Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/11078/13-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 08.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-6830ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 521/11078/13-ц
		провадження № 61-6830 св 23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Пророка В. В.,
		суддів:          Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за позовом третьої особи) -Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал»,представник позивача -адвокат Пантелєєв Олексій Васильович,відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,представник ОСОБА_1  -адвокат Рибак Андрій Вікторович,третя особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -ОСОБА_4 , 
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання договору поруки недійсним,
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яку представляє адвокат Рибак Андрій Вікторович, на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2022 року, ухвалене суддею Тополевою Ю. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Базіль Л. В., Воронцової Л. П., Кутурланової О. В.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		1.           У липні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган кепітал»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджінія Тревел ЛТД» (далі - ТОВ «Юджінія Тревел ЛТД») про стягнення заборгованості. З урахуванням уточнених позовних вимог, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 24 травня 2007 року № 010/25-28/07-278, яка станом на 20 травня 2015 року становила 474 730,11 доларів США, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 260 437,89 доларів США; за відсотками - 121 783,60 доларів США; пеня за тілом кредиту - 57 060,95 доларів США; пеня за відсотками - 35 447,66 доларів США.
		 
		2.           Ці позовні вимоги аргументовані тим, що 24 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 010/25-28/07-278, за умовами якого банк надає ОСОБА_1 кредит з лімітом у 300 000,00 доларів США на споживчі цілі строком до 24 травня 2017 року, з відсотковою ставкою 12,5 % річних (далі - кредитний договір від 24 травня 2007 року). 07 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та позивачем було укладена додаткова угода, додатком № 1 до якої був визначений графік погашення кредиту та відсотків за кредитом.
		 
		3.           24 травня 2007 року для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 травня 2007 року між позивачем та ОСОБА_3 укладені договір іпотеки та договір поруки № 010/25-28/07-278, згідно останнього ОСОБА_3 поручилась відповідати перед позивачем солідарно з ОСОБА_1 за виконання зобов`язань за кредитним договором від 24 травня 2007 року, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому. Також цього дня договір поруки був укладений між позивачем та ОСОБА_2 з приводу того ж самого.
		 
		4.            У подальшому, 07 грудня 2009 року, були укладені наступні договори поруки на забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 24 травня 2007 року: договір поруки № 12/2-0-1/071 між  ОСОБА_3 та позивачем (далі - спірний договір поруки); договір поруки № 12/2-0-1/072 між ОСОБА_2 та позивачем; договір поруки № 12/2-0-1/073 між ТОВ «Юджінія Тревел ЛТД» та позивачем.
		 
		5.           Позивач свої зобов'язання за кредитним договором від 24 травня 2007 року виконав повністю. Оскільки ОСОБА_1 порушила умови цього кредитного договору, зокрема у частині щомісячного погашення основної заборгованості за кредитом, у неї утворилась заборгованість по кредиту у сумі 260 437,89 доларів США та заборгованість по відсоткам у сумі 121 783,60 доларів США. Відповідно до умов кредитного договору від 24 травня 2007 року ОСОБА_1 нарахована пеня за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 57 060,95 доларів США та пеня за несвоєчасну сплату відповідних процентів у сумі 34 447,66 доларів США Позивач просив задовольнити заявлені позовні вимоги.
		 
		6.           У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання спірного договору поруки недійсним. ОСОБА_4 посилається на те, що при укладені спірного договору поруки ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 - дідусем ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . А він згоди на укладення цього договору не надавав. Крім того спірний договір поруки (пункт 2.5.4) містить твердження, що, нібито, не існує ніякого відомого ОСОБА_3 судового спору, який може негативно вплинути на фінансові можливості або діяльність поручителя, та про які банк не був попереджений до укладення цього договору, але на момент укладення цього договору поруки існував і досі існує судовий спір про поділ майна подружжя ОСОБА_3 та  ОСОБА_5 .
		 
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		 
		7.           Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 18 червня 2014 року розгляд цієї справи зупинявся до вирішення судом справи № 522/5508/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору від 24 травня 2007 року (відповідно до встановлених у справі № 522/5508/14-ц обставин) недійсним (відновлене ухвалою суду першої інстанції від 18 березня 2015 року).
		 
