Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/17427/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 07.05.2025. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.

Номер судового провадження: К/990/17365/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		07 травня 2025 року 
		м. Київ
		справа № 440/17427/23
		адміністративне провадження № К/990/17365/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Смоковича М.І., 
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу    № 440/17427/23
		за позовом  ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович,
		на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року, постановлену суддею Канигіною Т.С.,
		та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Бегунца А.О., суддів:                      Курило Л.В., Мельнікової Л.В.,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач,               ОСОБА_1 ) звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі також відповідач), в якому просив:
		1.1. визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 , підполковника ОСОБА_2 від 08.11.2022 № 399 про призначення службового розслідування з метою уточнення причин та умов неприбуття в установлений термін у військову частину стрільця 2 відділення 3 взводу 2 стрілецької роти солдата ОСОБА_1 ;
		1.2. визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності), підполковника ОСОБА_2 від 20.11.2022 № 562 про завершення службового розслідування за фактом неприбуття у військову частину після проходження ВЛК стрільця ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_1 .
		2. На обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що оскаржуваний наказ командира військової частини від 08.11.2022 № 399, яким його фактично визнано таким, що самовільно залишив місце служби, є протиправним, оскільки чинним законодавством не передбачено видання відповідного наказу без установленого факту самовільного залишення військової частини у встановленому законом порядку та без будь-якого належного правового підтвердження (у вигляді кримінальної чи адміністративної відповідальності). Зазначає, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів про вчинення ОСОБА_1 діянь, що мали б ознаки правопорушення, а тому зняття його з усіх видів грошового забезпечення з цих підстав є безпідставним і підлягає скасуванню з повним відновленням належних виплат.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Ухвалою від 28.11.2023 Полтавський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та залишив позовну заяву без руху, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду та не надав належних доказів поважності причин такого пропуску (зокрема щодо лікування після прийняття оскаржуваних наказів чи інших об`єктивних перешкод). Суд зобов`язав позивача протягом десяти днів усунути виявлені недоліки шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин пропуску позивачем строку або інших доказів на підтвердження факту дотримання останнім такого строку.
		4. Ухвалою від 18.12.2023 Полтавський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та повернув позовну заяву. Суд дійшов висновку, що позивач пропустив встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду і не надав переконливих доказів, що об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання позову. Посилання на перебування ОСОБА_1 на реабілітації суд визнав неповажними, через що заяву про поновлення строку відхилено.
		4.1. Суд першої інстанції при поверненні позовної заяви ОСОБА_1 вказав, що позивачеві ще 21.01.2023 стало відомо про проведене щодо нього службове розслідування через неприбуття до військової частини, адже саме того дня він отримав відповідь Військової частини НОМЕР_1 , у якій було зазначено, що мобілізований ОСОБА_1 після проходження ВЛК 04.11.2022 не прибув до Військової частини НОМЕР_1 з невстановлених причин і місце його перебування невідоме, на підставі чого проведено службове розслідування за результатом якого матеріали направлено до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР). 
		4.2. Таку відповідь ОСОБА_1 отримав на своє звернення про переведення на службу за місцем проживання у зв`язку із поганим станом здоров`я.
		4.3. Суд першої інстанції зазначив, що оскаржуваними наказами від 08.11.2022              № 399 та від 20.11.2022 № 562, якими позивача визнано таким, що самовільно залишив військову частину, його військова служба фактично призупинена. За таких обставин суд виснував, що позивач мав надати докази перебування його на лікуванні тощо за період з 21.11.2022 по дату звернення з позовом та докази здійснення активних дій щодо отримання спірних наказів після повідомлення позивачу листом від 21.01.2023 щодо службового розслідування, до направлення адвокатського запиту від 29.09.2023. Однак позивач не продемонстрував жодних належних дій для встановлення змісту виданих наказів та їх оскарження.
		5. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 15.04.2024 залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , погодившись з рішенням про поверненням позовної заяви, оскільки позивач пропустив встановлений законом місячний строк звернення до суду й не надав об`єктивних доказів, які б виправдовували пропуск строку. 
		5.1. Разом з тим апеляційний суд звернув увагу на помилковість висновків суду про те, що для звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування наказів відповідача  про призначення та про завершення службового розслідування встановлено шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), протягом якого можна оскаржувати рішення, пов`язані з проходженням публічної служби та змінив ухвалу суду першої інстанції у частині підстав та мотивів її прийняття. Однак, апеляційний суд наголосив, що позивач подав позов значно пізніше, ніж передбачено законом, відтак звернувся до суду з пропуском встановленого місячного строку.
		5.2. При цьому апеляційний суд зазначив, що отримавши 31.10.2023 відповідь на адвокатський запит від 10.10.2023 (оскільки відповідь на запит від 29.09.2023 не надійшла) та наказ щодо самовільного залишення військової частини, позивач звернувся до суду з позовом, однак помилково обраховував строк звернення до суду саме з дати отримання відповіді та копій оскаржуваних наказів. 
