Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/4374/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 10.05.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2025.
Дата набрання законної сили: 30.04.2025
Номер судового провадження: 61-16967ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		30 квітня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 552/4374/22
		провадження № 61-16967св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - керівник Новобарської окружної прокуратури м. Харкова,
		відповідачі: Харківська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Пилипчук Н. П., Яцини В. Б.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У серпні 2022 року керівник Новобарської окружної прокуратури м. Харкова звернувся до суду із позовом до Харківської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що пунктом 7 додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» від 14 липня 2021 року № 153/21 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 .
		3.            Вирішено надати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в оренду строком до 01 серпня 2026 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 .
		4.            Позивач вважав, що вказане рішення є неправомірним, оскільки Харківська міська рада в порушення вимог статей 134, 135 ЗК України прийняла рішення про передачу в оренду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вказану земельну ділянку комунальної форми власності на позаконкурентних засадах без проведення аукціону (земельних торгів).
		5.            В межах переданої земельної ділянки перебуває нежитлова будівля, що належить відповідачам на праві спільної власності, площа якої становить 14,29 % від площі переданої земельної ділянки, що не відповідає площі, яку безпосередньо займає відповідний об`єкт нерухомого майна. Також прокурор вказував на необґрунтованість проекту землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_1 .
		6.            Враховуючи наведене прокурор просив суд:
		визнати незаконним та скасувати пункт 7 Додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» від 14 липня 2021 року № 153/21;
		визнати недійсним договір оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року щодо оренди земельної ділянки загальною площею 0,2081 га з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 по АДРЕСА_1 , укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
		зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути Харківській міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 площею 0,2081 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 з одночасним приведенням її у попередній придатний для використання стан, який існував до укладання договору оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		7.            Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15 квітня 2024 року у складі судді Вікторова В. В. у задоволенні позову відмовлено.
		8.            Рішення місцевого суду мотивовано тим, що право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 не повинно набуватись відповідачами за результатами проведення земельних торгів на підставі частини другої статті 134 ЗК України через наявність на земельній ділянці нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 297,4 кв. м, яка перебуває у власності відповідачів та у відсотковому вираженні займає 100 % земельної ділянки, яку неможливо поділити для передачі іншим землекористувачам.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		9.            Постановою Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задоволено частково, рішення місцевого суду скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
		10.         Визнано недійсним договір оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року щодо оренди земельної ділянки загальною площею 0,2081 га, кадастровий номер 6310137200:01:009:0013, по АДРЕСА_1 , укладений між Харківською міською радою та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
		11.         Зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути Харківській міській раді спірну земельну ділянку, з одночасним приведенням її у попередній придатний для використання стан, який існував до укладання договору оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року.
		12.         В іншій частині позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
		13.         Скасовуючи рішення місцевого суду та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірну земельну ділянку надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва й подальшої експлуатації та обслуговування гуртожитку, тобто для будівництва нового об`єкта, тому суд дійшов висновку, що підстави застосування виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 ЗК України та надання земельної ділянки відповідачам не на конкурентних засад, відсутні.
		14.         Крім того, судом враховано, що на момент придбання відповідачами об`єкта нерухомого майна земельна ділянка під цим нерухомим майном не була сформована, а формування спірної земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру, визначенням її площі та державної реєстрації здійснювались на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та за проектом землеустрою, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось для будівництва та експлуатації нового об`єкта нерухомості.
		15.         Водночас апеляційний суд також зазначив, що рішення міської ради про передачу спірної земельної ділянки в оренду вже було реалізоване та вичерпало дію укладенням відповідного договору оренди, тому оспорювання вказаного рішення міської ради не призведе до захисту інтересів держави і повернення земельної ділянки територіальній громаді. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		16.         У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради
		17.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		18.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19.         У касаційній скарзі Харківська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
		20.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року в справі № 910/4528/15-г, від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц, від 01 липня 2020 року в справі № 910/9028/19, від 15 вересня 2020 року в справі № 469/1044/17, від 30 березня 2021 року в справі № 922/1323/20, від 19 січня 2022 року в справі № 922/461/21, від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16, від 20 червня 2023 року в справі № 633/408/18, від 11 червня 2024 року в справі № 925/1133/18, від 18 вересня 2024 року в справі № 918/1043/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		21.         Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів;(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		22.         Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не надано оцінку наявності у прокурора повноваження на звернення до суду із вказаним позовом. Вказує, що у справі, яка переглядається, прокурор як позивач відстоює інтереси саме Харківської міської ради, яка, при цьому, виступає відповідачем у справі.
