Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1500/18(917/1544/24) : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про банкрутство, з них:.
Надіслано судом: 07.05.2025. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.
Дата набрання законної сили: 29.04.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 квітня 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  917/1500/18(917/1544/24) 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
		за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
		 
		за участю представників сторін:
		скаржника - адвокат Довбенко О.Ю.
		ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" - арбітражний керуючий Хорошевська Т.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-банк"
		на постанову Східного апеляційного господарського суду 
		від 11.02.2025
		та на рішення Господарського суду Полтавської області
		від 07.11.2024 
		у справі № 917/1500/18(917/1544/24)
		за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" 
		до ОСОБА_1 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство "Полтава-банк" 
		про витребування майна (транспортного засобу) з чужого незаконного володіння
		в межах справи № 917/1500/18
		за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський трубний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент"
		про банкрутство,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/1500/18 про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент".
		 
		2.  17.10.2019 постановою Господарського суду Полтавської області ТОВ "УПСК Діамент" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
		 
		3. Ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" арбітражний керуючий Хорошевська Т.В. звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вхід. №1613/24 від 13.09.2024) про витребування з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 транспортного засобу - легкового автомобіля RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		4. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 07.11.024 у справі №917/1500/18 (917/1544/24) позов задоволено повністю. Витребувано з чужого незаконного володіння фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) транспортний засіб - легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору. Зобов`язано ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) передати на користь ТОВ «УПСК Діамент» (36014, м. Полтава, вул. Конституції, буд. 13, код ЄДРПОУ 37710195) транспортний засіб - легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УПСК Діамент" (36014, м. Полтава, вул. Конституції, буд. 13, код ЄДРПОУ 37710195) 3690,00грн судового збору.
		 
		5. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
		 
		6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
		Рух касаційної скарги
		7. 11.03.2025 Акціонерне товариство "Полтава-банк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.03.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі № 917/1500/18(917/1544/24), сформована в системі "Електронний суд" 11.03.2025.
		 
		8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Полтава-банк" у справі № 917/1500/18(917/1544/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025.
		 
		9. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2025 касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-банк" від 11.03.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) залишено без руху. Повідомлено Акціонерне товариство "Полтава-банк" про право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, навівши підстави для поновлення строку  та надавши належні докази отримання повного тексту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції. 
		 
		10. 31.03.2025 від Акціонерного товариства "Полтава-банк" до Верховного Суду надійшла заява від 31.03.2025 про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження постанови Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі № 917/1500/18(917/1544/24), яка мотивована тим, що скаржником отримано оскаржувану постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) через електронний кабінет Електронного суду 19.02.2025 о 19:05, що підтверджується карткою руху документу.
		 
		11. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі №   917/1500/18(917/1544/24) за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтава-банк" від 11.03.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 та призначено розгляд касаційної скарги на 29.04.2025 о 10:30 год.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
		12. Не погоджуючись із вказаною постановою Акціонерним товариством "Полтава-банк" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
		 
		13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
		 
		13.1 Судами попередніх інстанцій не враховано, що судові накази, що виданні на виконання рішень третейського суду є на цей час чинними та ніким не оскаржені.
		 
		13.2 Судами попередніх інстанцій помилково не застосовано положення частини другої статті 388 ЦК України та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 24.01.2024 у справі № 291/86/20.
		 
		13.3 Оскаржувані судові рішення про витребування майна порушує насамперед права відповідача щодо мирного володіння ним своїм майном, що охороняється законом оскільки право власності є непорушним, а відповідач є законним власником майна.
		 
		13.4 Судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, щодо набуття відповідачем майна та правильної кваліфікації подій та обставин за яких відповідач став законним власником спірного транспортного засобу. 
		 
		13.5 Судами попередніх інстанцій порушено положення частини четвертої статті 75 ГПК України та залишено поза увагою те, що ОСОБА_1 не був обізнаний про можливу незаконність вибуття майна та не був учасником спору у справі № 917/1500/18 про визнання недійсним договору купівлі-продажу. При цьому, судами попередніх інстанцій помилково застосовано до відповідача рішення у справі № 917/1500/18 від 07.05.2020 та у справі № 917/1500/18 (917/1371/21) як на підставу для задоволення позовних вимог в яких відповідач не був учасником спору, без врахування висновків викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 11.02.2025 у справі № 925/1577/20 (925/288/23).
		 
