Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/16934/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 09.05.2025. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.05.2025.

Номер судового провадження: 2/759/691/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/16934/24
		пр. № 2/759/691/25
		       08 травня 2025 року                                                                м. Київ
		 
		Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Бондарчук М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Позиції сторін
		Стислий зміст позовної заяви та її обґрунтування
		16 серпня 2024 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» (далі також - Товариство, банк) до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
		Позов обґрунтований тим, що:
		- 03 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Анкета-заява);
		- на підставі укладеного договору Товариство надало ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитного ліміту на кредитну картку; 
		- 31 серпня 2023 року були проведені сім банківських переказів, в результаті яких з кредитної картки ОСОБА_1 були списані кредитні кошти на загальну суму 73 359,67 гривень;
		- у процесі перевірки вказаних платіжних операцій Товариство встановило, що типовий пристрій ОСОБА_1 перебував у третьої особи, яка заволоділа його анкетними даними та паролем входу в аккаунт Приват24; зазначені шахрайські дії здійснені ОСОБА_2 , у зв`язку з чим Товариство подало заяву до поліції; заява приєднана до кримінального провадження № 12022041230000593 за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України, в рамках якого ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою;
		- ОСОБА_1 порушив пункти Умов і правил надання банківських послуг (далі - Умови і правила) в частині збереження фінансової інформації, допустив використання платіжного засобу особами, які не мають на це права;
		- у результаті списання коштів від 31 серпня 2023 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за кредитним договором у сумі 91 087,48 гривень, з яких:
		73 101,38 гривень - заборгованість за тілом кредиту;
		17 986,10 гривень - заборгованість за простроченими відсотками.
		Стислий зміст відзиву на позовну заяву та його обґрунтування
		ОСОБА_1 проти позову заперечив.
		10 вересня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що:
		- 31 серпня 2023 року під час відрядження з його банківської картки були здійснені незаконні транзакції на загальну суму 73 269,67 гривень та взято кредит на оплату частинами в сумі 53 499,00 гривень;
		- перед списанням коштів шахраї заблокували його мобільний номер телефону та доступ до додатку Приват24;
		- за першої нагоди він зв`язався з представником Товариства і повідомив про шахрайські дії; наступного дня він звернувся до відділення банку, де написав заяву про вчинення шахрайських дій і заблокував картку; того ж дня звернувся з електронним листом до кіберполіції із заявою про кримінальне правопорушення; після повернення до міста Києва звернувся до Святошинського управління поліції із заявою про кримінальне правопорушення, на підставі якої було відкрите кримінальне провадження; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань одразу після отримання передав менеджеру у відділенні банку;
		- Товариство не довело, що він учинив дії чи бездіяльність, які сприяли незаконному використанню платіжного засобу.
		З огляду на викладене, просив у позові відмовити.
		Стислий зміст відповіді на відзив
		07 жовтня 2024 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла відповідь на відзив, у якій Товариство акцентувало на такому:
		- Товариство провело перевірку списання коштів з банківської картки ОСОБА_1 від 31.08.2023, у ході якої встановило, що переведення коштів здійснено шляхом Р2Р переказу на банківську картку отримувача (емітент ACCENT-BANK);
		- 31 серпня 2023 року о 16:44:15 зафіксовано заявку клієнта на блокування картки;
		- 31 серпня 2023 року о 17:07:55 подано заявку на розблокування картки;
		- 31 серпня 2023 року о 17:16:46 подано заявку на перевипуск картки;
		- 31 серпня 2023 року о 17:18:50 було створено платіж, який банк заблокував до підтвердження клієнтом;
		- 31 серпня 2023 року о 17:26:50 надійшов дзвінок з фінансового номера клієнта на номер 3700, у ході якого була пройдена ідентифікація через анкетні дані та процедура підтвердження платіжної операції;
		- 31 серпня 2023 року о 17:53:13 була здійснена успішна авторизація в додатку Приват24 з типового пристрою та з використанням пароля; така авторизація є можливою внаслідок передачі третім особам даних для входу в Приват24;
		- Товариство встановило особу ОСОБА_2 , який здійснював шахрайські операції із заміни SIM-карток фінансових номерів клієнтів; дані про нього були передані до поліції;
		- за умови ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_2 відповідач має право стягнути з нього незаконно отримані кошти;
		З огляду на те, що ОСОБА_1 допустив використання платіжного засобу особами, які не мають на це права шляхом передання ПІН-коду, паролів, контрольної інформації, що призвело до списання грошових коштів з його банківської картки, наполягало на задоволенні позову.
