Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/1148/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-16719ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 644/1148/22
		провадження № 61-16719св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Лисенка Андрія Олександровича на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року у складі судді Бабенко Ю. П. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна»), про визнання недійсними результатів електронних торгів, акта приватного виконавця, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що 14 грудня 2012 року ОСОБА_4 подарував спірну квартиру ОСОБА_1 . Договір дарування був посвідчений нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 3-2933. 
		3.            Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2011 року по справі № 2-336/11 було стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг» 350 082,24 грн. 
		4.            12 червня 2019 року видано виконавчий лист № 2029/2-336/11. 
		5.            05 жовтня 2021 року приватним виконавцем Бабенко Д. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1. 
		6.             ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 помер. Після його смерті ніхто із спадкоємців не подавав заяву про прийняття спадщини, спадкова справа не відкривалася. 
		7.            28 жовтня 2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_4 , а саме спірної вище квартири. Підготовлено висновок про вартість квартири у розмірі 446 000 грн. 
		8.            Виконавець направив до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна. 
		9.            04 січня 2022 року ДП «СЕТАМ» реалізовано зазначену квартиру на прилюдних торгах, переможцем яких став ОСОБА_2 . 
		10.         04 січня 2022 року ДП «СЕТАМ» було сформовано протокол проведення електронних торгів № 565405. На підставі цього протоколу приватним виконавцем складено акт про проведені електронні торги. На підставі цього акту нотаріусом Луніною Т. А. було видано свідоцтво від 14 січня 2022 року на підтвердження належності ОСОБА_2 вказаної квартири на праві власності. 
		11.         Позивачка вказувала, що набула право власності на спірну квартиру за договором дарування та з моменту його нотаріального посвідчення та реєстрації в реєстрі правочинів за № 3-2933 ОСОБА_4 як дарувальник втратив право власності на вказану квартиру, а тому будь-які боргові зобов`язання колишнього власника не могли задовольнятись за рахунок вказаного майна. 
		12.         В межах зазначеного виконавчого провадження її було незаконно позбавлено права власності на нерухоме майно шляхом реалізації належної їй квартири на електронних торгах поза її волею. 
		13.         Крім того, усі дії в межах зазначеного виконавчого провадження було здійснено після смерті боржника. 
		14.         Експертна оцінка нерухомого майна була проведена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював жодного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього обстеження. Також було порушено порядок ознайомлення боржника із звітом про оцінку майна та складання заявки на реалізацію арештованого майна. Приватний виконавець був зобов`язаний ознайомити боржника ОСОБА_4 із висновком про вартість об`єкта оцінки від 10 грудня 2021 року, що неможливо було зробити з огляду на смерть боржника.
		15.         Враховуючи вищевикладене просила суд:
		визнати недійсними результати електронних торгів за лотом № 504503 з реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_1 житловою площею 38.6 кв. м, загальною площею 56.3 кв. м, оформлені протоколом № 565405 від 04 січня 2022 року; 
		визнати недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А. про проведені ДП «Сетам» електронні торги з реалізації зазначеної квартири (номер лота 504503); 
		визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 14 січня 2022 року № 19, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Т. А.; 
		витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказану квартиру (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2560818263120).
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		16.         Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року, позов задоволено.
		17.         Визнано недійсними результати електронних торгів за лотом № 504503, які відбулися 04 січня 2022 року, з реалізації трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , оформлені протоколом № 565405.
		18.         Визнано недійсним акт приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Бабенка Д. А. від 12 січня 2022 року про проведені ДП «Сетам» електронні торги з реалізації вказаної квартири.
		19.         Визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів від 14 січня 2022 року № 19, видане приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Т. А.
		20.         Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спірну квартиру.
		21.         Вирішено питання щодо судових витрат.
		22.         Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
		23.         Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_1 , яка набула у власність квартиру 14 грудня 2012 року, тобто до 01 січня 2013 року, стала її власником з моменту нотаріального посвідчення договору дарування і прийняття дарунку незалежно від того, чи здійснила вона в подальшому державну реєстрацію свого права власності чи правочину.
		24.         Також суди зазначили, що під час виконавчого провадження приватним виконавцем не було вирішено питання щодо залучення правонаступників померлого ОСОБА_4 та порушено порядок проведення оцінки арештованого майна, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього обстеження.
