Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 219/1639/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та кримінальні правопорушення проти журналістів; Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.
Дата набрання законної сили: 15.04.2025
Номер судового провадження: 51-784км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019050150000048

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 219/1639/19
		провадження № 51 - 784 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		 
		головуючого судді                                   ОСОБА_1 ,
		суддів:                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                           ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                              ОСОБА_5 ,
		захисника                                                               ОСОБА_6 (в режимі 
		відеоконференції)
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року стосовно 
		ОСОБА_7 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		уродженця м. Саратова, рф, зареєстрованого
		за адресою: 
		АДРЕСА_1 ,
		 
		засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Дружківський міський суд Донецької області вироком від 26 травня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, засудив ОСОБА_7 за:
		- ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		- ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років;
		- ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 5 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		За обставин, детально викладених у судових рішеннях, ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він у період з листопада 2018 року до січня 2021 року на території м. Бахмут Донецької області вчинив низку кримінальних правопорушень, а саме:
		- таємно, повторно викрав чуже майно, спричинивши потерпілим матеріального збитку на суму:
		1) ТОВ «РУШ» - 786,68 грн та 820,76 грн;
		2) ТОВ «Стиль Д» - 835,73 грн;
		3) ТОВ «Український Рітейл» - 350,81 грн;
		4) ОСОБА_8 - 3 156,75 грн;
		- таємно, повторно, з проникненням у житло, викрав чуже майно, спричинивши потерпілим матеріального збитку на суму:
		1)  ОСОБА_9 - 2 999 грн;
		2) ОСОБА_10 - 1 180 грн;
		3)  ОСОБА_11 - 2 766,67 грн;
		4) ОСОБА_12 - 1 520 грн;
		5)  ОСОБА_13 - 980 грн;
		6) ОСОБА_14 - 1 507,70 грн;
		7) ОСОБА_15 - 8 225,01 грн;
		            - здійснив напад із метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, спричинивши матеріального збитку потерпілим ОСОБА_16 на суму 208,67 грн, ОСОБА_17 - 254,83 грн, та незаконно заволодів паспортом й іншими важливими документами цих потерпілих. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Свої вимоги захисник мотивує тим, що:
		- вирок суду першої інстанції ухвалений без належного дослідження доказів, допиту свідків та потерпілих, ґрунтується на суперечливих доказах, якими, на його погляд, не підтверджується вина ОСОБА_7 , 
		- під час апеляційного розгляду ОСОБА_7 заявляв про те, що він визнав свою провину в інкримінованих злочинах під тиском правоохоронних органів та кримінальних осіб, однак суд апеляційної інстанції не відреагував на ці доводи ОСОБА_7 й необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без змін;
		- апеляційний розгляд був здійснений формально, з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а постановлена ухвала не відповідає ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
		Від прокурора Донецької обласної прокуратури, який брав участь у перегляді судового рішення в суді апеляційної інстанції, надійшли заперечення, в яких він, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
		Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника та просив залишити без зміни судові рішення стосовно ОСОБА_7 .
		Мотиви Суду
		Положеннями ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		У поданій касаційній скарзі захисник покликається на істотне порушення кримінального процесуального закону під час апеляційного перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 .
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Приписами ст. 370 КПК встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
		За змістом ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку. 
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції встановив, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильність кваліфікації його дій суд першої інстанції зробив на підставі досліджених доказів, зокрема: 
		- показань обвинуваченого, який у судовому засіданні повністю визнав свою провину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях;
		- показань потерпілого ОСОБА_16 , які узгоджуються з протоколом проведення з ним слідчого експеримента 02 лютого 2021 року, протоколу від 02 лютого 2021 року пред`явлення йому особи для впізнання, під час якого він упізнав ОСОБА_7 як особу, яка вчинила на нього розбійний напад; 
		- протоколів: оглядів місць події, предметів, пред`явлення для впізнання особи та речей;
		- відеозаписів з камер відеоспостереження з магазинів, де були вчинені крадіжки;
		- висновків експертів.