		23.         Заявник також вказує, що прокуратура не зверталась до Харківської міської ради із повідомленням щодо порушення, не надано Харківській міській раді можливості відреагуватита/або виправити порушення самостійно або шляхом звернення до суду.
		24.         Зазначає, що орган місцевого самоврядування має повноваження на захист інтересів держави у випадку оспорення правочину, а прокуратура як самостійний позивач не може звертатися до суду із позовом про визнання правочину недійсним, тим паче про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою або витребування земельної ділянки.
		25.         Судом не враховано, що саме розташування на земельній ділянці об`єкта нерухомого майна є незалежною підставою не проведення земельних торгів.
		26.         Прокурором не підтверджено належними та допустимими доказами свої твердження про значне перевищення площі земельної ділянки, наданої в оренду, порівняно із площею об`єта нерухомості і необхідності проведення в такому випадку земельних торгів.
		27.         Також прокурором не доведено, а апеляційним судом не досліджено можливості формування вільної земельної ділянки, з урахуванням сформованої забудови, червоних ліній, наявних інженерних мереж, охоронних зон, містобудівної документації та Державних будівельних норм для того щоб дійти висновку про можливість виділення окремої вільної земельної ділянки в межах сформованої земельної ділянки, наданої відповідачам.
		28.         Апеляційний судом не надано оцінки висновку експертів від 15 червня 2023 року.
		29.         В обґрунтування позову прокурором зазначено, що земельна ділянка надавалась лише з метою нового будівництва гуртожитку з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ. «Д-1», проте при розгляді справи не надано доказів знесення вказаної нежитлової будівлі як на день укладення договору оренди, так і на час розгляду справи.
		30.         Договір оренди землі у пункті 3 містить відомості про наявність об`єкта нерухомого майна (літ. «Д-1») на спірній земельній ділянці.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		31.         У січні 2025 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу Харківської міської ради від Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова, у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		32.         26 січня 2018 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 набули право власності на нежитлову будівлю літ. «Д-1» загальною площею 297,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , а саме по 1/2 частині кожен (том 1, а. с. 64-67, 70-73).
		33.         Рішенням 22 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 17 жовтня 2018 року № 1231/18 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_3 , ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 0,2081 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 . Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлової будівлі літ.           Д-1 по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на праві приватної власності (том 1, а. с. 38-40)
		34.         Рішенням 29 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 19 червня 2019 року № 1604/19 надано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2081 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 . Будівництво об`єкту виконати з урахуванням: знесення нежитлової будівлі літ. «Д-1» по АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на праві спільної часткової приватної власності;комплексного благоустрою прилеглої до об`єкту території з влаштуванням дитячого майданчику. Пункт 8 додатку 1 до рішення 22 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 17 жовтня 2018 року № 1231/18 скасувати як невиконаний (том 1, а. с. 36, 37).
		35.         Пунктом 7 додатку 1 рішення Харківської міської ради 6 сесії 8 скликання № 153/21 від 14 липня 2021 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним та юридичним особам» ОСОБА_3 , ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 . Надано в оренду строком до 01 серпня 2026 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 (том 1, а.с.21-23).
		36.         17 серпня 2021 року між Харківською міською радою з однієї сторони та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 укладено договір оренди землі (спільної), за яким останнім передано в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (02.04) - для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 площею 0,2081 га за адресою АДРЕСА_1 строком до 01 серпня 2026 року (том 1, а.с.128-135).
