Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/11948/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.
Дата набрання законної сили: 22.04.2025
Номер судового провадження: 51-4995км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023100020000625

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 753/11948/23
		провадження № 51-4995 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		захисника                                                   ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця с. Лизунівка Новгород-Сіверського 
		району Чернігівської області, який 
		зареєстрований за адресою:  
		 
		АДРЕСА_1 , проживає за адресою:  
		АДРЕСА_2 ,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		            Дарницький районний суд м. Києва вироком від 10 серпня 2024 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК, із застосуванням положення ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		            Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року, визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		            На підставі ст. 75 КК звільнив ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		            За обставин, детально наведених у судових рішеннях, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 13 лютого 2023 року в період часу з 17:40 до 18:05, перебуваючи на футбольному полі ДЮСШ «Чемпіон», що за адресою: вул. Вербицького, 23-А, м. Київ, в умовах воєнного стану, діючи умисно, повторно, таємно викрав із рюкзака, що лежав на лавці трибуни, мобільний телефон «Samsung Galaxy S21 ultra», який належить ОСОБА_8 ,заподіявши потерпілому майнової шкоди на суму 30715,20 грн.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		            Прокурор, не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Свої вимоги прокурор мотивував тим, що суд апеляційної інстанції: 
		- всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення про м`якість призначеного судом першої інстанції засудженому покарання внаслідок необґрунтованого застосування до нього положень статей 69, 75 КК;
		- не надав належної оцінки тому, що викрадене майно потерпілого було повернуто зусиллями поліції;
		- не взяв до уваги ще одне притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину;
		- не врахував того, що при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК та звільненні від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК місцевий суд урахував одні й ті ж обставини; 
		- постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав доводи касаційної скарги, просив скасувати оскаржуване судове рішення та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. 
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, та правильність кваліфікації його дій за ч. 4 ст. 185 КК в касаційному порядку не оспорюються. 
		Доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного засудженому покарання тяжкості кримінальних правопорушень та його особі
		В касаційній скарзі прокурор порушує питання про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, а саме про безпідставне, на його думку, застосування положень статей 69, 75 КК.
		Колегія суддів не погоджується з цими твердженнями прокурора з огляду на таке. 
		Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їхньої небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК. 
		За змістом ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		За приписами ст. 75 КК визначено, що, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене ч. 3 ст. 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання, наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. 
		Водночас дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені статтями 413, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження суду касаційної інстанції скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість, а також у разі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, зокрема, положень статей 69, 75 КК. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість (ст. 414 КПК).
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про наявність підстав для застосування приписів ст. 69 КК та про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, врахували: 
		- характер, ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого ним злочину;
		- відсутність обставин, що обтяжують покарання;
		- обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких матеріальних та сімейних обставин;
		- дані про особу обвинуваченого: ОСОБА_7 є особою молодого віку, раніше не судимий, працює неофіційно, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації;
		- позитивну процесуальну та посткримінальну поведінку обвинуваченого, який в ході судового розгляду належним чином виконував свої обов`язки щодо явки до суду, будь-яких порушень порядку в судовому засіданні не допускав, його негативне ставлення до своїх дій, щире прагнення довести свою користь суспільству і бажання виправитися.
		Також під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції не залишив без належної уваги доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого, а також безпідставно врахував обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , та, зазначивши відповідні обґрунтування, не знайшов підстав для їх задоволення.
		Водночас прокурор, з огляду на встановлені судами обставини, не навів як переконливого обґрунтування своїх тверджень про неможливість виправлення ОСОБА_7 без реального відбування покарання та м`якість призначеного покарання, так і мотивованих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції.
		На думку Суду, суд апеляційної інстанції ретельно перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, в цілому дотримався вимог кримінального та кримінального процесуального законів, належним чином використав свої дискреційні повноваження та достатньо переконливо обґрунтував своє рішення.
		З цим рішенням колегія суддів погоджується, додатково врахувавши відомості, отримані під час касаційного провадження: 
		- ОСОБА_7 з 15 грудня 2024 року проходить військову службу на посаді старшого розвідника-гранатометника десантно-штурмового батальйону;
		- залучався до виконання бойових завдань в зоні ведення бойових дій на території Донецької області.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, постановлена ухвала відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...