Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/143/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-5205ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 938/143/20
		провадження № 61-5205св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Пророка В. В.,
		суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Білоберізьська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Білоберізьської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, яка є правонаступником прав та обов`язків Яблуницької сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ? ОСОБА_2 , про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом,
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Тимчук Інна Олександрівна, на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Баркова М. В., Девляшевського В. А.,
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст вимог учасників справи
		 
		1.        У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нерухоме майно: житловий будинок АДРЕСА_1 , який позначений на плані під літерою «А», що у свою чергу складається з 1-1-1 - коридору, площею 4,8 м. кв., 1-1-2 кухні, площею 9,1 м. кв., 1-1-3 - житлової, площею 17,4 м. кв., 1?1?4 - комори, площею 7,7 м. кв.
		 
		1.1.  Позов мотивований тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , з яким позивач проживала без реєстрації шлюбу, що було встановлено рішенням суду. Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_2 . Однак оформити спадкові права на житловий будинок вона не може через відсутність правовстановлюючих документів на зазначене нерухоме майно. Позивач переконана, що на момент смерті вказаний будинок перебував у власності її чоловіка, оскільки будинок було побудовано у 1931 році відповідно до чинного на той час законодавства. Крім цього, на той час державна реєстрація права власності на будинки у сільській місцевості не проводилася, і чинним законодавством такого обов`язку у власників не вимагалося. Тому вона вважає, що спірний будинок входить до спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , а оскільки вона є спадкоємцем за законом, то має право на визнання за нею права власності на дане майно.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій 
		 
		2.        Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2020 року позов задоволено. 
		 
		2.1.  Визнано за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 . 
		 
		3.        Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний будинок був належним чином набутий у власність покійним ОСОБА_4 і на момент його смерті входив в об`єм спадкового майна. Крім того, відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути перешкодою для прийняття спадщини позивачем, оскільки відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Таким чином, у інший спосіб позивач позбавлена можливості захисту свого майнового права на прийняття спадщини в цій частині, оскільки внаслідок смерті власника майна адміністративна процедура здійснення оформлення правовстановлюючих документів на житловий будинок є унеможливленою.
		 
		4.        Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_3 , як особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою.
		 
		5.        Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрите.
		 
		6.        Апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов`язків  ОСОБА_3 , оскільки останньою не надано належних доказів на підтвердження того, що будинок АДРЕСА_2 , а саме ціла його частина 79, 8 кв.м, належала померлому ОСОБА_5 .
		 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		 
		7.        Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Яблуницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Яблуниця.
		 
		8.        Рішенням Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 20 грудня 2019 року встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 1958 року і до його смерті  ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Яблуниця, Верховинського району Івано-Франківської області.
		 
		9.        Згідно з виписки погосподарської книги, яка видана Яблуницькою сільською радою від 20 вересня 2019 року №1102 при житті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 39, 00 м.кв., житловою площею 17, 4 м.кв., побудований у 1931 році.
		 
		10.    Рішенням Яблуницької сільської ради від 14 червня 2016 року присвоєно поштову адресу на частину житлового будинку, що належала до дня смерті ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 , рік будівництва 1931.
		 
		11.    Рішенням Яблуницької сільської ради від 28 липня 2016 року № 31 присвоєно поштову адресу на частину житлового будинку, що належала до дня смерті ОСОБА_5 в АДРЕСА_2, рік будівництва 1931.
		 
		12.    Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Яблуницькою сільською радою Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		13.    Згідно з заповітом ОСОБА_5 , все своє майно, що належало йому на день смерті, а також земельну ділянку площею 0,50 га, заповів ОСОБА_3 .
		 
		14.    03 березня 2016 року приватним нотаріусом Мартищук О. Я. заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 . 
		 
		15.    Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		 
		16.    Згідно з інформацією, яка надана Верховинською державною нотаріальною конторою, спадкова справа після смерті ОСОБА_1 не заводилася.
		 
		17.    Відповідно до довідки Білоберізької сільської ради від 17 січня 2023 року № 40, ОСОБА_1 була зареєстрована до дня смерті за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		18.    Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 12 вересня 2022 року загальна площа будинку складає 79, 8 м. кв.
		 
		19.    Як встановлено з копій погосподарських книг:
		 
		19.1.    З погосподарської книги № 7 (1961?1963 роки) вбачається, що відкритий особовий рахунок № НОМЕР_4 , ОСОБА_5 , суспільна група господарства службовий, рік побудови будинку 1931 рік.
		 
