Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 544/431/25 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 08.05.2025. Зареєстровано: 08.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.
Дата набрання законної сили: 07.06.2025
Номер судового провадження: 2/544/310/2025

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 544/431/25
		пров. № 2/544/310/2025
		Номер рядка звіту 43
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02 травня 2025 року                                         м. Пирятин
		 
		Пирятинський районний суд Полтавської області
		в складі: головуючого судді: Малицької О. Л.
		секретар судового засідання Ралець О. С.
		розглянувши у судовому засіданні в м. Пирятин в залі суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до російської федерації в особі посольства російської федерації, міністерства юстиції російської федерації, треті особи Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що спричинило загибель людини,
		за участі:
		представника Міністерства юстиції України  Чемериса В. М.
		УСТАНОВИВ:
		Позивач  ОСОБА_1 звернувся до Пирятинського районного суду Полтавської області з позовом до російської федераціїв особіпосольства російськоїфедерації,міністерства юстиціїросійської федераціїпро відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що спричинило загибель людини.Свої вимогимотивує тим,що його брат - ОСОБА_2 , проходив військову службу за мобілізацією у складі в/ч НОМЕР_1 , у зоні бойових дій, під час безпосередньої участі у бойових діях що забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Під час виконання бойового завдання у зоні бойових дій, ІНФОРМАЦІЯ_1 , його брат - ОСОБА_2 - загинув, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Згідно свідоцтва про право на спадщину від 10.12.2024 року, виданого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори - Репях Т.І., він є власником грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, які залишилися після смерті брата - ОСОБА_2 .
		Внаслідок саме збройної агресії російської федерації проти України було порушено невід`ємне право на життя брата - ОСОБА_2 , передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. Позбавивши життя брата - ОСОБА_2 , російська федерація завдала його родині тяжких моральних страждань, грубо порушила його право на повагу до сімейного життя.
		Внаслідок втрати брата - ОСОБА_2 , який загинув у результаті військової агресії російської федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким російською федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, я відчуваю безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втрату душевного спокою, постійно відчуваю незахищеність та розчарування. Через втрату рідної людини він не має можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підгримувати нормальний спосіб соціального життя.
		Відповідальність Російської Федерації, відповідно до принципів і норм міжнародного права, за матеріальну чи нематеріальну шкоду завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації також встановлена ч. 4 ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 р. №2268-УІІ.
		Розмір моральної шкоди, що має бути відшкодований на рівні 5169600 грн, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на день підписання позовної заяви складає 120000,00 Євро, за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання цього позову.
		Розмір моральної шкоди був встановлений з урахуванням характеру і обсягу завданих мені моральних страждань, істотного порушення конституційних прав брата, умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які він відчував через неможливість відновити порушені права. 
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 просить стягнути з російської федерації на користь - ОСОБА_1 - моральну шкоду у розмірі 5169600 грн, що на день подання позову до суду за офіційним курсом Національного Банку України складає 120000 Євро.
		24.02.2025 суддею Пирятинського районного суду Полтавської області Малицької О.Л. винесено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження.
		20.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено вказану вище цивільну справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні, про що винесено відповідну ухвалу.
		Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 08.06.2022 по справі № 490/9551/19, після початку війни в Україні, а саме: з 2014 року, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено Російську Федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди завданої особі в результаті збройної агресії російською федерацією за позовом, поданим саме до цієї країни.
		У відповідності до положень статті 32 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», МЗС було розроблено алгоритм дій з питання отримання згоди російської сторони на відмову від судового імунітету держави у зв`язку із розглядом судами України цивільних справ за позовами проти Російської Федерації, у т.ч. в особі Посольства Російської в Україні, за яким МЗС доручало Посольству України в російській федерації передати до Міністерства закордонних справ російської федерації ноту МЗС з питання отримання згоди російської федерації на відмову від судового імунітету під час розгляду судовими органами України справ за позовами проти Російської Федерації.
		Разом із тим, у зв`язку з порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряду інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справ України 24.02.2022 нотифікувало МЗС Російської Федерації про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
		Відтак, діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинені відповідно до Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року. Комунікація МЗС з органами влади Російської Федерації також не здійснюється.
		Отже, подальше застосування зазначеного вище алгоритму з отримання згоди Російської Федерації на відмову від судового імунітету, а також подача будь-яких судових документів у даній категорії справ до російської сторони дипломатичними каналами унеможливлюється.
		У зв`язку із чим, інформацію про дату, час та місце розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі посольства російської федерації, міністерства юстиції російської федерації, треті особи Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що спричинило загибель людини, було повідомлено відповідачу через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
