Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 991/3453/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано судом: 06.05.2025. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 11-сс/991/304/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 991/3453/25
		Провадження №11-сс/991/304/25
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		30 квітня 2025 року                                                                         місто Київ
		 
		Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду колегією суддів у складі:
		головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		учасники судового провадження: адвокат ОСОБА_5 , прокурор ОСОБА_6 ,
		розглянула апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні № 52025000000000003 від 03.01.2025.
		Історія провадження
		1.Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000003 від 03.01.2025 за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		2.17.04.2025 до слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло 4 клопотання прокурора про арешт майна, які ухвалою слідчого судді від 21.04.2025 об`єднані в одне провадження із присвоєнням єдиного унікального номеру № 991/3453/25.
		3.22.04.2025 слідчий суддя наклав арешт на майно ОСОБА_7 (далі - ухвала слідчого судді).
		4.25.04.2025 адвокат ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу.
		Короткий зміст і мотиви ухвали слідчого судді
		5.Оскаржуваною ухвалою: (1) задоволено клопотання прокурора про арешт майна; (2) накладено арешт на мобільний телефон Nokia TA-1361, ІМЕІ1 -  НОМЕР_1 , ІМЕІ2 - НОМЕР_2 , вилучений під час обшуку 15.04.2025 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - мобільний телефон).
		6.Арешт накладено на майно з метою забезпечення збереження речового доказу з таких мотивів:
		(1) детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000003 за фактами заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання службовим становищем службовими особами Департаменту забезпечення Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - ДЗ Держспецзв`язку) та іншими особами під час укладення та виконання договорів про проведення будівельних робіт на об`єктах Держспецзв`язку, що полягало, зокрема, у завищенні вартості виконаних робіт та закупівельних цін, здійсненні оплати за фактично не виконані роботи та не поставлене обладнання. Зазначені діяння за версією сторони обвинувачення завдати збитки державі на суму понад 90 млн грн;
		(2) постановою детектива НАБУ від 15.04.2025 вилучений під час обшуку мобільний телефон визнаний речовим доказом з мотивів, що він використовувався ОСОБА_7 для спілкування з іншими можливими учасниками кримінального правопорушення та отримані відомості можуть мати значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;
		(3) сторона обвинувачення навела достатні підстави вважати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон містить відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та є речовим доказом у розумінні статті 98 КПК. При цьому, враховуючи обмеження власником майна доступу до змісту таких відомостей, вірогідною є необхідність у проведенні експертного дослідженого, пов`язаного із подоланням наявної системи логічного захисту;
		(4) арешт зазначеного майна відповідає вимогам законності із дотриманням справедливого балансу між суспільним інтересом та захистом права власності особи.
		Вимоги і доводи апеляційної скарги
		7.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 просив (1) скасувати оскаржувану ухвалу та (2) постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
		8.Вимоги апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що: (1) у ОСОБА_7 відсутній процесуальний статус підозрюваної у кримінальному провадженні № 52025000000000003 та вона не має жодного відношення до протиправних діянь, які розслідуються в його межах; (2)  ОСОБА_7 не обмежувала доступ детективів до мобільного телефону та інформації, яка у ньому міститься, оскільки ввела пароль для подолання системи логічного захисту та надала можливість здійснити повний огляд мобільного телефону із копіюванням необхідної інформації; (3) за результатами огляду мобільного телефону детективи не виявили будь-яких відомостей, що можуть мати значення для досудового розслідування, та в протоколі немає згадувань про ймовірність існування видаленої інформації, що свідчить про відсутність необхідності у проведенні експертного дослідження мобільного телефону; (4) сторона обвинувачення не навела належного обґрунтування наявності правової підстави накладення арешту на майно; (5) вилучене в ході обшуку майно не відповідає жодному критерію, визначеному у статті 98 КПК, а постанова детектива про визнання мобільного телефону речовим доказом має виключно формальний характер та не містить інформації щодо того, яке значення має вилучений електронний пристрій для кримінального провадження; (6) арешт мобільного телефону не відповідає принципам законності, легітимності мети та пропорційності обмеження права власності особи, гарантованих статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національним законодавством. 
