Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/1568/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти правосуддя; Приховування злочину.
Надіслано судом: 09.05.2025. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/953/644/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022220000000130

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа№ 953/1568/25 
		н/п 1-кп/953/644/25 
		ВИРОК 
		       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		       
		"09" травня 2025 р. м.Харків
		 
		Київський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю прокурора  ОСОБА_2 ,
		представника потерпілої  адвоката ОСОБА_3 ,
		обвинувачених  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_6 ,
		секретар судового засідання  ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові у режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000130 від 10.02.2022 за обвинуваченням
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Українськ Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, 2007 року народження, який працює на посаді чергового адміністратора в ТОВ «БаДМ», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України,
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дергачі Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України,
		У С Т А Н О В И В:
		09 лютого 2022 року о 22 годині 55 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи технічно-справним автомобілем марки Mercedes- Benz G-63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по мокрій прямій асфальтованій проїжджій частині автодороги сполученням «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Чугуєва у напрямку м. Харкова. 
		Так, ОСОБА_4 , рухаючись автодорогою М-03 «Київ-Харків-Довжанський» з перевищенням максимальної швидкості, передбаченої п. 12.6 Правил дорожнього руху України, - 113 км/год, де на проїжджій частині на ділянці місцевості 534 км + 200 м, у близькому до вертикального стану напівсидячому положенні («навпочіпки») в темному одязі без світловідбивних елементів знаходився пішохід ОСОБА_8 , під час виникнення небезпеки для руху не вжив негайних заходів для зменшення швидкості руху та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_8 з послідуючим переїздом транспортним засобом тіла останнього, не маючи технічної можливості уникнути наїзду на пішохода.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми голови, а саме: чисельних ушкоджень м`яких тканин (ран та саден) голови, осколково-фрагментарних переломів кісток лицевого та мозкового черепа з зруйнуванням головного мозку; травми шиї у вигляді саден передньої та задньої поверхонь, крововиливів у м`які тканини, переломів хрящів гортані та першого шийного хребця; травми тулуба у вигляді чисельних саден грудної клітки, живота, поперекової ділянки, сідниць, множинних переломів ребер, лопаток, грудини, остисних відростків деяких грудних хребців, осколково-фрагментарного перелому кісток тазу та крижової кістки, розриву хребта на рівні між 12 грудним та 1 поперековим хребцями з розривом спинного мозку, а також чисельних ушкоджень внутрішніх органів, у тому числі розриву серця, порти, легень, селезінки, лівої нирки, печінки; травми верхніх кінцівок у вигляді чисельних саден та синців правої та лівої руки у різних анатомічних ділянках, переломів внутрішнього відростка лівої променевої кістки та проксимальної частини 5-ї п`ясткової кістки лівої кисті; травми нижніх кінцівок у вигляді чисельних ушкоджень м`яких тканин (синців, саден, ран) правої та лівої ніг, переломів правої та лівої стегнових кісток, кісток правої та лівої гомілки, кісток лівої стопи.
		Після наїзду на пішохода ОСОБА_8 у ОСОБА_4 виник раптовий протиправний умисел, спрямований на зникнення з місця дорожньо-транспортної пригоди з метою уникнення відповідальності за вчинене діяння та на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, яку він сам своїми діями поставив в небезпечний для життя стан.
		Так ОСОБА_4 з метою реалізації свого протиправного умислу у порушення вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху України, яким передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний:
		а) негайно зупинити транспортний засіб і залишитися на місці пригоди;
		б) увімкнути аварійну сигналізацію і встановити знак аварійної зупинки відповідно до вимог п. 9.10 цих Правил;
		в) не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди;
		г) вжити можливих заходів для надання домедичної допомоги потерпілим, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги, а в разі відсутності можливості вжити зазначених заходів звернутися по допомогу до присутніх і відправити потерпілих до закладу охорони здоров`я;
		ґ) у разі неможливості виконати дії, перелічені в пп. «г» п. 2.10 цих Правил, відвести потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, а також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред`явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб) і повернутися на місце пригоди;
		д) повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських;
		е) вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди;
		є) до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки),
		та об`єктивно усвідомлюючи, що здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження, внаслідок безпорадного стану, маючи реальну можливість надати домедичну допомогу останньому, при цьому не маючи об`єктивних причин і підстав відмовитися від прийняття заходів з надання допомоги, маючи прямий умисел на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває у небезпечному для життя стані та позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок іншого безпорадного стану, у місці наїзду на пішохода керований ним транспортний засіб не зупинив, заходів для надання домедичної допомоги потерпілому не вжив, бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги не викликав, про дорожньо-транспортну пригоду до органу чи підрозділу Національної поліції не повідомив, заходів для збереження слідів пригоди не вжив, прибуття на місце події поліцейських не чекав, а зник з місця пригоди, залишивши пішохода в непритомному стані ,лежачи на проїжджій частині на місці події, тобто залишивши останнього без допомоги, незважаючи на те, що був зобов`язаний вжити заходів з надання допомоги, оскільки його дії, пов`язані з управлінням транспортним засобом, передували тому, що життя ОСОБА_8 було поставлено під загрозу.