		8.           Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 21 вересня 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в частині вимоги про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджінія Тревел ЛТД» залишений без розгляду.
		 
		9.           Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 15 жовтня 2015 року, яка занесена до протоколу судового засідання від 15 жовтня 2015 року, до участі у справі залучена ОСОБА_4 у якості третьої особи.
		 
		10.       Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 21 лютого 2019 року, з урахуванням ухвали від 14 червня 2019 року про виправлення описки, замінено позивача у справі на правонаступника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі - ТОВ «ФК «Форінт»).
		 
		11.       Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 14 вересня 2021 року залучений до участі у справі правонаступник ТОВ «ФК «Форінт» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Морган кепітал» (далі - ТОВ «ФК «Морган кепітал»).
		 
		12.       Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ТОВ «ФК «Морган кепітал») задоволений частково:
		 
		12.1.  Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Морган кепітал» заборгованість за кредитом у сумі 367 323,02 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 260 437,89 доларів США, а заборгованість за відсотками за користування цим кредитом - 106 885,13 доларів США;
		 
		12.2.  Вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФК «Морган кепітал» заборгованість за кредитом у сумі 367 323,02 доларів США, з яких: заборгованість за кредитом - 260 437,89 доларів США, а заборгованість за відсотками за користування цим кредитом - 106 885,13 доларів США;
		 
		12.3.  У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено;
		 
		12.4.  Позов ОСОБА_4 до банку залишений без задоволення;
		 
		12.5.  Вирішене питання про розподіл судових витрат у справі.
		 
		13.       Суд першої інстанції у частині позовних вимог щодо заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2007 року мотивував своє судове рішення тим, що, з урахуванням положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (у актуальній редакції далі - ЦК України), виходив з преюдиційних обставин справи № 916/106/15-г, зокрема результатів судово-економічної експертизи, яка підтверджує заявлену заборгованість за кредитом, заборгованість у сумі, меншій за заявлену у позові, за відсотками за користування цим кредитом та відсутність можливості перевірити обґрунтованість розрахунку пені через ненадання банком потрібних для цього документів.
		 
		14.       Щодо зустрічного позову з приводу недійсності спірного договору поруки, то суд першої інстанції виходив з того, що діючим цивільним та сімейним законодавством не вимагається згода одного з подружжя на укладення договору поруки іншим. Також твердження про, нібито, існування спору між поручителем та третьою особою, про який ОСОБА_3 не попередила позивача, укладаючи спірний договір поруки, не доведене належним чином, зокрема й не доведено, що результати цього спору можуть вплинути на можливість здійснювати поручителем свої зобов'язання за спірним договором поруки. А саме таке неповідомлення не має автоматичним наслідком відповідно до статті 203 ЦК України недійсність відповідного договору поруки.
		 
		15.       Керуючись статтею 141 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у актуальній редакції далі - ЦПК України) та враховуючи задоволення позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на 77,5 % й те, що при подачі позову та збільшенні позовних вимог позивачем був сплачений судовий збір у загальній сумі - 3 654,00 грн, суд вважав необхідним стягнути з відповідачів судовий збір у рівних частках з кожного по 943,95 грн.
		 
		16.       Апеляційний суд погодився із судом першої інстанції. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 щодо призначення судової почеркознавчої експертизи апеляційний суд відмовив, зокрема через те, що у справі № 522/5508/14-ц судом вже було встановлено, що ОСОБА_1 з власної волі підписала кредитний договір від 24 травня 2007 року, чим також підтвердила своє ознайомлення з його змістом та згоду з ним. Інші доводи, які б спростували висновки суду першої інстанції вона не надала апеляційному суду.
		 
		 
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		 
		17.       24 травня 2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») був укладений кредитний договір № 010/25-28/07-278, згідно якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених договором та додатками до нього, які є його невід'ємними частинами.
		 
