Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/5180/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2025.
Дата набрання законної сили: 06.05.2025
Номер судового провадження: 51-1169км25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023270340001246

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 травня 2025 року
		м. Київ
		справа № 751/5180/23
		провадження № 51-1169км25
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                   ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора                                       ОСОБА_5 ,
		захисника                                        ОСОБА_6 ,
		засудженої                                     ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року в кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12023270340001246, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Брусилів Чернігівського району та області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , жительки АДРЕСА_2 , раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
		Історія справи і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Новозаводський районний суд м. Чернігова вироком від 26 серпня 2024 року кваліфікував дії ОСОБА_7 за ст. 118 КК України, засудив останню за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, та призначив їй покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
		Відповідно до рішення районного суду умисні дії ОСОБА_7  стосовно  потерпілого ОСОБА_8 було вчинено в стані необхідної оборони з перевищенням її меж, що призвело до умисного заподіяння смерті іншій людині, адже засуджена захищалася від протиправного посягання потерпілого на її життя і здоров`я.
		Цим же вироком ухвалено строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з часу фактичного затримання - 13 квітня 2023 року.
		Також запобіжний захід стосовно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і долю речових доказів.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винною у тому, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно  о 13:20, перебуваючи у квартирі 
		АДРЕСА_3 , вживала спиртні напої спільно з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та в ході раптово виниклого конфлікту із засудженою ОСОБА_8 почав поводити себе агресивно, висловлював образи в її бік, нецензурно лаявся, схопив за шию та почав її здавлювати. Водночас 
		ОСОБА_7 реально побоювалася за своє життя, адже ОСОБА_8 був сильніший за неї, агресивно налаштований та перебував у стані алкогольного сп`яніння. З метою запобігання насильницьким діям та заподіянню тілесних ушкоджень, реально сприймаючи загрозу від ОСОБА_8 своєму життю та здоров`ю, перевищуючи межі необхідної оборони, усвідомлюючи явну невідповідність спричиненої нею шкоди небезпеці посягання, намагаючись звільнитися від рук ОСОБА_8 , умисно завдала останньому одного удару клинком ножа в ділянку грудної клітки, чим заподіяла ОСОБА_8 тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя належать до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв`язку із настанням смерті потерпілого на місці події.
		Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 24 грудня 2024 року рішення районного суду залишив без змін.
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд матеріалів кримінального провадження в цьому суді. 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в порядку касаційного розгляду має відповісти на доводи стосовно допущення апеляційним судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставної перекваліфікації дій засудженої із ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У поданій касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до безпідставної кваліфікації дій засудженої за ст. 118 КК України, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Суть доводів скарги прокурора зводиться до того, що суд апеляційної інстанції передчасно погодився з рішенням районного суду про правильність кваліфікації дій засудженої за ст. 118 КК України, оскільки засуджена не діяла в межах необхідної оборони з перевищенням її меж, а вчинила умисне вбивство потерпілого, тому її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.
		На переконання прокурора, визначальним у поведінці засудженої було 
		не відвернення нападу та захист, а бажання завдати шкоди потерпілому, тому її дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони.
		Також на обґрунтування своїх доводів прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції під час установлення мотиву та спрямованості умислу на вчинення кримінального правопорушення не оцінив сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та, як результат, узяв до уваги показання засудженої та свідків, які не узгоджуються, зокрема, з висновком судово-медичної експертизи трупа потерпілого, даними, отриманими в результаті дослідження судом аудіозапису телефонного дзвінка, здійсненого засудженою до служби «102» з метою виклику працівників поліції, де зафіксовано розмову, у якій ОСОБА_7 повідомила про вбивство потерпілого, відеозаписів з нагрудної камери працівників патрульної поліції, що прибули на місце події, на яких засуджена пояснює обставини вбивства нею потерпілого. 
		На думку прокурора, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив показання свідка ОСОБА_10 , яка в день події чула сварку, яка відбулася у квартирі де проживав потерпілий, а також чула від засудженої погрози вбивством.
		До того ж прокурор вважає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК України не надав оцінки всім доводам поданої скарги та постановив рішення, що не відповідає приписам статей 370, 419 КПК України.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У запереченнях на касаційну скаргу прокурора потерпілий, засуджена та 
		її захисник наводять аргументи на спростування доводів, викладених у ній, і просять скаргу залишити без задоволення як безпідставну.