		25.         Отже, відсутність послідовності дій приватного виконавця у відповідності до вимог законодавства призвело до того, що не було встановлено факту смерті боржника і факту зміни власника спірної квартири, що у сукупності унеможливлювало реалізацію нерухомого майна на електронних торгах.
		26.         Таким чином, суди дійшли висновку, що під час проведення електронних торгів мало місце порушення порядку реалізації нерухомого майна на електронних торгах, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 № 2831/5, ці порушення вплинули на права і законні інтереси позивачки, майно якої було реалізовано на торгах за відсутності правового зв`язку із зобов`язаннями боржника, тому наявні підстави для визнання недійсними результатів електронних торгів та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
		27.         Враховуючи викладене, суди вважали, що наявні підстави для витребування спірної квартири на користь позивачки.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		28.         У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - Лисенка А. О .
		29.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 15 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		30.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		31.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - Лисенко А. О. , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог.
		32.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 вересня 2014 року в справі № 3-112гс14, від 29 листопада 2017 року в справі № 668/5633/14-ц, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 1522/18417/12-ц, від 02 травня 2018 року в справі № 910/10136/17, від 16 травня 2018 року в справі № 449/1154/14, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 22 серпня 2018 року в справі № 596/2472/16-ц, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 06 лютого 2019 року в справі № 168/828/16-ц, від 06 березня 2019 року в справі № 922/1163/18, від 20 березня 2019 року в справі № 821/197/18/4440/16, від 12 червня 2019 року в справі № 308/12151/16-ц,від 26 червня 2019 року в справі № 669/927/16-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18, від 13 листопада 2019 року в справі № 645/4220/16-ц, від 17 січня 2020 року в справі № 640/9729/19, від 01 квітня 2020 року в справі № 610/1030/18, від 03 липня 2020 року в справі № 332/3368/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 15 жовтня 2020 року в справі № 917/1628/17, від 11 березня 2021 року в справі № 644/8749/18, від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19, від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19, від 12 жовтня 2021 року в справі № 233/2021/19, від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16, від 02 червня 2022 року в справі № 480/5060/20, від 08 березня 2023 року в справі № 522/16163/18 та в справі № 127/13995/21, від 21 червня 2023 року в справі № 916/3027/21 та справі № 369/5218/19, від 27 липня 2023 року в справі № 932/1139/21, від 16 серпня 2023 року в справі № 910/6654/22, від 20 вересня 2023 року в справі № 372/2894/17, від 04 жовтня 2023 року в справі № 567/1471/21, від 11 жовтня 2023 року в справі № 756/8056/19 від 06 листопада 2023 року в справі № 725/8953/21, від 08 січня 2024 року в справі № 2-3894/09, від 17 січня 2024 року в справі № 522/5850/19 та в справі № 752/18246/21, від 07 лютого 2024 року в справі № 311/2297/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		33.         Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		34.         Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що ОСОБА_2 набув спірну квартиру як добросовісний набувач і така не може бути витребувана від нього, оскільки набута в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		35.         Посилається на те, що суди ухвалили судові рішення, поклавши в їх основу припущення факту обізнаності приватного виконавця про смерть боржника.
		36.         Вказує, що матеріали справи підтверджують те, що приватний виконавець діяв відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
		37.         Крім того, посилання судів на порушення порядку проведення оцінки майна є помилковими, оскільки оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців, проте матеріали справи не містять доказів, що оцінку майна було оскаржено в даному порядку. При цьому сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
		38.         Також заявник посилається на те, що позивачка як власник спірної квартири мала б передбачити негативні наслідки щодо нереєстрації нерухомого майна протягом 10 років. При цьому вважає, що такі дії свідчать про те, що договір дарування було вчинено з метою ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, тобто договір дарування квартири є фраудаторним правочином.