		Позиції учасників провадження
		9.У судовому засіданні адвокат підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
		10.Прокурор заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просив залишити її без задоволення.
		11.Інші учасники судового провадження в судове засідання не прибули та не надали Суду свої позиції щодо апеляційної скарги. Враховуючи, що такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, то їх неприбуття не перешкоджає проведенню розгляду (частина 4 статті 405 КПК).
		Оцінка та мотиви Суду
		12.Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги (частина 1 статті 404 КПК).
		13.Враховуючи мотиви оскаржуваної ухвали, вимоги і доводи апеляційної скарги, Суд повинен: (1) перевірити наявність достатніх даних вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене; (2) дослідити правові підстави накладення арешту на майно; (3) перевірити доводи щодо способу та міри втручання у права особи застосованим заходом забезпечення кримінального провадження.
		(1) Щодо наявності достатніх підстав вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення
		14.В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_5 зазначив, що прокурор не навів достатніх та належних доказів факту вчинення злочину, який є предметом розслідування у цьому кримінальному провадженні, та ймовірної причетності до нього ОСОБА_7 , що виключає необхідність застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
		15.Суд відхиляє цей аргумент апелянта з таких мотивів.
		16.Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що серед іншого існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 1 частини 3 статті 132 КПК).
		17.У межах цього кримінального провадження детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52025000000000003 від 03.01.2025 за частиною 5 статті 191 та прокурор у клопотанні навів обставини, що свідчать (1) про наявність достатніх підстав стверджувати про ймовірне вчинення відповідного кримінального правопорушення та (2) про необхідність здійснення його розслідування.
		18.Так, за версією сторони обвинувачення згідно клопотання про арешт майна:
		(1) ДЗ Держспецзв`язку укладено ряд договорів із суб`єктами господарювання про проведення будівельних робіт щодо реконструкції приміщень, будівель та споруд Держспецзв`язку, зокрема:
		(1.1) 23.04.2020 між ДЗ Держспецзв`язку та ТОВ «Центрбуд» укладений договір № 150т. За результатами аналізу відповідної документації стороною обвинувачення встановлено: (а) збільшення договірної ціни будівельних робіт шляхом неодноразового коригування проектної документації з 243 735 699,82 грн [на момент укладання договору] до 901 129 383,85 грн [на початку 2024 року]; (б) факти прийняття та оплати ДЗ Держспецзв`язку невиконаних підрядником робіт на загальну суму 7 983 086,16 грн та непоставленого обладнання на загальну суму 1 614 737,13 грн; (в) завищення закупівельних цін із ймовірною переплатою на суму 6 795 437,34 грн;
		(1.2) 25.08.2020 між ДЗ Держспецзв`язку та ТОВ «Центрбуд» укладено договір № 250т. За результатами аналізу відповідної документації стороною обвинувачення встановлено: (а) збільшення договірної ціни будівельних робіт шляхом неодноразового коригування проектної документації з 558 803 276,8 [на момент укладання договору] до 1 904 344 814,3 грн [на початку 2024 року]; (б) факти прийняття та оплати ДЗ Держспецзв`язку невиконаних підрядником робіт на суму 1 015 697,22 грн; (в) завищення закупівельних цін із ймовірною переплатою на суму 13 901 748,57 грн; (г) в окремих випадках встановлена невідповідність цін, зазначених в актах приймання будівельних робіт, відомостям видаткових накладних на суму 267 848,21 грн;
		(1.3) 05.10.2023 між ДЗ Держспецзв`язку та ТОВ «Консалтинг-Буд» укладено договір № 446т. За результатами аналізу відповідної документації стороною обвинувачення встановлено: (а) факти прийняття та оплати ДЗ Держспецзв`язку невиконаних підрядником робіт на суму 1 036 082,22 грн та непоставлених товарів на суму 1 505 024,4 грн; (б) завищення закупівельних цін із ймовірною переплатою на суму 2 063 045,86 грн; (в) формальний характер проведених службовими особами Держспецзв`язку маркетингових досліджень, оскільки комерційні пропозиції були надіслані трьом учасникам, серед яких двоє мали ознаки ризиковості та сумнівну ділову репутацію;
