Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/7965/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; дарування.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2025.
Дата набрання законної сили: 06.05.2025
Номер судового провадження: 61-6808ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/7965/21
		провадження № 61-6808св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталія Юріївна,
		 
		позивач - ОСОБА_5 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		треті особи: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Руденко Наталія Юріївна, ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., 
		Бутенко С. Б., Обідіної О. І. та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., 
		Бутенко С. Б., Обідіної О. І.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2021 року  ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Руденко Н. Ю., про визнання недійсним договору дарування частини житлового будинку, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за договором дарування частини житлового будинку.
		 
		Позов мотивовано тим, що відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2016 року ОСОБА_1 є співвласником 5/50 і 11/50 часток житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами на АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		 
		Іншим співвласником вказаного житлового будинку згідно з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2017 року є ОСОБА_5 , і йому належить 8/25 часток в порядку спадкування за заповітом після смерті 
		ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , і 4/50 часток 
		в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		 
		Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 лютого 2012 року 
		і рішенням апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року ще одним співвласником вказаного житлового будинку, 7/25 часток була 
		ОСОБА_2 . 
		 
		Вказувала, що таким чином у сумі вказаних часток власність зазначених осіб становить одиницю, з яких останній належить 7/25 (14/50 + 28/100).
		 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 24 березня 2021 року приватний нотаріус Руденко Н. Ю. посвідчила договір дарування на ім`я ОСОБА_4 7/100 та на ім`я ОСОБА_3 60/100 часток спірного житлового будинку 
		з надвірними будівлями та проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		 
		Посилаючись на те, що ОСОБА_2 , маючи правовстановлюючі документи лише на 28/100 часток житлового будинку, провела відчуження 67/100 часток шляхом дарування, що є, на переконання позивачки, удаваним правочином, оскільки обдаровані не є близькими родичами дарувальнику, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір дарування ОСОБА_2 громадянам ОСОБА_4 7/100 часток і ОСОБА_3 60/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , посвідчений 
		24 березня 2021 року приватним нотаріусом Руденко Н. Ю., серія номер 347, 
		і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за цим договором дарування, індексний номер 57270289 від 24 березня 2021 року, одночасно із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права власності за ОСОБА_4 на 7/100 часток і ОСОБА_3 на 60/100 часток спірного житлового будинку, записів про державну реєстрацію, внесених 24 березня 2021 року, відповідно за 
		№ № 41153672, 41153584, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 735782053101.
		 
		У вересні 2021 року  ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: приватний нотаріус Руденко Н. Ю., ОСОБА_1 , про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення про його державну реєстрацію.
		 
		Позов мотивовано тим, що спірний договір дарування є удаваним, укладеним 
		з метою прикриття іншого правочину, а саме договору купівлі-продажу та 
		з метою зменшення сплати державного збору при посвідченні договору. Вказував, що договір дарування від 24 березня 2021 року слід визнати недійсним, оскільки ОСОБА_2 розпорядилася більшою часткою майна 
		у спільній частковій власності ніж та, яка їй належала, без виділу її в натурі та без встановлення порядку користування земельною ділянкою, позбавивши ОСОБА_1 входу в свою частку будинку, чим порушила їхнє, ОСОБА_1 
		і ОСОБА_5 , право на житловий будинок.
		 
		ОСОБА_5 просив визнати недійсним договір дарування ОСОБА_2 громадянам ОСОБА_4 7/100 часток і ОСОБА_3 60/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями на 
		АДРЕСА_1 , посвідчений 24 березня 2021 року приватним нотаріусом 
		Руденко Н. Ю., серія номер 347, і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за цим договором дарування, індексний номер 57270289 від 
		24 березня 2021 року, одночасно із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права власності за ОСОБА_4 на 7/100 часток і ОСОБА_3 на 60/100 часток спірного житлового будинку з надвірними будівлями, записів про державну реєстрацію, внесених 24 березня 2021 року, відповідно за № № 41153672, 41153584, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 735782053101.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_5 задоволено.
		 
		Визнано недійсним договір дарування ОСОБА_2 громадянам 
		ОСОБА_4 7/100 часток і ОСОБА_3 60/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , посвідчений 
		24 березня 2021 року приватним нотаріусом Руденко Н. Ю., серія номер 347.
		 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за цим договором дарування, індексний номер 57270289, від 24 березня 2021 року, одночасно із внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права власності за ОСОБА_4 на 7/100 часток і ОСОБА_3 на 60/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 , записи про державну реєстрацію внесено 24 березня 2021 року, відповідно за № № 41153672, 41153584, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 735782053101. 
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що співвласники ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і ОСОБА_2 не досягли згоди щодо розміру часток у спірному домоволодінні ні добровільно, ні у судовому порядку. Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року не зазначено як підстава реєстрації права власності за ОСОБА_2 39/100 часток в будинку, однак при посвідченні договору дарування нотаріус не переконалася 
		у достовірності документів, що підтверджують право власності на майно відчужувача, а відтак дійшов висновку, що укладений договір дарування від 
		24 березня 2021 року суперечить частині першій статті 215 ЦК України.
		 