		37.         Відповідно до пункту 3 договору оренди землі (спільної) від 17 серпня 2021 року на земельній ділянці розміщено об`єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «Д-1».
		38.         Відповідно до висновку експертів Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» № 1489/19564, складеного 15 червня 2023 року за результатами проведення експертизи з питань землеустрою та земельнотехнічної експертизи, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013):
		за складом та правилами оформлення відповідає вимогам статей 23, 24, 25, 29, 50 Закону України «Про землеустрій», статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Водночас, за змістом містить суперечливі відомості щодо інформації, зазначеної у Довідці з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (наявність якої не передбачена статтею 50 Закону України «Про землеустрій» на момент затвердження землевпорядної документації, проте, на момент розробки - передбачена) та обмежень, а саме: наявності чи відсутності санітарно-захисної (часткової) зони у зв`язку з межуванням від В до Г з ПАТ «Швейна фабрика імені Тінякова»; погоджений та затверджений відповідно до частин першої, другої статті 116, частини першої статті 122, частини дванадцятої статті 123, частини шостої статті 186 Земельного кодексу України, статті 30 Закону України «Про землеустрій», частини п`ятої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Станом на 14 липня 2021 року нормативи (стандарти) розміру та меж земельних ділянок будь-якого цільового призначення, які передаються в користування в залежності від розміру площ об`єктів нерухомого майна (нежитлових будівель, приміщень), розташованих на такій земельній ділянці, не були встановлені законодавчо. Розмір земельної ділянки за кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 загальною площею, яку займає нежитлова будівля літ. «Д-1» з урахуванням охоронних зон - площа земельної ділянки у відсотковому вираженні складає 100 %. Технічно неможливо відповідно до вимог нормативно-правових актів поділити земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 загальною площею 0,2081 га на одну чи більше земельних ділянок меншою площею для передачі іншим землекористувачам (відмінним від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) для нового будівництва на таких земельних ділянках гуртожитку чи багатоквартирного будинку відповідно до діючого Плану зонування території (зонінгу) міста Харкова за умови місця розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 6310137200:01:009:0013 нежитлової будівлі літ. «Д-1» загальною площею 297,4 кв. м, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з наявними на земельній ділянці: інженерних систем, доріг (шляхів сполучення), під`їзних шляхів, специфіки місцевості, суміжних земельних ділянок з відповідним цільовим призначенням та охоронних зон (том 2, а.с160-199).
		Позиція Верховного Суду
		39.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		40.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		41.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		42.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		43.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо повноважень прокурора
		44.         Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		45.         Згідно зі статтею 2 Закону України «Про прокуратуру» (тут і надалі - 
		у редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову) у випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція 
		з представництва інтересів громадянина або держави в суді.
		46.         Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», згідно з положеннями частини третьої якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		47.         Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
		48.         У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) 
		від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
		49.         Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
		50.         Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).
		51.         Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
		52.         У постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження 
		№ 14-206цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник.. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 05 липня 2023 року у справі № 912/2797/21.
		53.         У разі якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
		54.         Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
		55.         При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
		56.         Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 925/1133/18 (провадження № 12-60гс23) на яку заявник посилається у касаційній скарзі.
		57.         Прокурор у цій справі звернувся із позовом, оскільки Харківська міська рада є одним зі співвідповідачів, рішення якої оскаржується, тому прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення ради, отже доводи касаційної скарги в цій частині Верховний Суд визнає необґрунтованими.
		Щодо суті позовних вимог
		58.         Відповідно до пунктів «а», «б» частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
		59.         Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Частина друга цієї статті передбачає, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		60.         Згідно із статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
		61.         Аналогічні положення містяться в статті 1 Закону України «Про оренду землі».
		62.         Відповідно до частини першої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
		63.         Частина друга статті 124 ЗК України передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 ЗК України).
		64.         Частина перша статті 134 ЗК України встановлює, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		65.         Відповідно до частини другої статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		66.         У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 зазначено, що відповідно до вимог статей 120, 124, частин першої та другої статті 134 ЗК України у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно особа може набути право користування земельною ділянкою поза конкурсом лише під нерухомим майном та площею, необхідною для його обслуговування і експлуатації.
