Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/3555/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано судом: 06.05.2025. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.
Дата набрання законної сили: 05.05.2025
Номер судового провадження: К/990/48613/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 480/3555/24
		адміністративне провадження № К/990/48613/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О.,  суддів Стеценка С.Г. та  Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека"
		до  Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
		про  визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
		за касаційною скаргою Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
		на рішення  Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року (ухвалене суддею-доповідачем Бондарем С.О.) та  постанову  Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Катунова В.В., суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. ),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" (далі - ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека", позивач) звернулося до суду з позовом до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач, скаржник, Держпраці), в якому просило:
		визнати протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо нереєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, поданої 01 квітня 2024 року ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" через портал електронних послуг Міністерства економіки України (вхідний номер ДК 543/ПНС-24);
		зобов`язати Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зареєструвати ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.
		2.          В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 квітня 2024 року позивачем через портал електронних послуг Міністерства економіки України подана декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці. Проте, замість повідомлення про реєстрацію декларації позивач отримав лист-роз`яснення Держпраці від 08 квітня 2024 року, відповідно до якого декларація Товариства повернута без розгляду у зв`язку з тим, що в неї не заповнені поля - відсутня інформація про місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. На думку позивача, така бездіяльність Держпраці щодо нереєстрації декларації є протиправною, оскільки всі відповідні поля декларації, а саме: місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки заповнені згідно з вимогами чинного законодавства.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.          Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці щодо нереєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, поданої 01 квітня 2024 року ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" через портал електронних послуг Міністерства економіки України (вхідний номер ДК 543/ПНС-24). Зобов`язано Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці зареєструвати ТОВ «Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека"» декларацію відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці.
		4.          Задовольняючи позовні вимоги,  суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що подана позивачем Декларація повністю відповідає вимогам Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1107  (далі - Порядок № 1107) та Додатку 8 до цього Порядку.
		Враховуючи викладене, суди наголосили, що у відповідача не існувало підстав для повернення документів позивачу.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		5.          Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці   звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		6.          На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 21 Порядку №1107, не врахували, що ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" зареєстровано у місті Сумах, вказавши у декларації перелік областей України як місце виконання робіт/експлуатації, що змінюється, подало лише одну декларацію, яка стосується Сумської області, не надало посвідчень працівників Товариства, які проводять перевірку знань з питань охорони праці щодо виконання робіт підвищеної небезпеки.
		7.          Держпраці у касаційній справі також посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування положень  статті 2 КАС України, викладених у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі №160/5287/20, щодо дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень; зазначає, що зобов`язання оскаржуваними судовими рішеннями зареєструвати ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" декларації відповідності є втручання в дискреційні повноваження відповідача як суб`єкта владних повноважень.
		8.          Крім того, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій у порушення положень  статті 134 КАС України, дійшли необґрунтованого висновку щодо стягнення з відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позов та відповідь на відзив на позовну заяву підписані директором ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека".
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		9.          Касаційна скарга надійшла до Суду 17 грудня 2024 року.
		10.          Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №480/3555/24, витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		11.          Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 05 травня 2025 року.
		12.          При розгляді цієї справи в касаційному порядку іншими учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Позиція інших учасників справи
		13.          Від позивача 07 січня 2025 року надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому вказано, що Порядок №є 1107 не наділяє дозвільний орган будь-якими повноваженнями стосовно перевірки інформації, зазначеної у поданій Декларації, а також не містить будь-якої процедури узгодження Декларації дозвільним органом. Вказує, що ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" заповнено декларацію за формою та змістом відповідно до додатку Nє 8 Порядку №  1107, що свідчить про помилковість твердження відповідача про незаповнення усіх полів Декларації.
		На цій підставі, позивач вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення судів попередніх інстанцій необхідно залишити без змін.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		14.          Суди попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановили, що 01 квітня 2024 року ТОВ «Навчально-методичний центр охорони праці «Безпека» через портал електронних послуг Міністерства економіки України my.gov.ua подана декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці.