		У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, а засуджена та її захисник заперечили щодо її задоволення.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, засудженої та її захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		За нормами ст. 433 КПК України суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційній скарзі, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з  точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
		Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
		За частиною 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 
		3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 
		4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
		Стосовно істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до кваліфікації дій засудженої за ст. 118 КК України в цьому кримінальному провадженні
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Водночас законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Як передбачено ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційній скарзі, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, установлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними її мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
		Приписами ст. 94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		З огляду на завдання та загальні засади кримінального провадження, визначені у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
		Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
		Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, то колегія суддів установила, що суд апеляційної інстанції не дотримався наведених вимог закону, належним чином не перевірив усіх доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них відповідей, не провів ретельного аналізу й оцінки обставин, на які посилався апелянт, що є неприпустимим з огляду на вимоги ст. 419 КПК України.
		Недодержання цих положень закону є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою скасування судового рішення.
		Із матеріалів кримінального провадження убачається те, що, не погодившись із вироком районного суду, зокрема сторона обвинувачення подала апеляційну скаргу, в якій стверджувала про те, що  суд першої інстанції дав неправильну правову оцінку діям засудженої та безпідставно кваліфікував їх за ст. 118 КК України. 
		У свою чергу суд за результатами апеляційної процедури погодився з указаним вище висновком суду першої інстанції та дійшов переконання, що за обставин цього кримінального провадження належними та допустимими доказами доведено провину засудженої у вчиненні нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України, адже засуджена перебувала в стані необхідної оборони від суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого, при цьому перевищила її межі та, як наслідок, ножем завдала потерпілому тілесне ушкодження у виді одного колото-різаного поранення грудної клітки, у результаті чого він помер.
		Однак за результатами касаційного перегляду матеріалів цього кримінального провадження колегія суддів зауважує про передчасність таких висновків суду апеляційної інстанції.
		Так, під час касаційного розгляду кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судами попередніх інстанцій, оскільки суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
		Разом з тим за правилами ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції, зокрема, переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Що стосується доводів касаційної скарги прокурора, які зводяться до того, що суд апеляційної інстанції передчасно погодився з рішенням районного суду про правильність кваліфікації дій засудженої за ст. 118 КК України, оскільки засуджена не діяла в межах необхідної оборони з перевищенням її меж, а вчинила умисне вбивство потерпілого, тому її дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 115 КК України.
		Колегія суддів зазначає, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 115 КК України, характеризується діянням у виді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаними діянням та наслідком. Із суб`єктивної сторони це правопорушення характеризується умисною формою вини (прямим або непрямим умислом, кожен із яких може бути як визначеним, так і невизначеним), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини як тоді, коли особа бажає, так і тоді, коли вона хоч і не бажає але свідомо припускає її настання.
		На відміну від цього, умисне вбивство, вчинене при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК України), має свою особливу ознаку - обстановку його вчинення, тобто наявність у особи необхідної або уявної оборони. Відповідно до ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в цій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
		Суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що у разі коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру та мають розцінюватися на загальних підставах. Питання про наявність умислу особи вирішується з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуються кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.
		У ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів установила, що без належної перевірки та аналізу судом апеляційної інстанції залишилися версія сторони обвинувачення про те, що під час конфлікту з потерпілим та в момент заподіяння ножового поранення, яке стало причиною смерті, засуджена не перебувала у стані необхідної оборони.
		Так, під час допиту в суді апеляційної інстанції засуджена стверджувала, зокрема, те, що вона зі своїм теперішнім чоловіком - свідком ОСОБА_9 приїхали до квартири, в якій проживав потерпілий, який був її колишнім чоловіком, до того ж в цій квартирі була зареєстрована засуджена. Під час спільного вживання горілки у засудженої та потерпілого виник спір щодо їх спільної квартири, у якій проживав загиблий. У ході цього спору вона завдала ножем одного удару у груди потерпілому, ніж лишався у неї в руках, вона машинально підійшла до рукомийника та помила його від крові. Зрозумівши, що накоїла, одразу зателефонувала до поліції.
