Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/3981/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про поновлення на роботі, з них.
Надіслано судом: 06.05.2025. Зареєстровано: 06.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2025.
Дата набрання законної сили: 29.04.2025
Номер судового провадження: 22-ц/4806/169/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/3981/24
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		 
		 
		    29 квітня 2025 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі:
		головуючої            судді Кожух О.А.,
		суддів            Мацунича М.В., Собослоя Г.Г. 
		за участі секретаря        Гусоньки З.П.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2024 року (головуючий суддя Іванов А.П.) у цивільній справі № 308/3981/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елерон» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Елерон» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 07.06.2021 позивач прийнятий на роботу у ТОВ «Елерон» на посаду оператора заправних станцій. 
		Наказом від 05.02.2024 № 22-к/2024 позивача звільнено з роботи, у зв`язку з появою 03.02.2024 на роботі у нетверезому стані (у стані наркотичного чи токсичного сп`яніння) на підставі п.7 ст. 40 КзПП України. 
		Позивач вважає своє звільнення незаконним, здійсненим з порушенням трудового законодавства.
		Вказував, що 03.02.2024 позивач заступив на роботу о 8 годині ранку та повинен був відпрацювати свою зміну до 8 години ранку наступної доби. Коли прийшов на роботу, там був присутній оператор іншої зміни, від якого позивач приймав зміну, та адміністратор  ОСОБА_2 . Жодних претензій до стану позивача зі сторони керівництва чи інших працівників не було. Позивач прийняв зміну та почав працювати. Його робочим місцем є приміщення каси, у якому він знаходиться постійно, оскільки безпосередньо приймає оплату за пальне, та з приміщення каси вмикає паливо-роздавальні колонки на відпуск оплаченого обсягу палива. 
		Протягом такого дня на заправній станції був присутній адміністратор  ОСОБА_2 (приблизно до 14-15 години дня), та всю зміну  Михайло Товтин, помічник оператора заправних станцій. 
		Вказував, що близько 21 год. на автозаправну станцію приїхав директор, який повідомив, що на гарячу лінію від покупця пального надійшла скарга на незадовільну роботу заправника та його нетверезий стан. До директора висловлено питання  як він допустив те, що заправник зміг вжити алкогольні напої під час роботи, та чому це вчасно не помітив і чому не замінив його на іншого оператора. 
		Керівництвом станції було повідомлено, що за вказані події позивача та заправника  Михайла Товтина відстороняють від роботи. 
		Ввечері 03.02.2024 позивачу не було висловлено жодних претензій щодо його стану чи звинувачень у тому, що він є нетверезим. Письмових пояснень щодо стану сп`яніння від позивача не вимагали, про те, що буде складатися Акт про перебування у стані алкогольного сп`яніння - не повідомляли. Про необхідність проходження медичного огляду та про те, що позивача буде звільнено - не повідомлено. 
		Позивач зазначав, що передав зміну іншому оператору без будь-яких недостач готівки у касі чи помилок у обліку реалізованого пального та коштів. Жодних претензій щодо якості його роботи за зміну 03.02.2024 не було. В стані алкогольного сп`яніння позивач не був. 
		На переконання позивача, відповідач не мав права покладати на нього відповідальність за порушення, вчинені іншим працівником, а тим більше звільняти його з роботи. 
		Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просив суд: 1) визнати звільнення незаконним та поновити його на роботі у ТОВ «Елерон» на раніше займаній посаді  оператора заправних станцій; 2) стягнути з ТОВ «Елерон» середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської областівід 20грудня 2024року узадоволенні позову ОСОБА_1  відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача відбулось з дотриманням закону, відсутні підстави для поновлення його на роботі та оплати за час вимушеного прогулу. Судом відхилено доводи позивача про те, що факт перебування у нетверезому стані не доведений медичним оглядом, оскільки Актом № 1 від 03.02.2024, Наказом від 03.02.2024, доповідною запискою менеджера (управителя) з персоналу від 05.02.2024, поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в достатній мірі доводиться факт перебування позивача на роботі у нетверезому стані, що не спростовано позивачем жодними доказами.
		 
		Короткий зміст вимог та доводи апеляційної скарги
		 
		На це рішення подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
		Апеляційну каргу мотивовано тим, що допитані судом свідки адміністратор ОСОБА_3 та власник ОСОБА_4 є зацікавленими в результаті розгляду спору, тому їхні показання не можна вважати об`єктивними та неупередженими, а інших свідків допитано не було. Вказані свідки не підтвердили всі ознаки сп`яніння, наведені в акті № 1 від 03.02.2024, що свідчить про необ`єктивність їхніх показань. З відзивом на позовну заяву у даній справі додано диск з відеозаписом спостереження робочого місця позивача, з якого не вбачається перебування позивача у стані сп`яніння, натомість рухи та координація не є порушеними. Однак місцевий суд не досліджував такий відеозапис, не врахував і залишив його поза увагою. Посадовими особами відповідача не надавалося направлення ОСОБА_1 на проходження медичного огляду. При цьому позивач не мав підстав для самостійного звернення і проходження огляду.
		 