		Отже, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складів кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК, й, ухвалюючи вирок, дійшов висновку про те, що ОСОБА_7 вчинив інкриміновані йому суспільно небезпечні діяння.
		Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено та судом правильно вирішено питання про їхню належність і допустимість, з дотриманням вимог статей 85-87, 94, 95 КПК.
		Обґрунтовуючи свій висновок щодо виду й міри покарання ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, спосіб їх вчинення, наявність обставини, що пом`якшує покарання - щирого каяття за всіма епізодами, обставини, які обтяжують покарання (за епізодом від 29 січня 2021 року) -вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння та стосовно особи похилого віку, а також дані про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він раніше судимий, не працює, перебуває на обліку у лікаря нарколога, задовільно характеризується за місцем проживання, тобто дотримався вимог статей 50, 65-67 КК.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою обвинуваченого та наданими ним поясненнями під час апеляційного провадження, які фактично є аналогічними до доводів касаційної скарги захисника, з дотриманням вимог статей 404, 405, 407, 412-414 КПК перевірив зазначені в ній вимоги, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
		За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції з урахуванням конкретних обставин справи погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції та врахованих при доведенні винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 357 КК, належним чином умотивувавши свої висновки.
		Колегія суддів апеляційного суду вказала на те, що винуватість обвинуваченого доводиться сукупністю здобутих органом досудового розслідування доказів, зокрема, складених за участю свідків у справі письмових протоколів, які є належними та допустимими доказами.
		Також суд апеляційної інстанції не залишив поза увагою твердження обвинуваченого про здійснення на нього фізичного та психологічного тиску під час перебування в слідчому ізоляторі та зазначив про те, що такі доводи з`явились у ОСОБА_7 лише під час апеляційного розгляду, натомість в ході досудового розслідування та під час неодноразових судових розглядів він таких скарг не висловлював й матеріали провадження не містять будь-яких заяв з цього приводу.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку загалом здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Щодо доводів захисника про ігнорування апеляційним судом заяв ОСОБА_7 про тиск на нього, то Суд зазначає про таке.
		Верховний Суд у своїх рішеннях (справи №№ 127/2822/18, 378/450/21, 640/3033/17) неодноразово звертав увагу на те, що для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і  основоположних свобод (далі - Конвенція), така заява має бути «небезпідставною». 
		Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це неможливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.
		Як установив суд апеляційної інстанції, обвинувачений уперше заявив про тиск на нього з боку правоохоронних органів під час апеляційного провадження, ні під час досудового розслідування, ні в суді першої інстанції таких заяв як від ОСОБА_7 , так і від його захисників не надходило. Хоча ОСОБА_7 не був позбавлений можливості особисто чи через своїх захисників звернутись з відповідною заявою до компетентних органів для перевірки цієї інформації, однак матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження цього доводу.
		З урахуванням зазначеного твердження ОСОБА_7 про застосування до нього фізичного та психологічного тиску не відповідають критеріям «небезпідставності» в розумінні ст. 3 Конвенції, оскільки ним не були повідомлені конкретні обставини такого поводження і не надані будь-які підтвердження цим обставинам, що унеможливлювало здійснити їх перевірку, а тому не створювало обов`язку у суду ініціювати проведення відповідного розслідування.
		Переконливих аргументів, які би спростовували правильність висновків суду апеляційної інстанції, наведених в оскаржуваній ухвалі, та ставили під сумнів їх законність, захисник у касаційній скарзі не навів.
		Водночас колегія суддів касаційного суду зважає на те, що 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX),яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП. 
		Зокрема, у ст. 51 КУпАП, якою передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підвищена верхня межа вартості майна, викрадення якого охоплюється цим положенням, до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі - НМДГ).
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 07 жовтня 2024 року (справа № 278/1566/21, провадження                № 51-2555 кмо 24) дійшла висновку про те , що Закон № 3886?IX, яким внесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. У ході з`ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Як установили суди, ОСОБА_7 вчинив крадіжки майна:
		- 18 листопада 2018 року на суму 2 999 грн;
		- 02 січня 2019 року на суму 786,68 грн;
		- 07 січня 2019 року на суму 835,73 грн;
		- 23 січня 2019 року на суму 820,76 грн;
		- 15 лютого 2019 року на суму 350,81;
		- 22 лютого 2019 року на суму 1 180 грн.