		13.6 Суди попередніх інстанцій порушили законодавчо закріплену норму статті 51 ГПК України та практику Верховного Суду щодо роз`яснення застосування судових рішень.
		 
		13.7 Судами попередніх інстанцій застосовано неефективний спосіб захисту та сформовано помилкові висновки про непотрібність визнавати торги на яких було продане майно недійсним. При цьому, судами не враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2024 у справі № 755/8183/20, від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20 щодо того, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними.
		 
		13.8 Судом апеляційної інстанції необґрунтовано зазначено, що втручання у право відповідача на володіння майном переслідує легітимну мету і цей захід є пропорційним легітимній меті та не призводить до понесення індивідуального та надмірного тягаря, що суперечить висновкам викладених у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 24.01.2024 у справі № 291/86/20, від 12.06.2024 у справі № 910/20528/21, від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19.
		 
		13.9 Судами попередніх інстанцій протиправно не залучено до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ДП "СЕТАМ", Приватного виконавця Гречин Н.В. та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані".
		 
		13.10 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що позовні вимоги до фізичної особи про витребування майна повинні розглядатися в межах цивільного судочинства. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду.
		 
		13.11 Судом першої інстанції неправомірно розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження та безпідставно не враховано аргументів відповідача щодо доцільності її розгляду у межах загального позовного провадження.
		 
		13.12 Судами попередніх інстанцій не враховано, що у спорах про витребування майна повинна досліджуватися вартість транспортного засобу та робитися висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, чого судом першої інстанції не досліджено. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 щодо того, що відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
		 
		13.13 Судом апеляційної інстанції безпідставно зазначено про поведінку АТ "Полтава-банк", оскільки такі твердження є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам та не являються предметом позову, оскільки в цьому спорі не повинна оцінюватися поведінка Банку.
		 
		14. Представник скаржника в судовому засіданні 29.04.2025 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених у ній.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
		15. Ліквідатором ТОВ "УПСК Діамент" подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		16. Exalo Drilling S.A. подано письмові пояснення в яких останнє заперечує проти касаційної скарги та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.
		 
		17. Ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" в судовому засіданні 29.04.2025 заперечила проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.
		Розгляд клопотань Верховним Судом
		18. ОСОБА_1 подано клопотання про розгляд справи без його участі, в якому останній також зазначив про добровільне виконання ним оскаржуваних судових рішень та просить залишити вказані судові рішення без змін.
		 
		19. Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 07.04.2025 доведено до відома учасників справи, що нез`явлення їх представників в судове   засідання не є перешкодою для розгляду касаційної скарги, а тому, враховуючи, що ОСОБА_1 викладено свою процесуальну позицію щодо касаційної скарги у вказаному клопотанні, Суд вважає за можливе розглядати касаційну скаргу за відсутності уповноваженого представника ОСОБА_1 .
		Позиція Верховного Суду
		20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
		 
		23. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
		 
		23.1 З 2018 в провадженні Господарського суду Полтавської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа №917/1500/18 про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент".
		 
		23.2  17.10.2019 постановою Господарського суду Полтавської області ТОВ "УПСК Діамент" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Хорошевську Тетяну Володимирівну.
		Ліквідаційна процедура триває, ліквідатором здійснюються ліквідаційні заходи у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, вжиття заходів, спрямованих на повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, після того, як правочини боржника були визнані недійсними в судовому порядку.
		 
		23.3 В результаті здійснення заходів спрямованих на пошук, виявлення і повернення майна в ході виконання ліквідаційної процедури ТОВ "УПСК Діамент" ліквідатор Хорошевська Т.В. зверталася до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент" та зобов`язання повернути майно, отримане за вказаним договором купівлі-продажу до ліквідаційної маси, з огляду на те, що сторони за договором є між собою заінтересованими особами.
		 
		23.4  07.05.2020 ухвалою Господарського суду Полтавської області по справі № 917/1800/15 визнано недійсним договір купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017, укладений між "Топ Оіл Сервіс Компані" (код ЄДРПОУ 40997987) та ТОВ "УПСК Діамент" (код ЄДРПОУ 37710195), за яким ТОВ "УПСК Діамент" продало ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" майно, що належало ТОВ "УПСК Діамент" на праві власності. Зобов`язано ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути майно, отримане за договором до ліквідаційної маси банкрута - ТТОВ "УПСК Діамент".
		 