		(2) за результатами проведення позапланового внутрішнього аудиту [щодо укладання та виконання господарських договорів стосовно будівництва (реконструкції, ремонтів) приміщень, будівель та споруд Держспецзв`язку за період з 01.01.2020 по жовтень 2024 року] 11.10.2024 складено аудиторський звіт № 17/02-432т, у якому аудиторською групою встановлено: (а) завищення вартості виконаних будівельних робіт ТОВ «Центрбуд» на загальну суму 8 998 783,16 грн, ТОВ «Консалтинг Буд» на загальну суму 1 036 082,22 грн; (б) не здійснення поставки обладнання на об`єкти будівництва ТОВ «Центрбуд» на суму 1 614 737,13 грн та ТОВ «Консалтинг-Буд» на суму 1 505 024,40 грн; (в) завищення закупівельних цін (порівняно з середньоринковими) на обладнання, вироби та матеріали ТОВ «Центрбуд» на суму 75 697 185,91 грн., ТОВ «Консалтинг-Буд» на суму 2 063 045,86 грн; (г) отже, порушень вимог чинного законодавства встановлено на загальну суму 90 914 958,68 грн.; (ґ) на підставі аналізу первинних бухгалтерських документів, листів ТОВ «Центрбуд» про залучення субпідрядних організацій ТОВ «Будівельна індустрія кантріінвестбуд», ТОВ «Консалтинг-Буд» та про допуск працівників цих товариств на об`єкти будівництва Держспецзв?язку встановлено, що частина їх співробітників є засновниками або керівниками суб`єктів господарювання, які постачають товари за завищеними цінами для підрядника, субпідрядних організацій і використовуються ними у виконанні робіт на замовлення ДЗ Держспецзв?язку;
		(3) за наведених обставин, з огляду на встановлені факти фінансових порушень на суму понад 90 млн грн, що можуть бути збитками державі, за версією сторони обвинувачення в діях службових осіб ДЗ Держспецзв`язку та інших невстановлених осіб вбачаються ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК.
		19.До клопотання додані матеріали, а саме копії протоколів допиту свідка ОСОБА_8 від 06.01.2025 та 13.03.2025, копії протоколів огляду від 11.02.2025, 17.02.2025, 18.02.2025, 17.03.2025, які підтверджують наведені вище обставини та в сукупності можуть свідчити про імовірне вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК.
		20.Суд дійшов висновку про можливу причетність ОСОБА_7 до подій, які розслідуються в межах цього кримінального провадження, з урахуванням того, що: (1) відповідно до клопотання прокурора ТОВ «Будівельна індустрія кантріінвестбуд» є субпідрядною організацією, яка була залучена ТОВ «Центрбуд» для виконання будівельних робіт за договорами із ДЗ Держспецзв`язку, та здійснювала коригування проектної документації за договором № 150т, що призвело до суттєвого зростання договірної ціни (внаслідок збільшення обсягів та вартості будівельних робіт за рахунок застосування більш складних та вартісних технологій проведення робіт) та відповідно відкладення строків завершення будівництва; (2)  ОСОБА_7 є головним бухгалтером цього товариства, тому відповідно до займаної посади здійснювала фінансові операції, перерахунок грошових коштів (зокрема, за договорами із ДЗ Держспецзв`язку), ведення бухгалтерського обліку, формування та подання звітності та вирішення інших питань фінансово-господарської діяльності суб`єкта господарювання; (3) відповідно до протоколу огляду від 18.02.2025 (том 2 а. с. 90-114) у мобільному телефоні ОСОБА_9 [на період подій начальник ДЗ Держспецзв`язку] виявлено листування із ОСОБА_10 [відповідно до протоколу огляду від 17.02.2025 є керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Будівельна індустрія кантріінвестбуд» (том. 2 а. с. 69-70)], зокрема, щодо пришвидшення погодження проекту про реконструкцію приміщення за адресою: м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 13, готовності визначення компанії ОСОБА_10 переможцем тендеру, обговорення реалізації цього проекту, проблем, пов`язаних із укладанням договору, заборгованості, прохання про сприяння у проведенні технічного нагляду за роботами по об`єкту реконструкції тощо.