		39.         Представник відповідача зазначає, що позивачкою обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки належним способом захисту порушеного права є звернення з відповідним позовом до кредитора щодо стягнення грошових коштів, отриманих ним після реалізації спірного майна, і саме такий спосіб є ефективним. Вказує, що обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		40.         Заявник наголошує також щодо відсутності підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки представник позивача не зазначив орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу відповідно до статті 134, частини восьмої статті 141 ЦПК України. Крім того, договір про надання правової допомоги не містить розрахунку гонорару адвоката. Вважає, що стягнуті витрати не є співмірними.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		41.         У лютому 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Лисенка А. О. від представника ОСОБА_1 , у якому вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		42.         Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 жовтня 2011 року по справі № 2029/2-336/11 було стягнуто з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 350 082,24 грн, що підтверджується копією рішення.
		43.         Згідно з договором дарування від 14 грудня 2012 року, посвідченим державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т. М. та зареєстрованим в реєстрі за №3-2933, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 , а вона прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . 
		44.         В пункті 11 зазначеного договору вказано на те, що право власності обдарованої на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдарована свідчить, що вона дарунок приймає. Прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення. 
		45.         Згідно з пунктом 12 вказаного договору цей договір складено в двох примірниках, один з яких залишається в нотаріальній конторі, а другий, що має силу оригінала, видається обдаровуваній. Викладене підтверджується копією договору дарування квартири від 14 грудня 2012 року, листом завідувача Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 08 лютого 2022 року за № 517/01-16.
		46.         Рішенням 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20 листопада 2015 року № 12/15 назву « АДРЕСА_2 » змінено на «вул. Душкіна».
		47.         Згідно листа КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за № 699/0411/22 від 15 лютого 2022 року, напрвленого на адресу адвоката Дробчак Людмили, наявні матеріали інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 містять вимогу приватного виконавця від 10 липня 2020 року № 3992 щодо надання копії поверхового плану будинку АДРЕСА_2 та будь-які інші документи, що містять інформацію про запитувану квартиру.
		48.         У листі КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 17 січня 2024 року, направленого на адресу адвоката Міліруд Євгена, зазначено, що станом на 31 грудня 2012 року реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 проведена КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за ОСОБА_4 . В наявних архівних матеріалах інвентаризаційної справи на зазначену квартиру відсутній договір дарування, посвідчений 14 грудня 2012 року Четвертою Харківською державною нотаріальною конторою р. № 3-2933.
		49.         12 червня 2019 року видано виконавчий лист по справі № 2029/2-336/11, що підтверджується копією виконавчого листа.
		50.         05 жовтня 2021 року приватним виконавцем Бабенко Д. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1, де боржником є ОСОБА_4 , що підтверджується копією постанови.
		51.          ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть. Після його смерті ніхто із спадкоємців не подавав заяву про прийняття спадщини, спадкова справа не відкривалася, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру.
		52.         28 жовтня 2021 року приватним виконавцем Бабенко Д. А. прийнято постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_4 , а саме зазначеної вище квартири, що підтверджується копією зазначеної постанови.
		53.         За замовленням приватного виконавця ТОВ «Експертна оцінка майнових прав» 10 грудня 2021 року було складено висновок про вартість зазначеної вище квартири у розмірі 446 000 грн, що підтверджується копією зазначеного висновку.
		54.         15 грудня 2021 року за № 11964 на адресу ОСОБА_4 складено повідомлення приватного виконавця про результати оцінки майна, що підтверджується копією повідомлення.
		55.         Станом на 12 жовтня 2021 року ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою вказаної вище квартири, що підтверджується Інформаційною довідкою.
		56.         Приватний виконавець Бабенко Д. А. направив до ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна, а саме зазначеної вище квартири, що підтверджується копією заявки.
		57.         Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 15 грудня 2021 року ОСОБА_4 був власником в цілому квартири АДРЕСА_1 .
		58.         04 січня 2022 року ДП «СЕТАМ» реалізовано зазначену вище квартиру АДРЕСА_1 на прилюдних торгах, переможцем яких став ОСОБА_2 .
		59.         04 січня 2022 року ДП «СЕТАМ» було сформовано протокол проведення електронних торгів № 565405, які відбулися 04 січня 2022 року, переможцем яких став ОСОБА_2 , що підтверджується копією протоколу.
		60.         12 січня 2022 року приватним виконавцем Бабенко Д. А. складено акт про проведені електронні торги, де зазначено, що переможцем торгів по реалізації зазначеної вище квартири став ОСОБА_2 , що підтверджується копією акту.
