Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/25040/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; гарантування вкладів фізичних осіб.
Надіслано судом: 07.05.2025. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.
Дата набрання законної сили: 06.05.2025
Номер судового провадження: A/855/15572/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/25040/21                                                              Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		06 травня 2025 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого судді           - Єгорової Н.М.,
		суддів                               - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		У жовтні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яким просив:
		- стягнути з відповідача на користь позивача 200 000 (двісті тисяч) гривень суми відшкодування банківського вкладу у ПАТ "Авант-Банк" за договором від 26 січня 2016 року № Д-Ф/16/1019-01236.
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року позов задоволено повністю.
		Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.
		Відповідач вважає, що підстави для стягнення спірних коштів саме з нього відсутні.
		Окрім того, даний спір повторно вирішує питання повернення вкладу позивача, який вже вирішений у справі № 826/14730/16.
		Також, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.
		У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
		Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 26 січня 2016 року між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_1 укладений Договір банківського рахунку № д-ф/16//1019-01236. Відповідно до пункту 2.1 Договору вкладу, в порядку і на умовах, визначених цим договором, вкладник передає, а банк приймає для зберігання кошти на вкладний (депозитний) рахунок вкладника № НОМЕР_1 у ПАТ "Авант-Банк" в розмірі, зазначеному у п. 1.3 цього договору та зафіксований у документі, який видається банком вкладнику на підтвердження внесення останнім коштів, на строк з 26 січня 2016 року по 02 лютого 2016 року (а. с. 66-70).
		Як не заперечується сторонами у справі та встановлено судовими рішеннями у інших справах, 26 січня 2016 року рахунок вкладника поповнено на 8 000 доларів США шляхом перерахування безготівкових коштів від ОСОБА_1 .
		Як є загальновідомим, 29 січня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 44 "Про віднесення ПАТ "АВАНТ-БАНК" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 29 січня 2016 року № 96 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "АВАНТ-БАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 96 запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ "АВАНТ-БАНК" строком на один місяць із 29 січня до 28 лютого 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "АВАНТ-БАНК", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко І.М. строком на один місяць із 29 січня до 28 лютого 2016 року включно.
		26 лютого 2016 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 25 лютого 2016 року № 109 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "АВАНТ-БАНК", виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 262 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "АВАНТ-БАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".
		Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 262 призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "АВАНТ-БАНК", визначені статтями 37, 38, 47-52, 52, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ларченко І.М. строком на два роки із 26 лютого 2016 року до 25 лютого 2018 року включно.
		Надалі рішенням виконавчої дирекції Фонду № 2021 від 06 жовтня 2016 року змінено уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "АВАНТ-БАНК". Згідно з зазначеним рішенням всі повноваження ліквідатора ПАТ "АВАНТ-БАНК", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Чернівській О.С. з 07 жовтня 2016 року.
		Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 2065 від 22 травня 2017 року про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора ПАТ "АВАНТ-БАНК". Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора ПАТ "АВАНТ-БАНК" визначені Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кічуку О.І. з 25 травня 2017 року.
		На запит адвоката позивача № 4/07-18 від 02 липня 2018 року про надання інформації, щодо внесення депозитного рахунку позивача до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів ФГВФО та включення до реєстру вкладників ПАТ "Авант - Банк", які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів ФГВФО, ОСОБА_1 . Уповноважений ФГВФО повідомив листом - відповіддю від 11 липня 2018 року № 419, що відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI, операцію по перерахуванню коштів з рахунку фізичної особи на рахунок 26301010014974 (840), проведену 29 січня 2016 року на суму 8 000 доларів США та Договір банківського вкладу № Д-Ф/16/1019-01236 від 26 січня 2016 року було визнано нікчемними, а кошти повернуто на рахунок відправника.