		До того ж аналогічного змісту пояснення надала засуджена під час відтворення обставин події в ході проведення за її участю слідчого експерименту.
		Колегія суддів звертає увагу, що зазначена засудженою версія розвитку подій не суперечила дослідженим судом апеляційної інстанції письмовим доказам, зокрема:
		- протоколу огляду місця події від 13 квітня 2023 року, згідно з яким у приміщенні квартири АДРЕСА_3 було виявлено труп ОСОБА_8 . Також в ході огляду місця події виявлено та вилучено: три чарки на столі, змив речовини бурого кольору з підлоги, предмет, зовні схожий на ніж з речовиною бурого кольору, змив речовини бурого кольору з раковини, змив речовини бурого кольору зі стіни (т. 1, а. п. 61-73);
		- протоколу огляду трупа ОСОБА_8 від 14 квітня 2023 року, відповідно до якого на грудній клітці загиблого наявний розріз шкіряного покриву довжиною близько 4 см та шириною близько 1 см у найширшій частині, розріз розміщений по центру грудей нижче від шиї приблизно на 7 см, діагональний від правого боку до лівого зверху вниз (т. 1, а. п. 79-83);
		- висновку експерта судово-медичної експертизи від 05 травня 2023 року № 327, згідно з яким на трупі ОСОБА_8 виявлено такі тілесні ушкодження: одне колото-різане поранення грудної клітки з ушкодженням грудини, верхнього краю другого ребра, міжреберних м`язів, верхньої долі правої легені, серцевої сорочки, аорти. Ці тілесні ушкодження могли утворитися незадовго до смерті від дії одностороннє-гострого колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, що мав обушок з добре вираженими ребрами (ширину клинка не менше 3 см на одному з рівнів перерізу, довжину не менше 14 см), мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, мають прямий причинний зв`язок з настанням смерті. Рановий канал проходить спереду назад, зверху вниз та зліва направо. Смерть настала внаслідок проникаючого поранення грудей з ушкодженням грудини, верхнього краю другого ребра міжреберних м`язів, верхньої долі правої легені, серцевої сорочки, аорти. З огляду на особливості трупних явищ смерть могла настати ІНФОРМАЦІЯ_2. Смерть із такого характеру ушкодженнями, як правило настає в короткий проміжок часу, котрий може вимірюватися хвилинами (до 1 години). У цей період потерпілий міг перебувати в свідомості та здійснювати деякий обмежений об`єм цілеспрямованих дій, об`єм яких достеменно встановити не представляється можливим;
		При судово-токсикологічному дослідженню крові, сечі трупа ОСОБА_8 у крові виявлено етанол в концентрації 3,6 г/л, що у живої людини може відповідати сильному ступеню алкогольного сп`яніння (т. 1, а. п. 179-184);
		- висновку судово-токсикологічної експертизи від 19 квітня 2023 року № 701, відповідно до якого у крові трупа ОСОБА_8 виявлено етанол в концентрації 3,6 г/л (т. 2, а. п. 1);
		- виписці з медичної карти амбулаторного хворого КНП «ЧОПНЛ» від 13 квітня 
		2023 року № 728, відповідно до якої станом на 17:15 13 квітня 2023 року 
		ОСОБА_7 перебувала у стані алкогольного сп`яніння (0,90‰) (т. 1, а. п. 112);
		- висновку експерта судово-медичного криміналістичного дослідження від 
		02 травня 2023 року № 41-МК, згідно з яким на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_8 виявлено одиничне наскрізне ушкодження (рану), яке має ознаки колото-різаного (прямолінійна, щілиновидна форма рани, рівні неосаднені края, наявність загостреного та П-подібного кінців, дрібнобугристість, скошеність стінок), що виникло від дії одностороннє-гострого колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, який мав обушок з добре вираженими ребрами. По краях рани виявлено сліди заліза (т. 1, а. п.186-188);
		- висновку експерта судово-медичної експертизи від 14 квітня 2023 року № 36, відповідно до якого у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено (т. 1, 
		а. п. 173-175);
		- аудіозапису телефонної розмови ОСОБА_7 з оператором служби «102», який оглянуто згідно з протоколом огляду речей від 25 квітня 2023 року, де зафіксовано розмову, у якій ОСОБА_7 повідомляє, що вона зарізала колишнього чоловіка, та просить приїхати працівників поліції за адресою: 
		АДРЕСА_1 (т. 1, а. п. 128-131);
		- відеозаписам з нагрудної камери працівників Управління патрульної поліції в Чернігівській області, які прибули на місце події,оглянутими відповідно до протоколу огляду речей від 17 квітня 2023 року, на яких засуджена пояснює обставини вбивства нею потерпілого(т. 1, а. п. 118-119);
		- протоколу слідчого експерименту від 01 червня 2023 року за участю 
		ОСОБА_7 , згідно з яким остання продемонструвала обставини та механізм заподіяння нею тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 (т. 1, 
		а. п. 136-138);
		- протоколу проведення слідчого експерименту від 05 червня 2023 року за участю свідка ОСОБА_9 , відповідно до якого було зафіксовано, як останній на місці підтвердив події виникнення конфлікту між ОСОБА_7 та 
		ОСОБА_8 , у ході якого заподіяно тілесні ушкодження ОСОБА_8 , від яких настала смерть потерпілого (т. 1, а. п. 142-144).
