Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/15075/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 07.05.2025. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.
Дата набрання законної сили: 06.05.2025
Номер судового провадження: К/990/26519/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		06 травня 2025 року   
		Київ
		справа №440/15075/23
		адміністративне провадження №К/990/26519/24
		   
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №440/15075/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року (головуючий суддя - Макаренко Я. М., судді: Любчич Л. В., Жигилій С. П.),
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» (далі - позивач, ТОВ «АКТИВБУД-М», Товариство) звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 липня 2023 року № UA806070/2023/000117, № UA806070/2023/000116, рішення про коригування митної вартості товарів від 10 липня 2023 року № UA806000/2023/000025/2, №  UA806000/2023/000026/2 (том 1 а.с.1-17).
		Підставою для звернення до суду слугувала незгода позивача з рішеннями Митниці про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару - двох причепів, що були придбані згідно із контрактом від 11 травня 2023 року № 993391, укладеним із компанією "А1 Truck GmbH". Позивач вказував на незмістовність претензій Митниці в частині непідтвердження витрат на транспортування спірного товару, його навантаження і розвантаження, адже відповідні витрати були включені до ціни товару згідно з умовами контракту. Вказівка відповідача на відсутність у банківському платіжному документі посилання на інвойс є безпідставною, оскільки чинне законодавство не містить вимоги із обов`язкового зазначення такого реквізиту. Крім того, використовуючи при прийнятті оскаржуваних рішень про коригування митної вартості електронні митні декларації (далі - ЕМД) від 20 червня 2023 року №  23UA209230065661U1 та від 15 травня 2023 року №  23UA400040016595U4, Митниця не наводить жодних відомостей в частині схожості ввезеного позивачем товару з товаром, зазначеним у вказаних ЕМД.
		Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 01 грудня 2023 року (суддя Кукоба О. О.) адміністративний позов задовольнив повністю. Здійснив розподіл судових витрат із сплати судового збору (том 1 а.с.227-230).
		05 грудня 2023 року Товариство поштою надіслало до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої просило стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 грн (том 1 а.с.231-244).
		08 грудня 2023 року від Митниці через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на заяву про стягнення з витрат на правову допомогу, за змістом якого відповідач просив відмовити у задоволенні вказаної заяви (том 1 а.с.254-261).
		Представник позивача - адвокат Самойленко М. О. 08 грудня 2023 року через підсистему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції відповідь на відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої наполягав на обґрунтованості вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5500 грн (том 1 а.с.262-266).
		Додатковим рішенням від 18 грудня 2023 року Полтавський окружний адміністративний суд стягнув на користь ТОВ «АКТИВБУД-М» за рахунок бюджетних асигнувань Митниці судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5500 грн (том 1 а.с.263-269).
		Митниця, не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, оскаржила їх до апеляційного суду. 
		Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу Митниці задовольнив, скасував рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року та додаткове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року. Ухвалив нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову та в ухваленні додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу (том 2 а.с.186-197).
		Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
		11 травня 2023 року між компанією "A1 Truck GmbH" (Bakum, Germany) (Продавець) та ТОВ «АКТИВБУД-М» (Покупець) укладено контракт № 993391 (далі - Контракт; том 1 а.с.30-32), у пункті 1 якого встановлено, що Продавець продав, а Покупець купив на умовах EXW Bakum, the Germany причепи у кількості 2 шт:
		1) марка Krone, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , рік випуску: 2013, країна походження: Німеччина, ціна: 2150 євро (далі - причіп Krone);
		2) марка Kogel, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , рік випуску: 2013, країна походження: Німеччина, ціна - 2850 євро (далі - причіп Kogel).
		Пунктом 2 Контракту встановлено, що загальна сума контракту становить 5000 євро. Ціни за товари, які купуються за даним контрактом, включають мито і платежі, які пов`язані з виконанням формальностей по контракту в країні продавця, в тому числі оформлення митних платежів. У вартість контракту включена вартість завантаження товарів (причепів), заявлених у пункті 1 контракту. Ціни на товари, придбані по даному контракту, зміні не підлягають.
		Відповідно до пункту 3 Контракту загальна сума передоплати за цим контрактом становить 100% й повинна бути сплачена Покупцем наступним чином: будь-якими частинами в термін до 31 травня 2023 року.