		67.         Колегія суддів, здійснивши аналіз наведених норм права, зазначає, що земельним законодавством передбачено виключне право власника нерухомого майна на отримання в оренду земельної ділянки, на якій воно розташоване, без проведення земельних торгів. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/20103/23.
		68.         Отже, виходячи із системного аналізу положень частини другої статті 124 та абзацу 2 частини другої статті 134 ЗК України, незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації вже існуючих об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці, що належать на праві власності зазначеним особам, для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/20103/23, від 24 січня 2024 року у справі № 916/1022/23, від 21 березня 2023 року у справі № 922/3613/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 916/2319/22.
		69.         Таке правове регулювання з боку законодавця є виправданим і логічним та створює передумови одночасно як для усунення випадків покладення на власників таких об`єктів надмірного тягаря, пов`язаного з необхідністю оформлення права землекористування, так і для недопущення ухилення учасників земельних правовідносин від дотримання положень законодавства щодо отримання земельних ділянок на конкурентних засадах та/або їх отримання з метою використання, що відрізняється від цільового використання об`єктів нерухомості, та/або у розмірі, який необґрунтовано значно перевищує площу таких об`єктів. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 жовтня 2024 року у справі № 910/20103/23, від 24 січня 2024 року у справі № 916/1022/23, від 21 березня 2023 року у справі № 922/3613/21, від 04 жовтня 2023 року у справі № 916/2319/22.
		70.         З договорів купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна від 26 січня 2018 року вбачається, що продавець в особі директора повідомив, що рішення про приватизацію земельної ділянки під об`єктом не приймалося, та на підтвердження цього факту надав довідку … в якій, зазначено, що документи на право власності або користування (оренди) на земельну ділянку, на якій розташована нежитлова будівля лі. «Д-1» по АДРЕСА_2 , не обліковуються (пункти 3).
		71.         З додатку 1 до рішення 6 сесії Харківської міської ради 8 скликання «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в користування фізичним особам» від 14 липня 2021 року № 153/21, серед іншого, вбачається, що надано в оренду строком до 01 серпня 2026 року земельну ділянку комунальної власності площею 0,2081 га (кадастровий номер 6310137200:01:009:0013) за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва гуртожитку по АДРЕСА_1 .
		72.         Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірну земельну ділянку надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва й подальшої експлуатації та обслуговування гуртожитку, тобто для будівництва нового об`єкта, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для застосування виняткового застереження, передбаченого абзацом 2 частини другої статті 134 ЗК України та надання земельної ділянки відповідачам не на конкурентних засад.
		73.         При цьому судом правомірно враховано, що на момент придбання відповідачами об`єкту нерухомого майна земельна ділянка під цим нерухомим майном не була сформована, а формування спірної земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номеру, визначенням її площі та державної реєстрації здійснювались на підставі заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та за проектом землеустрою, за яким відведення земельної ділянки здійснювалось для будівництва та експлуатації нового об`єкта нерухомості.
		74.         Отже, доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків апеляційного суду є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами та релевантною практикою Верховного Суду.
		75.         Також безпідставними є доводи відповідачів щодо відсутності законодавчих обмежень щодо площі земельної ділянки, оскільки вказані обставини мають враховуватися лише у разі відповідності цілі використання земельної ділянки, а саме - обслуговування наявних на неї споруд, а не для будівництва нових об`єктів.
		76.         Посилання заявника на неврахування апеляційним судом висновку експертів від 15 червня 2023 року відхиляються колегією суддів, оскільки, як вказано вище, спірна земельна ділянка надана не для обслуговування розташованих на ній об`єктів нерухомого майна, а для будівництва й подальшої експлуатації та обслуговування гуртожитку, тобто здійснення новобудови, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 134 ЗК України.
		77.         Доводи заявника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається останній в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів, оскільки судове рішення апеляційного суду не суперечить наведеним висновкам.
		78.         Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		79.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		80.             Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
		2.            Постанову Харківського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...