		18.       Згідно умов кредитного договору від 24 травня 2007 року банк надає позичальнику кредитні кошти першим траншем готівкою у сумі 300 00,00 доларів США на споживчі цілі. Дата остаточного повернення кредиту - 24 травня 2017 року. Річна база нарахування процентів - 365 днів у році. Комісія за дострокове погашення кредиту: а) 2 % від суми часткового або повного дострокового погашення кредиту, якщо таке погашення відбулось протягом 1-го по 2-й рік з дати отримання першого траншу по кредиту; б) 1 % від суми часткового або повного дострокового погашення кредиту, якщо таке погашення відбулось протягом 2-го по 5-й рік з дати отримання першого траншу по кредиту. Фіксована процентна ставка - 12 % річних. Повернення кредиту та сплати процентів відбувається за Графіком повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до договору, далі - Графік) шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються згідно з цим графіком. Детальний порядок повернення кредиту та сплати процентів визначений у Частині № 2 цього кредитного договору.
		 
		19.       Відповідно до пункту 1.4.1.2 кредитного договору від 24 травня 2007 року проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у Графіку, кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування цими коштами, включаючи день їх видачі та включаючи день їх повернення.
		 
		20.       Пунктом 1.5 кредитного договору від 24 травня 2007 року визначений порядок виконання боргових зобов'язань, зокрема передбачено, що погашення основної заборгованості за кредитом здійснюється позичальником у відповідності до Графіка шляхом внесення щомісяця коштів на позичковий рахунок банку.
		 
		21.       Згідно із умовами пункту 4.1.1 кредитного договору від 24 травня 2007 року за порушення прийнятих на себе зобов`язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов`язується сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Ця пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті за кредитним договором від 24 травня 2007 року.
		 
		22.       24 травня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 (поручитель) був укладений договір поруки № 010/25-28/07-278/1/1, відповідно до якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору від 24 травня 2007 року, у тому числі щодо повернення загальної суми кредиту - 300 000,00 доларів США, сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) у розмірі, у строки та у випадках, передбачених цим кредитним договором, а також виконання його інших умов у повному обсязі. Цього ж дня був укладений аналогічний договір поруки № 010/25-28/07-278/1 з ОСОБА_3 .
		 
		23.       Згідно із пунктом 2.4 цих договорів поруки у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором від 24 травня 2007 року, банк має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов`язань в повному обсязі чи в частині. Суди також встановили, що поручитель здійснює погашення боргових зобов`язань за цим кредитним договором у валюті кредиту на рахунок, зазначений банком в письмовій вимозі.
		 
		24.       Відповідно до пункту 2.5 цих договорів поруки поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором від 24 травня 2007 року, здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому банком, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Така вимога банку вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою на адресу поручителя, вказаною в цьому договорі (абзац другий пункту 2.6. зазначених договорів поруки).
		 
		25.       Пунктом 3.1 зазначених договорів поруки передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 24 травня 2007 року, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до частин першої та другої статті 554 ЦК України.
		 
		26.       На виконання вимог договору поруки № 010/25-28/07-278/1/1, банк 26 листопада 2008 року направив на адресу ОСОБА_2 попередження (вихідний № 5-0-6/22-5050) про стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2007 року, у якому просив цього поручителя на протязі 30 днів з моменту отримання цієї вимоги погасити існуючу заборгованість ОСОБА_1 . Втім, зазначене попередження було залишене ОСОБА_2 без відповіді та задоволення. Аналогічне стосується й іншого поручителя - ОСОБА_3 , якій банк направив відповідне попередження 16 лютого 2009 року (вихідний № 5-0-6/22-55).
		 
		27.       В подальшому з метою зменшення фінансового навантаження на ОСОБА_1 в умовах кризових явищ в економіці України, сторони кредитного договору від 24 травня 2007 року досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризації) кредиту та 07 грудня 2009 року уклали додаткову угоду № 010/25-28/07-278/2 до цього кредитного договору.
		 
