Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/14055/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.
Дата набрання законної сили: 01.05.2025
Номер судового провадження: 61-12079ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		01 травня 2025 року                                                 
		м. Київ
		 
		справа № 761/14055/22
		провадження № 61-12079св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		 
		Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом -  ОСОБА_1 , 
		відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ? Служба              у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації,  ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року у складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами та заяви про забезпечення позову
		 
		У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом 
		до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання малолітніх дітей з матір`ю, в якому просила визначити місце проживання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з нею за адресою: 
		АДРЕСА_1 . 
		 
		Первісний позов мотивовано тим, що сторони з 23 липня 2010 року до 17 травня 2019 року перебували в шлюбі, під час перебування в якому у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		До 12 грудня 2018 року сторони проживали разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , де займали одну кімнату, в іншій кімнаті проживали батьки відповідача, а третя кімната призначалася для спільного користування. Після народження дітей, оскільки сторони проживали разом, місце проживання дітей було визначено за цією ж адресою і там же зареєстроване. 
		 
		Позивач за первісним позовом з 1989 року і дотепер зареєстрована за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_1 .
		 
		Вказувала, що відповідач за первісним позовом кошти на утримання сім`ї не надавав, у зв`язку з чим між сторонами виникали непорозуміння, шлюб між сторонами існував формально. З 01 вересня 2015 року ОСОБА_1 вимушена була піти працювати до дитячого навчального закладу, до якого була влаштована дочка ОСОБА_5 , щоб знаходитися під наглядом матері. 
		 
		Починаючи з 12 грудня 2018 року, ОСОБА_1 разом з малолітніми дітьми проживає у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		Місце проживання дітей разом із матір`ю було визначено за спільною згодою сторін. Крім того, з ОСОБА_2 була досягнута домовленість, що він буде регулярно надавати кошти на утримання дітей і мати право безперешкодно особисто спілкуватися з дітьми у будь-який час з можливістю їх спільного відпочинку. 
		 
		Однак ОСОБА_2 не виконував батьківських обов`язків щодо участі                         у вихованні та утриманні дітей, незважаючи на попередження ОСОБА_1 про ініціювання позову про стягнення аліментів на дітей, добровільно коштів не надавав, вихованням не займався. Після того, як нею згодом було подано позов і відкрито провадження у справі, і на вимоги ОСОБА_2 вона відмовилася її відкликати, відповідач разом зі своїм батьком стали системно та цілеспрямовано вчиняти дії, спрямовані проти позивачки та її нинішнього чоловіка, з метою психологічного тиску та помсти.
		 
		11 лютого 2022 року ОСОБА_2 самочинно, без згоди матері, без рішення органу опіки та піклування та суду, насильно змінив місце проживання сина ОСОБА_6 , не повернув його матері після чергової зустрічі з ним, приховує від матері фактичне місце перебування дитини.
		 
		Також у травні 2022 року ОСОБА_2 безпідставно звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з неї аліментів на обох дітей.
		 
		Вказувала, що діти мають особисту прихильність до матері, а не до батька, і мають проживати разом і лише з нею. При визначенні місця проживання малолітніх дітей слід виходити з їх віку, відсутності виняткових обставин для розлучення дітей з матір`ю, вчинення систематичного психологічного тиску з боку відповідача та його батька, вчинення дій, спрямованих на формування у дітей негативного ставлення до матері, а також те, що розірвання зв`язку між дітьми та матір`ю може призвести до негативного впливу на спілкування.
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом 
		до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , у якому просив встановити (залишити) місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 
		разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 .  
		 
		Зустрічний позов мотивовано тим, що з січня 2018 року шлюбні відносини між сторонами припинено і вони не проживають разом, однак, щоб не травмувати дітей, діти залишилися проживати у батька, відповідачка за зустрічним позовом повернулася проживати до своїх батьків 12 грудня 2018 року.
		 
		Стверджував, що він та ОСОБА_1 , розуміючи, що діти не повинні знати про проблеми, які виникли між батьками, вони залишилися проживати за звичною для них адресою, сторони продовжували разом виховувати дітей, незважаючи на фактичне припинення шлюбних відносин. Щоб не травмувати дітей, сторони і їх діти зустрічалися разом, ходили на прогулянки, будь-яких претензій щодо виховання дітей та необхідності зміни місця їх проживання у ОСОБА_1 не виникало. 
		 