		10 липня 2023 року позивач з метою митного оформлення причепу Krone надав Митниці митну декларацію № 23UA806070003260U6, у якій в графі 42 «Ціна товару» зазначив 2150 євро. В графі 45 «Коригування» позивач проставив вартість товару у розмірі 116951,47 грн, що за курсом 39,8214 грн становить 2936,90 євро (том 1 а.с.29).
		Разом із митною декларацією відповідачу надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 26 червня 2023 року № 46443; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 27 червня 2023 року № 335003; декларація про походження товару від 26 червня 2023 року № 46443; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 30 серпня 2013 року на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 30 серпня 2013 року на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжна інструкція від 16 травня 2023 року № 40, що підтверджує повну оплату товару покупцем; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 27 червня 2023 року № 378; довідка про транспортні витрати покупця від 27 червня 2023 року; висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 07 липня 2023 року № 126/3-23; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11 травня 2023 року №  993391; заявка на надання послуг з доставки від 22 червня 2023 року за договором від 11 листопада 2022 року № 11/11; договір про надання послуг митного брокера від 18 листопада 2022 року № 38; договір про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в автомобільному сполученні від 11 листопада 2022 року №  11/11; копія митної декларації країни відправника MRN №  23DЕ535509751660Е2 від 27 червня 2023 року.
		Відповідно до довідки про вартість причепу митна вартість причепу Krone визначена позивачем у розмірі 2936,90 євро, що включає: вартість причепу за висновком експерта від 07 липня 2023 року № 126/3-23 - 2736 євро; вартість транспортних витрат до кордону України 200,90 євро (том 1 а.с.65).
		Рішенням від 10 липня 2023 року № UA806000/2023/000026/2 Митниця відкоригувала митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України), визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 20 червня 2023 року №  23UA209230065661U1 - 5200 євро (том 1 а.с.70-72).
		Також відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 липня 2023 року № UA806070/2023/000117, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (том 1 а.с.74).
		Крім того, 10 липня 2023 року позивач з метою митного оформлення причепу Kogel надав Митниці митну декларацію № 23UA806070003257U5, в графі 42 «Ціна товару» зазначив 2850 євро. В графі 45 «Коригування» позивач проставив вартість товару у розмірі 132880,03 грн, що за курсом 39,8214 грн становить 3336,90 євро (том 1 а.с.79).
		Разом із митною декларацією відповідачу надано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) від 26 червня 2023 року № 46442; міжнародна автотранспортна накладна (СМR) від 27 червня 2023 року № 335003; декларація про походження товару від 26 червня 2023 року №46442, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_5 від 30 грудня 2015 року на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_6 від 30 грудня 2015 року на мові оригіналу (німецька) з перекладом на українську; платіжне доручення від 16 травня 2023 року № 40; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 27 червня 2023 року № 378; довідка про транспортні витрати покупця від 27 червня 2023 року; висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 07 липня 2023 року № 126/2-23; зовнішньоекономічний договір (контракт) від 11 травня 2023 року № 993391; заявка на надання послуг з доставки від 22 червня 2023 року за договором від 11 листопада 2022 року № 11/11; договір про надання послуг митного брокера від 18 листопада 2022 року № 38; договір (контракт) про перевезення від 11 листопада 2022 року № 11/11; копія митної декларації країни відправника MRN №23DЕ53509753681Е8 від 27 червня 2023 року.
		Відповідно до довідки про вартість причепу митна вартість причепу Kogel визначена позивачем у розмірі 3336,90 євро, що включає: вартість причепу за висновком експерта від 07 липня 2023 року № 126/2-23 - 3136 євро; вартість транспортних витрат до кордону України 200,90 євро (том 1 а.с.99).
		Рішенням від 10 липня 2023 року № UA806000/2023/000025/2 Митниця відкоригувала митну вартість товару з урахуванням положень статті 64 МК України, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 15 травня 2023 року № 23UA400040016595U4 - 5200 євро (том 1 а.с.102-104).
		Також відповідач сформував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 10 липня 2023 року № UA806070/2023/000116, якою повідомив позивача про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (том 1 а.с.106). 