		61.         На підставі цього акту нотаріусом Луніною Т. А. було видано свідоцтво від 14 січня 2022 року на підтвердження належності ОСОБА_2 вказаної квартири на праві власності.
		Позиція Верховного Суду
		62.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		63.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		64.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		65.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		66.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо належності спірної квартири на праві приватно власності ОСОБА_1 .
		67.         Частиною першою статті 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
		68.         Відповідно до частини першої статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		69.         Згідно зі статтями 718, 719, 722 ЦК України дарунком можуть бути нерухомі речі. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.
		70.         Згідно статті 182 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
		71.         Частинами третьою, четвертою статті 344 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
		72.         Як встановлено судами позивачка набула у власність згідно договору дарування спірну квартиру 14 грудня 2012 року.
		73.         Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зробила такі висновки:
		«Спірні правовідносини у справі виникли 21 листопада 2011 року (дата укладення позивачем відповідного договору купівлі-продажу спірної квартири).
		Станом на вказану дату питання виникнення у набувача права власності на нерухоме майно у разі його відчуження за договором було врегульовано досить суперечливо:
		-          в ЦК України містилися норми як про державну реєстрацію прав, так і правочинів (частина друга статті 182, статті 210, 657),
		-          за Законом України № 1952-IV, який на вказану дату був чинний у редакції Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно ще не здійснювалася й почала проводитись лише з 01 січня 2013 року (1878-VI пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).
		Істотно, що частиною третьою статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) передбачалося, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Причому таке конститутивне значення державної реєстрації для виникнення речових прав на нерухоме майно не може вважатись елементом порядку здійснення державної реєстрації прав, через що юридична сила цієї норми закону не може бути паралізована посиланням на пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1878-VІ від 11 лютого 2010 року.
		Водночас стаття 182 ЦК України у відповідній редакції не містила вказівки на такий конститутивний ефект державної реєстрації речових прав на нерухоме майно й допускала визначення законом лише порядку державної реєстрації, тобто виключно процедурних норм, до яких приписи частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) не належали.
		Крім того, чинна станом на 21 лютого 2011 року редакція частини четвертої статті 334 ЦК України передбачала виникнення права власності у набувача майна за договором, який підлягав державній реєстрації, саме з моменту такої реєстрації договору. Прив`язка моменту виникнення прав на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, саме до моменту такої реєстрації прав була здійснена в редакції частини четвертої статті 334 ЦК України, яка набрала чинності з 01 січня 2013 року (підпункт 4 пункту 3 розділу І, пункт 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1878-VI).
		Таким чином, на дату укладення позивачем договору купівлі-продажу спірної квартири дійсно існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону             № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України щодо того ж самого питання: коли виникає право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу.
		З огляду на викладені вище висновки Великої Палати Верховного Суду у цій постанові, зазначену суперечність слід вирішувати на користь пріоритетності норм ЦК України.
		Таким чином, до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.
		Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності».
		74.         Таким чином, суди попередніх інстанцій правомірно виснували, що право власності у ОСОБА_1 на спірну квартиру за договором дарування від 14 грудня 2012 року виникло з моменту нотаріального посвідчення вказаного договору і прийняття дарунку. 
		75.         При цьому пунктами 11 та 12 договору дарування від 14 грудня 2012 року передбачено, що право власності обдарованої на дарунок виникає з моменту його прийняття. Обдарована свідчить, що вона дарунок приймає. Прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.
		Цей договір складено в двох примірниках, один з яких залишається в нотаріальній конторі, а другий, що має силу оригінала, видається обдаровуваній.
		76.          ОСОБА_1 одержала оригінальний примірник договору дарування квартири від 14 грудня 2012 року після його нотаріального посвідчення, а отже прийняла дарунок.
		77.         З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що позивачка не є власником квартири внаслідок непроведення реєстрації прав власності після посвідчення договору дарування квартири, про неналежну реєстрацію договору дарування квартири, оскільки такі твердження суперечать нормам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства та релевантним висновкам Великої Палати Верховного Суду, застосованого судами попередніх інстанцій.
		78.         Також колегія суддів відхиляє посилання заявника на те, що договір дарування є фраудаторним правочином, оскільки на час розгляду справи судами попередніх інстанцій вказаний договір є чинним, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався.