		Натомість суд апеляційної інстанції взяв до уваги показання: 
		- засудженої ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_9 (чоловіка засудженої), який був на місці події, про те, що потерпілий, який був колишнім чоловіком засудженої, був у стані алкогольного сп`яніння, поводив себе агресивно, ображав засуджену, душив її за шию, а вона діяла виключно з метою відвернення завдання шкоди її життю та здоров`ю шляхом заподіяння йому тілесних ушкоджень;
		- потерпілого ОСОБА_11 , свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 стосовно запального характеру загиблого та того, що в стані алкогольного сп`яніння він був агресивний і протягом сімейного життя із засудженою неодноразово застосовував насильство до колишньої дружини та їх спільних дітей.
		Апеляційний суд установив, що жодний наданий стороною обвинувачення доказ як сам собою, так і в сукупності з іншими, не містить беззаперечних даних про наявність у засудженої ОСОБА_7 умислу на вбивство потерпілого ОСОБА_8 з мотивів раптово виниклих особистих неприязних стосунків.
		Натомість, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності свідчать про розвиток подій конфлікту між засудженою та потерпілим, під час якого у ОСОБА_7 виникли обставини необхідної оборони, межі якої вона перевищила.
		Тож цей суд констатував скоєння вбивства потерпілого при перевищенні меж необхідної оборони. 
		Однак без належної перевірки суду залишилися твердження прокурора про те, що потерпілий не вчиняв активних дій, які б створювали загрозу життю та здоров`ю засудженої, при цьому потерпілий перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, що підтверджується даними судово-токсикологічного дослідження крові та сечі трупа ОСОБА_8 , а саме у крові загиблого було виявлено етанол в концентрації 3,6 г/л (т. 1, а. п. 179-184; т. 2, а. п. 1). 
		Так, апеляційний суд залишив без уваги той факт, що згідно з висновком експерта судово-медичної експертизи від 14 квітня 2023 року № 36 у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень не виявлено (т. 1, а. п. 173-175).
		Варто зазначити, що засуджена також перебувала у стані алкогольного сп`яніння, що руйнівно впливає на здатність свідомості контролювати дії, прогнозувати наслідки, унаслідок чого втрачається сприйняття реальної дійсності.
		Водночас апеляційний суд у ході дослідження доказів не взяв до уваги, що згідно із аудіозаписом телефонної розмови засудженої з оператором відділу служби «102», оглянутим відповідно до протоколу огляду речей від 25 квітня 2023 року, було зафіксовано те, що ОСОБА_7 повідомила, що вона ножем зарізала свого колишнього чоловіка, при цьому зазначила, що він її не бив, а морально знищував, оскільки хотів залишити дітей без житла, і знов акцентувала на тому, що вона його вбила (т. 1, а. п. 128-131). 
		До того ж поза увагою цей суд залишив те, що з відеозаписів з нагрудної камери працівників Управління патрульної поліції в Чернігівській області, оглянутих згідно з протоколом огляду речей від 17 квітня 2023 року, було зафіксовано події, що інкримінуються в провину засудженій, які відбулися ІНФОРМАЦІЯ_2 з 12:54 по 13:09, а саме: чутно голос жінки (установлено, що це ОСОБА_7 ). 
