Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/3316/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення); Самовільне залишення військової частини або місця служби.
Надіслано судом: 09.05.2025. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/465/973/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62024140120000602

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		465/3316/25 
		1-кп/465/973/25
		 
		ВИРОК
		Іменем України 
		09.05.2025  м.Львів
		Франківський районний суд м. Львова в складі
		   головуючого судді   ОСОБА_1 ,
		   з участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		   прокурора  ОСОБА_3 ,
		   обвинуваченого                 ОСОБА_4 , 
		захисника обвинуваченого           ОСОБА_5 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження № №62024140120000602 від 05.07.2024 про обвинувачення:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стрий Львівської області, громадянина України, розлученого, з повною спеціальною освітою, старшого солдата, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , командира 1 десантно  штурмового відділення 2 десантно-штурмового взводу 12 десантно  штурмової роти 3 десантно  штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		Старший солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків в умовах воєнного стану, 26.04.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 08.05.2024, до моменту його повернення до військової частини НОМЕР_1 , чим вчинив самовільне залишення тривалістю понад три доби військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 01.07.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 08.07.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 09.07.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 15.07.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 16.07.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 22.07.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 23.07.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 29.07.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 30.07.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 05.08.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 06.08.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 12.08.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 13.08.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 20.08.2024, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		В подальшому, військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного начальника, в умовах воєнного стану, діючи повторно, 21.08.2024 самовільно залишив тривалістю понад три доби військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), був відсутній на службі без поважних причин і не виконував свої службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд за місцем проживання до 28.03.2025, чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України. 
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення. Свої дії пояснив необдуманістю щодо настання негативних наслідків. Просить суворо не карати.
		Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина підтверджується зібраними по справі доказами, дійсність та достовірність яких учасниками судового розгляду не оспорюється.
		Згідно з ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. 
		Згідно п.4 ч.1ст.91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність.
		Відповідно до ч.3 ст.349КПК України, в судовому засіданні не досліджувалися інші зібрані по справі докази, оскільки за згодою учасників процесу, дослідження останніх визнано недоцільним, так як фактичні обставини справи ніким не оспорюються і у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, яким роз`яснено, що у такому випадку вони позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
		Оцінюючи зібрані та дослідженні в ході судового розгляду по справі докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України доведена повністю, його дії вірно кваліфіковані органами досудового слідства, оскільки він скоїв самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
		Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі,яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який особою молодого віку; раніше не судимий; має постійне місце проживання; по місцю служби характеризувався посередньо; під наглядом лікаря - нарколога та лікаря - психіатра ВП «Лікарня інтенсивного лікування КНП «ТМО «СМОЛ» не перебуває; на стаціонарному і амбулаторному лікуванні з 05.07.2024 по теперішній час у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічний психіатрична лікаря» не перебуває;на стаціонарномулікуванні уВійськово-медичномуклінічному центрі Західногорегіону з 26.04.2024по теперішнійчас неперебував,за амбулаторноюмедичною допомогоюне завертався,військо-лікарськоюкомісією неоглядався; безпосередньою брав участь у веденні воєнних (бойових) дій, де отримав травми та поранення та має статус учасника бойових дій.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає повне визнання своєї провини і щире каяття, сприяння слідству та суду у розкритті кримінальних правопорушень та встановлення істини по справі.
		У відповідності до ст.67 КК України, обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченому, суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно.
		У відповідності до позиції, висловленої у постанові Верховного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 205/7091/16-к (№ 51 - 1532 км 19), поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Згідно з ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні злочину. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому слід призначити в межах санкції статі за який кваліфіковані злочини у виді п`яти років позбавлення волі, оскільки таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Водночас, підстав для застосування до ОСОБА_4 іншого, більш м`якого виду покарання, або звільнення від покарання з випробуванням суд не вбачає.
		Разом з тим, саме таке покарання, на переконання суду, відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу, тобто з 28.03.2025, по день набрання вироком законної сили.
		Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
		Цивільний позов не заявлявся.
		Арешт на майно обвинуваченого не накладався.
		Керуючись ст.ст. 326, 349, 370, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		 
		у х в а л и в:
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років. 
		Початок строку відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.
		Запобіжний захід  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою.
		На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту обрання запобіжного заходу, тобто з 28.03.2025, по день набрання вироком законної сили.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику обвинуваченого, 
		 
		Суддя             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...