Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 493/912/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.
Дата набрання законної сили: 07.05.2025
Номер судового провадження: 61-5489ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 травня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 493/912/21
		провадження № 61-5489св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., 
		Коротенка Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , Приватне підприємство «Лілія»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Лілія» на рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 травня 2022 року у складі судді Тітової Т. П. та постанову Одеського апеляційного суду від 
		13 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2021 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , Приватного підприємства «Лілія» (далі - ПП «Лілія») про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та припинення права оренди земельної ділянки.
		 
		Позов мотивований тим, що 17 березня 2009 року між чоловіком позивачки, який діяв як фізична особа - підприємець (далі -ФОП), і власником земельної ділянки ОСОБА_3 , яка належала йому згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, укладено договір оренди землі, площею 3,08 га, кадастровий номер 5120686900:01:002:0201, строком на 15 років, який зареєстрований у Балтському районному відділі Одеської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 липня 2010 року № 041051401151.
		 
		Позивачка вказувала, що орендовану земельну ділянку її чоловік використовував за цільовим призначенням, своєчасно і в повному обсязі сплачував власнику орендну плату, зокрема остання виплата була восени 
		2019 року.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки, ОСОБА_4 , помер. Єдиним спадкоємцем за законом після його смерті є позивачка, до майна якої також входить право оренди на зазначену земельну ділянку.
		 
		Під час реалізації права на спадкування майна і майнових прав позивачка з`ясувала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Спадщину після його смерті прийняв ОСОБА_2 , який одразу після отримання свідоцтва про право на спадщину розпорядився успадкованим майном у вигляді земельної ділянки, уклавши 07 серпня 2020 року з ПП «Лілія» договір оренди землі», який 
		14 вересня 2020 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
		 
		Посилаючись на те, що на час укладення договору оренди землі від 07 серпня 2020 року та його реєстрації був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений 17 березня 2009 року між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 , який зареєстрований 07 липня 2010 року, зі строком дії до 07 липня 2025 року 
		і в установленому законом порядку не припинений, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі, укладений 07 серпня 2020 року між ОСОБА_2 і ПП «Лілія», та скасувати рішення державного реєстратора 
		№ 54100936 від 17 вересня 2020 року про державну реєстрацію прав (оренди) та їх обтяжень за ПП «Лілія» на земельну ділянку площею 3,0787 га, кадастровий номер 5120686900:01:002:0201, що розташована на території Піщанської сільської ради Подільського (колишнього Балтського) району Одеської області, на підставі договору оренди землі, та припинити право оренди зазначеної земельної ділянки, яке було набуте ПП «Лілія» 07 серпня 2020 року.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 18 травня 
		2022 року позов задоволено.
		 
		Визнано недійсним договір оренди землі № б/н, укладений 07 серпня 2020 року між ОСОБА_2 і ПП «Лілія», щодо земельної ділянки площею 3,0787 га, кадастровий номер 5120686900:01:002:0201, що розташована на території Піщанської сільської ради Подільського (колишнього Балтського) району Одеської області.
		 
		Скасовано рішення державного реєстратора № 54100936 від 17 вересня 
		2020 року про державну реєстрацію прав (оренди) та їх обтяжень за ПП «Лілія» на земельну ділянку площею 3,0787 га, кадастровий номер 5120686900:01:002:0201, що розташована на території Піщанської сільської ради Подільського (колишнього Балтського) району Одеської області, на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_2 і ПП «Лілія».
		 
		Припинено право оренди земельної ділянки площею 3,0787 га, кадастровий номер 5120686900:01:002:0201, що розташована на території Піщанської сільської ради Подільського (колишнього Балтського) району Одеської області, яке було набуте ПП «Лілія» 07 серпня 2020 року.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанціївиходив з доведеності та обґрунтованості його вимог, оскільки ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем до закінчення дії договору оренди цієї 
		земельної ділянки, укладеного спадкодавцем, а тому дійшов висновку, що спірний договір порушує право первісного орендаря та, відповідно до статей 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним, а рішення державного реєстратора - скасуванню з припиненням права оренди земельної ділянки, набутого ПП «Лілія».
		 
		Постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року апеляційну скаргу ПП «Лілія» залишено без задоволення.
		 
		Рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 травня 2022 року залишено без змін.
		 
		Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився 
		з висновком суду першої інстанції.
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		11 квітня 2024 року представник ПП «Лілія» - Тимощук Є. С. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року, а справу передати на новий розгляд.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що в ухваленні судового рішення суду першої інстанції брав участь суддя, якому було заявлено обґрунтований відвід, однак суди першої і апеляційної інстанцій помилково його не взяли до уваги. Суд першої інстанції замінив відповідача у справі до відкриття провадження неправильно. Суд першої інстанції помилково повторно залишив позовну заяву без руху. Вказує, що позивач не підтвердив право на спадкування, свідоцтва про право на спадщину вона не має.
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 квітня 2024 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Тітову М. Ю.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2024 року заяву судді Верховного Суду Тітова М. Ю. про самовідвід задоволено.
		 
		Відведено суддю Тітова М. Ю. від участі у розгляді касаційної скарги ПП«Лілія» на рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2024 рокув справі за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПП «Лілія» про визнання недійсним договору оренди землі, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно та припинення права оренди земельної ділянки.
		 
		Касаційну скаргу ПП «Лілія» на рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 
		13 лютого 2024 року у справі № 493/912/21 (провадження № 61-5489ск24) передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 квітня 2024 року касаційну скаргу передано судді-доповідачу Коротуну В. М.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Балтського районного суду Одеської області.
		 