		23.5 Ухвалу мотивовано, тим, що оспорюваний правочин вчинений у підозрілий період (протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство), договір укладений боржником із заінтересованою особою, відчуження належного боржнику на праві власності майна відбулося під час вже існуючої кредиторської заборгованості ТОВ "УПСК Діамент" перед кредиторами та розгляду в судах ряду майнових спорів про стягнення з боржника заборгованості на користь кредиторів, вимоги яких на даний час включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "УПСК Діамент".
		 
		23.6 Як встановлено судом, до переліку майна, переданого за Договором купівлі-продажу №ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 та визнаного судом недійсним, серед іншого включався і транспортний засіб: легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору, який є предметом даного позову.
		 
		23.7  07.05.2020 на виконання вказаної ухвали Господарським судом Полтавської області видано наказ про її примусове виконання.
		 
		23.8  26.11.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 у справі №917/1500/18 залишено без змін. Вказана ухвала набрала законної сили.
		 
		23.9  18.03.2020 постановою Східного апеляційного господарського суду в межах даної справи, накладено арешт на майно та грошові кошти ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані"" в межах суми 4   267 310,46 грн.
		 
		23.10  23.06.2020 Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) відкриті виконавчі провадження щодо наказу Господарського суду Полтавської області виданого на виконання ухвали від 07.05.2020. В межах цього виконавчого провадження транспортні засоби оголошені у розшук.
		 
		23.11 Проте, у вказаному виконавчому провадженні транспортний засіб легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору виявлено не було, що зумовило неможливість включення його до ліквідаційної маси банкрута.
		 
		23.12 В ході ліквідаційної процедури ліквідатором було встановлено, що після того як між ТОВ "УПСК Діамент" та ТОВ ""Топ Оіл Сервіс Компані" було укладено договір купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017, визнаний в подальшому недійсним, між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ПАТ "Полтава-банк" укладено договір застави № 2933 від 01.12.2017, за яким рухоме майно, що реалізовано ТОВ "УПСК Діамент" ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", останнім передане у заставу AT "Полтава-банк". Даний договір був посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В., зареєстровано в реєстрі № 2933. Дане майно, було обтяжене заставою рухомого майна, обтяження зареєстровано 01.12.2017 за № 16601590 реєстратором Гришиною Ольгою Іванівною, Полтавська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи", Полтавська область.
		 
		23.13 За вказаним Договором в заставу було передано та обтяжене, серед іншого, і легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору.
		 
		23.14 Ліквідатор ТОВ "УПСК Діамент" звернулася до Господарського суду Полтавської області із позовом про визнання договору застави №2933 від 01.12.2017 недійсним, оскільки в забезпечення повернення Банку грошових коштів, ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" було передано в заставу рухоме майно належне йому на праві власності згідно Договору купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017, який ухвалою Господарський суд Полтавської області від 07.05.2020 визнано недійсним.
		 
		23.15  04.04.2023 рішенням Господарського суду Полтавської області у справі № 917/1500/18 (917/1371/21) позов арбітражного керуючого, ліквідатора ТОВ "УПСК Діамент" задоволено повністю. Визнано недійсним (з моменту укладання) договір застави рухомого майна № 2933 від 01.12.2017, що укладений між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ПАТ "Полтава-банк" (AT "Полтава-банк" правонаступник), посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. з відповідними правовими підставами щодо скасування відповідних записів в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Скасовано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна державну реєстрацію застави рухомого майна та обтяження, зареєстрованого за номером 16601590 від 01.12.2017 реєстратором: Гришиною Ольгою Іванівною, Полтавська філія державного підприємства "Національні інформаційні системи", Полтавська область, зокрема, щодо такого об`єкту обтяження, як - автомобіль легковий універсал - В марки RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору; що належить власнику на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого Центром 5341 22.11.2017. Відомості про обмеження відчуження: заборонено відчужувати. Стягнуто з "Топ Оіл Сервіс Компані" та АТ "Полтава-банк" на користь ТОВ "УПСК Діамент" по 2 270,00 грн судового збору.
		 