		21.Враховуючи вищенаведене, на переконання Суду матеріали клопотання прокурора та долучені до нього докази свідчать про: (1) наявність достатніх підстав вважати, що розслідуване кримінальне правопорушення могло мати місце та (2) можливу причетність ОСОБА_7 до фактів, за якими детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, з огляду на посаду, яку вона обіймає у суб`єкті господарювання, який був залучений як субпідрядна організація для виконання будівельних робіт за договорами із ДЗ Держспецзв`язку.
		22.Отже, Суд дійшов висновку про наявність на цьому етапі підстав стверджувати про вчинення кримінального правопорушення, що є предметом досудового розслідування в межах кримінального провадження № 52025000000000003. При цьому Суд зазначає, що на цьому етапі досудового розслідування не здійснюється перевірка «підставності» підозри за стандартом доказування «поза розумним сумнівом» чи навіть менш суворим стандартом «обґрунтованої підозри», що є необхідною умовою при постановленні вироку чи обранні запобіжного заходу відповідно. Будь-які сумніви щодо наявності події злочину, усіх елементів його складу та винуватості конкретних осіб можуть бути перевірені органом досудового розслідування з урахуванням доводів та версій сторони захисту в подальшому, чи судом при розгляді обвинувального акту по суті (у разі завершення досудового розслідування в відповідній формі). Наданих матеріалів наразі достатньо для вирішення питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
		(2) Правові підстави накладення арешту на майно
		23.У разі задоволення клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб (частина 5 статті 173 КПК).
		24.Слідчий суддя з мотивів, зазначених у пункті 6 цієї ухвали, дійшов висновку про відповідність вилученого мобільного телефону ознакам речових доказів та обґрунтованість накладення на нього арешту з метою забезпечення його збереження як речового доказу (пункт 1 частини 2 статті 170 КПК).
		25.Суд погоджується з висновками слідчого судді та додатково звертає увагу на такі обставини.
		26.Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об`єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно сформульована в категоричній формі і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
		27.Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
		28.З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
		29.Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає (1) наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об`єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є (2) достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
		30.Щодо наявності достатніх підстав, які обумовлюють необхідність більш тривалого утримання вилученого майна, порівняно зі строками тимчасового утримання, Суд зазначає таке.
		31.Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, у тому числі комп`ютерних даних, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа (частина 4 статті 99 КПК).
		32.Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право долати системи логічного захисту, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити чи зняти (деактивувати) систему логічного захисту або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у частині 3 статті 236 КПК. Якщо під час обшуку слідчий, прокурор виявив доступ чи можливість доступу до комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, для виявлення яких не надано дозвіл на проведення обшуку, але щодо яких є достатні підстави вважати, що інформація, що на них міститься, має значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, прокурор, слідчий має право здійснити пошук, виявлення та фіксацію комп`ютерних даних, що на них міститься, на місці проведення обшуку. Особи, які володіють інформацією про зміст комп`ютерних даних та особливості функціонування комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, можуть повідомити про це слідчого, прокурора під час здійснення обшуку, відомості про що вносяться до протоколу обшуку (частина 6 статті 236 КПК).
		33.При обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (частина 7 статті 236 КПК).
		34.З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів (частина 1 статті 236 КПК).
		35.Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду. Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста (частина 2 статті 168 КПК).
		36.Речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього КПК (частина 1 статті 100 КПК).
		37.Клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено (частина 5 статті 171 КПК).
		38.Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту (абзац 2 частини 3 статті 170 КПК).