		5.3. Позивач на обґрунтування пропущеного строку посилався на стан здоров`я та необхідність тривалої реабілітації, проте суд зауважив, що надані ним документи (зокрема індивідуальна програма реабілітації) не доводять об`єктивної неможливості подати позов вчасно. Суд пояснив, що для відновлення пропущеного строку необхідні докази щодо реально непереборних обставин, які перешкоджали зверненню до суду саме в період із моменту прийняття оскаржуваних наказів і до дня подання позову. Натомість, на думку суду, позивач не продемонстрував, що робив будь-які активні кроки з метою з`ясування змісту наказів чи оскаржити їх раніше.
		5.4. Підсумовуючи, апеляційний суд зазначив, що строк звернення до адміністративного суду пропущений без поважних причин. Хоча суд першої інстанції помилково послався на шестимісячний строк у своїх мотивах, однак дійшов до обґрунтованого висновку про повернення позову, оскільки позивач не довів наявності підстав для поновлення строку звернення до суду із позовною заявою. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов А.М., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі № 440/17427/23 з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		6.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що він фактично не був повідомлений про наказ, яким його визнано таким, що самовільно залишив військову частину. До відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 21.01.2023 не додано жодних додатків, ані копій наказів, ані результатів службового розслідування. Скаржник зазначає, що суд залишив поза увагою його доводи про те, що відповідач не дотримався вимог пункту 2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування, затвердженого наказом Міноборони № 608 від 21.11.2017, відповідно до якого витяг із наказу має бути доведений військовослужбовцю під підпис. Вказує, що адвокатські запити до відповідача від 29.09.2023 та 10.10.2023 залишались без належної відповіді тривалий час, а отримані документи не містили повного переліку, зокрема оскаржуваних наказів, що, на думку скаржника, є умисним приховуванням доказів та протиправною бездіяльністю.
		6.2. Касатор просить Суд урахувати, що є особою з інвалідністю II групи, що засвідчує довідка серії 12 ААГ № 101689 від 31.05.2023. Він неодноразово потрапляв на стаціонарне лікування, у нього був посттравматичний стресовий розлад, бойові поранення, трепанація черепа та інші наслідки травм. Військовий психолог 03.07.2022 рекомендував не допускати його до бойових дій, однак умови служби не змінилися, що погіршило стан його здоров`я. Наголошує, що не міг своєчасно подати позов через постійне лікування та реабілітацію.
		6.3. Скаржник наводить доводи про те, що через істотні проблеми зі здоров`ям та відсутність реальної можливості своєчасно отримати та вивчити зміст та підстави винесення оскаржуваних наказів, пропустив місячний строк для звернення до суду. При цьому скаржник посилається на практику Європейського суду з прав людини (справи Delcourt v. Belgium, Bellet v. France та ін.), та наголошує, що обмеження права на доступ до правосуддя має бути пропорційним і не може перешкоджати особі вчасно звернутися до суду, якщо є об`єктивні та непереборні перешкоди. Вказує, що суди мають оцінювати аргументи скаржника комплексно, враховувати воєнний стан, перебування в зоні бойових дій, періодичне погіршення здоров`я тощо та не допускати надмірного формалізму під час відмови в поновленні строку.
		7. Ухвалою Верховного Суду від 20.05.2024 відкрито касаційне провадження                           (№ К/990/17365/24) за цією касаційною скаргою.
		8. Копії касаційної скарги було надіслано до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 . Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.
		9. Ухвалою Верховного Суду від 30.01.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		Оцінка Верховного Суду
		Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		10. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		11. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Суд виходить із такого.
		12. У цій справі спірні правовідносини виникли, у зв`язку із проведенням службового розслідування щодо ОСОБА_1 за фактом неприбуття у військову частину у встановлений термін. 
		13. За приписами частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		14. Згідно з частиною 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		15. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
		16. З аналізу положень статей 123, 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.
		17. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
		18. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду із позовом.
		19. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.
		20. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі                          № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
		21. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
		22. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
		23. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
		24. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
		25. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місяця від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
		26. Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
		27. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
		28. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		29. Водночас, колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом у цій справі, виходячи із наступного.
		30. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який, в подальшому, Указами Президента України неодноразово продовжувався.
		31. Сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
		32. Разом з тим, колегія суддів вважає за потрібне звернути увагу на те, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		33. Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 11.07.2019 у справі №182/634/17(6-а/0182/32/2018), від 07.02.2023 у справі №340/56/22, від 19.10.2023 у справі № 420/1011/20, від 15.11.2023 у справі   № 380/6752/21, від 20.12.2023 у справі № 460/44271/22, від 21.12.2023 у справі                        № 520/1189/23, від 12.02.2024 у справі № 140/10393/23, від 12.02.2024 у справі                      № 140/23249/23, від 12.02.2024 у справі № 140/21477/23 та від 02.07.2024 у справі № 440/2984/21.
		34. Верховний Суду у постанові від 29.11.2024 у справі № 120/359/24 сформував правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов`язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов`язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна.
		35. Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 120/359/24 проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов`язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби. Під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду (обмеження доступу до правової допомоги); військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори (виконання обов`язків служби); участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду (фактор часу); враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку (повага до особливого статусу військовослужбовців); проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку (обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя).