		28.       У зв'язку з цим 07 грудня 2009 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений вже договір поруки № 12/2-0-1/071, відповідно до якого поручитель бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням ОСОБА_1 , зокрема по сплаті нею будь-яких сум, за кредитним договором від 24 травня 2007 року, у тому числі щодо повернення загальної суми кредиту - 300 000,00 доларів США, сплати процентів за його користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів) у розмірі, у строки та у випадках, передбачених цим кредитним договором, а також відшкодуванню можливих збитків та щодо виконання інших умов кредитного договору від 24 травня 2007 року у повному обсязі. Цього ж дня аналогічний договір поруки № 12/2-0-1/072 ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» уклав з  ОСОБА_2 та № 12/20-1/073 з ТОВ «Юджінія Тревел ЛТД».
		 
		29.       Пунктом 3.1 цих нових договорів поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником всіх або окремих взятих на себе зобов`язань за кредитним договором від 24 травня 2007 року, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основаного боргу за цим кредитним договором, нарахування відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків. Поручитель приймає на себе зобов`язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов`язань перед банком за цим кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому банком, протягом 5-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги банку. Така вимога банку вважається отриманою поручителем, якщо банк надіслав її поштою на адресу поручителя, вказаною у відповідному договорі поруки, або повідомлену банку згідно умов цього договору поруки (пункт 3.5. нових договорів поруки).
		 
		30.       Апеляційний суд встановив, що рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2014 року у справі № 522/5508/14-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволені її позову до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору від 24 травня 2007 року недійсним з підставі наявності в ньому несправедливих умов і їх невідповідності положенням законодавства України. Зокрема, у цьому судовому рішенні преюдиційно встановлено, що кредитний договір від 24 травня 2007 року підписаний ОСОБА_1 за власним волевиявленням, а її підпис на екземплярі договору свідчить про ознайомлення з його змістом.
		 
		31.       Рішенням від 31 травня 2016 року (набуло чинності) у справі № 916/106/15-г за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ТОВ «Юджінія Тревел ЛТД», яке також виступало поручителем щодо виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 24 травня 2007 року Господарський суд Одеської області ухвалив стягнути з ТОВ «Юджінія Тревел ЛТД» на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість ОСОБА_1 за кредитом у сумі 260 437,89 доларів США, заборгованість за відсотками у сумі 106 885,13 доларів США та відмовити у іншій частині цього позову, здійснений розподіл судових витрат.
		 
		32.       У справі № 916/106/15-г суд встановив, що факт наявності заборгованості у ОСОБА_1 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у сумі 260 437,89 доларів США за кредитним договором від 24 травня 2007 року також підтверджений висновками судово-економічної експертизи від 15 березня 2016 року за № 4798/4799, призначеної ухвалою Господарського суду Одеської області від 29 квітня 2015 року (далі - висновки експертизи від 15 березня 2016 року). Щодо стягнення заборгованість за відсотками у сумі 108 083,86 доларів США суд дійшов висновку про часткове задоволення цієї вимоги на суму 106 885,13 доларів США, оскільки висновки експертизи від 15 березня 2016 року підтверджують відповідну заборгованість лише у цій сумі.
		 
		33.       Відповідно до висновків експертизи від 15 березня 2016 року у справі № 916/106/15-г у матеріалах справи відсутні та на дослідження експерту не надані: дані бухгалтерського обліку ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», внутрішні положення, внутрішній план рахунків ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», первинні документи, щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та відсотками. У зв`язку з цим не вбачається можливим підтвердити документально та встановити відповідність заборгованості по пені, зазначеної розрахунком заборгованості банку, умовам кредитного договору від 24 травня 2007 року, тобто провести відповідний розрахунок та підтвердити чи спростувати суми заборгованості за нарахованими штрафними санкціями, а саме: пені за несвоєчасну сплату кредиту у сумі 56 682,70 доларів США та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 20 769,70 доларів США. При цьому зі справи № 916/106/15-г слідує, що судом на вимогу судового експерта витребовувались зазначені вище документи, зокрема ухвалами суду від 14 липня 2015 року та 03 грудня 2015 року, проте банк вимоги суду проігнорував - ці документи не надав.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		34.       У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рибак А. В. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		35.       Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023, крім іншого, відкрите касаційне провадження у справі.
		 