		04 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		17 березня 2009 року між орендодавцем ОСОБА_3 і орендарем ФОП ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Піщанської сільської ради, площею 3,08 га, строком на 15 років, договір зареєстрований у Балтському РВ ОРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 липня 2010 року № 041051401151.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
		 
		Згідно з інформаційною довідкою № 254090052 власником земельної ділянки 
		з 31 липня 2020 року є ОСОБА_2 , який прийняв спадщину, що складається із земельної ділянки площею 3,0787 га, розташованої на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, кадастровий номер 5120686900:01:002:0201, цільове призначення (використання) - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		 
		07 серпня 2020 року між ОСОБА_2 і ПП «Лілія» укладено договір оренди землі, згідно з яким об`єктом оренди є земельна ділянка площею 3,0787 га, кадастровий номер 5120686900:01:002:0201, яка розташована за межами населеного пункту, на території Піщанської сільської ради Балтського району Одеської області, строк дії договору - 15 років.
		 
		17 вересня 2020 року державний реєстратор прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 54100936, на підставі якого внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право оренди земельної ділянки.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .
		 
		Згідно з копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданого 17 серпня 1985 року, ОСОБА_1 перебувала в шлюбі із ОСОБА_4 
		 
		ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Подільського районного нотаріального округу Смірнової Н. С., яка 
		09 грудня 2020 року завела спадкову справу № 151/2020.
		 
		Донька спадкодавця, ОСОБА_5 , відмовилась від спадщини на користь ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з довідкою приватного нотаріуса Смірнової Н. С. від 02 липня 2021 року № 321/02-14 ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом щодо майна 
		ОСОБА_6 .
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.
		 
		У частині першій статті 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
		 
		Відповідно до частини першої статті 125 ЗК України (в редакції на дату укладення первинного договору - станом на 17березня 2009 року) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (частина друга цієї статті).
		 
		Згідноіз статтями 18,20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату укладення первинного договору - станом на 17 березня 2009 року) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.
		 
		Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		У статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Відповідно до частини першої статті 148-1 ЗК України (в редакції на час набуття права власності     ОСОБА_2 -31 липня 2020 року) до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, 
		з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.
		 
		У статті 141 ЗК України (в редакції на дату укладення оспорюваного договору - 07серпня 2020 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки 
		у випадках, передбачених цим Кодексом;в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
		г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
		д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та 
		є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії.
		 
		Відповідно до статті31 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору - станом на 07 серпня 2020 року) договір оренди землі припиняється в разі:закінчення строку, на який його було укладено;викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).
		 
		Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
		 
		Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду 
		в порядку, встановленому законом.
		 
		Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
		 
		Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.
		 
		Припинення договору оренди землі шляхом його розірвання передбачено статтею 32 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на дату укладення оспорюваного договору - станом на 07 серпня 2020 року).
		 
		Згідно з частиною першою вказаної статті на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		 
		У частинічетвертій статті 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи 
		(у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
		 
		Відповідно до умов укладеного між      ОСОБА_3 іФОП      ОСОБА_4 договору оренди землі від 17 березня 2009 року:
		- зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку (пункт 36);
		- дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також 
		в інших випадках, передбачених законом (пункт37);
		- дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38);
		- розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є рішення суду 
		(пункт 39);
		- право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (пункт 40).
		 
		Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		 
		Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).
		 
		Встановивши, що 07 серпня 2020 року ОСОБА_2 , який є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , уклав з ПП «Лілія» договір оренди земельної ділянки до закінчення дії договору оренди цієї ж земельної ділянки від 17 березня 
		2009 року, укладеного між ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 на 15 років, суди дійшли правильного висновку, що спірний договір порушує право 
		ОСОБА_1 , яка є спадкоємицею ОСОБА_4 як орендаря вказаної земельної ділянки, та правильно визнали договір оренди від 07 серпня 
		2020 року недійсним, керуючись статтями 203, 215 ЦК України.
		 
		Аналогічний висновок зроблено у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 376/2045/17-ц (провадження № 61-11619св18) і від 
		17 жовтня 2018 року у справі № 535/681/16-ц (провадження № 61-5775св18) 
		про те, що якщо спадкоємець укладає договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем до закінчення дії договору оренди цієї ж земельної ділянки, укладеного спадкодавцем, спірний договір порушує право первісного орендаря та, відповідно до статей 203, 215 ЦК Українипідлягає визнанню недійсним.
		 
		Встановивши, що позовну заяву з додатками позивач надіслав до суду відповідно до частини третьої статті 95 ЦПК України через електронний кабінет, 
		і вона зареєстрована в підсистемі «Електронний суд», позов та додані до нього документи посвідчені електронним підписом позивача, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону, що підтверджується даними 
		з підсистеми «Електронний суд», районний суд обґрунтовано відхилив вимоги представника ПП «Лілія» щодо подання позивачем письмових доказів 
		з порушенням статті 95 ЦПК України,
		 
		Безпідставними є аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції замінив відповідача у справі до відкриття провадження неправильно, оскільки, відкриваючи апеляційне провадження, суд першої інстанції зазначив сторін 
		у справі, як їх визначив позивач у позовній заяві з урахуванням її уточненої редакції, що надійшла до суду до винесення ухвали про відкриття провадження 
		у справі.
		 
		Колегія суддів не встановила підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 411 ЦПК України, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, про що 
		і зазначено в заяві про відвід, не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).
		 
		Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального 
		і процесуального права.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Балтського районного суду Одеської області від 
		18 травня 2022 року та постанови Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Приватного підприємства «Лілія»залишити без задоволення.
		 
		Рішення Балтського районного суду Одеської області від 18 травня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2024 рокузалишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		 
		А. Ю. Зайцев
		 
		 
		 
		Є. В. Коротенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...