		Позивач у судове засідання не з`явився, просив розглядати справу без його участі, заявлені вимоги просив задовольнити.
		Відповідач у судове засідання не з`явився. Судом було вжито усіх можливих процесуальних заходів задля належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання та створення учасникам процесу належних умов для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів.
		Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно достатті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.
		Однак з гарантій статті 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.
		Зважаючи на те, що позивача належним чином повідомлено про розгляд справи, суд вважає, що гарантії статті 6 Конвенції щодо позивача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
		Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14 квітня 2022 у справі № 308/9708/19 виклав правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії рф) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення рф з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, рф заперечує суверенітет України, тому зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від рф або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
		Представник Міністерства юстиції України  Чемерис В.М. в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог. 
		Представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився з невідомих для суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
		Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другоїстатті 11 ЦК України).
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, другастатті 23 ЦК України).
		Тлумаченнястатті 23 ЦК Українисвідчить, що вона є нормою, яка має поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав».
		Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі № 279/1834/22).
		За своєю суттю зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.
		Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц).
		Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатомморальною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
		У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкодиявище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).
		Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
		При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі №487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20). 
		Суд встановив, що позивач є братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується даними свідоцтв про народження (а.с. 43, 100).
		Наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 159 від 03.06.2023 року, солдат ОСОБА_2 з 03 червня 2023 року був зарахований до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення. З 03 червня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою, шпк «солдат» (а.с. 32).
		Сповіщенням сім`ї № 15 від 03.09.2023 року позивач був повідомлений, що його брат - солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , поблизу н.п. Кліщіївка Донецької області внаслідок ворожого мінометного обстрілу (а.с. 42).
		Відповідно до довідки про причину смерті № 6078 від 05.09.2023 року, причиною смерті ОСОБА_2 стала вибухова травма внаслідок військових дії (а.с. 34). 
		У лікарському свідоцтві про смерть № 6078 від 05.09.2023 року зазначено, що причинами смерті ОСОБА_2 є: інші уточнені травми з залученням декількох ділянок тіла, вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків (а.с. 40-41). 
		11.09.2023 року Відділом ДРАЦС у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції позивачу було видане свідоцтво серії НОМЕР_2 , про смерть ОСОБА_2 (а.с. 50).
		Наказом командира 5 Окремої штурмової бригади № 271-РС від 23.09.2023 року, солдат ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , був виключений зі списків особового складу військової частини, у зв`язку із загибеллю поблизу н/п Іванівське Донецької області. Смерть пов`язана з виконанням обов`язку військової служби (а.с. 36).
		Згідно Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №963 від 30 січня 2024 року, ОСОБА_2 дійсно в період з 11.06.2023 по 09.07.2023 та з 27.07.2023 по 02.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в н.п. Костянтинівка Донецької області (а.с. 32). 
		Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Устатті 129 Конституції Українизакріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.
		Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету («явно виражена відмова від імунітету» на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або «відмова від імунітету, яка передбачається», коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.
		Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
		У рішенні від 23 березня 2010 року у справі «Цудак проти Литви» (Cudakv.Lithuania) ЄСПЛ визнав існування звичаєвих норм у питаннях державного імунітету, переважання в міжнародній практиці теорії обмеженого імунітету держави, але наголосив на тому, що обмеження має переслідувати законну мету та бути пропорційним такій меті.
		Отже, можна дійти висновків про те, що держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов`язаних із завданням шкоди здоров`ю чи життю, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду.
		Особливістю правового статусу держави як суб`єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права «рівний над рівним не має влади і юрисдикції». Однак необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, тож коли РФ заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї загарбницьку війну, жодних зобов`язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає.
		Починаючи з 2014 року загальновідомим є той факт, що РФ чинить збройну агресію проти України.
		Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.
		Наведені дії РФ вчиняє з 2014 року та продовжує станом на момент розгляду справи судом. Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
		До такого висновку дійшов і Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19.
		Позивач звернувся до суду з позовом до 
		до російської федерації в особі посольства російської федерації, міністерства юстиції російської федерації, треті особи Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що спричинило загибель людини
		У цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров`ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.
		Дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.
