Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/8194/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Непокора.
Надіслано судом: 06.05.2025. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/619/188/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024170020008349

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		справа № 619/8194/24
		провадження № 1-кп/619/188/25
		 
		ВИРОК
		іменем України
		5 травня 2025 року                                 м. Дергачі
		Дергачівський районний суд Харківської області
		у складі: головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання                      ОСОБА_2 ,
		прокурора-                                      ОСОБА_3 ,
		захисника                                     ОСОБА_4 , 
		обвинуваченого                                  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 62024170020008349від 07.10.2024 за обвинуваченням:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, громадянина України, одруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України- старшого розвідника 1 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
		встановив:
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 20.02.2024 № 47, солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 НГУ.
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 24.04.2024 № 105, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду старшого розвідника 1 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
		Згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України № 08/4352/дск від 11.08.2024, солдата ОСОБА_5 передано під оперативний контроль командира БТГр 3 броп.
		Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який продовжується і на даний час.
		Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Закону України Про Національну гвардію України, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. 
		Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
		За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
		Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника.
		Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
		Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, За своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
		Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
		Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
		Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати.
		Однак, ОСОБА_5 під час проходження військової служби у складі 3 бригади оперативного призначення  14.08.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
		Так, 13.08.2024 командиром батальйонно-тактичної групи 3 бригади оперативного призначення Національної гвардії України видано бойове розпорядження № 08/91 щодо прийняття т.в.о. командира 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 1 батальйону оперативного призначення в оперативне підпорядкування військовослужбовців у складі: старшого водія 3 кулеметного взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_6 , старшого розвідника 1 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 2 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_5 , стрільця (помічника кулеметника) 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення 2 батальйону оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_7 та визначення їм бойового завдання: провести рекогносцирування позицій, які є більш вигіднішими за властивостями рельєфу та панівними висотами в районі н.п. Глибоке Харківської області в смузі оборони 92 ошбр, що дасть змогу більш ефективно вести бойові дії.
		На виконання вказаного бойового розпорядження, 14.08.2024 приблизно об 11 год. 49 хв. заступником командира 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) по роботі з особовим складом 1 батальйону оперативного призначення старшим лейтенантом ОСОБА_8 , у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 ), старшому розвіднику 1 розвідувального відділення взводу розвідки спеціального призначення 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдату ОСОБА_5 віддано бойовий наказ в усній формі, а саме: провести рекогносцирування позицій, які є більш вигіднішими за властивостями рельєфу та панівними висотами в районі АДРЕСА_3 в смузі оборони 92 ошбр, що дасть змогу більш ефективно вести бойові дії.
		Однак, ОСОБА_5 , будучи невдоволеним цим наказом щодо вибуття в район н.п. Глибоке Харківського району Харківської області із завданням: провести рекогносцирування позицій, які є більш вигіднішими за властивостями рельєфу та панівними висотами в районі н.п. Глибоке Харківської області в смузі оборони 92 ошбр, що дасть змогу більш ефективно вести бойові дії, перебуваючи у місці тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ ( АДРЕСА_2 ), 14.08.2024 орієнтовно об 11 год. 49 хв., діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився виконувати вказаний наказ.
		Своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України - непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану. 
		10 березня 2025 року між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 у м. Харкові укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої останній беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин у повному обсязі висунутого обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину.
		Згідно зі змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами сторін, сторони погоджуються на призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 402 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки. На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцять) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави. 
		В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.
		Відповідно до ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		У судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватим себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним злочину, описаних в угоді та обвинувальному акті, викладені правильно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У вчиненому - щиро розкаявся. Уклавши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Також обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вказана угода про визнання винуватості укладена між ним та прокурором добровільно, за участі захисника без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України. У зв`язку з чим ОСОБА_5 просив суд затвердити угоду, призначивши узгоджене покарання та врахувати, що він повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому злочині, засуджує свою поведінку, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину та розгляду кримінального провадження.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені статтями 469, 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
		Захисник ОСОБА_4 також вважав можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угод між його підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому вказана угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.
		Судом, встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів.
		Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинуваченого про повне розуміння ним його процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитися на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідків постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що в даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості.
		Оскільки на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , а дії останнього органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 4 ст. 402 КК України, доведеною суд вважає і винуватість поза розумним сумнівом ОСОБА_5 у порядку, передбаченому статтями 468-476 КПК України.
		Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
		Враховуючи викладене, судом встановлено, що укладена угода про визнання винуватості не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод та інтересів сторін провадження та інших осіб. Обставин, які б вказували на неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою судом не встановлено.
		Частиною 5 ст. 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.
		За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 402 КК України, за яке належить призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ст. ст. 69 КК України, до покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у виді позбавлення волі строком 2 (два) роки. На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцять) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави. 
		Суд вважає, що таке покарання відповідатиме ступені тяжкості кримінального правопорушення, особі обвинуваченого та буде справедливим, і не буде становити «особистий надмірний тягар для обвинуваченого та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства вимогам захисту основоположних прав особи». Крім того, призначене покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, і воно випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».
		За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомостей про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 визначену угодою про визнання винуватості міру покарання.
		Захисник заявив клопотання про повернення суми застави, внесеної ОСОБА_10 .
		Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, 15.08.2024 на рахунок Державної казначейської служби України було внесено заставу в розмірі 60560,00 гривень за ОСОБА_5 , стосовно якого ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням суми застави. 19.08.2024 ОСОБА_5 був звільнений з ДУ «Харківський слідчий ізолятор» по сплаті застави у розмірі 60560, 00 гривень, застава в дохід держави не була звернена.
		Відповідно до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
		Згідно з ч. 11 ст.182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.
		Строк дії запобіжного заходу у вигляді застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , обраного на підставі ухвали слідчого судді від 15.08.2024, закінчився 12.10.2024, клопотань про продовдження, зміну чи скасування вказаного запобіжного заходу до суду не надходило.
		Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 року №15 (у редакції постанови КМУ від 18.01.2012 року№27), та змінами, що вносяться до вказаного порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу передбачений й порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінально - процесуальним кодексом України.
		Судом установлено, що з моменту звільнення із-під варти та на день ухвалення вироку, тобто в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_5 виконав покладені на нього слідчим суддею обов`язки, передбачені ст. 182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю.
		Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадження відсутні.
		Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 368-371, 374, 376, 377, 474, 475 КПК України, суд 
		ухвалив:
		Затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 10 березня 2025 року у м. Харків між прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_5 .
		Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, та призначити йому покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. 
		На підставі ст. 58 КК України замінити основне покарання, що призначене ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки з відрахуванням 20 (двадцять) відсотків із суми грошового забезпечення в дохід держави.
		Запобіжний захід у вигляді застави до набрання вироком законної сили не змінювати.
		Після набрання вироком законної сили, повернути ОСОБА_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , заставу у розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка була внесена 15.08.2024 на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених статтею 394 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...