		15.          За результатами опрацювання декларації Держпраці направило позивачу лист-роз`яснення від 08 квітня 2024 року № ДК 2967/ПНС/2-24-П, відповідно до якого Декларація Товариства повернута без розгляду у зв`язку з тим, що в ній виявлено незаповнення полів, передбачених Додатком 8 до Порядку №  1107, а саме: місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Вказало, що декларація подається на конкретно визначений об`єкт та за однією визначеною адресою місцезнаходження, областю, регіоном тощо.
		16.          Вважаючи бездіяльність Держпраці щодо нереєстрації Декларації протиправною, ТОВ "Навчально - методичний центр охорони праці "Безпека" звернулося до суду з цим позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи
		17.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		18.          Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		19.          Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		20.          Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		21.          Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		22.          Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи є необґрунтованими, оскільки суди попередніх інстанцій з`ясували, що всі обов`язкові поля декларації були заповнені, декларація відповідала формі додатку 8 до Порядку № 1107, а відмова у реєстрації не мала нормативного обґрунтування.
		23.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України  органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені  Конституцією  та законами України.
		24.          Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України  визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені  Конституцією  та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		25.          Відповідно до частини першої статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
		26.          Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні визначаються Законом України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-ХІІ (далі - Закон №2694-ХІІ).
		27.          Відповідно до частин третьої, четвертої   статті 21 Закону №2694-ХІІ роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл). Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, видає дозволи на безоплатній основі на підставі висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, проведеної експертно-технічними центрами, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, або незалежними експертними організаціями, які забезпечують науково-технічну підтримку державного нагляду у сфері промислової безпеки та охорони праці. На застосування машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки виробник або постачальник устаткування підвищеної небезпеки отримує дозвіл до прийняття зобов`язань на постачання. Одержання дозволу не вимагається у разі експлуатації (застосування) устаткування підвищеної небезпеки, яке прийнято в експлуатацію з видачею відповідного сертифіката або щодо якого зареєстровано декларацію про готовність до експлуатації, а також у разі реєстрації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
		28.          Порядок видачі дозволів або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання дозволів центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, проведення або експлуатація (застосування) яких потребує отримання дозволу, та граничні розміри тарифів на проведення експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб`єкта господарювання, висновок якої є підставою для видачі дозволів, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		29.          Частиною дев`ятою статті 21 Закону №2694-ХІІ визначено також, що набуття права на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки може здійснюватися на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці. Переліки видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі такої декларації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		30.          Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Закон №2694-ХІІ допускає можливість виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки на підставі декларації  відповідності матеріально-технічної бази вимогам  законодавства з охорони праці.  
		Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 240/8544/20.
		31.          Крім того, відповідно до абзацу 8, 9 частини першої  статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV)  у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: декларація про провадження господарської діяльності (далі - декларація) - документ, яким суб`єкт господарювання повідомляє дозвільний орган про свою відповідність вимогам законодавства до певного виду господарської діяльності (у тому числі матеріально-технічної бази, кваліфікації персоналу - якщо це зумовлено особливостями провадження відповідного виду господарської діяльності) та на підставі якого набуває право на провадження заявленого виду господарської діяльності і несе передбачену законом відповідальність.
		Форма та порядок повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про відповідність матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства та внесення про це запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюються Кабінетом Міністрів України.
		32.          Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 2806-IV суб`єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об`єкта.
		33.          Згідно з частиною п`ятою статті 4 Закону № 2806-IV суб`єкт господарювання має право на здійснення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі подання декларації без отримання документа дозвільного характеру, за винятком тих видів господарської діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.
		Реєстрацію декларацій здійснює дозвільний орган на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня отримання декларації шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відмова у реєстрації декларації не допускається.
		34.          Відповідно до  статті 6 Закону № 2806-IV до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вносяться відомості про документи дозвільного характеру, визначені  Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», та декларації. Дозвільні органи вносять до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань:
		1)          рішення, прийняті дозвільними органами відповідно до цього Закону, - у день їх прийняття;
		2)          заяви та декларації, подані до дозвільних органів, та іншу інформацію про документи дозвільного характеру та декларації, необхідну для ведення зазначеного реєстру, - у день їх отримання дозвільними органами.