		36.       05 вересня 2023 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6. справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.
		 
		37.       27 серпня 2024 року протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із увільненням від роботи судді Калараша А. А. справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ситнік О. М.
		 
		38.       26 вересня 2024 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку зі зміною складу постійної колегії справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Пророка В. В. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
		 
		39.       Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2025 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.
		 
		40.       29 квітня 2025 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Сердюка В. В.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		 
		(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		41.       З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначені судові рішення на підставі пункту 4 (пункт 8 частини першої та пункт 3 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		42.        ОСОБА_1 вважає, що суди попередніх інстанцій: прийняли оскаржувані рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, оскільки їй стало відомо, що ще у 2019 році ТОВ «ФК «Морган кепітал» здійснило передачу права вимоги до неї за відповідним кредитним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Негоциант», а тому жодних прав ТОВ «ФК «Морган кепітал», на користь якого з неї стягнули зазначену заборгованість, на її думку, вона не порушувала.
		 
		43.       Крім того, ОСОБА_1 вважає, що суди безпідставно не задовольнили її клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для доведення того, що вона не підписувала кредитний договір від 24 травня 2007 року та не отримувала відповідні кредитні кошти, а отже не дослідив належним чином усі обставини справи. Також суди не дослідили оригінали кредитного договору від 24 травня 2007 року та договори поруки до нього, які за поясненням ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» були вилучені у нього під час обшуку.
		 
		44.       Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Оскільки касаційна скарга не обґрунтована пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то твердження про не дослідження доказів Верховний Суд розглядає у контексті пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, а не пункту 1 частини третьої цієї статті ЦПК України.
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		 
		45.       Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		46.       Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
		 
		47.       Згідно із частиною третьою статті 2 ЦПК України до основних засад (принципів) цивільного судочинства, зокрема віднесені: верховенство права (пункт 1); неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11).
		 
		48.       Частина перша статті 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частина другою статті 4 ЦПК України).
		 
		49.       Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частин другої та третьої статті 12 ЦПК України).
		 
		50.       Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
		 
		51.       Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункт 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).
		 
		52.       Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: 1) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи (пункт 2); 2) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4); виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 6).
		 
		53.       Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина перша та пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).
		 
		54.       У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).
		 
		55.       Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність,  оцінка  їх  судом  та  умови  їх  розгляду  судом  визначені  статтями 76-80 ЦПК України. Характер оцінки судом доказів та його підхід до цього визначені у статті 89 ЦПК України.
		 
		56.       Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України (відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України).
		 
		57.       Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
		 
		58.       Стаття 103 ЦПК України регулює питання призначення експертизи судом. Так суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. А у статті 105 ЦПК України уточнені випадки обов`язкового призначення експертизи. Зокрема, призначення експертизи судом є обов`язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов`язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров`я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
		 
		59.       Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).
		 
		60.       Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктом 8 частини першої та пунктом 3 частини третьої статті 411 ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		61.       Особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, має право подати касаційну скаргу на судове рішення лише після його перегляду в апеляційному порядку за її апеляційною скаргою, крім випадку, коли судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи було ухвалено безпосередньо судом апеляційної інстанції. Після відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина четверта статті 389 ЦПК України).
		 
		62.       Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).
		 
		63.       Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
		 
		64.       Пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України передбачає, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		 
		65.       Пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України передбачає підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		66.       Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).
		 
		67.       У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частини перша, друга та п`ята статті 442 ЦПК України).
		 
		68.       Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.
		 
		69.       Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
		 
		70.       Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (згідно із частиною першою статті 526 ЦК України).
		 
		71.       Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (частина перша статті 541 ЦК України).
		 
		72.       У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (відповідно до частин першої та другої статті 543 ЦК України).
		 
		73.       За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (частини перша та третя статті 553 ЦК України).
		 
		74.       У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
		 
		75.       Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина друга статті 612 ЦК України).
		 