		Позиції сторін у судовому засіданні
		У судовому засіданні представник позивача, Сидюк О.В. , позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково пояснила, що порушення ОСОБА_1 положень Умов і правила підтверджується аудіозаписами телефонних розмов між невстановленими особами та представником банку від 31.08.2023. У ході зазначених розмов невідомі особи повідомили співробітнику банку таку інформацію, яку вони не могли отримати інакше як від відповідача. Зокрема, для підтвердження платежу невстановлена особа повідомила прізвище, ім`я, по батькові відповідача, його дату і місце народження, адресу реєстрації. Наведене, на думку представника позивача, є достатнім підтвердженням як мінімум недбалості ОСОБА_1., що призвело до незаконного використання платіжного засобу.
		Відповідач та його представник, адвокат Іванов М.В., у судовому засіданні проти позову заперечили, посилаючись на обставини, викладені у відзиві.
		Також відповідач пояснив, що в серпні 2023 року здійснював підприємницьку діяльність, пов`язану з вантажними перевезеннями. 31 серпня 2023 року прямував за маршрутом Ізмаїл-Шепетівка. Приблизно о 16 годині 45 хвилин він повідомив банк про шахрайські дії через додаток Приват24 та заблокував картку. Причиною блокування стало повідомлення родичів про шахрайські дії стосовно їх родини. Надалі в дорозі у нього зник мобільний зв`язок та інтернет. Приблизно за 1,5 години він виявив, що з його картки списані кредитні кошти, після чого невідкладно повідомив про це банк у найбільш доступний спосіб. Наступного дня звернувся до відділення банку та кіберполіції, пізніше до районного управління поліції. Наголосив, що є постраждалою особою від шахрайських, жодних дій чи бездіяльності, які сприяли б незаконному заволодінню коштів не вчиняв.
		ІІ. Процесуальні дії суду
		28 серпня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив судове засідання на 01 жовтня 2024 року.
		У зв`язку з неявкою відповідача судове засідання, призначене на 01 жовтня 2024 року, суд відклав на 29 жовтня 2024 року.
		На підставі заяви представника відповідача, адвоката Іванова М.В., судове засідання, призначене на 29 жовтня 2024 року, суд відклав на 26 листопада 2024 року.
		26 листопада 2024 року в судовому засіданні представник позивача, Сидюк О.В. заявила клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні задля подання аудіозаписів телефонних розмов, які з технічних причин не були долучені до матеріалів справи раніше. Зазначене клопотання суд задовольнив, про що без виходу до нарадчої кімнати постановив відповідну ухвалу; оголосив перерву в судовому засіданні до 18 грудня 2024 року.
		12 грудня 2024 року представник відповідача, адвокат Іванов М.В., через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		Зазначену заяву суд задовольнив, про що 13 грудня 2024 року постановив відповідну ухвалу.
		18 грудня 2024 року в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні для письмового оформлення заяви про зупинення провадження у справі. Зазначене клопотання суд задовольнив, про що без виходу до нарадчої кімнати постановив відповідну ухвалу; оголосив перерву в судовому засіданні до 22 січня 2025 року.
		22 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшло клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
		З метою подання Товариством заперечень на вказану заяву суд оголосив перерву в судовому засіданні, призначив судове засідання на 12 лютого 2025 року.
		12 лютого 2025 року суд постановив ухвалу, якою у задоволенні заяви про зупинення провадження відмовив; оголосив перерву в судовому засіданні, призначив судове засідання на 17 березня 2025 року.