		35.          Аналіз наведених норм Закону № 2694-XII та Закону № 2806-IV дає підстави для висновку, що законодавець на нормативному рівні установив диференційований підхід до набуття права суб`єктами господарювання на виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатацію (застосування) машин, механізмів і устаткування підвищеної небезпеки.
		Зокрема, передбачено дві правові процедури реалізації такого права:
		-          Дозвільний порядок, що передбачає обов`язкове отримання відповідного дозволу, який видається уповноваженим органом виконавчої влади виключно на підставі позитивного висновку експертизи стану охорони праці та безпеки промислового виробництва;
		-          Повідомний порядок (декларативний характер), відповідно до якого право на провадження відповідної діяльності суб`єкт господарювання набуває шляхом подання декларації про відповідність матеріально-технічної бази вимогам законодавства у сфері охорони праці.
		Зазначене розмежування зумовлене видом діяльності та рівнем потенційної небезпеки, притаманним відповідним роботам або устаткуванню, що своєю чергою обумовлює різний обсяг і характер державного регулювання та контролю у сфері охорони праці.
		Таким чином, законодавче розмежування дозвільного і повідомного порядку спрямоване на забезпечення належної реалізації конституційного права працівників на безпечні та здорові умови праці, що узгоджується з частиною четвертою статті 43 Конституції України, а також гарантує правову визначеність і передбачуваність правового режиму господарської діяльності в умовах підвищеного ризику.
		36.          Подібний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі №640/25420/21, де Суд вказав, що дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки і на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки та  декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам  законодавства підтверджують різні юридичні факти.
		37.          Перелік видів робіт, машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки, виконання або експлуатація (застосування) яких може здійснюватися на підставі декларації, а також процедуру видачі або відмови у видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання Держпраці та його територіальними органами дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначає Порядок №1107.
		38.          Згідно з пунктом 21 Порядку № 1107 виконання робіт підвищеної небезпеки, що зазначені у групі Б переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток 2), експлуатація (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зазначених у групі Б переліку, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 року № 77, здійснюються на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці за формою згідно з додатком 8.
		39.          Декларація подається роботодавцем не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Документи повертаються протягом п`яти робочих днів без розгляду у разі незаповнення полів, зазначення робіт підвищеної небезпеки та машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які не включено до групи Б переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток 2) та групи Б переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим  постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2021 р. № 77.
		Декларація подається роботодавцем або уповноваженою ним особою, надсилається поштою до адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій формі або в електронній формі через Портал електронних сервісів Мінекономіки, Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через Портал електронних сервісів Мінекономіки, інтегровану з ним інформаційну систему Держпраці.
		Територіальний орган Держпраці здійснює реєстрацію декларацій на безоплатній основі протягом п`яти робочих днів з дня їх отримання.
		Відмова в реєстрації декларації не допускається.
		У разі зміни відомостей або виявлення суб`єктом господарювання помилки в поданій декларації суб`єкт господарювання в порядку, встановленому цим пунктом для подання декларації, подає оновлену декларацію протягом семи робочих днів з дня настання таких змін або з дня подання декларації в разі виявлення помилки.
		40.          Тобто, колегія суддів звертає увагу, що Порядком №1107 передбачена можливість повернення Декларації без розгляду у разі незаповнення полів, зазначення робіт підвищеної небезпеки та машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, які не включено до групи Б переліку видів робіт підвищеної небезпеки (додаток 2) та групи Б переліку машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженим  постановою КМУ № 77.
		41.          Зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що Північно-Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці у своєму листі - роз`ясненні від 08 квітня 2024 року № ДК 2967/ПНС/2-24-П, з посиланням на пункт 21 Порядку №1107 повідомило ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека", що під час розгляду поданої Декларації виявлено незаповнення полів, згідно вимог, передбачених додатком 8 до Порядку №1107, а саме: місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, у зв`язку з чим документи, подані суб`єктом господарювання, повертаються без розгляду.