		19.2.    З погосподарської книги б/н (1964?1966 роки) вбачається, що будинку 1931 року наявні два різні особові рахунки: НОМЕР_8 ? ОСОБА_4 , НОМЕР_9 ? ОСОБА_5 , суспільна група «робітничий».
		 
		19.3.    З погосподарської книги № 8 (1967?1969 роки) будинку 1931 року побудови наявні два різні особові рахунки: НОМЕР_5 - ОСОБА_4 , НОМЕР_10  - ОСОБА_5 , суспільна група господарства «робітничий».
		 
		19.4.    З погосподарської книги № 7 (1971?1973 роки) будинку 1931 року побудови наявні два різні особові рахунки: НОМЕР_12 ?  ОСОБА_4 , НОМЕР_11  - ОСОБА_5 , суспільна група господарства «робітничий».
		 
		19.5.    З погосподарської книги № 5 (1974?1976 роки) будинку 1931 року побудови - два різні особові рахунки: № НОМЕР_5 - сім`ї ОСОБА_4 «колгосп», НОМЕР_13 ? ОСОБА_5 «робітник».
		 
		19.6.    В погосподарській книзі № 13 (1977?1979 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: НОМЕР_8 - ОСОБА_4 «колгоспник», НОМЕР_9 ?  ОСОБА_5 
		 
		19.7.    В погосподарській книзі № 8 (1980?1982 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: № НОМЕР_6  ? ОСОБА_4 із вказівкою площі належної частини будинку 44 кв.м.; НОМЕР_14  ?  ОСОБА_5 із вказівкою площі належної частини будинку 28 кв. м.
		 
		19.8.    В погосподарській книзі № 7 (1983 ?1985 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: № НОМЕР_6 ? ОСОБА_4 «Колгос» із вказівкою площі належної частини будинку 44 кв.м.; НОМЕР_14 - ОСОБА_5 , «робітник» із вказівкою площі належної частини будинку 28 кв. м.
		 
		19.9.    В погосподарській книзі № 11 (1986 ?1990 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: № 396 - ОСОБА_4 «колгоспник» із вказівкою площі належної частини будинку 44 кв. м., НОМЕР_15 ?  ОСОБА_5 , «робітничий» із вказівкою площі належної частини будинку 28 кв. м.
		 
		19.10. В погосподарській книзі № 12 (1991?1995 роки) будинку зазначено два різні особові рахунки: НОМЕР_18 ? сім?ї ОСОБА_4 , «колгоспник»; НОМЕР_16 ? ОСОБА_5 , «робітник», рік побудови будинку не вказано, як і його площі.
		 
		19.11. В погосподарській книзі № 7 (1996?2000 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: НОМЕР_19 ? ОСОБА_4 «колгоспник» із вказівкою площі належної частини будинку 40 кв. м. (загальна), з яких 32 кв. м. - житлова; НОМЕР_17 ? ОСОБА_5 «робітник» із вказівкою загальної площі 40 м.кв. площі в тому числі житьлово- 28 кв.м.
		 
		19.12. В погосподарській книзі № 6 (2001 - 2005 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: НОМЕР_8 - ОСОБА_4 із вказівкою площі належної частини будинку 40 кв.м. (загальна), з яких 32 кв. м. - житлова; НОМЕР_7 ? ОСОБА_5 із вказівкою площі належної частини будинку 40 кв. м. з яких 28 кв.м. ? житлова. В розділі 3 зазначено пів будинку рахунок №  НОМЕР_7 , та пів будинку НОМЕР_20 .
		 
		19.13. В погосподарській книзі № 6 (2006?2010 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: НОМЕР_21 ОСОБА_4 із вказівкою площі належної частини будинку 40 кв.м. (загальна). з яких 32 кв. м. - житлова, НОМЕР_22 ОСОБА_5 із вказівкою площі належної частини будинку 40 кв. м., з яких 28 кв. м. - житлова.
		 
		19.14. В погосподарській книгзі №6 (2011?2015 роки) будинку 1931 року побудови зазначено два різні особові рахунки: номер об`єкта по господарського обліку № НОМЕР_23 - ОСОБА_1 , із вказівкою площі належної частини будинку 40 кв. м. (загальна), з яких 32 кв. м. ? житлова, та НОМЕР_24 ОСОБА_5 із вказівкою площі належної частини будинку 40 кв. м., з яких 28 кв. м. ? житлова. При цьому в книзі зазначено про належність половини житлового будинку.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		20.    У квітні 2023 рокуОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Тимчук І. О., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		21.    Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу з суду першої інстанції.
		 