		13 березня 2025 року представник відповідача через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС подав заяву про участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		У задоволенні зазначеної заяви суд відмовив, про що 17 березня 2025 року постановив відповідну ухвалу.
		На підставі заяви представника відповідача, задля особистої участі відповідача в судовому засіданні, суд оголосив перерву в судовому засіданні, призначив судове засідання на 28 квітня 2025 року.
		У судовому засіданні 28 квітня 2025 року представник відповідача заявив клопотання про участь відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. З урахуванням думки представника позивача, зазначене клопотання суд задовольнив, про що постановив ухвалу без оформлення окремого документа.
		Відповідно до ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) для проголошення рішення суд призначив судове засідання на 08 травня 2025 року.
		ІІІ. Обставини, які встановив суд
		03 лютого 2021 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву (а.с. 32-41).
		Підписанням Анкети-заяви ОСОБА_1 підтвердив, що відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» Умови і правил, що розміщені в мережі Інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання Анкети-заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.
		Відповідно до п. 1 Анкети-заяви встановлені такі істотні умови договору «Кредитні картки»: 
		кредитодавець - Товариство (підпункт 1.1. пункту 1 Анкети-заяви); 
		тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія; розмір кредитного ліміту не перевищує: 50 000,00 гривень для карт «Універсальна», 75 000,00 гривень для карт «Універсальна Gold», строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; мета отримання кредиту - споживчі цілі (підпункт 1.2. пункту 1 Анкети-заяви);
		процентна ставка - 42,0 % річних для карт Універсальна, 40,8 % річних для карт «Універсальна Gold»; (підпункт 1.3. пункту 1 Анкети-заяви);
		повернення кредиту здійснюється шляхом: договірного списання з рахунку клієнта, у тому числі за рахунок кредитного ліміту в такі строки і в таких розмірах:
		- в розмірі процентів, що підлягають сплаті за договором першого числа календарного місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, за умови наявності невикористаного кредитного ліміту та за відсутності прострочених зобов`язань клієнта;
		- шляхом внесення клієнтом коштів у розмірі мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для кого відкрито кредитну картку, до останнього числа календарного місяця наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше, ніж 100 грн щомісячно; у разі прострочення з 31-го дня - 10 % від заборгованості; у разі прострочення з 181-го дня - 100 % від заборгованості (підпункт 1.4. пункту 1 Анкети-заяви).
		У розділі 4 Анкети-заяви викладені Умови і правила станом на дату приєднання та їх підписання клієнтом. Підпунктів 1.1.72, 1.1.2.1.11, 2.1.4.7, 2.1.4.18, 2.1.4.48.1, 2.1.4.49.7, 2.1.4.49.8 Умови і Правила не містять.
		Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , виданою Товариством 12.04.2024 за р. № 0000003500173273, кредитний ліміт становив:
		- з 03.02.2021 до 28.11.2022 - 1 000,00 гривень;
		- з 28.11.2022 до 14.03.2023 - 6 000,00 гривень;
		- з 14.03.2023 до 12.06.2023 - 8 000,00 гривень;
		- з 12.06.2023 до 06.07.2023 - 18 000,00 гривень;
		- з 06.07.2023 до 05.12.2023 - 75 000,00 гривень;
		- з 05.12.2023 - 0,00 гривень (а.с. 31).
		Згідно з довідкою, виданою Товариством 12.04.2024 за р. № 0000003500166300, ОСОБА_1 були видані такі кредитні картки:
		- Карта «Універсальна», дата відкриття 03.02.2021, термін дії 07/24;
		- Карта «Універсальна», дата відкриття 31.08.2023, термін дії 07/27 (а.с. 26).
		Згідно з розрахунком заборгованості за договором б/н від 03.02.2021, складеним Товариством, станом на 10.04.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 91 087,48 гривень, з яких: 73 101,38 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 17 986,10 гривень - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 46-50).
		Згідно з випискою за договором № б/н за період з 03.02.2021 до 12.04.2024 баланс на початок періоду 0,00 гривень, баланс на кінець періоду - -91 087,48 гривень, усього витрат 150 085,22 гривень, усього надходжень 58 997,74 гривень. Станом на 31.08.2023 баланс на картці 90,00 гривень. Усього 31.08.2023 проведено платіжних операцій на суму 73 359,67 гривень (а.с. 43-45).