		23.16  11.01.2021 між ПАТ "Полтава-банк" та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" підписаний Акт погодження ціни вартості майна, яке знаходиться в заставі по Договору застави від 01.12.2017. Вказаним актом сторони погодили, що зазначена ринкова вартість (1   730 000,00 грн) є актуальною і визначена сторонами на власний розсуд із врахуванням реалій та попиту на ринку на даний вид майна. Сторони договору досягли згоди, що ця погоджена вартість може бути використана при здійсненні звернення стягнення на це заставне майно для задоволення вимог по кредитному договору № 4634 від 28.09.2017.
		 
		23.17  10.03.2021 рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Український правовий союз" у справі № 2/492 за позовом АТ "Полтава-банк" до ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" про стягнення грошових коштів по кредитному договору № 4634 від 28.09.2017, позовні вимоги АТ "Полтава - банк" задоволені. В рахунок часткового погашення заборгованості ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" за кредитним договором № 4634 від 28.09.2017 в розмірі 1   730 000,00 грн, з яких 972 896,70 грн частина виданого кредиту, 757 103, 30 грн прострочені відсотки за користуванням кредитом, що нараховані за період з 27.08.2020 по 26.02.2021 включно, звернено стягнення на заставне майно, що є предметом застави за Договором застави, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. 01.12.2017 та зареєстрованого в реєстрі за №2933 із додатками шляхом визнання за АТ "Полтава-банк" права власності на предмети застави, серед іншого і на легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору.
		 
		23.18  27.04.2021 Східним апеляційним господарським судом виданий наказ на примусове виконання рішення третейського суду у справі № 875/921/21.
		 
		23.19  31.10.2023 постановою Східного апеляційного господарського суду у справі № 917/1500/18(917/1371/21) рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023, яким визнано недійсним (з моменту укладання) договір застави рухомого майна № 2933 від 01.12.2017, - було скасовано та прийнято нове, про відмову у задоволенні позову.
		23.20  06.03.2024 постановою Верховного Суду касаційну скаргу компанії EXALO Drilling S.A. (кредитор у справі про банкрутство) задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 917/1500/18(917/1371/21) скасовано, справу № 917/1500/18(917/1371/21) направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
		 
		23.21 15.05.2024 при новому апеляційному розгляді постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21) скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору застави рухомого майна № 2933 від 01.12.2017, прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.
		 
		23.22  08.08.2024 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 залишені без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21).
		 
		23.23 В ході перегляду справи № 917/1500/18 (917/1371/21) судами трьох інстанцій встановлено такі факти: ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" юридично не набув права власності на зазначене нерухоме майно, а відповідно, у нього і не виникло повноважень власника щодо нерухомого майна; оспорюваний договір застави суперечить положенням статті 203 та 216 ЦК України, оскільки ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" не міг бути заставодавцем нерухомого майна, оскільки не був власником такого майна. Наслідком укладення оспорюваного ТОВ "УПСК Діамент" договору застави стало порушення його прав власника нерухомого майна, яке стало обтяжене заставою на користь особи (AT "Полтава Банк"), з якою ТОВ "УПСК Діамент" (позивач) не перебував у зобов`язальних правовідносинах; укладення Договору між AT "Полтава Банк" та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" (який не є власником рухомого майна, про що зазначено вище) не створило для ТОВ "УПСК Діамент" (як дійсного власника рухомого майна) жодних правових наслідків. При цьому сам Договір, на відміну від внесених до Реєстру на його підставі Записів, не створює для позивача перешкоди в розпорядженні рухомим майном. а тому визнання його недійсним не призведе до відновлення порушених прав власника цього майна; АT "Полтава-банк" не здійснив перереєстрацію права власності на предмет застави рухоме майно (транспортні засоби) за собою. У технічних паспортах на транспортні засоби власником залишається ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", тобто особа, яка зобов`язана за чинною ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 передати це майно (транспорті засоби) ТОВ "УПСК Діамент" (дійсному власнику такого майна та позивачу у цій справі).
		 
		24. Аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.3, 13.4, 13.5, 13.6, 13.7, 13.8, 13.9, 13.12  постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		25. Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
		 
		26. Частиною першою статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.
		 
		27. Згідно частини другої статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
		 
		28. Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами Цивільного кодексу України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
		 
		29. Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
		 
		30. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).
		 