		36. Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС) з метою забезпечення оборони держави.
		37. Як убачається із довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, серія 12 ААГ № 101689 від 27.12.2023, ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, причиною інвалідності є травма, пов`язана із захистом Батьківщини, позивачу протипоказано психо-емоційне навантаження. 
		38. Позовні вимоги у справі пов`язані із проходженням військової служби та незгодою позивача із призначенням та проведенням щодо нього службового розслідування за фактом неприбуття у встановлений термін до військової частини.
		39. Неприбуття до військової частини позивач пов`язує саме зі поганим станом свого здоров`я, неможливістю проходження військової служби в умовах бойових дій, у зв`язку з чим він звертався до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_2 із заявою про переведення його для проходження служби за місцем проживання.
		40. Військова частина НОМЕР_1 21.01.2023 надала відповідь на заяву позивача, у якій повідомила, що ОСОБА_1 після проходження ВЛК 04.11.2022 до розташування військової частини з невстановлених причин не прибув і місце його перебування невідоме, на підставі чого проведено службове розслідування, за результатом якого матеріали направлено до ДБР. Разом з тим, як зазначає позивач, до цієї відповіді не було долучено додатків.
		41. Колегія суддів зауважує, що пунктом 3 розділу ІV Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
		42. Суд зазначає, що в аспекті реалізації права на звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, їх проходження, звільнення з публічної служби важливим є дотримання відповідачем порядку ознайомлення військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, зокрема із підставами проведення службового та результатом службового розслідування. Недотримання відповідачем цього порядку може бути підставою для поновлення строку на оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.
		43. Відмовляючи у поновленні строку на оскарження наказів командира Військової частини НОМЕР_1 про призначення службового розслідування та про завершення службового розслідування за фактом неприбуття у військову частину після проходження ВЛК стрільця ІНФОРМАЦІЯ_3 солдата ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що після отримання відповіді від 21.01.2023 без вказаних у ньому додатків, адвокат позивача лише 29.09.2023 (через вісім місяців) та 10.10.2023 звертався до відповідача із відповідними запитами.
		44. Надання позивачем в обґрунтування своїх доводів щодо наявності об`єктивних перешкод для звернення до суду у встановлений КАС України строк індивідуальної програми реабілітації інваліда № 859, виданого Обласною МСЕК від 31.05.2023 та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 31.05.2023 серії 12 ААГ № 101689, суди визнали недостатнім для підтвердження поважності причин пропуску строку.
		45. За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції вважають, що позивач не надав доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду починаючи з 21.01.2023 по день звернення до суду (доказів перебування на лікуванні тощо).
		46. Однак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились доводи ОСОБА_1 щодо обставин звернення його із заявою до відповідача про переведення для проходження служби за місцем проживання у зв`язку зі станом здоров`я та необізнаність про проведення щодо нього службового розслідування, неотримання копій документів, які стосуються службового розслідування, що може унеможливити чи ускладнити звернення до суду із відповідним позовом у місячний строк. 
		47. У цьому контексті варто зазначити, що повертаючи позов скаржнику, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 щодо обставин, за яких він був змушений звернутися до суду з позовом, а саме, щодо звернення до відповідача із заявою про переведення його для несення служби за місцем проживання за станом здоров`я, оскільки на момент мобілізації у лютому 2022 року він вже був особою з інвалідністю ІІ групи у зв`язку із травмами пов`язаними із захистом Батьківщини, що перебування в зоні бойових дій суттєво вплинуло на його емоційний стан та завдало сильного психологічного розладу. Не звернули увагу суди попередніх інстанцій й на посилання позивача на висновки офіцера-психолога Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 03.07.2022, який встановив, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки характерні для емоційно-нестабільного розладу можливо внаслідок органічного ураження головного мозку (ЧПТ), що не може виключати посттравматичний стресовий розлад з розвитком розладу особистості по експлозивному типу.   ОСОБА_1 рекомендовано огляд психіатра, невролога та недопущення до участі в бойових діях. Позивач стверджував, що потреба у тривалому лікуванні й стала причиною пропуску строку звернення до суду.
		48. В свою чергу колегія суддів вважає передчасними доводи судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для повернення позовної заяви на стадій відкриття провадження у справі, без ретельного з`ясування вказаних позивачем обставин щодо поважності причин пропуску строку звернення                    ОСОБА_1 до суду із позовом щодо проведення щодо нього службового розслідування.
		49. Суд наголошує, що за обставин недотримання відповідачем обов`язку щодо повідомлення військовослужбовцю про проведення щодо нього розслідування, про підстави та результат службового розслідування, висновок судів попередніх інстанцій про початок перебігу строку для звернення до суду з 21.01.2023 не є обґрунтованим. Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
		50. З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги щодо порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень про повернення позовної заяви, а саме положень статей 122, 123 КАС України, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду рішень судів першої і апеляційної інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		51. Згідно з частиною першою статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		52. З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 - скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шаповалов Андрій Миколайович задовольнити.
		Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року скасувати.
		Справу № 440/17427/23 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк  М.І. Смокович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...