		22.    15 червня 2023 року справа № 938/143/20 надійшла до Верховного Суду.
		 
		23.    Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року заяву  ОСОБА_3 про доповнення її касаційної скарги на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишено без розгляду.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		24.    З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_3 оскаржує відповідну постанову апеляційного суду на підставі пунктів 1 та 4 (пункти 1, 3 частини третьої статті 411) частини другої статті 389  ЦПК України.
		 
		25.     ОСОБА_3 вважає, що судом апеляційної інстанції прийняте оскаржуване судове рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18, від 27 жовтня 2021 року у справі № 598/2190/18.
		 
		26.    Крім того, заявник зазначає, що апеляційний суд не дослідив належним чином докази у справі. Зокрема, ОСОБА_3 вказує на те, що апеляційний суд керувався лише погосподарськими книгами, з яких не вбачається, що мова йде про один і той самий житловий будинок, і що особові рахунки присвоєно двом різним половинам одного будинку.
		 
		27.    Також, з посиланням на пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, заявник вказує на те, що апеляційним судом необґрунтовано відхилено її клопотання про допит свідків, один з яких є колишньою головою Яблуницької сільської ради та мала безпосереднє відношення до ведення погосподарських книг і присвоєння особових рахунків домоволодіння.
		 
		28.    Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		 
		29.    У червні 2023 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 , поданий її представником ОСОБА_7 , на касаційну скаргу  ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року.
		 
		30.    Відзив мотивовано тим, що касаційна скарга ОСОБА_3 є необґрунтованою, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		31.    Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		32.    Відповідно до статті 129 Конституції України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
		 
		33.    Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
		 
		34.    При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
		 
		35.    Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
		 
		36.    Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		37.    Правилами статті 18 ЦПК України передбачено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
		 
		38.    Частиною першою статті 352 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		39.    Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		 
		40.    Отже, законодавець визначає коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		 
		41.    При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		 
		42.    Аналогічних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15, а також Верховний Суд у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14 та від 20 травня 2024 року у справі № 0827/11217/2012.
		 
		43.    Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першочерговим завданням для апеляційного суду, і тільки в разі встановлення факту, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Водночас у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.
		 
		44.    Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц сформулював правові висновки, відповідно до яких рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
		 
		45.    З огляду на викладене право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі в справі, проте ухвалене судом рішення певним чином впливає на їх права та обов`язки, завдає шкоди, що може виражатися у несприятливих для них наслідках.
		 
		46.    Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на права та обов`язки заявника - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
		 
		47.    Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
		 
		48.    У разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті (див.: постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).
		 
		49.    Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09 вересня 2020 року, ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, посилалася на те, що оскаржуваним рішенням визнано право власності за позивачем на цілу частку в домогосподарстві, в якому проживав її померлий дядько ОСОБА_5 , яка фактично становила половину даного господарства за описом та площею. Відтак, заявник позбавлена можливості оформити свої спадкові права ні на половину домогосподарства, ні на ціле домогосподарство, що порушує її права та інтереси як спадкоємця після смерті ОСОБА_5 .
		 
		50.    Для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка не брала участі у справі, підлягало встановленню, чи вирішувалося оскаржуваним судовим рішенням питання про права та обов`язки цієї особи, з урахуванням комплексної оцінки усіх доказів, наявних у справі та доданих до апеляційної скарги.
		 
		51.    У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання права власності в порядку спадкування на житловий будинок АДРЕСА_2 .
		 
		52.    Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний житловий будинок було побудовано в 1931 році ОСОБА_8 , який помер 1958 року, - батьком ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в якому вони до його смерті були зареєстровані та проживали, що підтверджується довідкою Яблуницької сільської ради від 12 червня 2017 року за № 161 та копіями погосподарських книг.
		 
		53.    За життя ОСОБА_8 вказаний будинок розділив між обома синами - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: ? ОСОБА_9 виділено наступні приміщення будинку: коридор № 1-1 площею 4,80 кв.м., кухню № 1-2 площею 9,10 кв.м., житлову кімнату № 1-3 площею 17,4 кв.м. та комору № І площею 7,70 кв.м. ? загальна площа вказаної частини будинку складає 39,0 кв.м. ? Петру виділено іншу частину житлового будинку, в якій він жив до дня смерті.
		 