		Зазначав, що системне втручання співмешканця ОСОБА_1 - ОСОБА_7 
		у відносини між батьком та його дітьми, починаючи з літа-осені 2021 року, шкодять найкращим інтересам дітей. Після досягнення сином ОСОБА_6 10-річного віку син сторін неодноразово висловлював матері своє бажання і надалі проживати разом з батьком. 
		 
		Натепер ОСОБА_1 не дозволяє сину проживати разом з батьком, ставить власні інтереси вище інтересів дітей, залякує дочку. 
		 
		14 лютого 2022 року ОСОБА_1 забрала дочку зі школи, після чого він втратив зв`язок із дитиною. Їхній син ОСОБА_6 після початку війни перебуває у Федеративній Республіці Німеччини, де зараз і навчається, поряд з ним знаходиться дружина позивача ОСОБА_8 та бабуся дитини.
		 
		Вважав, що ОСОБА_1 не може виховувати дітей, оскільки не створила належних умов виховання для дочки, особистим прикладом не стверджувала повагу до батька, до суспільної моралі та цінностей. 
		 
		ОСОБА_2 працює та має постійний дохід, не перебуває на обліку у нарколога, не вживає алкоголю, не веде аморального способу життя, готовий і надалі утримувати та виховувати своїх неповнолітніх дітей, має хороші умови проживання.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2022 року прийнято до розгляду зустрічний позов.
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_9 подав заяву про забезпечення зустрічного позову та просив постановити ухвалу, якою зобов`язати ОСОБА_1 
		не чинити перешкоди у спілкуванні і побаченнях з дочкою ОСОБА_5 . 
		 
		Заяву про забезпечення позову мотивовано тим, що ОСОБА_1 тривалий час чинить перешкоди позивачу за зустрічним позовом у спілкуванні з їх дочкою ОСОБА_10 , а саме: дочка проживає за різними адресами,                          ОСОБА_1 не йде на жодні перемовини з приводу налагодження спілкування дочки з батьком. 
		 
		Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що невжиття вказаного заходу забезпечення позову істотно ускладнить виконання рішення суду у цій справі.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року у складі судді Аббасової Н. В. заяву про забезпечення позову задоволено, зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні і побаченнях з дочкою ОСОБА_5 . 
		 
		Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що на час вирішення справи 
		про визначення місця проживання дітей, батько проживає окремо від дочки, 
		а також з огляду на наявність перешкод у регулярному спілкуванні з дитиною 
		суд дійшов висновку, що батько має право на спілкування з дитиною, а мати 
		не має права перешкоджати йому у такому спілкуванні. Спілкування батька 
		з дитиною на час вирішення спору щодо визначення місця проживання дітей, враховуючи чутливий характер правовідносин та можливий тривалий судовий розгляд справи, буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних зв`язків батька з його малолітньою дочкою, усуненню ризику відчуження дитини від батька і ця обставина відповідатиме найкращим інтересам дитини, що в свою чергу може усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання судового рішення.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Топчій П. І. , оскаржила її до суду апеляційної інстанції.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року та відкрито                              апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Топчій П. І. , на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва                        від 27 січня 2023 року.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Топчієм П. І. , задоволено. 
		 
		Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року скасовано та прийнято нову постанову.
		 
		Заяву ОСОБА_2 про забезпечення зустрічного позову залишено без задоволення. Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні заяви про постановлення окремої ухвали щодо представника ОСОБА_1 адвоката Топчія П. І. 
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивач за зустрічним позовом не довів створення йому ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дочкою та необхідності вжиття такого заходу забезпечення позову й організації його спілкування з дитиною за допомогою примусових інструментів судової влади. Суд першої інстанції залишив поза увагою, що вжитий захід забезпечення позову                у вигляді зобов`язання матері не чинити батьку перешкод у спілкуванні з дитиною, 
		без визначення часових меж і способів такого спілкування, є абстрактним 
		та неконкретним, що може призвести до зловживання процесуальними правами під час реалізації такого заходу забезпечення та порушення інтересів дитини, а тому негативні наслідки від вжиття обраного судом заходу забезпечення позову можуть бути більшими порівняно з наслідками, які можуть настати в результаті невжиття такого заходу забезпечення.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		14 серпня 2023 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,  у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду             від 18 квітня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року та залишити в силі ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року. 
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), порушив норми процесуального права, взявши до уваги недопустимі докази, які не були подані до суду першої інстанції. Також вказує, що ОСОБА_1 , звертаючись з апеляційною скаргою, приховала ту інформацію, що 07 березня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат                Топчій П. І. ознайомився з ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва             від 27 січня 2023 року в судовому засіданні в межах іншого провадження.
		 
