Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/2266/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них.
Надіслано судом: 08.05.2025. Зареєстровано: 09.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 09.05.2025.

Номер судового провадження: К/990/11356/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 травня 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №580/2266/23
		касаційне провадження № К/990/11356/25  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 (головуючий суддя - Епель О.В., судді - Карпушова О.В., Кузьмишина О.М.) у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - Управління) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
		УСТАНОВИВ:
		ФОП ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до Управління, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.01.2023 № 507/23-00-24-03-01.
		Обґрунтовуючи вимоги, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що нею (продавцем) був укладений договір купівлі-продажу від 28.09.2018 № 2  з ТОВ «Прометей» (покупець, російська федерація) на поставку продукції виробничо-технічного призначення відповідно до специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, умови постачання: FCA UA м.Суми. Частина валютної виручки від нерезидента надійшла 02.10.2018 в сумі 773600,00 російських рублів (еквівалент 332833,66 грн.) в рахунок попередньої оплати. Відповідно до додаткової угоди від 23.10.2019 № 3 до договору купівлі-продажу від 28.09.2018 № 2, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 надано покупцеві знижку в сумі 773600,00 російських рублів на поставлений товар (компресор водокільцевий). Відтак, розрахунки між сторонами договору купівлі-продажу від 28.09.2018 № 2 закриті, а сторони не мають претензій щодо виконання обов`язків на період дії договору. Крім того, позивач зазначила, що в розрахунку пені, який є додатком 2 до оскаржуваного ППР, вказано, що його складено за взаємовідносинами з компанією Tomadiand Oil Privat Limited (Індія) за експортним контрактом від 11.02.2019 №1102/2019, однак позивач не мала взаємовідносин з компанією Tomadiand Oil Privat Limited (Індія), а безпосередньо акт перевірки складено у відношенні взаємовідносин з ТОВ «Прометей». Відтак, оскаржуване ППР винесено на підставі помилково складеного розрахунку, що робить його протиправним автоматично. Також, позивач зауважила, що період порушення граничних строків розрахунків в цьому додатку визначено з 24.10.2018 по 12.12.2022, що є неправильним, оскільки дата 24.10.2018 є датою, на яку відбулось відвантаження товару на користь ТОВ «Прометей». Ця дата не може вважатись датою порушення граничних строків розрахунків, оскільки пеня нараховується тільки після того, як порушено встановлений законом строк повернення валютних коштів. Позивач звернула увагу, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, якщо сума незавершених розрахунків за операціями з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми. В додатку 2 до акту перевірки контролюючий орган самостійно визначив, що сума несвоєчасно повернутої виручки становить 301835,51 грн., тобто не перевищує 400 тис. грн. Відтак, на переконання позивача, починаючи з 27.04.2020 відсутні: підстави як для вимоги до повернення суми 773600,00 російських рублів на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.2019 № 2; підстави для валютного нагляду у відношенні цієї операції; підстави для нарахування пені у відношенні цієї операції.
		Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 29.06.2023 позов задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18.01.2023 № 507/23-00-24-03-01.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням змін, внесених сторонами до договору купівлі-продажу від 28.09.2018 № 2, вважається що розрахунки між сторонами проведені 23.10.2019, а тому викладені контролюючим органом твердження про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження валютної виручки за експортними операціями, є безпідставними, відповідно податкове повідомлення-рішення від 18.01.2023 №507/23-00-24-03-01 підлягає скасуванню.
		Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 11.12.2023 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що:   доводи позивача про те, що відповідно до додаткової угоди від 23.10.2019 № 3 до експортного договору купівлі-продажу від 28.09.2018 № 2 вона надала покупцеві знижку в сумі 773 600,00 російських рублів на поставлений товар (компресор водокільцевий) через те, що такий товар виявився неналежної якості (не відповідав специфікації), є необгрунтованими, оскільки ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду цієї справи позивачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували такі доводи, зокрема, претензій від покупця (контрагента), складеного ним акта про відповідні недоліки (невідповідність) товару та/або доказів про початок претензійно-позовної роботи або про намір її розпочати, з урахуванням того, що такі докази витребовувалися у Позивачки ухвалою апеляційного суду під час цього провадження, але на виконання такої ухвали вона надала письмові пояснення про те, що відповідні документи в неї не збереглися і надати їх суду в неї немає можливості; доводи позивача про те, що в розрахунку пені, який є додатком 2 до оскаржуваного ППР, вказано, що його складено за взаємовідносинами з компанією Tomadiand Oil Privat Limited (Індія) за експортним контрактом від 11.02.2019 № 1102/2019, однак вона не мала взаємовідносин з вказаною компанією, а безпосередньо акт перевірки складено у відношенні взаємовідносин з ТОВ «Прометей», є необгрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що такий недолік є опискою, тобто формальним недоліком відповідного розрахунку, який жодним чином не впливає на правильність спірного ППР; твердження позивача про те, що банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, якщо сума незавершених розрахунків за операціями з експорту, імпорту товарів не перевищує незначної суми, якою на її думку, має бути 400000,00 грн,    є безпідставними, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та її контрагентом за вказаним вище договором така сума дорівнювала 150000,00 грн згідно із Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		30.12.2024 до суду надійшла заява ФОП ОСОБА_1 про перегляд рішення суду апеляційної інстанції за нововиявленими обставинам з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки 10.12.2024 їй стало відомо, що її представник - Булімов О.М., діючи від її імені, звертався до спеціаліста для встановлення придатності компресора ВК-50Н, за результатами якого 30.11.2018 завідувачем лабораторією ТОВ «Ливарник» Дорошенко С.М був складений технічний висновок № 87, яким було встановлено недоліки поставленого ФОП ОСОБА_1 товару. Зокрема, ФОП ОСОБА_1 наголосила, що оскільки на момент розгляду справи апеляційним судом їй було відомо, що   ОСОБА_2 помер, то вона не мала можливості з`ясувати деталі його дій як її представника, а також не ініціювала витребування у нього доказів, оскільки не була знайоми з його родичами.
		Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.02.2025 у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 за нововиявленими обставинами відмовив. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 залишив в силі.
		Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що   на момент розгляду справи їй не було відомо про складання технічного висновку № 87, оскільки від її імені діяв представник за довіреністю Булімов О.М., який на момент розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції помер, а контрагентом є резидент російської федерації, що унеможливило витребування у них будь-яких документів, є необгрунтованими, оскільки про дії, які вчинялися від її імені її представником за чинною довіреністю, виданою 09.11.2018,    не могли бути не відомі позивачу, з огляду на те, що на вчинення саме таких дій саме у цих правовідносинах і була видана довіреність, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 09.08.2022 у справі № 809/37/17.
		Позивач, не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 17.01.2017.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_2 помер до початку податкової перевірки (19.10.2022), що унеможливило отримання позивачем інформації про технічний висновок до 19.12.2024. Замість цього, суд припустив, що ФОП ОСОБА_1 мала знати про дії представника, не оцінивши факту смерті представника як об`єктивної перешкоди. Отже, на переконання позивача, суд апеляційної інстанції не дослідив, чи могла ФОП ОСОБА_1 знати про документ на момент розгляду справи (до 11.12.2023), що є порушенням пункту 1 частини другої статті 361, статті 242 КАС України.  
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01.04.2025 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить суд відмовити у її задоволенні, а ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін. 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.09.2025 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та призначив її до розгляду з 07.09.2025.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій установлено, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 у даній справі ґрунтувалися на тому, що відповідно до додаткової угоди від 23.10.2019 № 3 до договору купівлі-продажу від 28.09.2018 № 2, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 надано покупцеві знижку в сумі 773600,00 російських рублів на поставлений товар (компресор водокільцевий), а відтак, розрахунки між сторонами договору купівлі-продажу від 28.09.2018 № 2 закриті, а сторони не мають претензій щодо виконання обов`язків на період дії договору, що є врегулюванням розбіжностей у позасудовому порядку.   
		З вказаними доводами позивача погодився суд першої інстанції та задовольнив позов у повному обсязі.
		В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було надано достатній  доказів на підтвердження основної ключової обставини щодо відсутності порушення строків розрахунків       за спірною операцією, тоді як такі докази витребовувалися у позивача ухвалою суду апеляційної інстанції, проте не були надані з підстав того, що відповідні документи у неї не збереглися і надати їх суду немає можливості.                                                                        
		Відповідно до частин першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
		Усталеною є позиція Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, викладена, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13, від 03.02.2021 у справі №826/20239/16, відповідно до якої, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
		До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
		Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
		Верховний Суд зазначав, що не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
		Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі № 820/1400/17 дійшов до висновку, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
		Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
		Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.
		Отже, істотні для справи обставини - це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.
		Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 361 КАС України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можливий у випадку, якщо істотні для справи обставини, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, об`єктивно впливають на висновок суду, який став підставою для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог.
		Так, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд рішення суду апеляційної інстанції обгрунтовано виходив з того, що доводи ФОП ОСОБА_1 про те, що   на момент розгляду справи їй не було відомо про складання технічного висновку № 87, оскільки від її імені діяв представник за довіреністю Булімов О.М., який на момент розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції помер, є безпідставними, оскільки матеріали справи містять копію довіреності від 09.11.2018, виданої позивачем ОСОБА_2 , відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 уповноважила Булімова О.М. представляти її інтереси в усіх підприємствах та організаціях України та російської федерації, що стосуються претензій та перевірки якості компресора ВК-50Н, що був поставлений на користь ТОВ «Прометей (російська федерація) за договором купівлі-продажу № 2 від 28.09.2018. Тобто реалізація ОСОБА_2 функцій представника позивача передбачала повідомлення довірителя про вчинення представником відповідних дій і оформлення результатів таких дій.
		Крім того, як вбачається з матеріалів справи, технічний висновок № 87 від 30.11.2018 був складений, зокрема, на підставі акту огляду обладнання від 23.11.2018 з додатками, який був підписаний, у тому числі і Булімовим О.М. як представником позивача, який був направлений до покупця товару з метою, визначеною довіреністю від 09.11.2018.
		З наведеного вбачається, що посилання ФОП ОСОБА_1 на те, що до 19.12.2024 їй не було відомо про існування технічного висновку № 87 від 30.11.2018 не є нововиявленою обставиною, оскільки така інформація була та могла бути відома позивачу на час розгляду справи.
		З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2023 за нововиявленими обставинами.
		Наведене спростовує доводи касаційної скарги.
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи викладене вище, касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 - без змін.
		Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...