		39.Отже, КПК передбачає такі можливості для сторони обвинувачення тимчасового обмеження права власності для отримання доказової інформації, що міститься на електронних носіях (які самі по собі не є засобом, знаряддям злочину, не набуті в результаті його вчинення тощо), залежно від характеру об`єктивних перешкод її здобуття та фіксації:
		(1)безпосередньо на місці обшуку/огляду шляхом відображення в протоколі обшуку та/чи копіювання вмісту таких носіїв за допомогою залученого спеціаліста без їх вилучення. Тобто, за наявності відповідних умов на цьому етапі (участь спеціаліста у разі необхідності, носій не захищений системою логічного захисту або доступ надано володільцем, система захисту подолана слідчим на місці всупереч волі володільця, немає інших перешкод копіювання інформації, відсутня потреба в експертному дослідженні носія тощо) відсутня необхідність і підстави для тимчасового вилучення та арешту таких носіїв в подальшому;
		(2)протягом строку тимчасового вилучення, передбаченого частиною 5 статті 171 КПК. Тобто, за наявності відповідних умов (спеціаліста було залучено після обшуку, вдалося подолати систему логічного захисту в цей строк та/чи скопіювати усю необхідну доказову інформацію, відсутня потреба в подальшому експертному дослідженні самого носія тощо) немає потреби і підстав для подальшого більш тривалого утримання таких носіїв та накладення арешту майна з цією метою;
		(3)протягом більш тривалого строку до моменту, коли відпаде потреба (стаття 174 КПК), на підставі ухвали слідчого судді, суду про арешт майна. Така необхідність може бути обумовлена, окрім вищенаведених перешкод, зокрема, необхідністю збереження речового доказу для представлення його в суді для безпосереднього дослідження.
		40.Отже, для арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів потрібно довести також необхідність саме тривалого утримання майна і неможливість отримання доказової інформації першими двома способами (без його вилучення або в строк, встановлений для тимчасового вилучення майна без рішення суду про його арешт).
		41.Зазначена позиція є усталеною в практиці Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (ухвали від 02.07.2024 у справах № 991/5032/24, № 991/5033/24, № 991/5102/24; від 21.08.2024 у справі № 991/5034/24, від 23.01.2025 у справах № 991/14156/24, № 991/14192/24, № 991/14197/24, від 13.02.2025 у справах № 991/14152/24, № 991/14207/24).
		42.Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 28.03.2025 у справі № 991/2668/25 надано дозвіл на проведення обшуку в квартирі, що перебуває у власності та фактичному володінні ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення, зокрема, електронних носіїв інформації (в тому числі мобільних телефонів), що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується у кримінальному провадженні № 52025000000000003.
		43.Згідно з протоколом обшуку від 15.04.2025 (том 2 а. с. 24-28) під час обшуку ОСОБА_7 (1) надала мобільний телефон Nokia TA-1361, ІМЕІ1 -  НОМЕР_1 , ІМЕІ2 - НОМЕР_2 , який захищений системою логічного захисту; (2) не повідомила детективам НАБУ код-пароль для подолання системи логічного захисту.
		44.Слідчий суддя дійшов висновку, що прокурор наводить достатні підстави вважати, що вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон, а саме інформація, яка на ньому міститься, може мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню під час досудового розслідування (зокрема, може містити листування ОСОБА_7 з іншими можливими учасниками кримінального правопорушення), та є речовим доказом у кримінальному провадженні.
		45.З цього приводу Суд зазначає, що правомірність тимчасового вилучення в ході обшуку та подальшого арешту мобільного телефону відповідає приписам абзацу 3 частини 2 статті 168 та абзацу 2 частини 3 статті 170 КПК за критеріями того, що (1) доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту; (2) їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження (зокрема, для встановлення можливості відновлення видаленої інформації, належної до обставин кримінального провадження); (3) орган досудового розслідування має виправдану потребу у подальшому утриманні цього пристрою для розкриття змісту інформації та відомостей, що у ньому може міститися, в тому числі й видалені, що може бути реалізовано шляхом проведення його огляду за участю спеціаліста, застосування спеціального обладнання та/або програмного забезпечення та проведення експертного дослідження. Суд звертає увагу, що відповідно до копії супровідного листа від 29.04.2025 (том 5 а. с. 32) детектив 28.04.2025 призначив судову експертизу комп`ютерної техніки і програмних продуктів та направив її до експертної установи.
		46.Зазначені обставини обумовлюють необхідність детального дослідження вмісту вилученого електронного носія інформації та більш тривалого його утримання і збереження органом досудового розслідування порівняно зі строками, передбаченими частиною 5 статті 171 КПК.
