Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 650/1189/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 06.05.2025. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/650/177/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024230000000102

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 650/1189/24
		провадження № 1-кп/650/177/25
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		02 травня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області в складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря  ОСОБА_2 ,
		прокурора: ОСОБА_3 ,
		захисника  ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка в спеціальному судовому провадженні кримінальне провадження № 22024230000000102 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Пологи Пологівського району Запорізької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає у смт Каланчак Скадовського району Херсонської області (більш точну адресу не встановлено), документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Червоногвардійським РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області, паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданий 10.09.2012, орган видачі 1446, так званий «начальник отделения МВД по Каланчакскому муниципальному округу Главного управления МВД Херсонской области», майор поліції рф, раніше не судимого,
		у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 28, частиною першою статті 438, частиною сьомою статті 111-1 КК України,
		 
		встановив:
		 
		З 19 лютого 2014 року представниками рф розпочато збройне вторгнення збройних сил рф (далі  зс рф), приховане твердженням керівників рф про переміщення військових підрозділів в рамках звичайної ротації сил Чорноморського флоту, які у взаємодії з військовослужбовцями Чорноморського флоту рф та іншими підрозділами зс рф здійснили блокування й захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури України, забезпечивши військову окупацію території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя. 18 березня 2014 року рф оголосила про офіційне включення Криму до її території.
		Одночасно із цим, протягом березня та на початку квітня 2014 року, під безпосереднім керівництвом та контролем представників влади та зс рф представники іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд і груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих рф, взяли під контроль будівлі, в яких знаходилися органи місцевої влади та місцеві органи виконавчої влади України, військові об`єкти України в окремих районах Донецької та Луганської областей України. 07 квітня 2014 року в м. Донецьку створено терористичну організацію «Донецька народна республіка», а 27 квітня 2014 року в м. Луганську - терористичну організацію «Луганська народна республіка», у складі яких утворені незаконні збройні формування, які функціонують і по теперішній час. 
		Унаслідок військових дій у період з травня по серпень 2015 року сили оборони України звільнили частину раніше окупованих територій Донецької та Луганської областей.
		Датою початку тимчасової окупації рф окремих територій України є 19 лютого 2014 року. Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими рф з 20 лютого 2014 року. Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими рф (у тому числі окупаційною адміністрацією рф) починаючи з 7 квітня 2014 року, відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII.
		Надалі, 24 лютого 2022 року президент рф оголосив початок так званої «спеціальної військової операції». Після цього, близько четвертої години ранку того ж дня, зс рф, інші збройні формування рф та підконтрольні їм угруповання іррегулярних незаконних збройних формувань розпочали широкомасштабне військове вторгнення на територію України, увійшовши з боку рф, Білорусі та тимчасово окупованої території України, що супроводжувалось завданням ракетно-артилерійських ударів та бомбардувань авіацією об`єктів по всій території України.
		24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час. 
		З того моменту сили оборони України здійснюють збройну відсіч вздовж всієї лінії фронту.
		Факт широкомасштабного збройного вторгнення на територію України 24.02.2022 не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії російської федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф) та ін.)».
		Відповідно до ст. 2 спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці Конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Таким чином, із 19.02.2014 до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією рф проти України, окупацією частини території України, що вказує на поширення дії на території України законів та звичаїв війни (норм міжнародного гуманітарного права).
		У результаті вищезазначених подій майже вся територія Херсонської області з 24.02.2022 року знаходилась під окупацією зс рф. Починаючи з липня місяця до 11 листопада 2022 року Збройними силами України звільнено (деокуповано) частину території Херсонської області, яка знаходиться на правобережжі річки Дніпро. 
		Водночас залишаються тимчасово окупованими території Скадовського та Генічеського районів, а також частково окуповані території Каховського і Херсонського районів, які розташовані на лівобережжі річки Дніпро.
		З метою встановлення повного контролю над окупованими територіями Херсонської області, відшукання проукраїнськи налаштованих громадян, їх нелегального ув`язнення окупаційною владою рф створено низку незаконних правоохоронних органів, у тому числі так зване «Главное управление МВД Херсонской области», у структурі якого утворено «отделение МВД по Каланчакскому муниципальному округу Главного управления МВД Херсонской области».
		Достовірно знаючи про вищевказані обставини, громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи п`ятнадцятирічний досвід практичної роботи в органах внутрішніх справ України, звільнений 14.06.2010 з посади помічника начальника відділу - оперативного чергового чергової частини Центрально-міського РВ Макіївського МУ ГУМВС України в Донецькій області через хворобу в спеціальному званні майор міліції, розуміючи факт захоплення та подальшої окупації смт Каланчак Скадовського району Херсонської області зс рф, а також той факт, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону - цілісною і недоторканною, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, 21.08.2022 (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, добровільно вирішив обійняти посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному за місцем розташування захопленої будівлі відділення поліції № 2 (смт Каланчак) Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Каланчак вул. Херсонська, 22. 
		Наказом керівника незаконного правоохоронного органу т.зв. «Главного управления МВД Херсонской области» (номер та дата досудовим розслідуванням не встановлені) ОСОБА_5 на підставі його рапорту від 21.08.2022 призначено на посаду так званого «начальника отделения МВД по Каланчакскому муниципальному округу Главного управления МВД Херсонской области» з 22 серпня 2022 року.
		Добровільно зайнявши вказану посаду, ОСОБА_5 з 22 серпня 2022 року активно публічно сприяв реалізації плану держави-агресора щодо придушення будь-яких проявів незгоди з визнанням політики окупаційної влади, відшукував та затримував громадян України на території Каланчацької територіальної громади Скадовського району Херсонської області, у тому числі проукраїнських активістів, інших цивільних осіб, проводив позасудові репресії над ними, примушував йти на негласну співпрацю, погрожуючи розправою. 
		Так, 08 вересня 2022 року у період часу з 17 по 19 годину (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) за участю та за наказом ОСОБА_5 підпорядковані йому особи, озброєні автоматичною зброєю, без складання процесуальних документів провели обшуки за місцем проживання потерпілих та затримали мешканців сіл Вербове та ОСОБА_6 територіальної громади Скадовського району Херсонської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		Крім цього, 09 вересня 2022 року у ранковий час доби (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні окупаційного відділення поліції за вищевказаною адресою, віддав наказ підпорядкованим йому особам про затримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		Всіх потерпілих у день їх затримання поміщено до камер у захопленій будівлі поліції за адресою: смт Каланчак, вул. Херсонська, 22, де ОСОБА_11 незаконно утримувалась до вечора 09.09.2022, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - до 10.09.2022, ОСОБА_9 - до 12.09.2022 та ОСОБА_10 - до 13.09.2022, й лише після надання ними згоди, отриманої в результаті нелегального ув`язнення у виснажливих умовах, на співпрацю з працівниками окупаційної поліції, їх за наказом ОСОБА_5 звільнено з місця нелегального ув`язнення без надання будь-яких документів щодо підстав затримання та ув`язнення.
		ОСОБА_5 у період нелегального ув`язнення ОСОБА_10 та ОСОБА_9 застосовував до них фізичне насильство, а саме у другій половині дня (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) 09 вересня 2022 року наніс по одному удару металевою палицею по голові кожній жінці. 
		Також, у той же день (точний час досудовим розслідуванням не встановлено)  ОСОБА_5 у своєму кабінеті відділення поліції безпричинно наніс потерпілій ОСОБА_10 декілька ударів кулаком у ділянку плеча.
		Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за вказане діяння органом досудового розслідування визначена за частиною сьомою статті 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Відповідно до Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949, учасниками якої є, зокрема, Україна та рф (далі за текстом  Конвенція), сторони домовилися, що з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, у тому числі з особами зі складу збройних сил, що склали зброю, а також із тими, хто «horsdecombat» унаслідок хвороби, поранення, затримання чи з будь-якої іншої причини, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої слугують раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.
		Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених вище осіб: a) насилля над життям й особистістю, зокрема всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури; b) захоплення заручників; c) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження; d) засудження та застосування покарання без попереднього судового рішення, винесеного судом, який створено належним чином і який надає судові гарантії, визнані цивілізованими народами як необхідні (стаття 3 Конвенції).
		Відповідно до положень ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		З урахуванням положень стосовно здоров`я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
		Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		У силу положень ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
		Згідно зі ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. 
		Відповідно до ст. 33 вказаної Конвенції жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються. Пограбування забороняються. Репресалії стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна забороняються.
		Згідно із ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно. 
