Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/5264/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-15917ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 квітня2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 461/5264/22
		провадження № 61-15917св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів:  Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,                          Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_2 ,
		третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей та надання дозволу на виїзд за межі України без згоди батька, за заявою ОСОБА_3 про забезпечення позову,
		 
		за касаційною скаргою адвоката Авдєєнка Віталія Вікторовича як представника ОСОБА_3 на постанову Львівського апеляційного суду                                  від 21 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р. Приколоти Т. І.,                 Савуляка Р. В., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей.
		 
		У листопаді 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до              ОСОБА_1 про встановлення місця проживання неповнолітніх дітей та надання дозволу на виїзд за межі України без згоди батька.
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила зобов`язати ОСОБА_1 за письмовим погодженням з мамою дітей ОСОБА_3 визначити спосіб (форму) здобуття освіти у навчальному шкільному закладі малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ,   ІНФОРМАЦІЯ_2 , на наступний навчальний 2024-2025 р.р.;
		зобов`язати ОСОБА_1 письмово надати мамі дітей ОСОБА_6 інформацію про місце та графік навчання та/або відвідування малолітніми доньками - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо та повідомляти маму дітей про факти і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків/секцій; 
		зобов`язати ОСОБА_1 невідкладно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з часу виникнення факту) повідомляти маму ОСОБА_3 про захворювання та заплановані ургентні медичні втручання і лікування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5               ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		зобов`язати ОСОБА_1 письмово повідомити ОСОБА_3 номер особистих мобільних телефонів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на час виконання ухвали суду, у разі втрати чи зміни номера телефону невідкладно (не пізніше ніж протягом 3-годин з дня виникнення факту) повідомити маму дітей про зміну номеру їх мобільних телефонів; повідомити змінений номер телефону;
		зобов`язати ОСОБА_1 забезпечити можливість щоденного спілкування малолітніх - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з мамою ОСОБА_3                      в період з 19:00 год до 21:00 год шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням застосунків (телеграм, вайбер, вотсап) та/або зум, скайп.
		 
		Як на обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_2 посилалась на те, що 01 квітня 2024 року ухвалою Галицького районного суду м. Львова справу повторно направлено для проведення судово-психологічної експертизи, яка призначена ухвалою суду від 20 червня 2023 року, та зупинено провадження у справі.
		30 травня 2024 року провадження у справі відновлено. 
		Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
		ОСОБА_1 порушує її батьківські права щодо участі у вихованні доньок                                             і безперешкодного спілкування з ними, батько контролює їх поведінку щодо мами, забороняє спілкуватись по телефону, на свій розсуд вирішує питання навчання, участі у гуртках тощо.
		ОСОБА_3 не знає про стан здоров`я дітей, обмежена у спілкуванні через засоби мобільного зв`язку. Батько позбавляє дітей материнської ласки, опіки, участі у їх фізичному і психологічному розвитку, вільному проведенні часу, здобутті освіти, що є неприпустимим у суспільстві, де  батьки зобов`язані забезпечити благополуччя і всесторонній розвиток особистості дітей та збалансувати свої інтереси й  інтереси дітей, які за своєю природою та важливістю переважають.
		 
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
		Галицький районний суд м. Львова ухвалою від 20 червня 2024 року заяву задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_1 за письмовим погодженням з матір`ю дітей - ОСОБА_3 визначити спосіб (форму) здобуття освіти у навчальному шкільному закладі малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на наступний навчальний 2024-2025 р.р. Зобов`язав ОСОБА_1 надати матері дітей - ОСОБА_6 письмово інформацію про місце та графік навчання та/або відвідування доньками малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позашкільних закладів, гуртків, секцій тощо та повідомляти маму дітей про факти і причини зміни чи припинення відвідування таких закладів/гуртків/секцій. Зобов`язав ОСОБА_1 невідкладно (не пізніше ніж протягом 3 (трьох) годин з часу виникнення факту) повідомляти матір дітей - ОСОБА_3 про захворювання та заплановані ургентні медичні втручання                                і лікування дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язав ОСОБА_1 письмово повідомити матір дітей - ОСОБА_3 номер особистих мобільних телефонів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на час виконання ухвали суду; у разі втрати чи зміни номеру телефону невідкладно (не пізніше ніж протягом 3-годин з дня виникнення факту) повідомити маму дітей про зміну номеру мобільного телефону ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; повідомити змінений номер телефону. Зобов`язав ОСОБА_1 забезпечити можливість щоденного спілкування малолітніх - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір`ю - ОСОБА_3 в період з 19:00 год. до 21:00 год. шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням застосунків (телеграм, вайбер, вотсап) та/або зум, скайп.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявлені заходи забезпечення позову сприятимуть відновленню довірливих стосунків та емоційного контакту між матір`ю і доньками, спрямовані на усунення перешкод у їх спілкуванні, що відповідатиме інтересам як дітей так і батьків, стане гарантією того, що сторони сумлінно використовуватимуть свої батьківські права і виконуватимуть батьківські обов`язки, що не зашкодить інтересам дітей та батьків та зможе усунути загрозу невиконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дітей.
		 