		42.          Крім того зазначило, що декларація подається на конкретно визначений об`єкт та за однією визначеною адресою місцезнаходження, областю, регіоном тощо.
		43.          Дослідивши у процесі розгляду цієї справи копію поданої позивачем Декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, суди встановили, що усі поля Декларації, в тому числі поле "місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки" є заповненими, а саме вказано: "за місцезнаходженням роботодавця - 4000, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 11, оф. 18, та\або за постійним місцезнаходженням об`єкта -  4000, м. Суми, вул. Шишкарівська, буд. 11, оф. 21, або за місцем виконання робіт/експлуатації, що змінюється - Сумська, Київська, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області за договорами, що зберігаються у роботодавця". 
		44.          Крім того судами встановлено, що пункт 21 Порядку № 1107 вимагає заповнення всіх обов`язкових полів декларації та віднесення робіт до групи Б; зазначені роботи (навчання з охорони праці) віднесені до групи Б згідно з додатком 2, а всі відповідні поля заповнені, включно з місцем виконання робіт.
		45.          Звертаючись з касаційною скаргою, відповідач наголосив, що його дії щодо повернення поданої ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" Декларації є правомірними, оскільки поле «місце виконання робіт підвищеної небезпеки та/або експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, за місцем виконання робіт/експлуатації, що змінюється» передбачає зазначення в ньому лише однієї області, а не декількох, як вказано у поданій позивачем Декларації. Тобто, скаржник вказує, що Декларація подається виключно на одну область або регіон тощо, на підставі відповідних договорів.
		46.          Колегія суддів не погоджується з такими доводами та зазначає таке.
		47.          Відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 2806-IV, суб`єкт господарювання має право на подання декларації за своїм місцезнаходженням або, у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об`єкта. 
		48.          Аналіз положень частини третьої статті 4 Закону дозволяє дійти висновку, що вона передбачає можливість подання суб`єктом господарювання декларації за його місцезнаходженням, місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об`єкта. Це свідчить про те, що закон регулює подання декларації в контексті виду господарської діяльності, а не в розрізі окремих адміністративно-територіальних одиниць.
		49.          Тому, якщо діяльність єдина за змістом (наприклад, навчання з питань охорони праці), суб`єкт господарювання має право подати одну декларацію, навіть якщо вона охоплює кілька регіонів, за умови документального підтвердження її здійснення на цих територіях, а обов`язковість подання окремих декларацій для кожного регіону прямо не передбачена жодною нормою законодавства.
		50.          Крім того, пункт 21 Порядку №?1107 визначає, що декларація подається за формою, встановленою додатком 8 до цього Порядку, яка, серед іншого, передбачає заповнення поля "місце виконання робіт/експлуатації, що змінюється".
		51.          Це, на думку Суду, свідчить про те, що законодавець передбачив можливі випадки здійснення мобільної або нестаціонарної господарської діяльності, що є типовим для сфери навчання з питань охорони праці, в межах якої суб`єкт господарювання може здійснювати відповідну діяльність у різних регіонах України.
		52.          Таким чином, виконання робіт підвищеної небезпеки на території кількох областей може бути правомірно задеклароване в одній декларації, за умови:
		-          належного зазначення у ній переліку відповідних адміністративно-територіальних одиниць (областей), що фіксує обставину змінного місця виконання робіт;
		-          підтвердження наявності належної матеріально-технічної бази та договорів із замовниками, які свідчать про реальне здійснення господарської діяльності на відповідних територіях (зокрема, договорів, локальних програм тощо).