		Обидва рішення про коригування митної вартості обґрунтовані тим, що декларант не надав документи, в яких було б виділено такі складові як мито і платежі, а також вартість навантажувальних робіт, які пов`язані з виконанням формальностей за контрактом. Відсутність таких документів не дає можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару, а також встановити фактичний розмір витрат на митні та інші платежі. Митниця також зазначила, що у банківському платіжному документі № 40 від 16 травня 2023 року відсутнє посилання на інвойс. Відповідач також звернув увагу на те, що експерт при розрахунку вартості оцінюваного товару використовував вартість причепів як тієї ж марки, так і інших, хоча вартість останніх може бути відмінною від вартості імпортованих причепів. Крім того, експерт для порівняння використовував вартість товарів «нетто», тобто, без податку на додану вартість, але відсутня інформація щодо несплати або повернення цього податку. 
		Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наведене Митницею у спірних рішеннях обґрунтування підстав їх прийняття носить характер припущень. За наслідками дослідження листа компанії "А1 Truck GmbH" від 28 вересня 2023 року суд встановив, що до вартості причепів було включено вартість їх завантаження, яка становить 100 євро за кожен причеп. Враховуючи викладене, а також те, що у Митниці відсутні належні та допустимі докази того, що позивач поніс будь-які інші витрати, ніж ті, що включені у митну вартість товару, суд вважав, що відсутні підстави для висновку про заниження позивачем митної вартості товарів.
		З приводу відсутності в банківському платіжному документі посилання на інвойс суд виснував, що сам по собі такий недолік не може ставити під сумнів числове значення ціни товару та правильність визначення його митної вартості, про що вказував Верховний Суд в постановах від 22 серпня 2019 року у справі 3810/2784/18, від 11 квітня 2022 року у справі № 1.380.2019.006980. Поряд з цим суд першої інстанції звернув увагу на те, що платіжний документ містив призначення платежу: «передоплата за причепи за контрактом від 11 травня 2023 року № 993391», а умовами Контракту передбачено здійснення покупцем повної передоплати товару.
		Посилання Митниці на те, що у висновках експерта досліджувалась ринкова вартість причепів, а не види платежів, які включені до ціни товару згідно з Контрактом, суд першої інстанції відхилив, оскільки сукупність наданих позивачем разом з митними деклараціями документів не містить відомостей про понесення Товариством інших витрат у зв`язку з придбанням товарів, ніж ті, що включені у їх митну вартість. При цьому суд врахував, що визначена експертом вартість товарів є вищою, ніж їх договірна (контрактна) вартість, що не зумовлює підстав для висновку про заниження позивачем митної вартості товарів.
		Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5500 грн, суд першої інстанції вважав, що означений розмір судових витрат належним чином підтверджений та відповідає складності справи.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в позові, апеляційний суд виходив з того, що документи, які були надані позивачем на підтвердження задекларованої митної вартості товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, яка фактично була сплачена або підлягає сплаті за товар. Суд апеляційної інстанції врахував, що Товариство у митних деклараціях від 10 липня 2023 року № 23UA806070003260U6, № 23UA806070003257U5 обрало саме резервний метод визначення митної вартості товарів та заявило вартість причепа Krone на рівні 2936,90 грн та причепа Kogel - на рівні 3336,90 грн, тобто, згідно із вартістю, визначеною експертом. Проте, суд виснував, що норма частини другої статті 53 МК України містить чіткий перелік документів, які підтверджують митну вартість товару, серед яких висновок експерта відсутній. Водночас, документів, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, позивач не надав.
		Суд апеляційної інстанції також критично оцінив обставини використання Товариством резервного методу визначення митної вартості, оскільки та обставина, що у базі Митниці міститься інформація щодо аналогічних товарів з вищою митною вартістю, не є підставою для незастосування першого методу визначення митної вартості товару за наявності документів, що підтверджують числове значення митної вартості за ціною договору. Суд звернув увагу на те, що, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості, Товариство не використало раніше визнані (визначені) митним органом митні вартості як це передбачено статтею 64 МК України. Дослідивши зміст висновків експерта, суд виснував, що використані останнім підходи до визначення митної вартості суперечать вимогам частини третьої статті 64 МК України.
		Не погодившись з постановою апеляційного суду, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року і залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2023 року. 