		Крім того, до листа - повідомлення № 419 від 11 липня 2018 року Уповноваженим ФГВФО було додано виписку по рахунку НОМЕР_2 (840) за період з 29 січня 2016 року по 11 липня 2018 року та копію повідомлення про нікчемність правочину від 25 лютого 2016 року № 887/8, складеного уповноваженою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Авант - Банк" І.М. Ларченко.
		Оскільки позивач не був згоден із визнанням нікчемними Договору банківського вкладу № Д-Ф/16/1019-01236 від 26 січня 2016 року та правочину стосовно здійснення операції, щодо поповнення його рахунку № НОМЕР_2 , проведеної 29 січня 2016 року на суму 8 000 доларів США, позивач оскаржив такі дії до Окружного адміністративного суду міста Києва.
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року, яке набрало законної та на виконання якого Окружний адміністративний суд міста Києва видав виконавчий лист по справі № 826/14730/16, позов до Уповноваженого ФГВФО задоволено частково, а саме:
		зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Авант-Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 , відкритих у Публічному акціонерному товаристві "Авант-Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
		Як вказано Верховним Судом у постанові № 826/14730/16:
		"…44. Таким чином, з матеріалів справи убачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", договір банківського вкладу (депозиту) "Авант строковий" № Д-Ф/16/1019-01236 від 26 січня 2016 року, укладений між ПАТ "Авант-Банк" та ОСОБА_1 , а транзакція щодо зарахування коштів на рахунок позивача здійснена до запровадження тимчасової адміністрації, а тому ОСОБА_1 підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
		45. Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Авант-Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 , відкритих у ПАТ "Авант-Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами…".
		В той же час, 03 серпня 2020 року в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державу реєстрацію припинення ПАТ "Авант-Банк" як юридичної особи.
		Як не заперечується сторонами у справі, на час вирішення спору постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі № 826/14730/16 залишились невиконаною. Отже, позивач не отримав відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Авант-Банк" у розмірі 200 000 грн.
		Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що неможливість для позивача отримати гарантовану суму відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду через протиправну бездіяльність Фонду, який незважаючи на судові рішення, які набрали законної сили, відмовив позивачу у виплаті належних йому сум банківського вкладу, становить втручання у його право на мирне володіння своїм майном та є порушенням вимог статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
		На виконання частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року № 4452-VI (далі -Закон № 4452-VI) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
		За визначенням, що міститься у пункті 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI вклад- кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти, в свою чергу; вкладником є фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
		Керуючись положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
		Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		На виконання частин другої, третьої, п`ятої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
		Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
		Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
		Частинами першою, третьою статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
		Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
		Відтак, Закон № 4452-VI пов`язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин:
		1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних;
		2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати;
		3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн;
		4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування;
		5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників;
		6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
		Як вказано вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2017 року у справі № 826/14730/16 в частині, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року, зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Авант-Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, стосовно рахунків ОСОБА_1 , відкритих у ПАТ "Авант-Банк", у межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами.
		Згідно вказаного рішення Верховного Суду, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Тобто статус позивача як вкладника вже встановлено у справі № 826/14730/16 та не потребує доведення.
		Як не заперечується сторонами у справі, відповідач станом на час подання позову кошти позивачу не повернув.
		Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах відповідач виконує управлінські функції щодо виплати гарантованої державою суми відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незалежно від перебігу процедури ліквідації банку, продажу його майна.
		Зважаючи на наявність у позивача статусу вкладника згідно закону (а не рішення суду, яке такий статус може виключно або підтвердити або спростувати), відповідач не обґрунтував належним чином підстав невиплати коштів позивачу у період з 29 січня 2016 року (початок процедури ліквідації ПАТ "Авант-Банк") по 03 серпня 2020 року (внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення державної реєстрації ПАТ "Авант-Банк" як юридичної особи). Колегія суддів наголошує, що делегування повноважень з ліквідації банку певному працівнику Фонду (уповноваженій особі) не знімає з Фонду обов`язку щодо виплати відшкодувань вкладів вкладникам.
