Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 526/42/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 09.05.2025. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/526/195/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024170560000792

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 526/42/25
		Провадження № 1-кп/526/195/2025
		 
		                                               
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 травня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 
		секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		за участю прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченої ОСОБА_4 
		потерпілого ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Гадяч кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024170560000792 відносно
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гадяч, Полтавської області, громадянка України, освіта середня, не працює, не одружена, на утриманні має двох малолітніх дітей: 2014 та 2024 років народження, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше не судима
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		у ніч на 13 листопада 2024 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходилися за місцем свого фактичного постійного місця проживання однією сім`єю в близьких стосунках у будинку АДРЕСА_1 та спільно вживали алкогольні напої.
		Близько 03 год. 30 хв. на фоні алкогольного сп`яніння між вказаними особами вкотре виникла сімейна сварка, під час якої у ОСОБА_4 виникла особиста неприязнь до ОСОБА_5 з приводу його образливих висловлювань на адресу її малолітньої доньки  ОСОБА_6 , яка є інвалідом з дитинства. 
		Сприйнявши слова ОСОБА_5 як образу, ОСОБА_4 відреагувала на них вкрай емоційно та зі значним ступенем злості. Перебуваючи в такому емоційному стані, ОСОБА_4 вирішила помститися ОСОБА_5 та заподіяти йому значні тілесні ушкодження шляхом удару ножем по його тілу, свідомо припускаючи заподіяння таким чином йому саме тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для його життя в момент заподіяння.
		З цієї метою ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, взяла до правої руки кухонний ніж та в момент, коли ОСОБА_5 розвернувся до неї спиною й мав намір вийти до іншої кімнати будинку, діючи умисно, тримаючи зазначений вище кухонний ніж у руці за рукоятку, цілеспрямовано нанесла один удар його вістрям у праву частину його спини.
		За описаних обставин ОСОБА_4 спричинила потерпілому ОСОБА_5 згідно висновку експерта №4 від 07.01.2025 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення грудної клітки справа у 8-му міжребір`ї по задній поверхні з пошкодженням паренхіми нижньої частки правої легені та правобічним гемопневмотораксом, які кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що були небезпечні для життя в момент їх спричинення.
		Суд визнає винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і кваліфікує її дії як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю, підтвердила, що два роки проживали разом з ОСОБА_5 однією сім`єю в с. Хитці разом з її двома дітьми та дитиною потерпілого. Протягом останнього часу між ними виникали сварки з приводу виховання та утримання дітей. ОСОБА_5 неодноразово грубо висловлювався в адресу її доньки  інваліда з дитинства. В ніч на 13 листопада 2024 року вони разом з потерпілим вживали пиво у значній кількості і в них в черговий раз став розвиватися конфлікт з приводу дитини  інваліда. ОСОБА_5 дорікав її за те, що вона не займається дитиною. Вона в свою чергу сказала йому, що він теж не виховує власну дитину та не займається нею. Їх сварка переросла в бійку, він її вдарив і вона отямилась на підлозі. Запитавши ОСОБА_7 : «Ти що, мене вирубив?», встала з полу, схопила ніж, він був повернутий до неї спиною і вдарила його ножем у спину трошки нижче правої лопатки. Після удару він упав та став просити полотенце, щоб покласти на рану. Вона викликала швидку допомогу та повідомила, що підрізала чоловіка. На даний час вони разом не живуть і припинили спілкування.
		Потерпілий ОСОБА_5 в судовому засіданні показав суду, що того вечора вони разом вживали спиртні напої, між ними виникла сварка через дітей, яка переросла в бійку. Яна кидалась на нього, він її відштовхував, вона падала. Коли він стояв до неї спиною, відчув удар ножем під праву лопатку, ОСОБА_8 витягла ніж і кинула на стіл, зупинила кров і викликала швидку. Після вказаної події вони перестали разом проживати, більше не спілкуються, жодних претензій він до неї не має.
		Відомості про дану подію внесені до ЄРДР 13.11.2024 року під №12024170560000792 за ч.1 ст. 121 КК України.
		За даними висновку експерта №4 від 07.01.2025 у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: проникаюче поранення грудної клітки справа у 8-му міжребір`ї по задній поверхні з пошкодженням паренхіми нижньої частки правої легені та правобічним гемопневмотораксом, яке утворилося від одноразової дії предмету, що має колоторіжучі властивості, яким міг бути кухонний ніж, можливо в строк 13.11.2024 та при обставинах, вказаних в постанові слідчим і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент їх спричинення.
		За висновком експерта №5 від 07.01.2025 покази підозрюваної ОСОБА_4 , дані нею під час проведення слідчого експерименту 13.11.2024, відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи № 4 від 07.01.2025. 
		Згідно висновку експерта №6 від 07.01.2025 покази потерпілого ОСОБА_5 , дані ним під час проведення слідчого експерименту 04.01.2025, відповідають об`єктивним даним судово-медичної експертизи № 4 від 07.01.2025. 