		76.       Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		77.       За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (Позика) цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (згідно із частинами першою та другою статті 1054 ЦК України).
		 
		78.       Оскільки касаційною скаргою не зачіпається питання висновків судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 у цій справі, Верховний Суд не здійснює касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень у цій частині.
		 
		79.       Верховному Суду не наведені жодні аргументи з приводу того, чому суди попередніх інстанцій не мали приймати до уваги преюдиційне значення встановлених судом у справі № 916/106/15-г на підставі висновків експертизи від 15 березня 2016 року обставин, помилковості чи сумнівності та/чи неповноти цих висновків експертизи. Це ж саме стосується усіх преюдиційних обставин, встановлених у відповідних справах, які суди попередніх інстанцій прийняли до уваги, мотивуючи оскаржувані судові рішення.
		 
		80.       Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд судових рішень, керується доктриною venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).
		 
		81.        ОСОБА_1 не надала докази того, що довела наявність підстав обов'язкового призначення експертизи у справі, передбаченого статтею 105 ЦПК України, або того, що суди попередніх інстанцій безпідставно проігнорували ці докази. Апеляційний суд справедливо вказав, що вимоги ОСОБА_1 щодо проведення почеркознавчої експертизи у зв'язку з тим, що вона стверджує, що не підписувала кредитний договір від 24 травня 2007 року, не підлягали задоволенню, оскільки преюдиційні обставини підписання нею цього кредитного договору підтверджені у справі № 522/5508/14-ц.
		 
		82.       Більше того, відповідно до змісту рішення Приморського районного суду міста Одеси від 01 липня 2014 року у справі № 522/5508/14-ц, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 02 лютого 2015 року, звертаючись до суду з вимогою визнати цей кредитний договір недійсним, ОСОБА_1 навіть не посилалась на факт того, що не укладала його, а вказувала лише на незаконність окремих його умов, які, на її думку, мали свідчити про його недійсність та відсутність ліцензії на відповідні фінансові послуги у іноземній валюті. Тому твердження ОСОБА_1 про те, що вона не підписувала кредитний договір від 24 травня 2007 року суперечать неспростованим відповідним преюдиційним обставинам та принципу добросовісності, а також не можуть бути прийняті відповідно до доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). До того ж суд першої інстанції зупинив провадження у справі, яка розглядається, до моменту вирішення справи № 522/5508/14-ц.
		 
		83.       Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та преюдиційних обставин, які ними враховані, відповідне клопотання  ОСОБА_1 . Верховний Суд розглядає як зловживання правом у розумінні статті 44 ЦПК України, яке суди не мали допустити згідно із вимогами, зокрема пункту 5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України.
		 
		84.        ОСОБА_1 не надала Верховному Суд доказів того, що їй законом відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України надане право звертатись до суду в інтересах інших учасників цієї справи, зокрема Товариства з обмеженою відповідальністю «Негоциант». У свою чергу частина перша статті 4 ЦПК України чітко вказує на те, що особа звертається до суду у своїх інтересах. Тому, за відсутності повноважень, передбачених частиною другою статті 4 ЦПК України, особа, якої стосується пункт 8 частини першої статті 411 ЦПК України, звертається до суду самостійно або через свого офіційного та уповноваженого представника. Тобто тільки та особа (її представник) може оскаржувати судове рішення, яке стосується її прав, через незалучення саме її до процесу його прийняття, яка не була залучена, а не будь-яка інша особа, у тому числі учасник відповідної справи. Відповідний правовий висновок також узгоджується, наприклад, з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 22 червня 2023 року у справі № 908/119/22 (пункти 8.12. та 8.25), від 28 жовтня 2020 року у справі № 923/965/19 (пункт 30). Тому відповідний аргумент касаційної скарги є безпідставним.
		 