		53.          Суд також зауважує, що вимога щодо подання окремої декларації на кожну область у випадку, коли діяльність є уніфікованою за змістом і здійснюється на основі єдиної матеріально-технічної бази, є проявом надмірного формалізму, який не має нормативного підґрунтя та не випливає з прямого тексту Порядку № 1107; відповідно, така вимога є непропорційною та обмежує право на підприємницьку діяльність. Такий підхід виходить за межі повноважень дозвільного органу, суперечить принципу правової визначеності, а також порушує вимоги частини другої статті 19 Конституції України щодо дій органів державної влади виключно в межах і у спосіб, передбачені законом.
		54.          Крім того, варто зауважити, що реєстрація декларації є складовою повідомної процедури, яка не передбачає необхідності її погодження чи схвалення дозвільним органом, а покладає на останнього обов`язок щодо внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, як передбачено статтею 6 Закону №  2806-IV. 
		Слід розрізняти перевірку заповненості всіх обов`язкових полів декларації відповідно до встановленої форми та оцінку змісту інформації, внесеної до таких полів, зокрема щодо обґрунтованості або повноти зазначених у ній даних. Перше є технічною перевіркою на відповідність формальним вимогам Порядку №  1107, і може бути підставою для повернення декларації без розгляду у випадках, визначених пунктом 21 цього Порядку. Натомість змістовна оцінка відомостей, зазначених у межах заповнених полів, не належить до компетенції дозвільного органу в межах процедури подання декларації та не може слугувати підставою для повернення її без розгляду.
		55.          Крім того, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) діє презумпція правомірності дій особи: «Дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи». Відсутність прямої заборони щодо зазначення змінного місця виконання робіт у декларації свідчить про те, що подана позивачем інформація має вважатися такою, що відповідає вимогам закону, доки її неправомірність не буде належним чином встановлена.
		У листі-роз`ясненні Держпраці від 08 квітня 2024 року № ДК 2967/ПНС/2-24-П відсутнє посилання на будь-яку норму закону чи підзаконного акта, яка б зобов`язувала суб`єкта господарювання подавати окрему декларацію для кожної області або забороняла вказувати змінне місце виконання робіт. Таке повернення декларації фактично підміняє передбачену законом процедуру та не відповідає вимогам частини третьої статті 8 Закону № 2073-IX, згідно з якою адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати свої акти. Водночас, відповідно до частини першої статті 6 цього ж Закону, адміністративне провадження має здійснюватися виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. У цій справі орган фактично вийшов за межі своїх повноважень і діяв способом, не передбаченим законодавством. 
		56.          З огляду на це, Суд погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваних рішеннях про те, що посилання відповідача у листі - роз`ясненні від 08 квітня 2024 року № ДК 2967/ПНС/2-24-П на те, що Декларація подається на конкретно визначений об`єкт та за однією визначеною адресою місцезнаходження, областю, регіоном, суперечать положенням  Порядку №1107.
		57.          Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що подана позивачем Декларація  є заповненою та в повній мірі відповідає вимогам Додатку 8 до Порядку №1107, тому  у відповідача не існувало підстав для повернення позивачу документів без розгляду.
		58.          Тому, посилання Держпраці на неправильне застосування судами пункту 21 Порядку № 1107 є необґрунтованим, оскільки суди обґрунтовано встановили, що декларація подана у відповідній формі, всі обов`язкові поля заповнені, а підстав для повернення документів без розгляду не було.
		59.          Крім того, Суд також відхиляє доводи Держпраці щодо того, що позивач у поданій ним Декларації протиправно не зазначив інформацію про наявність посвідчень працівників ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека", які проводять перевірку знань з питань охорони праці щодо виконання робіт підвищеної небезпеки.
		60.          Зазначена позиція є безпідставною, оскільки Порядок №?1107, зокрема додаток 8 до нього, який визначає уніфіковану форму Декларації, не містить жодної вимоги щодо зазначення у ній інформації про наявність відповідних посвідчень у працівників суб`єкта господарювання. Відтак, відсутність таких відомостей не може розцінюватися як порушення вимог до змісту Декларації або як підстава для її повернення без розгляду.