		31. Згідно статті 321 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		 
		32. Глава 29 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
		 
		33. Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
		 
		34. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
		 
		35. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		 
		36. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 Цивільного кодексу України.
		 
		37. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 Цивільного кодексу України).
		 
		38. Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		39. Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). 
		 
		40. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №914/3224/16.
		41. Предметом спору у цій справі є витребування рухомого майна з чужого володіння, а саме - автомобіля RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору.
		 
		42. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в ході виконання ліквідаційної процедури ТОВ "УПСК Діамент" ліквідатор Хорошевська Т.В. звернулася до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент" та зобов`язання повернути майно, отримане за договором купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 до ліквідаційної маси.
		 
		43. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 у справі № 917/1500/18 було визнано недійсним договір купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017, укладений між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент", за яким ТОВ "УПСК Діамент" продало ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" майно, що належало ТОВ "УПСК Діамент" на праві власності. Також, цією ухвалою зобов`язано ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" повернути майно, отримане за договором купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 до ліквідаційної маси банкрута - ТОВ "УПСК Діамент". До переліку майна, переданого за Договором купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 та визнаного судом недійсним, включався, крім інших, і спірний транспортний засіб: легковий автомобіль RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору. Видано наказ на виконання ухвали суду від 07.05.2020. У наказі визначено стягувача: ТОВ "УПСК Діамент", та боржника: ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", якого зобов`язано повернути майно, отримане за договором, який визнаний недійсним ухвалою суду від 07.05.2020.
		 
		44. При цьому, судами встановлено, що АТ "Полтава-Банк" оскаржувало ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 в апеляційному та касаційному порядку, тобто Банк був обізнаний щодо недійсності правочину та обов`язку повернення майна ТОВ "УПСК Діамент".
		 
		45. Також, судами встановлено, що ухвала Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020 у справі № 917/1500/18 є чинною та не була скасована.
		 
		46. При цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, за договором застави № 2933 від 01.12.2017, що був укладений між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ПАТ "Полтава-банк" спірне рухоме майно, реалізовано ТОВ "УПСК Діамент" до ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", останнім передане у заставу АТ "Полтава-банк" та обтяжене.
		 
		47. Разом з тим, рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21) визнано недійсним (з моменту укладання) договір застави рухомого майна № 2933 від 01.12.2017, що укладений між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ПАТ "Полтава-банк" (АТ "Полтава-банк" правонаступник), посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. з відповідними правовими підставами щодо скасування відповідних записів в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
		 
		48. 31.10.2023 Східний апеляційний господарський суд постановою апеляційну скаргу АТ "Полтава-банк" задовольнив; скасував рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі №917/1500/18(917/1371/21) та прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив; вирішив питання розподілу судових витрат.
		 
		49. 06.03.2024 постановою Верховного Суду касаційну скаргу компанії EXALO Drilling S.A. (кредитор у справі про банкрутство) задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.10.2023 у справі № 917/1500/18(917/1371/21) скасовано. Справу № 917/1500/18(917/1371/21) направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
		 
		50. 15.05.2024 постановою Східного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі №       917/1500/18 (917/1371/21) скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору застави рухомого майна № 2933 від 01.12.2017, укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ПАТ "Полтава-банк" (правонаступником якого є АТ "Полтава-банк"), посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю. В. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21) залишено без змін.
		 
		51. Східний апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що оспорюваний договір застави суперечить положенням статті 203 та 216 Цивільного кодексу України, оскільки ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" не міг бути заставодавцем нерухомого майна, оскільки не був власником такого майна. Отже, наслідком укладення оспорюваного ТОВ "УПСК Діамент" договору застави стало порушення його прав власника нерухомого майна, яке стало обтяжене заставою на користь особи (АТ "Полтава Банк"), з якою ТОВ "УПСК Діамент" (позивач) не перебував у зобов`язальних правовідносинах.   Східний апеляційний господарський суд визнав правильними висновки суду першої інстанції про невідповідність оспорюваного договору застави вимогам закону та порушення таким договором прав позивача. Разом з цим, надаючи оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права та його ефективності, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що сам договір, на відміну від внесених до Реєстру на його підставі записів, не створює для позивача перешкоди в розпорядженні рухомим майном, а тому визнання його недійсним не призведе до відновлення порушених прав власника цього майна.
		 