		Провадження у суді касаційної інстанції
		 
		05 жовтня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження 
		у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року. У частині оскарження ОСОБА_2 ухвали Київського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року у відкритті касаційного провадження відмовлено.
		 
		Підставою відкриття касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У жовтні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. 
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє Топчій П. І. просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі 
		з 23 липня 2010 року, який розірвано рішенням Шевченківського районного суду 
		міста Києва від 17 травня 2019 року, та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , з 28 жовтня 1989 року дотепер, квартира належить їй на праві спільної часткової власності згідно із свідоцтвом про право власності на житло від 25 лютого 1997 року. Місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 травня                 1991 року. Місце проживання та неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстроване за цією ж адресою відповідно з 15 жовтня 2011 року та                                  з 14 листопада 2013 року дотепер.
		 
		04 березня 2022 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 
		 
		ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , яка на час подання зустрічного позову перебувала у Федеративній Республіці Німеччини разом із сином сторін у справі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з проведенням воєнних дій на території України.
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_9 подав заяву про забезпечення зустрічного позову та просив постановити ухвалу, якою зобов`язати ОСОБА_1 
		не чинити перешкоди у спілкуванні і побаченнях із дочкою ОСОБА_5 . 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. 
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов таких висновків.
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовні норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		Забезпечення позову у спорах щодо визначення місця проживання малолітньої дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
		 
		Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
		 
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		 
		У справі, яка переглядається, ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову та просив зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні і побаченнях із дочкою ОСОБА_5 , оскільки мати дитини ОСОБА_1 тривалий час чинить перешкоди позивачу за зустрічним позовом у спілкуванні з їх дочкою ОСОБА_10 , а саме: дочка і батько проживають за різними адресами, ОСОБА_1 не йде на жодні перемовини з приводу налагодження спілкування дочки з батьком. Мати заперечувала щодо застосування такого заходу забезпечення позову.
		 
		Суд до ухвалення остаточного рішення у справі про визначення місця проживання дитини може забезпечити позов з урахуванням якнайкращих інтересів дитини.
		 
		Під час визначення основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
		 
		У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з одним із батьків повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей (постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 367/2251/24, провадження                             № 61-11033св24; від 05 лютого 2025 року у справі № 369/12078/21, провадження  № 61-13464св24).
		 
		Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, апеляційний суд оцінив наявні в матеріалах справи докази, а саме: 
		- заяву ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківського району м. Києва від 21 лютого 2022 року, а також заяви ОСОБА_1 до Солом`янського УП ГУ НП України в м. Києві від 17 лютого 2022 року, з яких вбачається, що ОСОБА_2 достеменно відомо фактичне місце проживання ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_5 , навчальний заклад, в якому навчається дитина, номер засобу зв`язку ОСОБА_1 , а також підтверджується, що ОСОБА_2 приїздив за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- звернення ОСОБА_1 з заявою до Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківського району м. Києва в лютому 2022 року про визначення способу участі батька у вихованні дітей шляхом побачень двічі на тиждень згідно із запропонованим нею графіком, яке спростовує повідомлені ОСОБА_2 обставини щодо чинення нею перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, оскільки є доказом заінтересованості ОСОБА_1 у налагодженні контакту дітей з батьком і здійснення нею реальних дій з цією метою; 
		- лист Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківського району м. Києва 
		від 20 травня 2022 року, яким повідомлено ОСОБА_1 , що визначення участі    у вихованні дитини можливо лише за заявою батька, який проживає окремо від дитини, у зв`язку з чим їй було відмовлено у задоволенні її заяви, а також, що в матеріалах справи відсутні аналогічні заяви ОСОБА_2 до компетентних органів щодо визначення йому графіку побачень для спілкування з дитиною, однак ОСОБА_2 не намагався узгодити спілкування з дочкою в передбачений законом спосіб та не проявляв особистої ініціативи у спілкуванні з дитиною.
		 
