Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 459/2809/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.
Дата набрання законної сили: 28.04.2025
Номер судового провадження: 51-5279км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022142150000166

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 квітня 2025 року
		м. Київ
		справа № 459/2809/22
		провадження № 51-5279 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                              ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		захисника                                                   ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
		засудженої                                                 ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		прокурора                                                   ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 14 травня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,
		засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. За вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 14 травня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено до покарання у виді штрафу: за ч. 1 ст. 125 КК - в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн; за ч. 2 ст. 125 КК - в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. На підставі ст. 70 КК ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
		2. Цим вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь:
		- ОСОБА_8 : 10 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, 7 000 грн - витрати на правову допомогу;
		- ОСОБА_9 : 25 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, 7 000 грн - витрати на правову допомогу;
		- ОСОБА_10 : 15 000 грн - на відшкодування моральної шкоди, 7 000 грн - витрати на правову допомогу.
		3. Суд визнав ОСОБА_6  винуватою у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження, а також у заподіянні тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, за обставин, детально викладених у вироку.
		4. Як установив суд, 01 жовтня 2022 року близько 16:20 год, ОСОБА_6 , перебуваючи поблизу будинку № 61 по вул. Б. Хмельницького у м. Червоноград Червоноградського району Львівської області, на ґрунті існуючих неприязних відносин: 
		- під час конфлікту зі ОСОБА_10 , умисно нанесла останній декілька ударів руками у ділянки голови та верхньої частини тулуба, передпліччя, а також ногами у ділянку стегон, внаслідок чого спричинила їй легкі тілесні ушкодження;
		- під час конфлікту зі ОСОБА_8 , умисно нанесла останньому удар ногою в ділянку коліна правої ноги, внаслідок чого спричинила йому тілесні ушкодження, що відноситься до легкого тілесного ушкодження.
		5. Також того ж дня та час, за тією ж адресою  ОСОБА_6 на ґрунті існуючих неприязних відносин під час конфлікту зі ОСОБА_9 , умисно нанесла останньому два удари ногою в ділянку паху, внаслідок чого спричинила йому тілесні ушкодження, що відноситься до легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров`я.
		6. Львівський апеляційний суд ухвалою від 22 жовтня 2024 року змінив вирок місцевого суду, звільнив ОСОБА_6 від призначеного судом покарання за ч. 1 ст.125 КК на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК. Постановив вважати ОСОБА_6 засудженою за ч. 2 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. Виключив із резолютивної частини вироку посилання суду на застосування положень ст. 70 КК. У решті вирок залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		7. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
		8. На обґрунтування свого прохання, захисник зазначає, що місцевий суд не взяв до уваги показання ОСОБА_6 про те, що її діяння були спровоковані діями потерпілих, які перші нанесли їй тілесні ушкодження, не перевірив версію сторони захисту щодо самооборони та необхідної оборони. Стверджує, що обвинувальний вирок обґрунтований суперечливими доказами, а саме протоколами огляду речей від 07, 14 жовтня 2022 року (дисків відеозапису з камери відеоспотереження), а судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судової психіатрично-психологічної експертизи. 
		9. Також захисник вказує, що судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження висновку експерта № 005/2024 від 08 липня 2024 року.
		10. Наголошує, що розмір відшкодованої моральної шкоди є надмірно великим, а щодо розміру витрат на правову допомогу, то зазначає, що він нічим не підтверджений, та потерпілі не подавали заяву про їх стягнення.
		11. Також захисник зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою доводи апеляційної скарги сторони захисту та, усупереч ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), належним чином не мотивував свого рішення.
		12. На адресу Суду від представника потерпілих - адвоката ОСОБА_11 надійшли заперечення на касаційну скаргу, у яких він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
		Позиції учасників судового провадження
		13. Засуджена та її захисник підтримали подану касаційну скаргу, прокурор заперечував щодо її задоволення.
		Мотиви Суду
		14. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		15. Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		16. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		17. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		18. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 125 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з`ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
		19. Такого висновку суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судових засіданнях потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , які розповіли про обставини нанесення їм тілесних ушкоджень ОСОБА_6 ; свідків ОСОБА_12 ,    ОСОБА_13 , які бачили «шарпанину» між двома жінками; свідків    ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - працівників ВРПП Червоноградського РВП ГУ НП у Львівській області, які приїхали на виклик, відбирали пояснення в учасників та свідків події, викликали швидку. 