		Статтею 43 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) від 8 червня 1977 року (далі за текстом - Протокол І або Додатковий протокол І) передбачено, що збройні сили сторони, що перебуває в конфлікті, складаються з усіх організованих збройних сил, груп і підрозділів, що перебувають під командуванням особи, відповідальної перед цією стороною за поведінку своїх підлеглих, навіть якщо ця сторона представлена урядом чи властями, не визнаними супротивною стороною. Такі збройні сили підпорядковані внутрішній дисциплінарній системі, яка, поряд з іншим, забезпечує додержання норм міжнародного права, застосовуваних у період збройних конфліктів.
		Особи, які входять до складу збройних сил сторони, що перебуває в конфлікті (крім медичного і духовного персоналу, про який ідеться у статті 33 Третьої конвенції, є комбатантами, тобто вони мають право брати безпосередню участь у воєнних діях.
		Статтею 44 Додаткового протоколу І передбачено, що для сприяння посиленню захисту цивільного населення від наслідків воєнних дій комбатанти зобов`язані відрізняти себе від цивільного населення в той час, коли вони беруть участь у нападі або у воєнній операції, що є підготовкою до нападу. Однак у зв`язку з тим, що під час збройних конфліктів бувають такі ситуації, коли через характер воєнних дій озброєний комбатант не може відрізнити себе від цивільного населення, він зберігає свій статус комбатанта за умови, що в таких ситуаціях він відкрито носить свою зброю.
		Відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу І для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.
		Крім того, статтею 75 Додаткового протоколу І встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Женевськими Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
		Поряд з цим згідно ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу І заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: а) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні.
		Так, з березня 2022 року з метою досягнення основної мети щодо широкомасштабних нападів на цивільне населення невстановлені досудовим розслідуванням військові рф та представники інших силових структур, за підтримки вищого керівництва рф, у захоплених приміщеннях державних органів і установ Херсонської області, у тому числі в смт Каланчак, організували місця для нелегального ув`язнення, катування та жорстокого поводження з цивільними особами, вчинення іншого фізичного і психологічного тиску з метою одержання інформації щодо проукраїнських активістів, противників окупаційної влади та подальшого схилення вищевказаних осіб до співпраці з державою-агресором.
		22 серпня 2022 року невстановлені особи з числа збройних формувань та інших силових структур рф залучили до вказаної протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був призначений окупаційною владою на посаду начальника так званого «отделения МВД по Каланчакскому муниципальному округу Главного управления МВД Херсонской области», розташованого в приміщенні захопленої будівлі відділення поліції № 2 (смт Каланчак) Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області за адресою: Херсонська область, Скадовський район, смт Каланчак, вул. Херсонська, 22.
		У вересні 2022 року громадянин України ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним про те, що між рф та Україною відбувається міжнародний збройний конфлікт, займаючи вище вказану посаду та перебуваючи на тимчасово окупованій військами рф адміністративній території Каланчацької територіальної громади Скадовського району Херсонської області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння обставин, які вказують на існування збройного конфлікту між Україною та рф, діючи умисно, спільно та за попередньою змовою з іншими невстановленими особами, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, віддавав невстановленим досудовим розслідуванням підпорядкованим особам накази та разом з ними, маючи при собі зброю, брав участь в обшуках і подальших нелегальних ув`язненнях цивільних осіб з числа місцевих мешканців. Потерпілих незаконно утримували в захопленому приміщенні відділення поліції № 2 (смт Каланчак) Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області, де відносно них застосовувалось фізичне та психологічне насильство, примушування до негласної співпраці, що є порушенням положень ст.ст. 27, 31, 32, 79, 147 Конвенції, ст. 75 Додаткового протоколу І.
		Тобто, ОСОБА_5 брав безпосередню участь в актах збройної агресії на території Скадовського району Херсонської області, а тому відповідно до ст. ст. 43, 44 Додаткового протоколу І мав статус комбатанта і був зобов`язаний додержуватись норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів.
		Так, 08 вересня 2022 року у період часу з 17 по 19 годину (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 та підпорядковані йому особи у кількості не менше 6 чоловіків, озброєні вогнепальною автоматичною зброєю, які діяли за його наказом, наданим в усній формі, без складання процесуальних документів провели обшуки за місцями проживання потерпілих та затримали мешканців Каланчацької територіальної громади Херсонської області, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання та місце затримання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання та місце затримання: АДРЕСА_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання та місце затримання: АДРЕСА_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса проживання та місце затримання: АДРЕСА_4 .
		Крім цього, 09 вересня 2022 року у ранковий час доби (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи у приміщенні вказаного відділення поліції, віддав наказ невстановленим підпорядкованим особам на затримання ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка мала намір отримати інформацію про долю своєї матері, ОСОБА_7 . 
		Затримані особи у складі Збройних Сил чи інших збройних формувань України не перебували, жодної зброї не мали, участі у бойових діях не брали, тобто були особами, які підпадають під захист ст. 4 Конвенції, як громадяни України, котрі не беруть активної участі у бойових діях та опинились у ході окупації під владою сторони конфлікту (російської федерації).
		За наказом ОСОБА_5 невстановлені досудовим розслідуванням особи нелегально ув`язнили ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у камерах захопленого приміщення відділення поліції № 2 (смт Каланчак) Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області, які не пристосовані для утримання людей. Потерпілі знаходились у виснажливих для людського організму умовах, обмежувались у їжі та належній медичній допомозі, що загрожувало їх здоров`ю. 
		Указані особи не мали бажання знаходитись та не мали можливості вільно залишити вказане приміщення, тобто їх змушували діяти проти своєї волі, що є порушенням пункту «а» ст. 3 Конвенції в частині заборони жорстокого поводження з особою та ст. 75 Додаткового протоколу І в частині знущання над людською гідністю.
		У другій половині дня 09 вересня 2022 року (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) за наказом ОСОБА_5 підпорядковані йому особи вивели у внутрішній двір окупаційного відділення поліції ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших невстановлених ув`язнених осіб. 
		Жінок вишикували біля стіни будівлі, після чого ОСОБА_5 почав погрожувати насильством, принижувати людську гідність потерпілих та примусив їх вчити гімн рф. Для цього він надав короткий проміжок часу і залишив ув`язнених під охороною невстановлених озброєних осіб.
		Через нетривалий період часу ОСОБА_5 повернувся до вказаного місця, тримаючи в руках металеву палицю, став по одній викликати потерпілих і перевіряти, наскільки вони вивчили гімн рф. Жінок, які зупинялись або неправильно викладали зміст гімну рф, він бив металевою палицею по різних частинах тіла. Так, ОСОБА_5 застосовано фізичне насильство до потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вигляді нанесення по одному удару металевою палицею в голову.
		Після цього всіх потерпілих вишикували біля спеціального автотранспортного засобу, призначеного для перевезення ув`язнених осіб, та примусили співати гімн рф, фіксуючи це на відеозапис.
		Крім того, у той же день (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 викликав до свого кабінету у відділенні поліції ув`язнену ОСОБА_10 та безпричинно наніс їй декілька ударів кулаком у ділянку плеча, поставив потерпілу на коліна та став погрожувати умисним вбивством. 
		За вищевказаних умов ОСОБА_11 у місці нелегального ув`язнення утримувалась до вечора 09.09.2022, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 - до 10.09.2022, ОСОБА_9 - до 12.09.2022 та ОСОБА_10 - до 13.09.2022. Лише після підписання ними письмової згоди на співпрацю з працівниками окупаційної поліції, наданої в результаті нелегального ув`язнення та жорстокого поводження, їх звільнено за наказом ОСОБА_5 без надання будь-яких документів щодо підстав ув`язнення.
		Отже, ОСОБА_5 спільно з невстановленими особами вчинив жорстоке поводження з потерпілими ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , що виразилось у нелюдському поводженні (утриманні в камерах, не пристосованих до тривалого перебування осіб, в антисанітарних умовах, обмеженні їжі), завданні фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) страждань ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також психологічних страждань (погроз фізичною розправою) всім нелегально ув`язненим особам з метою примушення останніх до співпраці з органами окупаційної поліції рф, а також вчинив інші порушення законів та звичаїв війни, які полягали у нелегальному ув`язненні цивільних осіб, які перебувають під захистом, та віддав накази про вчинення таких дій, чим порушив ст. ст. 3, 27, 31, 32, 147 Конвенції, ст. 75 Додаткового протоколу І Конвенцій. 
		Кримінально-правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_5 за вказане діяння органом досудового розслідування визначена за частиною другою статті 28, частиною першою статті 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а також віддання наказу про вчинення таких дій.
