду, на час закінчення виконавчого провадження.
		Суд наголошує, що накладення на боржника повторного штрафу та звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
		Накладення штрафів та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. 
		Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.11.2023 у справі № 580/4398/22 та від 04.01.2024 у справі № 520/10601/20. Зокрема в цих постановах Верховний суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
		Європейський суд з прав людини у рішенні Юрій Миколайович Іванов проти України наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
		Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
		Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
		Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
		Разом з цим, матеріалами справи не підтверджено виконання державним виконавцем вказаних приписів чинного законодавства.
		Постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 63947145 від 22 червня 2021 року винесена передчасно й за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання відповідно і повернення виконавчого листа є передчасним.
		Таким чином, суд резюмує, що оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження була прийнята відповідачем без повного та всебічного встановлення обставин виконання боржником судового рішення, в межах змісту його резолютивної частини.
		Протилежного відповідачем не доведено.
		Враховуючи викладене, суд доходить висновку про протиправність та передчасність постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження.
		Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню. 
		Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13, код ЄДРПОУ 00015622), Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, ЄДРПОУ 43315602)- задовольнити частково.
		Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 22 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № 63947145.
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (01001, м. Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д, ЄДРПОУ 43315602).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення виготовлено в повному обсязі 05.05.2025.
		 
		Суддя О.В. Конишева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...