		52. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.08.2024 постанова Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 залишені без змін. Поновлено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 у справі № 917/1500/18 (917/1371/21).
		 
		53. При цьому, судами було наголошено на тому, що саме ТОВ "УПСК Діамент" є повноправним власником рухомого майна, яке передано за недійсним правочином ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", зокрема, легкового автомобілю RENAULT Duster, універсал B, 2016 року випуску, VIN і номер кузова: НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , синього кольору.
		 
		54. Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій бере участь особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		 
		54. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.
		 
		55. Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		 
		56. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
		 
		57. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.
		 
		58. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Лише згадувані, але такі, що не одержали оцінку суду, обставини не можуть розглядатися як встановлені судом і не набувають властивості преюдиціальності.
		 
		59. Враховуючи встановлені у вказаних рішеннях обставини щодо того, що саме ТОВ "УПСК Діамент" є власником рухомого майна, яке передано за недійсним правочином ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані", то суди попередніх інстанцій в цьому випадку правомірно застосували положення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		60. Судами попередніх інстанцій правомірно зазначено, що враховуючи, що майно ТОВ "УПСК Діамент" незаконно реалізовано на електронних торгах, на яких боржником було ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані", фізичній особі ОСОБА_1 , спосіб захисту довго триваючого порушення права власності ТОВ "УПСК Діамент" на рухоме майно в якості витребування його з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 є ефективним і правильно обраним ліквідатором банкрута способом захисту його майнових прав. Інші способи захисту, зокрема, визнання недійсними електронних торгів, на яких реалізовано таке авто, не призведе до відновлення порушеного права власності ТОВ "УПСК Діамент" та повернення автомобілю власнику на тій підставі, що автомобіль знаходиться в незаконному володінні саме фізичної особи ОСОБА_1 , а не ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані".
		 
		61. Відтак, у судів попередніх інстанцій в цьому випадку також були відсутні підстави для залучення до розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ДП "СЕТАМ", Приватного виконавця Гречин Н.В. та ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані".
		 
		62. Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
		 
		63. Отже, для застосування положень статті 387 Цивільного кодексу України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.
		 
		64. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в цьому випадку, факт належності спірного транспортного засобу саме ТОВ "УПСК Діамент" підтверджено в судовому порядку під час розгляду справ №917/1500/18 та №917/1500/18 (917/1371/21). Окрім того, під час розгляду справ №917/1500/18 та №917/1500/18 (917/1371/21) було встановлено, що ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані" юридично не набув права власності на зазначене майно, а відповідно у нього і не виникло повноважень власника щодо даного нерухомого майна. Однак, як наслідок, на електронних торгах 07.09.2021 під видом майна ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані" відбулася реалізація майна ТОВ "УПСК Діамент", яке не належало ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані", на підставі ухвали Господарського суду Полтавської області від 07.05.2020.
		 
		65. З урахуванням вищевикладеного суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України, оскільки автомобіль придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати (ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані").
		 
		66. Згідно пункту 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		68. Судами попередніх інстанцій встановлено, що всупереч заборон встановлених в тому рахунку й законом, позивач поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно.
		69. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що визнання недійсним правочину щодо продажу спірного майна боржником, в цьому випадку свідчить про наявність порушених прав позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом. Установлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірного майна від добросовісного набувача в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.
		 
		70. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція)).
		 
		71. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04),                         § 166-168).
		 
		72.   Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.
		 
		73.   Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
		 
		74.   Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.
		 
		75.   Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
		 
		76. Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів. Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення загального ("суспільного", "публічного") інтересу, яким може бути, зокрема, інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства може становити суспільний (загальний) інтерес (рішення від 02.11.2004 у справі "Tregubenko v. Ukraine", заява № 61333/00, пункт 54).
		 
		77.   Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору.
		 
		78.   Право витребувати майно з огляду на доведену незаконність і безпідставність його відчуження передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони права власності і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
		79.   Судами попередніх інстанцій встановлено, що майно вибуло з володіння власника поза його волею.
		 
		80.   Повернення у власність позивача вказаного майна, відчуженого поза його волею переслідує легітимну мету охорони права власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а також з метою дотримання таких прав відповідно до загальних інтересів суспільства.
		 