		Касаційна скарга (з урахуванням її уточнень) вмотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував приписи статей 53, 64 МК України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування означених норм права. На переконання скаржника, використання для визначення митної вартості товару висновку експерта (оцінювача) не суперечить вимогам частини першої статті 64 МК України. При цьому норми митного законодавства не забороняють декларанту використовувати для визначення митної вартості резервний метод, якщо наявне відповідне обґрунтування.
		Скаржник доводить, що діяв правомірно, використовуючи для визначення митної вартості ввезених причепів резервний метод на підставі висновку експерта, який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво та за висновком якого вартість ввезених причепів була більшою, ніж їх вартість, зазначена у Контракті.
		Верховний Суд ухвалою від 15 серпня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін як законну та обґрунтовану. Митниця наголошує, що за правилами частини другої статті 53 МК України висновок експерта не є тим документом, що підтверджує митну вартість товару. Означений документ може бути наданий декларантом лише з метою підтвердження відповідності інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка наведена у документах, зазначених у частині другій статті 53 МК України. При цьому і частина друга статті 64 МК України передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Отже, використання висновку автотоварознавчої експертизи вказаною нормою також не передбачено і відомості, що містяться у них, мають рекомендаційний характер.
		Оскільки позивач застосував резервний метод визначення митної вартості без урахування положень статті 64 МК України, Митниця, керуючись статтею 57 МК України, розглядала подані до митного контролю товаросупровідні та комерційні документи декларанта шляхом почергового застосування методів визначення митної вартості, починаючи з методу, передбаченого статтею 58 МК України. Окремо відповідач звертає увагу на те, що у спірному випадку вартість витрат на навантаження товару не була врахована в ціну товару, визначену за висновками транспортно-товарознавчого дослідження та яка була взята декларантом за основу для визначення митної вартості, як і не була додана декларантом при розрахунку заявленої ним митної вартості причепів. У підсумку Митниця використала резервний метод визначення митної вартості за правилами, визначеними статтею 64 МК України.
		Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив, за змістом якої висловлено незгоду із твердженням Митниці про те, що застосування резервного методу визначення митної вартості здійснюється лише митним органом. Скаржник також просить врахувати усталену практику Верховного Суду, яка стосується законодавчо встановлених вимог в частині чіткості та зрозумілості рішення про коригування митної вартості, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
		У запереченнях на відповідь на відзив Митниця зауважує, що позивач не наводить пояснень щодо причин неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору, що імпортується, та не обґрунтовує, з яких причин неможливо було визначити митну вартість за іншими методами в порядку, визначеному частинами першою-третьою статті 57 МК України. Крім того, позивач не обґрунтував взяття за основу ринкової вартості товару, визначеної експертом на підставі середньоарифметичного значення аналогів на ринку Європейського Союзу, для визначення митної вартості за резервним методом, порядок застосування якого встановлено приписами статті 64 МК України. Звертає увагу на приписи пункту 3 частини третьої статті 64 МК України, яка передбачає, що митна вартість товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, відзиву на неї, відповіді на відзив та заперечень на відповідь, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Виходячи з доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ключовим питанням, на яке повинен надати відповідь суд касаційної інстанції, є застосування норм статті 53 МК України у взаємозв`язку з приписами статті 64 МК України у контексті правомірності використання декларантом резервного методу визначення митної вартості та можливості використання висновку про вартість товару, підготовленого експертною організацією, для цілей визначення митної вартості товарів за вказаним методом. 
		Вирішуючи ключове у цій справі питання, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
		Частина перша статті 53 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлює, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
		1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
		2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
		3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);
		4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
		5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
		6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
		7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
		8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		Частина третя статті 53 МК України передбачає, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
		1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
		2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
		3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
		4) виписку з бухгалтерської документації;
		5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
		6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
		7) копію митної декларації країни відправлення;
		8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).
		Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
		З аналізу наведених норм статті 53 МК України слідує, що документами, які підтверджують митну вартість товару, є документи, перелічені у частині другій вказаної статті. У тому випадку, якщо зазначені документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, то декларант з метою підтвердження заявленої митної вартості зобов`язаний надати на письмову вимогу митного органу додаткові документи, перелік яких визначено у частині третій статті 53 МК України. До таких додаткових документів, серед іншого, належать висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (пункт 8 частини третьої статті 53 МК України).
		Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо правового значення інформації, яка міститься у зазначених вище висновках, і у постановах від 12 квітня 2023 року у справі №826/7411/15, від 30 червня 2022 року у справі №280/1824/19 виснував, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковим документом, який подається для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися в комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості.
		Колегія суддів у цій справі погоджується з такими висновками і не вбачає підстав для відступу від них. При цьому вважає, що висновок транспортно-товарознавчого дослідження також є одним з додаткових документів, який може бути поданий разом з іншими, що використовуються для підтвердження митної вартості.
		Питання контролю правильності визначення митної вартості товарів унормовані статтею 54 МК України. Згідно з частинами першою-третьою вказаної статті контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		Особливості порядку застосування методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, встановлені главою 9 МК України.
		Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 
		1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
		2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Згідно із частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		За правилами, встановленими частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
		У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу (частина п`ята статті 57 МК України).
		Частина шоста статті 57 МК України містить застереження, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		В свою чергу, частина восьма статті 57 МК України встановлює правило, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
		Так, стаття 64 МК України встановлює особливості застосування резервного методу визначення митної вартості. Відповідно до частини першої цієї статті у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
		Частина друга статті 64 МК України передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
		Згідно із частиною третьою статті 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
		У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод (частина четверта статті 64 МК України).
		Таким чином, чинні норми Митного кодексу України передбачають певну послідовність застосування методів визначення митної вартості. За загальним правилом застосовується основний (перший) метод - за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортується. Перехід до кожного наступного методу можливий лише в тому випадку, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Лише в тому випадку, якщо неможливо застосувати жоден із методів, визначених частиною першою статті 57 МК України, застосуванню підлягає резервний метод, визначений статтею 64 МК України.
		При цьому приписи частини другої статті 64 МК України імперативно визначають, що митна вартість, визначена із застосуванням резервного методу, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Частина третя статті 64 МК України також містить перелік інформації, яка не може бути використана для визначення митної вартості імпортних товарів за резервним методом.
		Поряд з цим зміст наведених вище норм митного законодавства не містить жодних застережень стосовно суб`єкта (декларант чи митний орган), який має право використати резервний метод для цілей визначення митної вартості. 
		Підсумовуючи викладене та реалізуючи мету, з якою касаційне провадження було відкрите у цій справі, колегія суддів формулює такий правовий висновок. Декларант нарівні із митним органом має право при заявленні митної вартості обрати один із методів визначення митної вартості, що перелічені у частині першій статті 57 МК України, в тому числі, і резервний. При обранні відповідного методу і декларант, і митний орган керуються правилами послідовності обрання методів визначення митної вартості, що визначені частинами третьою, шостою статті 57 МК України. У разі обрання резервного методу митна вартість має бути визначена з дотриманням вимог частин другої, третьої статті 64 МК України. При цьому норми указаної статті у взаємозв`язку з положеннями статті 53 МК України не передбачають можливості використання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, як основного джерела інформації про митну вартість товару, що визначається за резервним методом. Такі висновки можуть бути використані і декларантом, і митним органом лише як додаткове джерело інформації. 
		У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, і це визнається позивачем, що у митних деклараціях від 10 липня 2023 року ТОВ «АКТИВБУД-М» зазначило таку митну вартість імпортованих товарів:
		- 116951,47 грн, що еквівалентно за обмінним курсом 2936,90 євро, щодо причепа Krone, з яких вартість причепу за експертним висновком від 07 липня 2023 року №126/3-23 становить 2736 євро, вартість транспортних витрат до кордону з Україною - 200,90 євро. Митна вартість у розмірі 116951,47 грн була проставлена у графі 46 «Коригування» митної декларації;
		- 132880,03 грн, що еквівалентно за обмінним курсом 3336,90 євро, щодо причепа Kogel, з яких вартість причепу за експертним висновком від 07 липня 2023 року №126/2-23 становить 3136 євро, вартість транспортних витрат до кордону з Україною - 200,90 євро. Митна вартість у розмірі 132880,03 грн була проставлена у графі 46 «Коригування» митної декларації.
