Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 676/1678/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.
Дата набрання законної сили: 22.04.2025
Номер судового провадження: 51-4556км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023242060000025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 676/1678/23
		провадження № 51-4556 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                  ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                                                   ОСОБА_6 ,
		засудженого                                              ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2024 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця та мешканця 
		 
		АДРЕСА_1 ,
		засудженого за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області вироком від 11 березня 2024 року, залишеним без зміни ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2024 року, засудив ОСОБА_7 за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн.
		Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнив частково. Стягнув із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 651 грн на відшкодування матеріальної шкоди та 25 000 грн - моральної шкоди.
		За обставин, детально наведених у вироку суду, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 23 січня 2023 року приблизно о 08:30, знаходячись біля під`їзду будинку АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту зі ОСОБА_8 , що виник на ґрунті довготривалих неприязних відносин, умисно наніс останньому кулаком правої руки один удар в обличчя, від якого потерпілий упав, після чого правою ногою наніс останньому ще два удари в обличчя, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		Захисник, не погодившись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
		суд першої інстанції: 
		- не зважив на те, що матеріали кримінального провадження не містять достатньо доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК;
		- упереджено підійшов до оцінки доказів, допустив припущення та не зазначив, чому надає перевагу одним доказам над іншими;
		- не спростував розбіжностей у показаннях свідків;
		- безпідставно врахував висновок експерта № 48, який суперечить показанням експерта ОСОБА_9 , та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про її повторний допит;
		- неправильно вирішив цивільний позов потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди;
		суд апеляційної інстанції: 
		- не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК та щодо вирішення цивільного позову потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди;
		- безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторний допит свідків;
		- постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений та його захисник підтримали доводи касаційної скарги, просили скасувати оскаржувані рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржувані рішення без зміни.
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		Під час розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а тому невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічності та неповнота судового розгляду, які полягають у незгоді з оцінкою окремих доказів, зокрема, показань свідків та експерта, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді в розумінні ст. 438 КПК. 
		У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення приписів кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК). 
		Вимогами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Статтею 91 КПК передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета його вчинення.
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений, і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та кваліфікацію його дій за цією нормою кримінального закону суд першої інстанції зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, зокрема:
		- показань потерпілого ОСОБА_8 про те, що вранці 23 січня 2023 року ОСОБА_7 у процесі конфлікту з ним через пробиті шини на його автомобілі наніс йому удари руками та ногами в обличчя;
		- показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про те, що вони з балкону своєї квартири бачили, як ОСОБА_7 двічі наніс ОСОБА_8 , який лежав на землі, удар ногою в голову. Також ОСОБА_10 зазначила про те, що не бачила, чи були спричинені ОСОБА_8 цими ударами тілесні ушкодження;
		- показань свідка ОСОБА_12 про те, що їй зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що ОСОБА_7 . б`є ногами її чоловіка. Вона відразу ж вийшла на вулицю та побачила свого чоловіка із розбитою губою, який повідомив, що ОСОБА_7 його побив руками і ногами;