		Позиція інших учасників справи
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «Елерон» просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. 
		 
		Межі розгляду справи та явка учасників
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2 ст.367 ЦПК України)
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Застосовані норми права
		 
		Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		Пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.
		У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору, зокрема, за пунктом 7 статті 40, КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
		Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (з подальшими змінами і доповненнями) судам роз`яснено, що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов`язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп`яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
		Відповідно до частини першої статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняти на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Тобто, виключною компетенцією власника або уповноваженого ним органу є видача наказів, визначення підстав, мотивів, обґрунтування та виду дисциплінарного стягнення.
		Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
		Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить роботодавцеві й не обов`язково у послідовності, зазначеній у статті 147 КЗпП України.
		Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
		Відповідно до частини третьої статті 149 КЗпП України при обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
		Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці (частина перша статті 148 КЗпП України).
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Встановлено, що відповідно до запису трудової книжки, ОСОБА_1 07.06.2021 прийнятий на роботу у ТОВ «Елерон» на посаду оператора запраних станцій.
		03.02.2024 позивач перебував на роботі з 08.00 год. Його робоча зміна мала закінчитись о 08.00 год 04.02.2024.
		Згідно з Актом №1 від 03.02.2024, складеним директором ТОВ «Елерон» ОСОБА_5 , заступником директора ОСОБА_6 , начальником складу паливно-мастильних матеріалів ОСОБА_7 , підписаного свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 21 год. 30 хв., оператор заправних станцій ОСОБА_8 та помічник оператора заправних станцій АЗС ОСОБА_9 , працювали на території АЗС за адресою АДРЕСА_1 , у стані алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, нестійка хода, втрата послідовність мислення, порушення мови, незвичайна говірливість, безглузді або нерозбірливі розмови, порушення моторики, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіри обличчя, зниження відчуття свідомості, швидкості реакції і концентрації уваги, надмірне психічне пожвавлення, агресивні мотиви, послаблення критики до власних дій, втрата почуття міри та такту щодо оточуючих клієнтів (а.с. 14).
		Цим актом також зафіксовано, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовилися надати письмове пояснення щодо причин перебування на робочому місці у стані алкогольного сп`яніння, а також відмовилися від ознайомлення із даним актом (а.с. 14). 
		Наказом директора ТОВ «Елерон» від 03.02.2024 відсторонено ОСОБА_1 , оператора заправних станцій, від виконання посадових обов`язків без збереження заробітної плати від робочої зміни з 03.02.2024 по 04.02.2024. Запропоновано пройти медичний огляд для встановлення або спростування протягом наступних двох годин із моменту відсторонення (а.с. 29).
		Доводи ОСОБА_1 про те, що йому не було відомо про його відсторонення є безпідставними, спростовуються фактичними обставинами справи, визнаними у позовній заяві обставинами того, що керівництвом відповідача було повідомлено про відсторонення позивача від роботи, що також узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_3 , який відвіз відстороненого 03.02.2024 позивача з роботи додому.
		У доповідній записці від 05.02.2024, складеній менеджером (управителем) з персоналу ОСОБА_10 зазначено, що ввечері 03.02.2024 близько 21:30 год. було зафіксовано факт знаходження на робочому місці в нетверезому стані ОСОБА_1 оператора заправних станцій. 05.02.2024 викликано в офіс ОСОБА_11 , що надав письмові пояснення, у яких зазначив, що його напарник ОСОБА_12 (помічник оператора заправних станцій) дійсно знаходився під час виконання посадових обов`язків у стані алкогольного сп`яніння. Щодо свого стану ОСОБА_13 жодної інформації не надав і також не надав медичного обстеження, яке б спростувало знаходження на роботі в нетверезому стані, стані наркотичного чи токсичного сп`яніння (а.с. 15-16).
		Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими 05.02.2024, позивач, працюючи на зміні 03.02.2024 помітив, що заправник був у стані сп`яніння, хотів його замінити, але клієнт поскаржився на нього на гарячу лінію скоріше. Зазначив, що ОСОБА_1 не встиг улагодити цю подію (а.с. 17). 
		Отже, до застосування дисциплінарного стягнення, відповідач зажадав від порушника трудової дисципліни письмові пояснення, з дотриманням статті 149 КЗпП України.