		При цьому у графі 42 «Ціна товару» обох митних декларацій декларант проставив суми 2150 євро (щодо причепа Krone) і 2850 євро (щодо причепа Kogel), які відповідають ціні вказаних транспортних засобів, що визначена у Контракті.
		Суди встановили, що основою для визначення митної вартості імпортованих товарів стали саме висновки експерта за результатами транспортно-товарознавчого дослідження, і позивач самостійно заявив митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару.
		Проаналізувавши норми частини другої статті 53 МК України, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що висновок експерта не є тим документом, який законодавець визнає таким, що підтверджує митну вартість. Як уже зазначалося, такий висновок міг бути використаний позивачем під час розрахунку митної вартості саме як додаткове джерело інформації, яке усуває виявлені митним органом розбіжності чи інші недоліки. 
		Водночас, очевидним є те, що визначена позивачем в митних деклараціях митна вартість суттєво відрізнялась від ціни, зазначеної у Контракті (який згідно з приписами частини другої статті 53 МК України є одним із основних документів, що підтверджують митну вартість). Крім того, як слушно зауважив й апеляційний суд, визначена позивачем ціна товару не відповідала ціні, зазначеній у бухгалтерських документах. За таких обставин митний орган дійсно у спірному випадку мав обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. 
		Апеляційний суд також правильно звернув увагу на те, що позивач, застосовуючи резервний метод визначення митної вартості товару, жодним чином не обґрунтовував неможливості застосування попередніх п`яти методів, що визначені частиною першою статті 57 МК України. Доводи позивача про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості з огляду на проведені усні консультації з митним органом були відхилені судом апеляційної інстанції як такі, що не підтверджені жодними доказами. Касаційна скарга також не утримує жодних доводів на спростування означених висновків. Водночас, самостійно обравши резервний метод визначення митної вартості, позивач погодився, що застосування ціни договору як за основним методом, так і за іншими методами визначення митної вартості у цих правовідносинах не є прийнятним, тому подальше визначення митної вартості має відбуватися за правилами статті 64 МК України.
		Не можна не погодитись і з висновками апеляційного суду, що приписи статті 64 МК України чітко вказують на те, що митна вартість товару за резервним методом повинна ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митними органами митних вартостях, а посилання експерта у відповідних висновках на ціни аналогів причепів на ринку Європейського Союзу суперечить приписам частини третьої статті 64 МК України, яка не передбачає можливості визначення митної вартості імпортних товарів на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.
		Враховуючи обґрунтованість сумнівів Митниці у достовірності поданих декларантом відомостей у спірному випадку, а також не надання позивачем у визначений законом спосіб документів на їх спростування, митний орган обґрунтовано і правомірно прийняв рішення про коригування митної вартості за резервним методом, використавши раніше визнані митні вартості відповідно до ЕМД від 15 травня 2023 року №  23UA400040016595U4, від 20 червня 2023 року № 23UA209230065661U1, що узгоджується з приписами статті 64 МК України.
		Доводи касаційної скарги зводяться до твердження, що митна вартість товару за резервним методом може бути визначена на підставі висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження. Проте, така позиція скаржника не відповідає приписам чинного митного законодавства та наведеному вище висновку Верховного Суду щодо застосування норм частини другої, третьої статті 53 МК України у взаємозв`язку із статтею 64 МК України. Інших істотних аргументів, які б спростовували висновок апеляційного суду у цій справі, касаційна скарга не містить. 
		Посилання позивача у відповіді на відзив на висновки Верховного Суду у справах, що стосуються чіткості та зрозумілості рішення митного органу про коригування митної вартості, є безпідставними, оскільки з установлених судами у цій справі обставин слідує, що Митниця мала достатньо визначених законом підстав для витребування додаткових документів, а прийняті в подальшому спірні рішення є належним чином вмотивованими та обґрунтованими.
		Суд касаційної інстанції висновує, що постанова апеляційного суду, в межах, що були предметом касаційного перегляду, відповідає вимогам статті 242 КАС України, а викладені у ній висновки про відмову в задоволенні позову є обґрунтованими. Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати висновки суду апеляційної інстанції такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
		Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		УХВАЛИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АКТИВБУД-М» залишити без задоволення.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...