		20. Крім того, винуватість ОСОБА_6 підтверджується фактичними даними, які містяться у:
		- висновку експерта № 099/2022 від 06 жовтня 2022року, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлено легке тілесне ушкодження;
		- висновку експерта № 100/2022 від 06 жовтня 2022 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлено легке тілесне ушкодження;
		- повідомленні про нещасний випадок від 01 жовтня 2022 року, згідно з яким ОСОБА_8 звернувся до КП «ЦМЛ ЧМР» через нанесення йому тілесних ушкоджень того дня;
		- висновку експерта № 102/2022 від 14 жовтня 2022 року, відповідно до якого у ОСОБА_9 виявлено легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я;
		- протоколах огляду речей від 07, 13 та 14 жовтня 2022 року, відповідно до яких з відеозапису на диску вбачається, як ОСОБА_6 штовхнула потерпілу ОСОБА_10 двома руками в ділянку грудної клітки, її дії намагалися припинити ОСОБА_8 ОСОБА_9 , однак ОСОБА_6 наносить два удари ногою у ділянку тулуба та один удар правою рукою в голову ОСОБА_10 , та правою ногою в праве коліно ОСОБА_8 , а також правою ногою в пах ОСОБА_9 ;
		- протоколах проведення слідчих експериментів від 10 жовтня 2022 року за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , відповідно до яких останні розповіли про обставини заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_10 ;
		- протоколах проведення слідчих експериментів від 10 жовтня 2022 року за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , відповідно до яких останні розповіли про обставини заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ;
		- протоколах проведення слідчих експериментів від 15 жовтня 2022 року за участю свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 , відповідно до яких останні розповіли про обставини заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ; 
		- інших письмових доказах, зміст яких детально відображено у вироку. 
		21. Отже, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність - із точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК.
		22. При цьому суд надав оцінку показанням ОСОБА_6 про те, що удари потерпілим вона нанесла з метою самозахисту, що перебувала у стані необхідної оборони, зазначивши, що на підставі аналізу доказів у їх сукупності, суд розцінює такі показання ОСОБА_6 як обраний спосіб захисту, оскільки вони суперечать іншим наявним у провадженні доказам. 
		23. Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 370 КПК.
		24. Посилання захисника про те, що місцевим судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання сторони захисту про призначення судової психолого-психіатричної експертизи спростовується матеріалами кримінального провадження, з яких убачається, що суд в судовому засіданні 29 квітня 2024 року вислухав думку присутніх учасників судового засідання і того ж дня постановив ухвалу, в якій навів відповідні мотиви прийнятого рішення (т. 2 а.п. 163-167). 
		25. Суд апеляційної інстанції в межах, установлених ст. 404 КПК, й у порядку, визначеному ст. 405 КПК, переглянув кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , належним чином перевірив викладені у ній доводи, які за своїм змістом аналогічні доводам у касаційній скарзі захисника, та визнав їх необґрунтованими, навівши належні й докладні мотиви прийнятого рішення.
		26. Також суд апеляційної інстанції перевірив доводи захисника у частині не вирішення місцевим судом питання проведення додаткової судово-медичної експертизи. Як правильно встановлено судом та вбачається з матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні 05 жовтня 2023 року було частково задоволено клопотання захисника ОСОБА_5 та призначено у справі додаткову судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання: з урахуванням відеозапису камер спостереження необхідно вказати чи відповідає механізм нанесених тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 тілесним ушкодженням, які були встановлені згідно висновків судово-медичних експертиз щодо кожного потерпілого; чи могли тілесні ушкодження, зазначені у висновках судово-медичних експертиз утворитися у спосіб та механізм, відображений на відеозаписі із камери спостереження (т. 2 а.п. 94-101). Проте відповідно до листа за вих. № 001 від 03 січня 2024 року завідувача відділенням Червоноградського відділення КЗ ЛОР «Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи» зазначена ухвала суду була повернута без виконання, оскільки на файлі з відеофіксацією з камер відеореєстрації наданих за матеріалами кримінального провадження не можливо встановити осіб - учасників події (т. 2 а.п. 132). З огляду на те, що експертиза не була проведена, суд у подальшому обґрунтовано відмовив у допиті експерта ОСОБА_16 з мотивів відмови у проведенні експертизи про що клопотала сторона захисту. Крім того, відповідно до матеріалів провадження експерт ОСОБА_16 був допитаний в судовому засіданні 15 вересня 2023 року з приводу проведених ним експертиз, щодо наявності тілесних ушкоджень у потерпілих (т. 2 а.с. 83-88). З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає порушення кримінального процесуального закону в цій частині. 
		27. Стосовно доводів сторони захисту про те, що, ураховуючи лист за вих. № 001 від 03 січня 2024 року, суд безпідставно обґрунтував вирок протоколами огляду речей від 07, 14 жовтня 2022 року (дисків відеозапису з камери відеоспостереження), Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що якість відеозапису дозволяє розмежувати та ідентифікувати трьох потерпілих окремо від одного нападника. Як зазначив суд, троє осіб знаходились з лівої сторони зображення відеокамери, а одна обвинувачена, в момент заподіяння ударів перебувала з правого боку огляду відеокамери. Далі видно, як особа, що знаходилась з правої сторони зображення відеокамери, тобто обвинувачена, наносить удари руками і ногами трьом особам, які знаходились з лівого боку зображення відеокамери, тобто потерпілим, чого достатньо для розуміння обставин події. При цьому, Суд враховує, що сама  ОСОБА_6 не заперечувала наявності конфлікту між нею та потерпілими того дня, а також фактів шарпанини та зазначила, що сама теж розмахувала руками і ногами, водночас стверджувала про самооборону.   