		На запитання поліцейського, «Що сталося?», жінка відповіла: «Оно на кухні». Зайшовши до кухонної кімнати виявлено тіло чоловіка на підлозі біля батареї у положенні сидячи, нижні кінцівки зігнуті у колінних суглобах, одягнутого в футболку синього кольору та спортивні штани синього кольору, резинові капці. Установлено, що це труп ОСОБА_8 . Далі на відеофайлі з`являється 
		ОСОБА_7 (візуально жінка перебуває у стані алкогольного сп`яніння), яка каже, що це вона убила чоловіка, що вона - убивця. Пояснює, що вони були втрьох: вона, її нинішній чоловік та колишній чоловік, якому вона завдала одного удару ножем. Із її слів, вони втрьох розпивали  спиртні напої, а потім ОСОБА_8 почав погрожувати, що випише з квартири їх дітей, після чого вона схопила ніж та вдарила в серце.
		Разом з тим ОСОБА_9 каже, що вони були втрьох, а брат на ім`я ОСОБА_16 лише заходив перед цим. Пояснює, що намагався оборонити.
		Далі ОСОБА_7 указала на ніж, яким завдала удару (з блакитним лезом та ручкою), що лежав на столі та на момент відеофіксації вже був помитий від слідів крові (т. 1, а. п. 118-119).
		Також апеляційний суд, аналізуючи дані, отримані за результатом проведеного 01 червня 2023 року слідчого експерименту за участю засудженої, не взяв до уваги, що засуджена, описуючи перебіг подій, які відбувалися ІНФОРМАЦІЯ_2, детально розказала та показала обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, а саме зазначила, що, приїхавши до квартири, в якій проживав потерпілий, який був її колишнім чоловіком, маючи власні ключі, вона разом з її теперішнім чоловіком - свідком ОСОБА_9 увійшли до неї. Надалі під час спільного вживання горілки у засудженої та потерпілого виник спір щодо оплати їх спільної квартири, де проживав загиблий. У ході якого між ними відбулася штовханина, потерпілий хапав її за одяг, тримав за шию, а вона завдала ножем одного удару в груди потерпілому, ніж лишався у неї в руках, вона машинально підійшла до рукомийника та помила його від крові. Зрозумівши, що накоїла, одразу зателефонувала до поліції.
		До того ж у протоколі проведення слідчого експерименту від 05 червня 2023 року за участю свідка ОСОБА_9 зафіксовано, як останній на місці підтвердив події виникнення конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з підстав оплати спільної квартири, в ході якого потерпілий тягнув руки до шиї засудженої, а вона заподіяла йому тілесне ушкодження, від якого той помер. 
		Тож із зазначеного вище убачається, що потерпілий не заподіював будь-яких тілесних ушкоджень, від яких засуджена відчувала удушення, натомість засуджена в ході конфлікту завдала одного удару ножем в груди потерпілому.
		Крім того, апеляційний суд передчасно відхилив показання свідка ОСОБА_10 , яка пояснила, що вже як 30 років є сусідкою засудженої, має з нею нормальні стосунки та під час її допиту розказала, що у день убивства вона чула сварку з квартири потерпілого, а також чітко зазначила, що чула голос засудженої, яка погрожувала вбивством. Своє рішення апеляційний суд обґрунтував тим, що такі показання не узгоджуються з показаннями інших свідків, засудженої та дослідженими доказами.
		Водночас суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував, чому надає перевагу одним доказам перед іншими.
		За наведених у оскарженому судовому рішенні обставин співвідношення дії потерпілого та протидій засудженої не можуть бути визнані відповідними захисту від небезпечності посягання, оскільки не були спрямовані на його відвернення та захист, а були обумовленні бажанням завдати шкоди потерпілому у вигляді настання смерті.
		Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави. Така підстава відповідно до ч. 1 ст. 36 КК України характеризується двома елементами: вчиненням особою суспільно небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення.
		Перший елемент підстави необхідної оборони - це наявність суспільно небезпечного посягання. При цьому об`єктом суспільно небезпечного посягання можуть бути також охоронювані законом  права та інтереси іншої особи, тобто особи, яка хоч і була піддана посяганню, але сама їх не захищає і на захист стала інша особа. Істотною характеристикою суспільно небезпечного посягання є його наявність,  тобто тривалість у часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона.