		81.   Також, пропорційність втручання у право володіння та справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання, в цьому випадку полягає у тому, що позивач, поза його волею був позбавлений права володіння на спірне майно.
		 
		82.   Враховуючи наведене, єдиним можливим в цьому випадку способом поновлення порушеного права позивача на володіння спірним майном, який може забезпечити приведення обсягу прав сторін в контексті спірного майна у стан, який існував до його відчуження, є саме витребування належного позивачу майна.
		 
		83.   Віндикація в межах провадження у справі про банкрутство є не лише способом консолідації ліквідаційної маси, оскільки захист права власності боржника, з урахуванням статті 1 Першого протоколу до Конвенції, також презюмується. Такий захист спрямований на попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном саме власником, в тому числі власником, який є боржником у провадженні у справі про банкрутство, оскільки власник майна наділений в тому числі правом на погашення власних боргів за рахунок належного йому майна. Повернення майна може прямо вплинути як на діяльність юридичної особи-боржника в цілому, так і на права керівників юридичної особи, так і на її учасників.
		 
		84.   Відтак, втручання у право ОСОБА_1 на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря. 
		 
		85. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі 
		№ 469/1044/17, за змістом якого добросовісний (кінцевий) набувач не позбавлений можливості відновити своє право, зокрема, пред`явивши вимогу до проміжного набувача, в якого придбав майно, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. 
		 
		86. Таку ж вимогу може заявити і проміжний набувач до первинного набувача. Добросовісний набувач набуває право на таке звернення за умови задоволення судом позовних вимог власника про витребування спірного майна (аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/5808/20).
		 
		87. Відтак, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності, ОСОБА_1 , за наявності на те правових підстав, не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом про відшкодування витрат понесених у зв`язку із придбанням спірного майна, при цьому відсутні підстави вважати, що вчиняючи такі дії ОСОБА_1 понесе індивідуальний і надмірний тягар.
		 
		88. Відтак, втручання у право ОСОБА_1 на володіння майном в цьому випадку переслідує легітимну мету, цей захід є пропорційним легітимній меті втручання у право та не призводить до понесення останнім індивідуального і надмірного тягаря.
		 
		89. При цьому, як вже було зазначено, самим ОСОБА_1 у поданому клопотанні про розгляд справи без його участі, останній також зазначив про добровільне виконання ним оскаржуваних судових рішень та просив залишити вказані судові рішення без змін.
		 
		90. З огляду на викладене, аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.3, 13.4, 13.5, 13.6, 13.7, 13.8, 13.9, 13.12 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом.
		 
		91. Аргументи скаржника (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		92. Частина друга статті 388 Цивільного кодексу України містить заборону на витребування майна, проданого на електронних торгах на виконання судових рішень, від добросовісного набувача. 
		 
		93. Згідно правових висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 і від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
		 
		94. Велика Палата Верховного Суду неодноразово доходила висновку про те, що для застосування такого речово-правового способу захисту, як витребування майна за правилами статті 388 ЦК України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (пункт 34). 
		 
		95. У подальшому Велика Палата Верховного Суду поширила цей підхід та вказала, що оспорювання ланцюга договорів купівлі-продажу майнових прав (або інших правочинів) не є ефективним способом захисту в тому випадку, коли особа відступила право вимоги, яке їй не належить (у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт), а також коли відбулось відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору в будь-якого суб`єкта), що не створює жодних правових наслідків для особи - власника майна, яке було обтяжено іпотекою (див. пункти 139-141 постанови від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).
		 
		96. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		 
		97. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		98. За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. 
		 
		99. Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
		 
		100. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		101. Згідно статті 650 Цивільного кодексу України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
		 
		102. Відповідно до частини 4 статті 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		 
		103. З огляду на викладене, визначальним для надання правильної оцінки фактичним обставинам та для правильного застосування норм права у цьому випадку при розгляді позову про витребування майна з чужого незаконного володіння є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна (в цьому випадку договору купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент"), а не відчуження спірного майна на електронних торгах, яке згідно вказаних норм та висновків Верховного Суду в цьому випадку є різновидом правочинів в ланцюгу наступних після першого перепродажів спірного майна.
		 
		104. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 18/30, від 01.04.2025 у справі № 904/5764/23 (911/114/22).
		 