		Встановивши, що заявник не надав доказів, якими б беззаперечно підтверджувалося створення ОСОБА_1 перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дочкою, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів необхідності вжиття обраного заявником заходу забезпечення позову та організації його спілкування з дитиною за допомогою примусових інструментів судової влади, що в цьому випадку вважатиметься надмірним втручанням держави у приватне і сімейне життя учасників справи, захищене статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів визначеного способу участі батька у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, щоб могло б бути підставою у якості забезпечення позову для усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.
		 
		Колегія суддів не бере до уваги доводи заявника про те, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки апеляційний суд надав належну оцінку причинам пропуску такого строку та ухвалою від 18 квітня 2023 року задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року.  
		 
		Апеляційний суд також звернув увагу, що ОСОБА_2 не позбавлений права повторно звернутися до суду із обґрунтованою заявою про забезпечення позову.
		 
		Щодо доводів касаційної скарги про постановлення окремої ухвали стосовно представника ОСОБА_1 адвоката Топчія П. І. колегія суддів зазначає таке.
		 
		02 травня 2023 року до апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 про постановлення окремої ухвали щодо зловживання адвокатом Топчієм П. І. процесуальними правами, а саме, повідомлення сторонам та іншим учасникам судового провадження завідомо неправдивої інформації щодо фактичних обставин справи (т. 2, а. с. 78).
		 
		Заявник посилався на те, що 18 квітня 2023 року апеляційний суд постановив ухвалу, якою задоволено клопотання адвоката Топчія П. І. про поновлення строків на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва  від 27 січня 2023 року та відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . 
		 
		На думку ОСОБА_2 , адвокат Топчій П. І. приховав від суду інформацію, яка істотно могла вплинути на постановлення ухвали Київського апеляційного суду           від 18 квітня 2023 року, а саме приховав інформацію про дату ознайомлення з оскаржуваною ухвалою місцевого суду, що впливає на дотримання процесуальних строків. 07 березня 2023 року адвокат Топчій П. І. та ОСОБА_1 , будучи учасниками судового засідання в справі № 761/12785/22, ознайомилися з ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 27 січня 2023 року у справі                     № 761/14055/22, однак надали до апеляційного суду неправдиву інформацію про дату ознайомлення 15 березня 2023 року. 
		 
		З урахуванням наведеного ОСОБА_2 просив визнати клопотання адвоката Топчія П. І. про поновлення строків на апеляційне оскарження таким, що подано з повідомленням неправдивої інформації щодо фактичних обставин, стягнути штраф у дохід державного бюджету України з ОСОБА_1 та адвоката Топчія П. І., а окремою ухвалою довести до відома Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва про обставини, викладені в заяві, з метою вжиття передбачених законом заходів реагування стосовно адвоката Топчія П. І.
		 
		Відповідно до частини другої статті 262 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. 
		 
		Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу та реагування на виявлені під час судового розгляду порушення законності, постановлення окремої ухвали спрямовано на усунення причини та умови, що цьому сприяли.
		 
		Апеляційний суд, встановивши, що в матеріалах справи наявні відомості щодо вручення заявнику оскарженої ухвали суду саме 15 березня 2023 року, дійшов  висновку, що заявник має право на поновлення строку на апеляційне оскарження відповідно до вимог статті 354 ЦПК України, у зв`язку з чим ухвалою від 18 квітня 2023 року задовольнив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкрив апеляційне провадження у цій справі.
		 
		Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази порушення вимог закону під час звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції та повідомлення адвокатом Топчієм П. І. завідомо неправдивої інформації щодо фактичних обставин справи. 
		 
		Апеляційний суд таких порушень не встановив, тому обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про постановлення окремої ухвали стосовно адвоката Топчія П. І. та стягнення штрафу з ОСОБА_1 та адвоката Топчія П. І.
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів.
		 