		28. Твердження сторони захисту про наявність в діях  ОСОБА_6 необхідної оборони були предметом перевірки судами попередніх інстанцій і обґрунтовано були відхилені. Згідно з ч. 1, 2 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
		29. Для вирішення питання щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному конкретному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання.
		30. Розглядаючи справу цієї категорії, суди повинні з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		31. У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах. 
		32. Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд детально проаналізував ситуацію, яка передувала заподіянню тілесних ушкоджень потерпілим, та з урахуванням зазначених вище норм закону, дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, що в обстановці, яка склалася між потерпілими та винною, була відсутня реальна загроза життю і здоров`ю останньої. 
		33. Посилання сторони захисту на те, що  ОСОБА_6 внаслідок зазначених подій також отримала тілесні ушкодження були оцінені судами, які правильно зазначили про те, що законність дій потерпілих щодо участі у конфлікті та нанесенні тілесних ушкоджень може бути предметом досудового розслідування і судового розгляду в межах іншого кримінального провадження. Такий висновок узгоджується з положеннями ст. 337 КПК, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
		34. При цьому апеляційний суд, з`ясувавши, що станом на час розгляду ним кримінального провадження закінчилися строки давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК, з урахуванням положень ст. 12, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК звільнив останню від призначеного покарання за цією нормою і відповідно виключив з резолютивної частини вироку посилання на застосування положень ст. 70 КК.
		35. Не знайшли свого підтвердження і посилання захисника на безпідставну відмову апеляційного суду у задоволенні клопотання про долучення до матеріалів провадження висновку експерта № 005/2024 від 08 липня 2024 року, оскільки відповідно до матеріалів провадження, в судовому засіданні 22 жовтня 2024 року апеляційний суд розглянув клопотання подані стороною захисту, вислухав щодо них думки присутніх в засіданні учасників кримінального провадженні і обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
		36. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		37. Покарання призначене  ОСОБА_6 відповідає вимогам статей 50, 65 КК.
		38. Доводи захисника про стягнення надмірно великого розміру моральної шкоди та витрат на правову допомогу, про що, на думку захисника, не ставилося питання в позовній заяві, є безпідставними з огляду на таке.
		39. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		40. Відповідно до ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Відповідно до ч. 5 цієї статті цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		41. За змістом ч. 1 ст. 129 КПК суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		42. Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, які суд брав до уваги під час вирішення позову. Водночас суд зобов`язаний усебічно, повно й об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв`язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
		43. Положеннями ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Частиною 3 цієї статті встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		44. Статтею 1167 ЦК передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		45. У цьому провадженні, рішення про часткове задоволення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди суд обґрунтував неправомірними діями винної щодо потерпілих, внаслідок яких останнім було спричинено тілесні ушкодження, станом здоров`я потерпілих, фізичними та душевними стражданнями, що призвели до негативних змін у їхньому житті, тимчасовою зміною способу життя кожного з них, відсутність у потерпілих змоги жити звичним способом життя. При цьому суд послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові по справі 752/17832/14-ц. З таким рішенням погоджується і колегія суддів та вважає, що в цій частині судами дотримано вимоги закону.
		46. Посилання захисника на те, що потерпілі та їх представники не порушували питання про стягнення витрат на правову допомогу спростовується матеріалами кримінального провадження. Так, потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через свого представника ОСОБА_11 подали три позовні заяви в яких зазначили про необхідність стягнення на їх користь судових витрат, орієнтовний розрахунок яких становить по 10 000 грн (т. 1 а.с. 41-74).
		47. З урахуванням положень ч. 2 ст. 127 КПК, відповідно до ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 цієї статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
		48. Відповідно до технічного носія інформації, на якому міститься запис судового засідання від 13 травня 2024 року представник потерпілих також клопотав про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 33 000 грн щодо кожного потерпілого (т. 2 а.п. 180-185). 
		49. Колегія суддів зауважує, що згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові (додатковій) від 22 травня 2024 року у справі № 206/4841/20, витрати на правову допомогу мають бути співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
		50. У цьому провадженні, суд, належним чином обґрунтувавши своє рішення, частково задовольняючи вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, а саме в розмірі 7000 грн щодо кожного потерпілого, врахував обсяг послуг, наданих представником, зокрема, витрачений час на надання консультацій, роз`яснень, складання трьох різних за своїм змістом позовних заяв, витраченого часу в дев`яти судових засіданнях місцевого суду. 
		51. Вирок місцевого суду і з цих підстав був предметом перегляду апеляційним судом, який не знайшов підстав для задоволення апеляційної скарги захисника. 
		52. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
		53. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі захисника, Верховний Суд не встановив.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд
		ухвалив:
		Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 14 травня 2024 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...