		Згідно з висновком за результатами перевірки за службовою запискою Е.16.0.0.0/7-7351129, складеним Товариством 16.07.2024 (а.с. 82-113), встановлено, що:
		- 31 серпня 2023 року о 16:44:15 зафіксовано заявку клієнта на блокування картки;
		- 31 серпня 2023 року о 17:07:55 подано заявку на розблокування картки;
		- 31 серпня 2023 року о 17:16:46 подано заявку на перевипуск картки;
		- 31 серпня 2023 року о 17:18:50 було створено платіж, який банк заблокував до підтвердження клієнтом;
		- 31 серпня 2023 року о 17:26:50 надійшов дзвінок з фінансового номера клієнта на номер 3700, у ході якого була пройдена ідентифікація через анкетні дані та процедура підтвердження платіжної операції;
		- 31 серпня 2023 року о 17:53:13 була здійснена успішна авторизація в додатку Приват24 з типового пристрою та з використанням пароля; така авторизація є можливою внаслідок передачі третім особам даних для входу в Приват24;
		- 31 серпня 2023 року типовий пристрій клієнта з SIM-карткою перебував у третьої особи, яка заволоділа його анкетними даними та паролем входу в його аккаунт Приват24; платіжні операції координувалися декількома особами дистанційно, оскільки після додавання картки в Google Pay, 31.08.2023 з 18:12:09 по 19:22:06 зафіксовані неуспішні спроби зняття готівки у місті Кропивницький.
		Також перевіркою встановлено особу ОСОБА_2 , який здійснював шахрайські операції із заміни SIM-карток фінансових номерів клієнтів; дані про нього були передані до поліції.
		Згідно з повідомленням від 01.09.2023 звернення ОСОБА_1 ID 316668 сформоване за допомогою вебресурсу cyberpolice.gov.ua 01.09.2023, зареєстроване до єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення за № 50797 (а.с. 75).
		Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 , поданою 04.10.2023, відкрите кримінальне провадження № 12023100080003862 від 05.10.2023 за такими обставинами: у період часу з 17 год 29 хв по 18 год 52 хв 31.08.2023 невідома особа здійснила незаконне списання коштів у сумі 128 000,00 грн, які знаходились на карті Приватбанку, що належить ОСОБА_1 (а.с. 74).
		У судовому засіданні були досліджені аудіозаписи таких телефонних розмов:
		- аудіофайл номер 0000003648761697 тривалістю 0 годин 01 хвилина 50 секунд, на якому зафіксована телефонна розмова невстановленої особи та співробітниці банку про підтвердження платежу на іншу картку на суму 8 000,00 гривень. Для підтвердження платежу невстановлена особа повідомляє співробітниці банку своє прізвище, ім`я, по батькові, дату і місце народження, адресу реєстрації ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , місце народження: місто Київ);
		- аудіофайл номер 0000003648764639 тривалістю 0 годин 07 хвилин 53 секунди, на якому зафіксована телефонна розмова невстановленої особи та співробітниці банку. Невстановлена особа повідомила, що картка Приватбанку і аккаунт в додатку Приват24 заблоковані, просить перевипустити картку. У ході розмови співробітниця банку пояснює невстановленій особі як отримати віртуальну картку, якщо аккаунт у Приват24 заблокований. Однією з умов отримання такої картки є надання фотографії клієнта з паспортом. Від надання такої фотографії невстановлена особа відмовилася;
		- аудіофайл номер 0000003648763684 тривалістю 0 годин 01 хвилина 38 секунд, на якому зафіксована телефонна розмова ОСОБА_1 та співробітника банку. У ході розмови ОСОБА_1 повідомляє про незаконне списання коштів з його картки і просить створити заявку на повернення коштів. Також ОСОБА_1 зазначає, що вчора повідомляв про шахрайство і заблокував картку. Зазначив, що знаходиться у відділенні банку і йому необхідна виписка про рух коштів по картці.