		54.    Рішенням виконкому Яблуницької сільської ради від 14 червня 2016 року за   № 26 поштову адресу - АДРЕСА_2 присвоєно тільки частині житлового будинку, що належала до дня смерті ОСОБА_4 , а не всьому будинку, як безпідставно вказує скаржниця в своїй скарзі.
		 
		55.    За заявою самої ж ОСОБА_3 рішенням виконкому Яблуницької сільської ради від 28 липня 2016 року іншій частині будинку, яка належала ОСОБА_5 , присвоєно таку ж поштову адресу 
		 
		АДРЕСА_2. 56 .    З вказаним рішенням заявник погодилась, його не оспорювала, не вносила до нього зміни, а відтак погодилась із тим фактом, що її спадкодавцю належав не весь будинок, а тільки його частина.
		 
		57.    Як вбачається з матеріалів справи, на належну ОСОБА_4 частину житлового будинку АДРЕСА_2 виготовлено технічний паспорт, в якому вказана частина виділена як окремий об`єкт. Земельна ділянка під будинком АДРЕСА_2 також розподілена між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . 
		 
		58.    За життя ОСОБА_4  приватизував земельну ділянку площею 0,032 га під належною йому частиною будинку, що підтверджується державним актом від 28 серпня 2002 року. Цільове призначення цієї частини ділянки було для ведення особистого селянського господарства, однак в подальшому право власності на ділянку перейшло до його дочки ОСОБА_2 , яка змінила її цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), та присвоєно кадастровий номер 2620888001:01:001:0030.
		 
		59.    Крім того, з погосподарських книг на будинковолодіння вбачається, що в спірному житловому будинку, 1931 року побудови, який, як стверджує ОСОБА_3 , належав виключно її спадкодавцю ОСОБА_5 , з 1961 року проживала (зареєстрована) як сім?я ОСОБА_5 , так - і ОСОБА_4 . При цьому будинок вже в той час було розділено між ними на частини, в яких були різні площі та особові рахунки.
		 
		60.    Таким чином, з копій погосподарських книг, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_5 належав не весь спірний житловий будинок, 1931 року побудови, а лише його частина.
		 
		61.    Відповідно до пункту 15 Інструкції по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затвердженої наказом Міністерства статистики №48 від 22 лютого 1995 року при розділенні одного господарства на два з особового рахунку виключаються (викреслюються) особи, які виділилися із складу старого господарства. На утворене господарство відкривається новий особистий рахунок у відповідній господарській книзі за місцем його знаходження. У розділі «Додаткові відомості» по цих господарствах робляться відмітки «розділилося з господарством №…» або «виділилося з господарства №…» та вказуються назва і дата документа, яким оформлений розділ старого господарства.
		 
		62.    Якщо жилий будинок знаходиться у власності не одного, а двох та більше самостійних господарів, то в особових рахунках кожного з цих господарств у рядку «жилий будинок» необхідно записати відповідні частки, наприклад «пів будинку», з вказівкою загальної та житлової площі.
		 
		63.    Матеріали справи не містять доказів того, що оскаржуваним рішенням визнано право власності за ОСОБА_1 на частину житлового будинку, яка належала ОСОБА_5 , а також відсутні докази, що будинок АДРЕСА_2 , а саме ціла його частина 79,8 кв.м. належала померлому ОСОБА_5 .
		 
		64.    Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що визнання за  ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , якимось чином стосується або порушує права заявника ОСОБА_3 на спадкування за заповітом після померлого дядька ОСОБА_5 з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів.
		 
		65.    Враховуючи викладені обставини, предметом позову ОСОБА_1 , як спадкоємиці після смерті ОСОБА_4 , була лише частина житлового будинку загальною площею 39,0 кв.м., а не весь будинок; інша частина належала ОСОБА_5 , спадкоємцем якого за законом є заявник ОСОБА_3 . Тому, оскільки вона не є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати, що ухваленим у справі рішенням порушені права та інтереси ОСОБА_3 .
		 
		66.    Наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		67.    Апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржених судових рішень, тому доводи касаційних скарг з цього приводу є безпідставними.
		 
		68.    Інші наведені у касаційній скарзі аргументи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.
		 
		69.    У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		 
		70.    Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», заява № 4904/04, § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
		 
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		71.    Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		72.    Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.
		 
		73.    Оскільки касаційну скаргу залишена без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416, 418, 419ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.        Касаційну скаргу  ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Тимчук Інна Олександрівна, залишити без задоволення.
		 
		2.        Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                    В. В. Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      І. В. Литвиненко
		 
		 
		                                                                                                                      Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...