		Другий елемент, що характеризує підставу необхідної оборони, - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання. 
		Існування підстави для необхідної оборони свідчить про те, що особа перебуває у стані необхідної оборони, тобто у неї виникло право на захист правоохоронюваних інтересів шляхом завдання шкоди тому, хто посягає. Таке право існує у особи лише протягом часу, коли вона перебуває в стані необхідної оборони. У разі якщо такий стан закінчився, то право на необхідну оборону припиняється. Якщо не зважаючи на це, особа все ж таки завдає шкоди особі, що здійснювала суспільно небезпечне посягання, то вона  підлягає кримінальній відповідальності за завдану шкоду на загальних підставах.
		Водночас за нормативним визначенням умисне вбивство ч. 1 ст. 115 КК України з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді протиправного посягання на життя іншої людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини, коли особа усвідомлює, що у результаті її дій потерпілий помре, і бажає настання смерті або свідомо припускає настання таких наслідків.
		Спрямованість умислу необхідно встановлювати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема потрібно враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного.
		Що стосується матеріалів цього кримінального провадження, то на переконання колегії суддів апеляційний суд дійшов передчасних висновків, які належним чином не обґрунтував, про те, що удар ножем було завдано потерпілому у зв`язку з його посяганням на життя і здоров`я засудженої, у ході якого він її душив і для захисту вона завдала одного удару йому в груди, що суспільно небезпечне посягання було такого рівня, який, відповідно до ст. 36 КК України давав засудженій право оборонятися від нього. 
		Ураховуючи стосунки між засудженою і потерпілим (застосування в минулому під час подружнього життя потерпілим до засудженої насилля), наявність між ними конфлікту щодо спільної квартири, перебування в стані алкогольного сп`яніння як засудженою, так і потерпілим, а також поведінку засудженої після завдання удару ножем в груди потерпілому, яка зазначала, що на погрози потерпілого виписати з квартири їх дітей вдарила його ножем у серце і тепер діти самостійно будуть хазяйнувати у їх квартирі, що підтверджується відеозаписами з нагрудної камери працівників поліції, які прибули на місце події, суд апеляційної інстанції дійшов поспішного висновку, що дії засудженої ОСОБА_7 стосовно потерпілого ОСОБА_8 було викликано необхідністю захищатися від дій останнього, свої висновки належним чином не обґрунтував.
		Отже, апеляційний суд передчасно відхилив версію сторони обвинувачення про відсутність в діях потерпілого суспільно небезпечного посягання, яке створювало б загрозу життю та здоров`ю засудженої, внаслідок якого вона відчувала удушення, була позбавлена можливості пересуватися, що і стало причиною завдання потерпілому удару ножем. 
		На підставі наведеного колегія суддів зауважує, що суд за результатами апеляційної процедури дійшов поспішного висновку про те, що ОСОБА_7 діяла з перевищенням меж необхідної оборони, що призвело до кваліфікації її дій за  ст. 118 КК України.
		У цьому кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку, що ухвалене судом апеляційної інстанції рішення не ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які були б підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, крім того, не є належним чином вмотивованим.
		Таким чином, колегія суддів уважає, що апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 здійснювався формально, без з`ясування належним чином усіх обставин, необхідних для перевірки доводів апеляційної скарги прокурора, а тому ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою та вмотивованою. 
		З огляду на викладене ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає приписам статей 370, 419 КПК України, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення та могли призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність у результаті кваліфікації дій  засудженої за 
		ст. 118 КК України, а тому на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України ухвала підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Отже, доводи прокурора про те, що апеляційний розгляд цього кримінального провадження відбувся з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, що могло призвести до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, є слушними.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		З урахуванням наведеного ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню 
		на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, а кримінальне провадження 
		- призначенню на новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду кримінального провадження апеляційному суду слід врахувати викладене, ретельно перевірити доводи, поданої апеляційної скарги сторони обвинувачення та доводи наведені у касаційній скарзі прокурора і прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам ст. 370 КПК України.
		Касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:                                                           
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 грудня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...