		У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплений принцип, згідно з яким всі Члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-якимось іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.
		Визначаючи, чи поширюється на РФ судовий імунітет у справі, суд врахував, те що предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі, громадянину України, місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна; шкода РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави України; вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН; національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом "генерального делікту").
		У разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.
		Таким чином, звернення позивача до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, позбавлення якого означало би позбавлення такого права взагалі, тобто заперечувало б саму сутність такого права.
		Аналогічні правові висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291 св 21), від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925 св 21)
		Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до частин першої тадругої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Згідно з положенням частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Частиною 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України"передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
		Згідно з ч. ч. 2, 3, 4 ст. 23 ЦК Україниморальна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Позивач обґрунтував завдану моральну шкоду душевними переживаннями пов`язаними із смертю брата - ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф, пов`язаних із захистом Батьківщини, відчуттям небезпеки для життя та здоров`я, негативними емоціями, безперервними страждання через війну, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, стрес, відчуття несправедливості, тощо.
		Суд погоджується із доводами позивача про те, що порушивши його основоположні права і свободи, російська федерація завдала йому тяжких моральних страждань. З огляду на особливий цинізм, з яким російською федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивач відчуває душевні страждання, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії рф проти України. Внаслідок вказаних обставин, позивач зазнав безперервний, невгамовний душевний біль та страждання, втратив душевний спокій, постійно відчуває невпевненість і незахищеність.
		Разом з тим, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який заявлений позивачем є завищеним. 
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала особа, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Вказаний висновок висловлений, у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 591/4825/17 (провадження № 61-1188св18).
		При оцінці обґрунтованості вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
		Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді. 
		Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
		Оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
		Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд враховує обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, множинний характер порушень конституційних прав позивача, характер немайнових втрат, зокрема, тяжкість вимушених змін у його житті, час та зусилля, необхідні для можливості відновлення попереднього стану, а тому суд приходить до висновку, що справедливою сумою компенсації моральних страждань є 35000,00 євро, що в еквіваленті становить 1651044,50 гривень.
		Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 35000,00 євро, що в еквіваленті становить 1651044,50 гривень.
		Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне: 
		Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Відповідно до п. 22 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільнені позивачі у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Отже, позивач звільнений від сплати судового збору за подання зазначеного позову.
		Водночас відповідно до підпункту 5 пункту 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду фізичною особою позовної заявипро відшкодуванняморальної шкодиставка судовогозбору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
		Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2025 року становить 3 028,00 гривень.
		Отже, сума судового збору, яку мав б сплатити позивач за подання цього позову, якби не був звільнений від його сплати, становить 77544,00 гривні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Відповідно до п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», яка є чинною на час ухвалення рішення суду, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.
		Доказів звільнення відповідача від сплати судового збору матеріали справи не містять.
		Оскільки суддійшов висновкупро частковезадоволення позову,сума судовогозбору,що підлягаєстягненню звідповідача накористь державистановить 22768,41 грн з розрахунку: 1517894,00 грн х 77544 грн / 5169600 грн = 22768,41грн.
		Доказів понесення інших судових витрат сторони не надали.
		Керуючись статтями12,76-81,89,141,247,263-265,354,355 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до російської федерації в особі посольства російської федерації, міністерства юстиції російської федерації, треті особи Міністерство соціальної політики України, Міністерство юстиції України про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що спричинило загибель людини  задовольнити частково.
		Стягнути з держави російська федерація на користь ОСОБА_1 35000,00 євро, що в еквіваленті становить 1517894,00 гривень як грошову компенсацію моральної шкоди.
		Стягнути з держави російська федерація на користь держави України судовий збір у сумі 22768,41 гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Повний текст рішення складено 07.05.2025.
		 
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: російська федерація в особі посольства російської федерації в Україні, місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, буд. 27, м. Київ.
		Відповідач: Міністерство юстиції російської федерації, місцезнаходження: вул. Житня, 14, будівля 1, м. Москва.
		Третя особа: Міністерство соціальної політики України, код ЄДРПОУ 00015622, юридична адреса: вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601. 
		Третя особа: Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ 00015622, юридична адреса: вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001. 
		 
		Суддя     О.Л.Малицька

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...