		За даними висновку Гадяцької МЦЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння від 13.11.2024 ОСОБА_4 перебуває в стані алкогольного сп`яніння  2.02 промілле. 
		На підставі ч.3 ст.349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким із учасників кримінального провадження не оспорюються і при відсутності сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченої і потерпілого та дослідженням експертних висновків.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання допомоги потерпілому безпосередньо після чинення кримінального правопорушення.
		Обставинами, що обтяжують покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким та особу обвинуваченої, яка до кримінальної відповідальності притягується вперше, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, сама виховує та утримує двох неповнолітніх дітей, з яких одна дитина з інвалідністю з дитинства, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, тому вважає, що їй слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі по нижній межі санкції статті. 
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.
		Відповідно до вимог ст.75ККУкраїни якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цьогоКодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Загальні засади призначення покарання (ст.65 ККУкраїни) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 ККУкраїни, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Іспитовий строк -це певний проміжок часу, протягом якого здійснюється контроль за засудженим і останній під загрозою реального відбування призначеного покарання зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки та інші умови випробування. Значення іспитового строку полягає і в тому, що тільки протягом цього строку особа визнається судимою і за нею здійснюється контроль та соціально-виховна робота.
		Іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до дотримання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
		У разі звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд відповідно дост. 76 КК Українипокладає на засудженого відповідні обов`язки.
		З урахуванням особи обвинуваченої та фактичних обставин справи, суд вважає, що для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень ОСОБА_4 слід встановити іспитовий строк з метою випробування, так як її виправлення можливе в умовах без ізоляції від суспільства і саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого нею кримінального правопорушення і даними про її особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для засудженої.
		Частиною 2 ст. 76 КК України передбачено, що на осіб, засуджених за злочини, пов`язаний з домашнім насильством, суд може покласти інші обов`язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.
		Згідно з ч.1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; 2) обмеження спілкування з дитиною у разі, якщо домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності; 3) заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв`язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; 4) заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв`язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; 5) направлення для проходження програми для кривдників.
		Відповідно до ч. 3 ст. 91-1 КК України заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.
		Відповідно до ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року.
		Враховуючи, що вчинений ОСОБА_4 злочин пов`язаний з домашнім насильством, суд приходить до висновку, що до обвинуваченої доцільно застосувати обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників.
		Цей захід примусу внесе корективи в соціально-психологічні властивості обвинуваченої, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.
		Враховуючи, що обвинувачена та потерпілий після даних подій разом не проживають, припинили спілкування, суд не вбачає доцільним призначати інші обмежувальні заходи.
		Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
		 
		Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, суд
		 
		з а с у д и в:
		 
		ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України та призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. 
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк  1 рік 6 місяців.
		На підставі п.п. 1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		На підставі ст.91-1 КК України застосувати відносно ОСОБА_4 обмежувальний захід, передбачений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, у виді направлення її для проходження програми для кривдників строком на 2 (два) місяці.
		Скасувати арешт, накладений 15 листопада 2024 рокуухвалою слідчого судді Гадяцького районного суду Полтавської області ОСОБА_9 на кухонний ніж з нашаруванням на лезі речовини бурого кольору, схожої на кров; 1 змив речовини бурого кольору, вилучений з підлоги у кімнаті будинку та 1 контрольний змив.
		Речові докази: кухонний ніж з нашаруванням на лезі речовини бурого кольору - знищити, 1 змив речовини бурого кольору, вилучений з підлоги у кімнаті будинку та 1 контрольний змив, біологічні зразки з поверхні долонь обох рук ОСОБА_4 та зразки букального епітелію (слини) на двох аплікаторах  залишити в матеріалах кримінального провадження (квитанції №194/2025, 195/2025).
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Головуюча:   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...