		На судовому засіданні прокурор підтримав висунуте обвинувачення, вказав про доведеність вини обвинуваченого зібраними в ході досудового розслідування доказами, які були досліджені судом у відкритому судовому засіданні, а також показаннями потерпілих, та просив суд призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, за вчинення злочину, передбаченого частиною сьомою статті 111-1 КК України, із позбавленням його спеціального звання, конфіскацією усього належного йому майна, та позбавленням права обіймати посади пов`язані з діяльністю у правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатись діяльністю пов`язаною з наданням публічних послуг, а також покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років, за вчинення злочину, передбаченого частиною другоюстатті 28,частиною сьомоюстатті 438КК України. Остаточно призначити обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі строком на п`ятнадцять років, за вчинення злочину, передбаченого частиною сьомою статті 111-1 КК України, із призначенням додаткових покарань. 
		Також прокурор просив суд обраний стосовно обвинуваченого запобіжний захід залишити до набрання вироком законної сили, а початок строку відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання. 
		Захисник на судовому засіданні просив суд ухвалити законний та обґрунтований вирок, а покарання обвинуваченому призначити у межах мінімального строку, передбаченого санкціями інкримінованих статей.
		Обвинувачений насудове засіданняне з`явився,досудове розслідуванняу даномукримінальному провадженні,відповідно доухвали слідчогосудді слідчогосудді Центральногорайонного судуміста Миколаєвавід 13лютого 2023року усправі №490/990/24проведено успеціальному порядку,а судовийрозгляд справиздійснений успеціальному судовомупровадженні,за йоговідсутності,відповідно доухвали Великоолександрівськогорайонного судуХерсонської областівід 13червня 2024року,у зв`язкуз чимсуд констатує,що якстороною обвинуваченняв ходіздійснення спеціальногодосудового розслідування,так ісудом вході здійсненняспеціального судовогопровадження (inabsentia),були здійснені всі можливіпередбачені закономзаходи щододотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Так, участь захисника у даному кримінальному провадженні, залученого для здійснення захисту за призначенням, була забезпечена із самого початку кримінального переслідування обвинуваченого та здійснювалася до ухвалення вироку у справі. Захисник брав участь у кожній слідчій (розшуковій) дії, яка передбачала його обов`язкову участь, отримував усі процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченому, брав участь у кожному судовому засіданні, в якому здійснювався розгляд справи по суті. Жодних зауважень, клопотань чи заперечень з цього приводу від захисника протягом здійснення кримінального провадження не надходило.
		Оскільки АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, та відсутня можливість виконати вимоги Кримінального процесуального кодексу України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території зазначеної держави, судом впродовж усього судового розгляду справи інформація про відповідні процесуальні документи та повістки про виклик обвинуваченого до суду завчасно публікувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5КПК України (газета «Урядовий кур`єр») та на офіційному веб-сайті суду, в порядку передбаченому абз. 6 частини третьої статті 323 КПК України, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у зв`язку з чим обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з їх змістом.
		Після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження та до ухвалення вироку у справі обвинувачений до суду не з`являвся та не був до нього доставлений, що свідчило про відсутність підстав для переходу суду до судового розгляду згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України.
		З матеріалів справи суд також встановив, що обвинувачений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаними із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати захисника самостійно; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6Європейської Конвенціїз правлюдини та статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. 
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову обвинуваченого, який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, статті 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (частина третя статті 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за їх відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинувачених була застосована належна правова процедура в контексті приписів статті 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Отже, зважаючи на виконання судом усіх передбачених наведеними положеннями кримінального процесуального законодавства вимог щодо проведення спеціального судового провадження, кримінальне провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, а обставини причетності останнього до інкримінованого йому кримінального правопорушення, перевірені у відкритому судовому засіданні, із дотриманням засад кримінального провадження та за активної участі захисника.
		Стороною обвинувачення у цьому провадженні для доведення вини ОСОБА_5 були надані, а судом досліджені такі письмові докази та процесуальні документи.
		Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24 березня 2023 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_10 звернулася до Кременчуцького районного управління поліції ГУНП в Полтавській області щодо того, що з 8 вересня 2022 року по 13 вересня 2022 року В смт Каланчак Херсонської області військові РФ тримали її в полоні, при цьому наносили тілесні ушкодження, ображали, примушували працювати, вчити гімн РФ.
		Заява потерпілої ОСОБА_9 від 04 травня 2023 року, відповідно до якої заявниця повідомила про обставини, що мали місце, за її твердженням, 08 вересня 2022 року на території смт Каланчак Херсонської області, під час тимчасової окупації.
		Згідно з викладеним у заяві, до її домогосподарства прибули озброєні особи в балаклавах, які затримали її та членів її родини, після чого доправили їх до приміщення Каланчацького райвідділу поліції. Там, за словами заявниці, вона перебувала близько чотирьох днів, упродовж яких її та інших затриманих змушували до виконання дій під примусом: вивчення та співу гімну рф, прибирання приміщень, участі у відеозаписах пропагандистського характеру, а також до дій, спрямованих на публічну наругу над українськими державними символами.
		Заявниця також зазначила про нанесення тілесних ушкоджень деяким із затриманих та про постійний моральний тиск і погрози з боку представників окупаційної адміністрації. За її словами, після звільнення їй було запропоновано співпрацю з окупаційною владою, від чого вона відмовилася. У зв`язку з цим, побоюючись за власну безпеку, заявниця залишила територію тимчасової окупації та виїхала до м. Кривий Ріг.
		На підставі викладених обставин ОСОБА_9 просила розпочати кримінальне провадження.
		Заява потерпілої ОСОБА_8 від 04 травня 2023 року, відповідно до якої заявниця повідомила про обставини її затримання 08 вересня 2022 року під час тимчасової окупації смт Каланчак Херсонської області.
		Згідно з викладеним у заяві, до помешкання заявниці прибули озброєні військовослужбовці рф у супроводі осіб у балаклавах, які затримали її, а також членів родини та сусідів, після чого доставили до приміщення Каланчацького райвідділу поліції. Заявниця перебувала там два дні. Як зазначалося у заяві, підставою для затримання, зі слів одного з військових, була її посмішка. Під час перебування в райвідділі до неї та інших затриманих застосовувався психологічний тиск: жінок змушували співати гімн рф під відеозапис, чоловіків  прибирати сміття, а в разі відмови або помилок  наносилися тілесні ушкодження.
		Заявниця також повідомляла, що її залучали до прибирання кабінетів, а 09 вересня змусили йти вулицею Каланчака з демонстративним знущанням над українською символікою  зокрема, йшлося про демонтаж українського прапора та нанесення зображення прапора рф.
		Упродовж усього часу перебування в райвідділі, як зазначала заявниця, до неї застосовувався моральний тиск: приниження, обвинувачення у співпраці з українськими військовими, погрози притягнення до відповідальності за «непокору». Після звільнення з райвідділу заявниця залишила тимчасово окуповану територію та виїхала до м. Кривий Ріг (Дніпропетровська область).
		У заяві вона просила розпочати кримінальне провадження за вказаними обставинами.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 02 червня 2023 року, відповідно до якого встановлено, що потерпіла ОСОБА_8 на одному із представлених фотознімків, а саме на фото № 3 фототаблиці № 1, впізнала ОСОБА_5 як особу, яку вона особисто бачила та з якою спілкувалася у період з 08 по 10 вересня 2022 року, під час перебування в Каланчацькому райвідділі поліції, де той, за її словами, обіймав посаду керівника відділу при окупаційній владі. Потерпіла вказала, що впізнала його за загальними рисами обличчя. До протоколу додано довідку із зазначенням номерів фотознімків, де вказано, що на фото № 3 зображено ОСОБА_5 , а на інших фото  сторонні особи. На судовому засіданні також був досліджений відеозапис вказаної слідчої дії, збережений на DVD-R носії, доданому до протоколу.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03 червня 2023 року, відповідно до якого встановлено, що потерпіла ОСОБА_9 на одному із представлених фотознімків, а саме на фото № 3, впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 як начальника Каланчацького відділення поліції при окупаційній владі, якого вона бачила під час її затримання у період з 08 по 12 вересня 2022 року. Потерпіла зазначила, що саме він проводив її затримання та допити, і впізнала його за загальними рисами обличчя. До протоколу додано довідку із зазначенням номерів фотознімків, де вказано, що на фото № 3 зображено ОСОБА_5 , а на інших фото зображені сторонні особи. На судовому засіданні також був досліджений відеозапис вказаної слідчої дії, збережений на DVD-R носії, доданому до протоколу.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 червня 2023 року, відповідно до якого встановлено, що потерпіла ОСОБА_11 на одному із представлених фотознімків, а саме на фото № 3 фототаблиці № 1, впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 як начальника Каланчацького відділу поліції при окупаційній владі, якого вона особисто бачила у період з 09 по 11 вересня 2022 року під час свого затримання. Потерпіла зазначила, що впізнала його за загальними рисами обличчя. До протоколу додано довідку із зазначенням номерів фотознімків, де вказано, що на фото № 3 зображено ОСОБА_5 , а на інших фото зображені сторонні особи. На судовому засіданні також був досліджений відеозапис вказаної слідчої дії, збережений на DVD-R носії, доданому до протоколу.
		Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 червня 2023 року, відповідно до якого встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 на одному із представлених фотознімків, а саме на фото № 3 фототаблиці № 1, впізнала обвинуваченого ОСОБА_5 як начальника Каланчацького районного відділу поліції при окупаційній владі, якого вона бачила у період з 08 по 10 вересня 2022 року під час її затримання. Потерпіла зазначила, що впізнала його за загальними рисами обличчя. До протоколу додано довідку із зазначенням номерів фотознімків, де вказано, що на фото № 3 зображено ОСОБА_5 , а на інших фото зображені сторонні особи. На судовому засіданні також був досліджений відеозапис вказаної слідчої дії, збережений на DVD-R носії, доданому до протоколу.
		Висновок експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 20 жовтня 2023 року № 332, відповідно до якого судовий експерт дійшов таких висновків:
		На фотознімку, що міститься на оптичному диску CD-R (файл під назвою «Фото»), який використовувався як фото № 3 фототаблиці № 1 до протоколу пред`явлення потерпілій ОСОБА_8 особи для впізнання за фотознімками від 02.06.2023 року, та на оптичному CD-R диску з електронним фотозображенням особової картки громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (файл під назвою « ОСОБА_12 1»), зображена одна й та сама особа.
		На фотознімку, що міститься на оптичному диску CD-R (файл під назвою «Фото»), який використовувався як фото № 3 фототаблиці № 1 до протоколу пред`явлення потерпілій ОСОБА_9 особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2023 року, та на оптичному CD-R диску з електронним фотозображенням особової картки громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (файл під назвою « ОСОБА_12 1»), зображена одна й та сама особа.
		На фотознімку, що міститься на оптичному диску CD-R (файл під назвою «Фото»), який використовувався як фото № 3 фототаблиці № 1 до протоколу пред`явлення потерпілій ОСОБА_11 особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2023 року, та на оптичному CD-R диску з електронним фотозображенням особової картки громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (файл під назвою « ОСОБА_12 1»), зображена одна й та сама особа.
		На фотознімку, що міститься на оптичному диску CD-R (файл під назвою «Фото»), який використовувався як фото № 3 фототаблиці № 1 до протоколу пред`явлення потерпілій ОСОБА_7 особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2023 року, та на оптичному CD-R диску з електронним фотозображенням особової картки громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (файл під назвою « ОСОБА_12 1»), зображена одна й та сама особа.
		Вирішити питання, чи зображено громадянина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на фотозображенні, яке міститься у статті під назвою «Сознание права развивает сознание долга», розміщеній на інтернет-сайті «ZOV Херсон» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_8 огляд якої проведено 02.08.2023 (дослідженню підлягала особа чоловічої статі, зображена у додатку № 2 до протоколу огляду від 02.08.2023 у військовій формі без головного убору),  не виявилося можливим з причин непридатності зображення досліджуваної особи для ідентифікаційного портретного дослідження.
		Вартість експертизи склала 7169,40 грн.
		Протокол огляду від 27 жовтня 2023 року, відповідно до якого здійснено огляд поліетиленового пакету сірого кольору з написом «Пакет № 3», вилученого 14.08.2023 за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64, під час проведення обшуку в межах кримінального провадження № 12023170500000774 від 25.03.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. Огляд здійснено в службовому кабінеті слідчого відділу УСБУ в Херсонській області за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 4а.
		У ході огляду встановлено, що вміст пакету складається з десяти аркушів формату А4 з машинописним текстом, виконаним російською мовою чорним кольором, із зазначенням прізвищ, посад, дат та кадрових рішень стосовно співробітників правоохоронних органів. Вказані документи містять службову інформацію, що викладається мовою оригіналу, зокрема:
		аркуш № 7 починається словами: « ОСОБА_13 , начальник ВП № 1 (г. Каховка)» і закінчується словами: «…от 15 августа 2022 года»;
		аркуш № 8 починається словами: « ОСОБА_14 ...», завершується словами: «...от 21 августа 2022 года»;
		аркуш № 9 містить записи: «МИКОВА Юлия...», «...отделения по борьбе с...»;
		аркуш № 10 починається словами: «отделением по борьбе с...», що за змістом свідчить про структури поліції в умовах окупації.
		Крім того, на аркуші № 1 нижче основного тексту розміщено фрагмент: «5. ВНЕСТИ ИЗМЕНЕНИЯ В...», що, з огляду на контекст, може свідчити про наміри змін до персонального складу органів або відповідних документів.
		Серед текстів також міститься інформація про кадрові рішення щодо співробітників ГУ МВС України в Херсонській області, а саме:
		«майора полиции ОСОБА_15 на должность начальника отделения МВД по Каланчацкому муниципальному округу Главного управления МВД Херсонской области...»;
		«освобожден от должности временно исполняющего обязанности заместителя начальника отделения...», із зазначенням конкретних дат: «от 22 августа 2022 года» тощо.
		Таким чином, у ході слідчої дії зафіксовано наявність матеріалів, які мають ознаки службової документації, складеної російською мовою, з ознаками погодження або розпорядчих рішень кадрового характеру, які стосуються підрозділів поліції, що діяли або були перепідпорядковані в період тимчасової окупації території Херсонської області.
		Вказані документи мають значення для кримінального провадження, оскільки підтверджують факт складання та існування документації окупаційного характеру щодо кадрових рішень у сфері правоохоронної діяльності, зокрема у частині співпраці окремих посадових осіб з окупаційними адміністраціями. 
		Протокол огляду від 11 вересня 2023 року, відповідно до якого в межах кримінального провадження № 22022230000000522 від 12.11.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 111, ч.ч. 25 ст. 260, ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1, 2 ст. 438 КК України, проведено детальний огляд речових доказів, вилучених 14.08.2023 за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64-6, корп. 1, у ході обшуку.
		Огляд здійснено в службовому кабінеті за адресою тимчасової дислокації слідчого відділу УСБУ в Херсонській області  м. Миколаїв, вул. Адміральська, 4а. У ході огляду розпаковано та досліджено вміст трьох поліетиленових пакетів із вилученими матеріалами, що містять широкий масив документації, яка прямо вказує на фактичне функціонування на тимчасово окупованій території м. Херсон структур, що діяли за нормативно-правовими актами, посадовими інструкціями та фінансовими порядками держави-агресора  Російської Федерації.
		У пакеті № 1 виявлено, зокрема, друковані примірники «Конституции Российской Федерации с гимном России», численні документи з печатками, штампами та підписами органів внутрішніх справ РФ  ГУ МВД по Херсонской области, у тому числі документи облікового характеру, рахунки, договори, акти прийому-передачі, журнали обліку та кадрові документи, включно з відомостями про переміщення матеріальних цінностей, особовий склад, відпустки та звільнення.
		У пакетах № 2 і № 3 також зафіксовано:
		положення, інструкції, накази, укази, які регулюють службову діяльність співробітників МВС РФ та підпорядкованих підрозділів на тимчасово окупованій території;
		накази по особовому складу, підписані або підготовлені до підпису особами, що ідентифікуються як керівники ГУ МВД Херсонской области, зокрема генерал-майором поліції ОСОБА_16 ;
		документи, які регламентують фінансування, грошове забезпечення, соціальні гарантії, кадрове планування, систему командування, а також специфікацію будівельних та господарських потреб;
		рапорти на ім`я керівництва МВС РФ у Херсонській області;
		відповідні накази федеральних органів РФ, що стосуються порядку служби, обліку стажу, грошового утримання тощо;
		відомості щодо пенсійного забезпечення відповідно до законодавства РФ.
		Таким чином, юридичне значення зазначеного протоколу полягає у фіксації та підтвердженні:
		Наявності та функціонування на тимчасово окупованій території псевдоорганів влади РФ, зокрема  так званого «ГУ МВД Херсонской области»;
		Формування незаконних структур окупаційної адміністрації відповідно до законодавства держави-агресора та документів кадрово-господарського характеру;
		Фактів організації кадрового забезпечення, матеріально-технічного постачання, фінансування та службової діяльності на підставі наказів та положень МВС РФ, що може розцінюватися як доказ колабораційної діяльності, підтримки та сприяння діяльності держави-агресора в умовах збройного конфлікту.