		- показань свідка ОСОБА_13 (співмешканки ОСОБА_7 ) про те, що очевидцем події вона не була, проте підтвердила ту обставину, що зранку ОСОБА_7 повідомив їй про пробиття шин на їхньому автомобілі невідомими особами. Згодом, коли вона вийшла на вулицю, побачила на руці ОСОБА_7 рану, який пояснив про те, що першим його вдарив ОСОБА_8 , а він наніс удар у відповідь;
		- показань свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 про те, що вони з балкону своєї квартири бачили на алеї ОСОБА_7 , який голосно говорив і розтирав руку, та ОСОБА_8 , який підводився із землі в забрудненому одязі. Хто кому і яким чином були нанесені удари вони не бачили, однак ОСОБА_8 крикнув, що ОСОБА_7 вибив йому зуб;
		- показань свідка ОСОБА_16 про те, що йому в день події зателефонував ОСОБА_17 та повідомив про збиття ОСОБА_7 каменем його паркувального бар`єру. Прийшовши на подвір`я будинку, де були вже патрульні автомобілі та сусіди, він побачив ОСОБА_8 , на обличчі якого була кров. Вказав також про те, що із ОСОБА_7 перебуває у сварці, так як останній постійно скаржиться на мешканців, які облаштували паркувальні місця для автомобілів;
		- показань свідка ОСОБА_18 про те, що він у складі патруля приїхав на виклик ОСОБА_7 щодо пробиття шин на його автомобілі. Прибувши на місце виклику, він побачив чоловіка, який піднімався із землі ( ОСОБА_8 ), поруч нього стояв інший чоловік ( ОСОБА_7 ) ОСОБА_8 повідомив про його побиття, на обличчі у нього були сліди крові. У ОСОБА_7 була рана на руці;
		- показань експерта ОСОБА_9 , яка уточнила та конкретизувала, складені нею, висновки експертиз, про те, що тілесні ушкодження у ОСОБА_8 могли утворитися у випадку нанесення ударів по дотичній взутою у зимове взуття ногою, за обставин, вказаних потерпілим та свідками ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у протоколах слідчих експериментів за їхньою участю;
		- висновку експерта № 30 від 25 січня 2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: рани на верхній губі справа, травматичного відлому коронкової частини 12, 21 зубів, неповного вивиху 11-го зуба, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я; осаднення на правій бічній поверхні правого стегна в верхній третині, садна на правому колінному суглобі на зовнішній поверхні, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ці тілесні ушкодження могли утворитися від контактів із тупим твердим предметом (предметами) за механізмом удару та тертя-ковзання, за умов, на які вказує потерпілий, і в термін, указаний за обставинами справи, тобто 23 січня 2023 року;
		- висновку експерта № 32 від 25 січня 2023 року, відповідно до якого у ОСОБА_7 були виявлені рана на тильній поверхні лівої кисті в ділянці проекції третьої п`ясної кістки, яка за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я; садно на тильній поверхні лівої кисті в ділянці проекції третьої п`ясної кістки, синець у ділянці проекції другої п`ясної кіски, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Ці тілесні ушкодження могли утворитися від контакту з тупим твердим предметом, що не відобразив своїх індивідуальних особливостей за механізмом удару, в термін, указаний за обставинами справи, тобто 23 січня 2023 року. Дані про падіння на площину відсутні;
		- протоколів проведення слідчих експериментів від 06 лютого 2023 року за участю потерпілого, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 (з відеозаписами до них), згідно з якими вони вказали на обставини та механізм спричинення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_7 ; 
		- висновку експерта № 48 від 07 лютого 2023 року, відповідно до якого встановлено, що виявлені у ОСОБА_8 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, вказаних у протоколах проведення слідчих експериментів із потерпілим, свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_11 ;
		- висновку експерта № 49 від 08 лютого 2023 року, відповідно до якого встановлено, що виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли утворитися за обставин, вказаних у протоколі проведення слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_8 ;
		- протоколу проведення слідчого експерименту від 24 лютого 2023 року за участю ОСОБА_7 (із відеозаписом до нього), згідно з яким він вказав на обставини та механізм спричинення ним тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ;
		- даних відеозапису із боді-камери поліцейського, відповідно до якого зафіксовано події, що відбувались між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на момент прибуття на місце виклику. 
		Водночас суд першої інстанції не врахував показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 з огляду на те, що їхні показання спростовуються показаннями інших свідків та письмовими доказами, а також через те, що свідок ОСОБА_19 є зацікавленою особою, оскільки перебуває у дружніх відносинах зі співмешканкою обвинуваченого - ОСОБА_13 .