		61.          Крім того, Закон № 2694-ХІІ та Порядок №?1107  не передбачають обов`язку декларанта додавати до декларації підтвердження кваліфікації персоналу на етапі її подання - такі документи перевіряються при здійсненні відповідної діяльності.
		62.          Щодо твердження скаржника, з посиланням на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26 січня 2023 року у справі №160/5287/20, про те, що зобов`язання оскаржуваними судовими рішеннями зареєструвати ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" декларації відповідності є втручання в дискреційні повноваження відповідача як суб`єкта владних повноважень, Суд вказує таке
		63.          Верховний Суд вказує, що за визначенням, наведеному у пункті 7 частини першої статті 2 Закону № 2073-IX, терміну «дискреційне повноваження» - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. 
		64.          Тобто, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними); відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею; завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади; принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності; перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі адміністративного судочинства; адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу.
		65.          Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 805/4508/16-а,  від 30 березня 2021 року у справі № 400/1825/20 та від 13 березня 2025 року у справі № 320/20288/23
		66.          Верховний Суд у постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 806/965/17 також дійшов висновку, що, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на ухвалення певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень ухвалити певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при ухваленні такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
		67.          У справі, що розглядається, повноваження Держпраці щодо реєстрації декларацій відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці регламентовано, зокрема, пунктом 21 Порядку №  1107, яким визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких Держпраці повертає без розгляду подану суб`єктом господарювання декларацію. 
		68.          Тому, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що подана позивачем Декларація відповідає усім вимогам, передбаченим Порядком №  1107 (тобто подана за формою, згідно додатку 8 цього Порядку), тому зобов`язання Держпраці зареєструвати таку Декларацію не може вважатися втручанням у дискреційні повноваження цього органу.
		69.          На підставі вищезазначеного, а також враховуючи те, що спір у справі №  160/5287/20 стосувався оцінки практичного завдання, яке виконане в межах кваліфікаційного іспиту приватного виконавця, Суд не бере до уваги доводи скаржника про неврахування судами висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 26 січня 2023 року у цій справі.
		70.          Щодо доводів скаржника про неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вказує таке.
		71.          Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		72.          До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
		73.          Частинами першою, другою статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		74.          За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.
		75.          Так, згідно з частою третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		76.          Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		77.          Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		78.          Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		79.          При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
		80.          Судом встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію ордера про надання правничої (правової) допомоги від 16 квітня 2024 року серії ВМ №1048681 та копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 15 квітня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека" та адвокатом Даценко Артуром Миколайовичем.
		81.          Тому, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо можливості відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 4000 грн. Оцінюючи надані позивачем докази (п. 80) та враховуючи критерії співмірності, визначені частиною п`ятою статті 134 КАС України, колегія суддів зазначає: справа стосувалася оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень у стандартній процедурі реєстрації декларації та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що свідчить про середній рівень складності; обсяг роботи адвоката, підтверджений матеріалами справи, включав підготовку та подання позовної заяви; результат розгляду справи є позитивним для позивача. Зважаючи на ці обставини та орієнтовний час, необхідний для надання правничої допомоги у справі такої категорії та обсягу, заявлена до відшкодування сума витрат у розмірі 4000 грн є обґрунтованою та співмірною.
		82.          При цьому, оцінюючи доводи відповідача про те, що позов та відповідь на відзив на позовну заяву підписані директором ТОВ "Навчально-методичний центр охорони праці "Безпека", Суд зазначає, що участь керівника або працівника у підготовці позовних документів не виключає залучення професійної правничої допомоги. 
		83.          Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		84.          Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		85.          Верховний Суд не встановив неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень у цій справі; обставини у справі з`ясовані повно та всебічно.
		86.          Зважаючи на це, Верховний Суд доходить висновку, що касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці слід залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року - без змін.
		87.          У такому разі судові витрати відповідно до частини шостої статті 139 КАС України новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Cуд
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці залишити без задоволення.
		Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя -доповідач                                                                                          Я.О. Берназюк
		 
		Судді                                                                                                                С.Г. Стеценко
		 
		                                                                                                                        С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...