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційні скарги адвоката Крекотня О. А. в інтересах ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і приватного нотаріуса Руденко Н. Ю. задоволено.
		 
		Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 липня 2023 року скасовано в оскаржуваній частині.
		 
		В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 липня 2023 року залишено без змін.
		 
		Додатковою постановою Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 
		2023 року доповнено резолютивну частину постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року, вказавши про ухвалення нового рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд керувався тим, що позивачі відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України не довели, що оспорюваним договором дарування змінено належні їм частки в будинку і, таким чином, порушено їх права. Вчинення 24 березня 2021 року спірного договору дарування не суперечить статті 41 Конституції України і статті 319 ЦК України, якими встановлено, що право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна. Належність 
		ОСОБА_2 67/100 часток підтверджується належними і допустимими доказами. Після укладання спірного правочину частки ОСОБА_1 
		і ОСОБА_5 не змінились, у зв`язку з чим не має порушень їх прав як співвласників, а посилання позивачів про те, що їх позбавлено права власності на 39 % житлового будинку нічим не підтверджено.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		03 травня 2024 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року 
		і залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 липня 2023 року.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що при посвідченні оспорюваного договору дарування нотаріус не порушила вимог законодавства та що спірним правочином не змінилися належні ОСОБА_1 і ОСОБА_5 частки в домоволодінні, оскільки нотаріус не переконалась у достовірності документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується. Вказує, що нотаріус не могла не бачити невідповідність часток співвласників у спільній частковій власності, та, відповідно, не мала права посвідчувати договір дарування. Звертає увагу, що додаткова постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 131/1396/13-ц, від 05 квітня 2023 року у справі 
		№ 295/14567/20, від 03 травня 2022 року у справі № 715/2513/19, 
		від 21 вересня 2022 року у справі № 486/716/20, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Крім того, підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права 
		у подібних правовідносинах (пункти 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Також підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень представник заявника зазначає порушення судами норм процесуального права, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Інші аргументи учасників справи
		 
		28 серпня 2024 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 - ОСОБА_10 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року - без змін.
		 
		Відзив мотивовано тим, що наведені у касаційній скарзі обставини не відповідають дійсності, а правові підстави касаційної скарги є надуманими 
		і необґрунтованими. ОСОБА_2 на праві власності належало 7/25 часток (на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 22 лютого 2012 року) і 39/100 часток (на підставі рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року у справі № 554/1146/15-ц, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року) спірного будинку, що разом становить 67/100 часток. Спірним правочином права позивачів не порушено.
		 
		01 вересня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 
		22 листопада 2023 року і залишити в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 14 липня 2023 року.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року представнику  ОСОБА_5 - ОСОБА_6 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали 
		з Октябрського районного суду м. Полтави.
		 
		21 жовтня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		ОСОБА_1 є співвласником 5/50 і 11/50 часток житлового будинку 
		з надвірними будівлями і спорудами, розташованого на АДРЕСА_1 , 
		в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Октябрського районного суду 
		м. Полтави від 07 грудня 2016 року у справі № 554/402/16-ц, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12 квітня 2021 року № 252138781.
		 
		ОСОБА_5 в цьому будинку належить 8/25 часток в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , яка померла 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , і 4/50 часток в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2017 року у справі 
		№ 554/13906/16-ц.
		 
		Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 лютого 2012 року, виданим державним нотаріусом Другої полтавської державної нотаріальної контори Новіковою Н. І., зареєстрованим за № 3-106, ОСОБА_2 належить 7/25 часток житлового будинку.
		 
		Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року 
		у справі № 554/1146/15-ц за ОСОБА_2 визнано право власності у порядку спадкування на житлові приміщення у житловому будинку, загальною площею 52,7 кв. м, що складаються із коридору 3-1, площею 3,1 кв. м, санвузла 
		3-2, площею 3,4 кв. м, коридору 3-3, площею 3,6 кв. м, кімнати 3-4, площею 
		14,1 кв. м, кухні 3-9, площею 7,3 кв. м, кімнати 3-5, площею 21,2 кв. м. 
		 
		Постановою Верховного Суду від 07 листопада 2019 року рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року залишено без змін.
		 
		24 березня 2021 року приватний нотаріус Руденко Н. Ю. посвідчила договір дарування, серія та номер 347, виданий 24 березня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 7/100 і ОСОБА_3 - 60/100 часток спірного житлового будинку та проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57270289, від 24 березня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 735782053101.
		 
		З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо спірного житлового будинку відомо, що  ОСОБА_2 у будинку 
		АДРЕСА_2 належало:
		 
		- 7/25 часток згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 
		22 лютого 2012 року, 
		- 39/100 часток, що зареєстровані 22 вересня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Колісник Ю. І. на підставі рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року у справі № 554/1146/15-ц та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року (т. 1, а. с. 86, 162). 
		 