		Огляд зафіксував обсяг і зміст документів, які не лише демонструють структуровану систему управління окупаційною поліцією, але й надають можливість для ідентифікації осіб, залучених до її створення та функціонування.
		Крім того, вказаним протоколом підтверджено, що ОСОБА_5 22 серпня 2022 року був призначений на посаду начальника відділення МВС по Каланчакському муніципальному округу так званого Главного управления МВД Херсонской области  незаконно створеного органу на тимчасово окупованій території України. Відповідно до змісту протоколу, підставою для призначення слугувало подане самим Щегловим рапорт-заява від 21 серпня 2022 року, а наказом окупаційного "керівництва" йому було присвоєно спеціальне звання "майора поліції". Також зафіксовано, що він був звільнений з посади т.в.о. заступника начальника поліції громадської безпеки начальника відділення Чаплинського районного відділення поліції Каховського РВ ГУ МВС Херсонської області.
		Таким чином, протоколом підтверджується: факт добровільного подання ОСОБА_5 рапорту про призначення на керівну посаду в системі псевдоправоохоронного органу; виконання ним управлінських функцій у структурі, створеній відповідно до нормативних актів РФ; системне кадрове переміщення в межах органів, діяльність яких спрямована на легітимізацію окупаційної влади.
		Протокол огляду від 14 серпня 2023 року, який підтверджує факт проведення за участі бухгалтера КТ «ПП» ВАТ Компанія «Дніпро» і Компанія» ОСОБА_17 , слідчої дії у формі обшуку приміщення за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 64, корпус 1. В ході огляду було здійснено обхід приміщень, під час якого виявлено документи, що мають відношення до діяльності відповідної організації, зокрема  документи господарського характеру та печатки підприємства, що зберігалися в одному з кабінетів на першому поверсі будівлі. Усі виявлені предмети було належним чином упаковано у пакет №1, а сам процес огляду  задокументовано з використанням відеозйомки, що забезпечує фіксацію обстановки та дій учасників процесуальної дії в момент виявлення та вилучення зазначених матеріалів.
		Протокол огляду від 02 серпня 2023 року, складеним старшим слідчим в ОВС слідчого відділу УСБУ в Херсонській області підполковником юстиції ОСОБА_18 , за участі спеціаліста ОСОБА_19 , у кримінальному провадженні № 12023170000000774, зареєстрованому за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111, ч. 1 ст. 438 КК України, проведено огляд відкритого ресурсу мережі Інтернет за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 4а.
		У ході огляду з метою встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень зафіксовано публікацію на сайті «ZOV Херсон» із заголовком «Сознание права развивает сознание долга», в якій викладено відомості про публічний виступ представників так званого «відділу МВД РФ «Каланчацькое»» у Вадимській школі Херсонської області перед учнями 811 класів, під час якого поширювались наративи держави-агресора. До зазначеної статті долучено фотографії учасників, зокрема особи, яка ідентифікована як начальник вказаного «відділу МВД РФ» ОСОБА_20 .
		Публікація з відкритого джерела була збережена як електронно, так і у вигляді скріншотів (Додаток №1), фотографій (Додаток №2) та архівних копій сторінки через ресурс archive.today (Додаток №3), що підтверджується відповідними посиланнями, html-кодом і QR-кодом. Отримані матеріали були записані на CD-диск, що долучений до матеріалів у порядку ст. 105 КПК України.
		Протокол огляду від 17 липня 2023 року, складений прокурором відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12023170500000774, відповідно до якого здійснено огляд мережевого ресурсу  офіційного сайту Федеральної податкової служби Російської Федерації з метою встановлення, фіксації та збереження відомостей про юридичну особу під назвою «ОТДЕЛЕНИЕ МИНИСТЕРСТВА ВНУТРЕННИХ ДЕЛ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ КАЛАНЧАКСКОЕ». Огляд проводився на комп`ютерному обладнанні із застосуванням інтернет-браузера Google Chrome, а його хід фіксувався знімками екрану (скріншотами).
		За результатами огляду на вебресурсі було отримано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб РФ щодо зазначеної установи, яка підтверджує, що відділення МВС РФ «КАЛАНЧАКСКОЕ» зареєстроване 6 березня 2023 року, має ОГРН 1239500001465, знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Каланчак, вул. Дніпровська, буд. 20, та очолюється особою на ім`я ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3 ).
		У протоколі детально зафіксовано послідовність дій, а також наведено скріншоти сторінок з результатами пошуку та вмістом отриманої інформації. Електронна копія виписки зберігалася у форматі HTML та на оптичному носії, що додається до протоколу як додаток.
		Протокол обшуку від 25 листопада 2022 року, складений слідчим Служби безпеки України на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 25.11.2022 року № 844/42-21/01-2022, підтверджує факт проведення обшуку у двокімнатній квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_5 . У ході проведення слідчої дії було добровільно видано та вилучено:
		флеш-носій з інформацією щодо кадрового забезпечення так званого «главного управления министерства внутренних дел херсонской области»;
		мобільний телефон із контактами і фотографіями співробітників цього утворення;
		ноутбук, на якому містилися списки особового складу з посадами та штатний розпис.
		Вказане майно було упаковане до сейф-пакетів з дотриманням вимог ст. 233 КПК України. Таким чином, відповідний протокол обшуку підтверджує факт виявлення й вилучення доказів, які мають безпосередній зв`язок з діяльністю окупаційного органу влади на території м. Херсона, зокрема щодо так званого «главного управления МВД Херсонской области».
		Вказані предмети були визнані речовими доказами відповідно до постанови слідчого від 26 листопада 2022 року.
		Відповідно до довідки-витягу за обліками інформаційно-пошукової системи регіонального рівня стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній проходив службу на посадах атестованого складу органів внутрішніх справ України у період з 06 липня 1995 року по 14 червня 2010 року.
		Зокрема, у період з 22 червня 2001 року по 08 квітня 2005 року він обіймав посаду заступника начальника відділення дільничних інспекторів міліції Центрально-Міського районного відділу Макіївського міського управління УМВС України в Донецькій області. Надалі, з 08 квітня 2005 року він був призначений на посаду помічника начальника відділу  оперативного чергового чергової частини цього ж районного відділу, що підтверджується відповідними наказами ММУ УМВС України в Донецькій області.
		14 червня 2010 року ОСОБА_5 був звільнений зі служби в органах внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за пунктом 64 «б» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ  у зв`язку з хворобою, що також належним чином зафіксовано у наказі ГУМВС України в Донецькій області № 207 о/с від 08 червня 2010 року.
		Крім того, довідка містить відомості про присвоєння ОСОБА_5 спеціальних звань. Так, наказами відповідних органів йому були поетапно присвоєні спеціальні звання: молодшого лейтенанта міліції (наказ від 30.10.1998), старшого лейтенанта міліції (наказ від 03.09.2001 № 216), капітана міліції (наказ від 30.05.2005 № 141), та майора міліції (наказ від 30.07.2008 № 351).
		Під час дослідження вказаних доказів та процесуальних документів, які хоча не є доказами, але приймаються судом, як такі, що свідчать про дотримання вимог процесуального закону як щодо підстав розпочати досудове розслідування, так і дотримання вимог щодо його проведення, захисник заявив клопотання про визнання недопустимими доказами протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, які були дослідженні в судовому засіданні, з огляду на те, що слідчий при проведенні відповідної слідчої дії порушив вимоги частини першої статті 228 КПК України, а саме він попередньо не з`ясував, чи може особа, яка впізнає, впізнати відповідну особу, не опитав її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу. Крім того, при проведенні усіх вказаних слідчих дій особа обвинуваченого була представлена на фотокартці під одним номером. 
		Вказані доводи захисника щодо недопустимості відповідних доказів суд відхиляє, оскільки відповідно до положень статей 86, 94 КПК України, питання допустимості кожного доказу вирішується судом в межах оцінки доказів у їх сукупності, з урахуванням усіх обставин справи, а не формально, лише за ознакою недотримання окремих вимог до фіксації процесуальних дій.
		Відповідно до судової практики недотримання певних вимог до порядку проведення впізнання не має автоматичного наслідку у вигляді визнання відповідного доказу недопустимим, якщо в цілому не порушено сутності права на захист та не доведено істотного впливу таких порушень на достовірність отриманої інформації.
		У даному кримінальному провадженні протоколи впізнання за фотознімками відповідають вимогам частин 2 та 6 статті 228 КПК України: впізнання проводилося із дотриманням кількісного складу зразків, фотознімки не мали різких відмінностей за зовнішністю, усі особи на фото були однієї статі. Особи, які впізнавали, впевнено вказували на одну й ту саму особу  ОСОБА_5 , обґрунтовуючи свої висновки загальними рисами обличчя, що також зафіксовано у протоколах і підтверджено доданими відеозаписами впізнання.
