Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-11/630-2010 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.12.2010. Забезпечено надання загального доступу: 10.12.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			29 листопада 2010 р. № 2-11/630-2010   
				 
			
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: 
			 
			головуючого Демидової А.М., 
			суддів:Кролевець О.А.,
			Шевчук С.Р.,           
			розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КийБуд" (позивач) 
			на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 р. (залишено без змін рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 р.) 
			у справі№ 2-11/630-2010 
			за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КийБуд" 
			доПриватного підприємства "Торговий Дім "Таврія" 
			простягнення 135 765,58 грн.  
			за участю представників: 
				від позивача Злобін Л.Д., Шульган Д.Ю. 
			
			від відповідачане з'явився  
				 
			
			В С Т А Н О В И В:
			 У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КийБуд" (далі –ТОВ"КийБуд") звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Приватного підприємства "Торговий Дім "Таврія" (далі - ПП "Торговий Дім "Таврія") про стягнення 96300 грн. основного боргу, 6569,50 грн. трьох процентів річних та 32896,08 грн. інфляційних втрат. 
			Під час розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, відповідно до якої просив суд зобов'язати відповідача виконати в повному обсязі та належним чином умови договору № 143/22 від 22.12.2006 р. та стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 175266 грн. 
			Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 р. у справі № 2-11/630-2010 (суддя Потопальський С.С.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 р. (колегія суддів у складі: Борисової Ю.В. –головуючого, Гонтаря В.І., Волкова К.В.), відмовлено позивачу в прийнятті заяви від 30.03.2010 р. про зміну позовних вимог, у позові відмовлено. 
			Не погоджуючись з рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 р. та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 р., ТОВ "КийБуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник, з урахуванням доповнень до касаційної скарги, посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. 
			Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2010 р. колегією суддів у складі: Кота О.В. - головуючого, Демидової А.М., Шевчук С.Р. прийнято касаційну скаргу ТОВ "КийБуд" до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 29.11.2010 р. о 12 год. 25 хв.
			Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 26.11.2010 р. № 02.02-10/659 перегляд у касаційному порядку судових рішень у справі №2-11/630-2010 доручено здійснити колегією суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Демидова А.М. –головуючий, судді Кролевець О.А. і Шевчук С.Р. 
			Заслухавши представників позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
			Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, у грудні 2006 року між ТОВ "КийБуд" (Замовник) та ТОВ "КийБуд" (Виконавець) було укладено договір на виготовлення виробів (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Замовник прийняв на себе зобов'язання з виготовлення металопластикових виробів з профілю "REHAU", склопакетів з енергозберігаючим склом, дверної фурнітури з ригельним замкомза індивідуальним замовленням, опис якого наведено у додатку 1 до дійсного договору. 
			Відповідно до п. 2.1.3 Договору Виконавець зобов'язується виготовити вироби протягом 14 днів з дня надходження платежу авансу кожної партії поставки на поточний рахунок виконавця. 
			Як встановив апеляційний господарський суд, п. 4.2.1 Договору визначено, що платіж здійснюється у безготівковій формі та перераховується Замовником на поточний рахунок виконавця для закупівлі матеріалів у розмірі 60% від вартості партії поставки згідно з графіком поставки. 
			02.08.2007 р. позивач відповідно до п. 4.2.1 Договору перерахував відповідачу суму авансового платежу у розмірі 96 300,00 грн. 
			За твердженням ТОВ "КийБуд", відповідачем згідно з перерахованим авансовим платежем роботи не виконані, а отримані грошові кошти у добровільному порядку не повернуті, що стало підставою для надіслання позивачем на адресу відповідача претензії із вимогою належного виконання договірних зобов'язань, а в подальшому – нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за неналежне виконання зобов'язань та звернення з відповідним позовом до господарського суду. 
			Щодо заяви позивача про зміну предмета позову, колегія суддів касаційної інстанції вважає підставними висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що всупереч приписам ч. 4 ст. 22 ГПК України, відповідно до якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, у вказаній заяві позивачем фактично змінено не лише предмет позову, але й правові підстави вимог.
			Враховуючи викладене, як вірно зазначив апеляційний господарський суд, такі обставини свідчать про підставну відмову місцевого господарського суду у прийнятті такої заяви до розгляду у межах даної справи. 
			Зважаючи, що правовідносини сторін зумовлені укладенням договору на виконання робіт з виготовлення певних виробів, обґрунтованим є висновок апеляційного господарського суду, що вказані правовідносини регулюються положеннями глави 61 Цивільного кодексу України. 
			Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. 
			Згідно зі ст. 849 України, яка визначає права замовника під час виконання робіт, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. 
			Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що сторонами не надано суду доказів доказів відмови позивача від Договору або його розірвання у встановленому законом порядку. Водночас, жодною із сторін не поставлено питання про його розірвання.
			За таких обставин, обґрунтованими є висновки господарських судів, що Договір є дійсним, а отже відсутні підстави для задоволення вимог позивача про повернення суми авансового платежу у розмірі 96 300,00 грн. 
			Колегією суддів Вищого господарського суду України також визнаються правомірними висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат, заявлених позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, відповідно до частини другої якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, оскільки зобов'язання відповідача за спірним договором зводяться до виконання певних робіт, а тому за своїми ознаками не є грошовими. 
			Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
			На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено у позові. 
			У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст.105 ГПК України. 
			Твердження оскаржувача про неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
			 Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України 
			ПОСТАНОВИВ:
			 Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КийБуд" залишити без задоволення.
			Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.08.2010 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.06.2010 р. у справі №2-11/630-2010 залишити без змін.
			 
				 Головуючий суддя А.М. Демидова
				 
					 Судді                                                                       О.А. Кролевець
					 
						 С.Р. Шевчук

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...