		Крім того, суд першої інстанції проаналізував і надані в судовому засіданні показання ОСОБА_7 , дав їм належну оцінку, співставивши їх із сукупністю інших досліджених доказів. При цьому суд, навівши відповідні мотиви у своєму рішенні, визнав безпідставними твердження ОСОБА_7 про те, що він діяв у стані необхідної оборони.
		Отже, суд першої інстанції на підставі вказаних доказів встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого діяння поза розумним сумнівом.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 89, 94, 95 КПК.
		Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Як встановлено з матеріалів кримінального провадження та технічного носія запису судових засідань, під час судового розгляду сторонам судового провадження, в тому числі й стороні захисту, було забезпечено право на відстоювання своєї позиції, збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК, тобто розгляд даного кримінального провадження здійснювався з дотриманням вимог ст. 22 КПК.
		Крім того, сама лише незгода захисника з прийнятими цим судом рішеннями за результатами розгляду її клопотань не свідчить про істотне порушення судом першої інстанції вимог КПК.
		Відтак, колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Суд першої інстанції, обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 , дотримався вимог статей 50, 65-67 КК, врахувавши дані про його особу (раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває) та те, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, не встановлено.
		Під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК, належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника, які за своїм змістом є аналогічними до доводів, викладених у її касаційній скарзі, проаналізував їх, дав на них вичерпні відповіді, навівши в ухвалі відповідне обґрунтування.
		За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції і врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК.
		Також під час апеляційного провадження суд апеляційної інстанції перевірив твердження апеляційної скарги про влаштування та провокування конфлікту самим потерпілим ОСОБА_8 , та, зазначивши відповідні обґрунтування, не знайшов підстав для їх задоволення.
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, то Суд уважає за необхідне зазначити про таке.
		Як встановлено з технічного запису судового засідання від 30 травня 2024 року, суд апеляційної інстанції проаналізував доводи захисника про необхідність повторного дослідження доказів (допит свідків), та, з`ясувавши позиції сторін кримінального провадження, не знайшов для цього обґрунтованих підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК.
		Враховуючи викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції під час апеляційного провадження не порушив вимог щодо безпосередності дослідження доказів. Крім того, захисник у касаційній скарзі не навів переконливих доводів щодо того, як саме відмова у повторному дослідженні доказів, які були ретельно досліджені судом першої інстанції, вплинула направильністьприйнятого рішення.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Доводи щодо неправильного вирішення цивільного позову
		Захисник у касаційній скарзі зазначив про неправильне вирішення судовими інстанціями цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 у частині відшкодування моральної шкоди.
		Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Частиною 1 статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) визначено загальні підстави відшкодування моральної шкоди: моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, котра її завдала, за наявності її вини у заподіянні такої шкоди.
		Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Така шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК).
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 до початку судового розгляду в порядку, передбаченому ст. 128 КПК, подав цивільний позов до ОСОБА_7 та просив стягнути з останнього на його користь, зокрема, моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
		Суд першої інстанції частково задовольнив цивільний позов ОСОБА_8 та стягнув на його користь із ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 25 000 грн, врахувавши характер вчиненого ним діяння, кількість та локалізацію тілесних ушкоджень, глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, а також незручності у побуті.
		Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн, оскільки такий розмір відшкодування є справедливим та співрозмірним з перенесеними душевними та моральними стражданнями потерпілого, відповідає вимогам законодавства, принципам розумності, виваженості та справедливості.
		На погляд колегії суддів, рішення судів у частині вирішення цивільного позову ОСОБА_8 є достатньо обґрунтованими, а відтак підстави для задоволення касаційної скарги захисника в цій частині відсутні
		 
		З огляду на вищезазначене, колегія суддів касаційного суду уважає, що висновки судів обох інстанцій про доведеність винуватості засудженого зроблені з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Беззаперечних доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень, умотивованість їхніх висновків щодо наявності в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, захисник у касаційній скарзі не навів.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.
		Керуючись статтями 441, 442 КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 березня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 01 липня 2024 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...