		Таким чином ОСОБА_4 , будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої травмовано пішохода, діючи з прямим умислом, достовірно розуміючи, що своїми діями поставив потерпілого ОСОБА_8 у небезпечний для життя стан, маючи реальну можливість надати допомогу, не виконав свого громадянського обов`язку, покладеного на нього законом, та свідомо умисно залишив у небезпеці потерпілого, який перебував у небезпечному для життя стані і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження.
		ОСОБА_9 , покинувши місце дорожньо-транспортної пригоди, допустив порушення вимог статті 14 Закону України «Про дорожній рух», а також пункту 2.10 «а», «б», «г», «д» та «е» Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
		Унаслідок подій, що мали місце 09 лютого 2022 року при дорожньо-транспортній пригоді, пішохід ОСОБА_8 за комбінованим механізмом у вигляді удару, стиснення, розтягнення та тертя отримав несумісні з життям тяжкі тілесні ушкодження, де від масивної тупої травми голови, тулуба та кінцівок настала смерть останнього.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_10 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 135 КК України як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, якщо той, хто залишив без допомоги, мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
		Крім того, 09 лютого 2022 року о 22 годині 55 хвилин ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz G-63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині автодороги «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Чугуєва в напрямку м. Харкова, не маючи технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, здійснив наїзд на ОСОБА_8 , після чого, не зупинившись для надання ОСОБА_8 допомоги, зник з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Так, у ОСОБА_4 виник раптовий протиправний умисел, спрямований на приховування дійсних обставин діяння, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення, шляхом вчинення активних дій, спрямованих на порушення нормальної діяльності органів досудового слідства та суду, перешкоджання своєчасному виявленню, розкриттю та припиненню злочинів, викриттю винних у ньому осіб і притягненню їх до кримінальної відповідальності.
		09 лютого 2022 року о 23 годині 21 хвилина ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , зателефонував ОСОБА_5 та повідомив йому про вчинення ним дорожньо-транспортної події під час керування транспортним засобом марки Mercedes-Benz G-63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на якому збереглися механічні пошкодження, у зв`язку з чим та попросив ОСОБА_5 перегнати за адресою його місцезнаходження автомобіль марки Porsche.
		Після чого ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , виконуючи прохання ОСОБА_4 , поїхав в напрямку с. Мартове Чугуївського району Харківської області.
		10 лютого 2022 року у період часу з 00 години 25 хвилин до 00 години 34 хвилини ОСОБА_5 , проїжджаючи 534 км + 200 м автодороги Київ-Харків-Довжанський, побачив на проїзній частині працівників поліції, які здійснювали заходи щодо розшуку транспортного засобу, встановлення особи водія та оформлення дорожньої події. Зупинившись на АЗС «Маршал», що розташована неподалік від місця дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_5 від сторонніх, невідомих йому осіб, дізнався про те, що на внаслідок ДТП загинула людина.
		Того ж дня о 01 годині 20 хвилин ОСОБА_5 прибув за місцем перебування ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_5 . Під час спілкування ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про обставини вчинення дорожньо-транспортної події під час керування ним транспортним засобом марки Mercedes-Benz G-63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, не зазначаючи наслідки ДТП, попросив ОСОБА_5 повідомити правоохоронні органи, що це ОСОБА_5 керував автомобілем марки Mercedes-Benz G-63 AMG, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна подія на ділянці місцевості 534 км + 200 м автодороги Київ-Харків-Довжанський, з метою приховання від органу досудового розслідування дійсних обставин вчиненого діяння.
		Так, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним про дорожньо-транспортну подію, яка відбулася на ділянці місцевості 534 км + 200 м автодороги Київ- Харків-Довжанський та про її наслідки у вигляді загибелі людини, усвідомлюючи факт вчинення ОСОБА_4 діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, заздалегідь не обіцяючи, вирішив погодитись на прохання ОСОБА_4 та приховати дійсні обставини вчиненого останнім кримінального правопорушення.