		- 22 лютого 2019 року на суму 3 156,75 грн;
		- 26 лютого 2019 року на суму 2 766,67 грн;
		- 28 лютого 2019 року на суму 1 520 грн;
		- 01 березня 2019 року на суму 980 грн;
		- 09 березня 2019 року на суму 1 507,70 грн;
		- 11 березня 2019 року на суму 8 225,01 грн.
		Згідно із Законом України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2019 року становив 1 921 грн, відповідно податкова соціальна пільга та НМДГ становили 960,50 грн.
		З огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону               № 3886?IX, на момент вчинення ОСОБА_7 злочинів, передбачених ст. 185 КК, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК, становив 1 921 грн.
		Отже, вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна за епізодами від 02, 07, 23 січня, 15, 22, 28 лютого, 01, 09 березня 2019 року є меншою, ніж 2 НМДГ, що застосовувалися у 2019 році, тому ці діяння не підпадають під ознаки злочинів, передбачених частинами 2, 3 статті 185 КК.
		Тобто ОСОБА_7 вчинив діяння, кримінальна протиправність яких була встановлена Законом, що втратив чинність, отож кримінальне провадження в цій частині підлягає закриттю.
		За приписами ст. 284 КПК: 
		- п. 4-1 ч. 1 - кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння;
		- п. 1-2 ч. 2 - кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.
		За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК.
		Колегія суддів зважає на те, що касаційний розгляд здійснюється без участі ОСОБА_7 , у зв`язку з чим неможливо з`ясувати його згоду на закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК, тому кримінальне провадження в частині його обвинувачення за ч. 2 ст. 185 КК за епізодами від 02, 07, 23 січня, 15 лютого 2019 року та за ч. 3 ст. 185 КК за епізодами від 22 та 28 лютого, 01 та 09 березня 2019 року підлягає закриттю на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК. 
		Крім того, Законом України № 3342-IX від 23 серпня 2023 року «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» було внесено зміни, зокрема, до статей 60, 357 КК.
		За приписами ч. 1 ст. 60 КК покарання у виді арешту застосовується до засуджених військовослужбовців та полягає в триманні їх в умовах ізоляції на гауптвахті.
		За вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК у вказаній редакції, встановлено покарання у виді штрафу в розмірі до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційний нагляд на строк до трьох років, або обмеження волі на той самий строк.
		З урахуванням указаних змін до КК, призначене ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 357 КК покарання у виді трьох місяців арешту необхідно замінити на покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
		Водночас, оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК, ОСОБА_7 вчинив 29 січня 2021 року, й відповідно до ст. 49 КК за цим законом сплив строк давності притягнення його до кримінальної відповідальності, засудженого на підставі ч. 5 ст. 74 КК необхідно звільнити від призначеного покарання. 
		Отже, судові рішення стосовно ОСОБА_7 підлягають зміні в порядку ч. 2 ст. 433 КПК, за приписами якої суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого. 
		Керуючись статтями 433, 441, 442, КПК, Суд
		постановив:
		касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		В порядку ст. 433 КПК вирок Дружківського міського суд Донецької області від 26 травня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
		Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_7 за: частиною 2 статті 185 КК за епізодами від 02, 07, 23 січня, 15 лютого 2019 року; частиною 3 статті 185 КК за епізодами від 22 та 28 лютого, 01 та 09 березня 2019 року на підставі п. 1-2 ч. 2 ст. 284 КПК закрити. 
		Вважати засудженим ОСОБА_7 за:
		- ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;
		- ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;
		- ч. 2 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 5 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;
		- за ч. 3 ст. 357 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, зі звільненням від призначеного покарання на підставі статей 49, 74 КК.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 5 місяців з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
		У решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає чинності з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...