		105. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій в цьому випадку правомірно не застосовано положення частини другої статті 388 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, оскільки в цьому випадку дослідженню підлягали обставини саме першого відчуження спірного майна на підставі договору купівлі-продажу № ТОСК/УПСК/2017/4 від 25.09.2017 укладеного між ТОВ "Топ Оіл Сервіс Компані" та ТОВ "УПСК Діамент". 
		 
		106. Аргументи скаржника (пункт 13.10 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		107. Згідно частини шостої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
		 
		108. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
		 
		109. Згідно частини 13 статті 30 Господарського процесуального кодексу України справи, передбачені пунктами 8 та 9 частини першої статті 20 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
		 
		110. Відповідно до частин першої, другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
		 
		111. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси в тому числі майна, для забезпечення повного або часткового задоволення вимог кредиторів та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.
		 
		112. Концентрація спорів в межах справи про банкрутство, яка забезпечує реалізацію контролю суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за діяльністю боржника є ефективним засобом юридичного захисту прав як банкрута, так і кредиторів та узгоджується з приписами норм Кодексу України з процедур банкрутства.
		 
		113. З огляду на викладене, враховуючи, що в провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/1500/18 про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент", який є позивачем у цьому спорі про витребування майна, суд першої інстанції в цьому випадку правомірно розглянув вказаний спір у межах справи № 917/1500/18 про банкрутство ТОВ "УПСК Діамент". 
		 
		114. Аргументи скаржника (пункт 13.11 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		115. Згідно пункту 2 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
		 
		116. Разом з тим, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано унеможливлення встановлення в цьому випадку фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, у зв`язку із розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		 
		117. Аргументи скаржника (пункт 13.13 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
		 
		118. Судом апеляційної інстанції встановлено, що при повному володінні інформацією про наявні у суді провадження щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та застави, Банк, не дочекавшись відповідних рішень суду по спірному майну, отримав рішення Третейського суду для можливості звернення стягнення на таке спірне майно. В результаті, майно, яке не було заставним, і не належало боржнику у відповідному виконавчому провадженні (ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані") на праві власності (згідно судових рішень), було придбано ОСОБА_1 у особи, яка не мала права його відчужувати. При цьому, рішення Третейського суду не є загальнодоступними і не відображаються у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Тому, ліквідатор, кредитори ТОВ "УПСК Діамент" не були обізнані про наявність такого рішення і подальшу процедуру стягнення на користь Банку за рахунок чужого майна, яке не належало боржнику (ТОВ "Топ Ойл Сервіс Компані").
		 
		119. У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		 
		120. Метою апеляційного перегляду справи є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи повторно. Близька за змістом правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 904/3526/20, від 09.02.2022 у справі № 17/169-07.
		 
		121. Отже, користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, суд апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, має дослідити всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності з наданням їм належної правової оцінки.
		 
		122. Відтак, помилковими в цьому випадку є аргументи скаржника (пункт 13.13 постанови), оскільки суд апеляційної інстанції в цьому випадку зазначив вказане в контексті дослідження обставин щодо вибуття майна із володіння позивача, що  в свою чергу є предметом доказування та дослідження у цій справі, з огляду на предмет спору - витребування майна з чужого незаконного володіння. 
		 
		123. При цьому, на висновки у наведених постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 924/408/21 (924/287/23), від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 24.01.2024 у справі № 291/86/20, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 11.02.2025 у справі № 925/1577/20 (925/288/23), від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 23.10.2024 у справі № 755/8183/20, від 29.05.2024 у справі № 910/5808/20, від 12.06.2024 у справі № 910/20528/21, від 21.08.2024 у справі № 953/24224/19, від 25.09.2024 у справі № 201/9127/21 скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 917/1500/18(917/1544/24) доказів та встановлених фактичних обставин.
		124. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		 
		125. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. 
		 
		126. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційних скаргах не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		127. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		128. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. 
		 
		129. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.
		 
		130. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. 
		 
		131. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.       
		 
		132. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.
		 
		Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтава-банк" від 11.03.2025 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) залишити без задоволення.
		 
		2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 та рішення Господарського суду Полтавської області від 07.11.2024 у справі № 917/1500/18(917/1544/24) залишити без змін.
		 
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   В. В. Білоус
		 
		Судді                                                                                               О. В. Васьковський
		 
		                                                                                                        В. Я. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...