		Таким чином ОСОБА_4 , виконуючи роль підбурювача, шляхом умовлянь схилив ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, а саме - до заздалегідь не обіцяного приховання тяжкого злочину.
		Після чого, 10 лютого 2022 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , діючи у співучасті з ОСОБА_4 , розуміючи тяжкість приховуваного ним кримінального правопорушення та протиправний характер своїх дій, у супроводі адвоката, який повинен був здійснювати захист його інтересів, звернувся до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області, за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 14, де повідомив слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000130 від 10.02.2022 про те, що це він 09 лютого 2022 року о 22 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz G 63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода. 
		ОСОБА_5 повідомив слідчому, що у той день він виїхав з домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , у напрямку м. Харкова. За межами м. Чугуїв він рухався зі швидкістю 100 км/год з увімкненим ближнім світлом фар, штучного освітлення вздовж дороги не було. Під час руху він відчув несильний удар у передню частину автомобіля, при цьому подушки безпеки не спрацювали. Після чого, проїхавши близько 100-150 метрів, він зупинив транспортний засіб, вийшов, оглянув пошкодження бамперу, пішов подивитись, на що здійснив наїзд, проте не зміг нічого знайти, оскільки було дуже темно. Потім він вирішив, що перешкодою була якась тварина, тому повернувся до транспортного засобу та вирушив до села Мартове.
		Того ждня о16годині 00хвилин ОСОБА_5 у кримінальномупровадженні №12022220000000130від 10.02.2022повідомлено пропідозру увчиненні кримінальнихправопорушень,передбачених ч.2ст.286,ч.1ст.135КК України.Однак,під часпроведення досудовогорозслідування укримінальному провадженні№ 12022220000000130від 10.02.2022орган досудовогорозслідування встановив,що ОСОБА_5 не міг09лютого 2022року о22годині 00хвилин керуватиавтомобілем маркиMercedes-BenzG-63AMG,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,та відповіднобути учасникомдорожньо-транспортноїподії,яка відбуласяна ділянцімісцевості 534км +200м автодорогиКиїв-Харків-Довжанський,оскільки уцей часвін перебувавза місцемсвого мешкання,за адресою:  АДРЕСА_3 . 
		З огляду на встановлені органом досудового розслідування обставини, пред`явлену ОСОБА_5 10 лютого 2022 року підозру було скасовано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України як підбурювання на заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, вчиненого групою осіб за попередньою змовою між собою.
		09лютого 2022року о23годині 21хвилина ОСОБА_5 ,перебуваючи заадресою:Харківська область,м.Дергачі,вул.Першого Травня,буд.3,отримав телефоннийдзвінок від ОСОБА_4 ,який повідомив ОСОБА_5 про вчиненняним дорожньо-транспортноїподії підчас керуванняавтомобілем маркиMercedes-BenzG-63AMG,реєстраційний номер НОМЕР_1 ,на якомузбереглися механічніпошкодження.Після чого  ОСОБА_4 попросив ОСОБА_5 перегнати до місця його перебування - до гаража, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 автомобіль марки Porsche. 
		Після чого, ОСОБА_5 , виконуючи прохання ОСОБА_4 , поїхав у напрямку с.Мартове Чугуївського району Харківської області.
		10 лютого 2022 року у період часу з 00 години 25 хвилин до 00 години 34 хвилини ОСОБА_5 , проїжджаючи 534 км + 200 м автодороги Київ-Харків-Довжанський, побачив на прожджій частині працівників поліції, які здійснювали заходи щодо розшуку транспортного засобу, встановлення особи водія та оформлення дорожньої події. ОСОБА_5 зупинився на АЗС «Маршал», що розташована неподалік від місця дорожньо-транспортної пригоди, де від сторонніх, невідомих йому осіб, дізнався про те, що на внаслідок ДТП загинула людина.
		Того ж дня о 01 годині 20 хвилин ОСОБА_5 прибув за місцем перебування ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_5 . Під час спілкування ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про обставини вчинення дорожньо-транспортної події під час керування транспортним засобом марки Mercedes-Benz G-63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та попросив ОСОБА_5 повідомити правоохоронні органи, що це він керував автомобілем марки Mercedes-Benz G-63 AMG, за участю якого відбулась дорожньо-транспортна подія на ділянці місцевості 534 км + 200 м автодороги Київ-Харків-Довжанський, з метою приховування від органу досудового розслідування дійсних обставин вчиненого діяння.
