Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/196/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.
Дата набрання законної сили: 07.05.2025
Номер судового провадження: 61-15032ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 686/196/23 
		провадження № 61-15032св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., 
		 
		учасники справи:
		позивач - заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького                    в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, 
		відповідач - ОСОБА_1 , 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Сергія Петровича на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді Колієва С. А., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, прийняту    у складі колегії суддів: Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		У грудні 2022 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6810100000:35:004:1979, площею 0,066 га цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Хмельницької міської територіальної громади.
		 
		Позовну заяву прокурор мотивував тим, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину ННХ 135837,         № 1-1835, виданого 23 липня 2019 року Першою хмельницькою державною нотаріальною конторою, набула право власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва, кадастровий номер 6810100000:35:004:1979, площею 0,066 га, яка знаходиться на території міста Хмельницький у садівничому кооперативі «Буг».
		 
		ОСОБА_1 23 липня 2019 року зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та є її власницею.
		Прокурор указував, що відповідач порушила статті 13, 14, 41 Конституції України,  статті 80, 81, 145 ЗК України при використанні зазначеної земельної ділянки, оскільки будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення (з 23 липня 2019 року до сьогодні) не відчужила її, тому є підстави для конфіскації вказаної земельної ділянки у власність держави.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області          від 09 жовтня 2023 року позов прокурора задоволено.
		Конфісковано у власність держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку, належну на праві власності громадянці російської федерації ОСОБА_1 , кадастровий номер 6810100000:35:004:1979, площею 0,066 га, цільове призначення - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Хмельницької міської територіальної громади.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури  судовий збір у сумі 3 721,50 грн.
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 липня 2024 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника С. П. про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 квітня        2024 року у справі № 686/196/23 залишено без задоволення.
		 
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2023 року - без змін.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, встановив, що ОСОБА_1 на час набуття у власність земельної ділянки, кадастровим номером 6810100000:35:004:1979 та на час розгляду справи у суді була та є громадянкою іншої держави, однак упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва з 23 липня 2019 року не відчужила її, тому наявні підстави для її конфіскації у власність держави.
		 
		Короткий зміст касаційної скарги 
		 
		У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пасічник С. П. подав  до Верховного Суду касаційну скаргу на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції 
		 
		14 листопада 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника С. П. залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
		 
		02 грудня 2024 року ухвалою Верховного Суду клопотання представника    ОСОБА_1 - адвоката Пасічника С. П. задоволено, продовжено строк для усунення недоліків.
		 
		02 січня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження                у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката    Пасічника С. П., витребувано її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
		У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скаргамотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме                             статті 145 ЗК України.
		 
		Указує, що відповідач не була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції, чим порушено її права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
		 
		Указує, що на час набуття у власність відповідачем земельної ділянки, стаття 145 ЗК України не передбачала такої санкції як конфіскація, у разі якщо земельна ділянка не буде відчужена протягом одного року. Норма закону, яка діє на час розгляду справи, погіршує її становище як власника. 
		 
		Фактичним користувачем земельної ділянки є син відповідача.
		 
		Прокурор обрав неналежний спосіб захисту порушених прав у правовідносинах, які склалися між сторонами. Ефективним способом захисту буде вимога про припинення права власності.
		 
		Суд апеляційної інстанції врахував лише докази, подані прокурором, чим порушив вимоги статті 12 ЦПК України.
		 
		Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
		 
		У січні 2025 року ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області подало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
		 
		У січні 2025 року заступник керівника Окружної прокуратури міста Хмельницькогоподав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення залишити без змін, як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою російської федерації, згідно з інформації Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 09 листопада 2022 року № 6801.4-1498/6801.1-22, документована посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 12 березня 2015 року терміном дії безстроково та отримала дозвіл на імміграцію в Україну відповідно до пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про імміграцію».
		 
		23 липня 2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер: ННХ 135837 р.№1-1835, яке видано 23 липня 2019 року державним нотаріусом Першої хмельницької державної нотаріальної контори Гусєвою Л. В., зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, цільове призначення - для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6810100000:35:004:1979, площею 0,066 га, яка знаходиться на території Хмельницької області, м. Хмельницький, садівничий кооператив «Буг».
		 
		ОСОБА_1 на час розгляду справи у суді першої інстанції є власником вказаної земельної ділянки.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 145 ЗК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника С. П.                              не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційних скарг цих висновків                             не спростовують. 
		 
		Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		 
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)               (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»                  від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції»                від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
		Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.
		 
		Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».
		 
		Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.
		 
		Конституція України (стаття 13) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		 
		Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.
		 
		Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
		 
		Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
		За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
		 
		Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
		Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки (пункт "в" частини першої статті 143 ЗК України).
		 
		Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
		У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
		 
		Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
		 
		Пунктом 10 частини першої статті 346 ЦК України визначено конфіскацію як одну                 з підстав припинення права власності.
		 
		Норма частини п`ятої статті 41 Конституції України передбачає, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
		 
		Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
		 
		Зважаючи, що ОСОБА_1 як громадянин іноземної держави набула на праві власності земельну ділянку сільськогосподарського призначення, не відчужила                    її протягом строку, встановленого статтею 81 ЗК України, суд першої інстанції,                            з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для конфіскації земельної ділянки за рішенням суду                                            на підставі статті 145 ЗК України.
		 
		Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв`язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов`язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов`язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суд з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах. 
		 
		Аналогічні висновки щодо застосування положень статті 145 ЗК України містяться у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 683/22/23 (провадження № 61-14939св23), від 12 березня 2025 року у справі № 568/823/23 (провадження № 61-13216св24).
		 
		Отже, доводи касаційної скарги, що стали підставою для касаційного оскарження (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), не знайшли свого підтвердження.
		 
		Оскільки рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому                                     є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах,                                     не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про погіршення становища позивачки як власниці земельної ділянки, оскільки конфіскація земельної ділянки відповідно до статті 145 ЗК України по суті є оплатним вилученням.
		 
		Суди попередніх інстанцій інстанції виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судових рішень, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі, правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин.
		 
		Інші доводи касаційних скарг на правильність висновків судів не впливають та їх                    не спростовують.
		 
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, в справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча                                     пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод                               зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення ЄСПЛ в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		 
		Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявниками                             у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а заочне рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Оскільки касаційні скарги залишаються без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Пасічника Сергія Петровича залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області                 від 09 жовтня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду                         від 02 жовтня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,   є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                        Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...