		Щодо порушення порядку реалізації спірного майна
		79.         Згідно статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
		80.         Відповідно до статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		81.         Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5.
		82.         Згідно з частиною першою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
		83.         Судами встановлено, що 05 жовтня 2021 року приватним виконавцем Бабенко Д. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 де боржником є ОСОБА_4 , що підтверджується копією постанови.
		84.          ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 помер.
		85.         Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає: правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
		86.         Таким чином, виконавче провадження № НОМЕР_1, в межах якого було реалізовану спірну квартиру, було відкрито 05 жовтня 2021 року, а ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 помер. Отже, усі дії в межах відкритого виконавчого провадження після 10 жовтня 2021 року були здійснені приватним виконавцем після смерті боржника.
		87.         Після смерті боржника ОСОБА_4 не було вирішено питання щодо залучення його правонаступників чи щодо закінчення виконавчого провадження, і в межах зазначеного виконавчого провадження було проведено 04 січня 2022 року електронні торги з реалізації зазначеної квартири.
		88.         Отже, в ході проведення електронних торгів була реалізована квартира, яка не належала боржнику, що підтверджується договором дарування від 14 грудня 2012 року, та за відсутності боржника, оскільки останній помер.
		89.         Також колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що приватним виконавцем було порушено порядок проведення оцінки арештованого майна, оскільки суб`єкт оціночної діяльності не здійснював огляду нерухомого майна, зокрема його внутрішнього обстеження.
		90.         Водночас щодо проведення оцінки майна, то незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує в будь-якому випадку ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18.
		91.         Встановлені судами порушення законодавства приватним виконавцем призвели до того, що не було встановлено факту смерті боржника, факту зміни власника спірної квартири, проведення неналежної експертної оцінки майна, що у сукупності та окремо унеможливлювало реалізацію нерухомого майна на електронних торгах.
		92.         Вищевказане діє підстави виснувати, що суди попередніх інстанцій, належним чином встановивши всі обставини справи, дійшли обґрунтованого висновку, що під час проведення електронних торгів мало місце порушення порядку реалізації нерухомого майна на електронних торгах, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, які вплинули на результати електронних торгів. При цьому мало місце порушення прав і законних інтересів позивачки, майно якої було реалізовано на торгах за відсутності правового зв`язку із зобов`язаннями боржника.
		93.         Доводи заявника щодо відсутності порушень в діях приватного виконавця під час підготовки спірного майна до реалізації, відхиляються колегією суддів, оскільки спростовуються вищевикладеним.
		Щодо визнання недійсними електронних торгів
		94.         Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин.
		95.         Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		96.         Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.
		97.         Виходячи зі змісту частини першої статті 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами електронних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами електронних торгів, а підставами для визнання електронних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.
		98.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що для застосування наслідків недотримання вимог закону під час вирішення спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. Подібний за змістом висновок також викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24).
		99.         Отже, у спірних правовідносинах підлягає встановленню допущення порушень під час вчинення виконавчих дій щодо реалізації нерухомого майна з прилюдних торгів, чи вплинули такі порушення на результати торгів та чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (боржника).
		100.      Суди попередніх інстанцій, врахувавши, що під час проведення електронних торгів мало місце порушення порядку реалізації нерухомого майна на електронних торгах, що призвело до реалізації належного ОСОБА_1 майна на електронних торгах та прямо впливає на її права як власника майна, оскільки на неї покладено незаконний тягар відповідальності за зобов`язання іншої особи.
		101.      Судами обґрунтовано враховано, що згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції. Будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Саме «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які у свою чергу мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним законній меті. Таким чином, тягар, покладений на позивача, порушує принцип справедливого балансу.
		102.      Врахувавши вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності наявністі підстав для визнання недійсними результатів електронних торгів, акта приватного виконавця про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів.
		Щодо витребування майна в добросовісного набувача
		103.      Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		104.      Разом з тим, частина друга статті 388 ЦК України містить заборону витребування майна від добросовісного набувача, якщо це майно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
		105.      Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті публічних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача (див. постанову Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 285/3414/17 провадження № 61-38274св18, від 26 вересня 2019 року у справі № 742/3490/16-ц, провадження                                  № 61-36122св18).