		За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
		 
		Щодо клопотання ОСОБА_1 та її представника Топчія П. І. про застосування заходів процесуального примусу
		 
		ОСОБА_1 та її представник Топчій П. І. разом із відзивом на касаційну скаргу звернулися до Верховного Суду з клопотанням про застосування заходів процесуального примусу та постановлення стосовно ОСОБА_2 окремої ухвали з підстав зловживання ним процесуальними правами та порушення процесуальних обов`язків. 
		 
		В обґрунтування клопотання вказали, що ОСОБА_2 недобросовісно здійснює свої процесуальні права та виконує обов`язки, викривляючи та спотворюючи фактичні обставини, та подає безліч надуманих і безпідставних заяв, скарг та клопотань.
		 
		Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України). Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Частиною першою статті 144 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф. 
		 
		Чинним ЦПК України не встановлено імперативного характеру застосування заходів процесуального примусу або постановлення окремої ухвали, оскільки вирішення цих питань є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком.
		 
		З урахуванням викладеного клопотання  ОСОБА_1 та її представника               Топчія П. І. про застосування до ОСОБА_2 заходів процесуального примусу та постановлення окремої ухвали не підлягає задоволенню.
		 
		Щодо заяви ОСОБА_1 та її представника Топчія П. І. про розподіл судових витрат 
		 
		06 листопада 2023 року разом з відзивом на касаційну скаргу до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 та її представника Топчій П. І. про розподіл судових витрат на правничу допомогу адвоката, та на підтвердження витрат 
		у розмірі 5 000,00 грн до заяви додано:
		? детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Топчій П. І., та здійснення ним витрат, необхідних для надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_1 за договором про надання правової (правничої) допомоги 
		від 19 липня 2022 року у справі № 761/14055/22;
		? акт про підтвердження факту надання правничої допомоги (виконання робіт, надання послуг) від 06 листопада 2023 року;
		? рахунок-фактура №01/0611/2023 від 06 листопада 2023 року.
		 
		Згідно з детальним описом робіт (наданих послуг), адвокатом Топчій П. І. надано такі послуги: 
		? надання консультацій, роз`яснень з правових питань у справі № 761/14055/22 про визначення місця проживання малолітніх дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 
		2023 року про забезпечення зустрічного позову, що перебуває у провадженні Верховного Суду, загальна вартість робіт складає 500,00 грн;
		? складання відзиву ОСОБА_1. до Верховного Суду на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 
		2023 року про забезпечення зустрічного позову, що перебуває у провадженні Верховного Суду, загальна вартість робіт складає 4 000,00 грн;
		? подання до Верховного Суду відзиву ОСОБА_1. на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 
		2023 року про забезпечення зустрічного позову у справі №761/14055/22 про визначення місця проживання малолітніх дітей, з одночасним надсиланням копій відзиву іншим учасникам справи, загальна вартість робіт складає 200,00 грн;
		? складання заяви ОСОБА_1 до Верховного Суду про розподіл судових витрат у справі №761/14055/22 про визначення місця проживання малолітніх дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року про скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року про забезпечення зустрічного позову.
		 
		В акті про підтвердження факту надання правничої допомоги (виконання робіт, надання послуг) від 06 листопада 2023 року ОСОБА_1 прийняла правову допомогу, зазначену в описі детальних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Топчієм П. І.
		 
		14 грудня 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, в якому заявник зазначає, що з наданих адвокатом Топчій П. І. документів неможливо встановити порядку обчислення гонорару адвоката, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, а до заяви про розподіл судових витрат не додано доказів, що такі витрати були фактичними і неминучими. 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 
		 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		? розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		? розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		 
		Частина восьма статті 141 ЦПК України визначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі 
		№ 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
		 
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження                        № 12-171гс19).
		 
		З урахуванням фактичного обсягу наданих юридичних послуг, співмірності суми витрат зі складністю вирішення питання, яке постало перед Верховним Судом та відповідності суми заявлених витрат критеріям реальності і розумності, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в розмірі 2 000,00 грн.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 
		 
		Доводи касаційної скарги про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Судове рішення ухвалене за результатом розгляду заяви про забезпечення позову спір по суті не вирішує, тому Верховний Суд не здійснює розподіл судового збору, оскільки вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, підлягає вирішенню за результатами вирішення спору по суті.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 05 липня 2023 року залишити без змін. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції,в розмірі 2 000,00 (дві тисячі) гривень.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді В. В. Сердюк    С. О. Карпенко   І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...