		Крім того, відповідність особи, зображеної на фото № 3, даним фотозображенням ОСОБА_5 була підтверджена висновком експерта № 332 від 20.10.2023 року, що виключає ймовірність помилкової ідентифікації.
		Таким чином, наявні недоліки проведення впізнання  зокрема, відсутність у протоколі прямих даних про опитування потерпілих щодо зовнішності особи до початку процедури  не можуть бути розцінені як істотні порушення, що вплинули на достовірність та допустимість доказу. Відтак, у розумінні статті 87КПК України такі порушення не є підставою для визнання отриманих доказів недопустимими.
		Також, на судовому засіданні були допитані потерпілі, які надали такі показання.
		Потерпіла ОСОБА_8 на судовому засіданні надала такі покази. 
		У вересні 2022 року вона була незаконно затримана невідомими особами у військовій формі, які діяли за наказом чоловіка, що представився ОСОБА_5 . Потерпіла не пам`ятає точної дати, але зазначила, що її разом із родичами та іншими мешканцями села було вивезено та утримувано у приміщенні, схожому на колишній відділ поліції. Під час перебування там до неї та інших затриманих застосовувалися принизливі методи впливу  змушували вчити текст російського гімну, прибирати приміщення, виконувати принизливі завдання на публіці. Вона зазнала морального тиску, чула погрози щодо подальшого етапування затриманих на територію Криму.
		Особливо потерпіла запам`ятала, що чоловік на ім`я ОСОБА_21 поводився як керівник усіх присутніх військових, давав накази щодо затримань, а також особисто контролював виконання вказівок. Вона також бачила, як деяким із затриманих, зокрема її родичам, наносились удари  щоправда, хто саме це робив, вона вже не пам`ятає точно, але прізвище ОСОБА_21 звучало неодноразово.
		Перед звільненням її змусили підписати якусь розписку російською мовою  про зміст документу вона не пам`ятає достеменно, але загалом її змушували вказати, що жодних скарг до поводження з нею вона не має. Умови утримання були принизливими: бруд, відсутність належного туалету, перебування у темряві. Жодних офіційних рішень чи документів їй не пред`являли.
		Потерпіла підтвердила, що дії, які з нею вчинялися, вона сприймала як психологічне та моральне знущання, що принижували її людську гідність.
		Потерпіла ОСОБА_9 на судовому засіданні надала такі покази. 
		На початку вересня 2022 року вона була затримана разом із членами своєї родини та іншими односельцями невідомими особами, які діяли за наказом чоловіка, що назвався ОСОБА_21 . Його присутність вона пам`ятає неодноразово, але точних посад чи обставин вона вже не пригадує. Затримання відбулося без жодних офіційних документів чи пояснень, а після обшуку їх усіх доправили до будівлі, яку вона описала як колишній районний відділ поліції.
		Умови утримання були поганими  тісно, антисанітарно, обмежений доступ до питної води, моральна напруга. Потерпіла згадує, що на неї чинився постійний психологічний тиск, у тому числі через погрози про можливе вивезення на інші території. Крім того, їх змушували вивчати гімн іншої держави, співати його, а також виконувати інші принизливі завдання  наприклад, мити приміщення та автомобілі.
		Потерпіла повідомила, що її викликали на так звані допити, під час яких ставили питання про політичні погляди, місця перебування, а також про односельців. Пам`ятає, що один з чоловіків, який себе називав ОСОБА_21 , перебував то у цивільному одязі, то у військовій формі із символікою країни-агресора, був озброєний.
		Також вона розповіла, що їй доводилося під примусом підписувати якісь заяви, зокрема  про відсутність скарг на дії окупантів та готовність співпрацювати з ними. Ушакова зауважила, що зазнала удару в голову, ймовірно металевим предметом, коли помилилася під час декламації чужого гімну, проте значних тілесних ушкоджень не отримала.
		Загалом вона характеризувала свій стан під час перебування в ізоляції як такий, що супроводжувався постійним моральним тиском, приниженням гідності та страхом за себе й рідних.
		Потерпіла ОСОБА_7 на судовому засіданні надала такі покази.
		На початку вересня 2022 року до її будинку прибули озброєні особи у формі та балаклавах. Серед них була людина без маски, яка віддавала команди іншим. Ім`я цієї особи, як вона пізніше дізналась від інших затриманих, було ОСОБА_21 . Потерпіла не пам`ятає, чи при затриманні їй щось пояснювали або чи складались якісь документи, але зазначила, що її разом із чоловіком та іншими односельцями було відвезено до будівлі, схожої на колишній райвідділ поліції в смт Каланчак.
		Умови утримання в тих камерах були принизливі  антисанітарія, відсутність освітлення, холод, обмежена вода. Спати доводилося на голих нарах, загортатися в тонкі покривала. Протягом кількох днів перебування, як вона зазначила, до затриманих застосовували психологічний тиск, приниження, а іноді і фізичне насильство. Вона не запам`ятала всіх обставин, але з її слів виходить, що ОСОБА_21 примушував вивчати гімн російської федерації, а тих, хто помилявся  бив металевою палицею. Також принижували публічно, змушували прибирати територію, виконувати примусові роботи.
		Потерпіла розповіла, що її особисто викликали на розмову до людини, яку називали ОСОБА_21 , де, за її словами, він ставив політично вмотивовані запитання та вів пропагандистські розмови. Перед звільненням, яке відбулось за кілька днів, її змусили підписати якісь документи, зміст яких вона точно не пам`ятає, але зазначила, що серед іншого там йшлося про відсутність скарг на поводження.
		ОСОБА_7 також підтвердила, що озброєні особи, які перебували поряд із ОСОБА_21 , реагували на його вказівки. Вона не виключає, що за цими подіями могли стояти організовані дії певної структури, проте в деталях не орієнтується.
		Потерпіла ОСОБА_10 на судовому засіданні надала такі покази.
		На початку вересня 2022 року вона перебувала вдома разом із сім`єю, коли до будинку прибули озброєні особи в уніформі, які поводилися агресивно. Серед них виділявся чоловік, який віддавав накази, пізніше він назвався ОСОБА_21 . Військові без пояснень увірвалися до оселі, перевертали речі, поводилися грубо. Жодних документів їй не надали, однак наказали слідувати з ними. Її відвезли до будівлі, схожої на відділ поліції в смт Каланчак, де вже перебувало багато інших затриманих мешканців її села та сусідніх населених пунктів.
		Після прибуття потерпілу помістили до камери разом з іншими жінками. Умови утримання були незадовільні: тіснота, холод, душне повітря, систематичного харчування не було. Світло в камері не вимикалося, пити доводилося воду з крану. Надалі її викликали до людини, яку вона впізнала як ОСОБА_21 . Вона запам`ятала, що під час однієї з таких розмов він кричав, бив її по плечу, хапав за одяг і ставив на коліна. Вона не може детально пригадати всі слова і дії, бо перебувала в сильному стресі.
		Щеглов, як стверджує потерпіла, наказував затриманим вивчати гімн іншої держави. Якщо хтось помилявся  їх били металевою палицею по голові. Вона згадала, що й сама зазнала удару, коли не змогла точно відтворити текст. Також її змушували прибирати територію, розвантажувати пісок, мити машину. На її думку, ОСОБА_21 керував усіма діями, віддавав накази іншим і особисто здійснював контроль над утриманими.
		Перед звільненням її змусили прибрати територію, а потім під примусом змусили написати заяви про відсутність претензій та про «співпрацю». Потерпіла наголосила, що писала це під страхом і через прямі погрози, зокрема про те, що її відправлять до іншого населеного пункту, звідки вона «вже не повернеться».
		Загалом вона характеризувала ситуацію як насильницьку, принизливу і таку, що супроводжувалася як фізичним, так і психологічним впливом. Точні дати й обставини вона пригадує фрагментарно, оскільки перебувала в постійному стресі й страху за своє життя.
		Також, на судовому засіданні були досліджені показання потерпілої отримані не шляхом її безпосереднього допиту судом під час судового засідання, а у порядку частини одинадцятої статті 615 КПК України, відповідно до якої показання, отримані під час допиту потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
		У вказаному порядку досліджені показання потерпілої  ОСОБА_11 , яка 03 січня 2024 року, була допитана під час досудового розслідування, яке здійснювалося в умовах воєнного стану, що підтверджується протоколом додаткового допиту потерпілої в режимі відеоконференції від 03 січня 2024 року та змістом DVD-R диску доданих до нього, який було розпаковано в присутності учасників справи та відтворено в залі суду.