		У реєстрі також зазначені додаткові відомості про визнання за ОСОБА_2 права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_11 на житлові приміщення у спірному будинку, загальною площею 52,7 кв. м, що складаються із коридору 3-1, площею 3,1 кв. м, санвузла 3-2, площею 3,4 кв. м, коридору 3-3, площею 3,6 кв. м, кімнати 3-4, площею 14,1 кв. м, кухні 3-9, площею 7,3 кв. м, кімнати 3-5, площею 21,2 кв. м. 
		 
		Вказаний запис внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 24809849 від 28 вересня 
		2015 року, державного реєстратора реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області Колісник Ю. І. 
		 
		Належність ОСОБА_2 реальної частки 39/100 підтверджена також висновком Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» від 
		18 травня 2017 року (т. 1, а. с. 164, 165).
		 
		Разом зазначені частки складають 67/100 (7/25 + 39/100). 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		Поняття, зміст права власності та особливості його здійснення закріплено 
		у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз змісту яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.
		 
		За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.
		 
		Володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.
		 
		Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
		 
		Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		 
		З матеріалів справи відомо, що:
		 
		ОСОБА_1 є співвласником 5/50 і 11/50 часток спірного житлового будинку 
		з надвірними будівлями і спорудами відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 07 грудня 2016 року у справі № 554/402/16-ц, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 12 квітня 2021 року 
		№ 252138781.
		 
		ОСОБА_5 є співвласником 8/25 часток спірного житлового будинку 
		з надвірними будівлями і спорудами в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 
		і 4/50 часток - в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 21 квітня 2017 року у справі № 554/13906/16-ц.
		 
		ОСОБА_2 була співвласником 67/100 часток спірного житлового будинку 
		з надвірними будівлями і спорудами, а саме: 7/25 часток - згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 лютого 2012 року і 39/100 частки - на підставі рішення апеляційного суду Полтавської області від 01 серпня 2017 року у справі № 554/1146/15-ц.
		 
		24 березня 2021 року приватний нотаріус Руденко Н. Ю. посвідчила договір дарування, серія та номер 347, виданий 24 березня 2021 року, згідно з яким ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 7/100 і ОСОБА_3 - 60/100 часток спірного житлового будинку та проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 57270289 від 24 березня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 735782053101.
		 
		24 березня 2021 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_4 7/100 часток, 
		а ОСОБА_3 60/100 часток спірного житлового будинку, що підтверджується договором дарування, посвідченим приватним нотаріусом Руденко Н. Ю., серія та номер 347.
		 
		Таким чином, ОСОБА_2 розпорядилася своєю часткою у праві спільної часткової власності на власний розсуд.
		 
		Тому доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 порушила право позивачів, відчуживши частку майна, яка їй не належить, є безпідставними і не підтверджуються належними і допустимими доказами.
		 
		Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої, шостої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		 
		Відповідно до частини першої статті 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник-продавець зобов`язаний повідомити інших співвласників про намір продати свою частку (частина друга статті 362 ЦК України). Такий обов`язок співвласника у разі безоплатного відчуження його частки у спільному майні чинним законодавством не передбачений.
		 
		За таких обставин згода позивачів на розпорядження ОСОБА_2 своєю часткою у спільній частковій власності при укладенні договору дарування не вимагається, оскільки право переважної купівлі не поширюється на договори дарування, довічного утримання (догляду), міни, виділу частки співвласнику 
		у натурі. Відповідна судова практика є усталеною.
		 
		Положення про переважне право перед іншими особами на купівлю частки майна, яке знаходиться у спільній власності, стосується лише договору купівлі-продажу майна. Отже, на договір дарування положення статті 362 ЦК не поширюються.
		 
		Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 725/4816/19 (провадження № 61-7218св21) та від 
		05 березня 2025 року у справі № 757/14257/19-ц (провадження № 61-13057св24).
		 
		За викладених обставин колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується 
		з висновками суду апеляційної інстанції про те, що права ОСОБА_1 
		і ОСОБА_5 як співвласників спірного житлового будинку відчуженням ОСОБА_2 за договором дарування належної їй частки порушені не були, зміст та обсяг прав та інтересів позивачів не залежить від того, хто 
		є співвласником іншої частки спірного житлового будинку.
		 
		Порушень норм процесуального права при ухваленні додаткової постанови колегія суддів не встановила. Додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року прийнято відповідно до статті 270 ЦПК України.
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
		 
		При вирішенні справи по суті позовних вимог апеляційний суд правильно визначився із характером правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткової постанови Полтавського апеляційного суду від 
		22 листопада 2023 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6  залишити без задоволення.
		 
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року та додаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 22 листопада 
		2023 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...