		Короткий зміст рішення апеляційного суду
		Львівський апеляційний суд постановою від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Галицького районного суду м. Львова    від 20 червня 2024 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовив.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що заява про забезпечення позову не містить вимог про визначення часу на особисті побачення та контакт з дітьми, тому такі заходи не сприятимуть меті забезпечення позову. Позивач за зустрічним позовом намагається отримати докази виконання нею батьківських обов`язків. 
		Вжиті заходи забезпечення позову не сприятимуть відновленню стосунків та емоційного контакту між дітьми і матір`ю та ще більше загострять конфлікт між батьками, оскільки на батька дітей, який зараз самостійно виховує дітей через перебування матері за кордоном, покладаються додаткові обов`язки.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи 
		У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, адвокат Авдєєнко В. В. як представник ОСОБА_3 просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 жовтня                        2022 року у справі № 750/9620/20, від 02 грудня 2023 року у справі № 490/2077/23, від 09 серпня 2023 року у справі № 752/13587/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 752/1253/2022, від 29 вересня 2021 року у справі № 490/1087/21, від 15 вересня 2021 року у справі № 752/6099/20, від 17 травня 2021 року у справі № 761/25101/20, від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19, від 22 жовтня 2024 року                            у справі № 367/2251/24, від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16,                                     від 31 серпня 2022 року у справі № 545/3933/21.
		 
		Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.  
		ОСОБА_1 здійснює  вплив на дітей з метою розлуки їх з матір`ю, позбавляє можливості ОСОБА_3 спілкуватись із доньками, на свій розсуд вирішує питання пов`язанні із навчанням. Обмеження ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у спілкуванні з матір`ю                  є психотравматичними для дітей та матиме негативні наслідки для їх психоемоційного стану протягом всього життя, що підтверджується висновками експерта. Приватна школа, в яку батько перевів дітей, не надає матері інформації про їх життя і навчання, пояснюючи, що за такою інформацією їй слід звернутись до батька дітей. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі і витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 
		 
		14 січня 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання спільних дітей                       ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Діти фактично проживають із батьком на АДРЕСА_1 . 
		 
		ОСОБА_3 проживає в Арабській Республіці Єгипет.
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,                        є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права  у  подібних  правовідносинах,  викладеного у  постанові  Верховного  Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується  з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		 
		Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм                        права  в   межах   касаційної  скарги,   дійшов   висновку,   що   касаційна   скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		 
		Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
		Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		 
		Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
		 
		У статті 3 Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		 
		Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
		 
		У частині третій статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається   з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини  і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		 
		Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти                з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
		 
		Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява                № 2091/13), Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)  наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		 
		Суть висновків ЄСПЛ у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об`єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.
		 
		У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з одним із батьків повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від  зустрічей. 
		 
		Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року                   у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року                   у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20).
		 
		Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що той із батьків, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування                      з нею, а інший з батьків не має права перешкоджати  спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається в якнайкращих інтересах дитини.
		 
		Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
		 
		Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову,   ОСОБА_2 посилалася на те, що вона позбавлена можливості брати участь у вихованні малолітніх доньок, вирішенні питань вибору навчального закладу, не обізнана про стан їх здоров`я, позбавлена спілкування з ними. 
		 
		Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із співмірності заявлених заходів забезпечення позову, які спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні малолітніх доньок з матір`ю на час вирішення по суті спору щодо їх місця проживання.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині надання матері можливості спілкування із дітьми, апеляційний суд зазначав, що заява не містить вимог про особисті побачення та контакт з доньками, що не сприятиме меті забезпечення позову.
		 
		Однак наведений висновок апеляційного суду не враховує принципу найкращих інтересів дитини, який має пріоритет у всіх справах, що стосуються дітей.
		 
		Враховуючи вік дітей, їхні емоційні потреби, технічну можливість, а також ту обставину, що мати дітей перебуває за кордоном, колегія суддів вважає, що саме забезпечення дистанційного спілкування (зокрема, телефонні дзвінки, відеозв`язок) сприятиме збереженню та підтримці емоційного контакту між доньками і матір`ю.
		 
		Також не може вважатися підставою для відмови в забезпеченні позову твердження апеляційного суду про те, що на батька, який зараз самостійно здійснює виховання дітей у зв`язку з перебуванням матері за кордоном, покладаються додаткові обов`язки, оскільки забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного                                                 з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного                          з батьків. 
		 
		Верховний Суд наголошує на необхідності та важливості контакту, в тому числі дистанційного спілкування,  дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини, адже батько та мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		 
		Позбавлення ж матері будь-якої можливості контактувати з її дітьми виключає за своєю суттю будь-які шансина відновлення належного емоційного контакту між доньками та нею, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дітей з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, відповідатиме найкращим інтересам дитини.
		 
		Оскільки заходи забезпечення згідно зі статтею 158 ЦПК України носять тимчасовий характер, а також можуть змінюватися відповідно до статті 156 ЦПК України, то їх запровадження не означає їх імперативну реалізацію без врахування об`єктивних обставин, зокрема, реальних результатів відповідного спілкування                         з метою встановлення емоційного контакту та покращення психоемоційного характеру їх відносин. За наявності ознак невідповідності застосованого заходу забезпечення позову інтересам дитини він може бути змінений або скасований.
		 
		Отже, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що спілкування дітей                              з матір`ю сприятимуть відновленню довірливих стосунків між ними, що відповідатиме інтересам як батьків так і дітей, та дійшов правильного висновку про задоволення заяви в частині забезпечення можливості щоденного спілкування малолітніх - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з матір`ю ОСОБА_3 в період з 19:00 до 21:00 год шляхом відеозвязку, телефонного зв`язку, зокрема з використанням застосунків (телеграм, вайбер, вотсап) та/або зум, скайп,  
		 
		Водночас інші заявлені заходи забезпечення позову в частині зобов`язань ОСОБА_1  погоджувати з ОСОБА_3 питання, пов`язані з освітою, надавати інформацію щодо відвідуванням гуртків, медичного стану дітей та повідомляти їх контактний номер телефонів немають вирішального значення для збереження емоційного зв`язку між матір`ю і доньками, не впливають на можливість виконання майбутнього судового рішення, тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в цій частині та відмовив у задоволенні цих заходів. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає                в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Оскільки апеляційний суд скасував законну ухвалу суду першої інстанції в частині надання можливості спілкування дітей з матір`ю шляхом відео і телефонного зв`язку, рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		В іншій частині постанову апеляційного суду слід залишити без змін. 
		 
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  адвоката Авдєєнка Віталія Вікторовича як представника ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року в частині заяви про забезпечення позову шляхом забезпечення можливості щоденного спілкування малолітніх - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх матір`ю - ОСОБА_3 в період з 19:00 до 21:00 год, шляхом відеозв`язку, телефонного зв`язку, зокрема, з використанням застосунків (телеграм, вайбер, вотсап) та/або зум, скайп скасувати, ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 20 червня 2024 року                        в цій частині залишити в силі.
		 
		В іншій частині постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року залишити без змін. 
		       
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття,                                є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  М. Є. Червинська 
		Судді                                                                                               А. Ю. Зайцев
		                                                                                                          Є. В. Коротенко     
		                                                                                                          В. М. Коротун
		                                                                                                          М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...