		Таке рішення було судом ухвалене у зв`язку з неможливістю забезпечення прибуття вказаної потерпілої до зали суду з об`єктивних причин, а саме: у зв`язку з триваючим медичним лікуванням потерпілої ОСОБА_11 , що супроводжується обстеженнями та процедурами, а також її фактичною відмовою від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, що підтверджено рапортом старшого оперуповноваженого 2 сектору 1 відділу ГВЗНД УСБУ в Херсонській області майора ОСОБА_22 від 01 травня 2025 року.
		Так, відповідно до результатів допиту потерпілої ОСОБА_11 , проведеного 03 січня 2024 року у режимі відеофіксації, вона надала докладні свідчення про обставини свого затримання 09 вересня 2022 року. Зокрема, вона повідомила, що того дня прибула на своєму автомобілі до захопленого Каланчацького відділення поліції (смт Каланчак, вул. Херсонська), оскільки з попередніх днів знала, що її матір ОСОБА_7 та батько ОСОБА_23 були затримані та перебувають у цій будівлі. Після прибуття на територію, її затримали озброєні особи, які перебували у дворі поліції, та без пояснень обставин чи складання будь-яких документів помістили до камери, забравши документи.
		Потерпіла чітко вказала, що особисто бачила у будівлі начальника окупаційної поліції ОСОБА_5 , з яким вона також безпосередньо спілкувалась, і якого згодом впізнала за зовнішністю, голосом та поведінкою. За її словами, саме ОСОБА_5 дав наказ про її затримання, а також неодноразово принижував її, ображав, примушував виконувати накази та особисто виводив її із камери. У дворі потерпілу та інших осіб, включаючи її матір, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших, змушували вишиковуватися обличчям до стіни, тримати руки вгору, співати гімн рф, били металевою палицею, морально принижували, а у разі помилок  карали.
		Окремо потерпіла наголосила, що ОСОБА_5 особисто погрожував їй відправленням до Криму, завданням шкоди її батькам, наказував іншим особам здійснювати репресії та змушував її підписати документи про працевлаштування до окупаційної поліції рф. Увечері 09.09.2022 року, після підписання таких документів під примусом, її було звільнено.
		У відповідях на запитання прокурора потерпіла підтвердила, що неодноразово бачила ОСОБА_5 під час свого утримання, що він погрожував фізичними розправами, надавав розпорядження військовим рф та знущався з неї та інших затриманих. Вона прямо зазначила, що метою її затримання було  схилення до співпраці на посаді слідчого в окупаційному підрозділі поліції рф.
		Заперечення захисника щодо безпідставності відтворення та дослідження судом відеозапису допиту вказаної потерпілої, з огляду на те, що її місцезнаходження суду відоме, однак вона відмовилась від надання показань у судовому засіданні, суд вважає необґрунтованими та відхиляє.
		Відповідно до частини одинадцятої статі 615 КПК України, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, допустимим є використання як доказу показань потерпілого, отриманих під час досудового розслідування, за умови фіксації ходу та результатів такого допиту за допомогою технічних засобів відеозапису. У даному випадку допит потерпілої ОСОБА_11 проведено 03 січня 2024 року у режимі відеофіксації із дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що підтверджується відповідним протоколом та наданим оптичним носієм із записом допиту.
		Крім того, в матеріалах справи міститься рапорт уповноваженого співробітника СБУ від 01 травня 2025 року, з якого вбачається, що потерпіла, попри неодноразові спроби забезпечити її участь у судовому засіданні, у тому числі шляхом відеоконференції, свідомо відмовилась від надання показань, проявила неадекватну поведінку, не реагувала на повідомлення та телефонні дзвінки, а після тривалої бесіди з представниками правоохоронних органів категорично відмовилась від участі в суді.
		Таким чином, на переконання суду, стороні обвинувачення не може бути поставлено в вину неналежне забезпечення участі потерпілої, оскільки вжиті заходи були достатніми та належними. Її свідома відмова від надання показань, незважаючи на забезпечену можливість участі у режимі відеоконференції, об`єктивно унеможливила реалізацію принципу безпосередності дослідження доказу.
		За цих умов, враховуючи важливість наданих показань та дотримання законної процедури їх отримання, суд обґрунтовано визнав допустимим доказом відеозапис допиту потерпілої ОСОБА_11 та дослідив його у судовому засіданні.
		Таким чином, суд безсторонньо та неупереджено оцінивши надані стороною обвинувачення докази, які є належними та допустимими, дійшов висновку, що підтверджені ними обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані обвинуваченому злочини було вчинено і останній є винним у їх вчиненні. Стороною обвинувачення, на переконання суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації вказаних діянь.
		Наявність в діях обвинуваченого прямого умислу на вчинення інкримінованих йому злочинів, а саме на жорстоке поводження з цивільним населенням та інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а також віддання наказу про вчинення таких дій, та у добровільному зайнятті посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, встановлені судом на підставі сукупності досліджених судом доказів, зокрема, тих, що підтверджують обставини, які свідчать про обізнаність обвинуваченого щодо необхідності дотримання ним як службово особою законів та звичаїв війни стосовно цивільного населення, зокрема положень ст.ст. 27, 31, 32, 79, 147 Конвенції, ст. ст. 11, 75 Додаткового протоколу І, адже він мав відповідний досвід служби в органах внутрішніх справ України, спеціальні знання, а також усвідомлював обов`язок дотримуватись норм міжнародного гуманітарного права під час збройного конфлікту. Як особа, що обіймала керівну посаду в структурі, яка діяла в умовах міжнародного збройного конфлікту на тимчасово окупованій території України, обвинувачений був зобов`язаний забезпечувати гуманне поводження з цивільними особами, однак, навпаки, організовував їх затримання, утримання в умовах, що принижують людську гідність, примушував до співпраці та застосовував фізичне й психологічне насильство.
		При цьому дії обвинуваченого виходили за межі звичайного виконання службових обов`язків, були навмисними, системними і мали характер переслідування громадян України за їх проукраїнську позицію. З матеріалів справи вбачається, що він не лише організовував затримання цивільних осіб без законних підстав, але й особисто віддавав накази щодо їх побиття, приниження, катування та примусу до виконання дій на користь держави-агресора.
		Окрім того, суд бере до уваги, що потерпілі, які надавали свідчення під час судового розгляду, прямо вказували на обвинуваченого як на особу, яка вчинила щодо них відповідні протиправні дії. Їх показання є логічно узгодженими, послідовними та взаємодоповнюючими. Вони отримані у спосіб, що відповідає вимогам КПК України, та не викликають сумнівів у достовірності. Дані протоколи впізнання, результати експертиз, відеозаписи та інші докази у їх сукупності підтверджують винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих діянь.
		Таким чином, сукупність досліджених судом доказів, їх зміст та характер, а також аналіз поведінки обвинуваченого після вчинення злочину (зокрема, його ухилення від правосуддя, переховування, відмова визнавати юрисдикцію України) свідчать про наявність умислу, що охоплював як самі дії, так і наслідки, до яких вони призвели. Вказане дає суду підстави дійти висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною сьомою статті 111-1 та частиною другою статті 28, частиною першою статті 438 КК України, доведена поза розумним сумнівом.
		Що стосується особи обвинуваченого, то суд вважає її встановленою на підставі належних та допустимих доказів, наведених вище, якими поза розумним сумнівом підтверджено його громадянство, національність, місце народження, місце навчання, спеціальність, звання, місце проходження служби в органах внутрішніх справ, а також наявні засоби зв`язку. Відповідна інформація була отримана у встановленому законом порядку  як під час проведення слідчих (розшукових) дій, так і оперативним шляхом.
		Крім того, факт тотожності особи обвинуваченого ОСОБА_5 з особою, зображеною на фотознімку, використаному при пред`явленні потерпілим для впізнання, підтверджено висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 20 жовтня 2023 року № 332, згідно з яким встановлено, що на усіх досліджуваних фотознімках, поданих потерпілим для впізнання, зображено одну і ту саму особу  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний висновок надано на підставі порівняння обличчя на фото з особовою карткою громадянина України.
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження у межах, передбачених частиною першою статті 337 КПК України, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище процесуальні документи та письмові докази у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, відповідно до вимог статті 94КПК України, виходячиіз загальнихзасад кримінальногосудочинства,взявши доуваги показанняпотерпілих,які єпослідовними,узгодженими міжсобою таіншими обставинамипідтвердженими письмовимидоказами,які,на думкусуду,є належнимита допустимими,не викликаютьсумнівів уїх достовірності,у зв`язкуз чимїх слідпокласти воснову обвинувальноговироку,суд дійшоввисновку,що намомент вчиненнязлочинів натериторії населеногопункту Скадовськогорайону Херсонськоїобласті дена тойчас перебувалипотерпілі діялизакони тазвичаї війни,що передбаченіміжнародними договорами,згода наобов`язковість якихнадана ВерховноюРадою України,які обвинуваченийгрубо порушивтак якособисто віддававнакази нажорстоке поводженняз цивільнимнаселенням та про вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, а отже такі його дії суд кваліфікує за частиною першою статті 438 КК України, як жорстоке поводження з цивільним населенням та інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчинені за попередньою змовою групою осіб, а також віддання наказу про вчинення таких дій.