		Так, ОСОБА_5 , будучи достовірно обізнаним про дорожньо-транспортну подію, яка відбулася на ділянці місцевості 534 км + 200 м автодороги Київ- Харків-Довжанський та про її наслідки у вигляді загибелі людини, усвідомлюючи факт вчинення ОСОБА_4 діяння, яке містить ознаки кримінального правопорушення, заздалегідь не обіцяючи, вирішив погодитись на прохання ОСОБА_4 та приховати дійсні обставини вчиненого останнім кримінального правопорушення.
		Після чого, 10 лютого 2022 року о 09 годині 30 хвилин ОСОБА_5 , діючи у співучасті з ОСОБА_4 , розуміючи тяжкість приховуваного ним кримінального правопорушення та протиправний характер своїх дій, у супроводі адвоката, який повинен був здійснювати захист його інтересів, звернувся до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Харківській області, за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 14, де повідомив слідчого, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000130 від 10.02.2022 про те, що це він 09 лютого 2022 року о 22 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем марки Mercedes-Benz G 63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив наїзд на пішохода. 
		ОСОБА_5 повідомив слідчому, що у той день він виїхав з домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_6 та направився в напрямку м. Харкова. За межами м. Чугуїв він рухався зі швидкістю 100 км/год з увімкненим ближнім світлом фар, штучного освітлення вздовж дороги не було. Під час руху він відчув не сильний удар у передню частину автомобіля, при цьому подушки безпеки не спрацювали. Після чого, проїхавши близько 100-150 метрів, він зупинив транспортний засіб, вийшов, оглянув пошкодження бамперу, пішов подивитись, на що здійснив наїзд, проте не зміг нічого знайти, оскільки було дуже темно. Потім він вирішив, що перешкодою була якась тварина, тому повернувся до транспортного засобу та вирушив до села Мартове.
		Того ж дня о 16 годині 00 хвилин ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12022220000000130 від 10.02.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України. Однак, під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12022220000000130 від 10.02.2022 орган досудового розслідування встановив, що ОСОБА_5 не міг 09 лютого 2022 року о 22 годині 00 хвилин керувати автомобілем марки Mercedes-Benz G-63 AMG, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та відповідно бути учасником дорожньо-транспортної події, яка відбулася на ділянці місцевості 534 км + 200 м автодороги Київ-Харків-Довжанський, оскільки у цей час він перебував за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_3 . 
		З огляду на встановлені органом досудового розслідування обставини, пред`явлену ОСОБА_5 10 лютого 2022 року підозру було скасовано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Таким чином, ОСОБА_5 , усвідомлюючи наслідки своїх дій, спрямованих на приховання дійсних обставин діяння, яке містить ознаки складу кримінального правопорушення щодо наїзду на пішохода та залишення останнього в небезпеці, діючи умисно, на прохання ОСОБА_4 , заздалегідь не обіцяючи, приховав тяжкий злочин шляхом повідомлення орган досудового розслідування про начебто особисте вчинення вказаних злочинів та надання показань про вказані обставини.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України як заздалегідь не обіцяне приховування тяжкого злочину, вчиненого групою осіб за попередньою змовою між собою.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
		У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4  адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000130 від 10.02.2022.
		Обвинувачений ОСОБА_9 у судовому засіданні просив звільнити його від кримінальної відповідальності у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у цій частині.
		Прокурор у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту.
		Представник потерпілої  адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту.
		Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання захисника.
		Правові підстави і наслідки звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження за цією підставою судом обвинуваченому ОСОБА_11 роз`яснені.
		Суд заслухавши думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи вважає, що клопотання захисника підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		За приписами ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
		Положеннями ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
		Однією з підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності - є закінчення строків давності, визначених ст. 49 КК України.
		Санкція ч. 1 ст. 135 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк до двох років або позбавлення волі на той самий строк.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 135 КК України, відноситься до нетяжких злочинів.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
		Підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг; не вчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості, згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.
		Початком перебігу строку давності є день, коли кримінальне правопорушення було вчинено.
		Зі змісту обвинувального акту вбачається, інкриміноване ОСОБА_12 кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, вчинене 09 лютого 2022 року.
		Таким чином, на момент звернення до суду з обвинувальним актом строки давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 135 КК України, сплинули.
		Отже, з часу вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, минуло більше трьох років, тобто у даному кримінальному провадженні закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
		Згідно з ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.
		Як вбачається з матеріалів справи у даному кримінальному провадженні строки досудового розслідування не зупинялися.
		Суду не надано даних про те, що обвинувачений за період з 09 лютого 2022 року вчинив нове кримінальне правопорушення або ухилявся від досудового слідства або суду.
		Згідно з п. 1-1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті.
		Пунктом 3-1 частини першої ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається в разі, зокрема, закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Також суд зазначає, що дотримання положень, передбачених частинами 1-3 ст. 49 КК України є безумовним і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.
		Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження, але до набрання вироком суду законної сили.
		При цьому обвинуваченому суд роз`яснив, що застосування ст. 49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення від кримінальної відповідальності та не звільняє обвинуваченого від обов`язку відшкодування в порядку цивільного судочинства завданої внаслідок кримінального правопорушення шкоди.
		Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
		Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність заявленого клопотання та отримавши згоду на таке звільнення представника потерпілої та обвинуваченого ОСОБА_10 з огляду на те, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше трьох років, перебіг давності притягнення до кримінальної відповідальності в розумінні ст.49 КК України не зупинявся і не переривався, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак клопотання слід задовольнити і звільнити ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України в зв`язку з закінченням строків давності.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті.
		Показання обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_5 є послідовними, логічними та не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченими змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.
		Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_5 винними себе у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України визнали повністю, їх показання відповідають змісту обвинувачення, суд за згодою обвинувачених та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними в матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце, спосіб, а також форму вини і спрямованість умислу, мотив кримінального правопорушення, його наслідки, обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинувачених, визнає їх доказаними у судовому засіданні і вважає за можливе не досліджувати у повному обсязі докази стосовно цих фактичних обставин кримінального провадження відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинувачуваних, дослідженням матеріалів експертиз та вивченням даних, які характеризують особи обвинувачених, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
		Перед встановленням такого порядку дослідження доказів судом було з`ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів у частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз`яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
		За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.
		Суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України, в обсязі пред`явленого обвинувачення доведена повністю.
		Вивченням данихпро особу ОСОБА_4 встановлено,що вінраніше судимий,одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2007 року народження, офіційно працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, у скоєному щиросердечно розкаявся, критично оцінює свою протиправну поведінку, осуджує її та бажає залагодити провину, а також добровільно повністю відшкодував матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_13 .
		Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Вивченням даних про особу ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття, яке полягає у тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого ним кримінального правопорушення, у скоєному щиросердечно розкаявся, критично оцінює свою протиправну поведінку, осуджує її та бажає залагодити провину.
		Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		При призначенні покарання ОСОБА_4 суд виходить з положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, той факт, що він добровільно відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_13 , яка претензій матеріального та морального характеру до нього не має, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, репутацію, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Враховуючи тяжкістьвчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення,наявність пом`якшуючихвину обставин щирекаяття,добровільне відшкодуванняшкоди,позицію сторониобвинувачення,яка просилазастосувати стосовнообвинуваченого положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також положення диспозитивності кримінального судочинства, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		На думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
		Строк діїзапобіжного заходуу видіособистого зобов`язання,застосованого до ОСОБА_4 на підставіухвали Печерськогорайонного судум.Києва від22січня 2025року,закінчився 09лютого 2025року.Ураховуючи те,що підчас підготовчогосудового засіданнята судовогорозгляду кримінальногопровадження клопотаньвід прокурорапро продовженнястроку діїзапобіжного заходуна розглядсуду ненадходило,підстав,передбачених ст.ст.177,178КПК України,для застосуваннядо обвинуваченогозапобіжного заходудо набраннявироком законноїсили судне вбачає. 
		При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить з положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність шкоди, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров`я, репутацію, у зв`язку з чим суд вважає необхідним і достатнім призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, наявність пом`якшуючої вину обставини  щире каяття, позицію сторони обвинувачення, яка просила застосувати стосовно обвинуваченого положення ст. 75 КК України і звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, а також положення диспозитивності кримінального судочинства, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		На думку суду, призначена міра покарання надасть можливість обвинуваченому сформувати у своїй свідомості уявлення про неминучість настання відповідальності за можливі вчиненні ним протиправні діяння у майбутньому, що буде в свою чергу достатньою превентивною мірою.
		Строк дії запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, застосованого до ОСОБА_5 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року, закінчився 09 лютого 2025 року. Ураховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань від прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст.ст.177, 178 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Речові докази по справі відсутні. 
		Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у порядку ст.124 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Клопотання захисника  адвоката ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України у зв`язку з закінченням строків давності - задовольнити.
		ОСОБА_4 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 135 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
		Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022220000000130 від 10.02.2022 у частині обвинувачення ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК України, - закрити.
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 396 КК України, та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь в на користь Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішній справ України витрати за проведення судових експертиз у кримінальному провадженні № 12022220000000130 від 10.02.2022 розмірі 275 578,84 грн.
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення, а засудженими - в той же строк з часу отримання копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.
		 
		Суддя                                     ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...