		85.       Також у матеріалах справи відсутні докази передачі прав за зазначеним кредитним договором та договорами поруки від ТОВ «ФК «Морган кепітал» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Негоциант». Натомість до Верховного Суду двічі зверталось Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Негоциант» (далі - ТОВ «ФК «Негоциант») щодо свого процесуального правонаступництва у цій справі через укладання ним з ТОВ «ФК «Морган кепітал» договору від 20 червня 2019 року № 44-Ф щодо передачі права вимоги, зокрема за кредитним договором від 24 травня 2007 року. Ухвалами від 12 вересня 2024 року та від 10 січня 2025 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «ФК «Негоциант» щодо процесуального правонаступництва у справі, оскільки дійшов висновку, що фактичне приховування ТОВ «ФК «Морган кепітал» та ТОВ «ФК «Негоциант» від судів попередніх інстанцій можливого правонаступництва за зазначеним договором від 20 червня 2019 року є зловживанням правом.
		 
		86.       Зокрема з посиланням на приписи пункту 8 частини першої статті 411 ЦПК України та їх наслідки Верховний Суд вказав, що приховування від судів можливої зміни складу учасників справи на момент розгляду ними цієї справи з метою подальшого надання цієї інформації у касаційній інстанції є нічим іншим як зловживанням процесуальними правами. Більш докладно відповідна аргументація Верховного Суду викладена у зазначених ухвалах, а тому Верховний Суд не вважає за необхідне повторювати її у цій постанові. Верховний Суд також вказав в ухвалі від 10 січня 2025 року, що ТОВ «ФК «Негоциант», за наявності доведених відповідних прав, може реалізувати своє правонаступництво в межах процедури виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
		 
		87.       До того ж на кожне відповідне клопотання ТОВ «ФК «Негоциант» представник ОСОБА_1 заявляв заперечення щодо його задоволення, яке Верховний Суд повертав без розгляду через невідповідність порядку його подання вимогам ЦПК України. Попри те, що Верховний Суд повертав ці заперечення без розгляду, він не позбавлений права враховувати сам факт подання таких заперечень у контексті доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). І саме цій доктрині суперечить поведінка  ОСОБА_1 яка заперечує проти процесуального правонаступництва за стягувачем особи, але подає касаційну скаргу з аргументами щодо порушення прав незалученого правонаступника стягувача. За своєю суттю такі дії є також зловживанням правом.
		 
		88.       Приховування від судів попередніх інстанцій можливої зміни реального стягувача заборгованості або неналежне інформування судів з приводу цього не можу бути відповідно до встановлених обставин цієї конкретної справи підставою для скасування законного та обґрунтованого за своєю суттю судового рішення лише з формальної причини, враховуючи також що предмет спору у цій справі не стосується встановлення особи стягувача.
		 
		89.       Предметом цього спору є стягнення заборгованості за кредитним договором від 24 травня 2007 року, а не повноваження правонаступників ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» щодо її стягнення. Якщо ОСОБА_1 вважатиме, що виконання оскаржуваного рішення суду першої інстанції відбуватиметься з порушеннями, то вона не позбавлена права звернутися до суду відповідно до розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України.
		 
		90.       Враховуючи зазначене, приписи статті 400 ЦПК України, які визначають межі розгляду Верховним Судом касаційної скарги позивача, Верховний Суд не бачить доведених підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		(2.1) Щодо суті касаційної скарги
		 
		91.       Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
		 
		92.       Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України).
		 
		93.       На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		(2.2) Щодо судових витрат
		 
		94.       Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
		 
		95.       Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
		 
		96.       Відповідно до квитанції від 03 травня 2023 року № 32528798800006831921 ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання зазначеної касаційної скарги у сумі 7 308,00 грн.
		 
		97.       Учасники спору не заявляли до відшкодування судові витрати.
		 
		98.       Враховуючи результат касаційного перегляду справи, відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_1 витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Залишити без задоволення касаційну скаргу  ОСОБА_1 .
		 
		2. Залишити без змін постанову Одеського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року та рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 30 серпня 2022 року.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                                    В. В. Пророк
		 
		 
		                                                                                                                      А. І. Грушицький
		 
		 
		                                                                                                                      І. В. Литвиненко
		 
		 
		                                                                                                                      Є. В. Петров
		 
		 
		                                                                                                                      В. В. Сердюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...