		47.Враховуючи наведене, Суд констатує правильність висновків слідчого судді про достатність підстав стверджувати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу та інформація, яка на ньому міститься, може мати значення для кримінального провадження в силу (а) можливої причетності уповноважених осіб субпідрядних організацій, які реалізовували укладені із ДЗ Держспецзв?язку договори про виконання будівельних робіт, до обставин кримінального правопорушення, що розслідується в цьому кримінальному провадженні, та (б) неможливості дослідження повного вмісту мобільного телефону через наявність системи логічного захисту та ненадання володільцем мобільного телефону детективам НАБУ код-паролю доступу для подолання такої системи. Крім того, у такому випадку накладення арешту на мобільний телефон є необхідною умовою проведення експертного дослідження.
		48.Враховуючи наведене, Суд констатує правильність висновків слідчого судді про достатність підстав стверджувати, що вилучений під час обшуку мобільний телефон відповідає ознакам речового доказу та може мати значення для кримінального провадження, тож підлягає арешту.
		(3) Щодо розумності, співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження
		49.Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, зокрема, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора (пункт 2 частини 3 статті 132 КПК).
		50.Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права (пункт 1 частини 1 статті 7 КПК). Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 8 КПК). Одним із елементів верховенства права є принцип пропорційності, який означає, зокрема, що заходи, передбачені в нормативно-правових актах, повинні спрямовуватися на досягнення легітимної мети та мають бути співмірними з нею (абзац 3 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012).
		51.У § 44 рішення Lavrechov v. the Czech Republic від 20.06.2013 (заява № 57404/08) ЄСПЛ наголошує, що для того, щоб втручання було сумісним із положенням першого речення частини першої статті 1 Протоколу № 1, воно повинно бути законним, задля загального (суспільного) інтересу та пропорційним, тобто повинно мати «справедливий баланс» між вимогами загальних інтересів громади та вимогами захисту основних прав особи (див., зокрема, Beyeler v. Italy, заява № 33202/96, § 107, та Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10, 06.12.2011, § 75). Оцінюючи пропорційність втручання, суд повинен враховувати, з одного боку, важливість переслідуваної мети, а з іншого - тягар, який покладається на заявника, включаючи характер втручання, поведінку заявника та поведінку органів державної влади (див. Yildirim v. Italy, заява № 38602/02, та Forminster Enterprises Limited v. Czech Republic, заява № 38238/04, 09.10.2008, § 75).
		52.Враховуючи вищенаведене, Суд оцінює ступінь втручання у право мирного володіння майном як пропорційний з урахуванням потреб кримінального провадження та його суспільного інтересу з огляду на такі обставини: (1) незначну вартість вилученого мобільного телефону з урахуванням моделі телефону; (2) тимчасовий характер позбавлення можливості володіння та користування майном (без позбавлення права власності) з огляду на потребу в дослідженні його вмісту та з`ясуванні додаткових обставин кримінального провадження в співставленні з (3) розміром збитків, імовірно спричинених кримінальним правопорушенням, яке розслідується в межах цього кримінального провадження, що становить понад 90 млн грн.
		53.Крім того, тимчасовий характер арешту майна обумовлений наявністю правового механізму, передбаченого статтею 174 КПК, за яким арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. 
		54.Отже, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що арешт мобільного телефону не порушуватиме принципу розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та про дотримання справедливого балансу між публічними та приватними інтересами у цьому провадженні. Тому з урахуванням обставин цього кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права особи з метою виконання завдань кримінального провадження.
		(4) Щодо інших доводів апеляційної скарги
		55.Апелянт звертав увагу Суду на той факт, що ОСОБА_7 не має іншого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, крім статусу третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт. У зв`язку з цим Суд наголошує, що згідно частини 3 статті 170 КПК у випадку накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК, тобто незалежно від процесуального статусу особи в кримінальному провадженні.
		Висновки Суду за результатами розгляду апеляційної скарги
		56.За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити ухвалу без змін (частина 3 статті 407 КПК).
		57.Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження відносно вилученого під час обшуку майна, а мотиви ухвали слідчого судді не спростовані, Суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді має бути залишена без змін.
		58.Керуючись статтями 98, 132, 170-173, 403, 404, 405, 407, 419, 532 КПК, колегія суддів постановила:
		1.Апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
		2.Ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 22.04.2025 - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 ОСОБА_1 
		Судді                                                                                         ОСОБА_2 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...