		Наказом (розпорядженням) № 22-к/2024 керівника ТОВ «Елерон» від 05.02.2024 позивача звільнено з займаної посади оператора заправних станцій, у зв`язку з появою на роботі в нетверезому стані (у стані наркотичного або токсичного сп`яніння), на підставі п. 7 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Підставою звільнення зазначено Акт відсторонення від 03.02.2024.
		Свідок ОСОБА_4 (власник ТОВ «Елерон»), допитаний судом першої інстанції, пояснив, що 03.02.2024 йому зателефонували клієнти та повідомили, що працівники АЗС перебувають в нетверезому стані на робочому місці. Він приїхав на АЗС і побачив, що помічник оператора був у брудному одязі, а оператор в приміщенні АЗС сидів із закинутою назад головою та обоє явно були в стані сп`яніння. Він дав розпорядження директору замінити працівників, що і було зроблено. ОСОБА_13 з оператором були відстороненні від роботи. ОСОБА_14 одразу визнав те, що перебував на робочому місці в нетверезому стані, а ОСОБА_13 не визнавав факт перебування в нетверезому стані. Хоча ОСОБА_13 явно був в нетверезому стані, його поведінка не відповідала обстановці, він не розумів, що відбувається. Відповідно на місці працівниками ТОВ «Елерон» були складені акти від 03.02.2024 та запропоновано ОСОБА_15 пройти медичне обстеження в наркодиспансері на предмет алкогольного сп`яніння, від чого ОСОБА_13 відмовився.
		Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні в суді першої інстанції надав показання, що працює адміністратором у ТОВ «Елерон». 03.02.2024 приблизно о 21 годині керівник викликав його на роботу, оскільки працівники АЗС були на роботі в нетверезому стані. Коли він приїхав, то оператор ОСОБА_13 та помічник оператора ОСОБА_14 були у нетверезому стані. ОСОБА_13 не міг чітко говорити, від нього чутно було запах алкоголю, його поведінка не відповідала обстановці. Він замінив їх на інших працівників і відвіз додому.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
		Позивач ОСОБА_1 , як на підставу своїх позовних вимог, посилався на те, що він 03.02.2024 у стані алкогольного сп`яніння не перебував, прийняв зміну без зауважень керівництва, претензій щодо якості його роботи не було, відповідач не вимагав від позивача письмових пояснень щодо перебування у стані сп`яніння, не повідомив про необхідність проходження медичного огляду та те, що буде складатися Акт про перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння.
		Судова колегія відхиляє посилання на те, що відповідач не вимагав від позивача письмових пояснень щодо перебування його у стані сп`яніння. які спростовуються доповідною запискою від 05.02.2024 та письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданими 05.02.2024. Доводи щодо відсутності зауважень у керівництва при прийняті зміни також не можуть бути взяті до уваги, оскільки зміна позивача розпочалась о 08.00 год, а акт про перебування позивача у стані алкогольного сп`яніння було складено о 21.30 год. При цьому, з обставин справи вбачається, що позивач не заперечував щодо його відсторонення від виконання посадових обов`язків у робочій зміні з 03.02.2024 по 04.02.2024, і свідок ОСОБА_3 відвіз позивача з роботи додому.
		За таких обставин місцевий суд правильно відхилив голослівні твердження позивача про те, що факт перебування у нетверезому стані не доведений медичним оглядом, оскільки Актом № 1 від 03.02.2024, Наказом від 03.02.2024, доповідною запискою менеджера (управителя) з персоналу від 05.02.2024, поясненнями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в достатній мірі доведено факт перебування ОСОБА_1 на роботі у нетверезому стані, що позивачем не спростовано жодними доказами. 
		Позивачем не надано до справи жодних доказів на спростування такого факту. 
		Посилання позивача на відеозапис спостереження його робочого місця є необґрунтованим, оскільки такий не спростовує факту, зафіксованого наявними у справі письмовими доказами та підтвердженого показаннями свідків. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявними у справі доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебував на робочому місці у стані сп`яніння, для огляду на стан сп`яніння до лікарні для медичного обстеження не з`явився та самостійно відповідний медичний огляд не пройшов. При цьому відповідач в установленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача у стані сп`яніння на робочому місці, а звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
		Позовні вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у їх задоволенні.
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є необ`єктивними, оскільки вони зацікавлені в результаті розгляду спору, а інших свідків допитано не було. Скаржником не надано належних і допустимих доказів на спростування показань цих свідків. 
		Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують. Судове рішення ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, у відповідності до ст. 375 ЦПК України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення  залишити без змін.
		Керуючись ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
		 
		ухвалив :
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 грудня 2024 року  залишити без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		Повне судове рішення складено 02 травня 2025 року.
		 
		 
		 
		Головуюча:    
		   
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...