Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 514/1866/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів.
Надіслано судом: 07.05.2025. Зареєстровано: 07.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/514/83/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024168270000097

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТАРУТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		________________________________________________________________________
		Справа№ 514/1866/24
		Провадження по справі № 1-кп/514/83/25 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		06 травня 2025 року
		Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське кримінальне провадження, відомості за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024168270000097 від 01.11.2024 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Бендери Республіка Молдова, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до статті 65 Конституції України, статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (далі - Закон), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. 
		Пунктом 10 статті 1 Закону передбачено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць, зобов`язані: прибувати за викликом відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Відповідно до статті 33 Закону військовий облік усіх призовників і військовозобов`язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Згідно статті 34 Закону персонально-якісний облік військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов`язаних покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Відповідно до статті 35 Закону на загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані, які не заброньовані на період мобілізації та на воєнний час. 
		Згідно пункту 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний (п. 16 Порядку). 
		ОСОБА_4 , будучи особою, яка згідно ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, ухилився від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		03 жовтня 2024 року приблизно о 20:00 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - Відділ) за адресою: АДРЕСА_3 , виписано повістку та повідомлено про необхідність прибуття до вказаного Відділу 04.10.2024 о 09:00 з метою уточнення своїх персональних/військово-облікових даних з метою забезпечення відповідного військового обліку. Від отримання вказаної повістки ОСОБА_4 відмовився.
		Крім того, 03.10.2024 приблизно о 20:10 годині, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи за зазначених обставин в приміщенні Відділу, керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_6 попереджено про необхідність забезпечення виконання вимог військового обліку та настання відповідальності в разі невиконання, передбаченої ст. 337 КК України. Від отримання вказаного письмового попередження ОСОБА_4 відмовився.
		04.10.2024 о 09:00 ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, перебуваючи за місцем проживання у АДРЕСА_2 , незважаючи на свою обізнаність про вищевказані обов`язки громадянина України, діючи умисно з метою ухилення військовозобов`язаного від належного військового обліку з мотивів небажання виконання ним вимог ст. 65 Конституції України, Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, не маючи поважних причин для неявки, ухилився від прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 розташованого у АДРЕСА_3 , для, уточнення своїх персональних/військово-облікових даних з метою забезпечення відповідного військового обліку та про поважність причини своєї неявки не повідомив. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального проступку визнав в повному обсязі та не заперечував наявності у нього обізнаності про обов`язок постановки на військовий облік і відсутності поважних причин невиконання даного обов`язку. 
		Прокурор у судовому засіданні з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, просив визнати обвинуваченого ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Оскільки обвинувачений ОСОБА_4  повністю визнав себе винним, за згодою сторін, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі, як покази свідків та інші докази, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються, учасникам судового провадження було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
		Таким чином, суд обмежився дослідженням фактичних обставин справи, допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу ОСОБА_4 .. 
		Дії обвинуваченого ОСОБА_4  суд кваліфікує за ч.1 ст. 337 КК України, як ухилення війсковозобов`язаного від військового обліку після попередження, зробленого відповідним керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
		Відповідно до ст. 65 КК України та п. 1 Постанови ПленумуВерховного судуУкраїни №7від 24жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (з наступними змінами) (далі - постанова №7), призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 337 КК України, згідно ст. 12 КК України класифікується, як кримінальний проступок.
		При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує наступні обставини.
		Характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікаря нарколога та у лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно.
		Обставинами, яка пом`якшують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , що передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		У п. 2 постанови №7 зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
		У п. 4 вказаної постанови №7, Верховний Суд України зазначив, що виходячи з того, що встановлення пом`якшувальних та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
		Разом з тим, наведений у ч. 1 ст. 67 КК України перелік обставин, що обтяжують покарання, є вичерпним, тому суд не вправі посилатись у вироку як на обтяжуючі і враховувати при призначенні покарання інші обставини, не передбачені цією статтею (п. 6 постанови №7).
		Відповідно до п. 1 постанови №7, суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
		Вказані роз`яснення узгоджуються і з положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19 жовтня 2006 року суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість будь - якого кримінального обвинувачення".
		У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
		Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
		Тому, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети: кари, виправлення винної особи і запобігання вчиненню винним нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання як втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи "Бакланов проти росії" від 09 червня 2005 року, "Фрізен проти росії" від 24 березня 2005 року, "Ісмайлова проти росії" від 29 листопада 2007 року).
		Тобто, суд має призначити покарання конкретній особі за конкретне кримінальне правопорушення, максимально індивідуалізуючи покарання з урахуванням справедливості відносно конкретної особи, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень (ч. 2 ст. 50 КК України).
		Також суд враховує практику Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладену у постанові по справі №634/609/15-к від 01 лютого 2018 року, згідно якої поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст.ст. 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Тому, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, суд приходить висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст 337 КК України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді штрафу.
		Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Крім того, таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та відповідатиме особі ОСОБА_4 ..
		Майнової шкоди кримінальним правопорушення не заподіяно.
		Цивільний позов по кримінальному провадженню не заявлений.
		Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.100,368,370,371,373,374,394,395КПК України,суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОККП НОМЕР_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн. (п`ять тисяч сто гривень).
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Тарутинський районний суд Одеської області.
		Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення. 
		 
		 
		 
		Суддя                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...