		ІV. Мотиви суду
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частина перша статті 4 ЦПК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21).
		Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду від 04 вересня 2024 року в справі № 756/1384/20).
		Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
		При цьому для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки та врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.
		Між сторонами у справі виникли правовідносини щодо виконання зобов`язань за кредитним договором.
		Відповідно до ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
		Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умови виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). 
		Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; розірванні договору в судовому порядку; відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
		Згідно із ч. 3 ст. 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц вказано, що: 
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів».
		У постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц, від 20 червня 2018 в справі № 691/699/16-ц вказано, що: 
		«встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 зазначено: «емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності. Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, надані банком Умови про надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.
		Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).
		Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		V. Оцінка суду
		Звертаючись до суду з позовом, Товариство посилалося на те, що ОСОБА_1 порушив зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 91 087,48 гривень.
		Під час розгляду справи суд установив, що вказана заборгованість виникла в результаті проведення 31 серпня 2023 року платіжних операцій з переказу кредитних коштів, ініційованих не відповідачем, а іншими особами. Відсутність іншої заборгованості ОСОБА_1 перед Товариством представник позивача, Сидюк О.В. , визнала в судовому засіданні.
		Суд зауважує, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для настання несприятливих наслідків для споживача.
		На підтвердження вини ОСОБА_1 у сприянні втраті та незаконному використанню фінансової інформації Товариство надало висновок за результатом проведення службової перевірки (далі - висновок) і аудіозаписи телефонних розмов, в ході однієї з яких невстановлена особа повідомила анкетні дані відповідача.
		Зазначені докази суд оцінює критично.
		Відповідно до висновку Товариство встановило, що до незаконного списання кредитних коштів причетна інша особа ( ОСОБА_2 ), що свідчить про здійснення платіжних операцій без фізичного використання платіжної картки. Зазначену обставину представник позивача у судовому засіданні не оспорювала. Будь-яких доказів, що платіжна операція відбулася за розпорядженням ОСОБА_1 , Товариство не надало.
		Задля підтвердження переказу коштів невстановлена особа телефоном назвала співробітниці банку ідентифікаційні дані ОСОБА_1 (прізвище, ім`я, по батькові, дату і місце народження, адресу реєстрації). Утім, саме по собі повідомлення невідомою особою даних про відповідача не свідчить про те, що останній своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті або незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Доказів того, що ці дані були отримані саме від ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
		Суд також ураховує, що ОСОБА_1 , виявивши безпідставні перекази коштів, у розумний строк повідомив про цей факт банк та звернувся до правоохоронних органів.
		Окрім того, суд акцентує, що Умови і Правила, викладені у пункті 4 Анкети-заяви не містять підпунктів 1.1.72, 1.1.2.1.11, 2.1.4.7, 2.1.4.18, 2.1.4.48.1, 2.1.4.49.7, 2.1.4.49.8, на які посилається Товариство. Доказів ознайомлення та підписання відповідачем іншої редакції Умов і Правил позивач не надав.
		Твердження Товариства про можливість ОСОБА_1 стягнути незаконно списані кошти з винної особи суд уважає неприйнятним. Необхідність звернення до суду відповідача, який постраждав від шахрайських дій іншої особи, за умови недоведення його винуватості у сприяв втраті або незаконному використанню фінансової інформації, суперечить засадам добросовісності і справедливості.
		VІ. Висновки суду
		Оскільки Товариство належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами не підтвердило, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв утраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з його карткового рахунку, суд констатує відсутність порушених прав Товариства і відмовляє у позові повністю.
		VІІ. Судові витрати
		Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
		Позивач сплатив судовий збір в сумі 2 422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № ZZ422B21CS від 22.07.2024 (а.с. 56).
		Доказів понесення інших витрат сторони не надали.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Оскільки суд відмовив у позові повністю, судовий збір стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.
		На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		У позові Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до  ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити повністю.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
		Учасники справи:
		Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570).
		Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
		Повне рішення суду складене 08 травня 2025 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                        Ю.В. Кравченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...