		106.      Таким чином, оскільки колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для визнання електронних торгів недійсними, тому наявні підстави і для задоволення вимоги про витребування спірного майна на користь позивачки на підставі пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
		107.      Водночас у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (провадження № 12-10гс21) зроблено висновок про те, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть. Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки добросовісності/недобросовісності набувача, що суттєво як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції, не можуть вважатися такими, що відповідають вимозі законності втручання у право мирного володіння майном.
		108.      У справі, яка переглядається, реалізовано в примусовому порядку майно особи, яка не була божником у зобов`язанні, позивачка протиправно була позбавлена майна, яке належало їй на праві власності, тому Верховний Суд вважає, що у цьому конкретному випадку за обставин цієї справи витребування майна є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
		109.      Разом із цим, відповідач ОСОБА_2 не позбавлений можливості на захист його прав відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України. Вказане відповідає висновку Верховного Суду України, наведеному у постанові від 16  грудня 2015 року у справі № 6-2510цс15 та висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/6211/14-ц та від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
		110.      Враховуючи вищевказані обставини, колегія суддів відхиляє посилання заявника щодо неможливості витребування майна набутого у порядку, встановленому для виконання судових рішень, від добросовісного набувача.
		 
		Щодо оскарження додаткового рішення
		111.      Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
		112.      Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		113.      У частинах першій-третій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою щодо суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
		114.      Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
		115.      Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		116.      Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		117.      Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
		118.      У вересні 2024 року представник ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду.
		119.      У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Дробчак Л. В. зазначала, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складають витрати на професійну правничу допомогу, розрахунок яких буде надано суду у порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України, протягом 5 (п`яти) днів після ухвалення судового рішення, про що робиться відповідна заява (т. 3, а. с. 85-100).
		120.      Постановою Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року рішення місцевого суду залишено без змін.
		121.      27 листопада 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Дробчак Л. В. подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо стягнення судових витрат. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 37 100 грн. (т. 3, а. с. 182-195).
		122.      Апеляційний судом встановлено, що 11 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Дробчак Л. В. укладено договір про надання правової допомоги №  б/н.
		123.      05 листопада 2024 року на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт № 01-01/10-2024 від 05 листопада 2024 року ОСОБА_1 було прийнято та сплачено адвокату Дробчак Л. В. гонорар за виконану роботу та послуги у сумі 22 400 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 02-02/10-2024 від 05 листопада 2024 року. До складу робіт входить написання та підготовка до подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року у справі № 644/11448/22 на 32 аркушах (т. 3, а. с. 191-192).
		124.      27 листопада 2024 року на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт № 02-01/11-2024 від 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 було прийнято та сплачено адвокату Дробчак Л. В. гонорар за виконану роботу та послуги у сумі 14 700 грн, що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордера № 02-02/11-2024 від 27 листопада 2024 року. До складу робіт входить: написання та підготовка до подання клопотання про залишення відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» без розгляду у справі № 644/11448/22 на 7 аркушах; написання та підготовка до подання клопотання про залишення відзиву на апеляційну скаргу приватного виконавця Бабенка Д. А. без розгляду у справі № 644/11448/22 на 7 аркушах; написання, підготовка та подання заяви про прийняття додаткової постанови у справі № 644/11448/22 на 7 аркушах (т. 3, а. с. 193-194).
		125.      Отже, представником позивача було надано докази понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
		126.      Разом із тим, апеляційним судом правомірно враховано, що 05 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ОСОБА_2 - Лисенка А. О. про відмову у задоволенні заяви про стягнення судових витрат щодо професійної правничої допомоги, посилаючись на неспівмірність розміру судових витрат із реальністю наданих адвокатом послуг.
		127.      Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
		128.      Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення, обґрунтовано врахував характер виконаних робіт з надання правової допомоги у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції, з урахуванням принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності та обсягу адвокатських послуг, з урахуванням заяви представника ОСОБА_2 адвоката Лисенка А. О. про зменшення судових витрат, дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення судових витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
		129.      Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		130.          Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		131.          Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - Лисенка Андрія Олександровича залишити без задоволення.
		2.            Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2024 року, постанову Харківського апеляційного суду від 26 листопада 2024 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...