		Також, колегія суддів вважає безпідставною тезу апеляційної скарги, що позивач після 31 березня 2020 року не звертався за виконанням судового рішення у справі № 826/14730/16, тому що приписи частин другої та третьої статті 14, статті 370 КАС України надають йому статусу обов`язкового до виконання.
		Отже, до припинення банку відповідач мав майже чотири роки для виконання зобов`язань перед позивачем щодо виплати йому відшкодування коштів за вкладом. Однак своє зобов`язання перед позивачем не виконав і на даний час.
		Частина перша статті 1058 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу.
		У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.
		Юридичний факт неплатоспроможності банку є підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду. Проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого державою відшкодування вкладникам.
		Права вкладників на отримання відшкодування не припиняються із завершенням процедури виведення банку з ринку та припиненням банку як юридичної особи. Тобто, вказані обставини не можуть бути підставою для невиплати позивачу відшкодування, передбаченого законодавством.
		Відтак, з огляду на внесення 03 серпня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення державної реєстрації ПАТ "Авант-Банк" як юридичної особи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача, крім визнання протиправною бездіяльності відповідача, як вірно вказав суд першої інстанції, є стягнення з відповідача на користь позивача відповідної суми відшкодування.
		Аналогічна позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2021 року у справі № 200/14379/19-а, від 26 травня 2021 року у справах № 200/2345/20-а, № 200/3647/20-а, від 19 серпня 2021 року у справі № 200/3636/20-а, від 08 вересня 2021 року у справі № 200/3695/20-а, від 18 травня 2022 року у справі № 640/7551/19.
		Зважаючи на те, що відповідальність за невиплату вкладнику гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів відповідача, право на одержання якої має вкладник, діючим законодавством покладено саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів вважає, що зобов`язання відповідача виплатити на користь позивача гарантовану суму відшкодування коштів згідно з договором депозиту від 26 січня 2016 року № Д-Ф/16/1019-01236 у розмірі 200 000 грн за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є належним способом захисту порушених прав позивача.
		Як наслідок, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Колегія суддів відхиляє тезу апеляційної скарги, що даний спір повторно вирішує питання повернення вкладу позивача, який вже вирішений у справі № 826/14730/16, з огляду на те, що даному питанню вже надано оцінку під час перегляду судом апеляційної інстанції ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 вересня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі № 640/25040/21.
		Щодо тези апеляційної скарги про пропуск строку звернення до суду з цим позовом, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно частини першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Відповідно до частини першої, другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		Предметом цього спору є стягнення з відповідача на користь позивача завданої майнової шкоди.
		Так, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.
		Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2021 року у справі № 280/4453/18 виклав правовий висновок, що проступок, пов`язаний із триваючим безперервним невиконанням суб`єктом обов`язків, передбачених законом, визнається триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.
		Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у спірному випадку бездіяльність відповідача є триваючим правопорушенням. Зважаючи на те, що присічного строку, з настанням якого держава може вважатися вільною від виконання відповідного обов`язку, не існує, то триваюче правопорушення у вигляді протиправної бездіяльності відповідача припиняється з моменту виконання ним обов`язку щодо виплати позивачу спірної майнової шкоди.
		Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що право позивача на оскарження протиправної бездіяльності відповідача не можна визнати його обов`язком, як не може вважатись законним наслідком його незастосування (нереалізації) - припинення самого існування права.
		Так, у справі "Лелас проти Хорватії" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
		Також на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справа "Тошкуце та інші проти Румунії") і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
		У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
		Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 січня 2023 року у справі № 200/9654/21.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що в спірному випадку підстави вважати пропущеним строк позовної давності, тому що предметом спору в цій справі є відшкодування шкоди у грошовій формі, яку позивач зазнав через протиправну бездіяльність відповідача.
		З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
		Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року - без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                      Н.М. Єгорова
		 
		 
		Судді                                                                                          Є.О. Сорочко
		 
		 
		                                                                                                    Є.В. Чаку

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...