		Крім того, обвинувачений, усвідомлюючи тимчасову окупацію території Скадовського району та її статус як частини суверенної території України, діючи умисно та з власної ініціативи, добровільно погодився обійняти посаду у незаконно створеному правоохоронному органі окупаційної адміністрації держави-агресора, чим порушив норми національного законодавства та міжнародно-правові норми, спрямовані на захист територіальної цілісності України й неприпустимість колабораційної діяльності, а отже такі його дії суд кваліфікує за частиною сьомою статті 111-1 КК України, як добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території.
		Таким чином, у сукупності встановлені обставини свідчать про те, що обвинувачений ОСОБА_5 діяв умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, а тому підлягає кримінальній відповідальності за сукупністю вчинених злочинів, передбачених частиною сьомоюстатті 111-1 та частиною другою статті 28, частиною першою статті 438 КК України.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд дійшов таких висновків. 
		Положеннями частин першої,другої статті50КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до частини другоїстатті 65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Пунктом 3частини першоїстатті 65КК України передбачено, що суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Відповідно до положень частини шостоїстатті 12КК України та санкції частини першої статті 438 КК України встановлено, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є особливо тяжким злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, яке передбачає відповідальність у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
		Отже, при визначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення, наслідки його вчинення, інші обставини, які впливають на покарання, а також дані про особу винного, який є громадянином України.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 66КК України суд не встановив.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67КК України суд не встановив.
		Вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою суд не має підстав визнати обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, оскільки вказана обставина вже врахована під час правової кваліфікації дій обвинуваченого, а саме  як складовий елемент інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого частиною другоюстатті 28КК України, що виключає можливість повторного її врахування як обтяжуючої при призначенні покарання відповідно до положень частини четвертої статті 67 КК України.
		З огляду на викладене, суд призначає обвинуваченому покарання відповідно до меж санкцій інкримінованих статей, враховуючи тяжкість злочинів та суспільну небезпеку його діянь, але без додаткового обтяження покарання цією обставиною та в межах визначеної судом кваліфікації дій обвинуваченого.
		Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_5 , будучи громадянином України, вчинив особливо тяжкі злочини, зокрема  добровільно обійняв посаду в незаконному правоохоронному органі держави-агресора, створеному на тимчасово окупованій території України, а також брав безпосередню участь у жорстокому поводженні з цивільним населенням, що супроводжувалось фізичним насильством, незаконним позбавленням волі, погрозами та іншими діями, які грубо порушують закони і звичаї війни, вчинені у період дії на території України воєнного стану, суд ураховує особливо високий ступінь суспільної небезпеки таких діянь.
		Вчинене обвинуваченим спричинило тяжкі наслідки, які проявилися в завданні істотної шкоди фізичному та психічному здоров`ю потерпілих, приниженні людської гідності, примусовій колаборації та втручанні в особисту свободу і безпеку осіб, які підлягали захисту відповідно до міжнародного гуманітарного права. 
		Зважаючи на те, що обвинувачений, як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений частиною сьомою статті 111-1 КК України, проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, який у зв`язку з цим становить підвищену суспільну небезпечність, наслідки якого виявились, зокрема, у сприянні встановленню в Скадовському районі окупаційної влади, а також враховуючи вчинення обвинуваченим вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування його у тяжкому матеріальному стані, перебування на його утриманні недієздатних або малолітніх дітей, інші обставини, які б об`єктивно давали б підстави для відповідних висновків, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого, його переховування та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти шляхом призначення йому основного покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк  п`ятнадцять років, та додаткового покарання, у виді конфіскації всього майна, яке є його власністю, а також враховуючи, положення частини першої статті 55 КК України, висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду висловлені в постанові від 02 лютого 2022 року у справі № 344/16025/18, правові позиції наведені в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду щодо застосування стаття 55 КК України, викладений у постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 404/2081/22, обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з діяльністю у правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатись діяльністю пов`язаною з наданням публічних послуг строком на п`ятнадцять років, що за характером і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		Крім того, зважаючи на наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 спеціального звання  «майор поліції» та вчинення ним особливо тяжкого злочину пов`язаного із умисним грубим порушенням службових обов`язків та використанням наданого службового становища у структурі незаконно створеного правоохоронного органу на тимчасово окупованій території, що призвело до завдання шкоди цивільному населенню та інтересам держави в умовах збройного конфлікту, суд вважає за необхідне і виправдане, відповідно до статті 54 КК України, позбавити його такого звання.
		Зважаючи на те, що обвинувачений, як громадянин України, вчинив особливо тяжкий злочин, передбачений частиною першою статті 438 КК України, у період дії в Україні воєнного стану, в умовах міжнародного збройного конфлікту, шляхом грубого порушення законів та звичаїв війни щодо цивільного населення, зокрема  у формі жорстокого поводження, незаконного позбавлення волі, приниження людської гідності, фізичного та психологічного насильства над особами, що підлягають захисту згідно з положеннями Женевської конвенції 1949 року та Додаткового протоколу І до неї,  суд дійшов висновку, що вчинене обвинуваченим діяння становить підвищену суспільну небезпечність, спрямовану не лише проти потерпілих як фізичних осіб, а й проти засад міжнародного гуманітарного права та національного правопорядку загалом, у зв`язку з цим йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк  дванадцять років.
		Водночас, ураховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 вчинив два особливо тяжкі злочини  за частиною сьомоюстатті 111-1 та частиною першоюстатті 438КК України у співучасті, згідно з частиною другою статті 28 КК України, остаточне покарання йому підлягає призначенню за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень відповідно до частини першоїстатті 70КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання (дванадцять років позбавлення волі за частиною першою 438 КК України) більш суворим  п`ятнадцятьма роками позбавлення волі, передбаченими за вчинення злочину, передбаченого частиною сьомою статті 111-1 КК України, із застосуванням додаткових видів покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення спеціального звання та конфіскації всього належного йому майна.
		Таке покарання, на думку суду, є справедливим і достатнім, а також відповідатиме його меті.
		Із вказаних обставин суд також не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі.
		З матеріалівкримінального провадженнявстановлено,що ухвалоюслідчого суддіЦентрального районногосуду містаМиколаєва від13лютого 2023року усправі №490/990/24стосовно обвинуваченого,за йоговідсутності,було обранозапобіжний західу видітримання підвартою, без зазначення строку дії такої ухвали.
		Зважаючи на обставини справи, призначене обвинуваченому покарання, яке пов`язане з позбавленням волі, а також відсутність останнього на проголошенні вироку, суд вважає за необхідне продовжити застосований запобіжний захід до набрання вироком законної сили, з метою забезпечення його виконання.
		Речові докази слід знищити, а відповідно до частини другоїстатті 124КПК України процесуальні витрати слід відшкодувати шляхом стягнення з обвинуваченого на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експерта. Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна не застосовані.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 373, 374 КПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першоюстатті 438КК України та призначити йому покарання у виді дванадцяти років позбавлення волі.
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною сьомоюстатті 111-1КК України та призначити йому покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з діяльністю у правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатись діяльністю пов`язаною з наданням публічних послуг строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна.
		На підставі частини першої статті 70КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді п`ятнадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з діяльністю у правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатись діяльністю пов`язаною з наданням публічних послуг строком на п`ятнадцять років та з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна
		На підставі статті 54КК України позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціального звання  «майор поліції».
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою обраний стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  залишити до набрання вироком законної сили.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Строк відбування покарання у виді позбавлення права обіймати посади пов`язані з діяльністю у правоохоронних органах, органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування та займатись діяльністю пов`язаною з наданням публічних послуг обчислювати з моменту відбуття основного покарання.
		Речові докази у виді: флеш-носія з інформацією щодо кадрового забезпечення так званого «главного управления министерства внутренних дел херсонской области»; мобільного телефону із контактами і фотографіями співробітників цього утворення; ноутбук, на якому містилися списки особового складу з посадами та штатний розпис  залишити в матеріалах кримінального провадження.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, захиснику, потерпілим, а інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями частини третьоїстатті 323 і статті 297-5КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок суду може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду через Великоолександрівський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:              ________________             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...